Рішення

від 13.05.2019 по справі 0440/7027/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2019 року Справа № 0440/7027/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

14.08.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Ірпінського відділення Головного управління ДФС у Київській області, у якому позивач просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №90776-17 та №90777-17 від 16 вересня 2015 Ірпінської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області;

- зобов`язати Ірпінське відділення Головного управління ДФС у Київській області виконати покладені на нього Законом і підзаконними актами обов`язки щодо надання органу казначейства висновку щодо суми у розмірі 145 848,88 грн., яка підлягає поверненню з бюджету на користь ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення, якими визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб. Позивач вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення неправомірними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки не відповідають чинному законодавству. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити.

21.09.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене позовне провадження та вирішено розглядати справу у письмовому провадженні.

30.10.2018 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, та такими, що винесені відповідно до вимог діючого законодавства, у зв`язку з чим, підстави для їх скасування відсутні.

05.11.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було залишено позовну заяву без руху після відкриття провадження, через невідповідність вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

06.11.2018 року від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої вказано, що позивач заперечує всі доводи відповідача наведені у відзиві на позовну заяву, оскільки вони є необґрунтованими та відповідають вимогам законодавства.

На виконання вимог ухвали від 05.11.2018 року позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк та надав уточнену позовну заяву, відповідно до якої просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №90776-17 та №90777-17 від 16 вересня 2015 Ірпінської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області;

- визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень щодо не вчинення необхідних дій по поверненню надміру сплачених позивачем грошових зобов`язань та зобов`язати Ірпінське відділення Головного управління ДФС у Київській області виконати покладені на нього Законом і підзаконними актами обов`язки щодо надання органу казначейства висновку щодо суми у розмірі 145 848,88 грн., яка підлягає поверненню з бюджету на користь ОСОБА_1 .

21.12.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було замінено первісного відповідача - Ірпінське відділення Головного управління ДФС у Київській області на належного відповідача - Головне управління ДФС у Київській області та продовжено розгляд даної справи.

15.01.2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти доводів позивача наведених у позовній заяві та вказав, що відповідач мав усі законодавчо визначені повноваження та підстави для винесення відносно позивача спірних податкових повідомлень-рішень.

18.01.2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив відповідно до якої вказано, що відомості наведені у відзиві на позовну заяву жодним чином не доводять правильність нарахування відповідачем позивачу суму земельного податку та не спростовують доводів позивача наведених у позовній заяві.

Дана справа перебувала в провадженні судді Барановського Р.А.

18.02.2019 року на підставі розпорядження в.о. керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 205д було проведено перерозподіл даної справи та передано вказану справу судді Дєєву М.В.

25.02.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було прийнято дану справу до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

15.03.2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який містить аналогічні обґрунтування та обставини, які наведені у відзивах на позовну заяву від 30.10.2018 року та від 15.01.2019 року.

25.03.2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив, яка містить аналогічні обґрунтування та пояснення, які наведені у раніше поданих відповідях на відзив від 06.11.2018 року та 18.01.2019 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.09.2015 року Головним управлінням ДФС у Київській області було винесено податкові повідомлення-рішення №90776-17 та №90777-17, відповідно до яких позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб за 2015 рік на суму 68 585,61 грн. та на суму 85 326,07 грн.

Позивач не погоджується із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями та вважає їх такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові засади застосування земельного податку регламентовані розділом XII Податок на майно Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (далі -ПК України).

Відповідно до вимог п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом. (пункту54.5ст.54 Податкового кодексу України).

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд зазначає, що положеннями ст. 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним.

При цьому, положеннями п.269.1 ст.269 Податкового кодексу України визначено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з п.270.1 ст.270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом, площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до положень п.п.14.1.42 п.14.1ст.14 ПК України визначено, що дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Згідно з п.286.1 ст.286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пункт 287.1 статті287 Податкового кодексу України встановлює, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Частинами 1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Однак, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на особливості розрахунку земельного податку, який було проведено контролюючим органом за 2015 рік.

Згідно з п.п.14.1.72 п.14.1 ст.14 ПК України, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Підпунктом 14.1.73 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до пп.271.1.1 п.271.1 ст.271 ПК України, базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Згідно зі ст. 289 ПК України встановлено, що для визначення розміру податку використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Відповідно до п.285.1 ст.285 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Положеннями ст. 286 ПК України передбачено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу(п.286.5 ст.286 ПК України).

З матеріалів справи вбачається, що 17.11.2017 року Міськрайонне управління у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру у Київській області в листах вих. № -0.19-386/154-17 та № -0.19-385/154-17 з додатками (копії частини формування території сел. Ворзель) повідомило, що відповідно до наявної в управлінні інформації, а саме: копії Плану формування території Ворзельської селищної ради земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 знаходяться за межами населеного пункту Ворзель, нормативна грошова оцінка на зазначені земельні ділянки не проведена.

Листом вих. № К-8163/0-0.223-5037/6-17 від 23.11.2017 року Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру повідомила, що за інформацією Головного управління Держгеокадастру у Київській області, відповідно до копії Плану формування території Ворзельської селищної ради, розробленого Київським відділенням інституту землеустрою УААН, земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 розташовані за межами населеного пункту смт. Ворзель Київської області; нормативна грошова оцінка зазначених земельних ділянок не проведена.

Відповідно до листів Головного управління Держгеокадастру у Київській області вих. № ПІ-398/0-382/0/63-18 від 12.03.2018 року та Міськрайонного управління у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру у Київській області вих. № 61/154-18 від 28.02.2018 року документацію по формуванню території та встановленню меж Ворзельської селищної ради та населеного пункту смт. Ворзель погоджено Рішенням Ірпінської міської ради № 106-8-23 від 06.04.1999 року. Відповідно до Плану формування території Ворзельської селищної ради, що є складовою частиною проекту формування території та встановленню меж Ворзельської селищної ради та населеного пункту смт. Ворзель земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 знаходяться за межами населеного пункту Ворзель. Відомості про внесення змін до Плану формування території Ворзельської селищної ради в Управлінні відсутня. Відомості про проведення нормативної грошової оцінки земель за межами с. Ворзель, зокрема земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 в Управлінні відсутні.

Отже, з даних, наведених у листах Держгеокадастру та його територіальних органів, вбачається, що земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 знаходяться за межами населеного пункту Ворзель та нормативна грошова оцінка зазначених земельних ділянок не проведена.

Відповідно до п.286.1. ст.286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.4 Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України, від 25.11.2016, №489 Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів , нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України Про землеустрій .

Статтею 26 Закону України Про землеустрій встановлено, що розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів - землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою: Фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками. відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Згідно з ч. 1ст. 193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Призначенням державного земельного кадастру, відповідно до ст. 194 ЗК України, є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Порядок користування відомостями Державного земельного кадастру регламентований ст. 38 Закону України Про Державний земельний кадастр , згідно якої, відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: - витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; - довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території) за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; - викопіювань з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру.

Користування відомостями Державного земельного кадастру може також здійснюватися у формі надання доступу до нього в режимі читання.

Доступ до Державного земельного кадастру надається банкам, центральному органу виконавчої влади, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, та особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників та Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів. Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку містить усі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги.

Отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку є обов`язковим при вчиненні правочинів щодо земельної ділянки (крім складення заповітів).

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку видається заявнику в день надходження заяви.

Для здійснення повноважень, визначених законом, органи державної влади та органи місцевого самоврядування користуються відомостями і документами Державного земельного кадастру щодо земель та земельних ділянок розташованих на відповідній території, на безоплатній основі.

На отримання відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку мають право, зокрема, органи державної влади та органи місцевого самоврядування для реалізації своїх повноважень, визначених законом.

Витяг з Державного земельного кадастру підписується Державним кадастровим реєстратором та посвідчується його печаткою.

Відповідно до п.21 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 №213 Про Методику нормативної грошової оцінки земель населених пунктів , дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви.

Згідно з п.п. 14 п. 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051, нормативна грошова оцінка це значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 №1066 Про затвердження Порядку взаємодії органів виконавчої влади щодо обміну інформацією, необхідною для обчислення і справляння плати за землю (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено механізм обміну інформацією, необхідною для обчислення і справляння земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (далі - інформаційний обмін), між органами виконавчої влади.

Нормами ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Пунктом 7.1. Додатку № 1 до рішення сесії Ворзельської селищної ради № 759-41-УІ від 30 січня 2015 року ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами сел. Ворзель, встановлюється у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Київській області.

Відповідно до абз. 4 та абз. 6 листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру N 6-28-0.22-201/2-16 від 11.01.2016 року коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 1996рік - 1,703, 1997рік -1,059, 1998рік - 1,006, 1999рік -1,127, 2000рік -1,182, 2001 рік - 1,02, 2005рік -1,035, 2007рік - 1,028, 2008 рік - 1,152, 2009 рік - 1,059, 2010 рік - 1,0, 2011 рік -1,0, 2012 рік - 1,0, 2013 рік - 1,0, 2014 рік - 1,249, 2015 рік - 1,433. Нормативна грошова оцінка земель за 2002, 2003, 2004 та 2006 роки не індексувалася.

З урахуванням індексації, грошова оцінка 1 га земель, по Київській області станом на 01.01.2015 року становить 26 641,79 грн., що підтверджується інформацією про нормативну грошову оцінку земель за даними офіційного веб-сайту Держгеокадастру, що знаходиться у відкритому доступі на сайті Державної фіскальної служби України.

З огляду на викладене, відповідач, перед визначенням податкового зобов`язання, в обов`язковому порядку, повинен був отримати дані Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, в яких би зазначалися всі характеристики земельної ділянки (її місце знаходження, розміри, площа, нормативно-грошова оцінка, всі зональні, локальні та інші коефіцієнти, тощо), й лише після цього визначати суму податкового зобов`язання за 2015 рік.

При цьому, судом встановлено, що розрахунок земельного податку з фізичних осіб здійснено контролюючим органом за відсутності відомостей, обов`язкова наявність яких обумовлена нормами Податкового кодексу України, відповідачем доказів наявності вказаних відомостей та інформації з Державного земельного кадастру у формі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки стосовно якої, розраховано величину земельного податку за 2015 рік до матеріалів справи не надано.

Також, враховуючи положення п.1.1 ст.1 ПК України, а також ст.2ст.3 Земельного кодексу України, суд зазначає, що для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника/землекористувача, набутого в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Згідно зі ст. 286 ПК України, податок за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних осіб або громадян, нараховується кожному з них пропорційно їх частці у власності на будівлю.

З матеріалів справи вбачається, що у листопаді 2017 року з вищенаведених листів Держгеокадастру, Головного управління Держгеокадастру у Київській області та Міськрайонного управління у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру у Київській області позивачу стало відомо, що земельні ділянки, які йому належать знаходяться за межами населеного пункту та їх нормативну грошову оцінку не проведено.

Разом з тим, із вищезазначених листів вбачається, що межі населеного пункту - смт. Ворзель затверджені у 1999 році та у період 2015-2017 роки не змінювалися, а також в листах зазначено, що в управлінні відсутні відомості про проведення нормативної грошової оцінки, зокрема, земельних ділянок, які належать Позивачу за період 2015-2017 рр.

Судом встановлено, що відповідно до даних Держгоекадастру, викладених у вищезазначених листах Держгеокадастру та його територіальних органів, земельні ділянки, які належать позивачу і відносно яких винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення знаходяться за межами населеного пункту та їх нормативна грошова оцінка не проведена.

Таким чином, суд зазначає, що ні Головне управління Держгеокадастру у Київській області, ні Міськрайонне управління у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру у Київській області не підтвердили контролюючому органу, що ними видавалися витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку стосовно земельних ділянок, які належить позивачу та не підтверджено їх справжність.

Враховуючи викладене та те, що контролюючим органом під час нарахування земельного податку не враховувались та не використовувались дані Державного земельного кадастру, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті всупереч встановленому чинним законодавством порядку, необґрунтовано, упереджено, без з`ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

Щодо вимог позивача про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не вчинення необхідних дій по поверненню надміру сплачених позивачем грошових зобов`язань та зобов`язати відповідача виконати покладені на нього Законом і підзаконними актами обов`язки щодо надання органу казначейства висновку щодо суми у розмірі 145 848,88 грн., яка підлягає поверненню з бюджету на користь ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 14.1.115. ст. 14 Податкового кодексу України, надміру сплачені грошові зобов`язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Статтею 43 Податкового кодексу України визначені умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань, зокрема, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Порядок повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання встановлено Порядком взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1146 від 15.12.2015 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124 (далі - Порядок).

Відповідно до п.5 та п.6 Порядку повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.

У заяві платник вказує суму і вид помилково та/або надміру сплаченого платежу та визначає напрям(и) перерахування коштів, що повертаються: 1) на поточний рахунок платника податку в установі банку; 2) на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, незалежно від виду бюджету; 3) готівкою за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в установі банку; 4) готівкою з рахунків банків у разі відсутності у платника податків рахунку в установі банку; 5) поштовим переказом через підприємства поштового зв`язку; 6) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на небюджетний рахунок з обліку коштів забезпечення сплати майбутніх митних та інших платежів - рахунок 3734, відкритий на балансі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві; банківський балансовий рахунок 2603, відкритий для органу ДФС у відповідному уповноваженому банку (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати), доплати тощо вносилися готівкою).

Пунктом 7 Порядку передбачено, що після реєстрації в органі ДФС заява платника про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань (крім грошових зобов`язань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів) передається на розгляд до структурних підрозділів, що виконують функції з адміністрування відповідних податків і зборів та погашення заборгованостей. Не пізніше другого робочого дня, наступного за днем реєстрації, заява з відміткою вказаних підрозділів щодо правомірності повернення передається до структурного підрозділу, на який покладено функцію з підготовки висновку.

Відповідно до п.8 Порядку у разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Пунктом 11 Порядку визначено, що на підставі отриманих висновків відповідний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань у визначеному законодавством порядку.

Отже, повернення помилково сплаченого грошового зобов`язання повинно відбуватися відповідно процедури, визначеної законодавством.

Повернення з Державного бюджету України помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань у випадках, передбачених податковим законодавством, є виключними повноваженнями контролюючого органу та органу державного казначейства.

Відтак, позовна вимога про зобов`язання відповідача виконати покладені на нього Законом і підзаконними актами обов`язки щодо надання органу казначейства висновку щодо суми у розмірі 145 848,88 грн., яка підлягає поверненню з бюджету є передчасною та підлягає задоволенню, оскільки позивачем не дотримано процедури, визначеної ст.43 Податкового кодексу України та Порядком №1146 від 15.12.2015.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Щодо клопотання позивача про визначення відповідачу строку виконання рішення та подання звіту про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з положеннями частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1458,50 грн., що документально підтверджується квитанцією № 1/90 від 14.09.2018 року.

Враховуючи вищевикладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 1458,50 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління ДФС у Київській області (03151, м.Київ, вул.Народного Ополчення, буд.5-А, код ЄДРПОУ 39393260) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області №90776-17 від 16 вересня 2015 року, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок у сумі 68585,61 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області №90777-17 від 16 вересня 2015 року, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок у сумі 85326,07 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати у розмірі 1458,50 грн. (одна тисяча чотириста п`ятдесят вісім гривень п`ятдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв