Ухвала

від 13.05.2019 по справі 754/7384/17

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2/754/890/19

Справа № 754/7384/17

У Х В А Л А

Іменем України

13 травня 2019 року суддя Деснянського районного суду міста Києва Панченко О.М. розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь - сервіс» про стягнення невиплаченої заробітної плати, грошової компенсації за не використану відпустку, середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача ТОВ «Оболонь - сервіс» про стягнення невиплаченої заробітної плати, грошової компенсації за не використану відпустку, середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати та стягнення моральної шкоди.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 07.06.2017 року було відкрито провадження по даній справі, призначено справу до судового розгляду (а.с. 32).

08.02.2019 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ТОВ «Оболонь - сервіс», адвоката Кулініча А.П., сформована в системі «Електронний суд» 06.02.2019 року, до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником (а.с. 147-153).

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 11.02.2019 року зустрічну позовну заяву ТОВ «Оболонь - сервіс», подану його представником, адвокатом Кулінічем А.П. до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником - повернуто заявнику (а.с. 154-155).

26.02.2019 року до суду, повторно, надійшла зустрічна позовна заява ТОВ «Оболонь - сервіс», адвоката Кулініча А.П., сформована в системі «Електронний суд» 21.02.2019 року, до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником (а.с. 167-171).

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 27.02.2019 року зустрічну позовну заяву ТОВ «Оболонь - сервіс», подану його представником, адвокатом Кулінічем А.П. до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником - повернуто заявнику (а.с. 174,175).

08.05.2019 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до канцелярії суду заяву про забезпечення позову, посилаючись на те, що 08.05.2019 року з відкритих джерел (сайт Міністерства юстиції Україна) стало відомо про те, що відповідач 08.04.2019 року повідомив про рішення щодо припинення юридичної особи з ЄДР. Оскільки відповідач по справі не визнає позовних вимог, позивач вважає, що припинення юридичної особи відповідача, шляхом ліквідації є способом уникнення від виконання зобов'язання перед позивачем, а тому, вважає за необхідне, відповідно до ст. 150 ЦПК України, заборонити вчиняти будь - які дії, що стосуються припинення юридичної особи ТОВ «Оболонь-Сервіс», шляхом ліквідації, зокрема внесення запису про припинення юридичної особи в ЄДРЮОтаФОП.

На підставі викладеного в заяві та враховуючи, що внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, в частині припинення юридичної особи відповідача по справі ТОВ «Оболонь-Сервіс» утруднить виконання можливого рішення суду, представник позивача просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

1.Заборони всім суб'єктам, як здійснюють внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, внесення змін в частині припинення юридичної особи ТОВ «Оболонь-Сервіс»;

2.Заборони ліквідаційній комісії ТОВ «Оболонь - Сервіс» здійснювати дії, щодо припинення юридичної особи шляхом ліквідації;

3.Заборони ліквідаційній комісії ТОВ «Оболонь - Сервіс» здійснювати дії, щодо внесення запису до ЄДР про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3- рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Обгрунтовуючи доцільність вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони вчинення певних дій заявником не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження оставин, викладених в заяві про забезпечення позову, а також того, що невжиття таких заходів забезпечення позову утруднить в майбутньому можливе рішення суду.

З урахуванням викладено, співмірності заходів забезпечення позову з позовними вимогами, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви про застосування заходів забезпечення позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-154, 259, 260 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: О.М. Панченко