Постанова

від 24.04.2019 по справі 263/2725/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 квітня 2019 року

місто Київ

справа № 263/2725/16-ц

провадження № 61-11149св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «МІЙ ДІМ»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 20 вересня 2016 року у складі судді Васильченко О. Г. та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 07 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Лопатіної М. Ю., Биліни Т. І., Гаврилової Г. Л.,

ВСТАНОВИВ:

I. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

У березні 2016 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «МІЙ ДІМ» (далі - ОСББ «МІЙ ДІМ») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що внаслідок несплати за період

з 01 березня 2015 року до 30 червня 2016 року послуг чергових у відповідача утворилася заборгованість у сумі 4 914, 00 грн, яка підлягає стягненню з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а також штрафу, що був визначений рішенням зборів членів ОСББ «МІЙ ДІМ» від 25 жовтня 2014 року, а всього в сумі 6 332, 76 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на його користь судовий збір в сумі 1 378, 00 грн та витрати на правову допомогу в сумі 1 212, 68 грн.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач вимоги позову не визнала, просила відмовити у їх задоволенні.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 20 вересня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «МІЙ ДІМ» заборгованість у розмірі 6 332, 76 грн, судовий збір у розмірі 1 378, 00 грн, витрати, пов'язанні з наданням правової допомоги, у розмірі 1 212, 68 грн, а разом 8 923, 44 грн.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що ОСОБА_1 не виконує свого обов'язку з оплати послуг чергових, з неї на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за цими послугами з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, а також штрафу, передбаченого рішенням загальних зборів членів ОСББ «МІЙ ДІМ». Витрати на правову допомогу є доведеними та відповідають граничному розміру, передбаченому законом, отже підлягають стягненню.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 07 грудня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду обґрунтовувалась тим, що висновок суду першої інстанції є правильним і відповідає встановленим у справі обставинам та вимогам закону. З огляду на те, що витрати на послуги чергових були визначені загальними зборами членів ОССБ «МІЙ ДІМ», а відповідач за період з 01 березня 2015 року до 20 червня 2016 року їх не сплачувала, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення цих витрат.

Оскільки боржник своєчасно не виконала грошове зобов'язання, суд першої інстанції правомірно застосував положення частини другої статті 625 ЦК України, якою передбачено стягнення суми заборгованості з урахуванням трьох відсотків та індексу інфляції.

Також обґрунтованим є стягнення з ОСОБА_1 на користь ОССБ «МІЙ ДІМ» штрафу в розмірі 25 відсотків за несплату платежів, визначеного загальними зборами членів ОССБ «МІЙ ДІМ» від 25 жовтня 2014 року.

Твердження заявника про недоведеність витрат позивача на правову допомогу та невідповідність їх граничному розміру, передбаченому законом, є неспроможними, оскільки стягнуті судом першої інстанції витрати за правову допомогу в сумі 1 212, 68 грн не перевищують їх граничний розмір, встановлений законом.

Доводи заявника про те, що усі прийнятті правлінням ОСББ «МІЙ ДІМ» протоколи та затверджена ними Методика розрахунку комунальних платежів і затрат на обслуговування будинку, Статут не відповідають вимогам чинного законодавства, є необґрунтованими з огляду на те, що в установленому законом порядку вони відповідачем не оскаржувались.

Апеляційний суд не погодився також з твердженням ОСОБА_1 про те, що питання стосовно сплати послуг чергових рівними долями, виходячи з кількості квартир не було розглянуто зборами членів ОСББ, оскільки це спростовується протоколом № 1 загальних зборів членів ОСББ «МІЙ ДІМ» від 30 травня 2015 року. Цей протокол також ОСОБА_1 не оскаржувався.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що Методика розрахунку комунальних платежів ОСББ «МІЙ ДІМ», затверджена головою правління, безпідставно та незаконно включає розмір витрат на обслуговування будинку та прибудинкової території, оскільки це дві різні послуги, комунальні послуги не повинні затверджуватися рішенням членів об'єднання, оскільки сплачуються по факту споживання, а розмір щомісячних внесків має бути затверджений рішенням зборів членів ОСББ. Натомість у цій Методиці в один розрахунок включено усі послуги.

Відповідно до Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України від 10 серпня 2004 року № 150, послуги консьєржів та вбудованих паркінгів, утримання пристроїв замково-переговорного зв'язку тощо не відносяться до послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Оскільки Методика розрахунку комунальних платежів і затрат на обслуговування будинку співвласниками ОСББ «МІЙ ДІМ», що затверджена протоколами загальних зборів ОСББ «МІЙ ДІМ» від 15 листопада 2013 року та від 11 грудня 2013 року, суперечить чинному законодавству, відповідно до частини другої статті 215 ЦК України за аналогією права зазначена Методика є недійсною.

На переконання заявника, питання стосовно витрат на послуги охорони та підземного паркінгу не розглядалося загальними зборами ОСББ «МІЙ ДІМ». Судами не враховано, що послуги охорони не відносяться до послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та не можуть надаватися без укладення відповідного договору.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ОСББ «МІЙ ДІМ» подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що відповідач не бере до уваги те, що правові та організаційні засади функціонування об'єднань власників житлових і нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та статутом ОСББ. Законодавчі документи, на які посилається заявник, про тарифи не регулюють діяльність ОСББ. Відповідач є членом ОСББ, а тому положення статуту є для неї локальним нормативним законом і повинні виконуватися, у тому числі пункти 7.7 та 9.6.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 січня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, ухвалою від 31 травня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у березні 2018 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що квартира АДРЕСА_1 , належить відповідачу.

18 вересня 2002 року рішенням установчих зборів засновників об'єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 прийнято рішення про створення ОСББ, затверджено його Статут.

Згідно з протоколом загальних зборів від 15 березня 2015 року № 1 відповідач є членом ОСББ «МІЙ ДІМ».

Відповідно до протоколу від 11 грудня 2013 року загальними зборами ОСББ «МІЙ ДІМ» прийнято рішення про затвердження штатного розкладу обслуговуючого персоналу будинку ? АДРЕСА_1 : 4 чергових, бухгалтер, теплотехнік, двірник, прибиральниця з окладами згідно з робочим часом. Також вирішено з 01 грудня 2013 року проводити розрахунок послуг з обслуговування будинку відповідно до займаної площі квартир та автостоянки. На цих зборах, крім інших членів, була присутня ОСОБА_1 , яка не заперечувала проти затвердження такого штатного розкладу.

Згідно з протоколом загальних зборів членів ОСББ «МІЙ ДІМ» від 25 жовтня 2014 року вирішено, що з метою економії грошових коштів, які маються на рахунку ОСББ «МІЙ ДІМ», забезпечення своєчасних платежів за комунальні послуги, електропостачання, газ, а також оплати заробітної плати скоротити одну точку чергової з 01 листопада 2014 року.

За протоколом загальних зборів членів ОСББ «МІЙ ДІМ» від 30 травня 2015 року № 1, до якого доданий лист опитування членів, з 01 травня 2015 року сплата послуг чергових проводитися рівними частками з кількості квартир в будинку. Із зазначеного листа опитування встановлено, що відповідач погоджувалась зі сплатою чергових по кількості мешканців в будинку.

Вартість послуг чергових, з яким позивачем укладено трудові договори, складається з їх заробітної плати в мінімальному розмірі та утриманих з цих сум передбачених законом податків при їх виплаті.

Відповідно до посадової інструкції чергового ОСББ «МІЙ ДІМ» до обов'язків останнього, зокрема, відносяться: своєчасно реагувати на спрацьовування аварійних систем, а також систем безпеки життєдіяльності, своєчасно реагувати на повідомлення про проблеми мешканців будинкових комунікацій: прорив каналізації, проблеми мережі теплопостачання, електропостачання, водопостачання, поломки ліфтів та інших аварійних ситуацій. Негайно повідомляти про це правлінню ОСББ і відповідні служби з фіксацією факту звернення.

З довідки ОСББ «МІЙ ДІМ» встановлено, що в приміщенні чергового знаходяться: аварійний пульт роботи котельної (мережа, загазованість, насос опалення-Б, насос опалення М, створення гарячої води, циркуляцію гарячої води, аварія котла 1, аварія котла 2, пожежний пульт охорони «Оріон» (аварійна сигналізація котельної, підземна автостоянка під будинком, насосна, електрощитова); охоронна сигналізація «Кронас» (тривожна кнопка для виклику поліції); монітор із зображенням чотирьох камер спостереження (периметр двору, в'їзд в гараж, приміщення гаража, вхідні двері). Чергова здійснює цілодобове спостереження за зазначеними приладами і за необхідності повідомляє відповідні органи і викликає теплотехніка, майстрів по ліфтах, пожежників, поліцію для усунення аварій та інших нестандартних ситуацій.

Пунктами 7.2, 7.9, 7.6 Статуту ОСББ «МІЙ ДІМ» передбачено що вищим органом управління об'єднання є загальні збори. Рішення членів об'єднання може бути прийняте шляхом письмового опитування членів об'єднання. До виключної компетенції загальних зборів відносяться такі питання, які приймаються 3/4 голосів присутніх членів об'єднання, зокрема: затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; визначення розмірів внесків та платежів членами об'єднання.

Згідно з пунктами 10.1, 10.2, 10.3 Статуту для забезпечення належного утримання будинку і прибудинкової території об'єднання щорічно складає та затверджує на загальних зборах кошторис, в якому передбачаються такі статті витрат як: поточні витрати, витрати на оплату комунальних та інших послуг, витрати та накопичення на ремонт будинку, інші витрати. Платежі на поточні витрати вносять членами об'єднання у порядку та строки, що визначаються загальними зборами. Розмір платежів на поточні витрати кожного члена об'єднання визначаються розміром його частки у вартості будинку та загальною сумою витрат на цілі, які передбачені річним кошторисом.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Відповідно до положень статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначає Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».

У статті 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав його членів та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання неподільного і загального майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Статтею 15 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що співвласник зобов'язаний: виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

За змістом частин першої другої статті 16 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту: шляхом скликання загальних зборів: створювати органи управління та визначати умови їх діяльності та оплати; приймати рішення щодо надходження та витрати коштів об'єднання; визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту неподільного і загального майна відповідно до статуту; давати згоду на укладення договорів на виконання робіт та надання послуг для об'єднання відповідно до вимог статті 10 цього Закону; встановлювати розміри платежів, зборів і внесків членів об'єднання, а також відрахувань до резервного і ремонтного фондів; виключати з свого складу членів об'єднання, які не виконують своїх обов'язків; брати на баланс майно об'єднання; для виконання статутних завдань здійснювати необхідну господарську діяльність в порядку, визначеному законом. Доручати правлінню в межах повноважень, визначених статутом: визначати підрядника, укладати договори на управління та експлуатацію, обслуговування і ремонт майна з будь-якою фізичною або юридичною особою відповідно до статуту та законодавства; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків та платежів; ініціювати скликання загальних зборів; захищати права, представляти законні інтереси власників в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності; за рішенням загальних зборів та згодою власників приміщень, які не є членами об'єднання, використовувати приміщення в житловому комплексі для потреб органів управління об'єднання.

Згідно із частиною другою статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонту, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно його частки співвласника.

У статті 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників.

За пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У справі, що переглядається, судами встановлено, що ОСББ «МІЙ ДІМ» на законних підставах забезпечує надання житлово-комунальних послуг відповідачу, яка є членом цього об'єднання та власником квартири АДРЕСА_1 , проте не виконує своїх зобов'язань зі сплати за отримані та спожиті житлово-комунальні послуги належним чином, внаслідок чого має заборгованість за період з 01 березня 2015 року до 20 червня 2016 року, а тому дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних.

Доводам заявника про те, що прийнятті ОСББ «МІЙ ДІМ» рішення та затверджена ними Методика розрахунку комунальних платежів і затрат на обслуговування будинку, а також Статут не відповідають вимогам законодавства, надана належна правова оцінка апеляційним судом, який обґрунтовано зазначив, що відповідач, будучи членом об'єднання та обізнаною про такі рішення, не оскаржила їх у встановленому законом порядку.

Не заслуговують на увагу твердження заявника про безпідставне нарахування позивачем вартості послуг консьєржів та вбудованих паркінгів, утримання пристроїв замково-переговорного зв'язку, оскільки відсутність таких послуг у Примірному переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затвердженому наказом Держжитлокомунгоспу України від 10 серпня 2004 року № 150, не свідчить про їх ненадання позивачем та неотримання відповідачем. При цьому рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту 3/4 голосами присутніх членів об'єднання, є обов'язковим для всіх співвласників (стаття 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», пункти 7.6, 7.7 Статуту).

Щодо витрат на правову допомогу

Згідно із частиною першою статті 88 ЦПК України 2004 року стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини третьої статті 79 ЦПК України 2004 року судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Під час вирішення питання про стягнення витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України 2004 року).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Витрати на правову допомогу, граничний розмір яких визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правову допомогу, суди першої та апеляційної інстанцій врахували наявні у матеріалах справи договір про надання юридичної допомоги від 25 лютого 2016 року, диплом спеціаліста, платіжні доручення від 11 березня 2016 року, розрахунок вартості правової допомоги та дійшли обґрунтованого висновку про стягнення таких витрат з відповідача на користь позивача в сумі 1 212, 68 грн, що не перевищує їх граничний розмір, встановлений законом.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України

«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (§ 42 рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року № 3236/03).

ЄСПЛ зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України»

від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Висновки за наслідком розгляду касаційної скарги

Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

За правилами статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала. Суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 січня 2017 року зупинено виконання рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 20 вересня 2016 року та ухвали Апеляційного суду Донецької області від 07 грудня 2016 рокудо закінчення касаційного провадження у справі.

Зробивши висновок про залишення без змін рішень судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалених у справі, Верховний Суд, керуючись частиною третьою статті 436 ЦПК України, поновлює виконання рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 20 вересня 2016 року та ухвали Апеляційного суду Донецької області від 07 грудня 2016 року.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 20 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 07 грудня 2016 рокузалишити без змін.

Поновити виконання рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 20 вересня 2016 року та ухвали Апеляційного суду Донецької області від 07 грудня 2016 року, зупинених до завершення касаційного провадження у цій справі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді Кузнєцов В. О.

С. О. Погрібний

О. В. Ступак

Г. І. Усик