Постанова

від 02.10.2019 по справі 826/6073/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/6073/18 Суддя першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Епель О.В., Файдюка В.В.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Мото Центр на прийняте у порядку письмового провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Мото Центр до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень і зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Авто Мото Центр (далі - Позивач, ТОВ Авто Мото Центр ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської митниці ДФС (далі - Відповідач, Київська митниця)ё в якому, з урахуванням відповіді на відзив, просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 28.02.2018 року №UA 100000/2018/000014/1;

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, комерційного призначення, оформлене карткою від 13.02.2018 року №UA 100210/2018/00025;

- зобов`язати Відповідача повернути Позивачеві товар - мотоцикл марки Harley-Davidson , модель - FLSTS, номер шасі - НОМЕР_1 , бувший у використанні, тип двигуна - бензин, робочий об`єм двигуна - 1690 см.куб., рік виготовлення - 2016 рік, без стягнення плати за зберігання.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.05.2019 року у задоволенні позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем не надано банківських платіжних документів, які можливо ідентифікувати з транспортним засобом, поданим до митного оформлення, не надано повідомлення про транспортні витрати, перелік запчастин, що підлягали ремонту, наведений у ремонтній калькуляції, не відповідає переліку пошкоджень, а також не надано страховий поліс, що у своїй сукупності свідчить про неможливість підтвердження митної вартості товарів та обґрунтованості застосування контролюючим органом резервного методу визначенні митної вартості товарів.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд безпідставно відхилив висновок експерта, оскільки він є чинним та містить достовірні відомості щодо вартості ремонту. Зазначає, що Позивач за умовами СРТ не здійснював платежів за транспортування, оскільки це покладено на продавця. Стверджу, що умовами СРТ не передбачено надання страхового полісу. Крім того, звертає увагу, що Відповідачем не обґрунтовано застосування резервного методу визначення митної вартості.

Після усунення визначених в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду 15.07.2019 року про залишенні апеляційної скарги без руху недоліків ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 28.08.2019 року, яке у подальшому у зв`язку з необхідністю отримання додаткових пояснень від учасників справи було відкладено на 02.10.2019 року.

У межах встановлених судом строків відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

У судовому засіданні представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив вимоги останньої задовольнити повністю з підстав, викладених в останній.

Представник Відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що між компанією MARKEB EURASIAN GROUP LIMITED. (ОАЕ, Продавець) та ТОВ Авто Мото Центр (Україна, Покупець) 01.12.2017 року укладено договір купівлі-продажу №10Я моторно-транспортного засобу з умовами доставки СПТ порт Одеси або Київ (а.с. 10-12).

Позивачем до Київської митниці подано вантажну митну декларацію від 15.02.2018 року №UA100210/2018/430259 (далі - МД) для митного оформлення імпортованого Позивачем за вказаним вище договором товару - мотоцикл марки HARLEY-DAVIDSON, модель - FLSTS, бувший у використанні, пошкоджений (а.с. 37-38).

Митна вартість товару Позивачем визначена за ціною Контракту в сумі 4 650,00 доларів США. На підтвердження заявлених відомостей ТОВ Авто Мото Центр подані, зокрема, наступні документи, рахунок-фактуру (інвойс) UAE-0000-48559 від 05.12.2017 року (а.с. 39); коносамент ZIMUORF0750069 від 30.11.2017 року (а.с. 40); акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконання митного оформлення) UA500650/2018/326 від 06.02.2018 року (а.с. 41-42); свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 від 10.10.2017 року (а.с. 43); висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 68-18 від 12.02.2018 року (а.с. 47-61); договір про надання послуг митного брокера б/н від 15.02.2018 року.

19.02.2018 року декларант отримав від Відповідача електронне повідомлення для надання додаткових документів та інформації про правильність зазначення митної вартості, а саме:

- відсутність: банківських платіжних документів, відомостей щодо вартості перевезення оцінюваного тарифу, страхового полісу, документів, що підтверджують транспортні витрати,

- перелік запчастин, що підлягають ремонту, не відповідає переліку пошкоджень, зазначених в акті митного органу №UA500650/2018/326.

У зв`язку з викладеним запропоновано надати додаткові документи, передбачені ст. 53 МК України (а.с. 79).

Рішенням про коригування митної вартості товарів від 28.08.2018 року №UA100000/2018/000014/1 із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості товарів - резервного методу митну вартість скориговано з 4 650,00 доларів США за одиницю товару до 14 959,80 доларів США за одиницю товару (а.с. 80-81). Крім того, складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100210/2018/00025 (а.с. 84).

На підставі встановлених вище обставин, проаналізувавши приписи ряду положень Митного кодексу України, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість застосування Київською митницею другорядного методу при визначенні митної вартості імпортованого ТОВ Авто Мото Центр товару, оскільки за наявності обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення митної вартості та неподання Позивачем необхідних додаткових документів визначити таку вартість інакше не було можливості.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Приписи ч. 1 ст. 52 МК України визначають, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно ч. 2 ст. 52 Митного кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Приписи ч. 1 ст. 53 МК України визначають, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

При цьому документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій та шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Згідно з ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Надаючи оцінку висновкам Київської митниці про неможливість підтвердження митної вартості товару, з якими частково погодився суд першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, у графі 33 рішення про коригування митної вартості товару вказано, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

- відсутні банківські платіжні документи (касові або товарні чеки, ярлики, які містять відомості щодо вартості транспортного засобу, які можливо ідентифікувати з транспортним засобом, поданим до митного оформлення);

- відсутні повні відомості щодо вартості перевезення оцінюваного товару;

- умови поставки оцінюваного товару є СРТ , однак при цьому декларантом до митного оформлення не надано страховий поліс.

Для підтвердження витрат на транспортування надано повідомлення, підготовлене одержувачем, про транспортні витрати. Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №599 (реєстрація в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за №984/21296) до документів, що підтверджують транспортні витрати можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

- перелік запчастин, що підлягають ремонту, наведений у ремонтній калькуляції до висновку Товариства з обмеженою відповідальністю Агентство експертної оцінки України №68-18 не відповідає переліку пошкоджень зазначених в акті митного огляду №UА500650/2018/326.

У даному рішенні також зазначено, що у зв`язку з вищенаведеним, відповідно до статті 53 Митного Кодексу України необхідне подання протягом 10 календарних днів наступних додаткових документів (за наявності): договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас - листи) виробника товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення. за власним бажанням подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Декларантом не виконано в повному обсязі вимоги статті 53 Митного кодексу України в частині надання додаткових документів. Декларант протягом 10 календарних днів не надав документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів.

Таким чином, причинами, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано є: неподання декларантом всіх запрошених документів; відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, що не дає можливості органу доходів і зборів перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі.

Разом з тим, митним органом проведено порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнями митної вартості ідентичних, подібних (аналогічних) товарів та з довідковою інформацією, та встановлено заниження заявленого рівня митної вартості, що суперечить поняттю дійсної вартості товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947). За результатами проведеного порівняння встановлено, що у органу державної фіскальної служби наявна інформація щодо рівня митної вартості подібних (аналогічних) товарів за вищими рівнями митної вартості. Положеннями частини 6 статті 54 Кодексу встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, якщо заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, або заявлені відомості містять розбіжності та не містять всіх складових митної вартості, необхідних при її обчислені, а також коли декларантом не подано документів згідно із переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-3 статті 53 Кодексу, а також у разі відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни яка сплачена або яка підлягає сплаті. У зв`язку із зазначеним, керуючись положеннями вищезазначених статей Кодексу, використання заявленого декларантом рівня митної вартості неможливо. Виходячи з вищенаведеного, відповідно до положень статті 55 МКУ, здійснено коригування митної вартості товарів.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосований у зв`язку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами, прийнятої органом доходів і зборів, з дотриманням умов, зазначених у статті 59 Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосований у зв`язку з відсутністю вартості операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, та прийнятої органом доходів і зборів, з дотриманням умов, зазначених у статті 60 Кодексу. Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосований у зв`язку з відсутністю ціни, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до положень статті 62 Кодексу.

Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути використаний у зв`язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків.

Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) не застосований у зв`язку з відсутністю наданої виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформації про їх вартість з дотриманням умов, зазначених у статті 63 Кодексу. Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Контроль правильності визначення митної вартості здійснювався: шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості; шляхом аналізу інформації щодо митних оформленнях подібних (аналогічних) товарів, проведення порівняння заявленого рівня митної вартості з ціновою інформацією зовнішніх джерел (mobile.de, nadaguides.com та ін.), з інформацією, яка міститься в спеціалізованому програмно- інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС України; шляхом аналізу інформації яка наведена в акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500650/2018/326; шляхом аналізу інформації яка наведена в звіті про незалежну оцінку, підготовленого ТОВ Агентство експертної оцінки України №68-16. Митна вартість визначена шляхом порівняння вартості (калькуляції) ремонту мотоцикла з фактичними пошкодженнями зафіксованими в акті про проведення огляду № UА500650/2018/326 та з інформацією щодо вартості мотоцикла наведеної в Інтернет джерелах в країні експорту.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про обґрунтованість твердження Київської митниці щодо відсутності можливості обрахувати митну вартість товару за першим методом у зв`язку з відсутністю деяких документів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Матеріалами справи підтверджується, що до митного оформлення товару Позивачем не було надано банківський платіжних документ, що підтверджує оплату транспортного засобу на визначену у договорі суму. Крім того, колегія суддів відхиляє посилання Апелянта на неможливість його сплати з огляду на впровадження постановою Національного банку України від 01.12.2014 року №758 обмеження з розрахунку в іноземній валюті, оскільки, по-перше, остання втратила чинність 04.03.2015 року, у той час як договір укладено у грудні 2017 року, по-друге, зазначені Позивачем у додаткових поясненнях обмеження були поширені регулятором лише на фізичних осіб.

Крім того, митним органом та судом першої інстанції вірно підкреслено на необхідності надання Позивачем страхового полісу, оскільки в силу умов поставки СРТ продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики втрати чи пошкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику. За умовами терміну СРТ на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту. Даний термін може застосовуватися під час перевезення товару будь-яким видом транспорту, включаючи змішані перевезення.

Однак, як вірно зауважено Окружним адміністративним судом міста Києва, Київська митниця безпідставно зазначила про необхідність надання окремого документа про вартість витрат на транспортування, оскільки, як було зазначено вище, за умовами СРТ дані витрати несе продавець. Крім того, останні в сумі 250 доларів США були включені до інвойсу, які вірно зауважив Позивач.

Водночас, поряд з викладеним, на переконання судової колегії, з огляду на наявні у матеріалах справи документи, зокрема, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконання митного оформлення) UA500650/2018/326 від 06.02.2018 року (а.с. 41-42), а також фотографії транспортного засобу (а.с. 75-77), перелік запчастин, що підлягають ремонту, наведений у ремонтній калькуляції до висновку ТОВ Агентство експертної оцінки України №68-18 (а.с. 47-61), не відповідає переліку пошкоджень зазначених у згаданому акті. Крім іншого, як зазначив у запереченнях на додаткові пояснення митний орган, зазначена у додатку до експертного висновку вартість ремонту та запасних частин складає 605 837,68 грн. (22 729 доларів США), що перевищує ціну нового мотоцикла аналогічної моделі. При цьому, Відповідачем підкреслено, що транспортний засіб мав незначні пошкодження переднього крила та відсутність сидіння.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що у Відповідача виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої ТОВ Авто Мото Центр митної вартості товару, яка була визначена останнім на підставі документів, що містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була сплачена або підлягає сплаті. Крім того, жодних доводів на спростування наведених висновків суду першої інстанції в апеляційній скарзі зазначено не було.

Щодо тверджень Апелянта про порушення митним органом послідовності застосування методів визначення митної вартості, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Як було встановлено раніше, контролюючим органом не застосовано методи визначення митної вартості товарів, зазначені в підпунктах а - г п. 2 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України, в зв`язку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами, прийнятої органом доходів і зборів, з дотриманням умов, зазначених у ст. 59 Митного кодексу України, у зв`язку з відсутністю вартості операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, та прийнятої органом доходів і зборів, з дотриманням умов, зазначених у ст. 60 МК України; в зв`язку з відсутністю ціни, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до положень ст. 62 МК України; в зв`язку з відсутністю наданої виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформації про їх вартість з дотриманням умов, зазначених у ст. 63 МК України.

У зв`язку з суперечливістю наявних документів та ненаданням ТОВ Авто Мото Центр запропонованих митним органом додаткових документів, у Київської митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену Позивачем, що дало підстави для визначення митної вартості товарів у спосіб, передбачений ст. 60 Митного кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Крім того, відповідно п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, у графі 33 рішення зазначаються обставини його прийняття та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості; послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Як вбачається з матеріалів справи у Київської митниці була наявна інформація для застосування другорядного методу 2-ґ (резервного методу) відповідно до статті 64 МК України, при тому, що у митного органу та декларанта була відсутня інформація щодо митного оформлення ідентичних товарів за ціною договору, подібних товарів за ціною договору, на основі віднімання чи додавання вартості товарів, що не давало змогу застосувати інші другорядні методи визначення митної вартості товарів.

Водночас, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 року по справі № 809/4367/15.

Так, джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості щодо товару була інформація з експертного звіту №68-16 та акту про проведення огляду №UA500650/2018/326, а також відомості щодо вартості аналогічних транспортних засобів у мережі інтернет та згідно митної декларації від 09.02.2017 року №UA209000020/2017/1948.

Відповідно до норм Митного кодексу України у разі якщо документи подані декларантом містять розбіжності, митний орган має право витребувати додаткові документи, та у подальшому здійснює відповідний висновок щодо заявленої вартості.

Митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. Митниця може вимагати, а суб`єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог Митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

Згідно частини 4 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Зазначений обов`язок, як вірно зазначено судом першої інстанції, Позивачем виконано не було, розбіжностей не усунуто.

Крім того відповідно до ч. 5 ст. 55 Митного кодексу України з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів, відповідачем було проведено консультацію.

Як зазначено у ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості, що й було здійснено Відповідачем.

Таким чином, урахуванням встановлених вище обставин, суд апеляційної інстанції повністю погоджується з позицією суду першої інстанції про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Мото Центр - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді О.В. Епель

В.В. Файдюк

Повний текст постанови складено 02 жовтня 2019 року.