Рішення

від 14.05.2019 по справі 640/3678/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 травня 2019 року № 640/3678/19

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробниче підприємство «Горекс» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробниче підприємство «Горекс» (далі також - ТОВ «ТВП «Горекс», позивач) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 15 червня 2018 року № 0031611404, № 0031631404 (далі також - оскаржувані рішення), податкову вимогу від 10 січня 2019 року № 15997-17 на суму 151 831, 00 грн. (далі також - податкова вимога), а також рішення від 10 січня 2019 року № 15997-17 про опис майна у податкову заставу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення прийнято відповідачем з порушенням норм чинного податкового законодавства та на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки, у зв'язку з чим вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Крім того, ТОВ «ТВП «Горекс» вказує на те, що оскільки сума податкових зобов'язань позивача не є узгодженою, у контролюючого органу були відсутні підстави для винесення податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, які також підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2019 року прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та встановлено, що справа буде розглядатись одноособово суддею Вовком П.В. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Крім того, ухвалою суду від 18 березня 2019 року, зокрема, запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).

ГУ ДФС у м. Києві у своєму відзиві на позовну заяву вказало, що оскаржувані рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки, з огляду на що просило відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 18 квітня 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання ГУ ДФС у м. Києві про розгляд адміністративної справи № 640/3678/19 в судовому засіданні з повідомленням сторін, а також про виклик та допит в якості свідка директора товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКА СТРОЙ ПЛЮС» (далі також - ТОВ «ЕКА СТРОЙ ПЛЮС»).

ТОВ «ТВП «Горекс» під час розгляду справи надано відповідь на відзив, в якій позивач наполягав на заявлених позовних вимогах.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

В С Т А Н О В И В:

За результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТВП «Горекс» (код 37814228), (тел.: (044) 361-04-26, +38 (098) 377-56-03, e-mail: gorex2012@gmail.com), з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ЕКА СТРОЙ ПЛЮС» (код 38637567) за період з 01 травня 2015 року по 30 червня 2015 року, складено акт перевірки від 21 травня 2018 року № 505/26-15-14-04-05/37814228 (далі також - акт перевірки), яким встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог:

- п. 44.1 статті 44, п. 185.1 статті 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 200.1 статті 200, п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 121 465, 00 грн., у тому числі за травень 2015 року у сумі 93 212, 00 грн., за червень 2015 року у сумі 28 253, 00 грн.;

-п. 44.1, п. 44.6 статті 44 ПК України - не надано документи до перевірки.

За наслідками розгляду заперечень ТОВ «ТВП «Горекс» від 04 червня 2018 року на акт перевірки, ГУ ДФС у м. Києві повідомило позивача листом від 13 червня 2018 року № 97327208/10/26-15-14-04-05-12 про залишення висновків такого акту перевірки без змін.

На підставі наведених висновків акту перевірки, контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 15 червня 2018 року: № 00316114041, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у сумі 510 ,00 грн.; № 0031631404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 151 831, 00 грн., з яких за основним платежем - 121 465, 00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 30 366, 00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаних вище рішень, Державною фіскальною службою України (далі також - ДФС України) прийнято рішення від 10 серпня 2018 року, яким зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

ГУ ДФС у м. Києві була прийнята податкова вимога форми «Ю» від 10 січня 2019 року № 15997-17, якою сума заборгованості ТОВ «ТВП «Горекс» визначена на рівні 287 325, 32 грн.

Крім того, відповідачем було прийнято рішення від 10 січня 2019 року № 15997-17 про опис майна у податкову заставу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг, а умовою коригування об'єкту оподаткування у бік зменшення є фактичне придбання або виготовлення товарів (робіт, послуг).

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту підлягає перевірці фактичне придбання (виготовлення) товару чи отримання послуги.

Формування податкового кредиту та об'єкту оподаткування на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством не передбачено.

Поряд з цим, фактичне не отримання товару, відсутність поважної розумної економічної або іншої причини здійснення таких операцій позбавляють платника податку права на податковий кредит за наслідками цих операцій навіть у випадку наявності належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з положеннями статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п. 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку..

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому, в п. 187.1 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до змісту п.п. 201.1, 201.7 та 201.8 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

При цьому, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містити достовірну інформацію про обставини, з якими законодавством пов'язує реалізацію права платника на податковий кредит та на формування об'єкту оподаткування.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Так, відповідно до акту перевірки, висновки щодо порушень з боку позивача вимог ПК України відповідач пов'язує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ЕКА СТРОЙ ПЛЮС».

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами, 15 квітня 2015 року між ТОВ «ЕКА СТРОЙ ПЛЮС» (за договором - постачальник) та ТОВ «ТВП «Горекс» (за договором - покупець) було укладено договір поставки товару № 7/0415, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, визначений специфікаціями або видатковими накладними, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце з ТОВ «ЕКА СТРОЙ ПЛЮС», позивачем було надано суду копії відповідних документів, а саме: видаткові накладні від 01 травня 2015 року № РН-000002, від 07 травня 2015 року № РН-0000003, від 15 травня 2015 року № 0000026, від 21 травня 2015 року № РН-0000040, від 12 червня 2015 року № РН-0000081.

Як зазначено в акті перевірки (т. 1 а.с. 26 оборотна сторона) «до Єдиного реєстру судових рішень внесено ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 березня 2016 року № 1-кс/751/519/16 про те, що до ЄРДР внесене кримінальне провадження №12015000000000630 від 08 грудня 2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 статті 28, ч. 2 статті 205, ч. 3 статті 209, ч. 3 статті 28, ч. 3 статті 212 КК України. Крім того, зазначено, що ТОВ «Ека Строй Плюс» (код 38637567) входить до «транзитно-конвертаційної» групи».

Також, ГУ ДФС у м. Києві отримано лист ОУ ГУ ДФС у м. Києві від 25 жовтня 2016 року № 2660/26-15-21-09, яким надано протокол допиту свідка керівника ТОВ «Ека Строй Плюс» (код 38637567) ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження № 12015040030000292 від 08 травня 2015 року, згідно якого встановлено непричетність останнього до створення та ведення фінансово-господарської діяльності такого товариства.

Враховуючи, що сторонами не надано доказів на підтвердження того, що кримінальні провадження № 12015000000000630 та № 12015040030000292 завершені, зокрема, складені обвинувальні акти та направлені до суду (ів), суд критично оцінює вказані докази.

Натомість, зважаючи на сталу судову практику у даній категорії спорів, суд вважає за необхідне дослідити реальність господарський операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки для визначення податкових пільг, господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту та сум, на які збільшено від'ємне значення фінансового результату до оподаткування, мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

При вирішенні адміністративної справи № 809/1337/17 (постанова від 04 вересня 2018 року) Верховним Судом було сформовану обов'язкову для врахування судами правову позицію, згідно з якою презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку. За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником-платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг). Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

У той же час, пп. 14.1.36 п. 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорам.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі №826/14619/13-а, від 14 серпня 2018 року у справі № 816/2045/17.

Матеріалами справи встановлено, що директору TOB «ТВП «Горекс» було запропоновано надати до перевірки первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, щодо взаємовідносин з TOB «Ека Строй Плюс» (код 38637567) за травень та червень 2015 року письмовим запитом від 07 лютого 2018 року № 1 в термін до 08 лютого 2018 року. Директором TOB «ТВП «Горекс» не надано первинні документи, у зв'язку із чим складено акти про ненадання підтверджуючих документів від 09 лютого 2018 № 169/26-15-14-04-05 та від 12 лютого 2018 року № 173/26-15-14-04-05.

На виконання п. 44.5 статті 44 ПК України, позивачем подано до ГУ ДФС у м. Києві заяву про ймовірну крадіжку документів по взаємовідносинах з ТОВ «Ека Строй Плюс» за період з 01 травня 2015 року по 30 червня 2015 року та довідку Подільського УП ГУНП в м. Києві від 12 лютого 2018 року № ЄО 5784/125/17 про прийняття та реєстрацію заяви ОСОБА_2

З урахуванням викладеного, термін проведення перевірки було перенесено з 13 лютого 2018 року по 14 травня 2018 рок на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 13 лютого 2018 року № 2324, який вручено директору ТОВ «ТВП «Горекс» Олександрову А.І.

До закінчення перевірки платником податків не було надано посадовим особам контролюючого органу первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, щодо взаємовідносин з TOB «Ека Строй Плюс».

За правилами п. 85.2 статті 85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до п. 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності (п. 44.2 статті 44 ПК України).

Згідно з п.п. 44.3, 44.4, 44.5 статті 44 ПК України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Пунктом 44.6 статті 44 ПК України визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Зміст наведених правових норм свідчить, що обов'язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов'язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці. Не надання таких документів нормами п. 44.6 статті 44 ПК прирівнюється до їх відсутності.

Відповідно до положень статті 121 ПК України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Матеріалами справи встановлено, що контролюючим органом, на виконання наведених положень, було продовжено термін проведення перевірки з метою надання ТОВ «ТВП «Горекс» можливості відновити втрачені документи та надати їх на вимогу ГУ ДФС у м. Києві, чого платником податків зроблено не було.

Оскільки сам по собі факт незабезпечення зберігання первинних документів є самостійним складом правопорушення, факт їх втрати (без застереження щодо причин незабезпечення зберігання відповідних документів) є достатньою підставою для застосування до позивача санкцій, передбачених п. 121.1 статті 121 ПК України, відтак відсутні підстави для визнання податкового повідомлення-рішення від 15 червня 2018 року № 0031611404 протиправним та скасування.

При цьому, за правилами абз. 2 п. 198.6 статті 198 ПК України, у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Під час проведення перевірки, а також в ході судового розгляду справи ТОВ «ТВП «Горекс» не надано первинних бухгалтерських документів, на підставі яких останнім сформовані дані свого податкового обліку із податку на додану вартість за період травень, червень 2015 року.

При цьому, надані позивачем видаткові накладні, а також документи на підтвердження подальшої реалізації поставлених товарів (податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспорті накладні) є такими, що не підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «ЕКА СТРОЙ ПЛЮС» за період, який підлягав перевірці.

Таким чином, позивачем не доведено наявності підстав, з якими норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод. Відповідно, при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 15 червня 2018 року № 0031631404 контролюючий орган діяв правомірно, у межах наданих йому повноважень. Тому, правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

Пунктом 57.3 статті 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з пп. 56.17.13 п. 56.17 статті 56 ПК України, процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 14.1.175 п. 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до п. 59.3 статті 59 ПК України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу (пп. 89.1.2 п. 89.1 статті 89 ПК України).

Як зазначено позивачем та не спростовано суб'єктом владних повноважень, ТОВ «ТВП «Горекс» 04 лютого 2019 року отримано рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 10 серпня 2018 року № 26267/6/99-99-11-01-02-15.

Отже, станом на 10 січня 2019 року визначені контролюючим органом грошові зобов'язання за податковими повідомленнями-рішеннями від 15 червня 2018 року №0031611404 та № 0031631404 не були узгодженими, тобто не набули статусу податкового боргу.

Відтак у відповідача були відсутні визначені ПК України підстави для винесення оскаржуваної податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, які визнаються судом протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги в частині оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суду не надав, а також не спростував доводів суб'єкта владних повноважень.

Враховуючи все зазначене вище, обґрунтованими є викладені відповідачем в акті перевірки позивача висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

А як наслідок, правомірними та такими, що не підлягають скасуванню, є оскаржувані в межах даної справи податкові повідомлення-рішення відповідача від 15 червня 2018 року, що ґрунтуються на зазначених висновках акту перевірки.

Згідно з положеннями статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, оскільки з матеріалів справи вбачається прийняття відповідачем видаткової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, які не відповідають наведеним у ч. 2 статті 2 КАС України критеріям.

За таких умов, судовий збір, сплачений позивачем, стягується відповідно до ч. 3 статті 139 КАС України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробниче підприємство «Горекс» (01010, місто Київ, вулиця Івана Мазепи, будинок 3, офіс 174; код ЄДРПОУ 37814228) до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у м. Києві від 10 січня 2019 року № 15997-17, а також рішення від 10 січня 2019 року № 15997-17 про опис майна у податкову заставу.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробниче підприємство «Горекс» понесені ним витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві у розмірі 6 230, 88 грн. (шість тисяч двісті тридцять гривень вісімдесят вісім копійок).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк