Рішення

від 22.08.2019 по справі 913/266/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 серпня 2019 року Справа № 913/266/19

Суддя Господарського суду Луганської області Масловський С.В., розглянувши матеріали позовної заяви б/н від 07.05.2019

за позовом: Приватного підприємства «Фактор 2014» (місцезнаходження: вул. Сєрова, б. 32, м. Лисичанськ, Луганська область, 93107)

до відповідача: Управління адміністративних послуг Лисичанської міської ради (місцезнаходження: вул. Гетьманська, б. 63, м. Лисичанськ, Луганська область, 93100)

про визнання права власності

Секретар судового засідання - Романенко Т.М.

У судовому засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув.

В судовому засіданні судом 22.08.2019 у відповідності до статті 233 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11.05.2019 Приватне підприємство «Фактор 2014» звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Управління адміністративних послуг Лисичанської міської ради про визнання права власності на об`єкт нерухомості - комплекс будівель та споруд автозаправної станції розташованої за адресою: вул. АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 м АДРЕСА_3 Лисичанськ, Луганська область.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 14.05.2019 відмовлено в задоволенні заяви Приватного підприємства «Фактор 2014» б/н від 07.05.2019 про звільнення від сплати судового збору.

Також ухвалою Господарського суду Луганської області від 14.05.2019 на підставі ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Приватного підприємства «Фактор 2014» б/н від 07.05.2019 залишено без руху, оскільки позивачем на виконання п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України не визначено ціну позову, на виконання п.2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України не подано доказів сплати судового збору та не подано належним чином засвідчених копій додатків до позовної заяви.

Відповідно до ухвали Господарського суду Луганської області від 14.05.2019 Приватному підприємству «Фактор 2014» надано строк протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 10.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 05.07.2019.

01.07.2019 від позивача через канцелярію Господарського суду Луганської області надійшла заява б/н від 27.06.2019 про розгляд справи без участі представника позивача.

В судовому засіданні 05.07.2019 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 25.07.2019 об 11 год. 30 хв., яку відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

25.07.2019 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву №3002/10-13 від 24.07.2019.

Відповідно до ч.8 ст.165 ГП України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Луганської області суду від 10.06.2019 встановлено відповідачу строк 15 днів для подання відзиву на позовну заяву, який обраховується з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі. Відповідно до рекомендованого поштового повідомлення про вручення поштового відправлення №6102228523398 відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі - 12.06.2019, отже останній день для подання відзиву сплинув 27.06.2019.

Згідно з ч.9 ст.165 ГП України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що відзив не подано у встановлений судом строк без поважних причин, він судом не приймається та справа розглядається за наявним матеріалами.

Також, 25.07.2019 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про розгляду справи за його відсутності.

В судовому засіданні 25.07.2019 постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 15.08.2019 о 15 год. 20 хв., яку відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

29.07.2019 від відповідача через канцелярію Господарського суду Луганської області надійшло клопотання №3003/10-13 від 27.07.2019 про розгляд справи без участі представника відповідача.

Також, від відповідача 29.07.2019 повторно надійшов відзив на позовну заяву №3002/10-13 від 24.07.2019.

Відповідно до ч.8 ст.165 ГП України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Луганської області суду від 10.06.2019 встановлено відповідачу строк 15 днів для подання відзиву на позовну заяву, який обраховується з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі. Відповідно до рекомендованого поштового повідомлення про вручення поштового відправлення №6102228523398 відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі - 12.06.2019, отже останній день для подання відзиву сплинув 27.06.2019.

Згідно з ч.9 ст.165 ГП України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що відзив не подано у встановлений судом строк без поважних причин, він судом не приймається та справа розглядається за наявним матеріалами.

В судовому засіданні 15.08.2019 постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 22.08.2019, яку відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суду Луганської області,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до копії Технічного паспорту, який складено станом на 29.05.2017, він визначає технічні характеристики "Автозаправної станції" (інвентарний №3387) розташованої за адресою м АДРЕСА_1 , 32.

Згідно інформаційної довідки №163450842 від 16.04.2019 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №102073244118, автозаправний пункт за адресою: АДРЕСА_2 . право власності зареєстровано за Приватним підприємством Фактор 2014 11.07.2014, номер запису про право власності №6298713, державний реєстратор: ОСОБА_1 , Старобільське районне управління юстиції, Луганська область; підстава виникнення власності: свідоцтво про право власності, серія та номер 24114221, виданий 11.07.2014, видавник: державнй реєстратор Холодняк А.С.; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 143709910 від 11.07.2014; форма власності: приватна; власник: Приватне підприємство Фактор 2014 (код ЄДРПОУ 38504854).

Позивачем до матеріалів справи долучено роз`яснення №102/01-16 від 03.04.2019 приватного нотаріуса Лисичанського міського нотаріального округу Н.В. Топчий повідомлено Приватне підприємство Фактор 2014 , в яких зазначено, що при підготовці до посвідчення договору купівлі-продажу Продавцем не були надані оригінали документів, що підтверджують право власності на вищевказане нерухоме майно.

Листом №4 від 2.04.2019 позивач звернувся до Центру надання адміністративних послуг у м. Лисичанську з запитом внести відомості про реєстрацію права власності на нерухоме майно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ПП ФАКТОР 2014 , та видати Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Нерухоме майно - Автозаправна станція, розташована за адресою: 93107, Луганська АДРЕСА_4 ,

АДРЕСА_5 вулиця АДРЕСА_1 будинок 32.

Також, відповідно до долученого позивачем листа №1546/10-13від 15.04.2019 Управління адміністративних послуг Лисичанської міської ради Луганської області надало відповідь на лист №4 від 02.04.2019, в якому повідомило, що Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, згідно з ч.2 ст. 18 Закону № 1952, визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав па нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до ст. 18 Закону №1952 державна реєстрація прав проводиться в наступному порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2)виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену держану реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви. При цьому, згідно вимог ст. 34 Закону №1952 за державну реєстрацію права власності справляється адміністративний збір у розмірі 0,1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відсутність документа, що підтверджує оплату послуг або внесення плати не в повному обсязі, відповідно до ч.4 с. 20 Закону №1952 є підставою для відмови у прийнятті заяви про проведення реєстраційних дій. Як вбачається з вищевикладеного вище, діючим законодавством України у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно не передбачено проведення реєстраційних дій на підставі письмових звернень заявників без надання відповідних документів та за відсутності документа, що підтверджує оплату адміністративного збору у встановленому розмірі.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Одним із способів захисту порушених суб`єктивних прав є звернення до суду.

Обов`язковою умовою надання судом правового захисту є наявність відповідного порушення відповідачем прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджуване порушення було обґрунтованим та підтвердженим.

Як випливає зі змісту ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача суб`єктивного права чи інтересу, порушення такого права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність наявному порушенню і відповідність законодавству) обраного способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого з означених елементів доказування для позивача зумовлює відмову у задоволені позову.

Відповідно до ч.2 статті 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно ст.ст. 316, 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права); 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене судом встановлено, що позивач посилається на необхідність визнання його права власності на об`єкт нерухомого майна автозаправний пункт, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , у зв`язку із втратою правовстановлюючого документа та відсутністю у зв`язку з цим можливістю розпоряджатися цим нерухомим майно

Передумовою для застосування статті 392 Цивільного кодексу України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

За змістом вищезазначеної норми потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами або підлягає сумніву.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду України №3-18гс111 від 04.04.2011.

Таким чином, право особи, з посиланням на втрату ним правовстановлюючого документу, підлягає захисту в судовому порядку згідно статті 392 Цивільного кодексу України, в разі відсутності іншого роду документації, правовий характер якої передбачає можливість реалізації ним прав власника в повному обсязі.

Частиною 1 ст.12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

За приписом ч.5 ст.12 приведеного Закону, відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно інформаційної довідки №163450842 від 16.04.2019 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №102073244118, автозаправний пункт за адресою: АДРЕСА_5 . право власності зареєстровано за Приватним підприємством Фактор 2014 11.07.2014, номер запису про право власності №6298713, державний реєстратор: ОСОБА_1 , Старобільське районне управління юстиції, Луганська область; підстава виникнення власності: свідоцтво пор право власності, серія та номер 24114221, виданий 11.07.2014, видавник: державний реєстратор Холодняк А.С.; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:143709910 від 11.07.2014; форма власності: приватна; власник: Приватне підприємство Фактор 2014 (код ЄДРПОУ 38504854).

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.

Факт скасування в реєстрі відомостей про зареєстроване право власності Приватного підприємства Фактор 2014 (код ЄДРПОУ 38504854) щодо об`єкта нерухомого майна автозаправний пункт за адресою: АДРЕСА_5 . з матеріалів справи не вбачається.

Згідно підпункту 1.1 пункту 1 Глави 2 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі Порядок), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 правочини щодо відчуження та застави майна , право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що посвідчують право власності (довірчої власності) на майно, що відчужується або заставляється, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та у передбачених законодавством випадках, документів, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують. У разі посвідчення правочинів щодо відчуження та застави нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, документи, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно, не подаються.

Згідно п. 3 глави 7 Порядку документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії (витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов`язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса . У разі коли державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та об`єкт нерухомого майна проведено без видачі документа, що посвідчує таке право або у зв`язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, нотаріальна дія щодо такого майна вчиняється на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього. Така інформація долучається до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса.

Оскільки інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №402073244118 від 11.07.2014 закріплює за Приватним підприємством Фактор 2014 (код ЄДРПОУ 38504854) право власності на об`єкт нерухомого майна автозаправний пункт за адресою: АДРЕСА_5 ., а відтак і можливість реалізації ним прав власника на вказане майно в повному обсязі, повторного визнання даного факту в судовому порядку для захисту прав особи не потребується.

Також, суд зазначає, що за приписами процесуального законодавства позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу. Тобто, учасники справи - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів, і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник).

Відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.

В разі втрати правовстановлюючого документа позивач звертається до суду, як правило, у зв`язку з неможливістю реалізації ним свого права власності. У таких випадках суб`єктивне право власності іншими особами не порушується, однак, відповідачами в таких справах є особи, які не визнають належності на праві власності майна позивачу у зв`язку з відсутністю у нього відповідного документа.

Як встановлено судом, позивачем не доведено того, що відповідач ставить під сумнів наявність права власності позивача на спірне нерухоме майно (іпотека відповідача припинена, заборона відчуження скасована, будь-які інші обтяження відповідача відсутні), як і не доведено порушення, невизнання та/або оспорення його прав власника будь-якими іншими особами, що підтверджується тим, що відомості про спірний об`єкт нерухомого майна позивача внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тобто вказане нерухоме майно належить на праві власності позивачу.

При цьому, обставини втрати та/або неможливості повернення відповідачем правовстановлюючих документів позивача також не можуть обґрунтовувати порушення прав позивача як власника спірного об`єкту нерухомості у даному спорі про визнання права власності, оскільки, позивачем не доведено, що останній не зміг реалізувати своє право на володіння, користування та/або розпорядження спірним об`єктом через відсутність зазначених документів, зокрема, отримав відмову у вчиненні того чи іншого правочину або інші перешкоди у реалізації своїх прав .

(Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 13.05.2019 у справі №905/494/18)

Відповідно до абц. 2 п. 1.2. Глави 2 Порядку у разі коли державну реєстрацію права власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, земельну ділянку, що відчужуються, відповідно до закону проведено без видачі документа, що посвідчує таке право, право власності підтверджується на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього.

Позивачем належним чином не доведено, чому право власності на вказаний об`єкт, при його відчуженні, не може бути підтверджене (при вчиненні нотаріального правочину) на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, як це передбачено абз. 2 п.1.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 .

Суд зазначає, що в контексті ст. 392 ЦК України необхідність у даному способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними.

Проте, обставин, за якими відповідач не визнає, оспорює факт чи має сумнів щодо належності ПП ФАКТОР 2014 об`єкта нерухомого майна автозаправний пункт за адресою: АДРЕСА_5 ., своїми діями чи бездіяльністю перешкоджає, або зумовлює неможливість реалізації права власності, у тому числі вільно розпоряджатися нерухомим майном, а також відсутності у позивача змоги реалізації своїх прав, зокрема у вчиненні правочину щодо його відчуження за відсутності свідоцтва про право власності, або наявності перешкод у цьому, позивачем не доведено, матеріали справи, а саме лист відповідь №1546/10-13від 15.04.2019 Управління адміністративних послуг Лисичанської міської ради Луганської області не містить таких обставин.

Будь-які докази звернення до відповідача, за наслідками якого можуть мати місце перелічені обставини, суду не надано.

Також, роз`яснення №102/01-16 від 03.04.2019 надані позивачу приватним нотаріусом не приймаються судом в розумінні ч. 1 ст. 77 ГПК України, як допустимий доказ відмови приватного нотаріуса у посвідченні договору купівлі продажу.

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до п.п. 1-3 глави 13 Порядку Нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії у випадках, передбачених Законом. Нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 зазначеного Закону. Нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов`язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Позивач має право з гідно п.п. 1-2 глави 14 Порядку оскаржити нотаріальну дію або відмову у її вчиненні, до суду, як особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову про визнання права власності на підставі ст. 392 ЦК України, оскільки позивачем не доведено порушення, невизнання та/або оспорення його прав власника спірного нерухомого майна відповідачем, як і не доведено того, що відсутність правовстановлюючих документів перешкоджає у реалізації останнім права на володіння, користування та/або розпорядження спірним об`єктом нерухомого майна., а тому вимога позивача про визнання права власності на об`єкт нерухомості - комплекс будівель та споруд автозаправної станції розташованої за адресою: АДРЕСА_5 не є обґрунтованою належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позову в сумі 1921 грн 00 коп. покладається на позивача.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Приватного підприємства «Фактор 2014» про визнання права власності - відмовити.

2. Витрати зі сплати судового збору в сумі 1921 грн 00 коп. покласти на позивача.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Згідно пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 29.08.2019

Суддя С.В. Масловський