Рішення

від 10.05.2019 по справі 826/6073/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 травня 2019 року № 826/6073/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Мото Центр" (04111, м.Київ, вул.Д.Щербаківського, 53) доКиївської міської митниці ДФС( 03124, м.Київ, вул. Вацлава Гавела, 8А) про визнання протиправною та скасування рішення , ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Авто Мото Центр (надалі по тексту - позивач) з позовом до Київської міської митниці ДФС (надалі по тексту - відповідач), в якому просить (з урахуванням відповіді на відзив) суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA 100000/2018/000014/1 від 28 лютого 2018 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 100210/2018/00025 від 13 лютого 2018 року;

- зобов`язати відповідача повернути позивачеві товар мотоцикл марки Harley-Davidson, модель - FLSTS, шассі - НОМЕР_2, бувший у використанні; тип двигуна - бензин; робочий об`єм двигуна - 1690 см.куб., рік виготовлення - 2016 року без стягування плати за зберігання.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржуване рішення та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення прийняті з перевищенням повноважень, а транспортний засіб оплачено та оформлено документально згідно договору купівлі-продажу №10Я від 01 грудня 2017 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2018 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У відзиві на адміністративний позов представник відповідача зазначив, що оскаржуване рішення прийнято обґрунтовано та з урахуванням всіх обставин справи, оскільки декларантом не надано документи, які підтверджують митну вартість товарів та не спростовано сумніви у правильності задекларованої митної вартості товарів, а відтак митним органом не був застосований метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). При цьому, представник відповідач стверджував, що митна вартість визначена шляхом порівняння вартості (калькуляції) ремонту мотоцикла з фактичними пошкодженнями, зафіксованими в акті про проведення огляду №UA500650/2018/326 та з інформацією щодо вартості мотоцикла, наведеної в Інтернет джерелах в країні експорту. Митна вартість товару ґрунтується на раніше визнаних митними органами митній вартості, а саме за митною декларацією від 09 лютого 2017 року №209000020/2017/001948.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, у якій повідомив, що Товариством з обмеженою відповідальністю Авто Мото Центр на підтвердження вартості товару, який наданий в одиничному екземплярі, позивач надав Звіт №68-18 про незалежну оцінку не розмитненого бувшого у використанні пошкодженого транспортного засобу, який виконаний Товариством з обмеженою відповідальністю Агентство експертної оцінки України , яке здійснює свою діяльність на підставі сертифікату Фонду державного майна України №123/7 від 21 лютого 2017 року та включене до Державного реєстру оцінювачів та суб`єктів оціночної вартості, що підтверджується свідоцтвом Фонду державного майна України №1-5 від 12 травня 2017 року, який містить об`єктивну інформацію про кількість та склад пошкоджень товару і його вартість. Додатково представник позивача стверджував, що поставка товару здійснена на умовах СРТ, тобто перевезення та фрахт сплачені продавцем до порту міста Одеса, а позивач не здійснював платежів за транспортування.

Крім того, на думку представника Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Мото Центр відповідачем не надано доказів надіслання позивачеві запиту про надання додаткових документів на підтвердження дійсної вартості товару.

Представник митного органу подав до суду заперечення на відповідь позивача, у яких заперечував щодо задоволення адміністративного позову з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов.

З огляду на викладене вище, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

Наявними матеріалами справи підтверджується, що позивачем пред`явлено до митного оформлення товар Мотоцикл марки Harley-Davidson, модель - FLSTS, шассі - НОМЕР_2, бувший у використанні; тип двигуна - бензин; робочий об`єм двигуна - 1690 см.куб., рік виготовлення - 2016 року; Країна виробництва США на підставі митної декларації №UA 100210/2018/430259 від 15 лютого 2018 року.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів, позивачем подано митному органу пакет документів, перелік яких зазначено у графі 44 митної декларації, а саме: рахунок-фактуру (інвойс) UAE-0000-48559 від 05 грудня 2017 року; коносамент ZIMUORF0750069 від 30 листопада 2017 року; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконання митного оформлення) UA500650/2018/326 від 06 лютого 2018 року; свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_1 від 10 жовтня 2017 року; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією 68-18 від 12 лютого 2018 року; договір про надання послуг митного брокера б/н від 15 лютого 2018 року.

Як повідомив представник митного органу, за митною декларацією спрацювали критерії АСАУР (автоматична система управління ризиками) за кодами: 105-2: контроль правильності визначення митної вартості товарів. При цьому, встановлено, що митна вартість імпортованих аналогічних товарів є значно вищою.

У зв`язку з наведеним, митницею були здійснені, окрім інших, такі заходи: перевірка числового значення заявленої митної вартості; вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості; перевірка документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування; перевірки включення/невключення складових митної вартості, у тому числі, на підставі наявної в органу доходів і зборів інформації щодо наявності таких складових митної вартості; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено; перевірка наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів.

За наявних обставин, митним органом складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 100210/2018/00025, відповідно до якої за результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів на підставі частини 6 статті 54, статті 256 Митного кодексу України та на основі рішення про коригування митної вартості товарів від 28 лютого 2018 року №UA 100000/2018/000014/1 проведено коригування рівня митної вартості товару.

У рішенні про коригування митної вартості зазначено, що заявлена митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана з наступних причин. Так, подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

- відсутні банківські платіжні документи (касові або товарні чеки, ярлики, які містять відомості щодо вартості транспортного засобу, які можливо ідентифікувати з транспортним засобом, поданим до митного оформлення);

- відсутні повні відомості щодо вартості перевезення оцінюваного товару;

- умови поставки оцінюваного товару є СРТ , однак при цьому декларантом до митного оформлення не надано страховий поліс.

Для підтвердження витрат на транспортування надано повідомлення, підготовлене одержувачем, про транспортні витрати. Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №599 (реєстрація в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за №984/21296) до документів, що підтверджують транспортні витрати можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

- перелік запчастин, що підлягають ремонту, наведений у ремонтній калькуляції до висновку Товариства з обмеженою відповідальністю Агентство експертної оцінки України №68-18 не відповідає переліку пошкоджень зазначених в акті митного огляду №UА500650/2018/326.

У даному рішенні також зазначено, що у зв`язку з вищенаведеним, відповідно до статті 53 Митного Кодексу України необхідне подання протягом 10 календарних днів наступних додаткових документів (за наявності): договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас - листи) виробника товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення. за власним бажанням подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Декларантом не виконано в повному обсязі вимоги статті 53 Митного кодексу України в частині надання додаткових документів. Декларант протягом 10 календарних днів не надав документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів.

Таким чином, причинами, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано є: неподання декларантом всіх запрошених документів; відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, що не дає можливості органу доходів і зборів перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі.

Разом з тим, митним органом проведено порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнями митної вартості ідентичних, подібних (аналогічних) товарів та з довідковою інформацією, та встановлено заниження заявленого рівня митної вартості, що суперечить поняттю дійсної вартості товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947). За результатами проведеного порівняння встановлено, що у органу державної фіскальної служби наявна інформація щодо рівня митної вартості подібних (аналогічних) товарів за вищими рівнями митної вартості. Положеннями частини 6 статті 54 Кодексу встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, якщо заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, або заявлені відомості містять розбіжності та не містять всіх складових митної вартості, необхідних при її обчислені, а також коли декларантом не подано документів згідно із переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-3 статті 53 Кодексу, а також у разі відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни яка сплачена або яка підлягає сплаті. У зв`язку із зазначеним, керуючись положеннями вищезазначених статей Кодексу, використання заявленого декларантом рівня митної вартості неможливо. Виходячи з вищенаведеного, відповідно до положень статті 55 МКУ, здійснено коригування митної вартості товарів.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосований у зв`язку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами, прийнятої органом доходів і зборів, з дотриманням умов, зазначених у статті 59 Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосований у зв`язку з відсутністю вартості операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, та прийнятої органом доходів і зборів, з дотриманням умов, зазначених у статті 60 Кодексу. Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосований у зв`язку з відсутністю ціни, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до положень статті 62 Кодексу.

Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути використаний у зв`язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків.

Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) не застосований у зв`язку з відсутністю наданої виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформації про їх вартість з дотриманням умов, зазначених у статті 63 Кодексу. Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Контроль правильності визначення митної вартості здійснювався: шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості; шляхом аналізу інформації щодо митних оформленнях подібних (аналогічних) товарів, проведення порівняння заявленого рівня митної вартості з ціновою інформацією зовнішніх джерел (mobile.de, nadaguides.com та ін.), з інформацією, яка міститься в спеціалізованому програмно- інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС України; шляхом аналізу інформації яка наведена в акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500650/2018/326; шляхом аналізу інформації яка наведена в звіті про незалежну оцінку, підготовленого ТОВ Агентство експертної оцінки України №68-16. Митна вартість визначена шляхом порівняння вартості (калькуляції) ремонту мотоцикла з фактичними пошкодженнями зафіксованими в акті про проведення огляду № UА500650/2018/326 та з інформацією щодо вартості мотоцикла наведеної в Інтернет джерелах в країні експорту.

Митна вартість товару ґрунтується на раніше визнаних митними органами митній вартості, а саме МД від 09 лютого 2017 року № 209000020/2017/1948.

Незгода позивача із вказаним рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови у прийнятті митної декларації зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані: Конституцією України від 28 червня 1996 року №254к/96-ВР, Митним кодексом України від 13 березня 2012 року №4495-VI, Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №631 (далі - Порядок №631), Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року №3018-VI (далі - Конвенція).

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний кодекс України, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.

Відповідно до вимог частини 1 статті 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з вимогами частини 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з вимогами частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 5 статті 53 Митного кодексу України визначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до вимог підпунктів 3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Згідно з вимогами підпунктів 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку №631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.

Крім того, частиною 1 статті 54 Митного кодексу України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до вимог частини 4 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

- у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Крім того, частиною 5 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Частиною 1 статті 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до вимог частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частиною 4 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з вимогами частини 5 статті 58 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Крім того, пунктом 10 статті 58 Митного кодексу України визначається, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що митним органом 19 лютого 2018 року сформована письмова вимога про надання додаткових документів, відповідно до статті 53 Митного кодексу України №UA 100210/2018/430259, якою витребовувалось у позивача; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас - листи) виробника товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення. за власним бажанням подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою вони мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товарів в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а суб`єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності заявленої митної вартості товару.

Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

Водночас, матеріали справи не містять доказів подання позивачем необхідних додаткових документів.

При цьому, суд погоджується з доводами митного органу, що під час перевірки наданих до митного оформлення документів встановлені розбіжності та відсутність інформації щодо складових митної вартості товару, а саме:

- відсутні банківські платіжні документи (касові або товарні чеки, ярлики, які містять відомості щодо вартості товару (транспортного засобу) які можливо ідентифікувати з транспортним засобом, поданим до митного оформлення;

- для підтвердження витрат на транспортування надано повідомлення, підготовлене одержувачем, про транспортні витрати. Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №599 (реєстрація в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за №984/21296) до документів, що підтверджують транспортні витрати можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту;

- перелік запчастин, що підлягають ремонту, наведений у ремонтній калькуляції до висновку Товариства з обмеженою відповідальністю Агентство експертної оцінки України №68-18 не відповідає переліку пошкоджень зазначених в акті митного огляду №1.1А500650/2018/326. Так, частини транспортного засобу, що знаходились в неушкодженому стані були визнані експертом як такі, що потребують заміни (зокрема комутатор, насос паливний, паливний бак, вихлопна система тощо). Згідно доданого до експертного висновку акту про необхідні роботи з ремонту, вказаний перелік запчастин для ремонту загальною сумою 605 837,68 грн. (22 729,00 доларів СІІІА), що навіть перевищує ціну нового мотоцикла такої марки та моделі. Хоча насправді у мотоцикла лише було наявне незначне пошкодження переднього крила та відсутнє сидіння. Усі інші частини транспортного засобу були в неушкодженому нормальному стані, тим більше на момент митного оформлення вік мотоцикла становив трохи більше одного року.

В частині відсутності відомостей щодо вартості перевезення оцінюваного товару, суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що доставка транспортного засобу передбачена на умовах СРТ. При цьому, умови поставки CPT мають на увазі, що продавець відвантажує товар заданий перевізнику, який безповоротно вивезе його через митницю за межі держави. Продавець береться оплатити всі рахунки по доставці товару на вказане місце призначення. Однак, позивачем як декларантом не надано страховий поліс.

Згідно з вимогами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Закону, що і було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході судового розгляду справи відповідач належними та допустимими доказами підтвердив правомірність своєї поведінки у спірних правовідносинах.

Позивач ні під час митного оформлення, ні до судової справи не надав належних та достовірних доказів на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, а відтак суд вважає, що доводи позивача не спростовують правомірності оскаржених рішень митниці та не дають суду підстав для їх скасування.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи із положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для присудження на користь позивача понесених ним судових витрат - відсутні.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77,139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Мото Центр (04111, місто Київ, вулиця Щербаківського, 53, код ЄДРПОУ 40871988) до Київської міської митниці ДФС (03124, місто Київ, вул. Вацлава Гавела, 8А, код ЄДРПОУ 39470847) про визнання протиправними та скасування рішень - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя А.Б. Федорчук