Постанова

від 15.05.2019 по справі 904/5322/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2019 Справа № 904/5322/18

м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Дармін М.О., Орєшкіна Е.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Дніпрофільтр" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2019 у справі №904/5322/18 (суддя Мельниченко І.Ф.; рішення ухвалене о 11:40 год. у місті Дніпро без участі представників сторін, повне рішення складено 25.01.2019)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортир Форвардинг", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Дніпрофільтр", м.Дніпро

про стягнення 24991,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортир Форвардинг звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Дніпрофільтр" про стягнення 24911,88 грн., що складають суму заборгованості за Договором про надання транспортно-експедиторських послуг у міжміському та міжнародному сполученні №2707/18 від 27.07.2018, та суми 8000,00 грн. - витрат на послуги адвоката.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2019 у справі №904/5322/18 (суддя Мельниченко І.Ф.) позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Дніпрофільтр" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортир Форвардинг" 24991,88 грн. основного боргу, 1762,00 грн. судового збору та 8000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки доказів здійснення розрахунків за надані послуги в сумі 24991,88 грн. протягом 3-5 банківських днів з моменту вивантаження товару, перевезення якого було здійснено, відповідач на момент розгляду спору не надав.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач (ТОВ ВКФ "Дніпрофільтр") звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить в рішенні за результатами розгляду даної апеляційної скарги надати оцінку неповідомленню позивачем суду про врегулювання спору та застосувати наслідки визначені ч.9 ст.129 ГПК України незалежно від прийнятого рішення; оскаржуване рішення від 22.01.2019 скасувати, провадження у справі закрити; витрати по сплаті державного мита та послуг адвоката покласти на позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що вважає оскаржуване рішення від 22.01.2019 помилковим, оскільки на день постановлення судом рішення така обставина як наявність порушених прав повинна мати місце. Позивач просив стягнути 24991,88 грн. і така сума була сплачена відповідачем 15.01.2019, що підтверджується платіжним дорученням, яке додається до апеляційної скарги. Проте матеріали справи не містять повідомлень від позивача про таку обставину. За твердженням апелянта, очевидно, що неповідомлення позивачем суду про зміну обставин та відсутність підстав для позову, - не є сприянням своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, В частині стягнутих судом на користь позивача судових витрат в сумі 8000 грн. за послуги адвоката, апелянт вказує на те, що така вартість послуг не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України в частині співмірності з позовними вимогами.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.06.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Дніпрофільтр" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2019 у справі №904/5322/18; ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження; встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами надсилання копії відзиву та доданих до нього документів відповідачу) - до 08.04.2019.

Позивач (ТОВ "Транспортир Форвардинг") відзив на апеляційну скаргу по суті заявлених вимог не надав, отримання поштових відправлень, надісланих судом на адреси ТОВ "Транспортир Форвардинг" та його представника - адвоката Порхуна С.В. підтверджуються наявними в матеріалах справи рекомендованими поштовими повідомленнями (а.с.115, 117- 119).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено наступні обставини.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортир Форвардинг" (Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпрофільтр", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Дніпрофільтр" (Клієнт) укладено Договір №2707/18 про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів у міжміському та міжнародному сполученні від 27.07.2018 (далі - Договір, а.с.21-23).

Згідно з п. 1.2. Договору, Експедитор зобов`язується за плату і за рахунок Клієнта організувати виконання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних із перевезенням вантажів автомобільним, морським та/або авіаційним транспортом у міжміському і міжнародному сполученні.

Виконуючи умови цього Договору, Експедитор виступає перед третіми особами, діє в інтересах і за рахунок Клієнта та заключає договори, пов`язані з перевезенням вантажів Клієнта (п. 1.3. Договору).

Відповідно до п. 2.2. Договору, умови виконання конкретних перевезень, а також перелік операцій, які необхідні для здійснення перевезень, узгоджуються сторонами в заявках. Заявка є невід`ємною частиною даного договору. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за даним договором пріоритетними є умови, зазначені в заявці. Допускається одержання заявки факсимільним зв`язком, або по електронній пошті (E-mail). Заявка вважається підтвердженою, якщо вона підписана сторонами і скріплена їх печаткою.

Приймання вантажу до перевезення здійснюється на підставі і у відповідності до товаросупровідних документів вантажовідправника (п. 2.3. Договору).

Пунктом 2.4. Договору сторони визначили, що факт виконання кожного перевезення, а також виконання розрахунків між сторонами, підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Згідно з пп. 3.2.12. Договору, Клієнт зобов`язується вчасно, в порядку, передбаченому даним договором, оплатити належну винагороду Експедитору, суму перевезень, а також відшкодувати документально підтверджені, погоджені додаткові витрати, понесені Експедитором в інтересах Клієнта з метою виконання даного Договору.

Ціна за даним Договором установлена в національній валюті. Форма розрахунків безготівкова, шляхом банківського перерахування на поточний рахунок експедитора. Ціни, що відповідають конкретному перевезенню (групі однотипних перевезень) узгоджуються додатково перед кожним перевезенням (групою перевезень). Ціна є договірними і визначаються винятково виходячи з конкретної ситуації на транспортному ринку (п.п. 4.1., 4.2., 4.3. Договору).

Відповідно до п. 4.4. Договору, оплата здійснюється на підставі виставлених рахунків. Винагорода Експедитора згідно цих рахунків є різниця між сумою, що перерахована Клієнтом за виконання умов Договору та транзитною сумою, що підлягає оплаті перевізникам (третім особам), залучених Експедитором до виконання умов за даним Договором. Акт здачі-прийнятті робіт (надання послуг) є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 4.5. Договору, строк оплати Клієнтом 3-5 банківських дні з моменту вивантаження в гривні по курсу НБУ на дату оплати (якщо інше не зазначено в заявці) за умови надання до цього моменту копій документів: акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунок, податкова накладна. Оригінали зазначених документів досилаються поштою. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на рахунок Експедитора.

Відповідно до заявки сторонами було погоджено здійснення перевезення товару - фільтрованого картону та коробок на паллетах (коробок - 78 шт., паллет - 3 шт.) за маршрутом: Ланкашир, Великобританія - Блонє, Польща - Блонє, Ягодин - Ягодин, Україна - Україна, Дніпро з терміном доставки вантажу - 13.08.2018 - 15.08.2018 (а.с.24).

На виконання умов Договору, залученим позивачем перевізником Transportir Limited Polska Sp. здійснено міжнародне перевезення товару з пункту Ланкашир, Великобританія до пункту Блонє, Польща, про що свідчать CMR (а.с.26), акт про виконання транспортних послуг №214484 від 06.08.2018 (а.с.27), інвойс №214484 від 06.08.2018, згідно з якими вартість послуг склала 318,15 Євро (а.с.28).

Крім того, позивачем та ОСОБА_1 укладено Договір надання транспортно-експедиторських послуг у міжнародному автомобільному сполученні та по території України №0307/17 від 03.07.2017, на виконання якого останнім здійснено перевезення товару з пункту Блонє, Польща до пункту Дніпро, Україна, про що свідчить CMR №214484 (а.с.31), акт надання послуг №2581/2 від 16.08.2018 (а.с.32) та платіжне доручення №3511 від 27.09.2018 щодо оплати наданих послуг (а.с.33).

Означене CMR №214484 містить печатку підприємства відповідача - ТОВ ВКФ "Дніпрофільтр", яка свідчить про отримання підприємством останнього товару у пункті призначення - м. Дніпро у строки узгоджені в заявці, тобто до 15.08.2018.

Акт надання послуг №214484 від 16.08.2018 відповідач не підписав, мотивованих заперечень не надав.

02.11.2018 позивач направив на адресу відповідача претензію №0211/18 із доданими до неї документами, а саме: рахунок на оплату №214484 від 13.08.2018 на загальну суму 24991,88 грн., акт надання послуг №214484 від 16.08.2018, копія CMR №214484, копія експортної декларації №GB508213279000 від 01.08.2018, копія інвойсу №Х000027690 від 01.08.2018, копія акту про виконання транспортних послуг №214484 від 06.08.2018, копія інвойсу №214484 від 06.08.2018, копія акту надання послуг №25 81/2 від 16.08.2018, копія платіжного доручення №3511 від 27.09.2018, податкова накладна №50 від 16.08.2018 (а.с.42-44).

Несплата означених вище послуг стала приводом для звернення позивача до господарського суду із вимогами про стягнення з відповідача заборгованості в судовому порядку, що й є предметом спору у цій справі.

Спірні правовідносини виникли з приводу надання позивачем відповідачеві послуг перевезення за договором транспортного експедирування.

Статтею 929 Цивільного кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Обов`язковість договору до виконання сторонами встановлена статтею 629 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Задовольняючи повністю позовні вимоги позивача суд першої інстанції виходив із того, що доказів здійснення розрахунків за надані послуги в сумі 24991,88 грн. протягом 3-5 банківських днів з моменту вивантаження товару, перевезення якого було здійснено, відповідач на момент розгляду спору суду не надав.

Причиною апеляційного оскарження є посилання відповідача на той факт, що грошові кошти в сумі 24991,88 грн. були сплачені ним позивачеві 15.01.2019, тобто до моменту прийняття судом рішення у цій справі, що підтверджується платіжним дорученням, яке додається до апеляційної скарги.

Дослідивши аргументи відповідача про те, що в даному випадку має місце зловживання позивача своїми процесуальними правами, оскільки позивач був зобов`язаний та мав можливість повідомити суд про виконання відповідачем своїх зобов`язань, колегія суддів виходить з наступного.

Частина перша статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до частини другої статті 13 Господарського процесуального кодексу учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до положень статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом вказаних позивачем обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в обов`язок позивача входило доказування фактів належного виконання своїх зобов`язань з виконання умов договору, а саме здійснення перевезення товару за узгодженим маршрутом.

Натомість доказування факту належного виконання зобов`язань з оплати цих послуг входить до кола процесуальних обов`язків відповідача.

Позивачем не було надано суду першої інстанції в матеріали справи до моменту постановлення судом першої інстанції судового рішення по суті спору доказів про надходження на банківські рахунки позивача грошових коштів в сумі 24991,88 грн., які перераховані відповідачем за платіжним дорученням №7 від 15.01.2019.

Платіжне доручення відповідача №7 від 15.01.2019 на суму 24991,88 грн. долучене відповідачем до матеріалів справи разом із апеляційною скаргою.

При перевірці обставин щодо сумлінності виконання сторонами спору своїх процесуальних обов`язків з надання суду означеного доказу про виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань перед позивачем, колегія суддів встановила наступне.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2018 відкрито провадження у справі №904/5322/18 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено її до розгляду спору по суті на 19.12.2018 о 15:40 год.

Згідно з приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини другої статті 251 Господарського процесуального кодексу України позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі.

Матеріали справи містять докази про направлення судом на адресу сторін ухвали суду від 28.11.2018 про відкриття провадження у цій справі, яка містила пропозицію відповідачу надати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення цієї ухвали. Проте ця ухвал суду не була отримана відповідачем та повернута підприємством поштового зв`язку до господарського суду з причин закінчення терміну зберігання поштового відправлення.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 19.12.2018, відповідач знаходиться за адресою, зазначеною у позовній заяві, а саме 49000, м. Дніпро, вул. Будівельників, 34 оф. 108 (а.с.53-58).

Як вбачається з матеріалів справи, поштове відправлення з ухвалою суду від 26.11.2018 надіслане на адресу відповідача за №4930006796577 згідно Витягу з ЄДР, тобто, за останньою відомою суду адресою, повернуто підприємством зв`язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с.59-61).

Через неявку представників сторін в судове засідання 19.12.2018 суд першої інстанції відклав розгляд справи в порядку спрощеного провадження до 22.01.2019 об 11:30 год., з приводу чого судом першої інстанції прийнято відповідну ухвалу, яку відправлено поштовим зв`язком на адресу сторін.

Згідно Відстеження про поштове відправлення з ухвалою суду від 19.12.2018 на адресу відповідача, це відправлення з 26.12.2018 по 16.01.2019 перебувало в точці видачі/доставки, але так і не було одержане отримувачем та повернуто 21.01.2019 його відправнику - господарському суду (а.с.73-74).

Причина повернення означеного поштового відправлення, що була зазначена поштою - "за закінченням терміну зберігання" підтверджена відповідною Довідкою (а.с.86).

Таким чином, відповідач не отримав поштовим зв`язком ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у цій справі та про відкладення розгляду справи по причині неотримання судових викликів за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Вказане вище узгоджується із позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного суду, яка викладена у постанові від 24.07.2018 у справі №906/587/17.

Отже, слід прийти до висновку, що суд першої інстанції двічі належним чином повідомив відповідача про дату, час та місце розгляду справи, однак відповідач не отримав надісланих на його адресу ухвал.

17.12.2018 від позивача надійшло в матеріали справи клопотання про розгляд справи судом першої інстанції без участі останнього, з огляду на віддалене місцезнаходження підприємства останнього.

Представники сторін в судове засідання 22.01.2019 не з`явились.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам

За приписами пункту 4 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до частини дев`ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

22.01.2019 у судовому засіданні ухвалено рішення (стаття 233 Господарського процесуального кодексу України).

За наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно було ухвалено рішення зі спору за наявних в матеріалах справи доказах.

Щодо наданих в подальшому відповідачем суду апеляційної інстанції доказів про перерахування за платіжним дорученням №7 від 15.01.2019 на користь позивача в погашення заборгованості грошових коштів в сумі 24991,88 грн., то колегія суддів виходить із того, що відповідно до частини третьої статті 269 Господарського кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Оцінивши обставини, за яких відповідач не надав суду додаткові докази під час розгляду справи судом першої інстанції, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що причини неподання доказів є неповажними, а тому не приймає платіжне доручення №7 від 15.01.2019 про перерахування суми 24991,88 грн., як доказ, при розгляді цієї справи судом апеляційної інстанції.

Щодо аргументів відповідача про неналежне виконання позивачем своїх процесуальних обов`язків, а саме неповідомлення суд про добровільне виконання відповідачем своїх зобов`язань, то такі доводи відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані, оскільки, як зазначено вище, вчинення дій по спростуванню обставин, на яких ґрунтувалися позовні вимоги позивача, у даному спорі є насамперед процесуальним обов`язком відповідача.

Доводи відповідача про неправомірність оскарженого рішення суду першої інстанції в частині покладання на відповідача понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката, які є у цій справі неспівмірними, також відхиляються судом апеляційної інстанції з тих підстав, що відповідно до частини шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Однак відповідачем не було заявлено такого клопотання суду першої інстанції, що виключає можливість перегляду оскарженого рішення суду в цій частині судом апеляційної інстанції.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції за наявними в справі та поданими суду доказами всебічно, повно й об`єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення немає.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати на оплату судового збору, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Дніпрофільтр" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2019 у справі №904/5322/18 - залишити без змін.

Судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Дніпрофільтр".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 16.05.2019.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя М.О. Дармін

Суддя Е.В. Орєшкіна