Рішення

від 24.03.2019 по справі 160/7939/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2019 року Справа № 160/7939/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Кам`янського міського центру зайнятості Державної служби зайнятості Міністерства соціальної політики України, третя особа без самостійних вимог-1: Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, третя особа без самостійних вимог-2: Державне підприємство «Бар`єр» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

23.10.2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) з позовною заявою до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач-1), відповідача-2: Кам`янського міського центру зайнятості Державної служби зайнятості Міністерства соціальної політики України (далі Кам`янський міський центр зайнятості, відповідач-2), третя особа без самостійних вимог-1: Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі ГУ ДФС у Дніпропетровській області, третя особа-1), третя особа без самостійних вимог-2: Державне підприємство «Бар`єр» (далі ДП «Бар`єр», третя особа-2), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та зобов`язати зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), період роботи з 17 січня 2017 року по 15 вересня 2017 року та уточнити відомості, внесені до персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування;

- зобов`язати Кам`янський міський центр зайнятості зробити перерахунок та виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 , з 25 вересня 2017 року по 18 червня 2018 року із врахуванням уточнених даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що вважає протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо незарахування періоду його роботи з 17.01.2017 року по 15.09.2017 року в ДП «Бар`єр» (далі страхувальник) до його страхового стажу. Адже, за період його роботи в ДП «Бар`єр» йому був нарахований та сплачений єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на рахунок Кам`янської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області. Це підтверджується платіжними дорученнями за цей період, довідкою та звітами про суми нарахованої заробітної плати та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ДП «Бар`єр». Також, за твердженнями позивача, у зв`язку з тим, що до його страхового стажу не включений період роботи на ДП «Бар`єр», йому нараховували допомогу по безробіттю лише у сумі 544,00 грн., чим, на його думку, було порушене його конституційне право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у разі безробіття. З урахуванням цього, позивач звертається до адміністративного суду з позовом за захистом та поновленням порушеного, на його думку, права на соціальний захист та права на забезпечення у разі безробіття.

Ухвалою суду від 26.10.2018 року (суддя Барановський Р.А.) було відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні на підставі п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2019 року № 253 д, у зв`язку з перебуванням судді Барановського Р.А. у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, та на виконання розпорядження в.о. керівника апарату суду від 15.02.2019 року № 40 був призначений повторний автоматизований розподіл адміністративної справи № 160/7939/18.

За відомостями з витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2019 року зазначена вище справа була розподілена судді Лозицькій І.О.

Ухвалою суду від 25.02.2019 року (суддя Лозицька І.О.) було прийнято до провадження адміністративну справу та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України, встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) та заперечень на відповідь на відзив, а позивачу відповіді на відзив, третім особам пояснень щодо суті позовних вимог разом з доказами на підтвердження зазначених у поясненнях аргументів та обставин справи.

У встановлений судом строк, відповідачі заперечуючи проти позову, надали суду відзиви на позов, які долучені до матеріалів справи.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову, відповідач-1 посилаючись на положення ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 12, ст. 17 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Положення про Пенсійний фонд України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 року № 280, зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтовані та не підлягають задоволенню, оскільки функції адміністрування єдиного внеску здійснюються фіскальною службою. Крім того, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не має відкритих рахунків в органах Державної казначейської служби для здійснення відповідних видатків.

Відповідач-2 в обґрунтування своїх заперечень проти позову зазначив, що з 18.09.2018 року позивачу був наданий статус безробітного. Відповідно до відомостей з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, залежно від страхового стажу йому була призначена допомога по безробіттю на підставі ч. 2, ч. 4 ст.22 та ч. 3 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та розпочато її виплату з 25.09.2017 року. По ДП «Бар`єр» не сплачений єдиний соціальний внесок з січня 2017 року, тому страховий стаж ОСОБА_1 за останні 12 місяців, що передують його реєстрації, складає 3 місяці. Після надходження уточнених даних про застраховану особу з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, відповідно до пп. 9 п. 1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 15.06.2015 року № 613, за заявою особи може здійснюватися перерахунок допомоги по безробіттю з дня її призначення.

У відповідь на відзиви відповідачів, позивач не надав своїх заперечень.

Третя особа-1 у встановлений судом строк, надала суду свої пояснення щодо суті позовних вимог. Так, третя особа без самостійних вимог-1 в обґрунтування своїх пояснень зазначила, що згідно з відомостями з інтегрованої картки платника податків у ДП «Бар`єр» станом на 01.01.2017 року наявна недоїмка зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 767653,41 грн. Протягом періоду, про який йдеться в адміністративному позові, ДП «Бар`єр» сплачувало єдиний соціальний внесок, проте, ці суми зараховувались на погашення заборгованості попередніх періодів в порядку їх виникнення. При цьому, за твердженнями податкового органу, у зв`язку з відсутністю судового рішення, яке б свідчило про незаконне зарахування ГУ ДФС у Дніпропетровській області сум єдиного соціального внеску у порядку черговості виникнення заборгованості, ГУ ДФС у Дніпропетровській області вважає правомірним факт зарахування страхового стажу позивача за періоди роботи у міру погашення ДП «Бар`єр».

Третя особа без самостійних вимог-2, не надала своїх пояснень щодо суті позовних вимог.

Враховуючи положення ч. 3 та ч. 4 ст. 257, ст. 261, ст. 263 КАС України, суд розглянув цю адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми законодавства України, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 17.01.2017 року по 15.09.2017 року позивач працював за трудовим договором на посаді заступника директора з науково-технічної діяльності в ДП «Бар`єр», що підтверджується відомостями з його трудової книжки, копії якої наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з копій платіжних доручень від 30.01.2017 року № 1, від 13.02.2017 року № 24, від 21.03.2017 року № 37, від 27.04.2017 року № 73, від 17.05.2017 року № 52, від 30.05.2017 року № 86, від 02.06.2017 року № 96, від 14.06.2017 року № 108, від 29.06.2017 року № 128, від 12.07.2017 року № 138, від 26.07.2017 року № 148, від 17.08.2017 року №201, від 29.08.2017 року № 216, від 13.09.2017 року № 234, від 25.09.2017 року № 267, довідки ДП «Бар`єр» від 07.05.2018 року № 03/155 про відсутність заборгованості щодо сплати заробітної плати та єдиного соціального внеску за період з 17.01.2017 року по 15.09.2017 року, звітів про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за період з січня 2017 року по жовтень 2017 року, що наявні в матеріалах справи, ДП «Бар`єр» своєчасно та належним чином нараховувало та сплачувало позивачу за вказаний період його роботи заробітну плату та нараховувало, сплачувало єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

У вересні 2017 року позивач звернувся до Кам`янського центру зайнятості, та з 18.09.2017 року йому був наданий статус безробітного, у зв`язку з відсутністю роботи, та призначена до виплати з 25.09.2017 року допомога по безробіттю у розмірі 544, 00 грн.

У травні 2018 року позивач звернувся до відповдіача-2 з запитом про надання публічної інформації про те, чому сума допомоги по безробіттю, яка йому виплачується, складає 544,00 грн. Адже, за поясненнями позивача, його страховий стаж складає більше 6 місяців, що передував його реєстрації як безробітного та ДП «Бар`єр» сплачувався єдиний соціальний внесок за період з січня 2017 року по вересень 2017 року.

18.05.2018 року Кам`янський центр зайнятості листом № 1140 від 18.05.2018 року повідомив позивача про те, що у зв`язку з несплатою єдиного соціального внеску по ДП «Бар`єр» з січня 2017 року, страховий стаж за останні 12 місяців, що передують його реєстрації як безробітного, складає 3 місяці, відповідно до останніх завантажених даних з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування від 16.05.2018 року.

19.06.2018 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з заявою про зарахування до його страхового стажу періоду роботи на ДП «Бар`єр» з 17.01.2017 року по 15.09.2017 року. Разом зі вказаною заявою позивач надав відповідачу-1, окрім іншого, копії платіжних доручень, що підтверджують перерахунок ДП «Бар`єр» єдиного соціального внеску при виплаті йому заробітної плати у період з січня 2017 року по вересень 2017 року, та копію довідки про відсутність заборгованості по виплаті заробітної плати та про нарахування та виплату єдиного соціального внеску на заробітну плату у розмірі 17454,20грн.

У відповідь на заяву позивача ГУ ПФУ в Дніпропетровській області надало відповідь у листі від 03.07.2018 року № С 9576-18, в якому, посилаючись на положення ст. 24 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», повідомив, що ДП «Бар`єр» перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України з 11.04.2001 року. Також, відповідач повідомив, що згідно з відомостями щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які надходять від Державної фіскальної служби України в порядку обміну інформацією, на поточну дату ДП «Бар`єр» має заборгованість зі сплати єдиного внеску.

Таким чином, відповідач-1 повідомив позивача про те, що період його роботи з 17.01.2017 року по 15.09.2017 року не зарахований до страхового стажу. Крім того, управління Пенсійного фонду України надало позивачу індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , копія яких наявна в матеріалах справи. Відповідно до цих відомостей за звітній 2017 рік по ДП «Бар`єр» щодо ОСОБА_1 з січня 2017 року по вересень 2017 року (15 днів страхового стажу у вказаному місяці) включно, не вбачається сплата єдиного соціального внеску. Тобто, позначки по даним таблиці індивідуальних відомостей з відомостями по сплаті єдиного соціального внеску та страхового стажу позивача відображені як «0,00 грн.» та «0 днів стажу в місяці», відповідно.

Проте, вважаючи, що відповідачі допустили бездіяльність з приводу не зарахування до його страхового стажу періоду роботи в ДП «Бар`єр», у зв`язку з чим, на його думку, йому слід перерахувати та виплатити допомогу по безробіттю, що сплачувалась йому з 25.09.2017 року по 18.06.2018 року, та не погодившись з доводами ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та Кам`янського центру зайнятості, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом.

Суд зазначає, що спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу протиправності бездіяльності ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо незарахування до страхового стажу період роботи позивача з 17.01.2017 року по 15.09.2017 року у ДП «Бар`єр», а також перерахунок та виплату, у зв`язку з цим, допомоги по безробіттю з 25.09.2017 року по 18.06.2018 року.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Так, згідно зіст. 2 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-III(далі Закон № 1533-III), одним із принципів страхування на випадок безробіття є диференціація розмірів виплати допомоги по безробіттю залежно від страхового стажу особи та тривалості безробіття.

Відповідно до ч. 1ст. 4 Закону № 1533-III (в редакції станом на момент реєстрації позивача, як безробітного з 18.09.2017 року), страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи - підприємці.

Відповідно до ч. 1ст. 6 Закону № 1533-III, право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 21 Закону № 1533-III, страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження у порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Таким чином, страховий стаж обчислюється за періоди, протягом яких особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та сплачувала страхові внески особисто або через рахунки роботодавця та роботодавцем.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону № 1533-III, право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 12 ч. 1 ст. 1 Закону № 1533-III передбачено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем).

При цьому, пунктом 14 вказаної статті визначено, що страхові внески кошти відрахувань на страхування на випадок безробіття, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинностіЗаконом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", кошти єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, спрямовані на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття відповідно до пропорцій, визначених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI(далі Закон № 2464-VI), платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до ч. 11ст. 9 Закону № 2464-VI, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цимЗаконом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність, згідно із законом.

Таким чином, з аналізу норм наведеного законодавства вбачається, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи, підлягають обов`язковій сплаті і є гарантією матеріального забезпечення особи на випадок її безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин. Відповідальність за порушення умов та порядку сплати таких внесків покладено на платника єдиного внеску та його посадових осіб.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити про те, що відповідно до розділу ІІ Порядку про надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності , затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 15.06.2015 року № 613 (далі Порядок № 613, в редакції, чинній на момент реєстрації позивача, як безробітного з 18.09.2017 року), допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості з восьмого дня після реєстрації безробітного за його особистою заявою за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку. Розмір допомоги по безробіттю визначається на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) залежно від страхового стажу, заробітної плати (доходу), а також довідок про грошове забезпечення, виданих особі військовими комісаріатами, де така особа перебувала на обліку, військовими частинами, органами, де особа проходила службу.

За приписами п. 1 розділу ІІ Порядку № 613, розмір допомоги по безробіттю визначається на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) залежно від страхового стажу, заробітної плати (доходу).

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону № 1533-ІІІ та п. 3 ч. 2 Порядку № 613, застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, особи, зазначені в абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Відповідно до пп. 1 п. 1 Постанови правління Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затвердженої 04.12.2015 року № 77, мінімальний розмір допомоги по безробіттю для осіб, визначених у ч.2ст. 22 Закону України № 1533-ІІІ,становить 544,00 гривні.

Отже, допомога по безробіттю обчислюється виходячи з даних про страховий стаж безробітного, який виникає в разі сплати страхових внесків. Факт сплати підтверджується даними Державного реєстру, який є єдиним (виключним) джерелом інформацію про наявність та періоди, за які було сплачено страхові внески. Як було встановлено судом, відповідно до відомостей з індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 за період з січня 2017 року по вересень 2017 року по ДП «Бар`єр» не виявлено сплати єдиного соціального внеску та його страхового стажу.

Відповідно до п. 31Постанови Кабінету Міністрів України «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням» від 26.09.2001 року № 1266 (далі Постанова № 1266), середня заробітна плата (дохід) для призначення допомоги по безробіттю, для страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності), та для призначення страхових виплат для добровільно застрахованих осіб обчислюється робочими органами фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування з використанням даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пунктів 25, 26 Постанови № 1266, розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців перебування у трудових відносинах (з першого до першого числа) за останнім основним місцем роботи застрахованої особи, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок; для осіб, у яких через деякий час погіршився стан здоров`я у зв`язку з раніше отриманим ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, - перед настанням тимчасової непрацездатності.

Якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше 12 календарних місяців за останнім основним місцем роботи, розрахунковий період визначається за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа).

Якщо на восьмий день з дати реєстрації безробітного, що є застрахованою особою, відсутні дані в повному обсязі для обчислення страхового стажу та середньої заробітної плати, (доходу, грошового забезпечення), допомога по безробіттю призначається в мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду. Після надходження уточнених даних про застраховану особу з Державного реєстру, для військовослужбовців після подання особою документів з військового комісаріату, де така особа перебувала на обліку, військової частини або органів, де проходила службу, здійснюється перерахунок виплати допомоги по безробіттю з дня її призначення. У разі припинення реєстрації безробітного перерахунок може здійснюватися за заявою особи або за рішенням суду. (Абзац 2 пункту 9 розділу II Порядку № 613).

Також, суд зазначає, що відповідно до п.87.9 ст. 87 Податкового боргу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу, згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків, відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Аналіз викладеного вище вказує, що законом визначений певний порядок зарахування коштів, що сплачуються в рахунок погашення податкового боргу, за виключенням спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Водночас суд бере до уваги твердження третьої особи-1 про те, що станом на 01.01.2017 року за ДП «Бар`єр» рахується податковий борг зі сплати єдиного соціального внеску в загальному розмірі 767653,41 грн. При цьому, за твердженнями податкового органу, протягом періоду з 17.01.2017 року по 15.09.2017 року страхувальник сплачував єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, але ці суми зараховувались на погашення заборгованості ДП «Бар`єр» зі сплати єдиного соціального внеску попередніх періодів в порядку їх виникнення.

З цього приводу суд зазначає, що здійснені ГУ ДФС у Дніпропетровській області зарахування єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в рахунок погашення заборгованості за минулі періоди не відповідають положенням п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України. Проте, в рамках спірних правовідносин станом на момент судового розгляду справи факт протиправного зарахування податковим органом єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в рахунок погашення заборгованості за інші періоди не підтверджений відповідним рішенням суду, що набрало законної сили, та яке б свідчило про зобов`язання податкового органу зарахувати сплачені страхувальником суми єдиного соціального внеску за його спрямуванням при виплаті заробітної плати ОСОБА_1 .

Тим більше, відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Проте, відповідачами у справі, є ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та Кам`янський міський центр зайнятості Державної служби зайнятості Міністерства соціальної політики України, а не ГУ ДФС у Дніпропетровській області, до яких і заявлені позовні вимоги. Тому, такі вимоги як протиправність дій податкового органу не становлять предмета спору в адміністративній справі.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України, відповідач суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Крім того, слід зазначити, що за приписамист. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у п. 36 рішення від 24.04.2014 року (остаточне) по справі «Будченко проти України» (заява № 38677/06) констатував, що, якщо в державі діє законодавство, яке передбачає право на соціальні виплати - з умовою чи ні про попередню оплату внесків - цей закон повинен розглядатися як породжує право власності, що потрапляє під дію статті 1 Протоколу №1 для осіб, котрі намагаються відстояти свої вимоги (див. Stec and Others v. the United Kingdom (dec.), § 54, no. 65731/01 and 65900/01, ECHR 2005-X)).

З урахуванням викладеного вище, суд зазначає, що за відомостями з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, єдиний соціальний внесок не був сплачений ДП «Бар`єр» з січня 2017 року, тому з моменту реєстрації позивача у центрі зайнятості (18.09.2017 року) його страховий стаж складав менше шести місяців. З урахуванням цього, та з огляду на положення пп. 1 п. 1 Постанови правління Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затвердженої 04.12.2015 року № 77, ч.2ст. 22 Закону України № 1533-ІІІ, позивач мав право на допомогу по безробіттю виключно у розмірі 544,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що з урахуванням того, що страхувальник (ДП «Бар`єр») сплачував внески належним чином та у повному обсязі, але вони були зараховані ГУ ДФС у Дніпропетровській області в рахунок погашення заборгованості платника податків за минулі періоди, та відповідні відомості про сплату єдиного соціального внеску та наявності страхового стажу у ОСОБА_1 відсутні в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, у суду, відповідно, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог. Адже відповідачі, виконуючи свої посадові обов`язки, діяли в межах повноважень та у спосіб, визначені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно зі ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі (ст. 9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.77 КАС України), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Приймаючи до уваги викладене вище, суд прийшов до висновку, що доводи позивача, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Таким чином, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 суд вважає за необхідне відмовити.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що на підставі ст. 139 КАС України, з урахуванням рішення суду про відмову у задоволенні позову, сплачений позивачем судовий збір у загальному розмірі 1409,60 грн. (квитанції від 17.10.2018 року №18037809 на суму 704,80 грн. та від 17.10.2018 року № 18037635 на суму 704,80 грн.) відшкодуванню позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 90, 139, 241 - 246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Кам`янського міського центру зайнятості Державної служби зайнятості Міністерства соціальної політики України, третя особа без самостійних вимог-1: Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, третя особа без самостійних вимог-2: Державне підприємство «Бар`єр» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Текст рішення у повному обсязі складений 25.03.2019 року.

Суддя І.О. Лозицька