Рішення

від 13.05.2019 по справі 320/1045/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2019 року № 320/1045/19

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Лисенко В.І.,

за участі: секретаря судового засідання Приходько Н.І.,

представника позивача - Рассомагіна П.О.,

представника відповідача - Стаднюка В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Малого молодіжного підприємства "Прометей" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Мале молодіжне підприємство "Прометей" з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.10.2018 №0031611414, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 78085,00 грн.

В основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладено висновок податкового органу про протиправне віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам із ТОВ "Конкордвест" за період з 01.11.2016 по 30.11.2016 та з ТОВ "Східний Край" за період з 01.07.2017 по 31.07.2017. На думку податкового органу, господарські відносини між позивачем та контрагентами є фіктивними, та не мали реального характеру, оскільки товар фактично не поставлявся.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними та необґрунтованими, адже господарські відносини між ММП "Прометей" та ТОВ "Конкордвест", ТОВ "Східний Край" мали реальний характер, - товари поставлені контрагентами та оплачені позивачем, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності, видані контрагентами податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Тому, позивач вважає, що суб`єктивні переконання податкового органу не можуть бути підставою для відмови у праві на віднесення сум до податкового кредиту та визначення податку на прибуток підприємства.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмовий відзив, в якому зазначив, що оскаржуване рішення прийняте ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки позивачем занижено фінансовий результат оподаткування своєї діяльності та завищено податковий кредит за рахунок включення до витрат сум по розрахункам з ТОВ "Конкордвест", ТОВ "Східний Край", які не ґрунтувались на товарних господарських операціях.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

У судове засідання, призначене на 13.05.2019, прибули представник позивача та представник відповідача. Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити, представник відповідача з адміністративним позовом не погодився, наполягав на відмові у його задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Мале молодіжне підприємство "Прометей" згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстровано як юридична особа з 17.03.1992.

Як платник податків позивач перебуває на обліку у Києво-Святошинській об`єднаній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області та у відповідності до свідоцтва від 24.02.2012 №200029189 є платником податку на додану вартість.

Позивач ліцензований Міністерством аграрної політики та продовольства України на проведення фумізації (знезараження) об`єктів регулювання, визначених Законом України "Про карантин рослин", які переміщуються через державний кордон України та карантинні зони (ліцензія серії АВ №566883, а.с. 59).

Судом встановлено, що між ММП "Прометей" та ТОВ "Конкордвест" у період з 01.11.2016 по 30.11.2016 було здійснено господарську операцію по постачанню товару, а саме: селфос - 42 кг, актуал 20 л, пірімвіт 15 л, ципервіт-агро 10 л, на загальну суму 28903,00 грн, ПДВ - 5780,60 грн.

Сторонами господарської операції було оформлено рахунок фактуру від 25.11.2016 №25/11-2 (а.с.60).

Рух матеріальних цінностей убачається із видаткової накладної від 25.11.2016 №241, згідно якої ММП "Прометей" отримало 4 найменування товару на загальну суму 34683,60 грн у т.ч. ПДВ (а.с. 61).

Транспортування товару здійснено шляхом самовивезення ОСОБА_1 зі складу ТОВ "Конкордвест" на автомобілі марки ГАЗ 33023, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який використовувався згідно договору найму (оренди) транспортного засобу від 02.07.2012 №1068 (а.с. 62-65).

За результатами здійснення операції між контрагентами здійснено безготівковий розрахунок у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 25.11.2016 №226 на суму 34683,60 грн (а.с. 66).

Отриманий товар у подальшому був використаний позивачем у своїй господарській діяльності, про що свідчить договір підряду від 06.06.2016 №36-06/16 та додаткової угоди до нього від 09.12.2019 (а.с. 67-76).

08 грудня 2016 року ТОВ "Конкордвест" зареєструвало у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 25.11.2016 №171, на підставі чого позивач включив суму ПДВ по вищеописаній господарській операції до складу податкового кредиту (а.с. 79).

Також, ММП "Прометей" у період з 01.07.2017 по 31.07.2017 провадило господарську діяльність із ТОВ "Глобалтрансекспрес" (перейменовано у ТОВ "Східний Край").

Як убачається з матеріалів справи, між позивачем (Покупець) та ТОВ "Глобалтрансекспрес" (Продавець) було укладено договір постачання від 07.07.2017 №237, згідно умов якого, Продавець зобов`язується передати у власність Покупця товарно-матеріальні цінності, а саме: актуал, пірімвіт, ципервіт-агро, наповал, нокаут, а Покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити ці товарно-матеріальні цінності на умовах даного договору (а.с. 85-87).

Пунктом 1.2. вказаного договору передбачено, що кількість, найменування, вартість та інші індивідуальні особливості товару відображаються в специфікаціях або рахунках-фактурах.

У відповідності до пункту 1.3 договору, сторонами узгоджено, що право власності на товар переходить від Продавця до Покупця в момент фактичної передачі товару Продавцем Покупцю, про що свідчать підписи у видатковій накладній.

Сторонами господарської операції було оформлено рахунок фактуру від 17.07.2017 №214 (а.с.88).

Рух матеріальних цінностей убачається із видаткової накладної від 17.07.2017 №205, згідно якої ММП "Прометей" отримало 5 найменувань товару на загальну суму 338778,00 грн у т.ч. ПДВ (а.с. 89).

Транспортування товару здійснено шляхом самовивезення ОСОБА_1 зі складу ТОВ "Глобалтрансекспрес" на автомобілі марки ГАЗ 33023, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який використовувався згідно договору найму (оренди) транспортного засобу від 02.07.2012 №1068 (а.с. 62-65).

У тому числі перевезення товару оформлене товарно-транспортною накладною від 17.07.2017 №231, відповідно якої відпуск товару дозволив директор ТОВ "Глобалтрансекспрес" Мелокумова Н.О., а отримав товар водій/експедитор ОСОБА_2 (а.с. 90).

За результатами здійснення операції між контрагентами здійснено безготівковий розрахунок у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 17.08.2017 №155 на суму 118778,00 грн, від 15.08.2017 №142 на суму 120000,00 грн та від 08.08.2017 №141 на суму 100000,00 грн (а.с. 92-94).

Отриманий товар у подальшому був використаний позивачем у своїй господарській діяльності з такими контрагентами, як ТОВ "Північно-українська експертно-імпортна компанія", ПАТ "Жашківський елеватор", ПП "Петрушанко-Агро", ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", ТОВ "Берегівське хлібоприймальне підприємство", ТОВ "Агропромисловий комплекс Насташка", ПАТ "Королевський комбінат хлібопродуктів", на що вказують договори та первинні документи (а.с. 95- 144).

14 серпня 2017 року ТОВ "Глобалтрансекспрес" зареєструвало у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 17.07.2017 №15, на підставі чого позивач включив суму ПДВ по вищеописаній господарській операції до складу податкового кредиту (а.с. 145).

Надалі, посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання ММП "Прометей" податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Конкордвест" за період з 01.11.2016 по 30.11.2016 та з ТОВ "Східний Край" за період з 01.07.2017 по 31.07.2017.

За результатами перевірки складено Акт від 20.09.2018 №805/10-36-14-14/13723421, яким встановлено порушення ММП "Прометей" п.44.1 ст.44, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 62243,60 грн, у тому числі за листопад 2016 року у сумі 5780,60 грн, за липень 2017 року в сумі 56463,00 грн (а.с. 12-25).

До таких висновків контролюючий орган дійшов на підставі того, що у ТОВ "Конкордвест" відсутнє законне джерело введення в обіг номенклатури товарів, які реалізовані ММП "Прометей", а згідно баз даних, наявних у контролюючого органу встановлено, що такий контрагент позивача внесений до картки суб`єктів фіктивного підприємництва з порушенням кримінальної справи за фактом скоєння злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України. При цьому, керівник та засновник ТОВ "Конкордвест" - ОСОБА_3 у протоколі допиту свідка зазначив, що ніякого відношення до фінансово господарської діяльності такого товариства не мав.

Стверджуючи про безтоварність операцій позивача з ТОВ "Глобалтрансекспрес" ( перейменоване у ТОВ "Східний Край"), податковий орган вказав, що останній реалізував товар на адресу МПП "Прометей", який по ланцюгу було придбано у ТОВ "Мега Інвест Трейд". У свою чергу, ТОВ "Мега Інвест Трейд" придбало товар у ТОВ "Дніпро Інвест Капітал", який не має трудових та матеріальних ресурсів для надання послуг/товарів та не декларує податковий кредит з надання відповідних послуг від інших постачальників.

На підставі викладених у акті перевірки від від 20.09.2018 №805/10-36-14-14/13723421 висновків, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.10.2018 №0031611414, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 78085,00 грн (а.с. 47).

Позивач вважає висновки відповідача такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а прийняте ним податкове повідомлення - рішення протиправним, тому він звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Спірні у рамках даного провадження правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.пп. а , б п. 185.1 ст. 185 ПК об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 20 січня 2016 року (№ 21-4953а15) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Тобто, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту.

Дослідивши наявні у матеріалах справи документи, суд вважає, що вони містять всі обов`язкові для первинних документів реквізити та відповідають законодавчо визначеним вимогам. Поряд з цим, Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не було доведено юридичної дефектності чи невідповідності первинних документів вимогам чинного законодавства.

Як убачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами спору, по всім операціям, вчиненим позивачем з контрагентами, було складено та зареєстровано податкові накладні, а також наявні документи первинного бухгалтерського обліку, передбачені пунктом 201.11 статті 201 ПК України.

Натомість, в акті перевірки контролюючий орган стверджує про фіктивність та безтоварність здійснених ММП "Прометей" з ТОВ "Конкордвест" господарський операцій, посилаючись на обставину існування досудового розслідування за ознаками кримінального злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України та показаннями свідка - директора ТОВ "Конкордвест" про непричетність до діяльності товариства.

Такі доводи перевіряючих суд вважає необґрунтованими та безпідставними, пояснюючи це наступним.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі КПК України).

У частині першій статті 23 КПК закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Ідентична правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №822/551/18.

Надаючи господарській операції між ММП "Прометей" та ТОВ "Глобалтрансекспрес" (перейменоване у ТОВ "Східний Край") статусу безтоварності, податковий орган в акті перевірки посилається на відсутність у контрагентів по ланцюгу придбання ТОВ "Глобалтрансекспрес" матеріальних та трудових ресурсів.

Суд зауважує, що така обставина не виключає можливості реального виконання господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати у контрагента на праві оренди або лізингу. Обставини щодо відсутності спірного постачальника за місцезнаходженням, неможливості виконати ними спірні поставки в силу браку майна, основних фондів та трудових ресурсів, які є об`єктивно необхідними для досягнення результатів господарської діяльності тощо, є лише зовнішніми ознаками безтоварності господарської операції та самі по собі є недостатніми для висновку про недобросовісність податкової вигоди платника податків - покупця. Адже така недобросовісність виникає не в силу наявності ознак номінального суб`єкта господарювання у діяльності контрагента, а у разі впливу цих ознак на умови та/або економічні результати господарської операції та діяльність учасників господарського обороту. А тому необґрунтованість податкової вигоди характеризується відсутністю у господарської операції самостійної ділової мети, фіктивністю господарської операції, її обліком не у відповідності з дійсним економічним змістом, обізнаністю платника про невиконання його контрагентом податкових обов`язків тощо.

Між тим, право позивача на формування податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, у тому числі, контрагентами ТОВ "Глобалтрансекспрес".

Також, у ході розгляду справи та у відзиві на позовну заяву представником відповідача наголошено на тому, що господарська операція між ТОВ "Глобалтрансекспрес" та позивачем фактично не здійснювалась, оскільки за її результатами не оформлено специфікації та рахунки-фактури, а до перевірки не надано довіреність від 17.07.2017 №20 на отримання ОСОБА_2 . товарно-матеріальних цінностей.

З цього приводу суд зауважує, що посилання на такі обставини відсутні в акті перевірки від 20.09.2018 №805/10-36-14-14/13723421, складеному відповідачем за результатами проведення документальної позапланової перевірки позивача, що суперечить приписам часини другої статті 77 КАС України, у відповідності до яких, суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У той же час, такі твердження податкового органу не відповідають дійсності, так як до перевірки платником податку було надано рахунок фактуру від 17.07.2017 №214, про що зазначено у самому акті перевірки, а такий первинний документ відповідає умовам договору, укладеного між ММП "Прометей" та ТОВ "Глобалтрансекспрес" від 07.07.2017 №237.

Щодо ненадання ММП "Прометей" перевіряючим довіреності на право отримання ОСОБА_2 товарно-матеріальних цінностей, суд зазначає наступне.

Довіреність на отримання цінностей є документом, що підтверджує право довіреної особи отримати ТМЦ від імені суб`єкта господарювання. У свою чергу, для постачальника довіреність є підставою для відпуску ТМЦ одержувачу. По суті, довіреність є гарантією доставлення цінностей за призначенням.

Судом встановлено та підтверджується товарно-транспортною накладною від 17.07.2017 №231, що отримання товарно-матеріальних цінностей ОСОБА_2 відбулось на підставі довіреності від 17.07.2017 №20, яка була надана ТОВ "Глобалтрансекспрес".

Суд вважає, що відсутність у позивача довіреностей не може бути підставою для твердження про безтоварність господарських операцій, з огляду на те, що довіреність є документом, який видається покупцем (в даному випадку Підприємством) на свого представника для отримання товару у постачальника (контрагента) та залишається у розпорядженні останнього.

Отже, видані ММП "Прометей" довіреності зберігаються у його контрагентів, а тому їх надання позивачем, є об`єктивно неможливим.

До того ж, суд звертає увагу, що ОСОБА_2 , згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є особою, уповноваженою представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

При цьому, довіреність не містить інформації про господарську операцію, а лише вказує на наявність у певної особи тих чи інших повноважень. Відтак, вказаний документ не є первинним документом та, відповідно, підставою для здійснення бухгалтерського обліку у розумінні абзацу одинадцятого статті та частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Ідентичних висновків дійшов Верховний Суд, який зазначив, що посилання відповідача на відсутність довіреностей на отримання товарів не є підтвердженням безтоварності господарських операцій, оскільки наявність таких довіреностей не передбачена умовами, укладених договорів, та положеннями чинного законодавства (постанова К/9901/4625/17 від 15.05.2018 року у справі № 815/423/17).

Отже, беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про безспірність, фактичність та дійсність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оформлених достатньою, достовірною та належною доказовою базою, наявною в матеріалах справи (договорами, видатковими накладними, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями тощо), а тому податкове повідомлення-рішення від 22.10.2018 №0031611414, підлягає скасуванню.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1921,00 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 04.03.2019 №23 (а.с. 2).

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.10.2018 №0031611414.

Стягнути на користь Малого молодіжного підприємства "Прометей" (код ЄДРПОУ 13723421) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260) судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 16 травня 2019 р.