Рішення

від 06.05.2019 по справі 580/292/19

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2019 року справа № 580/292/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кульчицького С.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Зачепи Х.В.

представник позивача Попова А.В. - за ордером,

представника відповідача Єременко Л.В.- за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження, в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Енергопласт» до Управління державної архітектурної будівельної інспекції у Черкаській області, Державної архітектурної будівельної інспекції України про визнання протиправним і скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Енергопласт» (далі - позивач) з позовом до Управління державної архітектурної будівельної інспекції у Черкаській області (далі - відповідач 1), Державної архітектурної будівельної інспекції України (далі - відповідач 2), в якому просить визнати протиправним та скасувати припис Управління державної архітектурної будівельної інспекції у Черкаській області про усунення порушень, пов`язаних з додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури, яка підлягає ліцензуванню від 03.12.2018 № 22/67-л/36.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що здійснює господарську діяльність з будівництва об`єктів IV і V категорії складності на підставі виданої Державною архітектурно-будівельної інспекції України 29.04.2016 ліцензії, строком дії по 04.04.2021. У зв`язку із зміною з 15.04.2016 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 № 256 «Деякі питання ліцензування будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками» коду виду робіт без зміни назви такого виду робіт із провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, які має право виконувати позивач оскаржуваним приписом зобов`язано позивача у термін до 01.03.2019 узгодити з діючим Переліком видів робіт господарської діяльності з будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. На думку позивача, з огляду на приписи Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1/99-рп та відсутність правового акта, на підставі якого у ліцензіата виникає обов`язок змінити (привести у відповідність) коди видів робіт, які затверджені до виданої органом ліцензування ліцензії, до найменування кодів видів робіт, які затверджені після видачі такої ліцензії, оскаржуваний припис є протиправним та таким, що підлягає до скасування.

Ухвалою від 30.01.2019 відкрито провадження у справі за даним позовом, призначено підготовче провадження.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, 04.04.2019 представником Державної архітектурної будівельної інспекції України надано до суду відзив, відповідно до якого вказує на безпідставність позовних вимог, оскільки підставою для винесення оскаржуваного припису стало виявлення в ході планової перевірки щодо додержання позивачем ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 № 256, що перелік робіт до ліцензії товариства не узгоджений з діючим Переліком видів робіт із провадження господарської діяльності з будівництва.

Ухвалою від 04.04.2019 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 11 год. 00 хв. 06.05.2019.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити повністю з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив від 03.05.2019.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, проти задоволення позову заперечувала посилаючись на обставини зазначені у відзиві та додаткових письмових поясненнях до відзиву від 03.05.2019.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено та визнається сторонами, що товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Енергопласт» 29.04.2016 на підставі наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 13-Л видано ліцензію на здійснення господарської діяльності з будівництва об`єктів IV і V категорії складності (за переліком видів робіт згідно з додатком), строк дії ліцензії з 04.04.2016 по 29.04.2021, реєстраційний запис 2013026371.

У подальшому на підставі законів України Про ліцензування видів господарської діяльності , Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , Про регулювання містобудівної діяльності , постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 №609 Про затвердження переліку органів ліцензування та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» , Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 № 294, направлення від 27.11.2018 № 67-Л у період з 27.11.2018 по 03.12.2018 посадовими особами Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області було проведено планову перевірку додержання додержання товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Енергопласт» ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками.

За результатами вказаної перевірки було складено акт від 03.12.2018 № 67-л.

Згідно з актом від 27.11.2018 року № 67-л під час перевірки було встановлено, що під час перевірки перелік робіт до ліцензії товариства не узгоджений з діючим Переліком видів робіт із провадження господарської діяльності з будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України, чим порушено вимоги пункту 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, затверджених Постановою КМУ від 30.03.2016 №256.

З метою усунення виявленого порушення Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області було винесено припис про усунення порушень, пов`язаних з додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури, яка підлягає ліцензуванню №22/67-л/36 від 03.12.2018.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначає Закон України Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011 р. № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI), який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Положеннями статті 41 Закону № 3038-VI визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

При вирішенні спору суд бере до уваги, що Закон України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 02.03.2015 №222-VIII (далі - Закон №222-VIII) регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності.

Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України №222-VIII визначено, що ліцензійні умови - це нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, іншого уповноваженого законом органу державної влади, положення якого встановлюють вичерпний перелік вимог, обов`язкових для виконання ліцензіатом, та вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 цього Закону ліцензія - це запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про рішення органу ліцензування щодо наявності у суб`єкта господарювання права на провадження визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Частинами 1-2 статті 9 Закону №222-VIII передбачено, що ліцензіат зобов`язаний виконувати вимоги ліцензійних умов відповідного виду господарської діяльності, а здобувач ліцензії для її одержання - відповідати ліцензійним умовам.

Ліцензійні умови та зміни до них розробляються органом ліцензування, що є центральним органом виконавчої влади, підлягають погодженню спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та затверджуються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, визначених законом.

15 квітня 2016 року набрали чинності Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 №256 (далі - Ліцензійні умови).

Відповідно до пункту 1 Ліцензійних умов ці ліцензійні умови встановлюють вичерпний перелік організаційних, кадрових, технологічних і спеціальних вимог до провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, що обов`язкові для виконання ліцензіатом, а також вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії.

Пункт 2 Ліцензійних умов передбачає, що господарська діяльність з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, підлягає ліцензуванню за переліком видів робіт із провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, які підлягають ліцензуванню, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - перелік робіт).

Таким чином, постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 №256 затверджено перелік видів робіт із провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, які підлягають ліцензуванню.

Отже, починаючи з 15.04.2016 відбулась зміна коду виду робіт без зміни назви такого виду робіт із провадження господарської діяльності з будівництва вказаних об 'єктів, які має право виконувати позивач.

Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Енергопласт» 29.04.2016 на підставі наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 13-Л видано ліцензію на здійснення господарської діяльності з будівництва об`єктів IV і V категорії складності (за переліком видів робіт згідно з додатком), строк дії ліцензії з 04.04.2016 по 29.04.2021, реєстраційний запис 2013026371.

Тобто станом на 15.04.2016 у позивача діяла відповідна ліцензія, до якої затверджений додаток, який передбачає перелік робіт провадження господарської діяльності, пов`язаної із будівництвом об`єктів.

При цьому, найменування переліку видів робіт провадження господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури, доданого до ліцензії позивача реєстраційний запис 2013026371 співпадає із найменуваннями переліку видів робіт провадження господарської діяльності, що передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 №256, за винятком робіт, які на даний час не підлягають ліцензуванню.

Частиною 1 статті 20 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" передбачено, що за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування посадові особи суб`єктів господарювання несуть адміністративну відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Отже, зазначена вище стаття не передбачає відповідальність за невідповідність кодів у переліку видів робіт із провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, який затверджений органом ліцензування до ліцензії наданої 29.04.2016, строк дії якої починається з 04.04.2016, діючому з 15.04.2016 переліку робіт, який затверджений Кабінетом Міністрів України.

При вирішенні спору суд бере до уваги, що не існує жодного нормативного документа, на підставі якого у ліцензіата виникає обов`язок змінити (привести у відповідність) коди видів робіт, які затверджені до виданої органом ліцензування ліцензії, до найменування кодів видів робіт, які затверджені після видачі такої ліцензії.

Відтак суд висновує, що зміна коду виду діяльності не призводить до порушення ліцензійних умов, та не визначає необхідність здійснювати зміну видів робіт, які передбачені переліком видів робіт із провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, які підлягають ліцензуванню.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу доброго врядування .

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах Beyeler v. Italy № 33202/96, Oneryildiz v. Turkey № 48939/99, Moskal v. Poland № 10373/05).

Аналіз наведених правових норм та обставин справи дає підстави для висновку, що позивачем не було порушено пункт 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності! належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, затверджених Постановою КМУ від 30.03.2016 №256, відтак позовні вимоги є правомірними та такими, що належать до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), зокрема у п.58 рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04 повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Таким чином, на підставі викладеного вище, з огляду на підстави та предмет спору, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, суд дійшов до висновку, що позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем сплачено судовий збір у сумі 1 921 грн 00 коп.

Враховуючи, що позов підлягає до повного задоволення, витрати зі сплати судового збору на вказану суму належить стягнути на користь позивача солідарно з Управління державної архітектурної будівельної інспекції у Черкаській області, Державної архітектурної будівельної інспекції України за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 14, 77, 90, 139, 242-246, 255, 271, 272, 287, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Енергопласт» (18023, м. Черкаси, вул. Одеська, 66, ідентифікаційний код 22793863) до Управління державної архітектурної будівельної інспекції у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Небесної Сотні, 31/1), Державної архітектурної будівельної інспекції України (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 37471912) про визнання протиправним і скасування рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис Управління державної архітектурної будівельної інспекції у Черкаській області про усунення порушень, пов`язаних з додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури, яка підлягає ліцензуванню від 03.12.2018 № 22/67-л/36.

Стягнути солідарно з Управління державної архітектурної будівельної інспекції у Черкаській області, Державної архітектурної будівельної інспекції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Енергопласт» витрати зі сплати судового збору у сумі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до суду апеляційної інстанції через Черкаський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16.05.2019.

Суддя С.О. Кульчицький