Ухвала

від 15.04.2019 по справі 359/1917/19

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 359/1917/19

Провадження № 1-кп/359/302/2019

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2019 м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглядаючи у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Бориспільського міськрайонного суду Київської області з повною технічною фіксацією обвинувальний акт, який внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018000000000760 від 13.12.2018, що надійшов до суду відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 358, ч.2 ст.28, ч.4 ст.358, ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 КК України,

в с т а н о в и в:

У провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області знаходиться вищезазначене кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 358, ч.2 ст.28, ч.4 ст.358, ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 КК України.

Під час підготовчого судового засідання в даному кримінальному провадженні прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 , у порядку ч.3 ст.314 КПК України, висловлено позицію, відповідно до якої він вважає за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні суддею одноособово. У судове засідання викликати прокурора, обвинуваченого та його захисника. Разом з тим, заявив клопотання про накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантія Плюс», яке обґрунтовує тим, що зазначене кримінальне провадження було виділено з кримінального провадження №12018000000000758. Так, 04.03.2019 кримінальне провадження №12018000000000760 направлено до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з обвинувальним актом щодо ОСОБА_4 , який був засновником ТОВ «Гарантія Плюс», а з 27.10.2010 обіймав посаду директора цього підприємства.

26.05.2014між ТОВ«Гарантія Плюс»,в особі ОСОБА_4 ,та іноземноюфірмою «EntsorgungszentrumGmbHLauchhammer»було укладеноконтракт №SR0521,відповідно якогоукраїнське товариствоповинно булопоставити феросплав,у кількості500метричних тон. З цієюметою,у невстановленийдосудовим розслідуваннямперіод часу,але непізніше 05.06.2014, ОСОБА_4 звернувся доособи,матеріали відносноякої виділенів окремепровадження,яка малавідповідні знанняу галузімитної справиі відповіднепосвідчення представникамитного брокера,тaзапропонував їйздійснити відімені ТОВ«Гарантія Плюс»митне оформленнявищевказаного товару. ТОВ «Гарантія плюс» з використанням транспортних засобів перевозило за кордон феросплав у вигляді гранул середньої та дрібної фракції, який знаходився у 119 мішках біг-бегів загальною вагою 264 000 кг.

Разом зтим,відповідно довисновків Спеціалізованоїлабораторії зпитань експертизита дослідженьМіністерства доходівта зборів,а такожвисновків іншихекспертних досліджень,які проводилисьпід часдосудового розслідування уданому кримінальномупровадженні,метал,який перевозивсяТОВ «Гарантіяплюс»,не єферосплавом (ферохромом),а засвоїм хімічнимскладом відноситьсядо відходівметалургійного виробництвата металобрухту. Вилучений метал (куски і гранули середньої та дрібної фракції), відповідно до ст. 98 КПК України, містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у зв`язку з чим постановою слідчого вони визнані речовими доказами в кримінальному провадженні та передані на відповідальне зберігання службовим особам Волинської митниці ДФС України (адреса місця зберігання: Волинська область Любомльський район с. Римачі вул. Прикордонників, буд 27).

Разом з цим, прокурор повідомив, що згідно з рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.07.2016, яке набрало законної сили, визнано право власності ОСОБА_6 , який не був стороною у даному кримінальному провадженні, на партію товару (феросплави, феросплав у вигляді кусків і гранул середньої та дрібної фракції) у кількості 264 000 кг., який за договором поставки було поставлено ТОВ «Гарантія Плюс» та зберігається на Волинській митниці ДФС України.

Таким чином, ОСОБА_6 , відповідно до згаданого рішення суду, є власником феросплаву, а метал, який поставляло ТОВ «Гарантія Плюс» за кордон, відноситься до відходів металургійного виробництва та металобрухту. Протягом досудового розслідування, на підставі ухвал слідчого судді Печерського районного суду м. Києва, неодноразово накладався арешт на вилучений метал у вигляді кусків і гранул середньої та дрібної фракції, загальною кількістю 264 000 кг. Востаннє арешт накладався на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 25.09.2018 який, за ініціативою ОСОБА_6 , скасований цим же судом своїм рішенням від 07.02.2019.

Враховуючи вищезазначене, прокурор просив суд клопотання про накладання арешту задовольнити з підстав, зазначених в ньому, з метою забезпечення збереження 119 мішків біг-бегів з металом у вигляді кусків і гранул середньої та дрібної фракції, загальною вагою близько 264 000 кг., які на час вилучення у ТОВ «Гарантія Плюс», знаходились на відповідному зберіганні службових осіб Волинської ДФС України, що за адресою: Волинська область Любомльський район с. Римачі вул. Прикордонників, 27.

У підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_5 вважає за можливе призначити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 до судового розгляду. Однак, повністю заперечував проти задоволення клопотання прокурора про накладання арешту на майно. Вважає його таким, що не відповідає реальним обставинам справи. Крім того зазначив, що обвинувачуваний ОСОБА_4 не є власником такого майна, оскільки прокурором зазначено, що власник є ОСОБА_6 , а таке майно повністю перебуває на зберіганні службових осіб Волинської ДФС України, що за адресою: Волинська область Любомльський район с. Римачі вул. Прикордонників, 27. Протягом досудового розслідування, на підставі ухвал слідчого судді Печерського районного суду м. Києва, неодноразово накладався арешт на вилучений метал у вигляді шматків і гранул середньої та дрібної фракції загальною кількістю 264 000 кг. Востаннє арешт накладався на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 25.09.2018, який, за ініціативою ОСОБА_6 , скасований цим же судом 07.02.2019, а тому підстави накладання арешту на майно у кримінальному провадженні за №12018000000000760, за обвинуваченням ОСОБА_4 , відсутні.

Обвинувачуваний ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні підтримав думку свого захисника.

Суд, заслухавши думки учасників кримінального провадження, дійшов до висновку, що клопотання прокурора про накладання арешту на майно у кримінальному провадженні за №12018000000000760 від 13.12.2018 задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд, за клопотанням учасників судового провадження, має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст.170КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Суд, відповідно до клопотання та документів, долучених прокурором встановив, що вилучений метал, серед яких куски і гранули середньої та дрібної фракції загальною вагою близько 264000 кг., які містяться в 119 мішках біг-бегах, визнано речовими доказами, відповідно до ст. 98 КПК України та передано на відповідальне зберігання службовим особам митного поста Ягодин Волинської митниці ДФС України, заборонено будь-яке розпорядження таким майном, у тому числі продаж чи передачу (а.с.126-132).

Так,згідно зрішенням Орджонікідзевськогорайонного судум.Запоріжжя від21.07.2016,яке набралозаконної сили,визнано правовласності за ОСОБА_6 ,який неє тане бувстороною уданому кримінальномупровадженні,на партіютовару (феросплави,феросплав увигляді кусківі гранулсередньої тадрібної фракції)у кількості264000кг.,який задоговором поставкибуло поставленоТОВ «ГарантіяПлюс» тазберігається наВолинській митниціДФС України. Отже ОСОБА_6 відповідно до даного рішення суду, є власником феросплаву (а.с.148-151).

Крім того, на досудовому розслідуванні даного кримінального провадження, на підставі ухвал слідчого судді Печерського районного суду м. Києва, неодноразово накладався арешт на вилучений метал у вигляді кусків і гранул середньої та дрібної фракції загальною кількістю 264 000 кг., що визнано речовими доказами.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.09.2018 (провадження № 757/46976/18-к) було задоволено клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України та накладено арешт на куски і гранули середньої та дрібної фракції, загальною вагою близько 264 000 кг., які містяться в 119 (ста дев`ятнадцяти) мішках біг-бегах, які були вилучені 18.08.2015 під час проведення обшуку на території митного поста Яготин Волинської митниці ДФС України, а саме, майданчика для зберігання транспортних засобів, який знаходиться на території гаража на 10 боксів, та знаходяться на відповідальному зберіганні службових осіб Волинської митниці ДФС України.

Однак, за клопотанням власника такого майна ОСОБА_6 арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.09.2018, скасований ухвалою Печерського районногосуду м.Києва 07.02.2019 (а.с.152-158).

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні, мотивуючи своє клопотання про накладання арешту на майно, виходив з того, що майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та відвернення наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, бо вказане майно, на час вилучення його вилучення, належало ТОВ «Гарантія Плюс».

Статтями 7, 16КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканність права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Під час підготовчого судового засідання судом при розгляді клопотання прокурора про накладання арешту на майно у кримінальному провадженні №12018000000000760 від 13.12.2018, не надано достатніх доказів того, що обвинувачуваний ОСОБА_4 є законний власник майна у виді кусків і гранули середньої та дрібної фракції, загальною вагою близько 264000 кг., які містяться в 119 мішках біг-бегах.

У свою чергу, у відповідності до рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.07.2016, встановлений власник ОСОБА_6 , який немає жодного відношення та не являється учасником кримінального провадження №12018000000000760 від 13.12.2018. Щодо власника такого майна, відсутні будь-які повідомлення про підозру чи постанови про порушення кримінальних проваджень, відтак накладання арешту на майно у вигляді кусків і гранул середньої та дрібної фракції у кількості 264000 кг., є не можливим.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування справи та її судового розгляду, ґрунтуються на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи, у тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (ВП), заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, SeriesAN 296-A, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року). Будь - яке втручання державного органу у право на мирне володіння повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, SeriesAN 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, SeriesAN 98).

З огляду на вищезазначене, суду вважає, що клопотання прокурора є не обґрунтованим, не було надано доказів на обґрунтування законних підстав накладання арешту на майно та, з урахуванням загальних засад кримінального провадження, таких як, верховенство права, диспозитивність, змагальність сторін, суддя приходить до висновку про наявність підстав для відмови в клопотанні прокурора про накладання арешту на майно.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України які, в свою чергу, містять вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

На думку суду, дані вимоги при складенні обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування дотримані. Копія відповідного обвинувального акту та реєстру матеріалів отримані ОСОБА_4 та його захисником завчасно у встановленому КПК України порядку.

Відповідно до норм КПК України під час підготовчого судового засідання суд не дає оцінки фактичним обставинам, доказам та правовій кваліфікації кримінального правопорушення, визначеного обвинувальним актом, оскільки ці питання вирішуються на стадії судового розгляду та оформлюються відповідним судовим рішенням.

З цього приводу, судом встановлено відсутність підстав для прийняття рішення, передбачених п.п.1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України.

Обвинувальний акт складений відповідно до вимог КПК України і підстав для його повернення прокурору, суд не вбачає.

За таких обставин, суд вважає за можливе закінчити підготовче провадження та призначити по даному кримінальному провадженню судовий розгляд на підставі обвинувального акта за №12018000000000760 від 13.12.2018.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.314-316 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

Кримінальне провадження №12018000000000760 від 13.12.2018 за обвинувальним актом, що надійшов до суду відносно ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 358, ч.2 ст.28, ч.4 ст.358, ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 КК України, призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні суддею одноособово, за участі прокурора, обвинуваченого, його захисника.

Судовий розгляд кримінального провадження призначити на 12 годин 00 хвилин 16 травня 2019 у залі судового засідання №1 Бориспільського міськрайонного суду (м. Бориспіль вул. Київський шлях, 72).

У задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту на майно - відмовити.

Повний текст ухвали буде проголошено о 8:30 год. 19.04.2019.

Ухвала суду окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: ОСОБА_1