Постанова

від 07.05.2019 по справі 753/7090/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 753/7090/18 Головуючий у 1-й інст. - Вовк Є.І.

Апеляційне провадження 22-ц/824/6625/2019 Доповідач - Рубан С.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Желепа О.В., Іванченко М.М.

при секретарі Клець О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 грудня 2018 року, ухвалене у складі судді Вовка Є.І. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки,-

В С Т А Н О В И В :

18.04.2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 18.04.2018 року і до закінчення навчання, але не довше ніж їй виповниться 23 роки.

Посилається на те, що сторони перебували у шлюбі, від якого мають повнолітню доньку - ОСОБА_3 . Донька є студенткою Національного авіаційного університету та отримує державну стипендію в розмірі 1300 грн., яка є єдиним джерелом її доходу та позивача, оскільки позивач тимчасово ніде не працює. Відповідач добровільно не надає позивачу матеріальної допомоги на утримання доньки, яка на даний час проживає з позивачем.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 грудня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Посилається на те, що суд дійшов помилкового висновку про наявність доказів щодо щомісячної оплати відповідачем на користь позивача аліментів за період з серпня по листопад 2018 року. Долучені до матеріалів справи відповідачем копії квитанцій щодо сплати 2040 грн. за період з серпня по листопад 2018 року це не добровільне надання позивачу матеральної допомоги на утримання дитини, а сплата заборгованості зі сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 до виповнення повноліття згідно рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11.11.2011 року у справі №2-7671/2011 року. На підставі виконавчого листа 29.11.2011 року ВДВС Дніпровського РУЮ в м. Києві було відкрито виконавче провадження, згідно якого відповідач є боржником, до даного часу виконавче провадження не припинено та не закінчено. ОСОБА_3 проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні. Позивач не має змоги самостійно утримувати доньку, відповідач добровільної матеріальної допомоги на утримання доньки не надає.

Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Посилається на те, що позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_3 потребує матеріальної допомоги. Крім того, позивачем не надано доказів, які б підтверджували неможливість їй надавати зі свого боку, як одним із батьків матеріальної допомоги доньці. Відповідач витрачає заробітну плату на утримання двох малолітніх дітей, тому не має можливості надавати матеріальну допомогу доньці ОСОБА_3

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали апеляційну скаргу з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечив посилаючись на обставини викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути на її користь аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 18.04.2018 року і до закінчення навчання, але не довше ніж їй виповниться 23 роки.

Посилається на те, що сторони перебували у шлюбі, від якого мають повнолітню доньку - ОСОБА_3 . Донька є студенткою Національного авіаційного університету та отримує державну стипендію в розмірі 1300 грн., яка є єдиним джерелом її доходу та позивача, оскільки позивач тимчасово ніде не працює. Відповідач добровільно не надає позивачу матеріальної допомоги на утримання доньки, яка на даний час проживає з позивачем.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач сплачував аліменти на користь ОСОБА_1 у розмірі 2040 грн. щомісячно за період з серпня по листопад 2018 року. На своєму утриманні відповідач має ще двох малолітніх дітей від іншого шлюбу: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_2 працює у ПАТ «Вторполімермаш» та отримує заробітну плату, яка витрачається на утримання вказаних двох малолітніх дітей, тому він не має можливості надавати матеріальну допомогу доньці ОСОБА_3 Позивач ніде не працює, при цьому, не надала до суду доказів, які б підтверджували неможливість надавати нею, як другим з батьків, зі своєї сторони матеріальну допомогу доньці.

Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі, від якого вони мають повнолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Донька ОСОБА_3 проживає з матір'ю ОСОБА_1 та є студенткою Національного авіаційного університету.

Згідно письмових поясненьпозивача донька отримує державну стипендію.

Відповідач ОСОБА_2 від іншого шлюбу має двох малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які потребують матеріальної допомоги від відповідача та перебувають на його утриманні.

Згідно довідки ПАТ «Вторполімермаш» від 13.10.2018 року, заробітна плата ОСОБА_2 з лютого по жовтень 2018 року складає 33820 грн., у зв'язку з чим відповідач не має можливості сплачувати аліменти в розмірі, зазначеному в позові на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3

Твердження позивача про те, що відповідач добровільно не надає позивачу матеріальної допомоги на утримання вказаної дитини спростовуються наданими відповідачем копіями квитанцій, з яких вбачається, що відповідач сплачує аліменти на користь ОСОБА_1 в розмірі 2040 грн. щомісячно за період з серпня по листопад 2018 року.

Позивачка ніде не працює, однак, не надала суду доказів, які б підтверджували неможливість надавати нею, як другим з батьків, зі своєї сторони матеріальну допомогу доньці.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду враховуючи наступне.

Відповідно до положень ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язкищодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 198 СК України, батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Згідно ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітню дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 29 січня 2018 року у справі № 622/373/16-ц, в постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 6-1296цс15.

Виявлення бажання на отримання матеріальної допомоги у зв'язку з продовженням навчанням є правом повнолітньої дочки (сина) або одного з батьків, з якими вона (він) проживають, яке нерозривно пов'язано з обов'язковою умовою можливості відповідача надавати таку допомогу і така умова оцінюється судом у сукупності з іншими обставинами, що мають істотне значення для вирішення спору.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають повнолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_3 є студенткою Національного авіаційного університету, форма навчання денна, безкоштовна.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснила, що донька ОСОБА_3 проживає з нею, мати допомагає їй фізично та продуктами харчування. Донька є студенткою Національного авіаційного університету, отримує державну стипендію, якої їй не вистачає на нормальне існування. Відповідач не цікавиться життям доньки. Позивач надавала відповідачу номер банківської картки доньки, але він їй матеріально не допомагає.

Згідно довідки ПАТ «Вторполімермаш» від 13.10.2018 року, заробітна плата ОСОБА_2 з лютого по жовтень 2018 року складає 33 820 грн. та його середньомісячний заробіток становив 3 800 грн.

Враховуючи денну форму навчання, необхідність витрат на проїзд, придбання підручників та канцелярських товарів, колегія суддів дійшла висновку про те, що у зв'язку з навчанням ОСОБА_3 потребує матеріальної допомоги.

Відповідачем доказів неможливості надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання суду не надано.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження відповідача, що він не має можливості надавати своїй повнолітній доньці матеріальну допомогу на період її навчання у зв'язку з тяжким матеріальним становищем.

Судом встановлено, що відповідач працездатного віку, інвалідності по стану здоров'я не має та не позбавлений можливості знайти роботу з гідною зарплатою. Будь - яких заперечень щодо виконання якихось робіт медичними висновками відповідач не підтверджує.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що наявність у відповідача другої дружини та утримання ним двох неповнолітніх дітей від другого шлюбу відповідно до законодавства не звільняє відповідача від сплати аліментів на дитину від першого шлюбу, яка потребує матеріальної допомоги від батьків на період навчання.

Пояснення відповідача в апеляційному суді про те, що він не знаходить роботу з більшою зарплатою, оскільки потрібно буде сплачувати більший розмір аліментів на повнолітню доньку, колегія суддів не приймає до уваги.

Враховуючи, що ОСОБА_3 навчається на денній формі навчання, факт потреби останньої у матеріальній допомозі є безумовним. Необхідність отримання належної освіти позбавляє ОСОБА_3 можливості працевлаштуватися та заробляти кошти на власне утримання. Крім того, вказана особа, яка ще не закінчила відповідного навчального закладу, не має потрібного обсягу професійних знань та навичок, які необхідні для такого працевлаштування.

Сімейний кодекс України виходить із принципів рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх дитина.

Апеляційним судом, встановлено, що позивач ОСОБА_1 має сезонні підробітки та допомагає доньці фізично та продуктами харчування. Відповідач ОСОБА_2 не надає повнолітній доньці, яка продовжує навчання матеріальної допомоги в будь - якій формі, однак спроможний надавати таку допомогу, як встановлено апеляційним судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, з вказаним позовом до суду ОСОБА_1 звернулася 18.04.2018 року.

Згідно п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , підлягають стягненню аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини всіх видів доходу, щомісячно, починаючи з 18.04.2018 року до закінчення навчання в Національному авіаційному університеті, але не довше, ніж до досягнення донькою 23 років.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального права, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини всіх видів доходу, щомісячно, починаючи з 18.04.2018 року до закінчення навчання в Національному авіаційному університеті, але не довше, ніж до досягнення донькою 23 років.

Судові витрати належить розподілити відповідно до ст.141 ЦПК України враховуючи обставини справи та зміст позовних вимог.

Таким чином, з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь держави судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги всього у розмірі 1 762 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 грудня 2018 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер не відомий, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , працює на посаді сторожа у Приватному акціонерному товаристві «Вторполімермаш», м. Київ, вул. Електриків,20, код ЄДРПОУ 19497836, на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини всіх видів доходу, щомісячно, починаючи з 18.04.2018 року до закінчення навчання в Національному авіаційному університеті, але не довше, ніж до досягнення донькою 23 років.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги всього у розмірі 1 762 грн.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 14 травня 2019 року.

Головуючий Рубан С.М.

Судді Желепа О.В.

Іванченко М.М.