Постанова

від 13.05.2019 по справі 804/4585/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 травня 2019 року

м. Дніпро

справа № 804/4585/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В., Малиш Н.І.,

секретар судового засідання Лащенко Р.В.

за участі представника апелянта Вороновської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 р. (суддя Ільков В.В., повне судове рішення складено 18.01.2019 р.) в справі № 804/4585/18 за позовом виконуючого обов'язки керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області до Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Комунальний заклад освіти «Навчально-виховний комплекс № 41 «середня загальноосвітня школа вільного розвитку - дошкільний навчальний заклад» Дніпровської міської ради, Дніпровська міська рада, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Виконуючий обов'язки керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради (далі - Департамент), треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Комунальний заклад освіти «Навчально-виховний комплекс № 41 «середня загальноосвітня школа вільного розвитку - дошкільний навчальний заклад» Дніпровської міської ради (далі - КЗО «НВК № 41» ДМР), Дніпровська міська рада, про визнання протиправною бездіяльності щодо невжиття заходів, направлених на усунення порушень норм земельного законодавства щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, площею 0,9241 га, що знаходиться під КЗО «НВК № 41» ДМР, зобов'язання вжити заходів в межах компетенції, спрямованих на оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, площею 0,9241 га, що знаходиться під КЗО «НВК № 41» ДМР, та передати земельну ділянку за адресою: вул. С . Ковалевської, 71-а, у постійне користування навчальному закладу, якій фактично на ній розташований.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 р. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі перший заступник прокурора Дніпропетровської області просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апелянт вказує на неправильний висновок суду першої інстанції про відсутність в цьому спорі позивача як суб'єкта владних повноважень, який мав за законом право звернутися до суду із цим позовом, а також можливості заявлення в судовому порядку таких вимог до відповідача, оскільки ч. 5 ст. 53 КАС України прямо передбачена можливість звернення прокурора з позовом за захистом інтересів держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у відповідного органу права на звернення до суду. При цьому наявність в спірному випадку порушених прав держави та відсутність уповноваженого органу, який має право звернутися до суду з відповідним позовом, є безперечними підставами для застосування прокурором представницьких функцій згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ч. 5 ст. 53 КАС. Звернення прокурора в спірному випадку спрямоване на відновлення дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання щодо розпорядження земельною ділянкою комунальної форми власності. Також апелянт посилається на неврахування судом першої інстанції розпорядження Кабінету Міністрів України № 802-р від 17.10.2012 р., яким на органи виконавчої влади покладено обов'язок зі здійснення протягом 2012-2013 років заходів, пов'язаних з проведенням землевпорядних робіт, задля оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки від навчальними закладами.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить задовольнити апеляційну скаргу.

В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представники інших учасників справи до судового засідання не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим суд визнав за можливе здійснити апеляційний перегляд справи за відсутності представників не з'явившихся учасників справ.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Дніпропетровської міської ради від 22.07.2015 р. № 140/66 «Про надання дозволу комунальним та державним закладам і установам на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок по фактичному розміщенню об'єктів нерухомого майна» на підставі клопотання комунальних та державних закладів і установ щодо надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельних ділянок по фактичному розміщенню об'єктів нерухомого майна, керуючись Земельним кодексам України, Законом України «Про місцеве самоврядування» надано КЗО «НВК № 41» ДМР Дніпровської міської ради дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню будівель та споруд школи № 41 по вул. С. Ковалевської, 71-а; зобов'язано комунальний заклад у суб'єктів господарювання, що є розробниками документації із землеустрою, згідно з вимогами, передбаченими чинним законодавством, розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та після його погодження відповідно до чинного законодавства подати цей проект до міської ради для прийняття відповідного рішення.

КЗО «НВК № 41» ДМР перебуває у власності територіальної громади м. Дніпропетровська в особі Дніпровської міської ради, знаходиться у підпорядкуванні Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради. Права на будівлі та споруди КЗО «НВК № 41» ДМР, розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. С. Ковалевської, 71-а, зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується свідоцтвом про право власності. Площа земельної ділянки, на якій розташовані приміщення навчального закладу, становить 0,9241 га.

Позивачем встановлено, що правовстановлюючі документи на земельну ділянку під КЗО «НВК № 41» ДМР, площею 0,9241 га, який розташовано за адресою: м. Дніпро, вул. С. Ковалевської, 71-а, відсутні.

Прокуратура звернулася до КЗО «НВК № 41» ДМР із запитом щодо оформлення земельної ділянки.

Листом № 29 від 16.05.2018 р. КЗО «НВК № 41» ДМР повідомило про те, що рішенням сесії Дніпровської міської ради за № 140-66 від 22.07.2015 року надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню будівель і споруд КЗО «НВК № 41» ДМР по вул. С. Ковалевської, 71-а у м. Дніпрі. 27.07.2016 р. заклад звертався із клопотанням до відділу освіти Індустріальної районної у місті ради щодо виділення коштів для оплати землевпорядних робіт, проте подальше вирішення цього питання було призупинене через відсутність асигнування.

Листом № 109-а-1992 від 07.05.2018 р. Дніпропетровська місцева прокуратура №1 Дніпропетровської області звернулась до Дніпровської міської ради, в якому просила надати копії правовстановлюючих документів КЗО «НВК № 41» ДМР, рішення про створення, статут та інші.

Листом № 12/2-392 від 26.04.2018 року Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради звернувся до Дніпровської міської ради щодо виділення додаткових коштів для здійснення оплати послуг на виготовлення землевпорядної документації та проведення технічної інвентаризації будівель і споруд комунальних закладів.

Листом № 7/11-1355 від 18.05.2018 Дніпровською міською радою надано відповідь на лист № 109а-1910 від 04.05.2018, в якій фактично відмовлено у наданні документів.

04.07.2018 р. Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради звернувся до Дніпровської міської ради з листом № 12/1-662 від 04.07.2018, в якому просив розглянути можливість виділення додаткових коштів для здійснення оплати послуг на виготовлення землевпорядної документації та проведення технічної інвентаризації.

На день звернення прокуратури із цим позовом правовстановлюючих документів на земельну ділянку, що знаходиться під КЗО «НВК № 41» ДМР, належним чином не оформлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суду першої інстанції виходив з того, що прокурором не обґрунтовано, в чому саме полягає порушення інтересів держави в цьому конкретному випадку, оскільки фактично позов подано в інтересах комунального закладу КЗО «НВК № 41» ДМР, а не держави, при цьому КЗО «НВК № 41» ДМР є юридичною особою, має адміністративну процесуальну правосуб'єктність, тобто може самостійно здійснювати захист своїх прав у разі, якщо вважає, що бездіяльністю відповідача порушується його права.

Також судом першої інстанції зазначено, що у цьому спорі відсутній як суб'єкт владних повноважень, який би за законом мав право звернутись до суду із цим позовом до відповідача, так і можливість за законом заявлення в судовому порядку таких вимог до відповідача.

Суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, проте вважає за необхідне змінити мотивувальну частину рішення.

Вирішуючи спір, судом першої інстанції не вірно застосовано норми процесуального права.

Судом встановлено, що на території Дніпровської міської ради за адресою: вул. С. Ковалевської, 71-а, м. Дніпро, розміщений комунальний заклад освіти «Навчально-виховний комплекс № 41 «середня загальноосвітня школа вільного розвитку - дошкільний навчальний заклад» Дніпровської міської ради. Вказаний освітній заклад є комунальною установою, а його засновником відповідно до витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є Дніпровська міська рада Дніпропетровської області.

КЗО «НВК № 41» ДМР перебуває у власності територіальної громади Дніпровської міської ради Дніпропетровської області.

Права на будівлі та споруди КЗО «НВК № 41» ДМР, розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. С. Ковалевської, 71-а, зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується свідоцтвом про право власності. Площа земельної ділянки, на якій розташовані приміщення навчального закладу, становить 0,9241 га. Правовстановлюючі документи на земельну ділянку під КЗО «НВК № 41» ДМР, площею 0,9241 га, який розташовано за адресою: м. Дніпро, вул. С. Ковалевської, 71-а, відсутні.

Дніпропетровська місцева прокуратура № 1 07.05.2018 р. звернулася до КЗО «НВК № 41» ДМР із запитом щодо оформлення земельної ділянки.

Листом № 29 від 16.05.2018 р. КЗО «НВК № 41» ДМР надано позивачу завірені копії правовстановлюючих документів на будівлю навчального закладу та рішення Дніпровської міської ради щодо оформлення земельної ділянки.

Так, рішенням Дніпропетровської міської ради № 140/66 від 22.07.2015 р. надано комунальним та державним закладам і установам згідно з переліком, в якому за № 6 зазначено КЗО «НВК № 41» ДМР, дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок о фактичному розміщенню об'єктів нерухомості; зобов'язано комунальні та державні заклади і установи замовити у суб'єктів господарювання, що є розробниками документації із землеустрою, після розроблення проектів землеустрою та їх погодження податі ці проекти до міської ради для прийняття відповідного рішення.

27.07.2016 р. заклад звертався із клопотанням до відділу освіти Індустріальної районної у місті ради щодо виділення коштів для оплати землевпорядних коштів, проте подальше вирішення цього питання було призупинене через відсутність асигнування.

Листом № 109-а-1992 від 07.05.2018 р. Дніпропетровська місцева прокуратура №1 звернулась до Дніпровської міської ради, в якому просила надати копії правовстановлюючих документів КЗО «НВК № 41» ДМР, рішення про створення, статут та інші.

Листом № 12/2-392 від 26.04.2018 р. Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради звернувся до Дніпровської міської ради щодо виділення додаткових коштів для здійснення оплати послуг на виготовлення землевпорядної документації та проведення технічної інвентаризації будівель і споруд комунальних закладів.

Листом № 7/11-1355 від 18.05.2018 р. Дніпровською міською радою надано відповідь на лист № 109а-1910 від 04.05.2018 р., в якому фактично відмовлено у наданні документів.

04.07.2018 р. Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради звернувся до Дніпровської міської ради з листом № 12/1-662, в якому просив розглянути можливість виділення додаткових коштів для здійснення оплати послуг на виготовлення землевпорядної документації та проведення технічної інвентаризації.

На день звернення прокуратури із цим позовом правовстановлюючих документів на земельну ділянку, що знаходиться під КЗО «НВК № 41» ДМР, не оформлено.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює:

1) підтримання публічного обвинувачення в суді;

2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку;

3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Тобто, Конституція України визначає дві обов'язкові вимоги для виникнення у прокурора права на представництво інтересів держави: доведення, що обставини звернення є виключним випадком і здійснення представництва в порядку, визначеному законом.

За приписами частини 1 статті 2 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) на прокуратуру покладаються такі функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Статтею 23 Закону № 1697-VII врегульоване питання представництва інтересів громадянина або держави в суді, відповідно до частини 1 якої представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону № 1697-VII під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, зокрема, звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Частиною 1 статті 24 Закону № 1697-VII визначено, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст 5 КАС України до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

За приписами частин 3-5 статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Аналіз частин третьої, четвертої статті 53 КАС України у взаємозв'язку з частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що участь прокурора в судовому процесі в адміністративних судах стає можливою за умови, крім іншого, обгрунтування підстав для звернення до суду, а саме нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтвердження відсутності такого органу.

Тобто, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або у разі відсутності такого органу.

При цьому, як зазначено вище, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право:

1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб'єктів, у порядку, визначеному законом;

2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Аналіз частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обгрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб'єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

В розглядуваному випадку прокурор в позовній заяві в обґрунтування підстав звернення до суду з цим позовом вказує, що прокуратурою вивчено відомості, наявні у загальнодоступному користуванні, а також опрацьовано інформацію, що надійшла від Дніпровської міської ради та КЗО «НВК № 41» ДМР, та зроблено висновок, що земельна ділянка, якою користується КЗО «НВК № 41» ДМР, має перебувати у нього на праві постійного користування. В порушення вимог земельного законодавства та Закону України «Про освіту» правовстановлюючі документи на земельну ділянку не оформлено, державну реєстрацію права постійного користування не проведено, а відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку під загальноосвітнім навчальним закладом створює передумови для зловживань щодо розпорядження цією земельною ділянкою, ризики для нормального функціонування закладу та порушення інтересів держави в частині гарантування та можливості забезпечення прав дітей на освіту.

Також прокурором зазначено, що Департаментом гуманітарної політики Дніпровської міської ради, який є суб'єктом, що здійснює управління загальноосвітнім навчальним закладом та відповідає за його матеріально-технічне забезпечення, виконує повноваження у земельній сфері щодо надання земельних ділянок у користування, контролю за додержанням земельного законодавства та законодавства у галузі освіти, не виконано покладені на нього повноваження, не вжито необхідних дій для оформлення права постійного користування земельною ділянкою, на якій знаходиться навчальний заклад, тобто допущено протиправну бездіяльність.

Прокурором не обґрунтовано, в чому саме полягає порушення інтересів держави в цьому конкретному випадку, оскільки фактично позов подано в інтересах комунального закладу - КЗО «НВК № 41» ДМР, а не держави.

При цьому суд зазначає, що КЗО «НВК № 41» ДМР є юридичною особою, має адміністративну процесуальну правосуб'єктність, тобто може самостійно здійснювати захист своїх прав у разі, якщо вважає, що бездіяльністю відповідача порушується його права.

Суд враховує, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v.RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v.RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31.03.2005 року, заява 61517/00, п. 27).

Пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Таким чином, суд приходить до висновку, що прокурором не доведено необхідності захисту інтересів держави та комунального закладу саме прокурором, а також не обгрунтовано підстави звернення до суду.

Судом першої інстанції зазначене не враховано при відкритті провадження у справі, помилково не застосовано приписи п. 7 ч. 4 ст. 169 КАС України, яка встановлює, що позовна заява повертається позивачеві, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

На стадії апеляційного перегляду справи суд апеляційної інстанції не має процесуальних підстав для застосування зазначених вище приписів процесуального законодавства, тому погоджує висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, проте змінює мотивувальну частину рішення.

Доводи апелянта щодо наявності у прокурора права на звернення до суду в контексті спірних правовідносин спростовані приведеними вище висновками суду.

Посилання апелянта на неправильний висновок суду першої інстанції про відсутність в цьому спорі позивача як суб'єкта владних повноважень, який мав за законом право звернутися до суду із цим позовом, враховані судом при вирішенні справи.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, порушено норми процесуального права, що є підставою для зміни судового рішення.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 р. в справі № 804/4585/18 залишити без задоволення.

Змінити рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 р. в справі № 804/4585/18 за позовом виконуючого обов'язки керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області до Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Комунальний заклад освіти «Навчально-виховний комплекс № 41 «середня загальноосвітня школа вільного розвитку - дошкільний навчальний заклад» Дніпровської міської ради, Дніпровська міська рада, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 13.05.2019 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13.05.2019 р.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.В. Білак

суддя Н.І. Малиш