Рішення

від 13.05.2019 по справі 320/6293/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2019 року № 320/6293/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма Будконтракт до Головного управління ДФС у Київській області, Державної фіскальної служби України, про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма Будконтракт з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, в якому просило суд скасувати рішення комісії ГУ ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 10.05.2018 №693131/14285986 та зареєструвати податкову накладну ТОВ ВФ Будконтракт (код ЄДРПОУ 14285986) №15 від 24.11.2017.

Ухвалою суду від 06.03.2019 до участі у справі в якості співвідповідача залучено Державну фіскальну службу України, оскільки обов`язок щодо реєстрації податкової накладної належить до компетенції Державної фіскальної служби України.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем, всупереч вимогам чинного законодавства, прийнято рішення про відмову в реєстрації податкової накладної від 24.11.2017 № 15 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зазначив також, що контролюючий орган протиправно відмовив ТОВ ВФ Будконтракт у реєстрації податкової накладної та стверджує, що надав контролюючому органу пояснення та документи, що підтверджують реальність господарських операцій, за наслідками яких була виписана податкова накладна, яку контролюючий орган безпідставно проігнорував.

Позивач стверджує, що складена ним податкова накладна не відповідає визначеним у законі критеріям оцінки ризиків, у зв`язку з чим підстави для зупинення її реєстрації були відсутні. Одночасно з цим позивач звертає увагу, що отримавши повідомлення про зупинення реєстрації податкової накладної, контролюючому органу було направлено вичерпні пояснення та документи, що підтверджують реальність фінансово-господарських операцій, за наслідками яких була складена подана для реєстрації податкова накладна.

Відповідачі правом на подання відзиву не скористались.

02 січня 2019 року від відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. В обґрунтування доводів вказаного клопотання відповідач зазначив, що з метою повного і всебічного дослідження обставин справи та, враховуючи значний об`єм доказів, які повинен надати відповідач до суду, вважає доцільним розгляд справи здійснювати у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 09.01.2019 відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ ВФ Будконтракт є юридичною особою приватного права, що було створено 25.02.1991.

ТОВ Виробнича фірма Будконтракт перебуває на обліку в Обухівській державній податковій інспекції головного управління ДФС у Київській області.

Основним профільним видом діяльності підприємства є будівництво житлових і нежитлових будівель, будівництво водних споруд, інші роботи із завершенням будівництва, діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами, оптова торгівля зерном (КВЕД 41.20; 42.91; 42.99;43.39;46.13;46.21).

Згідно з матеріалами справи, 05.12.2016 ТОВ " Виробнича фірма Будконтракт " було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "МП ПРОМКОМПЛЕКС" договір поставки №0512, відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього Договору.

За умовами договору поставки, укладеного між ТОВ "Виробнича фірма Будконтракт" та ТОВ "МП ПРОМКОМПЛЕКС" оплата здійснюється безготівковим розрахунком.

На виконання умов договору позивач поставив ТОВ "МП ПРОМКОМПЛЕКС" товар, згідно специфікації №11 додаток 2 до договору поставки №0512 від 05.12.2106 яка знаходиться в матеріалах справи, що підтверджується видатковою накладною від 24.11.2017 №РН0000163.

За фактом надання послуг ТОВ "МП ПРОМКОМПЛЕКС" з поставки товарів відповідно до приписів п. 201.10. ст. 201 ПК України ТОВ " Виробнича фірма Будконтракт" складено податкову накладну №15 від 24.11.2017 р. на суму 423398,65 грн., у тому числі ПДВ 70566,44 грн., з дотриманням та зазначенням всіх необхідних реквізитів та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За наслідками обробки вказаної податкової накладної, контролюючий орган надіслав позивачеві квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, відповідно до якої податкову накладну прийнято, але її реєстрацію зупинено у зв`язку з відповідністю податкової накладної критерію оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567.

За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД:7320,8302,8425,8448,8482,8483,8536. У цій же квитанції позивачеві було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

На виконання п.п. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України та підтвердження здійснення вказаних господарських операцій, позивачем направлено до ДФС електронне повідомлення від 07 травня 2018 року №1 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено.

В матеріалах справи знаходяться документи на підставі яких позивачем були придбані товари 23.11.2017 у підприємства ТОВ ГРОСС , які не є платниками ПДВ на загальних підставах. Відповідна операція по придбанню товарів підтверджена рахунком №С-000027 від 21.11.17, видаткова накладна №РН-0000057 від 23.11.17, платіжне доручення №2888 від 23.11.17. За таких умов інформаційні бази ДФС фіксують невідповідності обсягів постачання обсягам придбання по товарам.

Також позивачем надано копії договорів оренди якими підтверджено фактичну наявність офісних та складських приміщень.

Рішеннями комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 10.05.2018 року №693131/14285986 у реєстрації податкової накладної було відмовлено з підстав ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання / придбання товарів / послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт,послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити).

Додаткових пояснень суду відповідач не надав.

Не погоджуючись з рішеннями відповідача про відмову у реєстрації податкової накладної, позивач звернувся до суду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначено у Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 341) (далі також - Порядок №1246).

Пунктом 5 Порядку №1246 передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

Згідно з пунктом 12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, щодо відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу.

Наведене положення відповідає пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України, яким закріплено, що в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатні для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з пунктом 13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Як убачається зі змісту квитанції, відповідачем було сформовано висновок про відповідність поданих позивачем податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 р. № 567 "Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних". За опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 7320, 8302, 8425, 8448, 8482, 8483, 8536.

Так, п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків наказу № 567 містить у собі визначення двох різних критеріїв. Моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється відповідачем за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб`єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI ПК України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

Визначення у квитанціях конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у наказі № 567 "Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних".

Так, відповідно до п. 1 Вичерпного переліку документів наказу № 567 вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом № 567:

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Аналіз наведених норм свідчить, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Крім того, зі змісту квитанції убачається, що відповідачем запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних відповідно до п. "в" п.п. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлено наказом № 567.

Разом з цим, зупиняючи реєстрацію податковї накладної № 15 від 24.11.2017 відповідач обмежився лише загальним посиланням на пункт 6 Критеріїв і зазначенням, що обсяг постачання позивача не відповідає обсягам придбання по товарам згідно УКТ ЗЕД: 7320, 8302, 8425, 8448, 8482, 8483, 8536.

Проте суд зазначає, що згідно з пунктом 6 Критеріїв, сама по собі невідповідність обсягів постачання обсягам придбання товарів, без конкретизації у чому така невідповідність полягає, не є підставою для зупинення реєстрації податкової накладної.

Відповідно до вимог п.п. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" п.п. 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з вимогами п.п. 201.16.3 п. 201.16 ст. 201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до п.п. 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до п.п. 201.16.2 ПК України.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, 201.16. Реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання вимог пунктів 201.16.1 - 201.16.2 статті 201 ПК України та пропозицій, викладених у квитанціях, позивачем надані документи, пояснення, якими підтверджується реальність здійснення господарських операцій по зупиненої податкової накладної. Перелік наданих документів відповідає вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до визначення, наведеного у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. У свою чергу господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

З оскаржуваних рішень встановлено, що підставою для відмови у реєстрації податкових накладних було ненадання позивачем платником податку копій первинних документів щодо постачання / придбання товарів / послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити). Вказані мотиви, на думку суду, не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Так, відповідачем в оскаржуваних рішеннях не конкретизовано, яких саме документів не вистачає позивачу для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. Оскаржувані рішення відповідача не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку позивачем.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд бере до уваги, що ДФС України, була наділена правом подати до суду докази на підтвердження правомірності прийняття оспорюваного рішення. Разом з цим відповідач зазначеним правом не скористався, жодного доказу на підтвердження обґрунтованості оспорюваного рішення під час розгляду справи не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ДФС України не доведено правомірності оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання рішень комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкової накладної або відмову в такій реєстрації протиправними та їх скасування.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 15 від 24.11.2017 суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов`язків платника податків.

У той же час, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування механізм її подальшої реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних є іншим, оскільки відповідні повноваження законодавчо покладені на комісію ДФС.

Податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:

а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналогічні положення закріплені у пункті 19 Порядку №1246.

При цьому, пунктом 20 Порядку № 1246 передбачено, що у разі надходження до Державної фіскальної служби рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням Державної фіскальної служби України.

Враховуючи встановлені судом обставини протиправного прийняття комісією ДФС рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та відсутність законодавчо закріплених перешкод для такої реєстрації, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних спірну податкову накладну.

При цьому, задовольняючи вимоги позивача про зобов`язання відповідача зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд виходить з того, що такий спосіб захисту порушеного права не є формою втручання у дискреційні повноваження відповідача та є належним і ефективним способом відновлення порушених прав позивача, що виключають необхідність повторного звернення до суду.

Як слідує з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто, дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Так, Пленум Вищого адміністративного суду України в пункті 10.3 Постанови від 20.05.2013 №7 "Про судове рішення в адміністративній справі" зазначив, що суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Суд зазначає, що дискреційні функції Державної фіскальної служби України як суб`єкта владних повноважень під час прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних чітко визначені законом, оскільки наказом Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017 визначений вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Оскільки під час розгляду справи у суді позивачем доведено надання ним до комісії ДФС документів, які є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд вважає, що, у даному випадку, у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, у зв`язку з чим повний та ефективний захист порушеного права позивача потребує зобов`язання Державну фіскальну службу України здійснити реєстрацію податкової накладної №15 від 24.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно зі статтею19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення, а тому останнє підлягає скасуванню.

Таким чином, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 3524, 00 грн. (платіжне доручення від 31.10.2018 № 253)

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню на користь позивача з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів підлягають судові витрати у сумі 3524, 00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 194, 205, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 10.05.2018 №693131/14285986.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 15 від 24.11.2017.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма Будконтракт" (код ЄДРПОУ 14285986) судові витрати у сумі 3524 (три тисячі п`ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Рішення суду складено у повному обсязі 13.05.2019

Суддя Панченко Н.Д.