Постанова

від 13.05.2019 по справі 1.380.2019.000604

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2019 року

Львів

№ 857/3255/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий-суддя                                  Довга О.І.,

суддя                                                       Бруновська Н.В.,

суддя                                                     Сапіга В.П.

секретар судового засідання                     Гнатик А.З.

за участю:

представник позивача                              Гулін Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України на ухвалу  Львівського окружного адміністративного суду  від 25 лютого 2019 року про забезпечення позову у справі № 1.380.2019.000604 (головуючий суддя Костецький, Н.В., м.Львів) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Валетудо» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним і скасування припису,

В С ТА Н О В И В:

06 лютого 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Валетудо» (далі –ТОВ Валетудо) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування припису  від 31 січня 2019 року № 70-19/02.

Позивач 21 лютого 2019 року подав заяву про забезпечення позову, в якій просив зупинити дію припису Державної служби геології та надр України від 31 січня 2019 року № 70-19/02 винесеного стосовно ТОВ «Валетудо» до набрання законної сили судовим рішенням по даній справі.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року заяву задоволено, зупинено дію припису Державної служби геології та надр України від 31 січня 2019 року №70-19/02 винесеного стосовно ТОВ «Валетудо» до набрання законної сили судовим рішенням по даній справі.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Державна служба геології та надр України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні заяви відмовити.

В обгрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування припису, а відтак рішення суду за такими позовами не потребують виконання, а їх значення полягає у констатації факту правомірності оскаржуваного рішення і позбавлення його правових наслідків шляхом скасування. Відповідач вважає, що доводи позивача стосовно підстав забезпечення позову виходять за межі предмету судового розгляду у справі, а тому відсутні підстави для задоволення такої заяви.

Представник апелянта в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечує, просить в задоволенні такої відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції  без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом з матеріалів справи 06 лютого 2019 року ТОВ «Валетудо» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування припису  від 31 січня 2019 року № 70-19/02. В подальшому позивач подав до суду заяву, в якій просив вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії згаданого припису. Заява була обґрунтована тим, що строк виконання вимог оскарженого припису встановлений до 04 березня 2019 року. Таким чином станом на 05 березня 2019 у Державної служби геології та надр України виникне право на проведення позапланової перевірки виконання вимог припису ТОВ «Валетудо» та накладення штрафних санкцій за невиконання даних вимог, а також видання наказу про зупинення дії дозволу на спецводокористування. У випадку задоволення позовних вимог позивача, ТОВ «Валетудо» буде позбавлене необхідності виконувати вимоги припису , а відповідач не буде мати права на проведення позачергової перевірки на предмет виконання умов припису та відповідно накладення штрафних санкцій. Відмова у задоволенні позовних вимог потягне за собою необхідність виконання припису. Саме рішення суду повинно встановити правомірність або неправомірність вимог, що зазначені у вищевказаному приписі. Вважає передчасне виконання вимог припису до набрання відповідним рішенням суду законної сили. У випадку видання наказу про зупинення дозволу на спецводокористування, накладення штрафних санкцій з боку відповідача на підприємство за невиконання вимог припису та відповідно визнання судом протиправним припису, що оспорюється, ТОВ «Валетудо» доведеться звертатися з додатковим позовом до суду за захистом порушених прав. Враховуючи вищенаведене, з метою недопущення передчасного безпідставного накладення штрафних санкцій на підприємство на підставі невиконання вимог припису, що оспорюється, недопущення ускладнення поновлення порушених прав ТОВ «Валетудо», за захистом яких позивач звернувся до суду, необхідно зупинити дію припису Державної служби геології та надр України від 31 січня 2019 № 70-19/02 до набрання законної сили судовим рішенням по даній справі.

Задовольняючи подану заяву, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги заяви про забезпечення позову є співрозмірними заявленим позовним вимогам та обставинам справи, а невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскарженого припису може в майбутньому істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Виконання рішення суду в такому разі може не призвести до фактичного захисту прав та інтересів, за яким звернувся позивач у справі.

Колегія суддів погоджується з такими висновком та зазначає наступне.

Можливі ситуації, коли зволікання з вирішенням адміністративної справи може завдати непоправної шкоди позивачеві. У зв'язку з цим у адміністративному процесуальному законодавстві існує інститут забезпечення позову, що дає можливість суду до прийняття рішення у справі вжити заходів щодо забезпечення позовних вимог, зокрема, якщо внаслідок невжиття цих заходів захист прав особи стане утрудненим або неможливим.

Інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Забезпечення позову є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави забезпечення позову, а також види забезпечення позову в адміністративному процесі.

Відповідно до ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

З цього приводу свої роз'яснення надав Пленум Вищого адміністративного суду України у Постанові № 2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ». Згідно абзацу другого пункту 17 цієї Постанови в ухвалі про забезпечення позову суд, при розгляді клопотання про забезпечення позову, повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з передбачених ст.150 КАС України обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти; врахувати пов'язаність заходів щодо забезпечення позову з його предметом, співмірність таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову, а також запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до пунктів 1,2,4 частини першої статті 151 КАС позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно - правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Згідно з частиною другою статті 151 КАС суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Позивач покликається на те, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, та інтересам, а також, у разі виконання рішення відповідача – не можливість їх адекватного захисту та відновлення.

31 січня 2019 року відповідачем складено припис № 70-19/02, яким зокрема зобов'язано ТОВ «Валетудо» усунути порушення, викладені в  приписі до 04 березня 2019 року. Отже, на переконання заявника, внаслідок прийняття припису із вимогою виправити  у строк до 04 березня 2019 року порушення вимог законодавства у сфері надрокористування, стає очевидною загроза здійснення відповідачем подальших дій, зокрема й щодо перевірки виконання вимог припису, які в результаті можуть призвести до прийняття рішення про  зупинення чи про припинення дії, анулювання спеціального дозволу, що у свою чергу унеможливить здійснення господарської діяльності підприємства.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо співрозмірності вимоги заяви про забезпечення позову із заявленими позовними вимогами та обставинам справи. Зупинення дій припису не означає його скасування, відтак у випадку відмови у задоволенні позову позивач не буде позбавлений обов'язку виконати його вимоги. В той же час, зупинення дій припису гарантує позивачу, що на час вирішення спору по суті до позивача не буде застосовано жодних правових наслідків чи санкцій передбачених чинним законодавством щодо (не)виконання припису, правомірність якого позивач ставить під сумнів.

Відповідно до частини першої статті другої Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 139, 150, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду  від 25 лютого 2019 року про забезпечення позову у справі № 1.380.2019.000604  – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

О. І. Довга

судді

Н. В. Бруновська

В. П. Сапіга

    Повне судове рішення складено 14 травня 2019 року.