Рішення

від 11.05.2019 по справі 915/225/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

====================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2019 року Справа № 915/225/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ржепецької К. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю СП Укрпромпоставка (61177, м. Харків, пров. Пластичний, 6)

до відповідача: Державного підприємства Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект (54018, м. Миколаїв, пр-т Богоявленський, 42А)

про: стягнення 114155,60 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: Міняйло О.М. - за довіреністю,

Суть спору:

11.02.2019 товариство з обмеженою відповідальністю СП Укрпромпоставка звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 29/01 від 29/01 про стягнення з державного підприємства Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект заборгованості за договором поставки № 672 від 26.04.2016 у розмірі 11424,00 грн основного боргу, 203,75 грн 3% річних, 594,05 грн суми інфляційного збільшення, 2107,02 грн пені та за договором поставки № 3246 від 16.03.2018 у розмірі 80549,96 грн основного боргу, 1343,97 грн 3% річних, 4188,60 грн суми інфляційного збільшення, 13744,25 грн пені, а разом за обома договорами поставки 114155,60 грн, з яких сума основного боргу за обома договорами поставки 91973,96 грн, 3% річних за обома договорами поставки у загальному розмірі 1547,72 грн, сума інфляційного збільшення основного боргу за обома договорами поставки у загальному розмірі 4782,65 грн та пеня за обома договорами поставки у загальному розмірі 15851,27 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договорів поставки № 672 від 26.04.2016 та № 3246 від 16.03.2018 з додатками до них; рахунків на оплату № 83 від 19.02.2018 та № 212 від 26.04.2018; оборотно-сальдових відомостей по рахунках з 01.04.2018 по 31.12.2018; довіреностей на отримання матеріальних цінностей 12ААЕ № 909273/1088 від 04.06.2018 та 12ААЕ № 909654/1469 від 19.07.2018; видаткових накладних № 180 від 13.06.2018 та № 216 від 20.07.2018; товарно-транспортних накладних № Р180 від 13.06.2018 та № Р216 від 20.07.2018; вимог про сплату заборгованості № 23/11л від 26.12.2018 та № 23/11л від 26.12.2018; застосування норм статей 526, 530, 625, Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України та мотивовані неналежним виконанням Державним підприємством Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект грошових зобов`язань за укладеними договорами поставки № 672 від 26.04.2016 та № 3246 від 16.03.2018, а саме зобов`язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою суду від 12.03.2019, після усунення недоліків позовної заяви, останню було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/225/19, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено на 09.04.2019 о 09 год. 30 хв.; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

28.03.2019 до суду від відповідача надійшов відзив № 17/1-2107 від 26.03.2019 на позовну заяву, за текстом якого заявник посилається на надмірність пред`явлених до стягнення штрафних санкцій порівняно зі збитками понесеними позивачем, зауважує на скрутне матеріальне становище відповідача. При цьому відповідач не погоджується з наведеними у позовній заяві розрахунками санкцій, за неналежне виконання договорів, оскільки останні містять помилки, та надає контррозрахунок заявлених до стягнення сум. З урахуванням наведеного, підприємство просить суд врахувати майнові та немайнові інтереси відповідача, відсутність завданих збитків позивачу та іншим учасникам господарських відносин та зменшити розмір штрафних санкцій, передбачених позовними вимогами ТОВ СП Укрпромпоставка до мінімальної суми.

05.04.2019 до суду від відповідача надійшла заява № 17/1-2277 від 01.04.2019 про визнання розрахунку пені за договором поставки від 16.03.2018 № 3246, зазначеного в відзиві від 26.03.2019 № 17/1-2107 помилковим та надання вірного розрахунку.

09.04.2019 за результатами проведеного за участі представників сторін судового засідання судом оголошено перерву до 11 травня 2019 року о 10 год. 00 хв., про що учасники справи повідомлені під розписку.

09.04.2019 до суду від позивача надійшла заява б/н від 09.04.2019 (вх. № 5628/19), за текстом якої заявник просить суд розглядати справу № 915/225/19 без присутності представника позивача у судовому засіданні.

15.04.2019 до суду від відповідача надійшла заява відповідача № 17-1/2519 від 09.04.2019 про додання документів, відповідно до якої заявник надав суду документи, що підтверджують факт отримання відзиву позивачем, здійснення відповіді позивачу на його претензії та докази їх отримання позивачем.

02.05.2019 до суду від позивача надійшли письмові пояснення № 16/04 від 16.04.2019, якими товариство з обмеженою відповідальністю СП Укрпромпоставка відреагувало на здійснений відповідачем контррозрахунок позовних вимог. Крім того, заявник наголосив, що не погоджується і просить суд не враховувати при ухваленні рішення доводи відповідача про його скрутне фінансове становище, за умови не підтвердження цього належними доказами.

Станом на момент проведення судового засідання інших заяв як по суті справи, так і з процесуальних питань від учасників справи до суду не надходило.

11.05.2019 в судове засідання з`явився лише представник відповідача, якого суд заслухав. Позивач свого повноважного представника в судове засідання не направив, при цьому, як було зазначено вище просив суд розглядати справу № 915/225/19 без присутності позивача, представника позивача у судовому засіданні (заява б/н від 09.04.2019 (вх. № 5628/19)).

Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності представника позивача.

У судовому засіданні 11.05.2019 представник відповідача підтвердив актуальність правової позиції Державного підприємства Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект , викладеної в письмових заявах по суті справи.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, суд 11.05.2019 за результатами розгляду даної справи проголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Дану справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши представників позивача та відповідача, суд -

В С Т А Н О В И В:

26 квітня 2016 року між Державним підприємством Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект та товариством з обмеженою відповідальністю СП Укрпромпоставка було укладено Договір поставки № 672 (далі - Договір № 672), відповідно до предмету якого позивач, як постачальник, зобов`язався в порядку та на умовах, передбачених даним договором, поставити покупцю, контрольно-вимірювальні прилади та обладнання загальнопромислового призначення (далі - Товар), зазначений в Специфікації № 1, що є Додатком (№1) до цього Договору, а відповідач, як покупець, зобов`язався прийняти та оплатити поставлений Товар в порядку та строки, передбачені даним Договором.

За умовами наведеного Договору:

- загальна кількість Товару, що підлягає поставці, по сортам, групам, підгрупам, видам, маркам, типам, розмірам визначаються Специфікацією № 1 до Договору (п. 1.2 Договору № 672);

- товар поставляється у строк 90 календарних днів з моменту перерахування Покупцем попередньої оплати згідно п. 5.2 Договору з можливістю дострокового постачання (п. 3.4 Договору № 672);

- строки, базис поставки та умови поставки можуть змінюватися сторонами та зазначаються у Специфікаціях (Додатках) до Договору (п. 3.5 Договору № 672);

- поставка Товару здійснюється на підставі та у відповідності до підписаної сторонами Специфікації № 1 (п. 3.6 Договору № 672);

- у разі збільшення виробничих потреб Покупця , сторони можуть оформити та підписати Специфікацію на поставку наступної партії Товару, що тягне за собою збільшення ціни договору (п. 3.7 Договору № 672);

- при передачі Товару Покупцю Постачальник зобов`язаний надати оригінали наступних документів: рахунок-фактуру; видаткову накладну; товарно-транспортну накладну або декларацію перевізника; паспорт на кожну партію або одиницю Товару та керівництво з експлуатації. У разі ненадання/надання не в неповному обсязі Покупцю вищезазначених супровідних документів або надання неналежно оформлених супровідних документів. Товар вважається непоставленим або неналежно поставленим (п. 3.8 Договору № 672);

- поставка Товару здійснюється за цінами, які визначені у Специфікації № 1 і включають всі податки, збори й інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки Постачальника , пов`язані з поставкою Товару (п. 4.1 Договору № 672);

- сума Договору, згідно Специфікації № 1, становить 2520,00 грн, у т.ч. ПДВ .20% - 420,00 грн, може збільшуватися з підписанням наступних Специфікації до Договору, зазначається у Специфікаціях та не перевищує 200000,00 грн, у т.ч. ПДВ 33333,33 грн (п. 4.1 Договору № 672);

- оплата Покупцем Товару здійснюється за відповідним рахунком Постачальника в національній валюті України, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника , зазначений у даному Договорі (якщо Постачальник не повідомить Покупцеві реквізитів іншого рахунка) (п. 5.1 Договору № 672);

- оплата по даному Договору здійснюється наступним чином: передоплата у розмірі 30% від суми Специфікації здійснюється Покупцем протягом 10 банківських днів від дати отримання рахунку Постачальника на оплату; остаточний розрахунок за поставлений Товар здійснюється Покупцем протягом 10 банківських днів від дати поставки Товару (п. 5.2 Договору № 672);

- за невиконання або неналежне виконання умов даного Договору сторони несуть відповідальність відповідно до умов цього договору та згідно чинного законодавства України (п. 7.1 Договору № 672);

- у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку остаточного розрахунку за поставлений Товар, Покупець сплачує Постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення оплати, від суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати (п. 7.2 Договору № 672);

- неустойка (штраф, пеня), штрафні санкції за цим Договором нараховуються протягом усього періоду порушення (п. 7.16 Договору № 672);

- сплата неустойки (штрафу, пені), відсотків за користування коштами, а також відшкодування збитків не звільняє сторону від необхідності виконання зобов`язань за Договором (п. 7.17 Договору № 672);

- даний Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2018 року. Закінчення строку дії даного Договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов`язань (у тому числі гарантійних) за даним Договором (п. 10.1 Договору № 672).

Договір підписаний та скріплений печатками обох сторін.

Крім того, 16 березня 2018 року між Державним підприємством Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект та товариством з обмеженою відповідальністю СП Укрпромпоставка було укладено Договір поставки № 3246 (далі - Договір № 3246), відповідно до предмету якого позивач, як постачальник, зобов`язався в порядку та на умовах, передбачених даним договором, поставити покупцю контрольно-вимірювальні прилади та обладнання загальнопромислового призначення надалі - Товар, зазначений в Специфікації № 1 (Специфікаціях), що є Додатком № 1 (Додатками) до цього Договору, а відповідач, як покупець, зобов`язався прийняти та оплатити поставлений Товар в порядку та строки, передбачені даним Договором.

За умовами наведеного Договору:

- загальна кількість Товару, що підлягає поставці, по сортам, групам, підгрупам, видам, маркам, типам, розмірам визначаються Специфікацією № 1 та іншими специфікаціями, які в подальшому, при виробничій необхідності, можуть бути оформлені та підписані сторонами (п. 1.2 Договору № 3246);

- строк поставки товару: протягом 45 календарних днів від дати перерахування Покупцем передоплати згідно п. 5.2 Договору. В подальшому, строк поставки може уточнюватись (змінюватись) сторонами та зазначається при підписанні сторонами наступних специфікацій (п. 3.4 Договору № 3246);

- базис поставки товару та умови оплати можуть узгоджуватись (змінюватися) сторонами та зазначаються у Специфікаціях до Договору (п. 3.5 Договору № 3246);

- поставка Товару здійснюється на підставі та у відповідності до підписаної сторонами Специфікації № 1 (п. 3.6 Договору № 3246);

- при передачі Товару Покупцю Постачальник зобов`язаний надати оригінали наступних документів: рахунок-фактуру; видаткову накладну; товарно-транспортну накладну або декларацію перевізника; паспорт на кожну партію або одиницю Товару та керівництво з експлуатації. У разі ненадання/надання не в неповному обсязі Покупцю вищезазначених супровідних документів або надання неналежно оформлених супровідних документів. Товар вважається непоставленим або неналежно поставленим (п. 3.8 Договору № 3246);

- поставка Товару здійснюється за цінами, які визначені у Специфікації № 1 (Специфікаціях) і включають всі податки, збори й інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки Постачальника , пов`язані з поставкою Товару (п. 4.1 Договору № 3246);

- сума Договору, згідно Специфікації № 1, складає 115072,802520,00 грн, у т.ч. ПДВ - 19178,80 грн та може збільшуватися на суму підписаних, у подальшому, сторонами специфікацій. Сума договору обов`язково зазначається у специфікаціях (Додатках) та не може перевищувати 30000,00 грн, у т.ч. ПДВ 50000,00 грн (п. 4.4 Договору № 3246);

- оплата Покупцем Товару здійснюється за відповідним рахунком Постачальника в національній валюті України, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника , зазначений у даному Договорі (якщо Постачальник не повідомить Покупцеві реквізитів іншого рахунка) (п. 5.1 Договору № 3246);

- оплата по даному Договору здійснюється наступним чином: передоплата у розмірі 30% від суми Специфікації здійснюється Покупцем протягом 10 банківських днів від дати отримання рахунку Постачальника на оплату; остаточний розрахунок у розмірі 70 % за поставлений Товар здійснюється Покупцем не пізніше 15 банківських днів від дати поставки Товару на склад Покупця і здійснення Постачальником реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 5.2 Договору № 3246);

- за невиконання або неналежне виконання умов даного Договору сторони несуть відповідальність відповідно до умов цього договору та згідно чинного законодавства України (п. 7.1 Договору № 3246);

- у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку остаточного розрахунку за отриманий Товар, Покупець сплачує Постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення оплати, від суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати (п. 7.2 Договору № 3246);

- неустойка (штраф, пеня), штрафні санкції за цим Договором нараховуються протягом усього періоду порушення (п. 7.17 Договору № 3246);

- сплата неустойки (штрафу, пені), відсотків за користування коштами, а також відшкодування збитків не звільняє сторону від необхідності виконання зобов`язань за Договором (п. 7.18 Договору № 3246);

- даний Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2020. Закінчення строку дії даного Договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов`язань (у тому числі гарантійних) за даним Договором (п. 10.1 Договору № 3246).

Договір підписаний та скріплений печатками обох сторін.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як постачальника, про стягнення з відповідача, як покупця, суми основного боргу, а також пені, 3% річних та суми, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції, внаслідок порушення останнім вищенаведених договірних зобов`язань по своєчасній оплаті поставленого товару.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Так, згідно з приписами ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про таке.

1) На виконання умов Договору № 672 позивач поставив (передав) відповідачу, а останній прийняв у власність товар на суму 16320,00 грн , що підтверджується:

- видатковою накладною № 180 від 13.06.2018 на суму 16320,00 грн;

- товарно-транспортною накладною № Р180 від 13.06.2018 на суму 16320,00 грн;

- довіреністю на отримання цінностей 12 ААЕ № 909273/1088 від 13.06.2018;

Відповідач, у свою чергу, відповідно до виставленого рахунку № 83 від 19.02.2018 провів оплату у розмір 30 % вартості товару на суму 4896,00 грн , що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку з 01.04.2018 по 31.12.2018.

З метою досудового врегулювання спору, 28.12.2018 позивач скерував відповідачу вимогу про сплату заборгованості № 23/11л від 26.12.2018, в якій викладено вимогу протягом 7 календарних днів з моменту одержання цієї вимоги погасити наявну заборгованість.

29.01.2019 відповідачем було оформлено та скеровано на адресу позивача відповідь на вимогу № 17/1-689, за текстом якої державне підприємство Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект повідомило товариство з обмеженою відповідальністю СП Укрпромпоставка про те, що виходячи з фінансового стану підприємства планує виконати взяті на себе зобов`язання за договором в найближчий час.

За даними позивача, відповідач остаточного розрахунку за договором на суму 11424,00 грн не здійснив.

2) На виконання умов Договору № 3246 позивач поставив (передав) відповідачу, а останній прийняв у власність товар на суму 115072,80 грн , що підтверджується:

- видатковою накладною № 216 від 20.07.2018 на суму 115072,80 грн;

- товарно-транспортною накладною № Р216 від 20.07.2018 на суму 115072,80 грн;

- довіреністю на отримання цінностей 12 ААЕ № 909654/1469 від 19.07.2018;

Відповідач, у свою чергу, відповідно до виставленого рахунку № 212 від 26.04.2018 провів оплату у розмір 30 % вартості товару на суму 34521,84 грн , що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку з 01.04.2018 по 31.12.2018.

З метою досудового врегулювання спору, 28.12.2018 позивач скерував відповідачу вимогу про сплату заборгованості № 23/10л від 26.12.2018, в якій викладено вимогу протягом 7 календарних днів з моменту одержання цієї вимоги погасити наявну заборгованість.

29.01.2019 відповідачем було оформлено та скеровано на адресу позивача відповідь на вимогу № 17/1-690, за текстом якої державне підприємство Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект повідомило товариство з обмеженою відповідальністю СП Укрпромпоставка про те, що виходячи з фінансового стану підприємства планує виконати взяті на себе зобов`язання за договором в найближчий час та письмово підтвердило намір продовжувати подальшу співпрацю за укладеним між підприємствами Договором.

За даними позивача, відповідач остаточного розрахунку за договором на суму 80549,96 грн не здійснив.

З наведеного вбачається, що спірними правовідносинами у даній справі є ті, що виникли з приводу поставки позивачем товару за Договором № 672 (видаткова накладна № 180 від 13.06.2018) та за Договором № 3246 (видаткова накладна № 216 від 20.07.2018). Відповідно до наданих суду позивачем доказів та вищезазначених обставин, що не заперечені та не спростовані відповідачем, відповідач свого обов`язку по оплаті товару в сумі 11424,00 грн, поставленого за Договором № 672 та в сумі 80549,96 грн, поставленого за Договором № 3246, не виконав, що і спонукало позивача звернутися до господарського суду з відповідним позовом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної оплати за отриманий товар закон покладає на покупця.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договорами (Договір № 672 та Договір № 3246) та сплати коштів за поставлений товар за видатковими накладними (№ 180 від 13.06.2018 та № 216 від 20.07.2018) не представив, відповідно доводи позивача не спростував.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду належні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов`язаннями.

Отже, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства в частині своєчасності оплати за поставлений товар за договором поставки № 672 від 26.04.2016 (на суму 11424,00 грн) та за договором поставки № 3246 від 16.03.2018 (на суму 80549,96 грн), у зв`язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Судом перевірено розрахунок основної заборгованості за договором поставки № 672 від 26.04.2016 та встановлено, що позивачем суму заборгованості в розмірі 11424,00 грн зазначено вірно.

Судом перевірено розрахунок основної заборгованості за договором поставки № 3246 від 16.03.2018 та встановлено, що позивачем суму заборгованості в розмірі 80549,96 грн зазначено вірно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені повністю та підлягають задоволенню.

Окрім основного боргу, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача:

- за Договором № 672 : 203,75 грн - 3 % річних, 594,05 грн - суми інфляційного збільшення, 2107,02 грн - пені;

- за Договором № 3246 : 1343,97 грн - 3 % річних, 4188,60 грн - суми інфляційного збільшення, 13744,25 грн - пені;

Стосовно заявлених позивачем до стягнення сум пені, суд зазначає таке .

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

На підставі статті 549 ЦК України та статті 230 ГК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

Відповідно до п. 7.2 Договору № 672 , у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку остаточного розрахунку за поставлений Товар, Покупець сплачує Постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення оплати, від суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати.

Відповідач у відзиві надав контррозрахунок заявленої до стягнення суми пені за договором № 672, зауваживши на помилково визначену позивачем облікову ставку НБУ, що діяла у період з 13.07.2018 по 06.09.2018.

Судом перевірено розрахунок пені та встановлено, що нарахування позивача пені за Договором № 672 за період з 28.07.2018 по 30.01.2019 в розмірі 2107,02 грн здійснені з допущенням помилок.

Судом здійснено перерахунок розміру пені за допомогою програми Законодавство та встановлено, що обґрунтованою сумою нарахування пені за Договором № 672 за період з 28.07.2018 по 30.01.2019 є 2094,19 грн , яка і підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на що, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача пені за Договором № 672 в сумі 12,83 грн.

Відповідно до п. 7.2 Договору № 3246 , у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку остаточного розрахунку за отриманий Товар, Покупець сплачує Постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення оплати, від суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати.

Відповідач у відзиві та заяві № 17/1-2277 від 01.04.2019 надав контррозрахунок заявленої до стягнення суми пені за договором № 3246, зауваживши, що за умовами п. 5.2 Договору № 3246, остаточний розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем не пізніше 15 банківських днів від дати поставки товару на склад покупця і здійснення постачальником реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому відповідач надав суду копію податкової накладної позивача № 1 від 20.07.2018 та копію квитанції № 1 з Єдиного реєстру податкових накладних, відповідно до якої вищенаведена податкова накладна доставлена до центрального рівня Державної податкової служби України 09.08.2018.

Судом перевірено розрахунок пені, з урахуванням аргументів відповідача, та встановлено, що нарахування позивача пені за Договором № 3246 за період з 11.08.2018 по 30.01.2019 в розмірі 13744,25 грн здійснені з допущенням помилок.

Судом здійснено перерахунок розміру пені за допомогою програми Законодавство та встановлено, що обґрунтованою сумою нарахування пені за Договором № 3246 за період з 31.08.2018 по 30.01.2019 є 12062,63 грн , яка і підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на що, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача пені за Договором № 3246 в сумі 1681,62 грн.

Крім того, у відзиві відповідач просив суд врахувати майнові та немайнові інтереси відповідача, відсутність завданих збитків позивачу та іншим учасникам господарських відносин та зменшити розмір штрафних санкцій, передбачених позовними вимогами ТОВ СП Укрпромпоставка до мінімальної суми.

Щодо заявленого клопотання суд зазначає таке.

Положеннями ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).

Виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності суд, з урахуванням усіх конкретних обставин справи, має право при винесенні рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір.

При вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій, суд, крім розміру збитків, повинен також враховувати: ступінь виконання зобов`язання, майновий стан сторін, не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, тобто суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Суд також може зменшити розмір штрафних санкцій у разі наявності інших обставин, які мають істотне значення, однак, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а є його правом і виключно у виняткових випадках.

Зважаючи на обставини справи, суд не вбачає їх винятковими, крім того, розмір пені за порушення договірних зобов`язань не є надмірно великим, а відповідачем не доведено належними та допустимими доказами скрутного матеріального становища державного підприємства Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект станом на момент розгляду справи.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені, передбаченого позовними вимогами.

Щодо заявлених до стягнення сум інфляційних витрат та 3% річних суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Водночас, перевіривши розрахунки позивача в частині нарахування інфляційних втрат в розмірі, який заявляє позивач, суд встановив, що нарахування позивача здійснені з допущенням помилок, зокрема в частині визначення періоду, за який проведено відповідні нарахування.

Так, відповідно до абз. 3 п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом здійснено перерахунок розміру інфляційних витрат за Договором № 672 за допомогою програми Законодавство та встановлено, що обґрунтованою сумою нарахування за вказаним договором за період з липня по грудень 2018 року є 592,03 грн , яка і підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на що, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача інфляційних витрат за Договором № 672 в сумі 2,02 грн.

Крім того, судом встановлено, що при розрахунку розміру інфляційних втрат за Договором № 3246 позивачем помилково включено до періоду, за який здійснено розрахунок інфляції, липень та серпень 2018 року, оскільки лише 31.08.2018 відповідачем мав бути здійснений платіж за договором.

Судом здійснено перерахунок розміру інфляційних витрат за Договором № 3246 за допомогою програми Законодавство та встановлено, що обґрунтованою сумою нарахування за вказаним договором за період з вересня по грудень 2018 року є 4771,63 грн.

Водночас, беручи до уваги те, що суд не може вийти за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 ГПК України), з відповідача належить стягнути суму інфляційних витрат за Договором № 3246 в розмірі, який був заявлений позивачем, - 4188,60 грн.

Позивачем, також, нараховано відповідачу 3% річних.

Судом перевірено розрахунок 3% річних за Договором № 672 та встановлено, що позивачем суму 3 % річних за період з 28.07.2018 по 30.01.2019 в розмірі 203,75 грн зазначено вірно.

Таким чином, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд перевірив розрахунок 3% річних за Договором № 3246 , наданий позивачем та дійшов висновку, що нарахування позивача здійснені з допущенням помилок, в частині періоду нарахування, з урахуванням положень п. 5.2 Договору № 3246.

Судом здійснено перерахунок розміру 3% річних за Договором № 3246 за допомогою програми Законодавство та встановлено, що обґрунтованою сумою нарахування 3% річних за період з 31.08.2018 по 30.01.2019 є 1006,32 грн , яка і підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на що, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача 3% річних за Договором № 3246 в сумі 338,65 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) 1886,81 грн ((112121,48 / 114155,60) * 100 %= 98,22 %; 98,22 % * 1921,00 = 1886,81) судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-78, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект (54018, м. Миколаїв, пр-т Богоявленський, 42А; ідентифікаційний код 31821381) на користь товариства з обмеженою відповідальністю СП Укрпромпоставка (61177, м. Харків, пров. Пластичний, 6; ідентифікаційний код 38878062) заборгованість за Договором поставки від 26 квітня 2016 року № 672 у розмірі 11424,00 грн основного боргу, 203,75 грн трьох процентів річних, 592,03 грн суми інфляційного збільшення, 2094,19 грн пені; та за Договором поставки від 16 березня 2018 року № 3246 у розмірі 80549,96 грн основного боргу, 1006,32 грн трьох процентів річних, 4188,60 грн інфляційного збільшення, 12062,63 грн пені; а також 1886,81 грн судового збору.

В решті позовних вимог позивачу відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю СП Укрпромпоставка (61177, м. Харків, пров. Пластичний, 6; ідентифікаційний код 38878062);

Відповідач: Державне підприємство Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект (54018, м. Миколаїв, пр. Богоявленський, 42А; ідентифікаційний код 31821381).

Повне рішення складене та підписано 16.05.2019.

Суддя О.Г. Смородінова