Постанова

від 21.01.2020 по справі 320/1045/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/1045/19 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Ісаєнко Ю.А.,

суддів: Земляної Г.В., Собківа Я.М.,

за участю секретаря Левченка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2019 у справі за адміністративним позовом Малого молодіжного підприємства "Прометей" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Мале молодіжне підприємство "Прометей" звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.10.2018 №0031611414, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 78085,00 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2019 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.10.2018 № 0031611414.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, апелянтом подано апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити в задоволенні позову.

Доводи апелянта обґрунтовані тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та положенням закону, оскільки позивачем занижено фінансовий результат оподаткування своєї діяльності та завищено податковий кредит за рахунок включення до витрат сум по розрахункам з ТОВ "Конкордвест", ТОВ "Східний Край", які не ґрунтувались на товарних господарських операціях.

Представник апелянта в судовому засіданні наполягав на задоволенні вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив скасувати, а в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, які з`явились, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Головним управління ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання ММП "Прометей" податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Конкордвест" за період з 01.11.2016 по 30.11.2016 та з ТОВ "Східний Край" за період з 01.07.2017 по 31.07.2017, результати якої оформлено актом від 20.09.2018 №805/10-36-14-14/13723421, яким встановлено порушення ММП "Прометей" п.44.1 ст.44, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 62243,60 грн., у тому числі за листопад 2016 року у сумі 5780,60 грн., за липень 2017 року в сумі 56463,00 грн.

В результаті виявлених порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.10.2018 № 0031611414, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 78085,00 грн.

Позивач не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що позивачем підтверджено реальність господарських операцій між ним та його контрагентами, що оформлено належною доказовою базою, наявною в матеріалах справи (договорами, видатковими накладними, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями тощо), а тому податкове повідомлення-рішення від 22.10.2018 № 0031611414 підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.пп. а , б п. 185.1 ст. 185 ПК об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Відтак, суд першої інстанції вірно вказав, що предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту.

Досліджуючи вказані обставини колегія суддів враховує, що Мале молодіжне підприємство "Прометей" згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстровано як юридична особа з 17.03.1992; позивач ліцензований Міністерством аграрної політики та продовольства України на проведення фумізації (знезараження) об`єктів регулювання, визначених Законом України "Про карантин рослин", які переміщуються через державний кордон України та карантинні зони (ліцензія серії АВ № 566883).

Між ММП "Прометей" та ТОВ "Конкордвест" у період з 01.11.2016 по 30.11.2016 було здійснено господарську операцію по постачанню товару, а саме: селфос - 42 кг, актуал 20 л, пірімвіт 15 л, ципервіт-агро 10 л, на загальну суму 28903,00 грн., ПДВ - 5780,60 грн.

Сторонами господарської операції було оформлено рахунок фактуру від 25.11.2016 № 25/11-2. Рух матеріальних цінностей убачається із видаткової накладної від 25.11.2016 № 241, згідно якої ММП "Прометей" отримало 4 найменування товару на загальну суму 34683,60 грн у т.ч. ПДВ.

Транспортування товару здійснено шляхом самовивезення ОСОБА_1 зі складу ТОВ "Конкордвест" на автомобілі марки ГАЗ 33023, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який використовувався згідно договору найму (оренди) транспортного засобу від 02.07.2012 №1068.

За результатами здійснення операції між контрагентами здійснено безготівковий розрахунок у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 25.11.2016 №226 на суму 34683,60 грн.

Отриманий товар у подальшому був використаний позивачем у своїй господарській діяльності, про що свідчить договір підряду від 06.06.2016 № 36-06/16 та додаткової угоди до нього від 09.12.2019.

08 грудня 2016 року ТОВ "Конкордвест" зареєструвало у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 25.11.2016 № 171, на підставі чого позивач включив суму ПДВ по вищеописаній господарській операції до складу податкового кредиту.

Також, ММП "Прометей" у період з 01.07.2017 по 31.07.2017 провадило господарську діяльність із ТОВ "Глобалтрансекспрес" (перейменовано у ТОВ "Східний Край").

Між позивачем (Покупець) та ТОВ "Глобалтрансекспрес" (Продавець) було укладено договір постачання від 07.07.2017 № 237, згідно умов якого, Продавець зобов`язується передати у власність Покупця товарно-матеріальні цінності, а саме: актуал, пірімвіт, ципервіт-агро, наповал, нокаут, а Покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити ці товарно-матеріальні цінності на умовах даного договору (а.с. 85-87).

Пунктом 1.2. вказаного договору передбачено, що кількість, найменування, вартість та інші індивідуальні особливості товару відображаються в специфікаціях або рахунках-фактурах.

У відповідності до пункту 1.3 договору, сторонами узгоджено, що право власності на товар переходить від Продавця до Покупця в момент фактичної передачі товару Продавцем Покупцю, про що свідчать підписи у видатковій накладній.

Сторонами господарської операції було оформлено рахунок фактуру від 17.07.2017 №214.

Рух матеріальних цінностей убачається із видаткової накладної від 17.07.2017 №205, згідно якої ММП "Прометей" отримало 5 найменувань товару на загальну суму 338778,00 грн у т.ч. ПДВ.

Транспортування товару здійснено шляхом самовивезення ОСОБА_1 зі складу ТОВ "Глобалтрансекспрес" на автомобілі марки ГАЗ 33023, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який використовувався згідно договору найму (оренди) транспортного засобу від 02.07.2012 №1068.

У тому числі перевезення товару оформлене товарно-транспортною накладною від 17.07.2017 №231, відповідно якої відпуск товару дозволив директор ТОВ "Глобалтрансекспрес" ОСОБА_2 , а отримав товар водій/експедитор ОСОБА_3 .

За результатами здійснення операції між контрагентами здійснено безготівковий розрахунок у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 17.08.2017 №155 на суму 118778,00 грн, від 15.08.2017 №142 на суму 120000,00 грн та від 08.08.2017 №141 на суму 100000,00 грн.

Отриманий товар у подальшому був використаний позивачем у своїй господарській діяльності з такими контрагентами, як ТОВ "Північно-українська експертно-імпортна компанія", ПАТ "Жашківський елеватор", ПП "Петрушанко-Агро", ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", ТОВ "Берегівське хлібоприймальне підприємство", ТОВ "Агропромисловий комплекс Насташка", ПАТ "Королевський комбінат хлібопродуктів", на що вказують договори та первинні документи.

14 серпня 2017 року ТОВ "Глобалтрансекспрес" зареєструвало у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 17.07.2017 №15, на підставі чого позивач включив суму ПДВ по вищеописаній господарській операції до складу податкового кредиту.

Дослідивши наявні у матеріалах справи документи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, який вказав, що вони містять всі обов`язкові для первинних документів реквізити та відповідають законодавчо визначеним вимогам. Поряд з цим, відповідачем як суб`єктом владних повноважень не було доведено юридичної дефектності чи невідповідності первинних документів вимогам чинного законодавства.

По операціям, вчиненим позивачем з контрагентами, було складено та зареєстровано податкові накладні, а також наявні документи первинного бухгалтерського обліку, передбачені пунктом 201.11 статті 201 ПК України.

Так, в акті перевірки контролюючий орган стверджує про фіктивність та безтоварність здійснених ММП "Прометей" з ТОВ "Конкордвест" господарський операцій, посилаючись на обставину існування досудового розслідування за ознаками кримінального злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України та показаннями свідка - директора ТОВ "Конкордвест" про непричетність до діяльності товариства.

Частиною четвертою статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 822/551/18, яка в контексті вимог ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковою для врахування судом.

Надаючи господарській операції між ММП "Прометей" та ТОВ "Глобалтрансекспрес" (перейменоване у ТОВ "Східний Край") статусу безтоварності, податковий орган в акті перевірки посилається на відсутність у контрагентів по ланцюгу придбання ТОВ "Глобалтрансекспрес" матеріальних та трудових ресурсів.

Водночас, така обставина не виключає можливості реального виконання господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати у контрагента на праві оренди або лізингу. Обставини щодо відсутності спірного постачальника за місцезнаходженням, неможливості виконати ними спірні поставки в силу браку майна, основних фондів та трудових ресурсів, які є об`єктивно необхідними для досягнення результатів господарської діяльності тощо, є лише зовнішніми ознаками безтоварності господарської операції та самі по собі є недостатніми для висновку про недобросовісність податкової вигоди платника податків - покупця. Адже така недобросовісність виникає не в силу наявності ознак номінального суб`єкта господарювання у діяльності контрагента, а у разі впливу цих ознак на умови та/або економічні результати господарської операції та діяльність учасників господарського обороту. А тому необґрунтованість податкової вигоди характеризується відсутністю у господарської операції самостійної ділової мети, фіктивністю господарської операції, її обліком не у відповідності з дійсним економічним змістом, обізнаністю платника про невиконання його контрагентом податкових обов`язків тощо.

Між тим, право позивача на формування податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, у тому числі, контрагентами ТОВ "Глобалтрансекспрес".

Відхиляються колегією суддів вказані вище посилання в апеляційній скарзі на порушення та невідповідності у ланцюгу постачання контрагента, позаяк в контексті вимог податкового законодавства такі порушення не можуть бути достатньою підставою для висновку про порушення саме покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо декларування суми витрат і/чи податкового кредиту, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 26 червня 2018 року у справі №805/5048/15-а, у справі № 825/722/14.

Разом з тим, статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 р. по справі № 816/809/17, від 13.03.2018 р. по справі № 814/3520/13-а, а також є сталою у практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні по справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 р. (2009 р., заява № 3991/03) Європейським судом зазначено, що платник податків не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Щодо посилань апелянта на ненадання ММП "Прометей" перевіряючим довіреності на право отримання ОСОБА_3 товарно-матеріальних цінностей, то суд першої інстанції обґрунтовано відхилив такі доводи, вказавши, що довіреність на отримання цінностей є документом, що підтверджує право довіреної особи отримати ТМЦ від імені суб`єкта господарювання. У свою чергу, для постачальника довіреність є підставою для відпуску ТМЦ одержувачу. По суті, довіреність є гарантією доставлення цінностей за призначенням.

Як видно з матеріалів справи, та зокрема підтверджується товарно-транспортною накладною від 17.07.2017 №231, отримання товарно-матеріальних цінностей Рассомагіним П.О. відбулось на підставі довіреності від 17.07.2017 №20, яка була надана ТОВ "Глобалтрансекспрес".

Відтак, відсутність у позивача довіреностей не може бути підставою для твердження про безтоварність господарських операцій, з огляду на те, що довіреність є документом, який видається покупцем (в даному випадку Підприємством) на свого представника для отримання товару у постачальника (контрагента) та залишається у розпорядженні останнього.

Отже, видані ММП "Прометей" довіреності зберігаються у його контрагентів, а тому їх надання позивачем, є об`єктивно неможливим.

До того ж, ОСОБА_3 , згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є особою, уповноваженою представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

При цьому, довіреність не містить інформації про господарську операцію, а лише вказує на наявність у певної особи тих чи інших повноважень. Відтак, вказаний документ не є первинним документом та, відповідно, підставою для здійснення бухгалтерського обліку у розумінні абзацу одинадцятого статті та частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, який зазначив, що посилання відповідача на відсутність довіреностей на отримання товарів не є підтвердженням безтоварності господарських операцій, оскільки наявність таких довіреностей не передбачена умовами, укладених договорів, та положеннями чинного законодавства (постанова К/9901/4625/17 від 15.05.2018 року у справі № 815/423/17).

Апелянтом при апеляційному оскарженні не наведено переконливих доводів та не надано належних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених між позивачем та його контрагентами господарських операцій, та/або свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування показників податкового кредиту за наслідками спірних господарських операцій.

Колегія суддів також критично оцінює посилання представника апелянта, викладені під час апеляційного розгляду справи стосовно наявності судових рішень щодо контрагентів позивача, які начебто свідчать про безтоварність вищевказаних господарських операцій та дефекти правового статусу таких контрагентів, позаяк апелянтом не надано копій таких судових рішень, не вказано про такі в апеляційній скарзі, а лише усно зазначено про факт їх прийняття в 2019 році, в той час як предметом розгляду є правовідносини, які мали місце у період з 2016 по 2017 рік.

Враховуючи викладене нормативне регулювання та обставини справи, судом першої інстанції обґрунтовано задоволені позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2019 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

(Постанову у повному обсязі складено 27.01.2020)

Головуючий суддя Ю.А. Ісаєнко

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Я.М. Собків