Постанова

від 14.05.2019 по справі 910/15583/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2019 р. Справа№ 910/15583/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Калатай Н.Ф.

Буравльова С.І.

За участю секретаря судового засідання : Кулачок О.А.

представників сторін:

від позивача - Несинова С.В. (довіреність б/н від 09.11.2018),

від відповідача - не з`явився,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Спецкомунтехніка"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2019

у справі № 910/15583/18 (суддя Босий В.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромост - Лс"

до Приватного підприємства "Спецкомунтехніка"

про стягнення 155 405, 97 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2019 у справі №910/15583/18 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромост-Лс" задоволено частково. Провадження в частині стягнення з Приватного підприємства "Спецкомунтехніка" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромост-Лс" основного боргу у розмірі 70128,81грн. закрито. Стягнуто з Приватного підприємства "Спецкомунтехніка" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромост-Лс" пеню у розмірі 39 585грн. 84коп., 30% річних у розмірі 34 415 грн. 02 коп., інфляційні у розмірі 8 410 грн. 27 коп., судовий збір у розмірі 2 288 грн. 10коп. та інші судові витрати пов`язані з розглядом справи у розмірі 779 грн. 12коп. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Євромост-Лс" з Державного бюджету судовий збір у розмірі 1 050грн. 00 коп., сплачений згідно платіжного доручення №1 від 05.06.2018, яке знаходиться в матеріалах справи Господарського суду міста Києва №910/15583/18.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що:

- на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1 271 102,42грн., що підтверджується видатковими накладними;

- відповідачем частково оплачено поставлений товар, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача та платіжними дорученнями;

- товар мав бути оплачений відповідачем на наступний день після його прийняття, на момент подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становила 140 128,81грн., строк виконання грошового зобов`язання настав;

- після відкриття провадження у справі відповідачем сплачено 70000,00 грн. та було зменшено розмір позовних вимог .

Не погоджуючись рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2019 скасувати частково в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, про відмову в задоволенні вимог в цій частині.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що:

- суд першої інстанції невмотивовано ототожнив передбачені ч.6 ст. 231 ГК України та ст.9 договору штрафна санкції за договором у вигляді 30% річних від суми заборгованості з передбаченими ч.2 ст. 625 ЦК України процентами річних з простроченої суми, хоча сторони укладаючи договір визначили природу 30% річних саме штрафні санкції , а не як проценти річних; рішення суду щодо стягнення штрафних санкцій у вигляді подвійної облікової ставки НБУ та одночасного стягнення 30% річних від простроченої суми є неправомірним;

- на даний час відповідач знаходиться в скрутному матеріальному становищі, так як споживачі розраховуються неповністю та із запізненням і стягнення штрафних санкцій призведе до неможливості надавати послуги споживачам; обґрунтованим буде стягнення пені в зменшеному на 50% розмірі в сумі 19792,92 грн.;

- разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору; в позовній заяві позивач зазначав в якості попереднього (орієнтованого) розрахунку судових витрат лише сплачений судовий збір в сумі 3381,09 грн., а оплату проїзду до м.Києва не включив , хоча знав і повинен був знати про такі витрати, так як просив розглянути справу з викликом сторін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Спецкомунтехніка", справу призначено на 16.04.2019.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2019 залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про те, що:

- сторонами в п.9.3 договору встановили саме розмір процентів річних, що передбачено ч.2 ст. 625 ЦК України, а назва розділу штрафні санкції за договором ніяким чином не впливає на правову природу застосування цього пункту в розумінні процентів річних;

- апелянт був обізнаний з умовами договору купівлі-продажу пального та усвідомлював можливі ризики щодо виконання зобов`язань зі своєї сторони. Встановлюючи такі штрафні санкції позивач розраховував на компенсацію можливо понесених збитків у майбутньому. Оскільки позивач не має власних коштів, а для здійснення поставки товару отримує кошти в кредит у банку, перед яким у позивача виникають зобов`язання щодо повернення кредиту, а у випадку несвоєчасного повернення кредиту виникають штрафні санкції. Враховуючи невиконання зобов`язань відповідачем у позивача виникли труднощі та незаплановані збитки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2019 відкладено розгляд справи на 14.05.2019.

В судове засідання апеляційного господарського суду 14.05.2019 не з`явився відповідач.

При вирішенні питання про розгляд справи у відсутності представника відповідача, судовою колегією встановлено, що про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2019), явка учасників судового процесу не визнана обов`язковою, неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, з урахуванням думки представника позивача, щодо розгляду апеляційної скарги у відсутності представника відповідача, судова колегія ухвалила розгляд апеляційної скарги у відсутності представника відповідача.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, судовою колегією встановлено.

Між ТОВ "Євромост-Лс", як продавцем, та ПП "Спецкомунтехніка" , як покупцем, 01.11.2017 укладено договір купівлі-продажу пального №01/11/17-5, відповідно до п.2.1 якого продавець зобов`язується передати певну кількість товару у власність покупця в асортименті, кількості і за цінами, визначеними в договорі, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму на умовах цього договору.

Згідно з п.3.2 договору ціна, асортимент та загальна вартість товару зазначається у рахунках, що надаються продавцем покупцю, а також відображаються у видаткових накладних на товар.

Пунктом 7.1 договору визначено, що розрахунки за договором відбуваються наступним чином:

а) рахунок за частину звітного (розрахункового) періоду продавець направляє, а покупець отримує щотижня, кожного вівторка, за допомогою факсу або електронною поштою. У разі не отримання покупцем щотижневого рахунку у порядку передбаченому цим пунктом, покупець зобов`язаний письмово звернутися до продавця з повідомленням про це, та вимогою про надання щотижневого рахунку, в строк до закінчення тижня, в якому покупець його (рахунку) не отримав. Звернення покупця має відбуватися відповідно до 7-го, 14-го, 21-го, 28-го числа поточного місяця, в залежності від того, в якій частині розрахункового періоду покупець не отримав рахунок;

б) сторони дійшли згоди, що за відсутності письмового звернення покупця з приводу неотримання щотижневого рахунку, днем отримання щотижневого рахунку, за частину звітного періоду вважається відповідно 7-ме, 14-те, 21-ше, 28-ме число поточного місяця;

в) у разі якщо покупець не виконує вимоги п.п. (а) п. 7.1 цього договору, стосовно письмового звернення до продавця, то він (покупець) позбавляється права, у разі несвоєчасної сплати, або неповної сплати, посилатися на неотримання ним рахунку продавця. Не отримання рахунку не є підставою для несплати за поставлений товар;

г) покупець зобов`язаний здійснити розрахунки за поставлений на протязі частини звітного (розрахункового) періоду товар, протягом двох робочих днів, від дати отримання щотижневого рахунку згідно з умовами п.п. б) п. 7.1 цього договору. У разі порушення строку оплати за поставлений товар, до покупця застосовуються штрафні санкції у відповідності з умовами цього договору. Крім того, для зменшення розміру збитків продавець має право в односторонньому порядку припинити відвантаження товару за ЕК;

д) видаткова накладна в цілому за звітний (розрахунковий) період виписуються в останній день звітного (розрахункового) періоду. Покупець отримує видаткову накладну від продавця за допомогою факсимільного зв`язку або вручення на руки представникові покупця (про що робиться відповідний запис в книзі реєстрації вихідної документації) або поштовим відправленням.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1271102,42грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0001019 від 30.11.2017 на суму 24 470,40 грн., №РН-0001117 від 31.12.2017 на суму 664 777,33 грн., №РН-0000062 від 31.01.2018 на суму 512693,58 грн. та №РН-0000152 від 28.02.2018 на суму 69 161,11 грн.

Відповідачем оплачено поставлений позивачем на підставі договору товар, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача та платіжними дорученнями №604 від 11.12.2018, №662 від 17.12.2018, №665 від 17.12.2018, №672 від 18.12.2018, №673 від 18.12.2018.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт поставки позивачем відповідачу товару згідно укладеного між сторонами договору підтверджується видатковими накладними №РН-0001019 від 30.11.2017, №РН-0001117 від 31.12.2017, №РН-0000062 від 31.01.2018 та №РН-0000152 від 28.02.2018, на загальну суму 1 271 102,42 грн.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умови п. 7.1 Договору пов`язують строк виконання покупцем грошового зобов`язання з оплати поставленого товару із отриманням щотижневого рахунку, проте такі рахунки не складались, а між сторонами виникли відносини при яких в останній день місяця складались видаткові накладні та рахунки на оплату.

Господарським судом міста Києва встановлено, що сторони керувались положеннями ст.692 Цивільного кодексу України та дійшли згоди про встановлення порядку оплати поставленого, згідно договору, товару на наступний день після його прийняття.

Таким чином, з урахуванням положень ст. 692 Цивільного кодексу України та умов договору товар мав бути оплачений відповідачем на наступний день після його прийняття, тобто за видатковою накладною №РН-0001019 від 30.11.2017 - 01.12.2017, за видатковою накладною №РН-0001117 від 31.12.2017 - 03.01.2018 (01.01.2018 є святковим днем), за видатковою накладною №РН-0000062 від 31.01.2018 - 01.02.2018, за видатковою накладною №РН-0000152 від 28.02.2018 - 01.03.2018, відтак на момент подання даної позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем становила 140 128,81 грн., строк виконання грошового зобов`язання настав.

Після відкриття провадження у справі місцевим господарським судом, відповідачем сплачено 70 000,00грн., у зв`язку з чим було зменшено розмір позовних вимог та заборгованість за поставлений, на підставі договору, товар склала 70 128,81 грн.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до платіжних доручень №662 від 17.12.2018 на суму 12 000,00 грн., №665 від 17.12.2018 на суму 22 000,00 грн., №672 від 18.12.2018 на суму 15 000,00 грн. та №673 від 18.12.2018 на суму 21 128,81 грн. відповідачем сплачено позивачу 70 128,81грн. за дизтопливо згідно договору, що відображено у призначеннях платежу зазначених платіжних доручень.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що після відкриття провадження у даній справі заявлена у даному позові сума основної заборгованості у розмірі 70 128,81 грн. сплачена відповідачем, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що провадження у справі щодо стягнення з ПП "Спецкомунтехніка" на користь ТОВ "Євромост-Лс" заборгованості за поставлений на підставі договору товар у розмірі 70 128,81грн. підлягає закриттю, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Крім того, позивачем заявлено стягнення пені у розмірі 39 656,96грн., інфляційних у розмірі 11 148,37 грн. та 30% річних у розмірі 34 471,83 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 01.03.2018 по 25.10.2018.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст.610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст.612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що в разі несвоєчасної сплати або несплати вартості товару, у відповідності до умов цього договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період часу, за який нараховується пеня від несвоєчасно сплаченої або несплаченої суми - вартості товару, що зазначена у відповідних рахунках та видаткових накладних, або від суми, що встановлюється на підставі квитанцій терміналів та чеків АЗС, що оформлюється безпосередньо в момент фактичного отримання товару з АЗС, або вказані в операційному звіті (вираховані на підставі операційного звіту), за кожен день такої несвоєчасної сплати або несплати по дату виконання грошових обов`язків (згідно з п.7.8 договору) включно. Пеня нараховується від дати наступної після закінчення строку, на протязі якого покупець мав сплатити за поставлений товар по дату повного погашення заборгованості.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 9.1 договору встановлено, що пеня нараховується по дату повного погашення заборгованості, а відтак позивачем правомірно нарахована пеня за період понад шість місяців.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.9.3 договору у разі несвоєчасної сплати або несплати вартості товару, у відповідності до умов цього договору покупець зобов`язаний сплатити 30% річних від суми заборгованості, починаючи від дати виникнення заборгованості по дату її погашення включно з урахуванням особливостей, передбачених п. 7.8 договору.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що передбачені п.9.3 договору 30% є штрафом, а не процентами річних, не можуть бути покладені в основу рішення з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Тобто, штраф є мірою відповідальності, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, тоді як проценти річних є способом захисту майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, штраф є сума яка нараховується у випадку встановлення факту неналежного виконання зобов`язання, в той час як проценти річних нараховуються за кожен день прострочення.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що пунктом 9.3 договору сторони встановили саме розмір процентів річних, що передбачено ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а назва розділу "Штрафні санкції за договором" ніяким чином не впливає на правову природу зобов`язань, що випливає з цього пункту.

Однак розрахунок пені, 30% річних та інфляційних, який міститься в позовній заяві, здійснений позивачем невірно виходячи з наступного.

Позивач заявляє про стягнення пені, 30% річних та інфляційних за період прострочення з 01.03.2018 по 25.10.2018.

Станом на 01.03.2018 позивачем було поставлено товар на загальну суму 1 271 102,42 грн., а відповідачем було оплачено 1 035 973,61 грн., відтак різниця становила 235 128,81 грн.

Тобто, неоплаченим залишався товар поставлений за видатковою накладною №РН-0000062 від 31.01.2018 у розмірі 165 967,70 грн. та за видатковою накладною №РН-0000152 від 28.02.2018 у розмірі 69 161,11 грн.

Місцевий господарський суд обґрунтовано зазначає про те, що правомірним та обґрунтованим є нарахування пені, 30% річних та інфляційних нарахованих по кожній накладній окремо, тоді як позивач здійснює розрахунок на загальну суму заборгованості.

Разом з тим, враховуючи встановлені строки оплати поставленого за договором товару, прострочення за видатковою накладною №РН-0000152 від 28.02.2018 почалось з 02.03.2018.

Неврахування зазначеного призвело до необґрунтованого збільшення розміру пені, 30% річних та інфляційних.

Позивачем, крім іншого, арифметично невірно розраховані інфляційні, оскільки за березень 2018 року нараховані двічі, а за квітень 2018 року - тричі.

В Рекомендаціях Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997 № 62-97 зазначено, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць; розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція; при цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція); у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р.

Враховуючи вищенаведене, правомірним та обґрунтованим є стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 39 585,84 грн., 30% річних 34 415,02 грн. та інфляційних у розмірі 8 410,27 грн. В іншій частині пеня, 30% річних та інфляційні заявлені безпідставно.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що на даний час відповідач знаходиться в скрутному матеріальному становищі, так як споживачі розраховуються неповністю та із запізненням і стягнення штрафних санкцій призведе до неможливості надавати послуги споживачам; обґрунтованим буде стягнення пені в зменшеному на 50% розмірі в сумі 19792,92 грн.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, чинне законодавство передбачає неустойку в якості засобу виконання зобов`язань й міру майнової відповідальності за їх невиконання або неналежне виконання, а правом на пом`якшення неустойки наділений суд за для усунення явної її неспіврозмірності й подальшого порушення зобов`язань.

В даному випадку, відсутні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій (пені), оскільки відповідач був обізнаний з умовами договору при його укладенні, усвідомлював всі можливі ризики щодо виконання своїх зобов`язань, наслідки такого не виконання. Позивач свої зобов`язання виконав належним чином та в повному обсязі.

Позивач просив суд першої інстанції стягнути витрати, пов`язані з розглядом справи у розмірі 793,76 грн., які пов`язані із придбаванням квитків для прийняття участі в судовому засіданні з розгляду даної справи, на підтвердження чого надано належним чином завірені копії квитків серії АВ №277446 на суму 441,94 грн. та серії АИ №476514 на суму 351,82 грн.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору; в позовній заяві позивач зазначав в якості попереднього (орієнтованого) розрахунку судових витрат лише сплачений судовий збір в сумі 3381,09 грн., а оплату проїзду до м.Києва не включив.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частина 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначає, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Місцевий господарський суд обґрунтовано зазначає про те, що будь-які дії учасника господарської справи, пов`язані із її розглядом судом - в тому числі явка в судове засідання, участь у судовому засіданні є процесуальною дією в розумінні п.4 ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України, а відтак і витрати понесені такою стороною, які відносяться до складу судових витрат.

Щодо доводів скаржника про те, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, то це є правом, а не обов`язком суду, передбаченим ст. 124 ГПК України.

В апеляційній інстанції позивачем заявлено два клопотання (заява) про компенсацію витрат на проїзд на підставі ст. 123 ГПК України:

- від 16.04.2019 про компенсацію витрат на проїзд, в сумі 988,60 грн, яка складається з вартості квитків: Дніпро-Київ у розмірі 583,65 грн .та Київ-Дніпро - 404,95 грн.;

- від 14.05.2019 про компенсацію витрат на проїзд, в сумі 948,48 грн., яка складається з вартості квитків Дніпро-Київ у розмірі 561,98 грн. та Київ-Дніпро у розмірі 386,50грн.

Таким чином, відповідачем заявлено до стягнення з відповідача судових витрат, пов`язаних з розглядом справи у розмірі 1937 грн. 08 коп., які пов`язані із придбаванням квитків для прийняття участі в судовому засіданні з розгляду апеляційної скарги в Північному апеляційному господарському суді, на підтвердження чого надано належним чином завірені копії квитків:

- Дніпро-Київ у розмірі 583,65 грн. та Київ-Дніпро - 404,95 грн. (додані до заяви про компенсацію витрат на проїзд від 16.04.2019);

- Дніпро-Київ у розмірі 561,98 грн. та Київ-Дніпро у розмірі 386,50 грн. (додані до заяви про компенсацію витрат на проїзд від 14.05.2019).

Враховуючи те, що вказані позивачем в заявах ( від 16.04.2019 та від 14.05.2019) обставини підтверджені належним чином, витрати (придбання квитків для прийняття участі в судовому засіданні з розгляду апеляційної скарги в Північному апеляційному господарському суді) понесені позивачем, відносяться до складу судових витрат, отже заяви (клопотання) позивача відповідають вимогам ст. 123 ГПК України, а тому підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2019 не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Спецкомунтехніка" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2019 у справі № 910/15583/18 залишити без змін.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Спецкомунтехніка" (01133, м.Київ, пров. Лабораторний, буд.1, офіс 750; код ЄДРПОУ 39144026) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромост - Лс" (49000, м.Дніпро, вул. В.І.Набережна Леніна, буд.15-А) судових витрат у розмірі 1937 (одну тисячу дев`ятсот тридцять сім) грн. 08 коп.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №910/15583/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 16.05.2019

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді Н.Ф. Калатай

С.І. Буравльов