Рішення

від 08.04.2019 по справі 420/6044/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/6044/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Цховребової М.Г.

за участю:

секретаря судового засідання - Поварчук В.В.

представника позивача - Бєлогуб М.В.

представника відповідача - Кришкевича Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРГА» до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРГА» до Головного управління Держпраці в Одеській області, в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення на позивача штрафу уповноваженими посадовими особами відповідача № ОД/863/135/АВ/П/МГ-ФС від 18 жовтня 2018 року у розмірі 74460 грн.

Ухвалами суду від: 03.12.2018 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; 21.01.2019 року: продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

В судовому засіданні представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його в повному обсязі, по суті, з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, із зазначенням таких обставин, зокрема:

- відповідачем з 13.09.2018 р. по 25.09.2018 р. проведено позаплановий захід державного контролю Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРГА» (далі - Товариство) за додержанням законодавства про працю у формі інспекційного відвідування. За результатами інспекційного відвідування головними державними інспекторами праці Довгань Т.В. та Барським В.О. складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ОД 863/135/АВ від 25.09.2018 р., відповідно до якого, виявлено порушення, зокрема, ст. 33 Закону України «Про оплату праці;

- 26.09.2018 р. інспектором праці видано припис про усунення виявлених порушень № ОД863/135/АВ/П;

- Товариством були усунені виявленні порушення, про що повідомлено відповідача. Однак, 18 жовтня 2018 року відповідачем винесено відносно Товариства постанову про накладення штрафу № ОД/863/135/АВ/ГІ/МГ-ФС у розмірі 74460 грн. за порушення вимог ст. 33 Закону України «Про оплату праці»;

- позивач вважає, що порушення було встановлено на підставі розрахункових відомостей про заробітну плату, в яких не була заповнена графа «індексація заробітної плати», що було виправлено Товариством після надання припису та надано перевіряючим нові відомості по заробітній платі із заповненою графою «індексація». Відповідні посадові оклади працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не змінювались з 1 січня 2017 року. Так, згідно з штатним розкладом Товариства на 14 січня 2017 року, посадовий оклад директора та бармена не змінився. Наступні зміни до штатного розпису були внесені 2 січня 2018 року, що підтверджується наказом № 1 від 02.01.2018 року. Індексація заробітної плати працівникам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у оскаржуваний період була проведена, хоча й не відображена належним чином у розрахункових відомостях: суми індексації включені у графі загальна сума до сплати працівнику, проте не відображені в окремій графі «Індексація». Зазначене підтверджено розрахунковими відомостями по заробітній платі за жовтень - грудень 2017 року, відомостями про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за жовтень - грудень 2017 року, податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2017 року (форма № 1 ДФ), аналізом витрат на оплату праці за жовтень - грудень 2017 року ( 661 рахунок);

- працівникам була виплачена заробітна плата у жовтні і листопаді 2017 року навіть з більшим розміром індексації ніж їм належна, тому позивач вважає постанову про накладення штрафу № ОД/863/135/АВ/П/МГ-ФС від 18 жовтня 2018 року протиправною та просить її скасувати.

В судовому засіданні представник відповідача не визнав адміністративний позов повністю, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, викладених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив, із зазначенням таких обставин, зокрема, перевіркою встановлено серед іншого не проведення індексації заробітної плати працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з жовтня по грудень 2017 року. Тобто встановлено недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, що передбачає застосування штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення, тому штраф застосовано правомірно. При цьому, механізм накладення на суб'єкта господарювання та роботодавців штрафів, визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю був дотриманий.

Заслухавши вступне слово представників сторін, дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю, з таких підстав.

Судом встановлено, що на підставі наказу «Про проведення інспекційного відвідування» від 10.09.2018 року № 1341 (а.с.71), направлення на здійснення інспекційного відвідування від 10.09.2018 року № 15/01-29-2682 (а.с.72), відповідно до ст. 259 КЗпП України, ч. 3 ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п.п. 19, 31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26.04.2017 року № 295, за участю головного державного інспектора ГУ Держпраці в Одеській області з 13.09.2018 по 25.09.2018 року проведено інспекційне відвідування ТОВ «ГАРГА».

Фактичною підставою для призначення позапланового заходу стала інформація Арцизької районної державної адміністрації від 08.08.2018 року № 01-19/1496 про те, що згідно з інформацією Арцизького об'єднаного управління ПФУ в Одеській області підприємство позивача не надає звіт про найману працю. (а.с.68-70)

За результатами інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ОД 863/135/АВ від 25.09.2018 р. (а.с.73-78)

Відповідно до опису виявлених порушень, зазначеного в акті інспекційного відвідування, Товариством порушено, зокрема, ст. 33 Закону України «Про оплату праці», а саме: працівникам Товариства ( ОСОБА_3 ., ОСОБА_4 ) не проведена індексація заробітної плати з жовтня по грудень 2017 року (штатний розпис введений в дію з 01.01.2017 р., 14.01.2017 р.) штатний розпис в 2018 р. введений в дію з 02.01.2018 р., з 14.08.2018 р.

26.09.2018 р. інспектором праці Довгань Т.В. видано припис про усунення виявлених порушень № ОД863/135/АВ/П від 26.09.2018 року, яким зобов'язано директора Товариства усунуто встановлене порушення до 16.10.2018 року. (а.с.79-80)

Повідомленням, вих. № 02/10 від 16.10.2018 року (а.с.85), позивач повідомив відповідача про усунення виявлених недоліків від 26.09.2018 року № ОД863/135/АВ/П, зокрема:

- у приписі зазначено, що працівникам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не проведена індексація заробітної плати з жовтня по грудень 2017 року;

- індексація заробітної плати даним працівникам у вказаний період була проведена, хоча й не відображена належним чином у розрахункових відомостях: суми індексації включені у графі загальну суму до сплати працівнику, проте не відображені в окремій графі «Індексація».Даний факт підтверджується розрахунками заробітної плати. Зокрема, заробітна плата (тарифна ставка) ОСОБА_3 у жовтні-грудні 2017 року складала 3250,00 грн., проте нараховано йому було у жовтні 2017 року 3178,30 грн. з урахуванням індексації 53,39 грн., оплати відпускних 2351,10 грн., почасової оплати за 5 робочих днів 773,81 грн.; у листопаді 2017 року - 3553,13 грн. з урахуванням індексації 303,13 грн., почасової оплати за 22 робочих дні 3250,00 грн.; у грудні 2018 року - 3429,72 грн. з урахуванням індексації 179,72 грн., почасової оплати за 20 робочих днів 3250,00 грн.;

- заробітна плата (тарифна ставка) ОСОБА_4 у жовтні-грудні 2017 року складала 3200,00 грн., проте нараховано їй було у жовтні 2017 року 3733,88 грн. з урахуванням індексації 533,88 грн.; у листопаді 2017 р. - 3503,13 грн. з урахуванням індексації 303,13 грн.; у грудні 2018 року - 3379,72 грн. з урахуванням індексації 179,72 грн.;

- у розрахункові відомості з оплати заробітної плати працівникам за жовтень - грудень 2017 року були внесені відповідні виправлення помилок.

До зазначеного повідомлення позивачем було додано копії: наказу від 13.01.2017 р. № 8-к; таблиці 5 звіту Д4 по ЄСВ за січень 2017 року; видаткового касового ордера від 14.08.2018 року; розрахункових відомостей з оплати заробітної плати за жовтень, листопад та грудень 2017 року. (а.с.89-94)

04.10.2018 року начальником Головного Управління Держпраці в Одеській області прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № ОД863/135/АВ/П/МГ. (а.с.82)

Згідно з повідомленням від 04.10.2018 року № 147 (а.с.81), розгляд справи щодо вирішення питання про накладення штрафу на позивача відбудеться о 10 год. 15 хв. 18.10.2018 року.

18.10.2018 року за результатами розгляду справи, на підставі акту інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ОД 863/135/АВ від 25.09.2018 року, першим заступником начальника Головного Управління Держпраці в Одеській області, керуючись ст. 259 КЗпП України, ст. 53 Закону України «Про зайнятість населення», ч. 3 ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 року № 509, та на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, винесено постанову № ОД863/135/АВ/П/МГ-ФС про накладення на ТОВ «ГАРГА» штрафу в розмірі 74460 грн. (а.с.83-84)

Не погоджуючись з постановою відповідача про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ОД863/135/АВ/П/МГ-ФС від 18.10.2018 року, позивач звернувся до суду із вищенаведеними позовними вимогами.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, позивачем суду також надано копії, зокрема (а.с.35-50, 156-159):

- наказу № 1 від 2 січня 2018 року про внесення змін до штатного розпису з 02.01.2018 року;

- штатного розпису затвердженого директором підприємства позивача 2 січня 2018 року;

- штатного розкладу затвердженого директором підприємства позивача 1 січня 2017 року;

- штатного розкладу затвердженого директором підприємства позивача 14 січня 2017 року;

- оновлених розрахункових відомостей з оплати заробітної плати за жовтень, листопад та грудень 2017 року із заповненими графами «Індексація»;

- податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за звітний період: 4 квартал 2014 року;

- аналізу витрат на оплату праці за жовтень, листопад, грудень 2017 року;

- відомостей про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за жовтень, листопад та грудень 2017 року;

- Квитанцій № 2 про доставлення та прийняття ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області Звітів позивача про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за жовтень, листопад та грудень 2017 року, а також Форми № 1ДФ.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні 12.03.2019 року повідомила, по суті, що:

- з березня чи квітня 2017 року вона працює барменом на підприємстві позивача;

- зарплату отримувала один раз на місяць за відомостями;

- розмір зарплати був фіксований, премію їй не давали;

- при отриманні зарплати у розмірі більшому, ніж було обумовлено, від директора вона дізналася, що це відбулося за рахунок індексації.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні 12.03.2019 року повідомив, по суті, що:

- з 2016 року він є керівником підприємства позивача;

- він самостійно вів документацію позивача, при цьому у зв'язку із недостатньою компетентністю, помилково не заповнив у розрахункових відомостях графу «Індексація»;

- проте, виходячи в тому числі з інших показників відповідних розрахункових відомостей, іншої документації та звітності позивача, наданої відповідачу, це не спростовує фактичне нарахування та сплату індексації;

- подані позивачем після виявлення допущеної помилки розрахункові відомості із заповненою графою «Індексація» не змінюють жодних інших показників у цих розрахункових відомостях, які були у розпорядженні відповідача під час інспекційного відвідування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): Кодексом законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII (далі - КзпП України), законами України: «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V), «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року

№ 108/95-ВР (далі - Закон № 108/95-ВР), Положенням «Про Державну службу України з питань праці», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі - Положення № 96), Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 (далі - Порядок № 295), Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі - Порядок № 509).

Згідно з ч. 1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 6 Закону № 877-V, зокрема, під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону № 877-V суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 7 Закону № 877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.

Відповідно до ст. 38 Закону № 2694-ХІІ державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону № 2694-ХІІ посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, мають право:

безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об'єкти), виробництва фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства з питань, віднесених до їх компетенції;

одержувати від роботодавця і посадових осіб письмові чи усні пояснення, висновки експертних обстежень, аудитів, матеріали та інформацію з відповідних питань, звіти про рівень і стан профілактичної роботи, причини порушень законодавства та вжиті заходи щодо їх усунення;

видавати в установленому порядку роботодавцям, керівникам та іншим посадовим особам юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування обов'язкові для виконання приписи (розпорядження) про усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці, охорони надр, безпечної експлуатації об'єктів підвищеної небезпеки;

забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих;

притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавства про охорону праці;

надсилати роботодавцям подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати матеріали відповідним органам для притягнення цих осіб до відповідальності згідно із законом.

Згідно з п. 3 Положення № 386/2011, одним із основних завдань Держпраці України, є реалізація державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю.

Згідно з пп. 1 п. 4 Положення № 386/2011 Держпраця України відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування законодавства про працю з питань трудових відносин, надання гарантій і компенсацій.

Відповідно до підпункту 5 пункту 6 Положення № 386/2011 Держпраця України для виконання покладених на неї завдань має право здійснювати безперешкодно перевірки у виробничих, службових та адміністративних приміщеннях роботодавців, а також перевірки робочих місць працівників, розташованих поза цими приміщеннями, з метою нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, ознайомлюватися під час проведення перевірок з інформацією, документами і матеріалами та одержувати від роботодавців, необхідні для виконання повноважень Держпраці України копії або витяги з документів, ведення яких передбачено законодавством про працю (у тому числі з питань, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Положення) та законодавством про зайнятість.

Згідно з пунктом 7 Положення № 386/2011 Держпраця України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування) визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 295.

Відповідно до п. 6 Порядку № 295 під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об'єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю.

Документи, отримані під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, що містять інформацію про порушення об'єктом відвідування вимог законодавства про працю, долучаються до матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Згідно з пп.пп. 2, 3 п. 11 Порядку № 295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги; наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення.

Відповідно до п.п. 28, 29 Порядку № 295 у разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

Заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Згідно з абз. 4 ч. 2, ч. 3 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 8 Порядку № 509, зокрема, розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Розгляд справ на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, акта, зазначеного в абзаці п'ятому пункту 2 цього Порядку, здійснюється уповноваженими посадовими особами Держпраці та її територіальних органів.

Згідно з ст. 33 Закону № 108/95-ВР в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та встановлених в судовому засіданні обставин, а саме:

1. Відповідно до постанови відповідача від 18.10.2018 року за результатами розгляду справи, на підставі акту інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ОД 863/135/АВ від 25.09.2018 року, першим заступником начальника Головного Управління Держпраці в Одеській області, керуючись ст. 259 КЗпП України, ст. 53 Закону України «Про зайнятість населення», ч. 3 ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 року № 509, та на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, винесено постанову № ОД863/135/АВ/П/МГ-ФС про накладення на ТОВ «ГАРГА» штрафу в розмірі 74460 грн.

Згідно зі змістом заяв сторін по суті справи, спірність позицій сторін полягає у встановленні фактичних обставин, як підстав для застосованої відповідачем відповідальності.

Відповідно до змісту оскарженої постанови, її прийнято за таких фактичних підстав, зокрема, за порушення ст. 33 Закону України «Про оплату праці», а саме: працівникам Товариства ( ОСОБА_3., ОСОБА_4 ) не проведена індексація заробітної плати з жовтня по грудень 2017 року (штатний розпис введений в дію з 01.01.2017 р., 14.01.2017 р.) штатний розпис в 2018 р. введений у дію з 02.01.2018 р., з 14.08.2018 р.

Проте, сукупністю досліджених в судовому засіданні вищенаведених письмових доказів та показаннями свідків - спростована встановлена відповідачем обставина щодо не проведення індексації заробітної плати з жовтня по грудень 2017 року, яка послужила фактичною підставою для прийняття оскарженої постанови.

В даному випадку мало місце лише не заповнення (не зазначення / не відображення) індексації при фактичному її проведенні.

Встановлене виключає факт порушення позивачем ст. 33 Закону України «Про оплату праці».

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заперечень проти заявлених вимог, які могли б потягнути зміну висновків суду по спірним правовідносинам, відповідачем суду не наведено та не надано.

При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно,

суд дійшов висновків, що:

- на виконання вимог ч. 1 ст. 77 КАС України позивачем доведені обставини, на яких ґрунтуються його вимоги;

- позиція відповідача зі спірних питань - є помилковою, обставини, на яких ґрунтуються заперечення, - не відповідають встановленим судом фактичним обставинам справи та спростовані наявними у справі доказами;

- оскаржувана постанова прийнята: не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів інших осіб і цілями, на досягнення яких спрямовано це рішення, тому вона є протиправною та підлягає скасуванню, відповідно,

- адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позовної заяви додано платіжне доручення № 374 від 14 листопада 2018 року про сплату судового збору за подання даного адміністративного позову у загальній сумі 1762,00 грн.

Відповідно, стягненню з Головного управління Держпраці в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРГА» підлягає сума судового збору в розмірі 1762,00 грн. (одна тисячі сімсот шістдесят дві гривні).

Також, у прохальній частині позову та у клопотанні від 12.03.2019 року (а.с.139) позивач просить стягнути з відповідача витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 10000,00 грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Порядок та підстави розподілу витрат на професійну правничу допомогу передбачені ст. 134 КАС України.

Так, відповідно до ч. 1-4 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з абз.абз. 1, 2 ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

До клопотання про стягнення з відповідача витрат на оплату професійної правничої допомоги позивачем додано (а.с.141-148):

- Договір № 18/10/18 про надання правової допомоги від 18.10.2018 року, укладений з Адвокатським об'єднанням «МІТРАС»;

- Додаткову угоду № 1 від 13.11.2018 року до Договору № 18/10/18 від 18.10.2018 року;

- акт прийому-передачі наданих послуг від 12.03.2019 року за Додатковою угодою № 1 від 13.11.2018 року до Договору № 18/10/18 від 18.10.2018 року про надання правової допомоги;

- рахунок-фактуру № 13/11/2018/1 від 13.11.2018 року на суму 10000,00 грн.;

- платіжне доручення № 373 від 14.11.2018 року на суму 10000,00 грн.;

- банківську виписку по рахунку за 14.11.2018 року на суму 10000,00 грн.

Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

19.03.2019 року від представника відповідача до суду надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, у якому відповідач просить зменшити розмір судових витрат шляхом відмови у задоволенні клопотання про стягнення судових витрат на оплату професійної правничої допомоги, та при винесенні рішення розрішити питання щодо стягнення лише суми сплаченого судового збору, з таких підстав, зокрема:

- виходячи з платіжного доручення від 14.11.2018 № 373 та заключної виписки з період з 14.11.2018 по 15.11.2018, виходить, що оплата за правничу допомогу відбулася ще до початку розгляду справи по суті, яке було відкрито ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03.12.2018 року, що свідчить про те, що позивачем не було додержано положень ч. 5 ст. 134 КАС України, оскільки проаналізувати зазначені в даній нормі характеристики справи ще до початку відкриття провадження по справі, на думку відповідача, неможливо;

- в Акті прийому-передачі наданих послуг від 12.03.2019 зазначені такі послуги, як участь у судовому засіданні, однак, сума за всі надані адвокатом послуги, як зазначалось раніше, була виплачена 14.11.2018 року, з цього постає питання, яким чином ще до відкриття справи, вже було проаналізовано, яку суму понесе позивач при розгляді справи;

- на сьогоднішній день відсутнє законодавче закріплення розміру винагороди адвокату за надання правничої допомоги, що в свою чергу унеможливлює визначення чітких сум щодо оплати зазначеної допомоги.

Проте, наведена відповідачем фактична обставина, що оплата за правничу допомогу відбулася ще до початку розгляду справи по суті, - об'єктивно не спростовує сам факт надання такої допомоги та співмірність зазначеного позивачем розміру витрат на оплату послуг адвоката із положеннями ч. 5 ст. 134 КАС України.

Посилання відповідача на те, що на сьогоднішній день відсутнє законодавче закріплення розміру винагороди адвокату за надання правничої допомоги, що в свою чергу унеможливлює визначення чітких сум щодо оплати зазначеної допомоги, як на підставу для відмови у задоволенні клопотання про стягнення судових витрат на оплату професійної правничої допомоги, - є необґрунтованим та законодавчо безпідставним.

Враховуючи та на підставі наведеного, стягненню з Головного управління Держпраці в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРГА» підлягає сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень).

Керуючись ст.ст. 132, 134, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРГА» (місцезнаходження: вул. Водопровідна, 1 А, офіс 604, м. Одеса, 65007, ідентифікаційний код юридичної особи: 39946164) до Головного управління Держпраці в Одеській області (місцезнаходження: просп. Шевченка, 2, м. Одеса, 65044, ідентифікаційний код юридичної особи: 39781624) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ОД/863/135/АВ/П/МГ-ФС від 18 жовтня 2018 року.

Стягнути з Головного управління Держпраці в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРГА» суму судового збору в розмірі 1762,00 грн. (одна тисячі сімсот шістдесят дві гривні) та суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень).

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В повному обсязі рішення складено 8 квітня 2019 року.

Суддя М.Г. Цховребова

.