Рішення

від 18.04.2019 по справі 911/2765/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2019 р.           м. Київ            Справа № 911/2765/18

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., за участю секретаря судового засідання Брунько А.І., розглянув за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.С.М.-ГОСПОДАР"

за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватного акціонерного товариства "Білоцерківське птахопідприємство"

про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння

за участю представників сторін:

від прокуратури: ОСОБА_1 - службове посвідчення №050033 від 12.06.2018;

від позивача: не прибув;

від відповідача: ОСОБА_2 - ордер КС №431935 від 01.04.2019;

від третьої особи: не прибув.

Заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області звернувся до Господарського суду Київської області із позовною заявою про витребування на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області із незаконного володіння ТОВ "Д.С.М.-ГОСПОДАР" (09130, Київська обл., Білоцерківський район, с. Дрозди, вул. Лісова, 1-А, код ЄДРПОУ 38401008) земельну ділянку площею 11,5976 га (кадастровий номер 3220481300:05:008:0021), вартістю 303789,00 грн сільськогосподарського призначення, що знаходиться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с. Дрозди, вул. Лісова, 1а.

В обгрунтування позовних вимог прокурор у позові вказав, що спірна земельна ділянка набута у власність всупереч ст. ст. 116, 122, 141, 149 ЗК України на підставі рішення Господарського суду Київської області від 25.03.2016 у справі № 911/260/16, яке в подальшому було скасоване постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2017, та без припинення в установленому ЗК України порядку права попереднього користувача землі (Білоцерківського акціонерного птахопідприємства) на постійне користування вказаною земельною ділянкою державної форми власності.

Ухвалою від 08.01.2019 Господарський суд Київської області відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 05.02.2019.

Ухвалою від 05.02.2019 Господарський суд Київської області продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, відклав підготовче засідання на 07.03.2019, витребував у заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури письмові пояснення по суті спору та залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Білоцерківське птахопідприємство".

04.03.2019 до суду від Білоцерківської місцевої прокуратури надійшли письмові пояснення по справі №33-866вих-19 від 28.02.2019.

06.03.2019 до суду від Головного управління Держгеокадастру у Київській області надійшли письмові пояснення від 04.03.2019.

Ухвалою від 07.03.2019 Господарський суд Київської області відклав підготовче засідання на 02.04.2019 та повторно зобов'язав заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури та Головне управління Держгеокадастру у Київській області виконати вимоги попередньої ухвали суду.

21.03.2019 до суду від Головного управління Держгеокадастру у Київській області надійшли письмові пояснення від 20.03.2019, які за змістом ідентичні письмовим поясненням від 04.03.2019, що подані до суду 06.03.2019.

01.04.2019 до суду від Білоцерківської місцевої прокуратури надійшли додаткові пояснення по справі №33-847-вих-19 від 25.03.2019.

02.04.2019 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.С.М.-ГОСПОДАР" надійшов відзив на позовну заяву від 01.04.2019.

Ухвалою від 02.04.2019 Господарський суд Київської області відклав підготовче засідання на 09.04.2019.

03.04.2019 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.С.М.-ГОСПОДАР" надійшло клопотання б/н від 01.04.2019 про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву, який надійшов до суду 02.04.2019.

Ухвалою від 04.04.2019 Господарський суд Київської області поновив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив до 12.04.2019 та встановив відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 18.04.2019.

08.04.2019 до суду від Білоцерківської місцевої прокуратури надійшла відповідь на відзив №33-1005вих-19 від 08.04.2019.

09.04.2019 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.С.М.-ГОСПОДАР" надійшло клопотання б/н від 09.04.2019 про приєднання документів до матеріалів справи.

Ухвалою від 09.04.2019 Господарський суд Київської області закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 18.04.2019.

18.04.2019 до початку судового засідання до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.С.М.-ГОСПОДАР" надійшло клопотання від 16.04.2019 про поновлення пропущеного процесуального строку для подання документів та про приєднання цих документів до матеріалів справи.

Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Д.С.М.-ГОСПОДАР" у своєму клопотанні від 16.04.2019 обгрунтувало поважність причин неможливості своєчасного подання документів до матеріалів справи та надало докази завчасного надіслання цих документів іншим учасникам справи, господарський суд дійшов висновку про необхідність поновлення товариству пропущеного ним процесуального строку для подання додаткових доказів та задовольнив клопотання про долучення їх до матеріалів справи.

В судовому засіданні прокурор позовні вимог підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, письмових поясненнях №33-866вих-19 від 28.02.2019, додаткових поясненнях №33-847-вих-19 від 25.03.2019 та відповіді на відзив №33-1005вих-19 від 08.04.2019.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.С.М.-ГОСПОДАР" в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 01.04.2019.

Представники Головного управління Держгеокадастру у Київській області та Приватного акціонерного товариства "Білоцерківське птахопідприємство" в судове засідання не прибули, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися вчасно та належним чином, доказом чого є поштові повідомлення про вручення поштових відправлень суду.

Також суд вказує, що ухвала Господарського суду Київської області від 09.04.2019 була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України, а саме в Єдиному державному реєстрі судових рішень, www.reyestr.court.gov.ua, та знаходиться у вільному доступі. Крім того, інформація про час і місце судового засідання була розміщена на сторінці Господарського суду Київської області офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет.

Таким чином, судом вчинено всі дії, спрямовані на повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Київській області та Приватного акціонерного товариства "Білоцерківське птахопідприємство" з розгляду справи № 911/2765/18, з урахуванням процесуальних строків розгляду справи, а отже останні вважаються повідомленими про судове засідання, призначене на 18.04.2019, належним чином.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Заслухавши пояснення представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.С.М.-ГОСПОДАР" та прокурора, дослідивши наявні в матеріали справи докази, які є достатніми для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Позовна заява мотивована тим, що за результатами вивчення матеріалів кримінального провадження №42018111030000147 було встановлено, що:

- рішенням Господарського суду Київської області від 25.03.2016 у справі №911/260/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017, визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Д.С.М." (09130, Київська обл., Білоцерківський район, с. Дрозди, вул. Лісова, буд. 1-А; ідентифікаційний код 38401013) право власності на земельну ділянку площею 11,5976 га кадастровий номер 3220481300:05:008:0021, землі сільськогосподарського призначення для обслуговування господарських будівель і дворів, на якій розміщений комплекс нежитлових будівель літ. "Г", "Д", "Ж", "З", "К", "Л", "М", "Н", "О", що знаходяться за адресою: Київська область, Білоцерківський р-н, с. Дрозди, вул. Лісова, буд. 1а.

- 18.05.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Д.С.М." на підставі рішення протоколу загальних зборів засновників передало Товариству з обмеженою відповідальністю "Д.С.М.-ГОСПОДАР" земельну ділянку площею 11,5976 га кадастровий номер 3220481300:05:008:0021 сільськогосподарського призначення для обслуговування господарських будівель і дворів, про що складено акт прийому-передачі майна;

- на підставі вищевказаних документів державним реєстратором Комунального підприємства "Центр розвитку та інвестицій Васильківського району Київської області" ОСОБА_3 31.05.2016 було прийнято рішення, індексний номер: 29828408 про державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за Товариством з обмеженою відповідальністю "Д.С.М.-ГОСПОДАР";

- постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2017 у справі №911/260/16 було скасовано рішення Господарського суду Київської області від 25.03.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 у справі №911/260/16, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

- за результатами нового розгляду справи, ухвалою Господарського суду Київської області від 15.02.2018 було закрито провадження у справі №911/260/16, у зв'язку з припиненням юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.С.М."

Прокурор у позовній заяві та своїх поясненнях посилається на те, що в результаті вивчення документів, що стали підставою для отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Д.С.М." у власність земельної ділянки площею 11,5976 га (кадастровий номер 3220481300:05:008:0021) сільськогосподарського призначення для обслуговування господарських будівель і дворів, було встановлено, що земельна ділянка набута у власність всупереч нормам законодавства (ст. ст. 116, 122, 141, 149 ЗК України), на підставі судового рішення, в подальшому скасованого судом вищої інстанції, та без припинення в установленому ЗК України права Білоцерківського акціонерного птахопідприємства на постійне користування вказаною земельною ділянкою державної форми власності.

Також прокурор вважає, що оскільки у Білоцерківського акціонерного птахопідприємства як попереднього землекористувача спірна земельна ділянка перебувала на праві постійного користування, а не на праві власності, то у випадку набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Д.С.М." права власності на об'єкти нерухомості, розташовані на спірній земельній ділянці, товариство, в силу положень ст. ст. 92, 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, могло набути виключно право користування землею на умовах оренди, а не набути її у власність.

З огляду на викладене, прокурор зауважує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Д.С.М." не мало права передавати спірну земельну ділянку в якості внеску до статутного Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.С.М.-ГОСПОДАР".

На думку прокурора, відновити становище, яке існувало до порушення права держави на майно у відповідності до ст. 16 ЦК України можливо лише шляхом витребування земельної ділянки з незаконного володіння на підставі ч. 1 ст. 388 цього ж Кодексу.

Надаючи правову оцінку доводам Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.С.М.-ГОСПОДАР" щодо недоведення прокурором повноважень на здійснення представництва інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області у даній справі, господарський суд зважає на таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Такий порядок визначено, зокрема, в ч. 4 ст. 53 ГПК України, яка передбачає, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У відповідності до приписів ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено випадки, коли прокурор має право на представництво інтересів держави в суді. Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

При цьому, як зазначено у п. 3 Інформаційного листа ВГС України від 09.04.2009 № 01-08/204, позов може бути подано прокурором як за ініціативою відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади щодо здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, так і за відсутності такої ініціативи з боку відповідного органу, - тобто безпосередньо прокурором.

Приписами ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" унормовано, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Тобто, за статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" запроваджено підтвердження судом підстав для представництва прокурором інтересів громадянина або держави.

Логічний аналіз цієї норми свідчить, що, за задумом законодавця, таке підтвердження має бути здійснене судом у межах самостійної процесуальної дії, однак законодавець шляхом внесення відповідних змін до Господарського процесуального кодексу України не прописав процесуальний механізм, який би визначав процедуру такого підтвердження.

Відповідно до ст. 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження та позовного провадження (загального або спрощеного).

Підстави та порядок відмови у прийнятті позовної заяви, залишення позовної заяви без руху чи повернення позовної заяви, порядок прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі, а також дії судді по підготовці справи до розгляду визначено ОСОБА_4 ГПК України.

Оскільки наразі залишається повністю не врегульованою в процесуальному законодавстві процедура розгляду судами звернень прокурорів для підтвердження наявності підстав для представництва останніми в суді інтересів громадянина або держави (ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру"), а саме питання форми звернення прокурора до суду та вимог до нього, необхідності його розгляду в судовому засіданні або без такого, необхідності виклику зацікавлених осіб та наслідків їхньої неявки, строків розгляду звернення, форми судового рішення, можливості та порядку оскарження тощо, господарський суд до визначення відповідного процесуального механізму не має процесуальних повноважень до неприйняття позовних заяв, поданих прокурором з порушенням порядку повідомлення громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень до подання позову до суду про наявність підстав для представництва інтересів держави чи громадяника в суді, тому прокурор вирішує питання наявності підстав для представництва в суді інтересів держави одночасно з поданням до суду позову про захист інтересів держави, а наведені прокурором мотиви для представництва інтересів держави оцінюються судом в процесі розгляду спору та їх підставність встановлюється чи спростовується за результатами вирішення спору по суті.

Перевіряючи правильність визначення прокурором органу за захистом прав держави в особі якого прокурором було заявлено позов у даній справі, суд враховує, що за статтею 122 ЗК України вирішення питань про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що розташовані на землях сільської, селищної, міської ради, але поза межами населеного пункту, у власність або у користування громадян, належить до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру, є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Згідно з п. 7 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру унормовано, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор звернувся до суду з позовною заявою, спрямованою на захист інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

Оскільки Головне управління Держгеокадастру у Київській області уповноважене здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, що прокурор правомірно пред'явив позов в інтересах держави в особі даного органу як позивача.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду в інтересах держави в особі вищевказаного державного органу, прокурор у позові та відповіді на відзив від 08.04.2019 №33-1005вих.-19 вказує на те, що хоча Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, однак у неї відсутні повноваження щодо пред'явлення позовів про витребування з незаконного володіння земельних ділянок. До того ж, Держгеокадастр не вчинив жодних дій з приводу захисту порушених прав держави на спірну земельну ділянку державної форми власності, хоча, на думку прокурора, Головному управлінню Держгеокадастру у Київській області про порушення прав держави, у зв'язку з незаконним вибуттям її із власності держави було відомо ще під час розгляду Господарським судом Київської області справи №911/260/16 про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Д.С.М." права власності на спірну земельну ділянку, у зв'язку з набуттям у власність об'єктів нерухомого майна, а саме комплексу нежитлових будівель літ. "Г", "Д", "Ж", "З", "К", "Л", "М", "Н", "О", що на ній розміщенні.

Прокурор зазначає, що незаконність вибуття землі сільськогосподарського призначення з державної власності у приватну, безумовно становить суспільний інтерес, оскільки земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави та є об'єктом права власності Українського народу.

Вирішуючи питання про обґрунтованість доводів прокурора з приводу наявності підстав для представництва інтересів держави в суді в даній справі, суд враховує рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99856, в якому зазначено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. "Інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

На думку суду, оскільки прокурору надано право здійснювати представництво в суді законних інтересів держави у разі, якщо захист цих прав не здійснює чи неналежним чином здійснює орган державної влади, якому законом надано повноваження щодо здійснення відповідних функцій по захисту прав держави у спірних правовідносинах; враховуючи, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальні органи не наділені повноваженнями щодо пред'явлення позовів про витребування з незаконного володіння земельних ділянок державної форми власності та зважаючи на те, що право прокурора подати позов в інтересах держави не пов'язане з наявністю відповідного письмового звернення органу влади чи місцевого самоврядування до органів прокуратури про виявлене порушення, а є інструментом захисту суспільних інтересів, в т. ч. і інтересів держави, господарський суд вважає, що прокурором в процесі розгляду справи було обґрунтовано як підстави звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, так і процесуальний статус позивача у справі, з огляду на що доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.С.М.-ГОСПОДАР" про протилежне та про відмову в позові з цих підстав відхиляються судом.

Щодо вирішення питання про наявність або відсутність підстав для витребування на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області із незаконного володіння ТОВ "Д.С.М.-ГОСПОДАР" земельної ділянки площею 11,5976 га (кадастровий номер 3220481300:05:008:0021), вартістю 303789,00 грн сільськогосподарського призначення, що знаходиться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с. Дрозди, вул. Лісова, 1а, слід зазначити наступне.

Конституція України встановлює право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (ч. 1 ст. 41), а також рівність суб'єктів права власності перед законом (ч. 4 ст. 13).

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. За приписами наведеної норми позивач повинен довести в суді незаконність володіння відповідачем майном, що є предметом позову.

Водночас, вимога про витребування майна на користь особи передбачає набуття нею, зокрема, права володіння та користування майном.

Захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 388 ЦК України, у разі відсутності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна. Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені законом, які дають право витребувати в набувача це майно.

Тобто витребування майна внаслідок віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору, однак він набув право власності на майно добросовісно.

Нормами ч. 1 ст. 388 ЦК України визначено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За ч. 3 вищевказаної статті цього Кодексу, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Надаючи правову оцінку вимогам прокурора про правомірність витребування спірного майна на користь держави як законного землекористувача, господарськмй суд враховує правовий режим земельної ділянки щодо якої виник спір.

За твердженням прокурора, спірна земельна ділянка сільськогосподарського призначення для обслуговування господарських будівель і дворів (кадастровий номер 3220481300:05:008:0021), площею 11,5976 га, яка розташована за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с. Дрозди, вул. Лісова, 1а, є державною власністю, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-32-5976932016 від 22.02.2016, який наявний в матеріалах господарської справи №911/260/16, доводами судів першої та апеляційної інстанцій про приналежність спірної землі до земель державної форми власності, зробленими за результатами розгляду вищевказаної справи, та листом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 15.03.2019 вих. № 10-10-0.222-3608/2-19 у якому зазначено, що станом на 01.01.2001 за БЦ Акціонерним птахопідприємством обліковувалась земельна ділянка загальною площею 11,7 га (державна власність) в межах Дроздівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (за межами населеного пункту). Станом на 01.01.2016 зазначена земельна ділянка переведена до земель запасу Дроздівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (державна власність).

05.07.2000 Білоцерківському акціонерному птахопідприємству було видано державний акт серії ІІ-КБ №000795 на право постійного користування землею площею 11,9 га. Акт було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №153. Станом на момент прийняття рішення у даній справі у суду відсутні дані щодо визнання недійсним державного акта серії ІІ-КБ №000795 від 05.07.2000 на право постійного користування землею в судовому порядку. Також у суду відсутні документи, які стали підставою для виділення Білоцерківському акціонерному птахопідприємству у користування вищевказаної земельної ділянки у заявленій площі.

Разом з тим, в матеріалах даної справи міститься довідка Білоцерківського районного відділу земельних ресурсів від 11.05.1999 вих. №6, якою підтверджено, що станом на 01.01.1999 земельна ділянка площею 11,9 га виробничих будівель і дворів, якою користується Білоцерківське акціонерне птахопідприємство в межах Дроздівської сільської ради, рахується в користуванні КСП ім. Леніна (землі загального користування колективної власності).

В процесі розгляду справи суд встановив, що 07.06.1996 Колективному сільськогосподарському підприємству ім. Леніна (далі - КСП ім. Леніна) було видано державний акт серії КВ 000023 на право колективної власності на землю площею 3053,7 га для сільськогосподарського виробництва. Акт було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землею за №23.

Відповідно до державного акту серії ІІ-КБ №000795 від 05.07.2000, землю плющею 11,9 га було надано у постійне користування Білоцерківському акціонерному птахопідприємству для розміщення птахокомплексу № 2.

Згідно з пояснень представника ТОВ "Д.С.М.-ГОСПОДАР" вбачається, що вищезазначений комплекс будівель і спору, розташований за адресою: Білоцерківський район, с. Дрозди, вул. Лісова, 1а, на підставі рішення виконкому Дроздівської сільської ради від 15.08.2003 був зареєстрований за ЗАТ "Білоцерківське птахопідприємство" (пізніше ПрАТ "Білоцерківське птахопідприємство") як правонаступником Білоцерківського акціонерного птахопідприємства.

В подальшому комплекс нежитлових будівель був наданий під заставу за кредитні зобов'язання ПАТ "Приватбанку" та, у зв'язку з тим, що кредит не було погашено, майно, а саме комплекс будівель і спору, розташований за адресою: Білоцерківський район, с. Дрозди, вул. Лісова, 1а, було реалізовано на прилюдних торгах, переможцем яких 22.10.2012 стало ТОВ "Д.С.М.". У 2013 році придбане майно було внесене до статутного фонду ТОВ "Д.С.М."

На початку 2013 року ТОВ "Д.С.М." виготовило технічну документацію на земельну ділянку площею 11,5976 га, розташовану під нерухомим майном, що було придбане з прилюдних торгів. Земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 3220481300:05:008:0021.

У зв'язку з тим, що Білоцерківська районна державна адміністрація листом від 19.01.2016 вих. № 09/0627 відмовила в реєстрації земельної ділянки за ТОВ "Д.С.М.", останнє, керуючись ст. 92, 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, звернулося до Господарського суду Київської області із позовом про визнання права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220481300:05:008:0021.

Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позов ТОВ "Д.С.М." було задоволено, після чого 25.04.2016 приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_5 було проведено державну реєстрацію права власності земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

18.05.2016 відбулися Загальні збори засновників ТОВ "Д.С.М.", на яких було прийнято рішення про участь ТОВ "Д.С.М." в статутному капіталі ТОВ "Д.С.М.-ГОСПОДАР" із внеском до статутного капіталу земельною ділянкою.

Того ж дня, за актом приймання-передачі земельну ділянку площею 11,5976 га, кадастровий номер 3220481300:05:008:0021, з цільовим призначенням для обслуговування господарських будівель і дворів, для розміщення нежитлових будівель, а саме комплексу нежитлових будівель літ. "Г", "Д", "Ж", "З", "К", "Л", "М", "Н", "О", що знаходяться за адресою: Київська область, Білоцерківський р-н, с. Дрозди, вул. Лісова, буд. 1а, було передано від ТОВ "Д.С.М." до ТОВ "Д.С.М.-ГОСПОДАР".

26.05.2016 державним реєстратором КП "Центр розвитку та інвестицій Васильківського району" ОСОБА_3 було проведено державну реєстрацію права власності на вищевказану земельну ділянку за ТОВ "Д.С.М.-ГОСПОДАР".

Оскільки на даний час право власності КСП ім. Леніна на спірну земельну ділянку не припинилося, державний акт серії КВ 000023 на право колективної власності на землю від 07.06.1996 не скасований та наразі є чинним, ТОВ "Д.С.М.-ГОСПОДАР" доводить, що право держави на спірну земельну ділянку не порушене, оскільки земля державі не належить.

Розглядаючи позов по суті заявлених прокурором позовних вимог, господарський суд враховує, що згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Заявляючи вимогу про витребування з незаконного володіння спірної земельної ділянки, прокурор у позові вказує на її правовий статус як державної форми власності, яка на праві постійного користування була видана саме Білоцерківському акціонерному птахопідприємству для обслуговування належного останньому птахокомплексу, у зв'язку з чим, на думку прокурора, спірна земельна ділянка належати КСП ім. Леніна на праві колективної власності на землю не може.

Разом з тим, суд враховує, що відповідно до ст. 3 ЗК України 1990 року (тут і далі - у редакції, чинній на час видачі державного акта на право колективної власності на землю) визначено, що власність на землю в Україні мала такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності визнавалися рівноправними.

Суб'єктами права колективної власності на землю визначалися колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств (ч. 2 ст. 5 ЗК України 1990 року).

Відповідно до ст. ст. 22, 23 ЗК України 1990 року встановлено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян.

Згідно з нормами ст. 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" земля може належати підприємству на праві колективної власності. Право власності на землю посвідчується державним актом. Право підприємства на земельну ділянку зберігається при входженні його до складу агропромислових об'єднань, комбінатів, агрофірм та інших формувань. Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЗК України 1990 року визначено, що землі, передані колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам у колективну власність, поділялися на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання.

За змістом пункту 1 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" паюванню підлягають лише сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Виходячи зі змісту положень Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" та Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", земельні ділянки колективної власності під господарськими будівлями та спорудами паюванню не підлягали і залишалися у колективній власності.

Відповідно до ст. ст. 7, 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" підприємство самостійно володіє, користується і розпоряджається належними йому об'єктами права колективної власності, якими є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах.

Право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

Право власності підприємства охороняється законом. Належне йому майно може бути передано державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям і громадянам за рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених.

З матеріалів справи вбачається, що наразі правонаступником всіх прав та обов'язків КСП ім. Леніна є Товариство з обмеженою діяльністю Агрофірма "Дім", яке утворене на засадах угоди юридичної і фізичних осіб, об'єднання їх майнових паїв, власних коштів для підприємницької діяльності (п. 1.1 Статуту Товариства з обмеженою діяльністю Агрофірма "Дім", затвердженого загальними зборами засновників (учасників) Товариства з обмеженою діяльністю Агрофірма "Дім" протоколом №4 від 19.09.2016).

Прокурор в процесі розгляду справи не спростував доводів ТОВ "Д.С.М.-ГОСПОДАР" про те, що Товариство з обмеженою діяльністю Агрофірма "Дім" є правонаступником прав та обов'язків КСП ім. Леніна, в тому числі в частині переданих йому майнових та земельних паїв, до складу яких увійшла площа й спірної земельної ділянки.

До того ж, суд з посиланням на положення ст. ст. 321, 328 ЦК України, ст. 152 ЗК України також вказує, що юридичні особи, які мають належним чином оформлений державний акт на право колективної власності на землю, повинні визнаватися власниками (суб'єктами права приватної власності) на відповідні земельні ділянки, що не були передані у приватну власність (не були розпайовані) фізичним особам - членам відповідних КСП.

Суд зауважує, що правовими підставами для задоволення позову про витребування з незаконного володіння спірної земельної ділянки, є наявність у прокурора чи позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності державі спірної земельної ділянки на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також інші докази, що підтверджують приналежність державі спірного майна.

Натомість суд зазначає, що державний акт серії ІІ-КБ №000795 від 05.07.2000 на право постійного користування землею, виданий Білоцерківському акціонерному птахопідприємству, не є доказом приналежності землі до державної форми власності, а лише підтверджує право володіння підприємством вищевзазначеним майном на законних підставах, у зв'язку із знаходженням на спірній земельній ділянці на момент видачі акту належного підприємству птахокомплексу.

Доводи судів, наведені у рішеннях у справі №911/260/16 також не можуть бути визнані господарським судом як докази приналежності державі спірної земельної ділянки, по-перше, з тих підстав, що винесені без дослідження документів, які вказуються на можливу приналежність землі КСП ім. Леніна та які наявні в матеріалах даної господарської справи; по-друге, рішення судів першої та апеляційної інстанцій від 25.03.2016 та від 13.06.2017 у справі №911/260/16 були скасовані судом касаційної інстанції 09.11.2017, а справу №911/260/16 було направлено на новий розгляд до Господарського суду Київської області, за результатами якого ухвалою суду від 15.02.2018 було закрито провадження у справі №911/260/16, у зв'язку з припиненням юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.С.М.", тобто спір про визнання права власності на спірну земельну ділянку не було розглянуто по суті; по-третє, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду (ч. 7 ст. 75 ГПК України).

Що стосується листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 15.03.2019 вих. № 10-10-0.222-3608/2-19, яким прокурор, серед іншого, доводить право держави на спірну земельну ділянку, то на спростування вказаних у листі даних, ТОВ "Д.С.М.-ГОСПОДАР" надало суду лист Міськрайонного управління у Білоцерківському районі та м. Білій Церкві від 03.04.2019 вих. №553/421-19, адресований Головному управлінню Держгеокадастру у Київській області, та лист Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 05.04.2019 вих. №29-10-0.222-4708/2-19, адресований представнику ТОВ "Д.С.М.-ГОСПОДАР", зі змісту яких вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3220481300:05:008:0021 на підставі державного акта на право колективної власності на землю серії КВ №000023, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю від 07.06.1996 №23, відносилась до земель колективної форми власності бувшого КСП ім. Леніна та була в подальшому передана в постійне користування Білоцерківському акціонерному птахопідприємству (державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КБ №000795, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 05.07.2000 №153).

Таким чином, в матеріалах даної господарської справи містяться листи Головного управління Держгеокадастру у Київській області стосовно форми власності земельної ділянки з кадастровим номером 3220481300:05:008:0021, які по змісту суперечать один одному, тому мають бути оцінені судом в сукупності із іншими наявними у справі доказами у справі, в тому числі з урахуванням довідки Білоцерківського районного відділу земельних ресурсів від 11.05.1999 вих. №6, якою підтверджено, що земельна ділянка площею 11,9 га виробничих будівель і дворів, якою користувалося Білоцерківське акціонерне птахопідприємство в межах Дроздівської сільської ради, станом на 01.01.1999 рахувалася в користуванні КСП ім. Леніна (землі загального користування колективної власності).

Інших доказів в підтвердження права власності держави на спірне майно прокурор до справи не подав.

З огляду на те, що в матеріалах справи наявний як акт на право колективної власності на землю серії КВ №000023 від 07.06.1996, відповідно до якого КСП ім. Леніна передано у колективну власність земельну ділянку площею 3053,7 га для сільськогосподарського виробництва в межах згідно з планом, до складу якої входить земельна ділянка площею 11,5976 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с. Дрозди, вул. Лісова, 1а, так і державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КБ №000795, виданий Білоцерківському акціонерному птахопідприємству відповідно до рішення 9-ї сесії 23-го скликання Дроздівської сільської ради народних депутатів від 14.09.1999, за яким підприємству надано у постійне користування для розміщення птахокомплексу №2 спірну земельну ділянку площею 11,9 га, та у суду відсутні дані щодо скасування чи визнання недійсними цих державних актів, господарський суд дійшов висновку, що прокурор в процесі розгляду справи належними доказами не довів та не підтвердив правовий статус земельної ділянки площею 11,5976 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с. Дрозди, вул. Лісова, 1а та використовувалась Білоцерківським акціонерним птахопідприємством, як землі державної форми власності. До того, ж ні прокурором, ні позивачем не надано суду доказів переходу до держави права власності на спірну земельну ділянку, яка була передана у колективну власність КСП ім. Леніна на підставі рішення 5 сесії 22 скликання Дроздівської сільської Ради народних депутатів від 21.11.1995.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 74, 76, 77, 86 ГПК України визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

З урахуванням обставин, які суд визнав встановленими при вирішенні даної господаської справи, а також особливостей використання та розпорядження землями, що залишилися у колективній власності сільськогосподарського підприємства, господарський суд дійшов висновку про недоведеність прокурором порушення прав держави у даній справі на спірну земельну ділянку у зв'язку з недоведеністю поширення на неї правового режиму землі державної форми власності.

Також при розгляді питання щодо можливості задоволення позовної вимоги прокурора щодо наявності підстав для витребування на користь держави спірної земельної ділянки в редакції, наведеній ним в прохальній частині позовної заяви, господарським судом було враховано, що станом на момент винесення рішення у даній справі земельна ділянка площею 11,5976 га, кадастровий номер 3220481300:05:008:0021, з цільовим призначенням для обслуговування господарських будівель і дворів, що знаходяться за адресою: Київська область, Білоцерківський р-н, с. Дрозди, вул. Лісова, буд. 1а, фактично та юридично вже не існує в природі як об'єкт цивільних прав, оскільки за інформацією, наведеною Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області на виконання вимог ухвал Господарського суду Київської області від 05.02.2019 та від 07.03.2019 у справі №911/2765/17 у листах від 04.03.2019 та від 20.03.2019, згідно з даних НКС ДЗК, наданих Міськрайонним управлінням у Білоцерківському районі та м. Біла Церква 19.12.2018, земельна ділянка з кадастровим номером 3220481300:05:008:0021 площею 11,5976 га, адреса ділянки: вул. Лісова, 1а, с. Дрозди, Білоцерківський р-н, розподілена на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3220481300:05:008:0029 та 3220481300:05:008:0030. Вказані ділянки зареєстровані за ТОВ "Д.С.М.-ГОСПОДАР", дата державної реєстрації речового права на нерухоме майно 20.12.2018, реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав 29679480.

В процесі розгляду справи суд наголошував на існуванні вищевказаних листів Головного управлінням Держгеокадастру у Київській області та досліджував їх зміст, що доводить факт обізнаності прокурора з ним. Однак до закриття підготовчого провадження у справі прокурор не заявив клопотання про зміну предмету позову, з урахуванням повідомлених Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області даних щодо фактичного стану спірної земельної ділянки про повернення якої заявлено позовну вимогу, що є обставиною, яка перешкоджає задоволенню позову щодо витребування земельної ділянки, яка вже не існує як самостійний об'єкт цивільних прав щодо якої у сторін можуть виникнути права та обов'язки щодо її повернення державі.

Окрім іншого, проаналізувавши зміст правовідносин, що склалися між сторонами, суд встановив, що обраний прокурором спосіб захисту цивільних прав, що полягає у витребуванні на користь держави з незаконного володіння ТОВ "Д.С.М.-ГОСПОДАР" спірної земельної ділянки, є неналежним способом захисту права з огляду на таке.

Суд вказує, що спосіб захисту порушеного права держави на майно прокурором у позові визначено з посилання на ч. 1 ст. 388 ЦК України, в той час як ТОВ "Д.С.М.-ГОСПОДАР" набуло права власності на спірну земельну ділянку не на підставі відплатного договору, укладеного між сторонами, та за відсутності згоди власника на відчуження землі, а внаслідок передання від ТОВ "Д.С.М." майна до статутного фонду товариства як пайового внеску.

ТОВ "Д.С.М.-ГОСПОДАР" є відмінною від ТОВ "Д.С.М." юридичною особою, при цьому, ТОВ "Д.С.М." також набуло право власності на спірну земельну ділянку не на підставі відплатного договору, а на підставі рішення суду, яке було в подальшому скасоване судом вищої інстанції за результатами касаційного перегляду справи №911/260/16.

Надаючи правову оцінку належності обраного прокурором способу захисту прав держави на майно, необхідно також зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_2 проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Як зазначено в абз. 10 п. 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Суб'єкт права вільний у виборі способу захисту своїх прав, але це означає, що, вибираючи певний спосіб захисту, особа приймає на себе ризик його неефективності.

У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Натомість вимогу прокурора, заявлену у позові щодо витребування з незаконного володіння земельної ділянки за відсутності підстав, передбачених в ч. 1 ст. 388 ЦК України, суд вважає такою, що не є ефективним способом захисту прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах, оскільки вказує, що ефективним способом захисту прав держави у спірних правовідносинах, у разі доведення прокурором в суді належними документами правового статусу землі як державної власності, може бути вимога саме про скасування державної реєстрації та вилучення з державного реєстру запису про право власності на землю, яку зареєстровано за особою, яка, на думку прокурора, порушує право держави на майно, у зв'язку з включенням запису до реєстру на підставі судового рішення в подальшому скасованого судом вищої інстанції.

З огляду на викладене, суд зауважує, що ст. 388 ЦК України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, що виключає моливість задоволення позову в даній справі з використання правового механізму захисту порушених прав держави, передбаченого ч. 1 ст. 388 ЦК України.

На підставі вищевикладеного, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови прокурору у задоволенні позову як у зв'язку з необґрунтованістю ним заявлених позовних вимог, у зв'язку з відсутністю порушених прав держави у спірних правовідносинах та у зв'язку з обранням прокурором способу захисту права держави на майно, який є неналежним та неефективним у спірних правовідносинах.

При цьому суд враховує, що відмова у задоволенні вказаного позову про витребування на користь держави в особі Головного управлінням Держгеокадастру у Київській області спірної земельної ділянки, передбачатиме приведення правовідносин сторін у межі дії правового поля відповідно до вимог діючого законодавства, забезпечення рівності усім суб'єктам господарювання, які перебувають у аналогічних правовідносинах, адже держава, в першу чергу, має гарантувати рівність усіх фізичних та юридичних осіб шляхом встановлення одного механізму набуття майна у власність.

Відповідно до статей 74 та 77 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази та зроблені господарським судом в процесі розгляду справи висновки, суд вважає твердження прокурора з приводу наявності підстав для задоволення позову недоведеними.

Щодо рішень та висновків ЄСПЛ, на які прокурор посилається в підтвердження обґрунтованості заявлених ним позовних вимог, то суд вказує, що останні потрібно застосовувати не безумовно, а виключно з урахуванням оцінки всіх фактичних обставин справи. Водночас господарський суд не знайшов підстав для застосування наведеної прокурором у позові європейської судової практики до даної справи, а тому не вбачає підстав для її врахування при розгляді спору у даних правовідносинах.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в позові в повному обсязі.

При вирішення питання щодо розподілу судових витрат у даній справі при відмові у задоволенні позову, господарський суд, керуючись приписами ст. 129 ГПК України, вказує про необхідність покладення судових витрат по сплаті судового збору на прокуратуру Київської області.

Керуючись ст.ст. 74-79, 129, 232, 233, 236– 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області про витребування на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області із незаконного володіння ТОВ "Д.С.М.-ГОСПОДАР" (09130, Київська обл., Білоцерківський район, с. Дрозди, вул. Лісова, 1-А, код ЄДРПОУ 38401008) земельну ділянку площею 11,5976 га (кадастровий номер 3220481300:05:008:0021), вартістю 303789,00 грн сільськогосподарського призначення, що знаходиться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с. Дрозди, вул. Лісова, 1а, відмовити.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: (http://court.gov.ua/fair/).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 15.05.2019.

Суддя                                 В.М. Антонова