Постанова

від 14.05.2019 по справі 540/2491/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2019 р.м.ОдесаСправа № 540/2491/18

Категорія: 6.2.1Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й. Дата і місце ухвалення: 31.01.2019р., м. Херсон Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Лук'янчук О.В.

при секретарі - Рябоконь Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 31 січня 2019 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

В грудні 2018 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, в якому просили суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок позивачам у власність для ведення фермерського господарства загальною площею 50,0000 га в розмірі, що не перевищує розмір земельної частки (паю), на території Костогризівської сільської ради Каховського району Херсонської області за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, наданих в користування фермерському господарству СОФІЯ і Д згідно договору оренди землі, зареєстрованого відділом Держкомзему у Каховському районі 20.12.2011 року за №652350004002045, розташованих за межами населених пунктів на території Костогризівської сільської ради Каховського району Херсонської області;

- зобов'язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 загальною площею 50,000 га в розмірі, що не перевищує розмір земельної частки (паю), на території Костогризівської сільської ради Каховського району Херсонської області за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, наданих в користування фермерському господарству СОФІЯ і Д згідно договору оренди землі, зареєстрованого відділом Держкомзему у Каховському районі 20.12.2011 року за №652350004002045, розташованих за межами населених пунктів на території Костогризівської сільської ради Каховського району Херсонської області, та передати земельні ділянки у власність членам фермерського господарства - позивачам;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду, а також стягнути з відповідача на користь позивачів понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору та витрат на правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

Позов обґрунтовували тим, що на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 18.04.2018р. №1450-СГ ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 отримали дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність, як членам фермерського господарства, земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) із земель державної власності, що розташовані на території Костогризівської сільської ради Каховського району для ведення с/г господарства, та перебувають у користуванні ФГ СОФІЯ і Д згідно договору оренди землі, від 25.11.2011р. за №652350004002045, загальною площею 50000,00 га, в т.ч. ріллі - 50,00 га. Однак, при зверненні до відповідача із заявою щодо затвердження проекту землеустрою позивачі отримали відмову, незважаючи на те, що оцінка проекту землеустрою на предмет його відповідності вимогам законодавства, здійснювалося органами Держгеокадастру на етапі надання погоджувального висновку. При цьому, ст.122 ЗК України передбачено обов'язок Головного управління затвердити проект землеустрою без передбачення можливості вивчати проект, вказувати на недоліки та вимагати додаткові документи. В подальшому, після усунення недоліків, на які вказав відповідач у листі-відмові від 16.07.2018р., ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подали проект землеустрою на повторне погодження, в результаті чого неодноразово отримували від ГУ Держгеокадастру у Херсонській області листи-відмови з підстав, що не передбачені чинним земельним законодавством. Також, позивачі посилалися на те, що чинним законодавством передбачена єдина форма рішення, що приймаються відповідачем за результатами розгляду заяв про надання земельних ділянок - наказ. Однак, відповідач не прийняв рішення у формі наказу про відмову у затвердженні проекту землеустрою.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 31.01.2019р. позов задоволено.

Визнано протиправними дії ГУ Держгеокадастру у Херсонській області щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у власність для ведення фермерського господарства загальною площею 50,0000 га в розмірі, що не перевищує розмір земельної частки (паю), на території Костогризівської сільської ради Каховського району Херсонської області за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, наданих в користування фермерському господарству СОФІЯ і Д згідно договору оренди землі, зареєстрованого відділом Держкомзему у Каховському районі 20.12.2011р. за №652350004002045, розташованих за межами населених пунктів на території Костогризівської сільської ради Каховського району Херсонської області. Зобов'язано відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення позивачам земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства та передати земельні ділянки у власність членам фермерського господарства СОФІЯ і Д . Стягнуто з ГУ Держгеокадастру у Херсонській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь кожного з позивачів судові витрати зі сплати судового збору в сумі 704,80 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 1666,65 коп. Також, зобов'язано ГУ Держгеокадастру у Херсонській області протягом місяця з дня набрання рішенням законної сили надати суду звіт про його виконання.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ГУ Держгеокадастру у Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 31.01.2019р., з прийняттям нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки доводам відповідача, що у надісланих позивачам листах зазначено причини неможливості затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 8,3300 га кожному для ведення фермерського господарства. Зокрема, в проекті відсутнє підтвердження легітимності використання матеріалів із документації для розрахунку вартості земельної частки (паю) по КСП Світанок , КСП Богданівське (схеми поділу земель) та відсутні розрахунки вартості агрогрупи 71е. Крім того, судом не прийнято до уваги доводи ГУ Держгеокадастру у Херсонській області стосовно скасування сертифікату інженера-землевпорядника розробника проекту ОСОБА_8

Також, апелянт посилається на те, що при прийнятті рішення про зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Херсонській області затвердити проект землеустрою щодо відведення позивачам земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства та передати земельні ділянки у власність членам фермерського господарства СОФІЯ і Д суд втрутився в дискреційні повноваження органу державної влади, що є недопустимим.

Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення на користь позивачів понесених ними витрат на правничу допомогу з посиланням на те, що для стягнення відповідних витрат повинно бути належне документальне підтвердження їх понесення. В наданій до суду першої інстанції квитанції від 27.11.2018р. відсутні відомості щодо призначення платежу, у зв'язку з чим вказана квитанція не повинна братися судом до уваги.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення, то апелянт зазначає, що у поданому адміністративному позові позивачами не наведено вагомих підстав для застосування судового контролю. Натомість, ГУ Держгеокадастру у Херсонській області не ухиляється від виконання рішень, ухвалених судами, а навпаки, завжди сприяє у виконанні рішення без застосування вимог примусового характеру.

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подали письмовий відзив на апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, в якому просять скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Позивачі, серед іншого, вважають безпідставним посилання апелянта на анулювання кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника ОСОБА_8, оскільки відповідний сертифікат було анульовано наказом від 22.12.2018р., тоді як остання оскаржувана відмова датована 14.11.2018р. Позивачі зазначають, що судом першої інстанції обрано ефективний спосіб захисту порушених їх прав з огляду на наявність численних відмов відповідача у затвердженні проекту землеустрою з надуманих підстав.

Також, у поданому відзиві позивачі просять суд стягнути з ГУ Держгеокадастру у Херсонській області на їх користь витрати на надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції в сумі 5000 грн.

03.05.2019р. до суду апеляційної інстанції надійшла відповідь ГУ Держгеокадастру у Херсонській області на відзив, в якій апелянт просить подану ним апеляційну скаргу задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та учасниками справи не заперечується, що ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є членами фермерського господарства СОФІЯ І Д , заснованого 16.04.2014р. №15001020000001629, яке знаходиться за адресою: Херсонська область, Каховський район, с. Чорноморівка, вул. Комплексна, 1а.

ФГ СОФІЯ І Л здійснює свою діяльність за рахунок земель, наданих фермерському господарству за договором оренди землі від 20.12.2011р. для ведення селянського (фермерського) господарства загальною площею 50,0 га, з кадастровим №6523582700:08:051:0001.

Відповідно до договору оренди землі, зареєстрованого 20.12.2011р. у відділі Держкомзему у Каховському районі №652350004002045 (зі змінами відповідно до додаткової угоди від 17.01.2017р.) між ГУ Держгеокадастру у Херсонській області та ФГ СОФІЯ І Д в особі голови ФГ ОСОБА_9 укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим НОМЕР_7 площею 50 га, яка розташована на території Костогризівської сільської ради Каховського району Херсонської області.

Рішенням засновника ФГ СОФІЯ І Д від 25.04.2018р. вирішено передати у власність членам фермерського господарства земельну ділянку в розмірі 50 га. в порядку розпаювання, за винятком ОСОБА_9, яка відмовилась від права на отримання у власність земельної ділянки (паю).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 18.04.2018р. №1450-СГ Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою надано позивачам дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, із земель, що перебувають у користуванні фермерського господарства СОФІЯ І Л згідно договору оренди землі, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Каховському районі 20.12.2011р. за №652350004002045, розташовані за межами населених пунктів на території Костогризівської сільської ради Каховського району Херсонської області, в розмірі, що не перевищує розмір земельної частки (паю), із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.

На підставі наданого дозволу інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_8 розроблений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства - громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_2

ГУ Держгеокадастру у Київській області складений висновок №5924/82-18 від 25.06.2018р., яким погоджений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність.

Також, розроблений проект землеустрою погоджений сектором містобудування та архітектури Управління економічного розвитку та цивільного захисту Каховської районної державної адміністрації, про що свідчить висновок від 26.07.2018р. №116/1116.

При зверненні позивачів до відповідача щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, що перебувають у користуванні фермерського господарства СОФІЯ І Л загальною площею 50,000 га., листами від 13.08.2018р. №5880/0-23-11/0/95-18, від 06.09.2018р. №6395/0-2526/0/95-18, від 01.10.2018р. №7095/0-2692/0/95-18 ГУ Держгеокадастру у Херсонській області відмовляло у затвердженні проекту землеустрою з посиланням на відсутність в проекті підтвердження легітимності використання матеріалів із документації для розрахунку вартості земельної частки (паю), а також на віднесення агровиробничої групи ґрунтів 71е до особливо цінних ґрунтів, відсутність інформація щодо обмеження умов додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт, не досліджена хронологія передачі повноважень голови та засновника ФГ СОФІЯ І Л від ОСОБА_9 до ОСОБА_2

В листі про розгляд заяв стосовно затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок від 16.10.2018р. №7683/0-2793/0/95-18 ГУ Держгеокадастру у Херсонській області зазначило, що розробником проекту землеустрою при розрахунку вартості земельних ділянок та їх розмірів не вірно викладені дані щодо статусу земельної ділянки як ріллі богарної, в зв'язку з чим, не вірно визначено вартість земельних часток (паїв) та їх розміри. Зокрема, приховано, що частина земельної ділянки площею 6,76 га є зрошуваною землею.

Про аналогічні підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою ГУ Держгеокадастру у Херсонській області зазначило і в надісланому позивачам листі від 14.11.2018р. №8467/0-3034/0/95-18.

Не погоджуючись з правомірністю відмови ГУ Держгеокадастру у Херсонській області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок позивачам у власність для ведення фермерського господарства загальною площею 50,0000 га в розмірі, що не перевищує розмір земельної частки (паю), на території Костогризівської сільської ради Каховського району Херсонської області за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, наданих в користування фермерському господарству СОФІЯ і Д , позивачі звернулися з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відмова у затвердженні проекту землеустрою приймається лише з підстави, визначеної ч. 13 ст. 123 ЗК України, а саме: у зв'язку з невідповідністю проекту вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. При цьому, відповідна відмова має бути оформлена рішенням уповноваженого органу, в той час як позиція відповідача щодо неможливості затвердити проект землеустрою, доведена до позивачів у формі листа від 16.10.2018р. №7683/0-2793/0/95-18 Про розгляд заяви . Відсутність належним чином оформленого рішення ГУ Держгеокадастру в Херсонській області про затвердження або про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за висновками суду першої інстанції, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Щодо посилання відповідача на невірне зазначення статусу земельної ділянки, як ріллі богарної та, як наслідок, невірне визначення вартості земельних часток (паю) та їх розмірів, то суд першої інстанції не прийняв їх до уваги, зазначивши, що окрім акту обстеження земельної ділянки від 04.10.2018р., який проведений за відсутності позивачів, у жодному іншому документі не йде мова про наявність зрошення земельної ділянки площею 50,00 га.

При вирішенні спору судом першої інстанції, також, враховано, що оскаржувана відмова відповідача від 16.10.2018р. не є першою відмовою контролюючого органу у затвердженні проекту землеустрою, а попередні відмови кожен раз містили інші підстави для відмови, що свідчить про зловживання відповідачем своїми владними функціями. У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що задоволення вимоги про зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою в даному випадку не буде втручанням суду в дискреційні повноваження ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, а буде обґрунтованим способом захисту порушеного права позивачів, оскільки відповідач протиправно надав позивачам формальну відмову з підстав, не передбачених діючим законодавством.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської ради, де знаходиться фермерське господарство.

Згідно ч.4 ст.122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Частиною 8 статті 118 ЗК України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується у порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1, ч.5 ст.186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Відповідно до ч. 9 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно ч.6 ст.186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Аналогічні положення передбачено і ч. 13 ст. 123 ЗК України.

З аналізу наведених правових норм слідує висновок, що розроблений проект землеустрою підлягає погодженню та затвердженню відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування. У разі прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність одночасно вирішується питання про надання земельної ділянки у власність. При цьому, відмова у затвердженні проекту землеустрою приймається лише з підстав невідповідності проекту вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів та оформлюється рішенням уповноваженого органу.

Як вбачається зі змісту надісланих позивачам останніх листів-відмов від 16.10.2018р. та від 14.11.2018р. у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства загальною площею 50,0000 га підставою для відмови слугувало те, що частина земельної ділянки в розмірі 6,76 га зрошується дощувальною машиною (система Zimmatik довжиною 420 м.) та має більшу цінність, аніж розраховано в проекті землеустрою, в якому розмір земельної частки (паю) розраховано за вартістю агрогрупи 71е (рілля богарна).

При цьому, в обґрунтування таких висновків ГУ Держгеокадастру у Херсонській області посилається на дані сайту Gis File та акт обстеження земельної ділянки від 04.10.2018р. №468-ДК/284/АО/10/01-18, складений старшими державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Херсонської області.

Колегією суддів досліджено зміст наявної в матеріалах справи копії акту обстеження від 04.10.2018р. №468-ДК/284/АО/10/01-18, яким зафіксовано, що на суміжній земельній ділянці, яка розташована на північно-західній стороні від вказаної площі 50,00 га знаходиться пересувна універсальна дощувальна зрошувальна система Zimmatik довжиною 420 м., яка, згідно візуального огляду ділянки, рухається по колу. Частина зазначеної зрошувальної системи довжиною 184 м під час пересування по колу зрошує частину земельної ділянки на площі 6,76 га, із загальної площі вказаної ділянки площею 50,00 га, що перебуває у користуванні ФГ СОФІЯ І Д . У зв'язку з цим, державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Херсонської області дійшли висновку, що частина земельної ділянки площею 6,76 га із земельної ділянки площею 50,00 га, яка перебуває у користуванні ФГ СОФІЯ І Д , використовується як зрошувальні землі, а не богарні.

Надаючи правову оцінку таким посиланням відповідача, суд першої інстанції, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, не прийняв до уваги посилання ГУ Держгеокадастру у Херсонській області на зазначений акт обстеження від 04.10.2018р. №468-ДК/284/АО/10/01-18, зазначивши, що зрошувальні землі є особливим видом покращених сільськогосподарських земель, відомості про які вносяться до довідки форми 6-зем, яка наявна в матеріалах проекту землеустрою. У разі відображення вказаної інформації у довідці 6-зем, проект землеустрою не міг бути погоджений відповідним органом виконавчої влади із зазначенням статусу земель, як богарної ріллі. Натомість, висновок про погодження проекту землеустрою від 26.07.2018р. №116/1116 не містить жодних застережень щодо невідповідності категорії земельної ділянки.

Колегія суддів, також, враховує, що відповідачем не спростовано доводів позивачів, що зрошувана система є пересувним об'єктом, який постійно змінює місцерозташування та належить на праві приватної власності ПП Восток-Агро , яке користується земельною ділянкою, що межує з земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_8.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, об'єкт нерухомого майна №1229945865000 - система зрошування на орендованих землях ПП Восток-Агро в адміністративний межах Костогризівської сільської ради Каховського району Херсонської області від насосної станції на Перекопському каналі ПК 122-75, належить ПП Восток-Агро .

Та обставина, що на момент проведення обстеження земельної ділянки, результати якого оформлено актом від 04.10.2018р. №468-ДК/284/АО/10/01-18, пересувна універсальна дощувальна зрошувальна система Zimmatik перебувала в такому місці, з якого можна здійснювати зрошення 6,76 га земельної ділянки, що перебуває у користуванні ФГ СОФІЯ І Д , на думку колегії суддів, не є беззаперечним доказом того, що відповідна ділянка зрошується дощувальною машиною та має більшу цінність, аніж розраховано в проекті землеустрою.

Більше того, в матеріалах справи міститься лист Управління Північно-Кримського каналу від 22.11.2018р., згідно якого земельна ділянка площею 50,0 га, кадастровий НОМЕР_7, з публічної кадастрової карти України, розташована вздовж Перекопського каналу ПК 112+53-ПК 122+75 (права сторона) не зрошується. Договори на послуги з подачі води на зрошення цієї ділянки Управління Північно-Кримського каналу не укладало.

Крім того, згідно довідки 6-зем від 25.04.2018р., виданої ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, земельна ділянка площею 50 га, яка перебуває в оренді гр. ОСОБА_9, віднесена до ріллі.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.77 КАС України покладає обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено належними доказами наявності обставин, на які ГУ Держгеокадастру у Херсонській області посилається в листах від 16.10.2018р. №7683/0-2793/0/95-18 та від 14.11.2018р. №8467/0-3034/0/95-18, в якості підстави для відмови позивачам у затвердженні проекту землеустрою.

Щодо посилань апелянта на скасування наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 22.12.2018р. №246 сертифікату інженера-землевпорядника розробнику проекту землеустрою ОСОБА_8, то, на думку колегії суддів, вказана обставина не має значення для вирішення даного спору, оскільки, по-перше, це не було підставою для відмови позивачам у задоволенні поданої ними заяви про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, та, по-друге, скасування сертифікату відбулося у часі пізніше за розроблення проекту землеустрою та відмови у його затвердженні, яка оскаржується в рамках даної справи.

Стосовно доводів апелянта про те, що передача земельних ділянок у власність громадян належить до дискреційних повноважень Держгеокадастру і при прийнятті оскаржуваного судового рішення суд фактично підмінив орган державної влади, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно приписів ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Рекомендацією №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року, визначено, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Таким чином, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Враховуючи факт неодноразового звернення позивачів зі спірним питанням до відповідача, а також ту обставину, що у листі-відмові від 16.10.2018р. відповідач не навів законодавчо обґрунтованих підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, суд вважає, що у ГУ Держгеокадастру у Херсонській області відсутнє право адміністративного розсуду, відтак належним та ефективним способом захисту порушеного права позивачів є саме зобов'язання відповідача затвердити вищезазначений проект з передачею земельної ділянки у власність членам фермерського господарства СОФІЯ і Д .

Аналогічної правової позиції з цього питання дотримується і Верховний Суд, зокрема, у постановах від 31.01.2019р. по справі №815/2488/17, від 27.02.2018р. по справі №816/591/15-а, від 11.09.2018р. по справі №825/487/17.

Колегія суддів, також, враховує, що оскаржувана відмова відповідача від 16.10.2018р. не є першою відмовою контролюючого органу у затвердженні проекту землеустрою, а попередні відмови кожен раз містили інші підстави для відмови, що свідчить про зловживання відповідачем своїми владними функціями.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що обраний судом спосіб захисту порушених прав ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є обґрунтованим та таким, що відновлює їх порушені права, за захистом яких останні звернулися з даним позовом до суду.

Переглядаючи правильність висновків суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні з позовом до суду позивачі, серед іншого, просили суд стягнути з відповідача на їх користь понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору та витрат на правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

В апеляційній скарзі відсутні заперечення апелянта проти правильності висновків суду першої інстанції щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру у Херсонській області на користь кожного з позивачів понесені ними витрати по сплаті судового збору.

Апелянт не погоджується з рішенням суду в частині стягнення на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 витрат на правничу допомогу в загальному розмірі 10 000 грн. з посиланням на відсутність належних доказів понесених ними відповідних витрат.

Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу положень ст.134 КАС України слідує, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 , передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права .

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ Держгеокадастру у Херсонській області не заперечує співмірність розміру понесених позивачами витрат, однак ставить під сумнів надані позивачами докази їх понесення.

Колегія суддів критично ставиться до таких доводів апелянта, оскільки в підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачі надали до суду першої інстанції договори про надання правової допомоги, укладені 28.11.2018р. кожним позивачем окремо з адвокатом Ковальчук І.М., розрахунок витрат від 30.11.2018р. до договорів про надання правової допомоги від 28.11.2018р., квитанцію до прибуткового касового ордера від 30.11.2018р. про оплату 2000 грн. послуг адвоката Ковальчук І.М. та квитанцію від 27.11.2018р. про перерахування на рахунок Ковальчук Ірини Миколаївни 8040 грн. на оплату послуг адвоката.

Відсутність в квитанції від 27.11.2018р. відомостей щодо призначення платежу, на думку колегії суддів, не є достатньою підставою для неврахування судом відповідного доказу понесення позивачами витрат на правничу допомогу.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивачів про відшкодування судових витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 10 000 грн., понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, які підлягають стягненню з ГУ Держгеокадастру у Херсонській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Також, колегія суддів вважає обґрунтованим подане позивачами клопотання про стягнення з ГУ Держгеокадастру у Херсонській області на їх користь витрати на надання правничої допомоги, пов'язаної із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в сумі 5000 грн., оскільки понесення відповідних витрат підтверджується наданим до суду детальним розрахунком витрат до договору про надання правової допомоги від 28.11.2018р. та квитанцією до прибуткового касового ордера від 03.04.2019р.

ГУ Держгеокадастру у Херсонській області не довело суду не співмірність понесених позивачами витрат на правничу допомогу, пов'язаних із розглядом справи в суді апеляційної інстанції. У зв'язку з цим, колегія суддів задовольняє подане ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених ними під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Щодо доводів ГУ Держгеокадастру у Херсонській області про безпідставність встановлення судом судового контролю за виконанням рішення, то колегія суддів не приймає їх до уваги, оскільки таке право надано суду статтею 382 КАС України. При цьому, зазначена норма не зобов'язує суд обґрунтовувати необхідність встановлення строку для подання суб'єктом владних повноважень звіту про виконання судового рішення.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України , в касаційному порядку оскарженню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 134, 308, 310, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області залишити без задоволення, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 31 січня 2019 року залишити без змін.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281, 73036, м. Херсон, вул. Університетська, 136-а) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1, АДРЕСА_1), ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_2, АДРЕСА_2), ОСОБА_4 (рнокпп НОМЕР_3, АДРЕСА_2), ОСОБА_5 (рнокпп НОМЕР_4, АДРЕСА_2), ОСОБА_6 (рнокпп НОМЕР_5, АДРЕСА_3) та ОСОБА_7 (рнокпп НОМЕР_6, АДРЕСА_3) понесені кожним витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 833,33 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення виготовлений 15 травня 2019 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук'янчук