Постанова

від 14.05.2019 по справі 813/1795/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

14 травня 2019 року

справа №813/1795/16

адміністративне провадження №К/9901/19319/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2016 року року у складі судді Гавдик З.В.

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року у складі суддів Онишкевича Т.В., Дяковича В.П., Іщук Л.П.

у справі № 813/1795/16

за позовом Приватного підприємства «Буд Інвест Ком»

до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

У С Т А Н О В И В :

У травні 2016 року Приватне підприємство «Буд Інвест Ком» (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду із адміністративним позовом до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 травня 2016 року № 0000291400, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 4006,00 грн, № 0000301400 форми «В4», яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 64795,00 грн, № 0000301400 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 123736,00 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

12 липня 2016 року постановою Львівського окружного адміністративного суду позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 13 травня 2016 року №0000291400, №0000301400 форми «В4», №0000301400 форми «Р».

07 грудня 2016 року постановою Львівського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову, якою позов Підприємства задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення податкового органу від 13 травня 2016 року №0000301400 у частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 40875 грн 80 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в частині позовних вимог, суд апеляційної інстанції висновувався на обставинах, встановлених у вироку Сихівський районний суд м. Львова від 10 грудня 2015 року у справі № 464/9461/15-к, яким ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України, оскільки у грудні 2014 року він здійснив реєстрацію на себе ТОВ «Немо Етіене» з метою прикриття незаконної діяльності та використання цього суб'єкта господарювання для створення видимості фінансово-господарської діяльності, незаконного обернення безготівкових коштів в готівкові, здійснення документального оформлення нібито проведених операцій з купівлі-продажу товарів (надання послуг, виконання робіт), чим вчинив співучасть з невстановленими слідством особами у фіктивному підприємництві. Судом апеляційної інстанції також враховані обставини, встановлені вироком Сихівський районний суд м. Львова від 29 червня 2016 року у справі № 464/4809/16-к, яким ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2, 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України, оскільки він спільно із ОСОБА_3 у період з серпня 2014 року по грудень 2015 року з метою приховування злочинної діяльності, направленої на здійснення імітації фінансово-господарської діяльності та незаконного обернення безготівкових коштів в готівкові та прикриття незаконної господарської діяльності, організував групу осіб, які у період з серпня 2014 по грудень 2015 року з метою прикриття незаконної діяльності зареєстрували (як на себе, так і на спеціально підібраних осіб, з числа малозабезпечених місцевих мешканців) та використали низку фіктивних підприємств, зокрема, ТОВ «Агросмарт-70», ТОВ «Немо Етієне». Для реалізації своїх злочинних намірів ОСОБА_2 17 серпня 2014 створив ТОВ «Агросмарт-70» та призначив себе на посаду директора, достовірно знаючи, що не буде здійснювати організаційно-розпорядчі функції керівника, а лише документально буде числитися службовою особою.

Враховуючи наявність вироків, суд апеляційної інстанції здійснив висновок, що статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку, відтак Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросмарт-70» та «Немо Етієне» не вели господарської діяльності, а укладені ними угоди з Підприємством (позивачем у справі) носили безтоварний характер і безпідставно були відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд апеляційної інстанції висновувався на недоведеності податковим органом податкових правопорушень під час взаємовідносин Підприємства з Приватним підприємством «Ромо», наявності всіх первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, які відображають реальність здійснення господарських операцій між цими суб'єктами господарювання, вказавши на те, що у податкового органу зауважень до первинних документів не має, а факт фактичного здійснення будівельних робіт на об'єкті позивача відповідачем не заперечується. Відхилені судом доводи податкового органу, які ґрунтуються на показаннях ОСОБА_4 (директор ПП «Ромо»), надані в ході кримінального провадження.

У лютому 2018 року податковий орган подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції повністю та постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Підприємства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що в податковому обліку Підприємства вартість придбаних опоряджувальних робіт у Приватного підприємства «Ромо» в сумі 227 086,91 грн враховано при визначенні фінансового результату до оподаткування податком на прибуток та відображено в податковій декларації з податку на прибуток за 2015 рік №9276088275 від 25 лютого 2016 року. Згідно даних АС «Податковий блок» засновником та директором є ОСОБА_4 , всі документи надані до перевірки підписані цією особою. Відповідач доводить, що факт придбання послуг та матеріалів у Приватного підприємства «Ромо» неможливий з огляду на отриману інформацію від Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Львівській області про відсутність у цього підприємства будь-яких активів (основних фондів, складських приміщень, автотранспортних засобів, інструментів тощо), відсутність кваліфікованих працівників.

03 лютого 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, справа №813/1795/16 витребувана з суду першої інстанції.

Заперечення на касаційну скаргу податкового органу від позивача не надходили, що не перешкоджає перегляду судових рішень по суті.

19 травня 2017 року справа №813/1795/16 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

09 лютого 2018 року справа №813/1795/16 разом із матеріалами касаційного провадження № К/9901/19319/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, зважаючи на межі касаційного перегляду, встановлені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи повне скасування постанови суду першої інстанції постановою Львівського апеляційного адміністративного суду, переглядає виключно постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення в частині задоволених позовних вимог відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 22 квітня 2016 року податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках із Приватним підприємством «Проект-Інвест», Товариствами з обмеженою відповідальністю «ККМ-Схід», «Проект-Інвест 1», «Проект-Інвест 2», «Натура Ексім», Приватними підприємствами «Ромо», « Ігор та Фабіо», Товариствами з обмеженою відповідальністю «Інтеграл менеджмент», «Аірологісгик», «Сантехніка та механізація», «Агросмарт-70», «Стеко Інвест-79», «Октавія-ЛТД», «Неаполітана-16», «Прикарпаття Акцент», «Інтеграл логістик», «Немо Етієне», Приватними підприємствами «Джанго Будсервіс», «Львівавторем», Товариствами з обмеженою відповідальністю «БК» Інстал Плюс», «Відпочинок в Карпатах», «Асфалті Тре Б.Н .», «Будівельне управління» Карпатспецбуд», Приватним підприємством «МетІнвест-80», Товариствами з обмеженою відповідальністю «Каскад Карпати-44», «Винники-Зерно», «Яворівський комбікормовий завод», «Сокар Плюс», Приватним підприємством «Агро-фірма Убині», Товариствами з обмеженою відповідальністю «Бастіон Тайм», «РЗ Консалтинг», «Будівельний центр Юпітер», «Будівельний центр Меркурій» за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт № 72/13-06-14/38892511 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем зокрема (в частині яка переглядається в касаційному порядку) вимог підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1. статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності, відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності за 2015 рік в сумі 595477,00 грн., в т.ч по розрахунках з ТОВ «Агросмарт-70» на 368390,00 грн, ПП «Ромо» на 227087,00 грн. в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік на 107186,00 грн.

13 травня 2016 року керівником податкового органу прийнято серед інших податкове повідомлення-рішення №0000301400, яким згідно п.п. 54.3.2 п.54.3 ст. 54, ст. 58 та абз. 2 п. 123 розд. 2 ПК України, на підставі акта перевірки за порушення п. 44.1. ст. 44, п.п. 134.1.1. п. 134. ст. 134, п. 135.1. ст. 135, п.п. 138.1.1. п. 138.1., 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 123736,00 грн.

Склад податкового правопорушення доводиться податковим органом висновком про здійснення позивачем господарських операцій з Приватним підприємством «Ромо» з виконання повного комплексу опоряджувальних робіт на об'єкті Підприємства, при цьому факт придбання цих послуг неможливо довести, оскільки за інформацією отриманою від Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Львівській області у цього підприємства відсутні будь-які активи (основні фонди, складські приміщення, автотранспортні засоби, інструменти тощо), відсутні кваліфіковані працівники. Актом перевірки відповідач зазначає, що операції з придбання послуг порушують частини 1, 5 статті 203, частини 1, 2 статті 215, статтю 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства.

Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом апеляційної інстанції здійснений системний аналіз положень пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, який зумовив висновок про те, що платник податків має право формувати витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Суд визнає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність спірних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом апеляційної інстанції, серед іншого, досліджено договір підряду № 2008 від 20 серпня 2015 року, укладений з ПП «Ромо» на виконання за рахунок своїх або залучених сил повного комплексу опоряджувальних робіт; довідки про вартість виконаних робіт та витрат за листопад 2015 року; акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2015 року; підсумкова відомість ресурсів; відомості витрачених ресурсів витрат замовника; акт 1 прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей для використання при виконанні будівельних робіт по договору підряду № 2008 від 20 серпня 2015 року.

При цьому актом перевірки, так само як і під час судового розгляду справи в судах попередніх інстанцій податковим органом не доводиться невідповідність первинних документів бухгалтерського обліку за господарськими операціями з цим контрагентом вимогам, які висуваються до їх форми і змісту.

Судом апеляційної інстанції обґрунтовано не взято до уваги посилання податкового органу в обґрунтування своїх висновків на показання ОСОБА_4 , дані у якості свідка у ході кримінального провадження № 32014140000000282 від 15 грудня 2014 року, з огляду на не надання судам попередніх інстанцій копії відповідного протоколу допиту, а на пропозицію надати його суду представник відповідача заперечила таку можливість. Цим судом підставно зауважено, що обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Суд не приймає посилання податкового органу в касаційній скарзі на наявність податкової інформації про відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, які економічно необхідні для виконання таких робіт, з огляду на те, що жодного доказу судам попередніх інстанцій на підтвердження цієї інформації відповідачем не надано, як і не доведено неможливості контрагента укладати договори в межах своєї господарської діяльності з іншими суб'єктами господарювання з метою виконання зобов'язань перед Підприємством позивача.

Суд зауважує, що визнання актом перевірки податковим органом, як суб'єктом владних повноважень, порушення позивачем вимог статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, здійснене за межами компетенції податкового органу та у спосіб не передбачений законом.

Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

У цій справі реальність господарських операцій позивача із контрагентом ПП «Ромо» встановлена судом апеляційної інстанції на підставі комплексного дослідження обставин справи, врахування факту наявності первинних документів, як підстави формування податкового та бухгалтерського обліку, наданих на підтвердження господарських операцій.

Жодних доводів щодо порушень судом апеляційної інстанцій норм Податкового кодексу України, на підставі яких прийнято спірне податкове повідомлення-рішення або неправильного застосування їх судом, неправильного тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, відповідачем у касаційній скарзі не наведено.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року у справі № 813/1795/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер