Постанова

від 08.05.2019 по справі 140/2767/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2019 рокуЛьвів№ 857/2735/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Гудима Л.Я., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Імпортагротех ,

на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 січня 2019 року (суддя - Ковальчук В.Д., час ухвалення - 10:59, місце ухвалення - м.Луцьк, дата складання повного тексту - 01.02.2019 року),

в адміністративній справі №140/2767/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Імпортагротех до Головного управління ДФС у Волинській області,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У грудні 2018 року позивач ТзОВ Імпортагротех звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ГУ ДФС у Волинській області, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача: - форми Д №0467021307 від 11.01.2019 року про збільшення грошового зобов`язання на 12677,70 грн. по сплаті податку з доходів фізичних осіб, з яких 10142,16 грн. за податковим зобов`язанням та 2535,54 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); - форми Д №0467001307 від 11.01.2019 року про збільшення грошового зобов`язання на 866,31 грн. по сплаті військового збору, з яких 693,05 грн. за податковим зобов`язанням та 173,26 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); - форми Р №0016321403 від 11.01.2019 року про збільшення грошового зобов`язання на 147371,25 грн. по сплаті податку на прибуток приватних підприємств, з яких 117897 грн. за податковим зобов`язанням та 29474,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відповідач ГУ ДФС у Волинській області позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29 січня 2019 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

З цим рішенням суду першої інстанції від 29.01.2019 року не погодився позивач ТзОВ Імпортагротех та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду є незаконним через неправильне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що 01.07.2016 р. між позивачем та ФОП Бордовським А ОСОБА_1 був укладений договір по виконанню робіт (наданню послуг) для оптимізації роботи підприємства за допомогою Інтернет-ресурсів та різних комп`ютерних програм, що включають, зокрема, діагностику комп`ютерного обладнання, розробку змін дизайну, оновлення контенту, розробку сайту та дизайну, розробку змін сайту, проведення перевірки комп`ютерної техніки на наявність вірусів. На підтвердження виконання зазначених робіт позивач надав акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за жовтень 2016 року - березень 2018 року, оборотно-сальдові відомості по рахунках, інвентарні картки обліку основних засобів (ноутбуків), акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, банківські виписки, скріншоти із сайтів інформаційно-торгових ресурсів про розміщення оголошень про продаж ТзОВ Імпортагротех сільськогосподарської техніки. Вважає апелянт, що акти здачі-приймання є належними первинними документами в розумінні ст.44 ПК України для ведення обліку витрат по спірних господарських операціях для цілей оподаткування. Зазначає апелянт, що чинним податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ті чи інші господарські операції та не висуває вимоги щодо ступеня деталізації змісту для врахування витрат на їх списання у податковому обліку платника. Таким чином, відповідачем неправомірно встановлено заниження позивачем об`єкту оподаткування податком на прибуток за вищенаведеною господарською операцією на суму 608780 грн.. Також, апелянт звертає увагу на те, що позивачем були надані податковому органу в повному обсязі документи щодо службового відрядження ОСОБА_2 у 2016 році в Республіку Білорусь на РУП Брестская областная сельскохозяйственная опитная станция Национальной академии наук Беларуси з 01.11.2016 р. по 15.12.2016 року. Тому, суд першої інстанції безпідставно погодився з висновками податкового органу про заниження позивачем фінансового результату до оподаткування податку на прибуток на суму 46203,16 грн., що пов`язані із вищезгаданим відрядженням ОСОБА_2 .. Вказує апелянт, що висновки податкового органу суперечать не лише положенням ПК України, але й практиці Європейського суду з прав людини.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 29.01.2019 р. та прийняти нове рішення, яким задоволити позовну заяву.

Відповідач ГУ ДФС у Волинській області подав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду від 29.01.2019 р. залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи та їх представників, які з`явились в засідання суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з урахуванням наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем ГУ ДФС у Волинській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача ТзОВ Імпортагротех податкового законодавства за період з 30.04.2015 р. по 31.03.2018 р. з питань що стали предметом заперечення.

Із змісту вказаного Акту перевірки від 28.09.2018 року №21125/14-03/39775186 видно, що за результатами перевірки встановлено порушення ТзОВ Імпортагротех , зокрема: - п.44.6, ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.170.9.1 п.170.9 ст.170 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток що підлягає сплаті до бюджету на суму 297897 грн., у тому числі за 2016 рік в сумі 223312 грн., за 1 квартал 2017 року в сумі 18857 грн., за 2 квартал 2017 року в сумі 19224 грн., за 3 квартал 2017 року в сумі 18014 грн., за 4 квартал 2017 року в сумі 6210 грн., та за 1 квартал 2018 року в сумі 12280 грн.; - пп.164.2.11, 164.2.17 абз. г п.164.2, п.164.5 ст.164, пп.168.1.1, 168.1.2, 168.1.4 п.168.1 ст.168, п.170.9 ст.170, п.176.2 ст.176 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб при виплаті платникам податків доходу за 2016 рік в сумі 190142,16 грн. та по військовому збору в сумі 15693,05 грн. (а.с. 9-53 Т.1).

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем винесено відносно позивача податкові повідомлення-рішення: - №0011201403 від 04.10.2018 року про збільшення грошового зобов`язання по сплаті податку на прибуток приватних підприємств на суму 372371,25 грн., в тому числі 297897 грн. за податковим зобов`язанням та 74474,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); - №0456411307 від 05.10.2018 року про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 282677,70 грн., з яких 190142,16 грн. за податковим зобов`язанням та 92535,54 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); - №0456421307 від 05.10.2018 року про збільшення грошового зобов`язання з військового збору в сумі 23366,31 грн., в тому числі 15693,05 грн. за податковим зобов`язанням та 7673,26 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 94, 95, 96 Т.1).

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 13.12.2018 р. №40293/6/99-99-11-04-01-25, яким скасовано податкові повідомлення-рішення: - №0011201403 від 04.10.2018 року в частині взаємовідносин позивача з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 ; - №0456411307 від 05.10.2018 року в частині податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб по основному платежу у сумі 180000 грн. та у частині застосованої штрафної санкції в сумі 90000 грн.; - №0456421307 від 05.10.2018 року в частині податкового зобов`язання по військовому збору по основному платежу у сумі 15000 грн. та у частині застосованої штрафної санкції в сумі 7500 грн.. В іншій частині податкові повідомлення-рішення залишені без змін (а.с. 101-109 Т.1).

З урахуванням результатів розгляду скарги Товариства (рішення ДФС України від 13.12.2018 р. №40293/6/99-99-11-04-01-25) та на підставі висновків Акта перевірки від 28.09.2018 року, відповідачем ГУ ДФС у Волинській області прийнято податкові повідомлення-рішення: - форми Д №0467021307 від 11.01.2019 року про збільшення грошового зобов`язання по сплаті податку з доходів фізичних осіб на суму 12677,70 грн., з яких 10142,16 грн. за податковим зобов`язанням та 2535,54 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); - форми Д №0467001307 від 11.01.2019 року про збільшення грошового зобов`язання по сплаті військового збору на суму 866,31 грн., з яких 693,05 грн. за податковим зобов`язанням та 173,26 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); - форми Р №0016321403 від 11.01.2019 року про збільшення грошового зобов`язання по сплаті податку на прибуток приватних підприємств на суму 147371,25 грн., з яких 117897 грн. за податковим зобов`язанням та 29474,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 109, 111, 112 Т.2).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України).

Так, відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України), господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу (пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України).

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999р. № 996-XIV (далі - Закон).

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст.9 Закону).

На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов`язані складати фінансову звітність (ст.11 Закону).

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства (ч.1 ст.3 Закону).

Суд апеляційної інстанції також враховує, що будь-які документи мають силу первинних документів і можуть бути використані для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарських операцій.

При цьому, сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності включення сум витрат до податкового обліку, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. З метою податкового обліку господарські операції мають оформлюватися будь-якими первинними документами, але їх зміст та складання повинні відповідати не лише вимогам податкового законодавства, а й законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції.

Відтак, розглядаючи спір про правомірність формування платником податку понесених витрат, необхідно надати належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмету доказування, в їх сукупному зв`язку один з одним, з`ясувати характер та зміст спірних операцій позивача з його контрагентом, дослідити договори укладені з останнім, а також усі укладені на його реалізацію первинні документи, пов`язані з їх виконанням та які належить складати залежно від певного виду господарської операції, і лише на підставі цього зробити вмотивований висновок про достовірність чи не достовірність даних, вказаних в первинних документах, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, а також про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій.

Так, з матеріалів адміністративної справи видно, що між позивачем ТзОВ Імпортагротех (Замовник) та ФОП ОСОБА_4 (Виконавець) було укладено договір №01/07-2016-ГО від 01.07.2016 року про надання послуг, відповідно до якого Виконавець бере на себе зобов`язання по виконанню робіт (наданню послуг) для оптимізації роботи підприємства за допомогою Інтернет-ресурсів та різних комп`ютерних програм, а Замовник зобов`язується прийняти послуги та своєчасно оплати Виконавцю їх вартість (п.1.1 Договору). Послуги, що надаються за цим договором включають, але не обмежуються наступними: діагностика комп`ютерного обладнання; розробка змін дизайну; оновлення контенту; розробка сайту; розробка дизайну; розробка змін сайту; проведення перевірки комп`ютерної техніки на наявність вірусів (п.1.2 цього Договору) (а.с. 119-120 Т.1).

На підтвердження виконання зазначених робіт позивачем надано: - акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): №02 від 31 жовтня 2016 року, №17 від 07 листопада 2016 року, №36 від 21 листопада 2016 року, №53 від 30 листопада 2016 року, №59 від 05 грудня 2016 року, №7 від 16 січня 2017 року, №12 від 30 січня 2017 року, №29 від 13 лютого 2017 року, №31 від 28 лютого 2017 року, №47 від 15 березня 2017 року, №52 від 28 березня 2017 року, №55 від 14 квітня 2017 року, №61 від 28 квітня 2017 року, №72 від 15 травня 2017 року, №76 від 31 травня 2017 року, №80 від 15 червня 2017 року, №87 від 30 червня 2017 року, №94 від 14 липня 2017 року, №101 від 28 липня 2017 року, №109 від 15 серпня 2017 року, №115 від 31 серпня 2017 року, №121 від 15 вересня 2017 року, №129 від 29 вересня 2017 року, №132 від 13 жовтня 2017 року, №138 від 31 жовтня 2017 року, №144 від 15 листопада 2017 року, №149 від 30 листопада 2017 року, №156 від 15 грудня 2017 року, №160 від 29 грудня 2017 року, №6 від 15 січня 2018 року, №12 від 31 січня 2018 року, №25 від 15 лютого 2018 року, №31 від 28 лютого 2018 року, №39 від 15 березня 2018 року, №45 від 30 березня 2018 року (а.с. 121-156 Т.1); - оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за 30.04.2015 року - 31.03.2018 року та оборотно-сальдову відомість по рахунку 104 за 30.04.2015 року - 31.03.2018 року (а.с. 170, 171, Т.1); - інвентарні картки обліку основних засобів (ноутбуків) (а.с. 172-181 Т.1); - акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (а.с. 182-191 Т.1); банківські виписки (а.с. 192-219 Т.1); -скріншоти із сайтів інформаційно-торгових ресурсів про розміщення оголошень про продаж ТзОВ Імпортагротех сільськогосподарської техніки на наступних сайтах, серед яких є: autoline.com.ua, agrobiz.net, ukrboard.com, agrovektor.com, all.biz, board.com.ua, olx.ua, zakupka.com (а.с. 220-250 Т.1, 1-69 Т.2).

З цього приводу, судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до наданих позивачем актів виконаних робіт неможливо встановити реальність та обсяг наданих ФОП ОСОБА_4 . позивачу послуг (виконаних робіт), оскільки відсутнє детальне визначення переліку наданих послуг, конкретизація суті таких робіт (послуг), способу їх виконання та витраченого часу, а міститься лише загальний їх перелік (розробка сайту, дизайну, оновлення контенту, проведення перевірки комп`ютерної техніки на наявність вірусів, діагностика комп`ютерного обладнання).

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що надані позивачем рахунки-фактури та акти здачі-прийняття робіт не містять ідентифікуючих реквізитів щодо осіб, які їх склали, зокрема відсутні: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення як з боку позивача, так і з боку його контрагента; прізвище, ім`я, по-батькові посадових осіб ТОВ РМА Монамі , які складали рахунки-фактури та акти здачі-прийняття робіт.

Тобто, наявні в матеріалах справи акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунки-фактури є узагальнюючими документами, які не розкривають змісту та обсягу наданих послуг, не дають можливість ідентифікувати, які саме послуги надавалась та не дозволяють перевірити правильність формування ціни за послуги.

Відносно тверджень апелянта про те, що умовами договору №01/07-2016-ГО від 01.07.2016 р. передбачалось здійснення інформаційного наповнення торгових Інтернет-ресурсів рекламними оголошеннями ТОВ Імпортагротех , то суд апеляційної інстанції враховує, що вказана інформація не зазначена у договорі та актах виконаних робіт, також відсутня будь-яка інформація щодо підтвердження погодження інформаційного наповнення відповідних торгових інтернет-ресурсів. Згідно актів виконаних робіт не конкретизовано відповідні роботи (вказано виключно - оновлення контенту, розробка змін дизайну).

Відносно доводів апелянта щодо надання позивачем ТзОВ Імпортагротех до перевірки відповідного переліку інтернет-ресурсів, серед яких є: autoline.com.ua, agrobiz.net, ukrboard.com, agrovektor.com, all.biz, board.com.ua, olx.ua, zakupka.com, що наповнювалися рекламними оголошеннями, то колегія суддів враховує, що зазначена інформація також не вказана ні у договорі, ні в актах здачі-прийняття робіт.

Тобто, позивачем не надано належних документів, які б підтверджували причетність ФОП ОСОБА_4 до наповнення рекламними оголошеннями вказаних інтернет-ресурсів.

Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем не надано жодних документів на підтвердження факту розроблення контрагентом ФОП ОСОБА_4 . веб-сайтів http://www.importagrotehtov.tk та http://www.importagrotex.autoline.com.ua, а також документів на підтвердження права власності на відповідні інтернет-ресурси, що унеможливлює підтвердження фактичного виконання вказаних робіт.

Таким чином, являються бездоказовими твердження апелянта про те, що наданими ним матеріалами підтверджується виконання робіт ФОП ОСОБА_5 В. згідно договору №01/07-2016-ГО від 01.07.2016 року про надання послуг.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає обгрунтованими висновки контролюючого органу щодо заниження Товариством об`єкту оподаткування податком на прибуток за вищенаведеною господарською операцією. Отже, податкове повідомлення-рішення №0016321403 від 11.01.2019 року про збільшення грошового зобов`язання по сплаті податку на прибуток приватних підприємств винесено відповідачем правомірно.

Також, з Акта перевірки видно, що на думку відповідача, позивач занизив фінансовий результат до оподаткування з податку на прибуток за 2016 рік на суму 46203,16 грн., у зв`язку із безпідставним врахуванням витрат на відрядження працівника ОСОБА_2 до Республіки Білорусь.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать, зокрема інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

З матеріалів справи видно, що відповідно до наказу директора ТзОВ Імпортагротех №79 від 31.10.2016 року про відрядження, працівника ОСОБА_2 відправлено у службове відрядження в м. Білорусь на РУП Брестская областная сельскохозяйственная опытная станция Национальной академии наук Беларуси з 01.11.2016 року по 15.12.2016 року, терміном на 45 днів (а.с. 117 Т.1).

Згідно звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №124 від 16.12.2016 року, ОСОБА_2 отримала 46203,16 грн., із них 45000 грн. - добові та 1203,16 грн. - проїзд (вартість білетів) (а.с. 110 Т.1).

З цього приводу, судом першої інстанції вірно встановлено та враховано, що позивачем не надано документів, що підтверджують проходження працівником ОСОБА_2 відповідного семінару (договорів, запрошення, тощо), а також не надано контракту, укладеного із резидентами республіки Білорусь, тобто не надано жодних документів, що підтверджують економічну мету даного відрядження ОСОБА_2 ..

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що згідно даних офіційного сайту РУП Брестская областная сельскохозяйственная опытная станция Национальной академии наук Беларуси остання знаходиться за адресою: м. Пружани Брестської області (південно-західна частина республіки), однак основну частину відрядження ОСОБА_2 перебувала у північно-східній частині республіки (Вітебский район), що підтверджується з/д квитків (а.с. 113-114 Т.1).

Судом першої інстанції також враховано, що порядок складання звіту про використання коштів та його форма затверджена наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2015 року за №841 Про затвердження форми Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядку його складання , що набрав чинності 06.11.2015р. (далі за текстом - Порядок №841).

Згідно п.3 Порядку №841, звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (далі - Звіт), подається до закінчення п`ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт. За наявності надміру витрачених коштів така сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або при поданні зазначеного Звіту.

Отже працівник, який отримав кошти на відрядження або під звіт, має у встановлений термін після такого відрядження чи виконання дій, для яких отримано кошти, подати звіт встановленої форми, до якого витрати мають бути підтверджені належним чином складеним розрахунковими документами.

Відповідно до п.164.1 ст.164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно п.п.164.2.11 п.164.2 ст.164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 цього Кодексу.

Пунктом 164.5 ст.164 ПК України визначено, що під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

У такому ж порядку визначаються об`єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

Відповідно до пп. б пп.170.9.1 п.170.9 ст.170 ПК України, податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме: під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.

Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що видала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а у разі недостатності суми доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців до повної сплати суми такого податку.

Підпунктом 170.9.2 п.170.9 ст.170 ПК України передбачено, що звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до закінчення п`ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку: а) завершує таке відрядження; б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт.

За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту.

Підпунктом 168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів враховує, що відповідно до п.170.9 ПК України сума, не підтверджена документально, але все ж таки компенсована підприємством, вважатиметься надміру витраченою, а тому її слід оподаткувати податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18% (пп.164.2.11 та ст.167.1 ПК України).

Таким чином, вірними є висновки податкового органу про те, що позивачем порушено вимоги податкового законодавства, у зв`язку з чим не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 10142,16 грн..

Отже, податкове повідомлення-рішення №0467021307 від 11.01.2019 року про збільшення грошового зобов`язання по сплаті податку з доходів фізичних осіб є правомірним.

Відносно податкового повідомлення-рішення №0467001307 від 11.01.2019 року про збільшення грошового зобов`язання на 866,31 грн. по сплаті військового збору, з яких 693,05 грн. за податковим зобов`язанням та 173,26 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), то суд апеляційної інстанції враховує, що це рішення суб`єкта владних повноважень має похідний характер від податкового повідомлення-рішення №0467021307 щодо податку на доходи фізичних осіб, у зв`язку із не підтвердженням документально витрат і відповідно не перерахування до бюджету військового збору по вказаній вище сумі надміру витрачених коштів. Тому податкове повідомлення-рішення №0467001307 також є правомірним.

Згідно статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення відповідача є правомірними, а тому відсутні підстави для їх скасування.

Також, являються безпідставними доводи апелянта про недотримання судом першої інстанції вимог практики ЄСПЛ.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що порушення вимог податкового законодавства заподіює шкоду суспільним інтересам. Втручання держави в особі контролюючого органу шляхом застосування штрафних (фінансових) санкцій здійснено правомірно, відповідно до чинних норм національного законодавства, з дотриманням принципів законності, рівності та об`єктивності, з метою здійснення контролю у розглядуваних правовідносинах в інтересах суспільства.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Визначальним фактором є реальність існування господарських операцій.

Тому, є безпідставними твердження апелянта про те, що надані позивачем первинні документи щодо надання-отримання послуг повинні братись для підтвердження даних податкового обліку.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального права та процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Згідно п.6 ч.6 ст.12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243 ч.3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Імпортагротех - залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 січня 2019 року в адміністративній справі №140/2767/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Імпортагротех до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом строку визначеного статтею 329 КАС України.

Головуючий: В. В. Гуляк Судді: Л. Я. Гудим Р. Й. Коваль Повний текст постанови складено 16.05.2019 року