Рішення

від 15.04.2019 по справі 808/2354/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 квітня 2019 року Справа № 808/2354/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н. В.,

за участю секретаря Фесик А.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представників відповідача: Гончаренко А.І.

Куртміметова Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від №0009231305 від 13.02.2018, №0009241305 від 13.02.2018, №0009251305 від 13.02.2018.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідачем протиправно прийнято спірні рішення на підставі висновків Акту перевірки про завищення витрат пов`язаних із здійсненням діяльності, а саме по операціям з придбанню транспортно-експедиційних послуг у підприємств з ознаками фіктивності ТОВ ЕЛІЗЕТ , ПП КАПО , ТОВ БІЗ-ІНФОРМА ; внаслідок списання газу скрапленого; по операціям з придбання дизельного палива для лущування та культивації земельної ділянки; з придбання запчастин для автотранспорту; внаслідок віднесення до складу витрат суми виплачених відсотків по кредитам. Стверджує, що оподаткування доходів отриманих підприємцем здійснювалось відповідно до норм діючого законодавства України, а саме ст. 177 Податкового кодексу України.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити з підстав викладених у позові та відповіді на відзив (вх. №31869 від 09.10.2018).

Представники відповідача проти позову заперечили з підстав, викладених у письмовому відзиві на адміністративний позов (вх. №22597 від 19.07.2018).

В обґрунтування заперечень зазначили, що в ході проведеної виїзної планової перевірки ФОП ОСОБА_1 встановлені порушення норм Податкового кодексу України, що призвело до заниження чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 1 904 037,24, в т.ч. за 2015 рік у сумі 653 042,62 грн., за 2016 рік у сумі 1 250 994, 62 грн. та з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, як наслідок підприємцем занижений належний до сплати в бюджет єдиний внесок з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7% (22%), у розмірі 184 936,14 грн., у т.ч. по періодах за 2015 рік на суму 89 995,14 грн., за 2016 рік на суму 94 941 грн. Таким чином вважає спірні рішення правомірними.

Ухвалою суду 19.06.2018 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання на 17.07.2018, яке не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, та було перенесено на 27.08.2018.

27.08.2018 продовжено підготовче провадження на тридцять днів та зупинено провадження у справі до 25.09.2018.

25.09.2018 продовжено процесуальний строк для надання часу сторонам для примирення до 30.10.2018.

В подальшому вказаний процесуальний строк було продовжено до 06.12.2018, 17.01.2019, 20.02.2019, 25.03.2019 та до 15.04.2019.

У судовому засіданні 15.04.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 15.04.2019 та на підставі ст. 243 КАС України у цьому ж судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Відповідно до ст. 229 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: звукозаписуючого пристрою "Акорд".

Вислухавши пояснення позивача та представників сторін, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), зареєстрований як фізична особа-підприємець 09.10.2002, перебуває на податковому обліку в Мелітопольській ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області (Приазовське відділення), код основного виду економічної діяльності - 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

В період з 20.11.2017 по 07.12.2017 (строк перевірки продовжувався на 5 робочих днів з 08.12.2017 по 14.12.2017) фахівцями ГУ ДФС у Запорізькій області на підставі пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.75.1 ст. 75, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на IV квартал 2017 року, наказу на проведення планової документальної виїзної перевірки від 13.11.2017 №3102 та направлення від 24.11.2017 №532 та №533, проведено планову документальну виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування, за період з 01.01.2015 по 31.12.2016.

За результатами перевірки складено Акт від 21.12.2017 №4791/08-01-13-05/2903402059.

Перевіркою встановлено наступні порушення, вчинені суб`єктом підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 :

-пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, підприємцем занижено чистий оподатковуваний доход за 2015 р. в сумі 653 042,62 грн., за 2016р. в сумі 1 250 994,62 грн. що призвело до заниження суми податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 348429,18 грн., у тому числі за 2015 рік на 123300,52 грн., за 2016 рік на 225 128,66 грн.;

- підпункту 1,2, 1.3, 1.4. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, підприємцем занижено чистий оподатковуваний дохід за 2015 р. в сумі 653 042,62 грн., за 2016р. в сумі 1 250 994,62 грн. що призвело до заниження суми військового збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 28 560,56 грн., у тому числі за 2015 рік на 9795,64 грн., за 2016 рік на 18764,92 грн.

- частини 1 статті 7, частини 2 статті 9 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-УІ, внаслідок заниження чистого оподатковуваного доходу за 2015 р. в сумі 653 042,62 грн., за 2016р. в сумі 1 250 994,62 грн. з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску в результаті чого занижено належного до сплати в бюджет єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7% (22%), у розмірі - 184 936,14 грн., у т.ч. по періодах: за 2015 р. на суму - 89995,14 грн., за 2016 р. на суму - 94941,00 грн.;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкових зобов`язань з ПДВ на суму 360 479,03 грн., в т.ч. по періодах: січень 2015р. 513,91 грн., березень 2015р.7 780,42 грн., квітень 2015р.7 829,40грн., травень 2015р. 19 513,11 грн., червень 2015р. 6 194,49 грн., липень 2015р. 14 750,67грн., серпень 2015р. 11 633,46 грн., вересень 2015р.9 364,76 грн., жовтень 2015р. 11532,66 грн., листопад 2015р.18 743,45 грн., грудень 2015р.9 497,41 грн., січень 2016р.8 506,11грн., лютий 2016р.11 600,13грн., березень 2016р.7 161,99грн., квітень 2016р.12 690,87грн., травень 2016р.13 374,84грн., червень 2016р.6 669,08грн., липень 2016р. 29 407,99рн., серпень 2016р. 26649,06грн., вересень 2016р. 23054,03грн., жовтень 2016р. 32321,11грн., листопад 2016р. 41593,50грн., грудень 2016р. 30096,59грн., завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (ряд. 21 декларації з ПДВ) за березень на суму 7779,74 грн.;

-п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, несвоєчасно зареєстровані виписані податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підставі Акту перевірки від від 21.12.2017 №4791/08-01-13-05/2903402059 було прийнято податкові повідомлення - рішення:

- від 13.02.2018 року за № 0009241305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір з урахуванням штрафних санкцій на суму 35 700 грн. 70 коп., з яких сума грошового зобов`язання 28 560, 56 грн., за штрафними санкціями 7 140, 14 грн.;

- від 13.02.2018 року за № 0009231305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій на суму 540 780 грн. 55 коп., з яких сума грошового зобов`язання 360 479, 03 грн., за штрафними санкціями 180 239, 52 грн.;

- від 13.02.2018 року за № 0009251305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб суб`єктів підприємницької діяльності з урахуванням штрафних санкцій на суму 435 536 грн. 48 коп., з яких сума грошового зобов`язання 348 429, 18 грн., за штрафними санкціями 87 107, 30 грн.

Вищевказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались у досудовому порядку до Державної фіскальної служби України, та за результатами розгляду скарги було прийнято рішення від 16.05.2018 року за № 7025/Х/99-99-11-02-01-К1, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу ФОП ОСОБА_1 - без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (надалі - ПК України). Зокрема ПК України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз. 1 п. 1.1 ст. 1 ПК України).

Статтею 177 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) визначено особливості оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

Так, згідно з п. 177.1 ст.177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу (тобто, у розмірі 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами).

Згідно з вимогами п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто, різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

У відповідності до п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно із пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, з вказаних норм права вбачається, що при визначенні фізичною особою-підприємцем об`єкта оподаткування податком на прибуток можуть враховуватися лише документально підтверджені витрати, пов`язані з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця, які включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III Податкового кодексу України (далі - ПКУ).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового періоду), визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів/послуг, до складу податкового кредиту. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв`язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів/послуг, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Так, перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності, відображених у додатку Ф4 (Ф2) до податкової декларації за 2015 - 2016 рр. з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 задекларовано витрат на загальну суму 12 601 464,06 грн., у тому числі за 2015 р. у сумі 5 125 452,21 грн. (витрати на придбання ТМЦ, що реалізовані - 3 640 207 грн., витрати на оплату праці - 317 718 грн., інші витрати - 1 192 754 грн.), за 2016 р. у сумі 7 450 785 грн. (витрати на придбання ТМЦ, що реалізовані - 5 034 780 грн., витрати на оплату праці - 655 523 грн., інші витрати - 1 760 481 грн.)

Як вказано в Акті, в результаті перевірки встановлено завищення документально підтверджених витрат на загальну суму 1 904 037,24 грн., у тому числі за 2015 на суму 653 042,62 грн., у 2016 на суму 1 250 994,62 грн.

При цьому контролюючий орган вказує на те, що в 2015 році ФОП ОСОБА_1 було придбано транспортно-експедиційні послуги у підприємств з ознаками фіктивності ТОВ ЕЛІЗЕТ (код за ЄДРПОУ 39735756) на суму 24166,67 грн. та ПДВ 4833,33 грн., ПП "КАПО" (код за ЄДРПОУ 35587752) на суму 15663,33 грн. та ПДВ 3132,67 грн, ТОВ "БІЗ-ІНФОРМА" (код за ЄДРПОУ 400045390) на суму 14583,33 грн. та ПДВ 2916,67 грн.

Роблячи висновок про наявність ознак фіктивності у вказаних підприємств відповідач посилається щодо ТОВ ЕЛІЗЕТ - на податкову інформацію отриману від Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, наявність досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015050290000064 від 16.07.2015р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190, ч.2 ст.205, ч.З ст.209 КК України; щодо взаємовідносин з ПП Капо та ТОВ Біз-Інформа - на отриману інформацію від Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області, інформацію з Єдиного реєстру судових рішень, з якої встановлено, що в рамках у кримінального провадження №42015050290000064 від 16 липня 2015 року, вбачаються ознаки кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 190, ч.2 ст. 205, ч. 3 ст.209 КК України. Зазначається, що ризикові платники безпосередньо та через підконтрольні суб`єкти підприємницької діяльності, є власником банку ПАТ КБ Аксіома , у якого на даний час відкликано банківську ліцензію та 30.01.2015 розпочато його ліквідацію. Крім того за отриманою інформацією, останніми встановлено, що платник з метою ухилення від сплати податків підконтрольних йому підприємств, організував схему виведення в тіньовій обіг грошових коштів з використанням юридичних осіб, що мають ознаки фіктивності.

Проте суд, дослідивши всі надані позивачем первинні документи, не в повній мірі погоджується із такими висновками з наступних підстав:

Як свідчать матеріали справи, 01.12.2015 року між ФОП ОСОБА_1 (Експедитор) та ТОВ БІЗ-ІНФОРМА (Виконавець) укладений договір №05/12/2015 (т. а.с. 183-184) організації перевезень та транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом внутрішнього слідування, відповідно до якого предметом договору є взаємовідносини сторін, які виникають при плануванні, взаєморозрахунках та здійсненні перевезення вантажів автомобільним транспортом (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.3., п. 2.2. Договору Виконавець на підставі письмових або усних заявок від Експедитора виконує транспортні перевезення або забезпечує перевезення, заявлених Експедитором грузів шляхом залучення транспортних засобів, а Експедитор оплачує послуги Виконавця шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

На дату укладення договору та надання послуг ТОВ БІЗ-ІНФОРМА було зареєстровано у встановленому законом порядку в Реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мало статус платника податку на додану вартість (т.1 а.с. 185-186).

На виконання умов вищевказаного Договору відповідно до Акту № А-31-12/15 від 31.12.2015 року здачі прийомки виконаних робіт (т.1 а.с. 187), підписаного Сторонами Договору, ТОВ БІЗ-ІНФОРМА були надані послуги: вантажні перевезення міжміського сполучення, а саме:

02.12.2015 року з перевозки м`ясопродуктів м. Мелітополь - м.Кривий Ріг -м.Дніпропетровськ;

05.12.2015 року з перевозки запчастин м. Дніпропетровськ - м.Мелітополь,

21.12.2015 року - м`ясопродуктів м. Мелітополь - м. Запоріжжя,

29.12.2015 року - обладнання смт. Нововасилівка - м. Буча - м. Київ.

ТОВ БІЗ-ІНФОРМА виставлено рахунок - фактуру № СФ- 00031-12/2015 від 31.12.2015 року на суму 17 500 грн. з ПДВ за надані та вказані вище послуги за період з 01.12.2015 року по 31.12.2015 рік (т.1 а.с. 188).

Дійсність факту транспортування ТМЦ підтверджується товарно - транспортними накладними від 02.12.2015, від 04.12.2015, від 21.12.2015, від 28.12.2015 (т.1 а.с. 189-193). Позивачем грошові кошти за надані послуги перераховані на розрахунковий рахунок товариства (т.1 а.с. 193).

Крім того, 01.05.2015 року між ФОП ОСОБА_1 (Експедитор) та Приватним підприємством КАПО (Виконавець) був укладений Договір про надання послуг за № 17/05/2015 (т.1 а.с. 194-195), за умовами якого Виконавець на підставі письмових або усних заявок від Експедитора виконує транспортування або забезпечує перевезення, заявлених Експедитором вантажів шляхом залучення транспортних засобів, а Експедитор оплачує послуги Виконавця шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок.

З матеріалів справи встановлено, що на дату укладення договору та надання послуг ПП КАПО було зареєстровано у встановленому законом порядку в Реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мало статус платника податку на додану вартість (т.1 а.с. 196-197).

Вказане підприємство надавало ФОП ОСОБА_1 послуги, пов`язані із перевезенням вантажу, зокрема:

12.05.2015 року були надані послуги з перевезення м`ясопродуктів з м. Мелітополь до м. Бердянськ;

14.05.2015 року перевозилась горілка по м. Мелітополь;

15.05.2015 року - горілка з м. Мелітополь до м. Бердянськ;

29.05.2015 року - запчастини з м. Кіровоград до м. Мелітополь;

30.05.2015 року - запчастини з м. Києва до смт. Нововасилівка;

30.05.2015 року - запчастини з м. Мелітополь до м. Маріуполь.

Факт надання послуг підтверджується Актом № 322 від 31.05.2015 року здачі прийомки виконаних робіт, підписаним сторонами договору.

ПП КАПО до сплати виставлений рахунок на оплату № 322 від 31.05.2015 року на суму 18 796 грн. з пдв. Грошові кошти сплачені шляхом безготівкового перерахування на розрахунковий рахунок ПП КАПО (т.1 а.с. 202-204). Також, факт транспортування ТМЦ підтверджується ТТН від 12.05.2015 року, від 29.05.2015 року, від 30.05.2015 року (т.1 а.с. 199-201).

Крім того, 01.09.2015 року між ФОП ОСОБА_1 (Експедитор) та ТОВ ЕЛІЗЕТ (Виконавець) був укладений договір транспортно-експедиційних послуг № 22/10/2015 (т.1 а.с. 205-206), за умовами якого Виконавець на підставі письмових або усних заявок від Експедитора виконує транспортування або забезпечує перевезення, заявлених Експедитором вантажів шляхом залучення транспортних засобів, а Експедитор оплачує послуги Виконавця шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок.

На дату укладення договору та надання послуг ТОВ Елізет було зареєстровано у встановленому законом порядку в Реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мало статус платника податку на додану вартість (т.1 а.с. 207-208).

У подальшому - виконавцем ТОВ ЕЛІЗЕТ мені були надані послуги - вантажні перевезення міжміського сполучення, а саме:

09.09.2015 вантажу запасних частин з м. Дніпропетровськ до м. Мелітополь;

10.09.2015 року - обладнання з смт. Нововасилівка до м. Києва;

18.09.2015 року - обладнання з смт. Нововасилівка до м. Києва до м. Буча;

24.09.2015 року - запчастини з м. Дніпропетровськ до м. Мелітополь.

Вказане підтверджується Актом здачі прийомки виконаних робіт № 500 від 30.09.2015 року за підписами сторін Договору (т.1 а.с. 209)

30.09.2015 року за результатами наданих послуг виставлений рахунок на оплату № СФЕ - 000500 на суму 29 000 грн. з ПДВ (т.1 а.с. 210). Зазначені кошти перераховані шляхом безготівкового розрахунку .

Також, факт надання послуг та транспортування ТМЦ підтверджується ТТН від 09.09.2015 року, від 10.09.2015 року, від 17.09.2015 року, від 24.09.2015 року (т.1 а.с. 212-218).

Всі надані до перевірки первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Щодо посилань контролюючого органу на аналіз інформаційних баз даних ДФС України та Єдиного реєстру податкових накладних, суд зазначає наступне.

Процес аналізу інформаційних баз даних ДФС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.

В даному випадку до перевірки, рівно як і до суду, надано весь необхідний перелік документів первинного бухгалтерського обліку, що свідчать про реальність вчинення господарських операцій між підприємствами та про настання змін в майновому стані позивача, що само по собі спростовує висновки контролюючого органу про фіктивність таких операцій.

Суд також відхиляє покликання контролюючого органу на зібрану податкову інформацію щодо контрагентів позивача виходячи із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд зазначає, що платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державною від іншого платника податків, який ці норми порушує.

Дефектність та наявність ознак фіктивності контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність самих господарських операцій, а відтак не є вичерпним доказом при встановленні реальності або нереальності господарської операції, наявності або відсутності в ній ділової мети, яка за змістом пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.

Відповідачем не спростовується, що контрагенти позивача на час вчинення господарських операцій мали чинний статус платників ПДВ, повідомлень про відсутність за місцезнаходженням до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено, тому суд виходить з того, що наведені в акті перевірки доводи щодо неспроможності контрагентів позивача здійснювати певні види господарської діяльності відповідачем як суб`єктом владних повноважень суду не доведені та не підтверджені жодними доказами.

Щодо посилання контролюючого органу на наявну інформацію у реєстрі судових рішень щодо досудового слідства внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015050290000064 від 16.07.2015 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.190, ч.2 ст.205, ч.3 ст. 209 Кримінального кодексу України, слід зазначити, що результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. А відтак, отримана у ході досудового слідства про кримінальній справі інформація, на яку посилається податковий орган в якості обґрунтування своїх доводів про недобросовісність учасників спірних правочинів, не може слугувати належним підтвердженням фактів, зафіксованих в акті перевірки.

Аналогічна позиція міститься в Ухвалі ВАСУ від 30 листопада 2015 у справі №К/800/5195/14.

Стосовно механізму підтвердження платниками податків реальності тих господарських операцій, по яким були сформовані валові витрати та податковий кредит з ПДВ, слід зазначити, що Податковий кодекс України встановлює вимоги лише щодо документального підтвердження задекларованих господарських операцій, та як вже зазначено вище та вбачається з самого Акту перевірки, ці вимоги ФОП ОСОБА_1 дотримані.

Щодо завищення позивачем витрат по операціям від списання газу скрапленого.

В акті перевірки вказано, що позивачем придбано у 2015 році 102144,3 л. газу скрапленого на суму 785079,39 грн. До складу витрат віднесено 94557,74 л газу на суму 732822,49 грн. (без ПДВ).

Зі змісту акту слідує, що відповідно норм списання палива, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 № 43 Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті , ФОП ОСОБА_1 завищив суму списання газу скрапленого на 14943,52 л на суму 115 812,30 грн. та в порушення пункту 177.2, 177.4. статті 177 Податкового Кодексу України ФОП Харловим завищено валові витрати на суму 115 812,30 грн.

Однак, суд не бере до уваги вказане, оскільки наказ Міністерства транспорту України від 10.02.1998 № 43 на який посилається відповідач не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, а тому не є обов`язковим для виконання і має лише рекомендаційний характер.

До матеріалів справи позивачем надано копії наказів про формули списання газу скрапленого для автомобілів-фургонів та дизельного пального для бортових вантажних автомобілів і тягачів.

А отже, донараховані грошові зобов`язання спірними рішеннями за вказане порушення є протиправними.

Щодо завищення позивачем витрат по операціям з придбання дизельного палива для лущування та культивації земельної ділянки, слід зазначити наступне.

Згідно акту перевірки ФОП ОСОБА_1 було придбано та віднесено до витрат у 2015 році 1639,5 л дизельного палива на суму 26232 грн. (без ПДВ) для лущування та культивації земельної ділянки в с.Ботієво Приазовського району 65,58 га.

До того ж, ФОП ОСОБА_1 було придбано та віднесено до витрат послуги по обробці 50 га землі та культивації 20 га землі на суму 9666,67 грн. та було придбано та віднесено до витрат суму послуг для дисикації пшениці, послуги зі збирання пшениці комбайном, обробку землі диметрою площею 52 га у 2016 році в сумі 65 000,00 грн, та ПДВ 13 000,00 грн.

На переконання контролюючого органу, в порушення пункту 177.2, 177.4. статті 177 Податкового Кодексу України ФОП ОСОБА_1 завищено валові витрати на придбання дизельного палива на суму 26232 грн. та ПДВ 5246,4 грн, в т.ч у 2015 р. на суму 26232 грн.,та ПДВ 5246,4 грн., послуг по обробці 50 га землі та культивації 20 га землі в сумі 9666,67 грн. та ПДВ 1933,33 грн., в т.ч. за 2015 рік в сумі 9666,67 грн. та ПДВ 1933,33 грн., послуг з дисикації пшениці, послуги з збирання пшениці комбайном, обробку землі диметрою площею 52 га у 2016 році в сумі 65 000,00 грн, та ПДВ 13 000,00 грн.

Позивач стверджує, що вказані обставини не відповідають дійсності, оскільки позивач у власності рухоме майно - транспортні засоби (у .ч. вантажні автомобілі, причепи, трактор) у кількості 15 од., які використовуються у господарській діяльності тоді як в акті перевірки мова йде лише про 7 од.

Крім того, позивач орендує транспортні засоби:

-ГАЗ д.н. НОМЕР_2 , що підтверджено договором оренди транспортних засобів №ОХ-2 від 01.07.2015;

-вантажний фургон малотонажний д.н. НОМЕР_3 , що підтверджено договором №ОХ-1 від 10.01.2015;

-вантажний фургон малотонажний д.н. НОМЕР_4 , що підтверджено договором №ОХ-01/01 від 03.01.2015;

Також у власності позивача перебувають земельні ділянки площею 51,03 га та 0,25 га, та орендована земельна ділянка площею 14,58 га.

На думку позивача також безпідставно податковим органом до уваги не було прийнято й те, що ФОП ОСОБА_1 були в дійсності понесені відображені у податковій звітності витрати на оброблення землі та вирощування врожаю, витрати на оплату послуг комбайнів тощо.

Так, 02 квітня 2015 року на підставі наказу №ЗХ-1/04 було вирішено здійснювати обробку земельної ділянки площею 14,58 га, розташованої в АДРЕСА_1 у АДРЕСА_2 та знаходиться у ФОП ОСОБА_1 у тимчасовому платному користуванні та володінні згідно договору на право тимчасового користування земельною ділянкою № НОМЕР_5 від 04.01.2010 року, укладеного з Ботієвською сільською радою Приазовського району Запорізької області. З метою підвищення врожайності у майбутньому періоді було вирішено здійснювати обробку земельної ділянки, а саме: в квітні, травні, червні здійснити злущування та в липні культивацію даної земельної ділянки. Для здійснення обробки земельної ділянки вирішено укласти договір та залучити до здійснення обробки земельної ділянки ФГ ГАЖЕВ .

У подальшому, 02.04.2015 року між ФО-П ОСОБА_1 та ФГ ГАЖЕВ був укладений договір про надання послуг з обробки землі, за умовами якого виконавець ФГ ГАЖЕВ зобов`язується за завданням Замовника надати сільськогосподарські послуги з обробки земельної ділянки, що належить Замовнику, площею 14, 58 га, а саме лущування та культивацію земельної ділянки. Умовами договору була визначена ціна за гектар.

У подальшому ФГ ГАЖЕВ виставлені рахунки на оплату № 1/2 від 07.07.2015 року на суму 9600 грн. з ПДВ, та № 6/2 від 27.07.2015 року на суму 2 000 з ПДВ.

Сторонами підписаний Акт наданих послуг від 27.07.2015 року, в якому відображений перелік послуг, наданий на користь ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 11 600 грн. з ПДВ. Грошові кошти перераховані на рахунок фермерського господарства у безготівковій формі.

Окрім того, укладений договір про надання послуг, пов`язаних із обробленням пшениці із ТОВ Торговий дім Білдер , за надані послуги виставлений рахунок № N6 - 00000041 від 29.07.2016 року на суму 78 000 грн., який був повністю сплачений з боку ФОП ОСОБА_1 шляхом безготівкового розрахунку.

Таким чином, на думку позивача понесені та зазначені вище витрати є обґрунтованими та такими, що фактично понесені позивачем у процесі провадження своєї господарської діяльності.

Проте, суд не може погодитися із вказаним, оскільки в ході перевірки було встановлено, що господарську діяльність позивач не міг здійснювати на земельних ділянках площею 7,29 га та 43,74 га у зв`язку з тим, що ці ділянки передані в оренду ОСОБА_3 згідно договорів оренди земельної ділянки від 10.12.2019. Вказане не спростовано позивачем.

Крім того, відповідно до п.п. 177.4.1 п. 177.4 ст.177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Згідно п.п. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Вдіповідно до п.п. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України, не включаються до складу витрат підприємця витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем.

Згідно п.п. 198.5 ст. 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Отже, позивач не мав права віднести до валових витрат суми витрат на придбання дизельного палива для лущування та культивації земельної ділянки в с. Ботієво Приазовського району 65,58 га, витрат з придбання послуг по обробці 50 га землі та послуг з дисикації пшениці комбайном, обробку землі деметрою площею 52 га у звязку з відсутністю отримання доходів від понесених витрат, та як наслідок, повинен був нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ виходячи з бази оподаткування.

А тому, в цій частині висновки податкового органу є обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення в частині визначення грошових зобов`язань та штрафних санкцій за вказане порушення є правомірними, а отже в частині скасування податкових повідомлень рішень від 13.02.2018 року за № 0009241305, в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір з урахуванням штрафних санкцій на суму 1891,85 грн., з яких сума грошового зобов`язання 1513,48 грн., за штрафними санкціями 378,37 грн.; від 13.02.2018 року за № 0009231305, в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій на суму 28653,74 грн., з яких сума грошового зобов`язання 19102,49 грн., за штрафними санкціями 9551,25 грн.;- від 13.02.2018 року за № 0009251305, в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб суб`єктів підприємницької діяльності з урахуванням штрафних санкцій на суму 23079,93 грн., з яких сума грошового зобов`язання 18463,95 грн., за штрафними санкціями 4615,99 грн. позивачу слід відмовити.

Стосовно віднесених позивачем до витрат придбання послуги з ремонту, встановлення, заміни запчастин для автомобілів на загальну суму 1 743 083 грн., в т.ч. в 2015 у сумі 498 253,08 грн., в 2016 році у сумі 1 244 830,06 грн., суд також не може погодитися із такими висновками.

Так протягом перевіряємого періоду позивачем придбано послуги з ремонту, встановлення, заміни запчастин для автомобілів сторонніми організаціями.

На думку відповідача позивачем не надано актів дефектації, що складаються за результатом огляду транспортних засобів.

Як вже зазначалося вище, до перевірки надавались документи, які свідчать про здійснення ФОП ОСОБА_1 господарської діяльності у сфері вантажного автомобільного транспортну. Надаючи послуги з перевезення вантажів та здійснюючи перевезення вантажів самостійно у зв`язку із виробничою необхідністю, у своїй підприємницькій діяльності позивач використовує власний та орендований транспорт, про що маються відомості в Акті податкової перевірки.

Відповідно до наказів № 1 від 03.01.2015 та № 1 від 02.01.2016 року Про закупівлю ТМЦ необхідних для здійснення ремонту та заміни запасних частин на автомобілі було вирішено головному механіку ОСОБА_4 та слюсару ОСОБА_5 придбавати товарно-матеріальні цінності, необхідні для здійснення заміни запасних частин на автомобілях; складати реєстри придбаних ТМЦ станом на останній день кожного місяця.

На виконання даних наказів були придбані запасні частини, які у подальшому були використані у господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується Реєстрами придбаних ТМЦ необхідних для здійснення ремонту за заміни запасних частин на автомобілі. Протягом 2015 та 2016 року були списані автомобільні шини та запасні частини, які використовувались під час провадження господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується наявними в матеріалах справи актами списання автомобільних шин.

За таких обставин, суд вважає, що не надання позивачем лише актів дефектації не може бути свідченням відсутності здійснення господарської операції, а тому такий висновок є помилковим.

Щодо включення позивачем до складу витрат відсотків, які він сплачував за отриманим кредитом на підставі Договору про надання траншу № 1602.43995/FW 1602.510 від 17.01.2014 року.

Встановлено, що 17.01.2014 року між ФОП ОСОБА_1 та ПАТ ПроКредит Банк укладений договір про надання траншу, зі змісту якого слідувало, що позивач отримав кредит у сумі 250 000 грн. на строк 84 місяці із розміром процентної ставки - 25% річних, виходячи з 360 календарних днів у році. Кредит надавався для придбання основних засобів.

Грошові кошти з отриманого кредиту були витрачені у господарських цілях позивача (придбання паливно-мастильних матеріалів, насіння для посівної, запасних частин для автомобілів), що по суті не заперечується з боку відповідача.

Відповідачем заперечується сам факт того, що не можна відносити до витрат відсотки, сплачені на користь банківської установи, за отриманими кредитами.

Слід зауважити, що за користування кредитними коштами протягом перевіряємого періоду з 01.01.2015 року по 31.12.2016 рік позивачем були сплачені відсотки за кредитом, які були віднесені до складу валових витрат приватного підприємця.

Згідно з пунктом 177.2 статті 177 Податкового Кодексу об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця.

Перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем, встановлено пунктом 177.4 статті 177 Податкового Кодексу України.

Згідно з пунктом 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат виробництва (обігу) згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно з підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового Кодексу України до складу витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати в межах норм, встановлених Податкового Кодексу України, пов`язані із запозиченням.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу вказаних норм вбачається, що визначальним фактором для віднесення процентів до складу валових витрат є використання таких кредитних коштів у власній господарської діяльності платника податку та їх документальне підтвердження.

Отже, встановивши, що запозичені кошти були зараховані на рахунки позивача та використовувалися у його господарській діяльності, що не заперечується податковим органом, слід дійти висновку, що позивач правомірно відніс до витрат сплачені банкам проценти за користування кредитними коштами у межах кредитних договорів із банками.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду від 12.02.2019 року за № 810/2487/13-а.

Щодо донарахування позивачу військового збору спірним податковим повідомленням - рішенням то це є наслідком безпідставного, як було встановлено в ході розгляду справи, висновку відповідача про заниження доходу, який підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб і донарахування податку.

Згідно із п.177.10 ст.177 ПК України, фізичні особи - підприємці зобов`язані мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Відповідно до п.п.177.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України, не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Наказом Міністерства фінансів України N 395 від 14.03.2013 затверджено Порядок, який розроблено відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) для використання посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами.

Цей Порядок поширюється на платників податків - фізичних осіб (резидентів, нерезидентів), у тому числі самозайнятих осіб, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з Кодексом або податковими законами і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів відповідно до Кодексу (далі - платники податків).

Відповідно до п.2.3.2.2 цього Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

-чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

-зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

-у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідачем в Акті перевірки зазначено лише суми завищення валових витрат без посилання на первинні документи, на Книгу обліку доходів та витрат, без посилання на інші документальні підтвердження встановленого порушення.

Наданий відповідачем відзив на адміністративний позов повністю дублює вказане в Акті перевірки, жодних додаткових пояснень щодо виявленого порушення не надано.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду справи судом встановлено, що при прийнятті спірних рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч цим вимогам КАС України відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності своїх рішень.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0009241305 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 33808,85 грн., у тому числі за основним зобов`язанням у розмірі 27047,08 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 6761,77 грн; №0009231305 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 512064,81 грн., у тому числі за основним зобов`язанням у розмірі 341376,54 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 170688,27 грн.; №0009251305 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 412456,55 грн., у тому числі за основним зобов`язанням у розмірі 329965,23 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 82491,31 грн.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 243 - 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати прийняте 13 лютого 2018 року Головним управлінням ДФС у Запорізькій області податкове повідомлення-рішення №0009241305 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 33808,85 грн., у тому числі за основним зобов`язанням у розмірі 27047,08 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 6761,77 грн.

Визнати протиправним та скасувати прийняте 13 лютого 2018 року Головним управлінням ДФС у Запорізькій області податкове повідомлення-рішення №0009231305 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 512064,81 грн., у тому числі за основним зобов`язанням у розмірі 341376,54 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 170688,27 грн.

Визнати протиправним та скасувати прийняте 13 лютого 2018 року Головним управлінням ДФС у Запорізькій області податкове повідомлення-рішення №0009251305 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 412456,55 грн., у тому числі за основним зобов`язанням у розмірі 329965,23 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 82491,31 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39396146) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 9943,65 грн.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 25.04.2019.

Суддя Н.В. Стрельнікова