Рішення

від 02.05.2019 по справі 905/116/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

61022,  м. Харків, пр. Науки, 5,  тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я   

іменем України

02.05.2019                                                                                                          Справа № 905/116/19                               

Позивач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (61057, м. Харків, пр. Театральний, 1)

до відповідача: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, 5)

про  стягнення  35 141,83 грн., у тому числі: заборгованості з орендної плати - 31  130,53 грн.; пені - 898,25 грн.; штрафу - 3  113,05грн.

Суддя Матюхін В.І.

Секретар судового засідання Вороніна О.С.

Представники:

позивача: Зучек Є.Н. – за дов.;

відповідача: не з'явився

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернулось до господарського суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про стягнення 35 141,83 грн., у тому числі:

●€€€€€€€€€€31  130,53 грн. – заборгованість з орендної плати за період з 20 грудня 2016р. по 4 січня 2018р. включно;

●€€€€€€€€€€898,25 грн. – пеня за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 16.12.2017р. по 15.08.2018р. включно;

●€€€€€€€€€€3  113,05грн. – штраф у розмірі 10% за порушення строків виконання грошового зобов'язання станом на 26.11.2018р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.01.19р. позовну заяву залишено без руху. Для усунення недоліків суд надав позивачу строк - протягом 10-ти (десяти) календарних днів, починаючи з наступного дня після отримання ухвали.

25.01.2019 на адресу господарського суду надійшла заява позивача, якою виявлені судом недоліки були виправлені.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.01.19р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.02.19р. о 10:40 год.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення з відповідачем 20.08.2015 договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6185/2015 та неналежне виконання його останнім в частині сплати орендної плати, у зв'язку з чим починаючи з грудня 2016 у управління виникла заборгованість з орендних платежів.

12.02.19р. до господарського суду Донецької області надійшов відзив, яким відповідач, підтвердивши факт укладення між Регіональним відділенням ФДМ та Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Мар'їнському районі Донецької області договору оренди від 20.08.2015 р. № 6185/2015 нерухомого майна, що належить до державної власності - адміністративну будівлю (основна споруда А-1) загальною площею 183,9 кв. м, яка розташована за адресою: Донецька область, м. Мар'їнка, вулиця Леніна, 37, позов не визнав у повному обсязі.

Позиція відповідача полягає у наступному.

1) Відповідно до п. 3.6 договору надмірно перерахована сума орендної плати, що надійшла до бюджету, підлягає в установленому порядку поверненню орендарю або в залік майбутніх платежів.

Станом на 11 травня 2018 року зайва сума орендної плати складала 14 338,56 гривень, про що свідчить Акт звіряння взаєморозрахунків орендної плати по договору оренди № 6185/2015 від 20.08.2015 року, який підписаний орендарем та орендодавцем. Але надмірно перераховані кошти не були своєчасно повернуті орендодавцем на рахунок орендаря.

2) Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Згідно із ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчиняється в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Позивач  у позовній заяві зазначає, що відповідно до ст.ст.1, 7 Закону України від 02.09.2014 р. № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» у первинній редакції та Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженому розпорядженням КМУ від 07.11.2014 р. № 1085 (зі мінами від 02.12.2015 р. № 1275-р), регіональним відділенням була скасована орендна плата за вищезазначеним договором оренди за період з 14.04.2014 р. по 07.06.2016 р. А у своєму листі № 11-05-03920 від 25.07.2017 року зазначає про звільнення від сплати орендної плати з 14.04.2014 р. по 20.04.2017 р.

Викладена в листах Регіонального відділення ФДМ позиція не оскаржувалась і прийнята за основу, що дає підставу дійти до висновку про вчинення двостороннього правочину, який визнаний обома сторонами, наслідком якого є надмірно перерахована сума орендної плати 14 338,56 грн., що підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків орендної плати станом на 11 травня 2018 року, підписаним без зауважень представниками та скріпленим печатками Регіонального відділення ФДМ та Управління ВД Фонду в Донецькій області (в особі начальника Мар'їнського відділення за довіреністю).

3) Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що листом від 04.07.2018 р. № 11- 05-03077 повідомляло Управління ВД Фонду в Донецькій області про наявну у орендаря заборгованість з орендної плати перед державним бюджетом та пропонувало її сплатити. Але лист з таким змістом надійшов до Орендаря тільки 27 листопада 2018 року, де повідомляється про те, що залишився борг у розмірі 31 130,053 грн. з орендної плати, при цьому надавши акт звіряння взаєморозрахунків орендної плати з іншими даними (періодом нарахування та сумами орендної плати) та підписаним в односторонньому порядку. Не погодившись з даними в акті звіряння взаєморозрахунків орендної плати орендар надіслав листа орендодавцю для роз'яснення щодо нарахованих сум орендної плати та нарахованої пені та штрафів. На теперішній час відповідних роз'яснень до орендаря не надходило.

4) Відповідно до пункту 10 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 15.05.2012р. № 678 Регіональне відділення ФДМ у межах своїх повноважень видає акти організаційно-розпорядчого характеру. Акти регіонального відділення можуть бути скасовані Головою Фонду державного майна України повністю чи в окремій частині.

Наведена норма Положення вказує на те, що законність рішення керівника Регіонального відділення ФДМ можуть бути скасовані лише Головою Фонду державного майна України.

Позивач це наводить доказів, що підтверджують невиконання зобов'язань орендаря за договором.

Управління ВД Фонду в Донецькій області не отримувало від орендодавця рахунки-фактури з сумою заборгованості, які потребують оплати.

Виходячи з підписаних актів звірки у Управління ВД Фонду в Донецькій області не було підстав для плати за оренду.

Пред'явлення рахунку-фактури орендодавцем надало б підстави Орендарю виявити факт невиконання зобов'язання за договором оренди та сплатити борг, а у разі несплати боргу за рахунком-фактурою встановити період з якого у подальшому повинна нараховуватись пеня та штраф.

5) Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.04.18 р. по справі № 905/1198/17 було роз'яснено, що акт звірки взаєморозрахунків, підписаний уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором є належним доказом підтвердження заборгованості.

6) Посилання позивача на рішення Господарського суду Донецької області від 09.08.2017 р. у справі № 905/1378/17, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2017 р., є недоречним.

Позивач зауважує, що ухвалою Верховного Суду від 22.02.2018 року касаційну скаргу Управління ВД Фонду в Донецькій області на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2017 р. та рішення Господарського суду Донецької області від 09.08.2017 р. і додані до неї документи повернуто заявнику без розгляду.

Згідно з імперативними приписами частини 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені тільки у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Але Верховний Суд по зазначеній справі рішення не приймав.

Рішення господарського суду Донецької області від 09.08.2017 р. по справі № 905/1378/17 встановлює відсутність правових підстав повернення коштів, отриманих Балансоутримувачем, яким є Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» за договором оренди від 03.12.2001 №872/2001, проте суд у своєму рішенні не дає правову оцінку домовленості між орендодавцем та орендатором щодо звільнення від плати за оренду з 14.04.2014 р. по 07.06.2016 р. та не скасовує її.

В підготовчому засіданні 28.02.19р. судом оголошено перерву до 18.03.19р.

06.03.2019 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зокрема зазначено наступне.

1. Якщо б питання зміни розміру орендної плати або її скасування виникало, це було б оформлено у вигляді додаткового договору оренди, який є двостороннім договором. З огляду на таке, твердження відповідача про вчинення двостороннього правочину є хибним.

2. Згідно ст.7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» було скасовано на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції. З огляду на те, що відповідач на має статус суб'єкта господарювання, він не входив до кола орендарів, які мали право на застосування приписів положення  ст.7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», а тому зобов'язаний постійно сплачувати орендну плату.

15.03.19р. до господарського суду Донецької області від відповідача надійшло уточнення свого відзиву №01-20/922 від 12.03.19р., зокрема у частині щодо:

1) нарахування орендної плати відповідач послався на пункти 3.1, 3.5, 3.9, 5.3, 8.2, 8.4 та 10.3 договору, а також зазначив, що «листом № 11-05-02247 від 16.05.2018 року та актом звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах за договором оренди, сторони дійшли взаємної згоди та вчинили правочин. Викладена в листах Регіонального відділення ФДМ позиція не оскаржувалась і прийнята за основу. Що дає підставу дійти до висновку про вчинення двостороннього правочину, який визнаний обома сторонами договору оренди, наслідком якого є надмірно перераховані суми орендної плати, яка складає 14 338,56 грн., що підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків орендної плати до договору оренди № 6185/2015 від 20.08.2015 року станом на 11 травня 2018 року, підписаним без зауважень та скріпленим печатками представниками Регіонального відділення ФДМ та Управління ВД Фонду в Донецькій області (в особі начальника Марийського відділення за довіреністю)».

2) визначення відповідача суб'єктом господарювання наголосив на наступному.

Учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності (ст. 2 Господарського кодексу України).

Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Некомерційне господарювання - це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

Відповідно до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків передбачених законодавством.

Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням та інше (п. 1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»). Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту (п.2 ст.4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

Відповідно до реєстру неприбуткових установ та організацій Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄРДПОУ 41325231) включена до реєстру неприбуткових організацій 26.05.2017 року, ознака неприбутковості - 0048 - інші юридичні особи, діяльність яких відповідає вимогам, встановленим пунктом 133.4 статті 133 Податкового кодексу України.

Таким чином, відповідач відповідає ознакам суб'єкту господарювання. Позивач також у тексті позовної заяви зазначає, що відповідач є суб'єктом господарювання».

Ухвалою суду від 18.03.2019р.:

- закрито підготовче провадження у справі;

- призначено справу до судового розгляду по суті;

          - призначено розгляд справи на 01.04.2019 року о 11:00 год.;

- явка представників сторін у судове засідання визнана обов'язковою.

Оскільки станом на 01.04.19р. до суду не поверталось рекомендоване повідомлення про отримання відповідачем копії ухвали від 18.03.2019р., ухвалою від 01.04.2019 року розгляд справи по суті було відкладено на 18.04.2019 року о 10:00 год.

У судовому засіданні 18.04.19р. судом оголошено перерву до 02.05.2019р.

Щодо надісланих на електронну адресу суду 22.04.2019р.  клопотання відповідача  про проведення судового засідання в режимі відеоконференції і промови в судових дебатах без електронного цифрового підпису, суд зазначає наступне:

● €€відповідно до ст.7 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”, оригіналом електронного документа вважається електронний

примірник  документа  з  обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним   підписом   автора   або   підписом,  прирівняним  до власноручного   підпису   відповідно   до   Закону   України  “Про електронний цифровий підпис”;

● €€ч.2 ст.1 Закону України “Про  електронний цифровий підпис” передбачено, що  електронний  підпис - дані в електронній формі, які додаються до  інших  електронних  даних  або  логічно  з  ними  пов'язані та призначені для ідентифікації підписувача цих даних;

● €€ч.3 ст.1 Закону України “Про електронний цифровий підпис” передбачено, що електронний  цифровий  підпис  -  вид  електронного  підпису, отриманого  за  результатом  криптографічного  перетворення набору електронних  даних,  який  додається до цього набору або логічно з ним  поєднується  і  дає  змогу  підтвердити  його  цілісність  та ідентифікувати    підписувача.  Електронний    цифровий   підпис накладається  за  допомогою  особистого  ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа;

● €€ч.2 ст.4 Закону України “Про  електронний цифровий підпис” передбачено, що електронний цифровий  підпис  використовується  фізичними  та юридичними  особами  -  суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача  та  підтвердження  цілісності  даних  в електронній формі;

● €€ відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис” і ч.8 ст.42 Господарського процесуального кодексу Україниусі документи, які подаються до суду в електронній формі, повинні бути скріпленні електронним цифровим підписом учасника справи (його представника);

● €€ електронний документ, надісланий на електронну адресу суду без скріплення його електронним цифровим підписом, тобто є таким, що підписаний не відомо ким, не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема ч.8 ст.42 Господарського процесуального кодексу України, Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”, Закону України “Про електронний цифровий підпис”, постанови Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004р. № 680 «Про затвердження Порядку засвідчення наявності електронного документа (електронних даних) на певний момент часу», а тому не підлягає оцінюванню судом в порядку Господарського процесуального законодавства України.

Також суд констатує, що згідно п.17.1 ч.1 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, яким були внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

У судовому засіданні 18.04.19р. позивач підтримав позов у повному обсязі, відповідач позов не визнав. При цьому відповідач підтвердив:

- укладення між сторонами договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6185/2015 і його дію до 4 січня 2018 року включно;

- відсутність зауважень щодо розрахунку суми позову, здійсненого позивачем.

Причиною виникнення спору є різне тлумачення сторонами укладеного між ними договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, а також чинного законодавства, зокрема ст.7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Позивач наполягає, що зазначена правова норма на відповідача не розповсюджується, оскільки він не є суб'єктом господарювання, у той час як відповідач вважає, він є суб'єктом господарювання і на стосунки, які виникли між сторонами, ст.7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» має бути застосована.

Дослідивши матеріали справи,   заслухавши пояснення представників сторін  у відкритому судовому засіданні, господарський суд  встановив:

20.08.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (орендодавець) в особі першого заступника начальника регіонального відділення та Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Мар'їнському районі Донецької області, код ЄДРЮОФОПГФ 25968398  (орендар) в особі начальника відділення, правонаступником якого (відділення) є Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, б.5,, код ЄДРЮОФОПГФ 41325231)   був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6185/2015.

Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором оренди, який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного Кодексу України «Найм (оренда)». 

Згідно ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як визначено ч.1 ст.760 Цивільного кодексу України «предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ)».

Відповідно до ч.1 ст.761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Приписами ч.2 ст.180 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно   ч.3 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до п.1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно – адміністративну будівлю (основна споруда А-1) загальною площею  183,9 кв.м. (реєстровий номер – 08596860.14.ЖЖАИКУ772), яка розташована за адресою: Донецька область, м. Мар'їнка, вул. Леніна, 37, що знаходиться на балансі Управління державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на « 31» березня 2015 року і становить за незалежною оцінкою 217  800,00грн.

Як вбачається з акту приймання-передавання від 20.08.2015, оформленого додатком №2 до договору, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області передано, а Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Мар'їнському районі Донецької області прийнято державне майно – адміністративну будівлю (основна споруда А-1) загальною площею 183,9 кв.м. (реєстровий номер – 08596860.14.ЖЖАИКУ772), яка розташована за адресою: Донецька область, м. Мар'їнка, вул. Леніна, 37, що знаходиться на балансі Управління державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області, вартість якого станом на « 31» березня 2015 року становить 217 800,00грн.

Відповідно до ч. 4 “Прикінцевих та перехідних положень” Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, було утворено Фонд соціального страхування України, реорганізувавши шляхом злиття Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності.

На виконання зазначеного закону, наказом виконавчої дирекції Фонду України від 26.05.2017 № 539 Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Мар'їнському районі Донецької області (код ЄДРЮОФОПГФ 25968398) було припинено шляхом реорганізації - приєднання відділення до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (дата запису: 22.08.2017; номер запису: 12441120031000356;) з обов'язковим правонаступництвом всіх зобов'язань відділення.

Постановою правління Фонду соціального страхування України від 08.02.2017 р. № 13 було створено Мар'їнське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.

Пунктом 1 договору № 2 від 07.09.2017 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 6185/2015 від 20.08.2015р. було змінено найменування орендаря за договором, викладено його в наступній редакції: “Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області” (далі - управління, відповідач, орендар).

Як зазначено в п.2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, зазначений у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Згідно ч.1 ст.797 Цивільного кодексу України плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 3.1.договору оренди № 6185/2015 від 20.08.2015р. орендна плата визначається на підставі “Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу”, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку червень 2015р. –          3 184,40 грн.

Як зазначено в п.3.3 договору (в редакції договору №1 від 18.02.2016р.) орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць з урахуванням вимог Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний бюджетний рік. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.  

Пунктом 3.6 договору оренди № 6185/2015 від 20.08.2015р. встановлено, що орендна плата перераховується до Державного бюджету та підприємству у співвідношенні 70 % та 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Орендар, у відповідності до п.5.4 договору зобов'язаний своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

У відповідності до ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 10.1 договору встановлено, що цей договір укладено строком на 2 роки і 11 місяців, що діє з 20.08.2015р. до 19.07.2018р. включно.

Пунктом 10.2 договору(в редакції договору №1 від 18.02.2016р.) сторони домовились, що умови договору зберігають силу протягом усього строку договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлені правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати – до виконання зобов'язань.   

Згідно акту приймання-передачі від 04 січня 2018 року орендар передав, а балансоутримувач прийняв адміністративну будівлю (основна споруда А-1) загальною площею 183,9 кв.м, яка розташована за адресою: Донецька область, м. Мар'їнка, вулиця Леніна, 37. У зв'язку з цим між сторонами був укладений договір № 3 від 25 квітня 2018 року про розірвання з 05 січня 2018 року договору оренди № 6185/2015 від 20.08.2015 року.

Частиною 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» однією з істотних умов договору оренди державного майна є орендна плата з урахуванням її індексації.

Частиною 3 ст. 18 та ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі незалежно від наслідків господарської діяльності.

Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 3.7. договору оренди № 6185/2015 від 20.08.2015р., орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та підприємству у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

За умовами п.3.11. договору оренди, у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та підприємству.

Проте, зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач всупереч ч.3 ст.18, ч.1 ст.19 Закону «Про оренду державного та комунального майна» та пунктів З.6., 5.4. договору оренди № 6185/2015 від 20.08.2015р., належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість з орендної плати за період з 20 грудня 2016 року по 4 січня 2018 року включно у розмірі 31 130,53 грн.

Як вбачається з довідки позивача про стан надходження орендної плати, останній платіж з орендної плати від відповідача надійшов 24.10.2016 у розмірі 2 715,85 грн., який позивачем був зарахований за листопад 2016 року у сумі 1 940.61 грн.) та частково за грудень 2016 року у сумі 775.24 грн).

Листом від 04.07.2018р. № 11-05-03077 Регіональне відділення повідомляло Управління про наявну у орендаря заборгованість з орендної плати перед державним бюджетом та пропонувало її сплатити, а саме: станом на 04.07.2018р. заборгованість з орендної плати 28  544,84грн.

У зв'язку з наявністю у відповідача заборгованості з орендної плати, Регіональним відділенням, в порядку п. 3.7. договору оренди № 6185/2015 від 20.08.2015р„ за період з 16.12.2017р. по 15.08.2018р. включно була нарахована пеня у загальній сумі 898,25 грн,

Згідно з п. 3.8. договору оренди № 6185/2015 від 20.08.2015р. у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Станом на 26.11.2018р. Регіональним відділенням на відповідача нарахований штраф у сумі 3 113,05 грн.

Листом від 27.11.2018р. № 11-05-05378 Регіональне відділення повідомило Управління, що заборгованість з орендної плати у відповідача складає 31 130,53 грн., а також про нараховану пеню у розмірі 898,25 грн. та штраф у розмірі 3 113,05 грн.

На час розгляду справи непогашеною залишається заборгованість у сумі 31 130,53грн. і несплачені:

-  пеня 898,25 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання (сплата орендної плати) за період з 16.12.2017р. по 15.08.2018р. включно та

- штраф 3 113,05 грн.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов'язання відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України   настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

           1) припинення зобов'язання  внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання,  якщо це встановлено договором або законом,  або розірвання договору;

           2) зміна умов зобов'язання;

           3) сплата неустойки;

           4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Штрафні санкції за порушення грошових  зобов'язань встановлюються  у  відсотках,  розмір  яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п.6 ст.231 Господарського кодексу України).

Згідно ч.6 ст.232  Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за  прострочення  виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання  мало бути виконано.

Ч.2 ст.343 Господарського кодексу України обумовлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача  цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі,  що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного   банку   України,   що  діяла  у  період,  за  який сплачується пеня.

Згідно ст.4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання  грошових зобов'язань» розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен  перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.

У зв'язку з вищевикладеним, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Посилання відповідача на відсутність обов'язку сплачувати орендні платежі на підставі скасування позивачем орендної плати на час проведення антитерористичної операції (за період з 14.04.2014р. по 07.06.2016р.), суд до уваги не приймає, оскільки відповідно до приписів ст.ст. 653, 654 Цивільного кодексу України зобов'язання сторін змінюються у разі зміни договору, яка вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється.

Відповідачем не доведений факт зміни умов договору оренди № 6185/2015 від 20.08.2015р. щодо звільнення його від обов'язку сплачувати орендну плату у спірний період.

Щодо питань чи є відповідач суб'єктом господарювання і чи має бути застосована до стосунків, які виникли між сторонами, ст.7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», суд зазначає наступне.

Відповідно до преамбули Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" №1669-VII від 02.09.2014р.    

цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

За приписами статті 7 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (в редакції до 08.06.2016р.) було скасовано на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Згідно ст.55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Статтею 3 Господарського кодексу України передбачено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю. Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами.

Відповідно до ст.15 Закону України  "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" страхування від нещасних випадків здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків (некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням). Фонд соціального страхування від нещасних випадків є юридичною  особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також емблему, яка затверджується його правлінням.

Статтею 16 зазначеного Закону передбачено, що безпосереднє управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція.

За приписами ст.18 Закону виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду. Виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснює матеріально-технічне забезпечення роботи наглядової ради та правління Фонду.

01.01.2015р. набрала чинності нова редакція Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” утворено Фонд соціального страхування України, реорганізувавши шляхом злиття Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Одночасно, названим Законом припинено управління та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та виконавчі дирекції відділень цього Фонду, що є юридичними особами, шляхом приєднання до робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України.

Статтею 4 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” встановлено, що Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням. Фонд, якщо інше не передбачено законами України, не може займатися іншою діяльністю, крім тієї, для якої його створено, та використовувати свої кошти на цілі, не пов'язані з цією діяльністю. Кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються тільки за цільовим призначенням. До коштів Фонду застосовується казначейська форма обслуговування в порядку, передбаченому для обслуговування Державного бюджету України. Бюджет Фонду затверджує Кабінет Міністрів України. Фонд є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, символіку, яка затверджується його правлінням. Фонд набуває прав юридичної особи з дня державної реєстрації у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Згідно зі ст.5 Закону безпосереднє управління Фондом здійснюють його правління та виконавча дирекція.

Приписами ст.8 Закону унормовано, що виконавча дирекція Фонду згідно із ст.8 Закону є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду та провадить діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду. Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що створюються за рішенням правління Фонду на підставі затвердженої ним структури органів Фонду. Управління виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також мають відділення в районах і містах обласного значення. Відділення управлінь виконавчої дирекції Фонду є відокремленими підрозділами робочих органів виконавчої дирекції Фонду, що створюються за рішенням правління Фонду без статусу юридичної особи. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення провадять свою діяльність від імені виконавчої дирекції Фонду в межах та порядку, визначених цим Законом, статутом Фонду, типовим положенням про робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення, що затверджується правлінням Фонду, та положенням, затвердженим директором виконавчої дирекції Фонду.

Відсутність реалізації господарської компетенції обумовлює неможливість визнання відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Мар'їнському районі Донецької області суб'єктом господарювання у розумінні ст.55 Господарського кодексу України.

Оскільки ст.7 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" було скасовано орендну плату за користування державним та комунальним майном на період проведення антитерористичної операції саме суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, приймаючи до уваги, що позивач не є таким суб'єктом господарювання, господарський суд Донецької області дійшов до висновку про безпідставність посилання позивача на норми ст.7, 4 названого Закону.

З огляду на вищезазначене, господарський суд констатує, що відповідач не є суб'єктом господарювання у розумінні ст.55 Господарського кодексу України і, як наслідок, на стосунки, які виникли між сторонами, ст.7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не розповсюджується.

Судові витрати в межах встановлених законодавством, покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст.526, 530, 610-612 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, і керуючись ст.ст.210, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017), господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, б.5,, код ЄДРЮОФОПГФ 41325231) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок №31116094005293, код бюджетної класифікації: 22080300, отримувач: Мар'їнське УК/Мар'їнський р-н/220802300, код отримувача: 38028736, банк отримувача: казначейство України (ел.адм.податків), МФО 899998) 31  130,53 грн. - заборгованість з орендної плати, 898,25 грн. - пеня, 3  113,05грн. - штраф.

Стягувач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (61057, м. Харків, майдан Театральний, 1, код ЄДРЮОФОПГФ 13511245).

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, б.5,, код ЄДРЮОФОПГФ 41325231) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (61057, м. Харків, майдан Театральний, 1, код ЄДРЮОФОПГФ 13511245) 1 762,00 грн. на відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається  у порядку, передбаченому п.17.5 перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, протягом двадцяти днів з дня його проголошення (складення повного судового рішення).

Повний текст судового рішення складено 11.05.2019.

Суддя                                                                                            В.І. Матюхін