Рішення

від 13.05.2019 по справі 903/234/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 травня 2019 р.

Справа № 903/234/19

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Сердюкової Аліни Олегівни

та за присутності представників сторін:

від позивача: Москвичов С.І.- адвокат (довіреність від 26.03.2019р., посвідчення адвоката №1090 від 22.02.2019р.)

від відповідача: Грибан Ж.В.- адвокат (договір про надання правової допомоги №34 від 10.05.2019р., Ордер серія ВЛ №000,060026 від 13.05.2019р., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №729 від 27.09.2012р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватної фірми "Техагробуд", м. Луцьк

до відповідача: Приватного підприємства "Інторенерго", с. Княгининок Луцького р-ну

про стягнення 20 000грн.

Встановив: Приватна фірма "Техагробуд" звернулась до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Інторенерго" 20 000грн. сплаченого позивачем згідно платіжного доручення №5786 від 22.05.2017р. авансу за виконання, визначених у договорі №16 від 19.05.2017р., проектних робіт по виготовленню проектно-кошторисної документації.

В обґрунтування пред'явлених позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору №16 від 19.05.2017р. та невиконання проектних робіт по виготовленню проектно-кошторисної документації.

Ухвалою суду від 29.03.2019р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, за клопотанням позивача постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 24.04.2019р., зобов'язано позивача направити на адресу відповідача, зазначену у Витязі з ЄДР, а саме: Волинська обл., Луцький р-н, с. Княгининок, вул. Інтернатська, буд. 10, копії позовної заяви з доданими до неї документами, докази направлення надати суду, запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали, явку повноважних представників сторін в судове засідання визначено на їх розсуд.

04.04.2019р. на адресу суду від позивача надійшов супровідний лист від 02.04.2019р. про долучення до матеріалів справи доказів в підтвердження направлення копії позовної заяви з доданими до неї документами на адресу відповідача, зазначену у Витязі з ЄДР.

18.04.2019р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 17.04.2019р. вих.№23 з обгрунтовуючими документами, в котрому відповідач позов заперечує з наступних підстав:

19.05.2017р. між ПП "Інторенерго" та ПФ "Техагробуд" був підписаний договір №16, у відповідності до умов котрого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання проектних робіт по виготовленню проектно-кошторисної документації "Реконструкція існуючого приміщення автозаправки під котельню в с. Певжа Мпинівського району Рівненської області" та "Нове будівництво сушильних камер в с.Певжа Мпинівського району Рівненської області".

Згідно договору були встановлені вимоги до проектної документації: проектна документація повинна відповідати завданню на проектування, діючим Державним Нормативним Документам.

Замовник стверджує, що укладанню договору підряду на виготовлення проектно-кошторисної документації передує збирання вихідних умов та обмежень, технічних умов, завдання на проектування і в той же час цитує положення ст. 888 ЦК України.

Однак, відсутність вихідних даних, на переконання відповідача, не є завадою у підписанні договору.

При цьому відповідач вказав, що згідно ст. 22 ЗУ "Про архітектурну діяльність" архітектор (інженер) під час проектування і будівництва об'єктів архітектури має право: без попереднього дозволу розробляти проектні пропозиції щодо забудови будь-якої земельної ділянки для визначення можливості і умов здійснення на ній будівництва об'єкта архітектури. Це означає, що немає підстав щодо заперечення підписання договору підряду без вихідних даних. Для збору вихідних даних - містобудівних умов та обмежень, технічних умов на електропостачання, а також для розроблення детального плану території, необхідно виконати містобудівний розрахунок та передпроектні рішення щодо забудови ділянки та визначити потужності обладнання.

Повідомив, що згідно договору №16 від 19.05.2017р. виконавцем було виконано ряд робіт, а саме: геодезичну зйомку об'єкта, обмірні креслення, фотофіксацію.

Даний об'єкт неодноразово відвідував інженер-будівельник ОСОБА_1 на власному транспорті.

Засвідчив, що на виконання умов договору від 19.05.2017р. №16 відповідачем були виконані розділи: архітектурно-будівельний розділ, а також на основі даних наданих замовником (паспорт сушарки та інформація на твердопаливний котел) був виконаний тепломеханічний розділ котельні.

Виконавцем на замовлення замовника також було підібрано обладнання. Саме для цього замовником були надані дані на технічне обладнання, а саме: сушарку, до якої необхідно було підключити котельню.

Для отримання містобудівного розрахунку було розроблено генплан, фасади котельні та сушарки, розріз, фотофіксація існуючого об'єкта.

Повідомив, що оскільки замовником не було надано документів на земельну ділянку, виконавець не міг видати містобудівного розрахунку.

Відтак, виконавець не відмовлявся від виконання робіт і частину виконаної проектної документації надавав працівнику "Техагробуд" Віктору без підписів та без скріплення печаткою. Згідно специфікації ПП "Інторенерго" був прорахований кошторис на монтажні роботи та закуплене відповідне обладнання.

Крім того, відповідач засвідчив, що роботу було припинено за згодою із замовником, який мав підготувати документи на оренду землі, а позивач надає суду неправдиві свідчення в позовній заяві стосовно того, що виконавець повідомив про недоліки вихідних даних лише у відповіді на претензію (22.12.2018р.), оскільки за рекомендацією виконавця, замовник оформив договір оренди землі (від 26.10.2018р.) та приніс виконавцю. Він також неодноразово спілкувався з головним архітектором відділу архітектури Млинівської районної ради Тетяною Миколаївною Бандурою, яка надавала консультацію про надання містобудівних умов та розробки детального плану території.

При цьому вказав, що для отримання містобудівних обмежень забудови земельної ділянки необхідно розробити детальний план території який розробляється іншим підприємством або особою та на інше замовлення. В листопаді 2018р. замовник надав договір земельної ділянки. Однак, це є не достатнім документом для надання містобудівних умов та обмежень, так як відсутній детальний план території, в той же час замовник незаконно виконував будівельні роботи і це завадило подальшій співпраці.

Також виникли умови для укладання додаткової угоди згідно п. 2.3 договору - зміна поправочних коефіцієнтів, нащо замовник згоди не дав.

Водночас, відповідач повідомив, що замовником надана неправдива інформація стосовно того, що ніякої документації він не отримував, оскільки разом з відповіддю на претензію поштовим зв'язком відповідачем була надіслана частково виконана проектна документація з пропозицією надати в електронному варіанті розроблені креслення після підписання угоди на розірвання договору.

Згодом виявилося, що згідно розроблень підрядника замовник виконав реконструкцію будівлі заправки під котельню та будівництво сушарки. Директор сповістив, що все добре працює.

Підрядник роз'яснив замовнику подальші дії для співпраці.

Правовідносини сторін за договорами на виготовлення проектної документації регулюються параграфом 1 статті 61 Цивільного кодексу України; договір підряду на проведення проектних та пошукових робіт передбачає обов'язок відповідача розробити за завданням позивача проектно-кошторисну документацію та обов'язок позивача прийняти та оплатити її.

Порядок виготовлення проектної документації, права та обов'язки замовника та підрядника визначено також Державними будівельними нормами України проектування "Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва" ДБН А.2.2-3-2014.

А це означає, що згідно договору на виготовлення проектно-кошторисної документації замовник зобов'язаний надати всі необхідні вихідні дані, а виконавець зобов'язаний розробити проектну документацію згідно завдання на проектування.

Згідно позовної заяви позивач, на переконання відповідача, неправильно трактує п.5.4 договору, стверджуючи, що виконавець приймає на себе зобов'язання по збору вихідних даних.

Однак, згідно п.5.4 договору даним договором не враховані додаткові роботи (збір вихідних документів, погодження проекту) і ніякого доручення та додаткового договору з додатковою оплатою не було підписано. Тому виконавець не брав на себе зобов'язань щодо надання вихідних даних.

А це означає, що згідно договору на виготовлення проектно-кошторисної документації замовник зобов'язаний надати всі необхідні вихідні дані.

Згідно п.5.4 виконавець не брав на себе додаткових зобов'язань по зібранні вихідних даних та передачі їх замовнику (додаткові роботи не враховані договором).

Даним договором не встановленні строки виконання робіт. А отже початок робіт рахується від надання замовником вихідних даних в повному обсязі.

Обставини справи свідчать про те, що невиконання відповідачем договірних зобов'язань спричинено порушенням відповідних зустрічних договірних зобов'язань позивачем (не надано вихідних даних, завдання на проектування), що унеможливлює розробку проектно-технічної документації та видачу замовнику. Також у п. 3.5 даного договору вказується, що при прийнятому замовником рішенні зупинити виконання робіт сторони складають акт про обсяг і вартість незавершених робіт, яку оплатив замовник. Різницю раніше оплачених коштів підрядник повертає замовнику. Отже, з цього слідує, що при укладені угоди на розірвання договору підписується акт виконаних робіт (оцінюється згідно ДСТУБД 1.1-7:2013 "Правила визначення вартості проектно-вишукувальних робіт та експертизи проектної документації на будівництво") або незавершених, в разі перевищення кошторисної вартості перерахованих коштів замовником.

Угода на розірвання договору підписується за взаємною згодою або в судовому порядку.

Відтак, відповідач просив суд врахувати наявність обставин, що свідчать про невиконання власних зобов'язань позивачем та унеможливлюють виконання відповідачем договірних зобов'язань та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, а також зобов'язати замовника підписати угоду на розірвання договору за взаємною згодою або в судовому порядку, підписати акт виконаних (незавершених) робіт згідно ДСТУБД.1.1-7:2013 "Правила визначення вартості проектно-вишукувальних робіт та експертизи проектної документації на будівництво" або із залученням експертів.

Присутній в судовому засіданні 24.04.2019р. представник позивача заявив усне клопотання про надання можливості йому ознайомитись з матеріалами справи, у зв'язку з чим судом, не приступаючи до розгляду справи по суті було постановлено протокольну ухвалу про оголошення в судовому засіданні перерви до 13.05.2019р. для надання можливості представнику позивача ознайомитись з відзивом на позовну заяву та надання письмових пояснень та заперечень.

Про місце, дату та час проведення судового засідання представників сторін було повідомлено під розписку, що відображено в протоколі судового засідання від 24.04.2019р.

03.05.2019р. на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив від 26.04.2019р. з обгрунтовуючими відповідь документами та доказами надіслання останньої на адресу відповідача, в котрій позивач позовні вимоги підтримав, доводи відзиву на позовну заяву заперечив.

При цьому засвідчив, що згідно п. 1.1. договору підряду змовник доручив, а виконавець погодився прийняти на себе обов'язок виконати проектні роботи по виготовленню проектно-кошторисної документації: "Реконструкція існуючого приміщення автозаправки під котельню в с. Певжа Млинівського району Рівненської області" та "Нове будівництво сушильних камер в с. Певжа Млинівського району Рівненської області".

22.05.2017р. замовник перерахував виконавцю 20 000 грн. авансового внеску.

Протягом розумного строку (договором підряду строк виконання робіт не встановлювався), виконавець не виконав взятих на себе зобов'язань. Зокрема, не передав замовнику результатів робіт визначених п. 1.1. договору підряду.

На претензію замовника від 17.12.2018р. про припинення договору підряду та повернення авансового внеску, виконавець погодився припинити (розірвати) договір підряду, однак аванс повертати відмовився (відповідь на претензію від 22.12.218р.), що стало підставою звернення замовника з відповідним позовом до суду.

24.04.2019р. позивач отримав відзив на позовну заяву, у якому відповідач не визнає позову мотивуючи це обставинами, які на його думку, свідчать про безпідставність заявленої позивачем вимоги.

Зокрема, відповідач стверджує що: при укладенні договору підряду виконавець не брав на себе обов'язку щодо розроблення вихідних даних та завдання на проектування, а отже, їх надання покладалося на замовника; - замовник на неодноразові попередження виконавця не надав останньому повноцінних вихідних даних, що завадило виконавцю передати результати робіт замовнику у відповідності до вимог закону (прострочення кредитора у зобов'язанні); - виконавець частково фактично виконав та передав замовнику роботи передбачені договором підряду, в частині: геодезичної зйомки об'єкта, обмірних креслень, фотофіксації, архітектурно-будівельного розділу та тепломеханічного розділу котельні, що виключає повернення авансу, як плати за фактичне часткове виконання робіт.

Однак, позивач засвідчив, що погодитися з такими доводами відповідача не можна з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази, які надаються сторонами мають відповідати вимогам ст. ст. 76-79 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 888 ЦК України, обов'язок надання завдання на проектування та вихідних даних покладається на замовника.

Проте, як зазначалося у позовній заяві, вихідні дані та завдання на проектування в обсязі передбаченому ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", замовником не передавалися і це не заперечується відповідачем.

Ця обставина, на відміну від твердження відповідача, була зумовлена домовленістю сторін про покладення цього обов'язку на виконавця хоча і не підтверджується безпосередніми доказами наявними у матеріалах справи.

Однак, відповідно п. 5.1. договору підряду, виконавець зобов'язаний приступити до виконання робіт після підписання замовником договору.

А відповідно до п. 5.2. договору підряду, при неповноцінних вихідних даних, несвоєчасно переданих технічних умовах замовником, виконавець відкладає строки виконання проектних робіт, про що повідомляє замовника.

Отже, виконавець взяв на себе обов'язок розпочати виконання робіт без отримання вихідних даних від замовника, а у випадку їх неповноцінності або недостачі повідомити про це останнього.

Як стверджує відповідач, він неодноразово, протягом 2017 - 2018 року звертався до замовника про надання останнім завдання на проектування та вихідних даних. Однак, замовник жодним чином не відреагував на його зауваження.

Проте, на підтвердження цих дій, які заперечується позивачем, відповідачем не надано жодного доказу, які б відповідали вимогам передбаченим ст. 207 ЦК України, ст. ст. 76-79 ГПК України, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 74 ГПК України є підставою вважати такі дії відповідача не вчиненими та виключає вину замовника у простроченні виконання робіт за договором підряду.

Отже, обставини на які посилається відповідач не доводять прострочки позивача, як кредитора у зобов'язанні, яке виникло у відповідача на підставі договору підряду та не звільняють останнього від відповідальності відшкодувати збитки.

Відповідач стверджує, що частково виконав зобов'язання замовника за договором підряду та фактично передав виконану частину робіт замовнику.

На підтвердження цих обставин відповідач надав суду частину проектно - кошторисної документації у вигляді креслень об'єкта підряду визначеного п. 1.1. договору підряду.

Крім того, відповідач стверджує, що надав працівнику замовника п. Віктору примірник проектно-кошторисної документації на об'єкт, про що позивач заперечує.

Відповідно до ст. 890 ЦК України, до обов'язків підрядника належить: виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проектування та завдання на проектування; погоджувати готову проектно-кошторисну документацію із замовником; передати замовнику готову проектно-кошторисну документацію.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. Про те ж саме йдеться у п. 3.1. договору підряду.

Тобто, роботи вважаються виконаними та переданими замовнику за наявності підписаного останнім акту прийняття-передачі проектних робіт.

Матеріали справи не містять підписаного замовником акту прийняття - передачі виконаних робіт. Відповідач також не надав доказів про його направлення замовнику або відмови останнього від його підписання, що свідчить про невиконання відповідачем умов договору підряду та є самостійною підставою повернення авансового платежу замовнику.

Що стосується твердження відповідача про часткове виконання робіт та їх передання позивачу, як доказу належної поведінки виконавця та підстави для залишення авансу за виконавцем, відповідач зазначив наступне:

Часткова оплата підрядних робіт передбачена ч. 4 ст. 849 ЦК України, у випадку якщо замовник до закінчення роботи, без будь-яких кваліфікуючих такі дії ознак, відмовитися від договору підряду.

Як вбачається з претензії від 17.12.2018р. та підтверджується наявними у справі доказами, припинення договору підряду з ініціативи замовника було зумовлено простроченням виконавця, що відповідно до ч. 2. ст. 849 ЦК України передбачає відшкодування збитків, в тому числі витрат замовника пов'язаних з оплатою невиконаних робіт.

Крім того, предметом договору підряду на виконання проектно-кошторисних робіт є проектно-кошторисна документація, яка складає комплекс взаємопов'язаних документів оформлених у точній відповідності до вимог закону з метою її подальшого цільового використання.

Отже, частковий результат виконання таких робіт, виключає їх подальше використання за цільовим призначенням та позбавляє їх будь-якої цінності.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 888 та п.1. ст. 890 ЦК України, на підрядника покладається обов'язок виконувати роботи відповідно до завдання на проектування та вихідних даних.

Тобто, без надання замовником вихідних даних та завдання на проектування, що має місце у даній справі, виконавець позбавлений можливості розпочати та виконувати підрядні роботи в розумінні належного їх виконання, а такі роботи що ним виконані, не можуть вважатися належним виконанням у розумінні ст. 526 ЦК України.

Отже, надані виконавцем матеріали часткового виконання робіт за договором підряду без належної експертної оцінки, на думку позивача, не можуть вважатися такими, що відповідають як предмету договору підряду, так і вимогам нормативно-правових актів, які пред'являються до проектно-кошторисної документації.

Відповідач не заявляв клопотання про проведення відповідної судової експертизи наданих ним матеріалів часткового виконання проектно-кошторисних робіт, що є підставою, на переконання позивача, вважати ці матеріали неналежним доказом.

Крім того, позивач засвідчив, що відповідно до вимог ст. ст. 74-79 ГПК України, відповідачем не надано доказів того, що матеріали часткового виконання робіт передавалися замовнику і останній скористався ними за їх цільовим призначенням.

Присутній в судовому засіданні 13.05.2019р. представник позивача позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити останні в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

В судовому засіданні 13.05.2019р. представник відповідача позов заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення присутніх в судовому засіданні представників сторін, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред'явлений до відповідача позов підставний та підлягає до задоволення.

Викладена позиція суду пов'язана з наступними встановленими в судовому засіданні обставинами:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 19 травня 2017 року між Приватним підприємством "Інторенерго" (виконавець) та Приватною фірмою "Техагробуд" (замовник) було укладено договір № 16, згідно п.п. 1.1.-1.2. котрого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання проектних робіт по виготовленню проектно-кошторисної документації: "Реконструкція існуючого приміщення автозаправки під котельню в с. Певжа Млинівського району Рівненської області" та "Нове будівництво сушильних камер в с. Певжа Млинівського району Рівненської області". Вимоги до проектної документації: проектна документація повинна відповідати завданню на проектування, діючим Державним Вимоги до проектної документації: проектна документація повинна відповідати завданню на проектування, діючим Державним Нормативним Документам.

Пунктами 2.1.-2.4. цього договору сторони узгодили, що кошторисна вартість вказаних вище робіт визначена у відповідності з ДСТУ Б Д.1.1-7:2013 "Правила визначення вартості проектно-вишукувальних робіт та експертизи проектної документації на будівництво". Загальна вартість робіт за цим договором становить 39 000,00грн. без ПДВ, що складається з суми проектних робіт. Уточнення договірної ціни здійснюється шляхом укладення додаткової угоди до контракту у випадках: зміни завдання на проектування; зміни нормативних вимог і поправочних коефіцієнтів, встановлених Держбудом України; виявлення непередбачених обставин в процесі будівництва об'єкту; заміни вихідних документів, технічних умов, конструктивних та технологічних рішень, виданих замовником з початку. Розрахунок виконання робіт здійснюється: шляхом перерахування замовником авансу в розмірі 20 000,00грн. без ПДВ; остаточний розрахунок проводиться замовником не пізніше 10 днів після повідомлення виконавцем про закінчення робіт.

Згідно п.п. 3.1.-3.5. даного договору прийомка робіт оформляється актом здачі-приймання продукції, підготовлених виконавцем. Замовник одночасно з отриманням документації зобов'язується підписати акт і передати виконавцю. В разі мотивованого відхилення документації замовником сторонами укладається двосторонній акт з переліком необхідних доробок та строків їх виконання. Замовник має право при необхідності вносити доповнення та завдання на проектування, при цьому разом з виконавцем коректується договірна ціна додатковою угодою. При прийнятому замовником рішенні зупинити виконання робіт, сторони складають акт про обсяг і вартість незавершених робіт, які оплачує замовник. Різницю раніше оплачених коштів підрядник повертає замовнику.

У відповідності до п. п. 5.1.-5.2. виконавець зобов'язаний приступити до виконання робіт після підписання замовником договору. При неповноцінних вихідних даних, несвоєчасно переданих технічних умов замовником, виконавець відкладає строки виконання проектних робіт, про що повідомляє замовника.

Договір дійсний з дня підписання його сторонами на весь період розробки проекту до дня фінансових розрахунків і видачі виправленої проектної документації. При підписанні додаткових угод, термін дії договору продовжується на період, передбачений угодами (п. 6.1. договору).

Дана угода підписана сторонами та скріплена відтисками круглих печаток господарюючих суб'єктів (а.с. 14-15). Наданими в судовому засіданні 13.05.2019р. поясненнями представників сторін засвідчується, що визначений договір предметом судових розглядів не виступав, недійсним чи неукладеним в судовому порядку не визнавався.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості .

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В даному випадку судом встановлено, що укладений між сторонами договір №16 від 19.05.2017р. за своєю правовою природою є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт.

У відповідності до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Також ч. 4 ст. 837 ЦК України встановлено, що до окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави (побутового підряду, будівельного підряду, підряду на проектні та пошукові роботи), положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Згідно ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Статтею 849 ЦК України визначено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником (стаття 851 ЦК України).

За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (стаття 852 ЦК України).

Статтею 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Згідно ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Частиною 4 статті 882 ЦК України визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Статтями 887, 888 ЦК України визначено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом. За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником. Підрядник зобов'язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.

У відповідності до ст. 889 ЦК України замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, зокрема, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Згідно ст. 890 ЦК України підрядник зобов'язаний, зокрема, виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором; погоджувати готову проектно-кошторисну документацію із замовником, а в разі необхідності - також з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування; передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 16 від 19.05.2017р., позивач- ПФ "Техагробуд" виконав передбачені даним договором зобов'язання в частині перерахування відповідачу-ПП "Інторенерго" авансу в розмірі 20 000,00грн., що стверджується платіжним дорученням №5786 від 22.05.2017р. на суму 20 000,00грн. з призначенням платежу: "попередня оплата згідно договору №16 від 19.05.2017р. без ПДВ" (а.с. 16).

Водночас, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо виконання, передбачених договором №16 від 19.05.2017р. проектних робіт по виготовленню проектно-кошторисної документації не виконав, суми сплаченого позивачем авансового внеску не повернув, що і спричинило звернення кредитора з відповідним позовом до суду.

В аспекті розгляду справи суд засвідчує, що згідно зі статтею 631 ЦК України cтроком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною 1 статті 846 ЦК України встановлено, що строки виконання роботи або окремих її етапів встановлюються у договорі підряду.

Суд зазначає, що строк виконання роботи, як правило, встановлюється за погодженням сторін у договорі і полягає у визначенні терміну початку та закінчення робіт. Проміжок між цими термінами і є строком виконання робіт.

Початкові та кінцеві строки обумовлюються суб'єктивними та об'єктивними факторами. В першому випадку враховуються позиції контрагентів, де замовник має інтерес отримати результати робіт в найкоротший чітко визначений термін, а підрядник визначає його відповідно до власних можливостей виконання робіт (кількість робітників, наявність устаткування, забезпечення якості та безпеки робіт, інше). Об'єктивні фактори, що мають вплив на визначення строків полягають в необхідності отримання узгоджень, дозволів, в вимогах технології та виробничих інструкцій, якостей матеріалу та специфіки засобів, можливостей фінансування, погодними умовами. Строк початку робіт може визначатися календарною датою, терміном від дати підписання договору, отримання дозволів, передачі проектної документації, перерахування авансу, відкриття фінансування, надання матеріалу.

Строк закінчення робіт також може встановлюватися конкретною календарною датою або терміном від дати укладання договору, початку робіт, отримання матеріалу, авансу і інше.

В даному випадку, в п. п. 5.1.-5.2. договору №16 від 19.05.2017р. визначено, що виконавець зобов'язаний приступити до виконання робіт після підписання замовником договору. При неповноцінних вихідних даних, несвоєчасно переданих технічних умов замовником, виконавець відкладає строки виконання проектних робіт, про що повідомляє замовника.

Відповідно до ч. 2 ст. 846 ЦК України, якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Розумність строку - оціночна категорія, яка встановлюється з врахуванням того, що середній, професійний, добросовісний підрядник виконає її з врахуванням суті зобов'язання, характеру обсягів роботи, звичаїв ділового обороту у середній для такого виду підрядних робіт строк.

Суд засвідчує, що 17.12.2018р. позивач на адресу відповідача направив претензію №12/12-1 (а.с. 17), в якій зазначив про те, що станом на 17.12.2018р. відповідач не виконав умови договору №16 від 19.05.2017р., не виконав проектно-кошторисної документації та не надав жодної документації і акту здачі-приймання виконаних робіт, в зв'язку з чим позивач прийняв рішення про зупинення дії договору та виконання робіт, а також про повернення коштів в сумі 20 000,00грн., які були перераховані відповідачу в якості авансу на виконання умов договору №16 від 19.05.2017р.

У відповідь на вказану претензію відповідач надіслав на адресу позивача лист від 22.12.2018р. №25 (а.с. 18-19), в якому повідомив, що після підписання договору відповідач приступив до виконання робіт. Так, підрядником було виконано обмірні креслення, плани, фасади, геодезист виконав зйомку ділянки, у повному об'ємі була виконана тепломеханічна частина. Креслення без підписів та печаток були надані Віктору, який безпосередньо займався цим об'єктом. На основі цих креслень був виконаний кошторис (договірна ціна на монтажні роботи для підприємця Роговського Григорія Андрійовича). У зв'язку з тим, що замовником не було надано в повному обсязі вихідних даних, а саме: документів на земельну ділянку та право власності будівлі, узгодженого завдання на виконання проектних робіт, технічних умов на підключення електропостачання згідно п.5.2 договору (при неповноцінних вихідних даних, несвоєчасно переданих технічних умов замовником), виконавець відклав строки виконання проектних робіт, про що повідомив замовника.

Статтею 849 ЦК України визначено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

При цьому, частина 4 статті 849 ЦК України передбачає безумовне право замовника у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підряднику плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін, відтак, суд розцінює лист позивача №12/12-1 від 17.12.2018р. як повідомлення відповідача про відмову від договору №16 від 19.05.2017р., що не суперечить та відповідає положенням ст. 849 ЦК України.

При цьому суд засвідчує, що в даному випадку, предметом спору є можливість застосування наслідків припиненого в односторонньому порядку правочину, а саме стягнення з відповідача передоплати на суму 20 000 грн. як способу безпідставного користування відповідачем коштами позивача.

Позивач, як замовник, скористався власним правом, передбаченим положеннями статті 849 ЦК України, щодо розірвання договору №16 від 19.05.2017р. в односторонньому порядку, а до суду звернувся з позовною вимогою про повернення передоплати (авансу) в якості безпідставно набутого майна.

В даному аспекті суд зауважує, що при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В силу положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 11 ЦК України зазначено що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федоренко проти України" від 30.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Відповідно до частини 2 статті 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави. Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України визначено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов'язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018р. у справі №910/10156/17 та Верховний Суд у постанові від 15.02.2019р. у справі №910/21154/17.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин положення статті 849 ЦК України в сукупності з приписами статті 1212 ЦК України та стягнути з відповідача на користь позивача 20 000,00 грн. безпідставно отриманих коштів.

Аналогічних правових висновків щодо застосування положень статті 849 ЦК України та можливість стягнення з відповідача на користь позивача коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 10.05.2018р. у справі №916/1591/17, від 11.11.2018р. у справі №910/13332/17 та від 14.06.2018р. у справі №912/2709/17.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору №16 від 19.05.2017р., перерахування позивачем на виконання його умов 20 000грн. авансових платежів, що стверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №5786 від 22.05.2017р. на суму платежу 20 000,00грн. з призначенням платежу: "попередня оплата згідно договору №16 від 19.05.2017р. без ПДВ" та не виконання при цьому відповідачем визначених у договорі №16 від 19.05.2017р. проектних робіт по виготовленню проектно-кошторисної документації, надіслання позивачем, у зв'язку з цим на адресу відповідача претензії від 17.12.2018р. №12/12-1, яку судом було розцінено як повідомлення позивача про відмову від договору №16 від 19.05.2017р. у відповідності до положень ст. 849 ЦК України, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов до висновку про підставність пред'явленого до відповідача позову щодо стягнення суми безпідставно отриманих коштів в розмірі 20 000,00 грн.

Заперечення відповідача на пред'явлений позов, викладені у відзиві, зокрема, з посиланням на часткове виконання робіт відхиляються судом як необґрунтовані, з огляду на наступне.

Частиною 4 ст. 882 ЦК України визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Крім того, згідно п.п. 3.1.-3.5. договору №16 від 19.05.2017р. прийомка робіт оформляється актом здачі-приймання продукції, підготовлених виконавцем. Замовник одночасно з отриманням документації зобов'язується підписати акт і передати виконавцю. В разі мотивованого відхилення документації замовником сторонами укладається двосторонній акт з переліком необхідних доробок та строків їх виконання. Замовник має право при необхідності вносити доповнення та завдання на проектування, при цьому разом з виконавцем коректується договірна ціна додатковою угодою. При прийнятому замовником рішенні зупинити виконання робіт, сторони складають акт про обсяг і вартість незавершених робіт, які оплачує замовник. Різницю раніше оплачених коштів підрядник повертає замовнику.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

В даному випадку, на що звертається увага суду, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази в розумінні ст. ст. 73-79 ГПК України в підтвердження виконання відповідачем передбачених договором №16 від 19.05.2017р. проектних робіт по виготовленню проектно-кошторисної документації: "Реконструкція існуючого приміщення автозаправки під котельню в с. Певжа Млинівського району Рівненської області" та "Нове будівництво сушильних камер в с. Певжа Млинівського району Рівненської області" та передання їх замовнику у порядку, встановленому як умовами укладеного між сторонами договору, так і положеннями чинного законодавства України.

Також суд зауважує, що в листі-відповіді на претензію від 22.12.2018р. №25 відповідач засвідчив на невиконанні замовником своїх зобов'язань в частині надання відповідачу вихідних даних.

Однак суд засвідчує, що у відповідності до п. п. 5.1.-5.2. виконавець зобов'язаний приступити до виконання робіт після підписання замовником договору. При неповноцінних вихідних даних, несвоєчасно переданих технічних умов замовником, виконавець відкладає строки виконання проектних робіт, про що повідомляє замовника.

Відтак, відповідачем будь-яких доказів повідомлення замовника про відкладення строків робіт протягом строку дії договору в зв'язку з ненаданням ним необхідних вихідних даних суду не надано.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що спір до суду було доведено з вини відповідача, суд вважає, що витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України за рахунок Приватного підприємства "Інторенерго".

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Інторенерго" (Волинська область, Луцький район, село Княгининок, вулиця Інтернатська, будинок 10, код ЄДРПОУ 34557076) на користь Приватної фірми "Техагробуд" (місто Луцьк, вулиця Рівненська, будинок 54, код ЄДРПОУ 30297312) 20 000,00 грн. безпідставно отриманих коштів, 1 921,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.

3. Наказ на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення

складено 15.05.2019р.

Суддя В. А. Войціховський