Рішення

від 14.05.2019 по справі 200/1201/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2019 р. Справа№200/1201/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аканова О.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85323, Донецька область, м.Мирноград, вул.Центральна, 13, код ЄДРПОУ 42169323) про визнання неправомірним та скасування рішення від 24.10.2018 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; зобов`язання зарахувати до стажу роботи позивача, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах на підставі пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", період його роботи з 04.01.2005 року по 01.02.2012 року; зобов`язання призначити та виплатити пенсію за віком на пільгових умовах з 25 липня 2018 року,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85323, Донецька область, м.Мирноград, вул.Центральна, 13, код ЄДРПОУ 42169323) про визнання неправомірним та скасування рішення від 24.10.2018 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; зобов`язання зарахувати до стажу роботи позивача, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах на підставі пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", період його роботи з 04.01.2005 року по 01.02.2012 року; зобов`язання призначити та виплатити пенсію за віком на пільгових умовах з 25 липня 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного судового провадження (у письмовому провадженні); призначено судове засідання на 27 лютого 2019 року о 10:30 год.

Ухвалою суду від 27 лютого 2019 року відкладено розгляд справи на 21 березня 2019 року о 10:15 год.

Ухвалою суду від 21 березня 2019 року розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, продовжено підготовче засідання на тридцять днів з ініціативи суду; замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням; призначено підготовче засідання на 15 квітня 2019 року об 11:45 год.

Ухвалою суду від 15 квітня 2019 року закрито підготовче провадження, призначено судовий розгляд по суті на 11 годину 00 хвилин 14.05.2019 року.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26 червня 2018 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. В грудні 2018 року позивач отримав рішення про відмову в призначенні пенсії від 24.01.2018 року, в якому зазначено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, приймаються уточнюючі довідки. У разі коли підприємства, установи або організації розміщуються на тимчасово окупованій території, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватись даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Зазначено про те, що підприємства розташовані та тимчасово окупованій території вважаються незаконними, будь-який документ, виданий такими підприємствами є недійсним та не створює правових наслідків.

Позивач зазначає, що згідно наданої ним трудової книжки та довідок, відповідач до складу пільгового стажу повинен зарахувати стаж 5 років 2 місяці 0 днів. Вказаний стаж також підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу, на які посилається відповідач в оскаржуваному рішенні.

Позивач вважає оспорюваний акт суб`єкта владних повноважень прийнятим з порушенням та без урахування фактичних обставин справи, тому звернувся з даним позовом до суду.

Представник відповідача до суду надав відзив проти адміністративного позову. У відзиві відповідач зазначив, що 25.07.2018 року позивач звернувся до управління із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Рішенням управління від 24.10.2018 року йому було відмовлено в призначенні пенсії на пільгивх умовах, оскільки позивач не надав довідки про підтвердження пільгового стажу роботи на ТОВ Коксохімремонт з 04.01.2005 по 01.02.2012. Зазначено, що вказане товариство згідно витягу з ЄДРПОУ зареєсроване на непідконтрольній українськів владі території. Тому відповідач вважає, що управління не мало передбачених законом підстав для прийняття спірних довідок, наданих позивачем. У зв`язку з чим, відповідач вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України згідно паспорта серія НОМЕР_2 .

25.07.2018 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення/перерахунок пенсії.

Рішенням Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 24 жовтня 2018 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії, оскільки відповідно до наданих документів пільговий стаж позивача складає 27 років 11 місяців 00 днів в тому числі стаж пільгової роботи за списком №1 - 00 років 00 місяців 00 днів. До страхового стажу не враховано період роботи в УПТК треста Кіровоградмаштяжбуд з 01.10.1979 року по 01.08.1986 року, так як в трудовій книжці відсутня дата наказу про прийом на роботу та завірено нечітким відтиском печатки. Надані архівні довідки про заробітну плату не підтверджують періоди роботи, так як містять ім`я та по-батькові не повністю, вказані ініціали. До пільгового стажу не зараховано період роботи на ТОВ Коксохімремонт з 04.01.2005 року по 01.02.2012 року, оскільки заявником не надано довідки, підтверджуючої пільговий характер роботи, витягів з наказів про результати атестації робочих місць. Згідно витягів з ЄДР товариство з обмеженою відповідальністю Коксохімремонт (24073015), зареєстровано на непідконтрольній українській владі території, а саме: у Кіровському районі м.Донецька але неможливо зарахувати цей період до пільгового стажу роботи за списком №1 відповідно до відомостей за звітний рік до спец стажу, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу є відомості про нарахування одночасно заробітної плати Харьківським коксовим заводом у липні, грудні 2006 року, у 2007 році (крім березня), у 2008-2010 роках, у 2011 році (крім березня-квітня). Довідка, яка підтверджує пільовий характер роботи на Харківському коксовому заводі, заявником не надана. Дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про пільговий стаж відсутні.

Роз`яснено право позивача оскарження вказаного рішення у разі незгоди з його прийняттям.

Відповідно до трудової книжки НОМЕР_3 ОСОБА_1 з 04.01.2005 року по 01.02.2012 року працював на ТОВ "Коксохімремонт".

Як вбачається з довідки №247 від 10 грудня 2012 року ОСОБА_1 дійсно працював в ТОВ Коксохімремонт з 04.01.2005 року по 01.02.2012 року, з 01.10.2008 по 31.12.2008; 01.01.2009 по 30.04.2009; 01.06.2009 по 30.06.2009; 01.01.2012 по 01.02.2012 року знаходився у відпустці без збереження заробітної плати.

Відповідно до довідки уточнюючої особливий характер роботи або умов праці, необхідних для нарахування пільгової пенсії №246 від 10 грудня 2012 року ОСОБА_1 дійсно працював повний робочий день:

з 01.01.2006 по 30.09.2008 - 02 роки 08 місяців 29 днів;

з 01.05.2009 по 31.05.2009 - 00 роки 01 місяць 01 день;

з 01.07.2009 по 31.10.2011 - 02 роки 03 місяці 30 днів в ТОВ Коксохімремонт на дільниці, розташованій на території АОЗТ Харківський коксовий завод , ремонтно монтажна дільниця, монтажником устаткування коксохімічного устаткування Список №1, розділ ІV підрозділ 1, п.4.1а-3.

Що передбачено Список №1, де робочі ремонтних служб, зайнятих ремонтом устаткування в місцях його установки на дільницях (робочих місцях) діючих підприємств, де основні роботі, які ведуть технологічний процес, користуються право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №№1,2, також користуються таким правом.

Вказані довідки містять підпис директора та відбиток печатки з ідентифікаційним кодом 24073015 ТОВ "Коксохімремонт", Україна, м.Донецьк.

Місцезнаходження юридичної особи - ТОВ "Коксохімремонт" згідно витягу з ЄДРПОУ за адресою: м.Донецьк, ВУЛИЦЯ ПЕТРОВСЬКОГО, будинок 113-Б, квартира 130, яке відноситься до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Вказане підприємство не перереєстроване на підконтрольній українській владі території.

Наказами №6 від 02 січня 2006 року та №9 від 08 січня 2007 року товариства з обмеженою відповідальністю Коксохімремонт перелік робочих місць, виробництв, професій та посад, на ремонтно-механічній дільниці, виробництво коксопродуктів, робітникам, якім за результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пільгове забезпечення за Списками №1, №2 - затвердити, відповідно - затвердити.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та Законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Основними завданнями Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; внесення пропозицій Міністрові соціальної політики щодо забезпечення формування державної політики із зазначених питань; виконання інших завдань, визначених законом.

Відповідно до ст. 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Відповідно до п. "б" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до п. а ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

Згідно зі ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

У відповідності до пункту 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637(далі також Постанова № 637), у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 вказаної Постанови).

Пунктом 17 Постанови № 637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обовязків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об"єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Суд зазначає, що відповідач не в повному обсязі використав свої права надані йому Законом та Порядком при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення позивачу.

Суд дійшов до висновку, що з метою ефективного захисту прав позивача необхідно, визнати протиправним та скасувати рішення відповідача.

Таким чином, суд також вбачає законні підстави для зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 25.07.2018 року з урахуванням висновків суду.

З урахуванням того, що наданий позивачем архівний документ щодо пільгового стажу відповідають записам в трудовій книжці позивача, суд бере до уваги відомості, які зазначені у вказаних документі, враховуючи, що вони не спростовані відповідачем, з огляду на фактичну неможливість позивачу в інший спосіб отримати відомості, зазначені в них.

А тому, суд дійшов висновку, щодо визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 24 жовтня 2018 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання зарахувати до стажу роботи позивача, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах на підставі пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", період його роботи з 04.01.2005 року по 01.02.2012 року; зобов`язання призначити та виплатити пенсію за віком на пільгових умовах з 25 липня 2018 року, суд зазначає наступне.

У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати "дискреційні повноваження", користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.

На думку суду, з боку державних органів відбувається підміна понять, оскільки не будь-які повноваження органів влади з ухвалення рішень, є дискреційними. Дискреція діє тільки у разі, коли у рамках закону державний орган може приймати різні рішення.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.

Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 4 ч.2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії, і це прямо вбачається з п. 4 ч.2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За правилами частин 1, 5 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовна вимога про зобов`язання зарахувати до стажу роботи позивача, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах на підставі пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", період його роботи з 04.01.2005 року по 01.02.2012 року; зобов`язання призначити та виплатити пенсію за віком на пільгових умовах з 25 липня 2018 року не підлягає задоволенню, оскільки вказані повноваження відносяться до дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 768,40 грн. згідно квитанції від 10.01.2019 №0.0.1234221398.1.

Згідно з положеннями частини 1 статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85323, Донецька область, м.Мирноград, вул.Центральна, 13, код ЄДРПОУ 42169323) про визнання неправомірним та скасування рішення від 24.10.2018 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; зобов`язання зарахувати до стажу роботи позивача, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах на підставі пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", період його роботи з 04.01.2005 року по 01.02.2012 року; зобов`язання призначити та виплатити пенсію за віком на пільгових умовах з 25 липня 2018 року - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85323, Донецька область, м.Мирноград, вул.Центральна, 13, код ЄДРПОУ 42169323) від 24 жовтня 2018 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Зобов`язати Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85323, Донецька область, м.Мирноград, вул.Центральна, 13, код ЄДРПОУ 42169323) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) від 25.07.2018 року про призначення пенсії з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85323, Донецька область, м.Мирноград, вул.Центральна, 13, код ЄДРПОУ 42169323) судовий збір у розмірі 768,40 грн. на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Аканов О.О.