Постанова

від 14.05.2019 по справі 910/15661/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2019 р. Справа№ 910/15661/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Чорної Л.В.

Тищенко А.І.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівництво та меблі", м. Київ

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2019

у справі №910/15661/18 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Економбуд", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівництво та меблі", м. Київ

про стягнення 109 693,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Економбуд" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівництво та меблі" (далі - відповідач) про стягнення 109 693,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані замовлені позивачем роботи на підставі Договору №АВ-1106 від 01.06.2018, у зв'язку з чим наявні підстави для повернення авансового платежу, перерахованого позивачем за вказаним договором, в розмірі 109 693,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2019 у справі №910/15661/18 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівництво та меблі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Економбуд" 109 693,00 грн попередньої оплати та 1 762,00 грн судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівництво та меблі" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2019 скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачем було придбано матеріали на суму 74 193 грн та повністю виконано роботи по капітальному ремонту покрівлі даху на суму 35 500,00 грн згідно Договору №АВ-1106 від 01.06.2018 за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, 12-В, що підтверджуються видатковою накладною №160718 від 15.06.2018 та Актом приймання виконаних будівельних робіт від 31.01.2019. Сторонами 01.02.2019 підписано Додаткову угоду №1 до Договору №№АВ-1106 від 01.06.2018, згідно якої припинено дію останнього.

Відповідачем до апеляційної скарги додано належним чином засвідчені копії видаткової накладної №160718 від 15.06.2018 на суму 74 193,00грн, Акта приймання виконаних будівельних робіт від 31.01.2019, підписаного представниками замовника (ТОВ "БК Економбуд") і підрядника (ТОВ "Будівництво та меблі") на підставі Договору №АВ-1106 від 01.06.2018 та Додаткову угоду №1 до Договору №АВ-1106 від 01.06.2019, укладену між сторонами 01.02.2019.

Із змісту Акта приймання виконаних будівельних робіт від 31.01.2019 вбачається, що замовник прийняв, а підрядник здав будівельні роботи на загальну суму 109 693,00грн, в т.ч. ПДВ 18 282,17грн, із них: вартість робіт - 35 500грн, матеріали та транспортування - 74 193,00грн.

Згідно Додаткової угоди №1 до Договору №АВ-1106 від 01.06.2019 сторони, ТОВ "БК Економбуд" як замовник і ТОВ "Будівництво та меблі" як виконавець, домовилися з 01 лютого 2019 року припинити дію Договору №АВ-1106 від 01.06.2018 (п.1). При цьому замовник підтверджує виконання робіт на суму 109 693,00грн, в т.ч. ПДВ 18 282,17 грн (п.2). Сторони підтверджують, що не мають одна до одної будь-яких претензій по виконанню робіт згідно Договору №АВ-1106 від 01.06.2018 та здійснення по ньому розрахунків (п.3). Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору №АВ-1106 від 01.06.2018 (п.4). Укладення цієї Додаткової угоди не є наслідком обману, помилки, насильства чи наслідком тяжких обставин тощо (п.5). Дана Додаткова угода вступає в силу з моменту підписання її сторонами (п.6). Додаткова угода підписана без зауважень керівниками товариств, підписи яких скріплені печатками.

Враховуючи, що відповідач не надав апеляційному господарському суду доказів неможливості подання видаткової накладної №160718 від 15.06.2018 на суму 74 193,00 грн до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно від нього не залежали, а також з огляду на те, що Акт приймання виконаних будівельних робіт та Додаткова угода №1 до Договору №АВ-1106 від 01.06.2018, складені та оформлені після ухвалення оскаржуваного рішення у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що у відповідності до вимог ст.ст.118, 269 ГПК України вказані документи підлягають залишенню без розгляду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2019 справу №910/15661/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Кравчука Г.А.(доповідач у справі), суддів Тищенко А.І. та Чорної Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівництво та меблі" залишено без руху на підставі ч. 3 ст. 260 ГПК України.

25.03.2019 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду на виконання вимог ухвали суду від 18.03.2019 заявником усунуто недоліки апеляційної скарги та подано заяву, в якій зазначені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2019 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівництво та меблі" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2019 у справі №910/15661/18, відкрито апеляційне провадження у даній справі, зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва до закінчення апеляційного провадження у даній справі та вирішено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення, посилаючись на те, що підписання сторонами акта приймання виконаних робіт від 31.01.2019 та Додаткової угоди від 01.02.2019 №1 до Договору №АВ-1106 від 01.06.2018 відбулося після постановлення рішення у даній справі (23.01.2019).

Частиною 2 ст. 270 ГПК України встановлено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

14.06.2018 згідно платіжного доручення №557 позивачем перераховано відповідачу кошти в сумі 109 693,00 грн.

Як зазначено в платіжному дорученні призначенням вказаного платежу є оплата за ремонт згідно договору №АВ-1106 від 01.06.2018.

Позивачем не надано суду примірника Договору № АВ-1106 від 01.06.2018, на який міститься посилання в зазначеному розрахунковому документі.

За повідомленням позивача Договір №АВ-1106 від 01.06.2018, як єдиний документ, не був укладений, але кошти були перераховані відповідачу за капітальний ремонт покрівлі даху за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, 12-В.

У зв'язку з тим, що відповідач не виконав роботи, не надав жодних документів (Акти виконаних робіт), які б свідчили про понесення витрат з боку ТОВ "Будівництво та меблі" за ремонт, та не надав жодних пояснень по причині невиконання оплачених робіт, позивач 17.10.2018 надіслав відповідачу в порядку статті 530 Цивільного кодексу України вимогу про повернення коштів, сплачених згідно платіжного доручення №577 від 14.06.2018 в сумі 109 693,00 грн.

Дана вимога відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

У відповідності до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За приписами ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Ч. 2 ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Враховуючи зазначені обставини та норми чинного законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що між сторонами укладено договір у спрощений спосіб, що не суперечить вимогам ст. 181 ГК України.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що на виконання умов Договору сплатив відповідачу 109 693,00 грн. передплати за умовами Договору, що підтверджується платіжним дорученням №577 від 14.06.2018, проте відповідач не приступив до виконання зобов'язання та не виконав роботи, акти приймання-передачі виконаних робіт позивачу не надав.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором та врегулювання зазначеного питання позивачем 22.10.2018 направлено на адресу відповідача вимогу № 17/10/18-1 від 17.10.2018 про повернення у семиденний строк з дня одержання вимоги сплачених коштів за ремонт, а у разі невиконання цієї вимоги повідомив відповідача про намір звернутися до суду з позовом про повернення коштів.

Отже спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що відповідач не виконав замовлені роботи, не направив позивачеві акт приймання виконаних будівельних робіт, а також на вимогу позивача від 17.10.2018 №17/10/18-1 не повернув передоплату.

Цивільні права та обов'язки на підставі ч. 1 ст.11 ЦК України виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2ст.11 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст.193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором підряду (ч. ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України) одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин (ст.ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України) повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оцінюючи в порядку ст.86 ГПК України наявні докази в сукупності, незважаючи на відсутність Договору №АВ-1106 від 01.06.2018 про здійснення капітального ремонту покрівлі даху за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, 12-В, за наявності платіжного доручення від 14.06.2018 №557 на суму 109 693,00 грн, згідно якого позивач здійснив перерахування коштів відповідачу, обізнаність позивача про банківські реквізити відповідача та зазначення в платіжному доручення підстав платежу з посиланням на номер і дату укладення вказаного договору, надіслання позивачем вимоги від 17.10.2018 про повернення коштів, сплачених згідно платіжного доручення №577 від 14.06.2018 в сумі 109 693,00 грн, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку про фактичне існування між сторонами правовідносин, зокрема двосторонніх зобов'язань щодо виконання відповідачем робіт, прийняття та оплатою їх вартості позивачем. На виконання саме договірних зобов'язань позивачем 14.06.2018 перераховано відповідачу спірні кошти в сумі 109 693,00 грн. Водночас наведені докази не дозволяють встановити строк виконання зобов'язання іншою стороною - відповідачем. Проте дана обставина не спростовує самого обов'язку відповідача за цим Договором виконати передбачені ним роботи.

Положеннями ч. 2 ст.849 ЦК України визначено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (ч. 4 ст.849 ЦК України).

Таким чином, замовнику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і визначене цією нормою право не може бути обмежено.

Отже договір підряду може бути розірваний внаслідок односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін.

Як встановлено судом першої інстанції та убачається із матеріалів справи, 22.10.2018 позивачем надіслано відповідачу вимогу, в якій позивач вимагав повернути сплачені кошти. Однак у цій вимозі не повідомлялося позивачем про одностороннє розірвання (припинення) договору в порядку приписів ст. 849 ЦК України з вимогою про відшкодування збитків. Тобто позивачем не доведено, що ним реалізовано передбачене ч.2 ст.849 ЦК України право на односторонню відмову від договору із відшкодуванням збитків.

Також сторонами не надано суду першої інстанції доказів розірвання Договору №АВ-1106 від 01.06.2018 в судовому порядку станом на час звернення позивача із позовом у даній справі.

Крім того позивачем у позовній заяві не ставиться вимога про відшкодування збитків, предметом спору у даній справі є повернення відповідачем авансового платежу, перерахованого позивачем за вказаним договором, в розмірі 109 693,00 грн.

Оскільки позивачем на час звернення до суду першої інстанції із позовом у даній справі не доведено, що він в односторонньому порядку відмовився від вказаного Договору за умови наявності у нього такого права, також ним не надано доказів розірвання цього Договору чи визнання його недійсним у судовому порядку саме до подання позовної заяви, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що зобов'язання відповідача про виконання будівельних робіт за Договором №АВ-1106 від 01.06.2018 станом на час звернення до суду першої інстанції та ухвалення рішення у даній справі не припинилося.

В свою чергу відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами виконання оплачених позивачем робіт як станом на час звернення позивача з позовом до суду першої інстанції, так і на час постановлення судом першої інстанції рішення у даній справі.

Аналізуючи норми чинного законодавства та фактичні обставини справи, враховуючи, що зобов'язання відповідача щодо належного виконання своїх зобов'язань за Договором №АВ-1106 від 01.06.2018 в частині виконання робіт не припинилося, надіслана позивачем відповідачу в порядку ст. 530 ЦК України вимога № 17/10/18-1 від 17.10.2018 про повернення коштів, сплачених згідно платіжного доручення №577 від 14.06.2018 в сумі 109 693,00 грн, не є достатньою підставою для виникнення у позивача права, а у відповідача обов'язку на повернення попередньо оплачених коштів за вказаним Договором.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку, що сума попередньої оплати, яка не повернута відповідачем, підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Поряд з цим, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає помилковим посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні в обґрунтування підстав для задоволення позову на підставі ч.2 ст.693 ЦК України, відповідно до якої якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки договори підряду і купівлі-продажу є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види правовідносин, тому застосування до спірних правовідносин положень ст.693 ЦК України є безпідставним.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладені обставини колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченої попередньої оплати в розмірі 109 693,00грн.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст.277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю " Будівництво та меблі " підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2019 у даній справі - скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Економбуд" повністю.

Згідно ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівництво та меблі" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2019 у справі №910/15661/18 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2019 у справі №910/15661/18 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Економбуд" відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Економбуд" (04053, м.Київ, вул.Вознесенський узвіз, буд.14, офіс 16/46, код ЄДРПОУ 41786328) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівництво та меблі" (01010, м.Київ, вул. Івана Мазепи, буд.3, офіс174, код ЄДРПОУ 38389007) 1762,00 грн (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 2 643,00 грн (дві тисячі шістсот сорок три гривні 00 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №910/15661/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Л.В. Чорна

А.І. Тищенко