Постанова

від 08.05.2019 по справі 826/24651/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/24651/15 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

Суддів: Степанюка А.Г., Костюк Л.О.

за участю секретаря судового засідання Пушенко О.І.,

представника позивача: Скиртач І.О.;

представника відповідача: Подлозного А.Ю.;

представника третьої особи (Фонду гарантування вкладів): Музичук Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Міжнародне бюро кредитних історій», Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 06 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Міжнародне бюро кредитних історій» до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, треті особи - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство "Міжнародне бюро кредитних історій" (далі по тексту - позивач, ПрАТ "Міжнародне бюро кредитних історій") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова Владислава Володимировича (далі по тексту - відповідач, Уповноважена особа, Кадиров В.В. ), в якому, з урахуванням подальшого зменшення позовних вимог, просить: 1) визнати протиправним та скасувати наказ від 18 вересня 2015 року №822, яким встановлено факт нікчемності договорів поворотної фінансової допомоги, укладених між ПрАТ "Міжнародне бюро кредитних історій" та фізичними особами ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ), а також транзакцій (операцій) по перерахуванню коштів на підставі зазначених договорів; 2) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення вказаних фізичних осіб до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; 3) зобов'язати відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо вказаних фізичних осіб, як вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 06.07.2016 р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ПрАТ «Міжнародне бюро кредитних історій» подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, в порушення норм процесуального права, дійшов висновку про неправомірність дій відповідача в частині визнання нікчемними договорів між позивачем та третіми особами з огляду на відсутність порушеного права позивача, зазначивши, що позивач в даній справі є належним, а позов поданий з метою захисту прав третіх осіб.

Також апеляційну скаргу подано Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадировим Владиславом Володимировичем, в якій він просить змінити мотивувальну частину постанови суду першої інстанції шляхом виключення наступних абзаців:

«Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідачем не дано доказів, які б підтверджували, що здійсненні операції із внесення на рахунки третіх осіб 3-15 грошових коштів у вигляді фінансової допомоги від ПрАТ "Міжнародне бюро кредитних історій" передбачають платежі чи передачу іншого майна з метою надання будь-яких переваг ПрАТ "Міжнародне бюро кредитних історій" та третім особам 3-15 як кредиторам банку, що прямо не встановлені для них законодавством чи внутрішніми документами банку; відповідачем не доведено, що позивач та треті особи 3-15 є кредиторами ПАТ "Дельта Банк (абз. 10 стор. 6)»;

«Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про відсутність правових підстав для визнання нікчемними операцій з перерахування грошових коштів на рахунки фізичних осіб на підставі договорів поворотної фінансової допомоги, укладених між ПрАТ "Міжнародне бюро кредитних історій" та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .».

Апеляційна скарга мотивована тим, що дії позивача з перерахування коштів з власних поточних рахунків на рахунки фізичних осіб (третіх осіб НОМЕР_1 ), відкриті у банку, були зумовлені тим, що на його рахунках були наявні залишки коштів, які з огляду на незадовільний стан платіжної дисципліни АТ «Дельта Банк», не могли бути ані перераховані на власні рахунки ПрАТ «МБКІ», відкриті в інших банках, ані використані/отримані ним іншим чином.

Так надання фізичним особам позик/фінансових допомог, зокрема, перекази позивачем коштів з власних поточних рахунків на рахунки фізичних осіб-клієнтів банку були здійснені в період, коли платежі за межі банку фактично не здійснювалися або здійснювалися вибірково та були вчинені фактично не з метою, вказаною в призначенні платежу, а за метою отримання грошових коштів через фізичних осіб-отримувачів переказів (третіх осіб 3-15, за рахунок виплат таким фізичним особам коштів Фондом) та без фактичного надходження коштів до банку.

Окрім того, позивач був кредитором банку за договором банківського рахунку № 26/23143-697 від 15.10.2012 р., що підтверджується випискою з рахунку.

Таким чином, зазначені нікчемні операції із зарахування коштів на рахунки фізичних осіб-третіх осіб 3-15 від ПрАТ «МБКІ» могли призвести до зміни черговості задоволення вимог кредиторів, передбаченої ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому перерахування позивачем коштів, який є кредитором банку, коштів на поточні рахунки вказаних осіб, мало б наслідком отримання вказаними особами гарантованого відшкодування коштів Фондом та мало б наслідком надання банком такому кредитору переваги перед іншими кредиторами.

Отже, комісія, створена відповідачем, вірно встановила, що вказані операції із зарахування коштів на рахунки фізичних осіб від юридичних осіб/фізичних осіб-підприємців могли призвести до зміни черговості задоволення вимог кредиторів, передбаченої ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, а, отже, тимчасове обмеження на виплату коштів з рахунків фізичних осіб, за якими здійснювалися такі операції, зняттю не підлягають».

Ухвалами судді Київського апеляційного адміністративного суду Степанюка А.Г. від 26.09.2016 р. відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016 р. колегією суддів у складі: головуючого судді: Степанюка А.Г., суддів: Кузьменка В.В., Шурка О.І. зупинено провадження у справі до розгляду Конституційним Судом України подання Верховного Суду України, викладеного в постанові Пленуму Верховного Суду України від 03 липня 2015 року №13 щодо конституційності Закону України від 23 лютого 2012 року №4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", питання щодо чого порушено відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 02 квітня 2015 року у справі №826/9693/13-а.

Ухвалою від 23.10.2018 р. справу прийнято до провадження Шостого апеляційного адміністративного суду колегією суддів у складі: судді-доповідача Кузьмишиної О.М., суддів: Шелест С.Б., Пилипенко О.Є.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2019 р. колегією суддів у складі: головуючого судді: Кузьмишиної О.М., суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є. провадження у справі поновлено та призначено судовий розгляд на 08.05.2019 р. о 14:05 год.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав свою апеляційну скаргу та просив змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції. В решті рішення суду просив залишити без змін.

Представник третьої особи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб підтримала апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та просила змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу ПрАТ «МБКІ» залишити без задоволення з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

У відповідності до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.10.2012 р. між ПАТ «Дельта Банк» та ПрАТ «Міжнародне бюро кредитних історій» було укладено договір банківського рахунку № 26/23143-697, відповідно до якого банк за дорученням клієнта на підставі заяви та інших необхідних документів відкриває клієнту рахунок у національній валюті, доларах США, євро № 26003002003143.

Протягом січня-лютого 2015 року ПрАТ «Міжнародне бюро кредитних історій» надало банку доручення на перерахування з поточного рахунку позивача на поточні рахунки фізичних осіб, у яких були відкриті рахунки в ПАТ "Дельта Банк", грошові кошти з призначення платежу: "Перерахування фінансової допомоги", а саме:

на поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_2 клієнту банку - ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) - на суму 185 000,00 грн.;

на поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_4 клієнту банку - ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_5 ) - на суму 175 000,00 грн.;

на поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_6 клієнту банку - ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_7 ) - на суму 199 000,00 грн.;

на поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_8 клієнту банку - ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_9 ) - на суму 140 000,00 грн.;

на поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_10 клієнту банку - ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_11 ) - на суму 195 000,00 грн.;

на поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_12 клієнту банку - ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_13 ) - на суму 185 000,00 грн.;

на поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_14 клієнту банку - ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_14 ) - на суму 175 000,00 грн.;

на поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_15 клієнту банку - ОСОБА_8 (ІПН НОМЕР_16 ) - на суму 189 000,00 грн.;

на поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_17 клієнту банку - ОСОБА_9 (ІПН НОМЕР_18 ) - на суму 178 000,00 грн.;

на поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_19 клієнту банку - ОСОБА_10 (ІПН НОМЕР_20 ) - на суму 188 000,00 грн.;

на поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_21 клієнту банку - ОСОБА_11 (ІПН НОМЕР_22 ) - на суму 193 000,00 грн.;

на поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_23 клієнту банку - ОСОБА_12 (ІПН НОМЕР_24 ) - на суму 180 000,00 грн.;

на поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_25 клієнту банку - ОСОБА_13 (ІПН НОМЕР_26 ) - на суму 193 000,00 грн.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року №150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк».

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова В.В.

Інформація, розміщена на офіційному сайті Фонду 05 серпня 2015 року, свідчить, що з метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку ПАТ "Дельта Банк", запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду, виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 03 серпня 2015 року №147 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" до 02 жовтня 2015 року включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова В.В. до 02 жовтня 2015 року включно.

За результатами перевірки правочинів за вкладними операціями в ПАТ "Дельта Банк" Уповноваженою особою Кадировим В.В . прийнято наказ від 18 вересня 2015 року №822 "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями", відповідно до якого застосовано наслідки нікчемності операцій (транзакцій) по перерахуванню коштів на рахунки фізичних осіб з рахунків юридичних осіб та ФОП на рахунки фізичних осіб - клієнтів банку, та застосовано наслідки нікчемності операцій (транзакцій) по перерахуванню коштів з рахунків юридичних осіб та ФОП на рахунки фізичних осіб - клієнтів банку, що є нікчемними, що є нікчемними з підстав, викладених у пункті 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", серед яких зазначено операції із внесення на рахунки третіх осіб 3-15 грошових коштів у вигляді фінансової допомоги від ПрАТ "Міжнародне бюро кредитних історій".

Листом від 29 вересня 2015 року №9294/300 відповідач повідомив про нікчемність транзакцій (операцій) по перерахуванню коштів у вигляді фінансової допомоги від позивача на рахунки третіх осіб 3-15 на підставі пункту 7 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до постанови Правління Національного банку України 02 жовтня 2015 року №664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення від 02 жовтня 2015 року №181, "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк", призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Дельта Банк", визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В.В. на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.

Позивач, вважаючи протиправним рішення про визнання нікчемними транзакцій з мотивів його необґрунтованості та непідтвердження належними доказами, а також протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення третіх осіб 3-15 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, оскільки вона суперечить вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», звернувся до суду із позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що права позивача не порушено, оскільки із позовом до суду він звернувся в інтересах третіх осіб, з якими було укладено договори поворотної фінансової допомоги.

Колегія суддів вважає такі висновки суду помилковими, виходячи із наступного.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

У спірних правовідносинах колегія суддів враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 38 указаного Закону № 4452-VI, викладені у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, а також висновки Верховного Суду за результатами перегляду судових рішень у вказаній категорії справ, викладених в постановах від 06 березня 2019 р. у справі № 826/2589/16, від 19 березня 2019 р. у справі № 826/5142/16, від 12 лютого 2019 р. у справі № 826/6890/17.

Цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України (стаття 1).

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №4452-VI (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладником в розумінні пункту 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 11 частини четвертої статті 26 цього Закону.

Згідно з аналізованими положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI, Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають здійснити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38; прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

Разом з тим, колегія суддів акцентує увагу на тому, що за змістом вищенаведених норм Закону № 4452-VI, право перевірки правочинів на предмет перевірки виявлення серед них нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, довести суду такі обставини. Тобто самого твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.

Перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним.

Також, згідно частини 3 статті 36 Закону № 4452-VI є нікчемними правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду.

Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38, а також у частині 3 статті 36 Закону № 4452-VI

При цьому, колегія суддів акцентує увагу на тому, що за Законом № 4452-VI до такого переліку віднесені правочини, що вчинені (укладені) саме Банком.

Щодо правочинів (у тому числі договорів), які укладені між фізичними особами - уповноважена особа таких повноважень не має за цим Законом.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, врегульовані цивільним законодавством, положення якого не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38, а також у частині 3 статті 36 Закону № 4452-VI. Про це зазначив Верховний Суд у пунктах 41-43 вищезазначеної постанови від 04 липня 2018 року.

У спірному випадку, відповідач вважає нікчемними саме правочини між фізичними особами та юридичною особою з перерахування коштів 14.01.2015 р., 28.01.2015 р., 12.01.2015 р., 06.01.2015 р., 13.01.2015 р., 14.01.2015 р., 12.01.2015 р., 13.01.2015 р., 15.01.2015 р., 08.01.2015 р., 12.02.2015 р., 20.02.2015 р., 13.02.2015 р., посилаючись, при цьому, на пункт 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI.

Так, відповідно до указаного пункту частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Втім, колегія суддів акцентує увагу на тому, що платіжні операції по перерахуванню коштів з рахунку позивача на рахунок іншої особи не є правочинами між Банком та Позивачем згідно зі статтею 202 ЦК України.

Здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року №492, та договорами з відповідними клієнтами банку.

Статтею 1062 Цивільного кодексу України установлено, що на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до статті 388 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України №492 від 12.11.2003р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003р. за №1172/8493, кошти на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть бути внесені вкладником готівкою, перераховані з іншого власного вкладного (депозитного) або поточного рахунку. Після закінчення строку або настання інших обставин, визначених законодавством України чи договором банківського вкладу, кошти з вкладного (депозитного) рахунку повертаються вкладнику шляхом видачі готівкою або в безготівковій формі на зазначений у договорі рахунок вкладника для повернення коштів чи за заявою вкладника на інший його рахунок. На вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. У цьому разі вважається, що власник рахунку погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про свій вкладний (депозитний) рахунок.

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України врегульовано Законом України від 05.04.01р. № 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Так, відповідно до п. 1.24 статті 1 цього Закону переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

У свою чергу, згідно з п. 1.15 ст. 1 цього ж Закону, ініціатором є - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу.

Згідно п.1.23 вказаної норми, отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі.

Частиною 2 пункту 1.6. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою НБУ №22 від 21.01.04р., зареєстрованої в Мін'юсті 29.03.04р. за N 377/8976, банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд.

Пунктом 1.7. Інструкції визначено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Частиною 5.2 статті 5 Закону № 2346-III визначено, що відносини між суб'єктами переказу регулюються на підставі договорів, укладених між ними з урахуванням вимог законодавства України.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що операція з перерахування коштів на рахунок Позивача не належить до правочинів, передбачених ч. 2 ст. 38 Закону №4452-VI, які можуть бути перевірені Уповноваженою особою на предмет їх нікчемності та як наслідок визнані нікчемними. У той же час правова оцінка доводів, які можуть вказувати на недійсність правочину з інших підстав, ніж у зв'язку з його нікчемністю, не може бути надана під час розгляду та вирішення даної справи, оскільки юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вирішення спорів про визнання договору недійсним.

Відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону №2346-III, під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним:

для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника;

для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Відповідно до пункту 30.1. статті 30 Закону № 2346-III, переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Відповідно до Реєстру операцій (транзакцій) грошові кошти з призначення платежу: "Перерахування фінансової допомоги" надійшли 12.01.2015 р. на поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_2 клієнту банку - ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) - на суму 185 000,00 грн.; 13.01.2015 р. на поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_4 клієнту банку - ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_5 ) - на суму 175 000,00 грн.;08.01.2015 р. на поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_6 клієнту банку - ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_7 ) - на суму 199 000,00 грн.; 13.01.2015 р. на поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_8 клієнту банку - ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_9 ) - на суму 140 000,00 грн.; 28.01.2015 р. на поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_10 клієнту банку - ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_11 ) - на суму 195 000,00 грн.;14.01.2015 р. на поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_12 клієнту банку - ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_13 ) - на суму 185 000,00 грн.; 15.01.2015 р. на поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_14 клієнту банку - ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_14 ) - на суму 175 000,00 грн.; 12.02.2015 р. на поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_15 клієнту банку - ОСОБА_8 (ІПН НОМЕР_16 ) - на суму 189 000,00 грн.;12.01.2015 р. на поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_17 клієнту банку - ОСОБА_9 (ІПН НОМЕР_18 ) - на суму 178 000,00 грн.13.02.2015 р. на поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_19 клієнту банку - ОСОБА_10 (ІПН НОМЕР_20 ) - на суму 188 000,00 грн.;06.01.2015 р. на поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_21 клієнту банку - ОСОБА_11 (ІПН НОМЕР_22 ) - на суму 193 000,00 грн.; 14.01.2015 р. на поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_23 клієнту банку - ОСОБА_12 (ІПН НОМЕР_24 ) - на суму 180 000,00 грн.;20.02.2015 р. на поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_25 клієнту банку - ОСОБА_13 (ІПН НОМЕР_26 ) - на суму 193 000,00 грн.

За наведених обставин та правових норм, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 є вкладниками в розумінні Закону №4452-VI, оскільки на їх розрахунковому рахунку знаходились кошти у вказаній сумі до дня запровадження тимчасової адміністрації банку. У суду відсутні підстави не приймати до уваги вказаний доказ у справі, як і відсутні правові підстави для висновку про нікчемність правочину, укладеного між суб'єктами переказу коштів. Правочини, укладені Позивачем з Банком апелянт не ставить під сумнів на предмет їх нікчемності. Умови таких договорів не передбачали платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Висновки суду першої інстанції стосовно того, що ПрАТ «Міжнародне бюро кредитних історій» не є належним позивачем у справі, колегія суддів вважає помилковими, оскільки позивач є стороною двохсторонніх договорів з зазначеними фізичними особами, повідомлення Тимчасової адміністрації стосовно нікчемності правочинів було винесено на ім'я ПрАТ «Міжнародне бюро кредитних історій», тобто питання щодо повернення коштів, які надані в якості поворотної фінансової допомоги безпосередньо стосується позивача.

Колегія суддів зауважує, що проведення досудового розслідування на підставі заяви Уповноваженої особи Фонду за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України, не є належним доказом у справі в розумінні ч. 1 ст. 70 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки не стосується предмету доказування та не береться судом до уваги. При цьому оскільки відсутній вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, який в силу ч. 4 ст. 72 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу, а тому до моменту встановлення факту зловживання службовими особами ПАТ «Дельта Банк» своїми повноваженнями з метою одержання неправомірної вигоди для інших осіб, у суду відсутні підстави вважати такі обставини доведеними.

Посилання Апелянта у апеляційній скарзі на постанову Правління Національного банку України № 150 від 02.03.2015 р. «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», якою введено обмеження щодо недопущення проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків - не заслуговують на увагу, з огляду на те, що таке рішення адресоване посадовим особам Банку, а не клієнтам Банку, відтак невиконання посадовими особами Банку постанови НБУ, навіть якщо і мало місце, не є саме по собі підставою для висновку про нікчемність правочину, укладеного між клієнтами банку.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, якщо внаслідок проведених операцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то ст. 38 Закону № 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

Окрім того, за правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у цій же постанові, при виявленні нікчемних правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду - особою, що здійснює повноваження органу управління банку, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС, оскільки не створює жодних обов'язків для Позивача та безпосередньо не порушує прав Позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що право Позивача може бути захищене шляхом визнання протиправними дій Уповноваженої особи щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у частині невключення ОСОБА_1 , ОСОБА_16 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .

Положення п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону № 4452-VI передбачають складення переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Тому, колегія суддів вважає, що належним способом захисту права Позивача є зобов'язання Уповноваженої особи включити інформацію про ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

В той же час, колегія суддів, з урахуванням висновків Верховного Суду за результатами перегляду судових рішень у вказаній категорії справ, викладених в постановах від 06 березня 2019 р. у справі № 826/2589/16, від 19 березня 2019 р. у справі № 826/5142/16, від 12 лютого 2019 р. у справі № 826/6890/17, вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 18 вересня 2015 року №822, яким встановлено факт нікчемності договорів поворотної фінансової допомоги, укладених між ПрАТ "Міжнародне бюро кредитних історій" та фізичними особами ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ), а також транзакцій (операцій) по перерахуванню коштів на підставі зазначених договорів.

За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, при виявленні нікчемних правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду - особою, що здійснює повноваження органу управління банку, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС, оскільки не створює жодних обов'язків для Позивача та безпосередньо не порушує прав Позивача.

Оскільки наказ про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), тому не може порушувати будь-які права таких осіб внаслідок прийняття цього наказу.

Отже, права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.

Встановлена правова природа зазначеного наказу (повідомлення про нікчемність) унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання протиправними дій уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемним правочину за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного між позивачем та ПАТ "Дельта Банк", відтак не може бути розглянуто у судовому порядку (в тому числі в адміністративних, цивільних, господарських судах), а тому провадження у цій частині адміністративної справи підлягає закриттю.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський Суд з прав людини у Справі "Фельдман та банк "Слов'янський" проти України" (Заява N 42758/05) від 21.12.2017 р. вказав: «Розглянувши скарги банку-заявника за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції Європейський суд зазначив, що рішення про відкликання ліцензії банку-заявника на здійснення операцій та запровадження ліквідаційної процедури було прийнято відповідно до національного законодавства, чинного на момент подій. Ця адміністративна процедура була повністю покладена на НБУ, який користувався широкою свободою розсуду у цій сфері, і не вбачається, що в процесі прийняття рішень були забезпечені належні гарантії незалежності та неупередженості. Крім того, адміністративна процедура, в результаті якої було прийнято постанову НБУ від 11 січня 2001 року, не передбачала будь-яку ефективну участь керівництва банку з метою надання йому можливості викласти свою позицію щодо ситуації та, за необхідності, висунути заперечення проти запланованих заходів до їх застосування. Також Європейський суд вказав, що не було ефективних ретроспективних засобів юридичного захисту, які банк-заявник міг використати щодо постанови НБУ. У зв'язку з цим Європейський суд констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції».

Положення ст. 41 Конституції кореспондуються з положеннями статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка встановлює:

"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.».

За змістом ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Згідно із ч. 1 ст. 319 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 238 цього Кодексу).

Отже, постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 06.07.2016 р. в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 18 вересня 2015 року №822, яким встановлено факт нікчемності договорів поворотної фінансової допомоги, укладених між ПрАТ "Міжнародне бюро кредитних історій" та фізичними особами ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ), а також транзакцій (операцій) по перерахуванню коштів на підставі зазначених договорів слід скасувати та закрити провадження в цій частині. В іншій частині постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 06.07.2016 р. підлягає скасуванню в частині з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 238, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, Приватного акціонерного товариства «Міжнародне бюро кредитних історій» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 06 липня 2016 року скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Валерійовича щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у частині невключення ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 ), ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_5 ), ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_7 ), ОСОБА_4 (рнокпп НОМЕР_9 ), ОСОБА_5 (рнокпп НОМЕР_11 ), ОСОБА_6 (рнокпп НОМЕР_13 ), ОСОБА_7 (рнокпп НОМЕР_14 ), ОСОБА_8 (рнокпп НОМЕР_16 ), ОСОБА_9 (рнокпп НОМЕР_18 ), ОСОБА_10 (рнокпп НОМЕР_20 ), ОСОБА_11 (рнокпп НОМЕР_22 ), ОСОБА_12 (рнокпп НОМЕР_24 ), ОСОБА_13 (рнокпп НОМЕР_26 ).

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» включити інформацію про ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 ) до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначення сум, що підлягають відшкодуванню на підставі договору банківського рахунку № НОМЕР_2 на суму 185 000,00 грн.

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» включити інформацію про ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_5 ) до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначення сум, що підлягають відшкодуванню на підставі договору банківського рахунку № НОМЕР_4 на суму 175 000,00 грн.

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» включити інформацію про ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_7 ) до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначення сум, що підлягають відшкодуванню на підставі договору банківського рахунку № НОМЕР_6 на суму 199 000,00 грн.

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» включити інформацію про ОСОБА_4 (рнокпп НОМЕР_9 ) до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначення сум, що підлягають відшкодуванню на підставі договору банківського рахунку № НОМЕР_8 на суму 140 000,00 грн.

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» включити інформацію про ОСОБА_5 (рнокпп НОМЕР_11 ) до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначення сум, що підлягають відшкодуванню на підставі договору банківського рахунку № НОМЕР_10 на суму 195 000,00 грн.

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» включити інформацію про ОСОБА_6 (рнокпп НОМЕР_13 ) до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначення сум, що підлягають відшкодуванню на підставі договору банківського рахунку № НОМЕР_12 на суму 185 000,00 грн.

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» включити інформацію про ОСОБА_7 (рнокпп НОМЕР_14 ) до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначення сум, що підлягають відшкодуванню на підставі договору банківського рахунку № НОМЕР_14 на суму 175 000,00 грн.

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» включити інформацію про ОСОБА_8 (рнокпп НОМЕР_16 ) до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначення сум, що підлягають відшкодуванню на підставі договору банківського рахунку № НОМЕР_15 на суму 189 000,00 грн.

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» включити інформацію про ОСОБА_9 (рнокпп НОМЕР_18 ) до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначення сум, що підлягають відшкодуванню на підставі договору банківського рахунку № НОМЕР_17 на суму 178 000,00 грн.

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» включити інформацію про ОСОБА_10 (рнокпп НОМЕР_20 ) до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначення сум, що підлягають відшкодуванню на підставі договору банківського рахунку № НОМЕР_19 на суму 188 000,00 грн.

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» включити інформацію про ОСОБА_11 (рнокпп НОМЕР_22 ) до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначення сум, що підлягають відшкодуванню на підставі договору банківського рахунку № НОМЕР_21 на суму 193 000,00 грн.

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» включити інформацію про ОСОБА_12 (рнокпп НОМЕР_24 ) до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначення сум, що підлягають відшкодуванню на підставі договору банківського рахунку № НОМЕР_23 на суму 180 000,00 грн.

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» включити інформацію про ОСОБА_13 (рнокпп НОМЕР_26 ) до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначення сум, що підлягають відшкодуванню на підставі договору банківського рахунку 26202704194184 на суму 193 000,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу від 18 вересня 2015 року №822, яким встановлено факт нікчемності договорів поворотної фінансової допомоги, укладених між ПрАТ "Міжнародне бюро кредитних історій" та фізичними особами ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ), а також транзакцій (операцій) по перерахуванню коштів на підставі зазначених договорів, - закрити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: А.Г. Степанюк

Л.О. Костюк

Повний текст постанови виготовлено 13.05.2019 р.