Постанова

від 14.05.2019 по справі 820/11950/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

14 травня 2019 року

справа №820/11950/15

адміністративне провадження №К/9901/26220/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фермерського господарства «Фруктове»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року у складі судді Зінченка А.В.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2016 року у складі суддів Старостіна В.В., Рєзнікової С.С., Бегунца А.О.

у справі №820/11950/15

за позовом Фермерського господарства «Фруктове»

до Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

У грудні 2015 року Фермерське господарство «Фруктове» (далі - Господарство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (далі - податковий орган, контролюючий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати незаконною відмову Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області в реєстрації Господарства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість та зобов'язати Куп'янську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Харківській області зареєструвати Господарство як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість.

27 січня 2016 року постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2016 року, відмовлено в задоволенні позову.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій висновувалися з правомірності податкового органу у відмові в реєстрації позивача як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість, оскільки заява про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість від 09 грудня 2015 року № 1-РС не відповідає вимогам пунктів 209.1 та 209.6 статті 209 Податкового кодексу України.

У квітні 2016 року позивачем подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

У касаційній скарзі платник податків зазначає, що жодною нормою законодавства не передбачено обов'язку платника податків надавати податковому органу документи, що підтверджують право власності або користування земельними ділянками, а також будь-якими іншим чином доводити наявність у користуванні земельних ділянок. Крім того, на вимогу суду апеляційної інстанції надано вказані підтверджуючі документи, що спростовує твердження про надання недостовірної інформації, однак зазначеному не надано належної правової оцінки судом апеляційної інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на її необґрунтованість, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

06 квітня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребувано справу №820/11950/15 з Харківського окружного адміністративного суду.

26 квітня 2016 року справа №820/11950/15 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

20 лютого 2018 року справа № 820/11950/15 та матеріали касаційного провадження №К/9901/26220/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що позивач зареєстрований як юридична особа 04 листопада 2014 року та з 05 листопада 2014 року перебуває на обліку в Купянській ОДПІ, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців основним видом економічної діяльності позивача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур - пункт 01.11 за КВЕД.

07 грудня 2015 року Куп'янська ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області листом №1188/10/20-26-11-17 відмовила підприємству у реєстрації суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, у зв'язку з недотриманням вимог для реєстрації згідно з пунктами 209.1 та 209.6 статті 209 Податкового кодексу України та запропоновано надати нову реєстраційну заяву платника спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість відповідно до вимог чинного законодавства.

Позивачем надано лист від 08 грудня 2015 року № 37, в якому зазначено, що основна діяльність господарства вирощування зернових та технічних культур. Для здійснення процесу вирощування сільськогосподарських культур фермерське господарство має в наявності на правах оренди землі сільськогосподарського призначення в кількості 848,4588 га, розташованих на території Токарівської с/р - 276,3459 га, Рідкодубівській с/р - 30,9602 га, Кутьківській с/р - 447,0214 га, Ягіднянській с/р - 94,1313 га, оформлених згідно з чинним законодавством.

09 грудня 2015 року позивач звернувся до Куп'янської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області із заявою № 1-РС про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість. До вказаної заяви надано наступні документи: виписка з банку від 26 жовтня 2015 року, звіт про підсумки збору врожаю с/г культур (ф.29-сг) по Дворічанському, Купянському районів, довідки про наявність земель від 06 жовтня 2015 року №03-27/23, від 16 лютого 2015 року № 03-27/83, від 03 березня 2015 року №28-20.0.03-1061/2-15, від 16 лютого 2015 року № 03-27/84, довідка-пояснення щодо господарської діяльності Господарства від 08 грудня 2015 року № 37.

14 грудня 2015 року Куп'янська ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області листом № 1212/10/20-26-11-17 відмовлено сільськогосподарському підприємству у реєстрації суб'єкта спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість у зв'язку з недотриманням вимог для реєстрації згідно з пунктами 209.1 та 209.6 статті 209 Податкового кодексу України та запропоновано надати нову реєстраційну заяву платника спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість відповідно до вимог чинного законодавства.

Отже, відмова контролюючого органу позивачу у реєстрації його як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість обумовлена відсутністю документального підтвердження щодо земельних ділянок загальною площею 306,8006 га, зазначених у листі від 08 грудня 2015 року № 37.

Перевіривши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, Суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів касаційної скарги та наявність підстав для їх скасування, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 209.1 статті 209 Податкового кодексу України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно з пунктом 209.6 статті 209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Ця норма діє з урахуванням того, що:

а) для новоутвореного сільськогосподарського підприємства, зареєстрованого як суб'єкт господарювання, який провадить господарську діяльність менше ніж 12 календарних місяців, така питома вага сільськогосподарських товарів/послуг розраховується за наслідками кожного окремого звітного податкового періоду;

б) з метою розрахунку такої питомої ваги до складу основної діяльності сільськогосподарського підприємства не включаються оподатковувані операції з постачання основних фондів, що перебували у складі його основних фондів не менше ніж 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно, якщо такі операції не були постійними і не становили окремої підприємницької діяльності.

Аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що основною умовою застосування платником спеціального режиму оподаткування у сфері сільського господарства є здійснення таким платником діяльності з безпосереднього виробництва сільськогосподарської продукції у відповідних обсягах.

При цьому зазначені приписи податкового законодавства не дають підстави для висновку про те, що право платника податків на застосування розглядуваного спеціального режиму оподаткування залежить від дотримання ним вимог цивільного та земельного законодавства.

Отже, як судом першої так і апеляційної інстанцій не встановлено необхідний і достатній обсяг документів, передбачений законом для реєстрації суб'єкта спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач до заяви про реєстрацію його як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість надав лист від 08 грудня 2015 року № 37, в якому зазначив, що основна діяльність господарства вирощування зернових та технічних культур. Для здійснення процесу вирощування сільськогосподарських культур фермерське господарство має в наявності на правах оренди землі сільськогосподарського призначення в кількості 848,4588 га, розташованих на території Токарівської с/р - 276,3459 га, Рідкодубівській с/р - 30,9602 га, Кутьківській с/р - 447,0214 га, Ягіднянській с/р - 94,1313 га, оформлених згідно з чинним законодавством.

Роботи по посіву, обробці сільськогосподарських угідь, збирання сільськогосподарських культур здійснює ТОВ «СП «Ягідне» (код ЄДРПОУ 31558573), згідно з договором про виконання сільськогосподарських робіт від 10 березня 2015 року № 6. Також, послуги по збиранню врожаю кукурудзи надавало СГ ТОВ «Перемога» (код ЄДРПОУ 30749540), по збиранню соняшника - ФГ «ШЕКЛЕО» (код ЄДРПОУ 39241949), згідно з договорами від 01 жовтня 2015 року. Послуги по прийманню, доробці (сушінню/очищенню) у разі доведення сільськогосподарської продукції до необхідних показників якості, оформлення/переоформлення складських документів, зберігання та відвантаження с/х продукції надає ПП «Купянський комбікормовий завод» (код ЄДРПОУ 03288817), згідно з договором від 07 липня 2015 року №3/Х. Транспортні послуги Господарству надає ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) згідно з договором на перевезення вантажів від 05 травня 2015 року № 25-ТР.

В матеріалах справи наявні надані позивачем на вимогу суду апеляційної інстанції документи на підтвердження зазначених обставин (договори оренди землі, витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, акти приймання-передачі земельної ділянки згідно з договорами оренди землі, акти обміру та погодження меж земельної ділянки), що спростовує висновки цього суду про відсутність копій вказаних договорів, що унеможливлює здійснення перевірки документального підтвердження наявності та чинності вказаних договорів.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій вказані документи та обставини не досліджені, не оцінено їх зміст, не встановлені правові наслідки цих документів.

За приписами частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

У зв'язку з вищенаведеним Суд визнає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановив фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Фермерського господарства «Фруктове» задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2016 року скасувати, а справу №820/11950/15 направити на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер