Постанова

від 05.09.2019 по справі 580/292/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/292/19 Суддя (судді) першої інстанції: С.О. Кульчицький

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Парінова А.Б,

Беспалова О.О.,

за участю

секретаря судового засідання Кузьміної Ю.О.,

представника позивача Попова А.В.,

представника відповідача - ДАБІ Гаврилюк Е.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 травня 2019 року (повний текст складено 16.05.2019, суддя Кульчицький С.О.) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Енергопласт до Управління державної архітектурної будівельної інспекції у Черкаській області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Енергопласт звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Управління державної архітектурної будівельної інспекції у Черкаській області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, в якому просило визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушень, пов`язаних з додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури, яка підлягає ліцензуванню від 03.12.2018 № 22/67-л/36.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06 травня 2019 року позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано припис Управління державної архітектурної будівельної інспекції у Черкаській області про усунення порушень, пов`язаних з додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури, яка підлягає ліцензуванню від 03.12.2018 № 22/67-л/36; стягнуто солідарно з Управління державної архітектурної будівельної інспекції у Черкаській області, Державної архітектурної будівельної інспекції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Енергопласт" витрати зі сплати судового збору у сумі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Державна архітектурно-будівельна інспекція України подала апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неправильне та неповне дослідження судом обставин справи, просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 травня 2019 року та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач вказує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року №401 було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 30 березня 2016 року №256 Деякі питання ліцензування будівництва об`єктів ІV і V категорій складності, і відповідно до цієї постанови і затверджено новий Перелік видів робіт із провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, які підлягають ліцензуванню, а тому зміна кодів відбулася саме з 07.06.2017, а не до моменту видачі ліцензії.

Апелянт зазначає, що дотримання вимог чинного законодавства є не правом, а обов`язком ліцензіата, який здійснює господарську діяльність з будівництва таких об`єктів.

14.08.2019 до суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Енергопласт просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У відзиві позивач вказує, що не існує жодного нормативного документу, на підставі якого у позивача виникає обов`язок змінити (привести у відповідність) коди видів робіт, які затверджені до виданої органом ліцензування ліцензії, до найменування кодів видів робіт, які затверджені після видачі такої ліцензії. Одночасно з цим, Порядок ліцензування та Додаток 6 до нього не містить механізму та порядку зміни (приведення у відповідність) кодів видів робіт, натомість зазначені нормативно-правові акти кореспондуються з Законом України Про ліцензування видів господарської діяльності , яким передбачено внесення змін до існуючої ліцензії у разі або розширення провадження виду господарської діяльності або їх звуження.

02.09.2019 до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, у яких, зокрема, апелянт вказує, що суд першої інстанції не дослідив, що законодавством у сфері ліцензування визначено спосіб, яким перелік робіт до ліцензії може бути приведений у відповідність до Переліку видів робіт, зокрема, п.15 Порядку № 1396 визначено, що до переліку робіт за рішенням органу ліцензування, прийнятим на підставі письмового або в електронному вигляді звернення заявника, можуть вноситися зміни.

Також, апелянт зауважує, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що починаючи з 15.04.2016 відбулась зміна коду виду робіт без зміни назви такого виду робіт із провадження господарської діяльності з будівництва вказаних об`єктів, які має право виконувати позивач, та проігноровано, що Перелік видів робіт, що є додатком до ліцензії ТОВ Енергопласт , затверджено наказом Мінрегіону від 27.01.2009 № 47, який не є нормативно-правовим актом Кабінету Міністрів України, у розумінні п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 222.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, думку представника позивача та думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Енергопласт" 29.04.2016 на підставі наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 13-Л видано ліцензію на здійснення господарської діяльності з будівництва об`єктів IV і V категорії складності (за переліком видів робіт згідно з додатком), строк дії ліцензії з 04.04.2016 по 29.04.2021, реєстраційний запис 2013026371.

У подальшому на підставі законів України Про ліцензування видів господарської діяльності , Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , Про регулювання містобудівної діяльності , постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 №609 Про затвердження переліку органів ліцензування та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України", Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 № 294, направлення від 27.11.2018 № 67-Л у період з 27.11.2018 по 03.12.2018 посадовими особами Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області було проведено планову перевірку додержання товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Енергопласт" ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками.

За результатами вказаної перевірки було складено акт від 03.12.2018 № 67-л.

Згідно з актом від 27.11.2018 року № 67-л під час перевірки було встановлено, що під час перевірки перелік робіт до ліцензії товариства не узгоджений з діючим Переліком видів робіт із провадження господарської діяльності з будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України, чим порушено вимоги пункту 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, затверджених Постановою КМУ від 30.03.2016 №256.

З метою усунення виявленого порушення Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області було винесено припис про усунення порушень, пов`язаних з додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури, яка підлягає ліцензуванню №22/67-л/36 від 03.12.2018.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначає Закон України Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011 р. № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI), який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Положеннями статті 41 Закону № 3038-VI визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 02.03.2015 №222-VIII (далі - Закон України №222-VIII) визначено, що ліцензійні умови - це нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, іншого уповноваженого законом органу державної влади, положення якого встановлюють вичерпний перелік вимог, обов`язкових для виконання ліцензіатом, та вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України №222-VIII ліцензія - це запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про рішення органу ліцензування щодо наявності у суб`єкта господарювання права на провадження визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Частинами 1-2 статті 9 Закону України №222-VIII передбачено, що ліцензіат зобов`язаний виконувати вимоги ліцензійних умов відповідного виду господарської діяльності, а здобувач ліцензії для її одержання - відповідати ліцензійним умовам.

Ліцензійні умови та зміни до них розробляються органом ліцензування, що є центральним органом виконавчої влади, підлягають погодженню спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та затверджуються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, визначених законом.

15 квітня 2016 року набрали чинності Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 №256 (далі - Ліцензійні умови).

Відповідно до пункту 1 Ліцензійних умов ці ліцензійні умови встановлюють вичерпний перелік організаційних, кадрових, технологічних і спеціальних вимог до провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, що обов`язкові для виконання ліцензіатом, а також вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії.

Пункт 2 Ліцензійних умов передбачає, що господарська діяльність з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, підлягає ліцензуванню за переліком видів робіт із провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, які підлягають ліцензуванню, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - перелік робіт).

Таким чином, постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 №256 затверджено перелік видів робіт із провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, які підлягають ліцензуванню.

Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Енергопласт" на підставі наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 13-Л від 04.04.2016 видано ліцензію на здійснення господарської діяльності з будівництва об`єктів IV і V категорії складності (за переліком видів робіт згідно з додатком), строк дії ліцензії з 04.04.2016 по 29.04.2021, реєстраційний запис 2013026371 .

Разом з тим, 10.06.2017 набув чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності № 1817-VIIІ від 17.01.2017 року (далі - Закон України № 1817-VIII), яким було внесено зміни до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , зокрема до ст.32, в частині скасування категорій складності об`єктів та поділу їх на три класи наслідків. Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №1817 - VІІІ визначено, що з дня набрання чинності цим Законом об`єкти будівництва: I та II категорій складності належать відповідно до об`єктів з незначними (СС1) наслідками; III (крім об`єктів, які виробляють електричну енергію з енергії вітру) та IV категорій складності належать відповідно до об`єктів з середніми (CC2) наслідками; V категорії складності належать відповідно до об`єктів із значними (СС3) наслідками.

Також, вказаним Законом України №1817 - VІІІ п.9 ч. 1 ст. 7 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності , було викладено в новій редакції, відповідно до якої будівництво об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, підлягає ліцензуванню з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про архітектурну діяльність".

Статтею 17 Закону України "Про архітектурну діяльність" визначено, що господарська діяльність, пов`язана із створенням об`єкта архітектури, підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства. Порядок ліцензування господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури, визначається Кабінетом Міністрів України.

07 червня 2017 року постановою Кабінету Міністрів України Про внесення змін до Порядку ліцензування господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури було, зокрема п. 1 Порядку ліцензування господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 05.12.2017 №1396 викладено в редакції, відповідно до якої цей Порядок, що розроблений відповідно до Законів України "Про ліцензування видів господарської діяльності", Про архітектурну діяльність", Про основи містобудування" та Про регулювання містобудівної діяльності", встановлює загальні вимоги до ліцензування господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками (далі - будівельна діяльність) .

Постанова Кабінету Міністрів України Про внесення змін до Порядку ліцензування господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури набирає чинності з дня її опублікування, але не раніше дня набрання чинності Законом України від 17 січня 2017 року № 1817-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності").

Крім того, 10 серпня 2017 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 401 від 07.06.2017, якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 30 березня 2016 року № 256 "Деякі питання ліцензування будівництва об`єктів IV і V категорій складності", зокрема назву постанови викладено в такій редакції: "Деякі питання ліцензування будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками".

Постановою Кабінету Міністрів України № 401 від 07.06.2017 року було викладено в новій редакції Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з будівництва та визначено, що ці Ліцензійні умови встановлюють вичерпний перелік організаційних, кадрових, технологічних і спеціальних вимог до провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, що обов`язкові для виконання ліцензіатом, а також вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії. Дія цих Ліцензійних умов поширюється на всіх суб`єктів господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які виконують роботи з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, за переліком робіт.

Так, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що після набуття чинності переліченими нормами законодавства, суб`єкти містобудування, які виконують роботи з будівництва об`єктів, які за класом наслідків належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, за переліком робіт, повинні були отримати відповідну ліцензію.

При вирішенні спору колегія суддів враховує, що відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності будівництво об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, - з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про архітектурну діяльність".

Положеннями ч.1 ст.8 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" визначено, що у разі запровадження ліцензування нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, ліцензійні умови провадження нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, набирають чинності у строк, необхідний для приведення суб`єктом господарювання своєї діяльності у відповідність із вимогами ліцензійних умов, але не менш як через два місяці з дня їх прийняття.

Тобто станом на 15.04.2016 у позивача діяла відповідна ліцензія, до якої затверджений додаток, який передбачає перелік робіт провадження господарської діяльності, пов`язаної із будівництвом об`єктів.

При цьому, найменування переліку видів робіт провадження господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури, доданого до ліцензії позивача реєстраційний запис 2013026371 співпадає із найменуваннями переліку видів робіт провадження господарської діяльності, що передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 №256, за винятком робіт, які на даний час не підлягають ліцензуванню.

Частиною 1 статті 20 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" передбачено, що за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування посадові особи суб`єктів господарювання несуть адміністративну відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Отже, зазначена вище стаття не передбачає відповідальність за невідповідність кодів у переліку видів робіт із провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, який затверджений органом ліцензування до ліцензії наданої 04.04.2016, строк дії якої починається з 04.04.2016, діючому з 15.04.2016 переліку робіт, який затверджений Кабінетом Міністрів України.

При цьому, колегія суддів зазначає, що не існує жодного нормативного документа, на підставі якого у ліцензіата виникає обов`язок змінити (привести у відповідність) коди видів робіт, які затверджені до виданої органом ліцензування ліцензії, до найменування кодів видів робіт, які затверджені після видачі такої ліцензії.

Відтак, з вказаного слідує, що зміна коду виду діяльності не призводить до порушення ліцензійних умов, та не визначає необхідність здійснювати зміну видів робіт, які передбачені переліком видів робіт із провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, які підлягають ліцензуванню.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу доброго врядування .

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах Beyeler v. Italy № 33202/96, Oneryildiz v. Turkey № 48939/99, Moskal v. Poland № 10373/05).

Аналіз наведених правових норм та обставин справи дає підстави для висновку, що позивачем не було порушено пункт 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, затверджених Постановою КМУ від 30.03.2016 №256.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час пер ляду справи судом апеляційної інстанції та не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв`язку з чим не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який відповідачем в даному випадку не виконаний.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 05 вересня 2019 року.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді А.Б. Парінов

О.О. Беспалов