Постанова

від 14.05.2019 по справі 520/12025/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2019 р.

Справа № 520/12025/18

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Перцової Т.С. ,

за участю секретаря судового засідання - Струкової Н.В.,

за участю представників сторін:

позивача - Ігнатенко О.О.,

відповідача - Шамілова Л.Ш.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Бадюков Ю.В., м. Харків) від 18.02.2019 року (повний текст рішення складено 21.02.2019 р.) по справі № 520/12025/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Спецтехніка" (далі по тексту - позивач, ТОВ "ТБ "Спецтехніка", товариство) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі по тексту – відповідач, ГУ ДФС у Харківській області, контролюючий орган), в якому просить суд - скасувати податкове повідомлення - рішення №00000681405 від 09.10.2018 року у повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що оскаржуване податкове повідомлення – рішення прийняте на підставі акта перевірки від 21.09.2018 року №3951/20-40-14-05-19/ 36818237 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «СПЕЦТЕХНІКА» (код за ЄДРПОУ 36818237) номер телефону +380577157458, адреса електронної пошти bank@specauto.com, з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час господарських взаємовідносин з контрагентами – постачальниками: ТОВ «МАЛЬТА – Х» (код за ЄДРПОУ 39372544) за листопад 2015 року, ТОВ «РЕЙЛТЕК» (код за ЄДРПОУ 39595099) за грудень 2015 року, ТОВ «СХІД – ОПТ ТОРГ» (код за ЄДРПОУ 39697538) за грудень 2015 року та подальшого ланцюга постачання», були встановленні порушення вимог діючого законодавства, а саме: пп. «а» п. 198.1, абзаців першого і другого пп. 198.3 ст. 198, та п.201.1. ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму на загальну суму ПДВ 461 549 грн., у т.ч. за грудень 2015 – 461 549 грн., які зроблено контролюючим органом помилково та необґрунтовано, а відтак позивач не погоджується із прийнятим рішенням суб'єкта владних повноважень, вважає його неправомірним та таким, що не відповідає обставинам здійснення господарських операцій.

Позивач зазначає, що у ТОВ "ТБ "Спецтехніка" з вищезазначеними підприємствами були укладені відповідні договори поставки товарів на підставі яких вищезазначені підприємства (як Постачальники) передавали товар, а ТОВ "ТБ "Спецтехніка" (як Покупець) приймав та сплачував за отримані товари. Вважає, що взаємовідносини з вищезазначеними підприємствами мають реальних характер, а доказами факту виконання правочинів є первинні документи бухгалтерського обліку в тому числі: договори купівлі-продажу, видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2019 року було відмовлено у задоволенні позову.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2019 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, ТОВ «Торговий будинок «Спецтехніка» зареєстроване Департаментом реєстрації Харківської міської ради 18.12.2009 року, реєстраційний № №14801020000045670, код за ЄДРПОУ: 36818237; перебуває на обліку в контролюючих органах з 21.12.2009 за реєстраційним №29861, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 17.04.2014 року №200173076 анульовано з 09.03.2017 р.

З 10.09.2018 по 14.09. 2018 року фахівцями ГУ ДФС у Харківській області, на підставі наказу ГУ ДФС у Харківській області від 03.08.2018 р. № 5612 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Торговий будинок «СПЕЦТЕХНІКА» (код за ЄДРПОУ 36818237)» проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Торговий будинок «СПЕЦТЕХНІКА» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час господарських взаємовідносин з контрагентами – постачальниками: ТОВ «МАЛЬТА – Х» (код за ЄДРПОУ 39372544) за листопад 2015 року, ТОВ «Рейлтек» (код за ЄДРПОУ 39595099) за грудень 2015 року, ТОВ «СХІД – ОПТ ТОРГ» (код за ЄДРПОУ 39697538) за грудень 2015 року та подальшого ланцюга постачання.

За результатами перевірки було складено акт від 21.09.2018 року №3951/20-40-14-05-19/ 36818237 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «СПЕЦТЕХНІКА» (код за ЄДРПОУ 36818237) номер телефону +380577157458, адреса електронної пошти bank@specauto.com, з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час господарських взаємовідносин з контрагентами – постачальниками: ТОВ «МАЛЬТА – Х» (код за ЄДРПОУ 39372544) за листопад 2015 року, ТОВ «РЕЙЛТЕК» (код за ЄДРПОУ 39595099) за грудень 2015 року, ТОВ «СХІД – ОПТ ТОРГ» (код за ЄДРПОУ 39697538) за грудень 2015 року та подальшого ланцюга постачання» (далі по тексту – акт перевірки).

Згідно висновків зазначеного акта перевірки перевіркою встановлено порушення пп. «а» п. 198.1, абзаців першого і другого пп. 198.3 ст. 198, та п.201.1. ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму на загальну суму ПДВ 461 549 грн., у т.ч. за грудень 2015 – 461 549 грн.

На підставі висновків акта перевірки позивача контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення – рішення №00000681405 від 09.10.2018 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 576936, 25 грн., у т.ч. за податковими зобов'язаннями 461 549 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 115387,25 грн.

В послідуючому позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «МАЛЬТА – Х», ТОВ «РЕЙЛТЕК» , ТОВ «СХІД – ОПТ ТОРГ» не була підтверджена, а тому суд першої інстанції погодився з висновками відповідача, які викладені в акті перевірки від 21.09.2018 року №3951/20-40-14-05-19/ 36818237.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як вбачається із змісту акту перевірки від 21.09.2018 року №3951/20-40-14-05-19/ 36818237 фактичною підставою для винесення оскаржуваного повідомлення-рішення став висновок податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «МАЛЬТА – Х», ТОВ «РЕЙЛТЕК» , ТОВ «СХІД – ОПТ ТОРГ».

Як було встановлено судом першої інстанції, що відповідно до копії договорів між ТОВ «ТБ «Спецтехніка» та ТОВ "МАЛЬТА – Х" від 20 листопада 2015 року за №20/11-М та від 19 листопада 2015 року №19/11-ТК-G, Товариство з обмеженою відповідальністю «МАЛЬТА – Х», в особі директора ОСОБА_3, («Постачальник») та ТОВ «Торговий будинок «Спецтехніка», в особі директора ОСОБА_4, («Покупець») дійшли згоди і уклали цей Договір про те, що Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця Товар, у кількості та номенклатурі визначеній у п.2.2. даного Договору, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити Товар на умовах цього Договору (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.2 Товаром за цими договорами є вузли та агрегати для автомобілів у зборі, запасні частини, інструмент.

Оплата здійснюється у національній валюті України безготівковим розрахунком на підставі наданих Постачальником рахунків на оплату (п. 2.6. договорів).

Згідно підпунктів 3.1.2. пункту 3.1. розділу 3 договору від 19.11.2015 №19/11-ТК-G та від 20.11.2015 №20/11-М покупець (ТОВ «Торговий Будинок «СПЕЦТЕХНІКА») зобов'язаний приймати поставлений товар згідно з актом приймання – передачі товару.

Пунктом 4.1. передбачено, що Товар поставляється на склад Покупця, що розташований за адресою: м. Харків, вул. Шевченко, 111, силами та за рахунок Постачальника. Факт прийому-передачі згідно п. 4.2. оформляється відповідною видатковою накладною.

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома Сторонами і діє до 01.03.2016 р., а в частині розрахунків – до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 9.1.договорів).

У підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ «МАЛЬТА-Х» підприємством ТОВ «Торговий Будинок «СПЕЦТЕХНІКА» до перевірки та суду надано копії видаткових накладних:

- від 20.11.2015 №РН-201102 по договору від 19.11.2015 №19/11-ТК-G на загальну суму 792 810,6 грн., в т.ч. ПДВ 132 135,1 грн. (номенклатура товару видатковій накладній відповідає номенклатурі товару у податковій накладній від 20.11.2015 за №5). У відповідності до даної видаткової накладної товар від ТОВ «МАЛЬТА-Х» передано директором ОСОБА_5, а отримано з боку ТОВ «Торговий Будинок «СПЕЦТЕХНІКА» головним інженером ОСОБА_6;

- від 20.11.2015 №РН-201103 по договору від 20.11.2015 №20/11-М на загальну суму 995 025,82 грн., в т.ч. ПДВ 165 837,64 грн. (номенклатура товару видатковій накладній відповідає номенклатурі товару у податковій накладній від 20.11.2015 за №6. У відповідності до даної видаткової накладної товар від ТОВ «МАЛЬТА-Х» передано директором ОСОБА_3, а отримано з боку ТОВ «Торговий Будинок «СПЕЦТЕХНІКА» головним інженером ОСОБА_6;

- копії податкових накладних від 20.11.2015 за №5 та №6;

- копії банківських виписок, в яких відсутня відмітка банківської установи, що проводила відповідні операції;

- копії актів списання № СпТ-000059 від 25.11.2015 р. через дообладнання TK-G 2705 АРМ 2 од, № СпТ-000069 від 28.12.2015 р. через дообладнання підіймача АГП-30.

Як вбачається з акту перевірки кредиторська заборгованість ТОВ «Торговий будинок «СПЕЦТЕХНІКА» перед ТОВ «МАЛЬТА-Х» станом на 31.12.2015 складала 43164, 28 грн.

Крім того, ТОВ «Торговий будинок «Спецтехніка» до перевірки та до матеріалів справи надано копії договорів поставок від 25 грудня 2015 року за №25/12-В та від 28 грудня 2015 року №28/12-ІІ.

У відповідності до умов договорів ТОВ «РЕЙЛТЕК», в особі директора ОСОБА_7 - «Постачальник» та ТОВ «Торговий будинок «Спецтехніка», - «Покупець», дійшли згоди і уклали цей Договір про те, що Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця Товар у кількості та номенклатурі визначеній даним Договором, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити Товар на умовах цього Договору (п. 1.1 договору).

Пунктом 2.2 договору встановлено, що вартість, кількість та номенклатура Товару зазначена у Специфікації №1, що є невід'ємною частиною даного Договору. Відповідно копій специфікацій №1 постачанню підлягають вузли та агрегати для автомобілів у зборі, запасні частини.

Покупець здійснює оплату за Товар у розмірі 100% від суми даного договору на протязі 25-ти банківських днів з моменту підписання Сторонами даного Договору (п. 2.4.).

За п. 2.6. договорів оплата здійснюється у національній валюті України безготівковим розрахунком на підставі наданих Постачальником рахунків на оплату.

Згідно п. 4.1. Товар поставляється на склад Покупця, що розташований за адресою: м. Харків, вул. Шевченко, 111.

Договори набувають чинності з моменту підписання обома Сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 9.1.договорів).

На підтвердження виконання умов договорів позивачем були надані копії податкових накладних ТОВ «РЕЙЛТЕК» (податковий номер 39595099) на адресу ТОВ «ТБ «СПЕЦТЕХНІКА» № 54 від 25.12.2015 р. та №55 від 29.12.2015 р.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ «РЕЙЛТЕК» по договору від 25.12.2015 №25/12-В підприємством ТОВ «Торговий Будинок «СПЕЦТЕХНІКА» надано:

- копію видаткової накладної від 25.12.2015 №РН-251202 на загальну суму 900 000,0 грн., в т.ч. ПДВ 150 000,0 грн. (номенклатура товару видатковій накладній відповідає номенклатурі товару у податковій накладній від 25.12.2015 за №54). У відповідності до даної видаткової накладної товар від ТОВ «РЕЙЛТЕК» передано директором ОСОБА_7, а отримано з боку ТОВ «Торговий Будинок «СПЕЦТЕХНІКА» директором ОСОБА_4;

- копії банківських виписок, в яких відсутня відмітка банківської установи, що проводила відповідні операції;

- копії акту списання № СпТ-000060 від 27.11.2015 р. через дообладнання сміттєвого самоскиду типу на ш. МАЗ 5550.

При цьому позивачем до перевірки не надано документів, які би свідчили факт передачі товару за договором від 28 грудня 2015 року №28/12-ІІ.

Перевіркою встановлено, що по податковій накладній від 29.12.2015 року №55 ТОВ «Торговий будинок «СПЕЦТЕХНІКА» яка виписана по перерахованій передплаті на адресу ТОВ «РЕЙЛТЕК» (за запчастини згідно договору від 28.12.2015 №28/12-П на загальну суму 100 000,0 грн., у т.ч. ПДВ 16 667,67 грн., у відповідності до виписки банку від 29.12.2015 №1210) отримання товару не проводилось.

Як встановлено в акті перевірки кредиторська/дебіторська заборгованість ТОВ «Торговий будинок «СПЕЦТЕХНІКА» перед ТОВ «РЕЙЛТЕК» станом на 31.12.2015 у відповідності до добротно – сальдової відомості по рахунку 631 «Контрагенти» складала 0,0 грн.

До перевірки було надано копію договору від 07 грудня 2015 року за №07/12-С відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «СХІД-ОПТ-ТОРГ» («Постачальник») передає ТОВ «Торговий будинок «Спецтехніка» («Покупець») Товар, у кількості та номенклатурі визначеній даним Договором, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити Товар на умовах цього Договору (п. 1.1).

Згідно п. 2.3. загальна сума цього договору з урахуванням ПДВ 20% складає 140 000,0грн. (сто сорок тисяч гривень 00 коп.), у тому числі ПДВ 20% - 23 333, 33 грн.

Оплата здійснюється у національній валюті України безготівковим розрахунком на підставі наданих Постачальником рахунків на оплату (п. 2.6. Договору).

Згідно підпункту 3.1.2. пункту 3.1. розділу 3 договору від 07.12.2015 №07/12-С та покупець (ТОВ «Торговий Будинок «СПЕЦТЕХНІКА») зобов'язаний приймати поставлений товар згідно з актом приймання – передачі товару.

У п. 4.1. встановлено, що Товар поставляється на склад Покупця, що розташований за адресою: м. Харків, вул. Шевченко, 111 за рахунок Постачальника.

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома Сторонами і діє до 31.03.2016, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 9.1.).

В підтвердження здійснення господарської операції позивачем надано копі:

- податкової накладної №5 від 09.12.2015 р.;

- видаткової накладної № РН-0000025 від 10.12.2015 р.;

- банківської виписки в якій відсутня відмітка банківської установи, що проводила відповідні операції.

Водночас позивачем ані до перевірки, ані до матеріалів справи не надано на підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вищевказаними договорами з контрагентами ТОВ «МАЛЬТА – Х», ТОВ «РЕЙЛТЕК», ТОВ «СХІД – ОПТ ТОРГ» копій рахунків на оплату (п. 2.6. Договорів) які є підставою для здійснення оплати за товар, з ТОВ «МАЛЬТА – Х», ТОВ «СХІД – ОПТ ТОРГ» - копій актів приймання – передачі товару згідно підпункту 3.1.2. пункту 3.1. розділу 3 договорів.

Копії банківських виписок та не приймаються як належні докази сплати з постачальниками - контрагентами ТОВ «МАЛЬТА – Х», ТОВ «РЕЙЛТЕК», ТОВ «СХІД – ОПТ ТОРГ», через відсутність на них відміток банківської установи, через яку проводились відповідні розрахункові операції на їх підтвердження.

Крім того, надані до матеріалів справи копії видаткових накладних по вказаних контрагентах не відповідають приписам ч.2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88.

За змістом п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 ПК України.

Так, відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом положень п. 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений п. 201.11 ст. 201 ПК України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (подалі Закон № 996-XIV) визначено, що під економічною вигодою розуміється потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів. При цьому під господарською операцією розуміється дія або подія яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань власному капіталі, відомості про яку містяться в первинному документі що підтверджує її здійснення. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV, для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88 встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

В наданих видаткових накладних не вказано місце їх складання, а щодо осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа, то, як вбачається із наданих до матеріалів справи копій видаткових накладних, товар від контрагентів з боку позивача отримував ОСОБА_6 - гол. інженер.

Водночас, як до перевірки, так і до матеріалів справи не надано ТОВ «Торговий Будинок «СПЕЦТЕХНІКА» доказів уповноваження ОСОБА_6 - гол. інженера надавати дозвіл та здійснення господарської операції, а також складати та підписувати первинні документи на здійснення господарської операції, так само як і відсутні докази прийняття зазначеної особи на посаду головного інженера у товариство.

Також позивачем не підтверджено ані в ході проведення перевірки, ані під час розгляду справи факту перевезення отриманих товарів за умовами договорів з контрагентами.

Так, відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу.

Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля (пункт 11.1 Правил № 363).

Як встановлено пунктом 11.7 цих Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

За змістом цієї норми товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця так і у продавця, безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару. При цьому, однак, такі товарно-транспортні накладні повинні містити всю інформацію, яка б давала можливість здійснити облік транспорту, який здійснював перевезення, водія, який керував транспортом, товару, який перевозився, його якісних та кількісних характеристик (маса, кількість, найменування тощо).

Сам факт наявності у позивача податкових чи-то видаткових накладних, виписаних від імені постачальника, або інших документів, складених з посиланням на поставку товарів (послуг) не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Крім того, приписами ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 цього Кодексу).

Отже одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до вимог п. 1.2 ст. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (подалі Положення № 88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до пункту 2.1 Положення № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Наведені норми свідчать про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не відбувалось, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому, відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства.

В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, позивач також повинен займати активну позицію щодо надання суду доказів в обґрунтування своїх тверджень, зокрема, про відсутність в його господарській діяльності порушень вимог ПК України, Закону № 996-XIV.

Також колегія суддів зазначає, що здійснення взаємовідносин з фіктивними контрагентами позбавляє платника податків права на формування податкової вигоди, навіть, за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою документів. Документи видані контрагентом засудженим за фіктивне підприємництво не підтверджують реальність господарських операцій платника податку навіть, якщо мають всі передбачені законом реквізити.

Так, як було встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що з копії протоколу допиту свідка ОСОБА_3 від 15.08.2017 року, проведеного заступником начальника першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління ФР ГУ ДФС у Харківській області підполковником податкової міліції ОСОБА_8 в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016220000000192 від 12.02.2015 статутні та реєстраційні документи ТОВ «МАЛЬТА – Х» ним були передані ОСОБА_9 для державної реєстрації до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, якому надав для цього довіреність. ОСОБА_9 не знав, що він не збирається займатись фінансово-господарською діяльністю.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова у справі № 643/2123/18 від 17.12.2018 року ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 205-1, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205-1 КК України, а кримінальне провадження щодо нього закрито у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, на підставі ст.49 КК України.

          Зазначеною ухвалою встановлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 обвинувачуються, зокрема, у внесенні, у складі організованої групи, завідомо недостовірної інформації до установчих та реєстраційних документів ТОВ «Мальта-Х» (код ЄДРПОУ 39372544), які було подано для проведення державної реєстрації вказаного товариства, що відбулося у червні 2015 року. Своїми умисними діями ОСОБА_3, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вчинили кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 205-1, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205-1 КК України.

Як зазначив Верховний Суд у своїй Постанові від 11 червня 2018 року у справі №2а-7463/11/2670 (адміністративне провадження №К/9901/22523/18) висновки Верховного Суду України полягають у тому, що надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім як якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірними. Обставина щодо набрання законної сили вироком суду, яким фізичну особу визнано винною у скоєнні злочинів, передбачених частинами першою і другою статті 205 Кримінального кодексу України, не може бути неврахованою судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Це саме стосується і справ, де має місце обставина щодо наявності постанови суду про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила зазначений злочин, з нереабілітуючих підстав.

          До матеріалів справи представником відповідача надано також копію протоколу допиту свідка ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження Харків) від 11.01.2018 року, місце складання Харків, проведеного ст. слідчим з ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Харківській області ст. лейтенантом податкової міліції ОСОБА_12 в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32017220000000197 від 02.11.2017 в якому зафіксовано наступне: «…Я ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаю АДРЕСА_1. По сути заданных мне вопросов хочу пояснить следующее:

В 2015 г я работал в кафе «BrooRlin» на должности сашими – бармен, владельцем данного кафе являлся ОСОБА_14. В январе он мне предложил стать менеджером предприятия ООО «РЕЙЛТЕК» код ЕДРПОУ 39595099, для этого я дал ему свой паспорт и код. Через некоторое время я вместе с ОСОБА_14 поехал к нотариусу, который находился на тот момент на Московском проспекте в г. Харькове. У нотариуса я предоставил свой паспорт и код после чего мне дали на подпись документы, какие именно я не помню и никогда не вникал. Через некоторое время я поехал в город Киев для открытия счетов в банке. В г. Киеве меня встретила Жанна, после посещения банка она сказала что в этом банке не получиться открыть счета, после чего я вернулся в г. Харьков. Приблизительно через две недели я снова встретился с Жанной возле банка «Гранд» на ул. Ромена Ролана в г. Харькове. Мы зашли в банк и нас встретила ОСОБА_15 которая провела меня на верхний этаж к сотрудникам банка и там я открыл счет и подписал какие то документы. Финансово хозяйственной деятельностью на предприятии ООО «РЕЙЛТЕК» код ЭДРПОУ 39595099 я не занимался, договора, товаро – транспортные накладные, налоговую отчетность я не подписывал. Печать предприятия я в руках никогда не держал, и у меня ее никогда не было. Предприятие ООО ЗРО «КВАНТ» мне не известно, с должностными лицами я не знаком и никогда не встречался. К взаимоотношениям ООО «РЕЙЛТЕК» и ООО ЗРО «КВАНТ» я отношения не имею. Больше по сути заданых вопросов пояснить ничего не могу. Написано мною собственноручно и верно, претензий не имею.».

У постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі за позовом ТОВ «Нафта» до Шосткинської МДПІ про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію по подібних справах, наприклад: постанова Верховного Суду від 23 червня 2018 року у справі №2а-4715/11/1470, постанови від 24.05.2016 у справі № 21-5332а15, від 14.06.2016 у справі № 21-1318а16, від 22.11.2016 у справі № 21-2430а16).

Також, вироком Московського районного суду м. Харкова від 26.03.2019 р, визнано винним директора ТОВ «Мальта-Х», у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Вказаним вироком суду встановлено фіктивність ТОВ «Мальта-Х».

Відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові від 12.01.2016 року у справі за позовом Науково-виробничого приватного підприємства "Пласт" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Таким чином, колегія суддів, дослідивши матеріали справи дійшла висновку, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а тому господарські операції з ТОВ «Мальта-Х» не можуть бути легалізовані навіть у разі формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Отже, виходячи з вищенаведеного, колегія судів дійшла висновку, що висновки відповідача про порушення позивачем пп. «а» п. 198.1, абзаців першого і другого пп. 198.3 ст. 198, та п.201.1. ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI , в результаті чого встановлено заниження ПДВ у сумі 461549 грн- ґрунтуються на вимогах законодавства України.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "СПЕЦТЕХНІКА" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2019 року по справі № 520/12025/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя

І.С. Чалий

Судді

О.В. Присяжнюк Т.С. Перцова

Повний текст постанови складено 15.05.2019 року