Постанова

від 16.05.2019 по справі 442/9806/14-а

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2019 рокуЛьвів№ 857/3416/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Макарика В.Я.

суддів - Большакової О.О., Глушка І.В.

за участю секретаря судового засідання - Цар М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Дрогобицької міської ради на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 лютого 2019 року про забезпечення позову (головуючий суддя в суді першої інстанції Крамар О.В., м. Дрогобич) у справі №442/9806/14-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Чагарі до Дрогобицької міської ради, Обслуговуючого кооперативу Єдність-Разом про визнання протиправними рішень суб`єкта владних повноважень та їх скасування,-

В С Т А Н О В И В:

08 грудня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Чагарі звернулося до суду з адміністративним позовом до Дрогобицької міської ради, Обслуговуючого кооперативу Єдність-Разом в якому просило визнати протиправним пункт 3.10 рішення Дрогобицької міської ради №1416 від 07.11.2014 року про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для обслуговування нежитлових приміщень, будівель та споруд обслуговуючому кооперативу Єдність-Разом - земельної ділянки орієнтовною площею 4626 кв.м. на вул. АДРЕСА_1 а , для обслуговування нежитлових приміщень; визнати протиправним та скасувати пункт 9.1 рішення 59 сесії шостого скликання Дрогобицької міської ради №1510 від 27.02.2015 року, яким надано дозвіл на розроблення технічної документації з землеустрою по відновлення меж земельної ділянки площею 4626 кв.м. по вул. АДРЕСА_1 а , для обслуговування нежитлових приміщень ОК Єдність-Разом .

26.02.2019 року позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій зазначає, що з офіційного сайту Дрогобицької міської ради, йому стало відомо, що на 28.02.2019 року на порядку денному Дрогобицької міської ради під п. 1.14 буде розглядатися питання Про надання в оренду та продовження терміну оренди земельних ділянок ОК Єдність-Разом земельної ділянки площею 2,524 кв.м. по вул. П. Орлика, 20А у м. Дрогобич, кадастровий номер НОМЕР_1 :01:015:0057 строком на 3 роки .

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 лютого 2019 року заяву представника позивача ТзОВ Чагарі Кушніра Ігоря Богдановича про забезпечення позову задоволено.

Заборонено Дрогобицькій міській раді до моменту набрання законної сили судовим рішенням (постановою) із вирішення цього судового спору приймати будь-які рішення про надання в оренду, емфітевзис чи інший вид користування, викуп на земельну ділянку по АДРЕСА_2 . П. Орлика, 20А у м. Дрогобичі, кадастровий номер НОМЕР_1 :01:015:0057, виносити такі питання на аукціон, надавати дозвіл на виготовлення проектів землеустрою та затверджувати такі на земельну ділянку по АДРЕСА_1 у м. Дрогобич, кадастровий номер НОМЕР_1 01:015:0057, а також щодо цієї земельної ділянки приймати рішення щодо її поділу чи об`єднання з іншою земельною ділянкою.

Копію ухвали негайно надіслано Дрогобицькій міській раді Львівської області.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Дрогобицькою міською радою подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Апелянт свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції у вказаній адміністративній справі задовольняючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову обмежує права Дрогобицької міської ради (власника земельної ділянки), щодо надання в оренду, викуп чи інше користування земельної ділянки площею 2 524 кв.м. по вул. П. Орлика, 20 А у м. Дрогобич, кадастровий номер НОМЕР_1 :01:015: НОМЕР_2 , в той час як предметом спору у справі є земельна ділянка площею 4 626 кв.м. на вул. П АДРЕСА_3 Орлика АДРЕСА_4 20 А, кадастровий номер НОМЕР_1 . Фактично суд першої інстанції своїми протиправними діями незаконно обмежує в правах відповідача щодо користування іншою земельною ділянкою, що не є предметом спору в адміністративній справі №442/9806/14-а. Апелянт вважає, що таким незаконним рішенням, Дрогобицькій міській раді завдаються значні збитки у вигляді недотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою ОК Єдність-Разом .

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу за вх. №К-9839/19 від 16 травня 2019 року в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції є законне, обґрунтованим та мотивованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права. Позивач вважає, що наведені апелянтом у апеляційній скарзі підстави та обставини для скасування оскаржуваного рішення суду є надуманими, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч.1 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено види забезпечення позову, такі як: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову.

Суд задовольняє клопотання про забезпечення адміністративного позову у разі обґрунтованості такого клопотання та достатності доказів на підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

Колегія суддів зазначає, що необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізм, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Слід зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" зазначено, що суд, при розгляді заяв про забезпечення позову має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Разом з тим, зі змісту заяви про вжиття заходів забезпечення позову колегією суддів не встановлено підстав, передбачених ст. 150 КАС України, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

При розгляді апеляційної скарги та перегляді клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення.

Разом з тим, проаналізувавши мотиви, якими ТзОВ Чагарі обґрунтовує заявлене клопотання, суд дійшов висновку про відсутність об`єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав та інтересів без вжиття таких заходів.

Аналіз поданої заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову та матеріалів справи свідчить про те, що позивач не обґрунтував доцільності та ефективності застосування судом заходів забезпечення позову, адже оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції фактично намагається втрутитись в діяльність органу місцевого самоврядування, обмеживши надані їм права та позбавивши змоги виконувати покладені на них обов`язки.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку що позивач не зазначив належних та достатніх аргументів, які свідчили б про те, що існує очевидна небезпека того, що у випадку невжиття судом вказаних заходів до забезпечення адміністративного позову виконання рішення у даній справі стане неможливим або для його виконання необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для забезпечення адміністративного позову згідно ст.150 КАС України, а підстави які навів позивач, а саме існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди, свободам та інтересам позивача не є обґрунтовані, не наведено переконливих підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, не подано суду належних та допустимих доказів наявності очевидної небезпеки правам, свободам та інтересам позивача, неможливості або ускладнення захисту їх без вжиття заходів забезпечення позову.

Таким чином апеляційний суд вивчивши матеріали справи, зазначає, що суд першої інстанції під час ухвалення свого рішення не зазначено мотиви з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також не вказав, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.

Відтак оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні клопотання ТзОВ Чагарі про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Пунктом 2 частини 1 статті 315 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Отже, оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, порушенням норм матеріального права, що відповідно до ст.317 КАС України, є підставою для скасування та прийняття нової постанови.

Керуючись ч. 3 ст. 243, 308, 310, 312, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дрогобицької міської ради задовольнити.

Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 лютого 2019 року про забезпечення позову у справі №442/9806/14-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Чагарі до Дрогобицької міської ради, Обслуговуючого кооперативу Єдність-Разом про визнання протиправними рішень суб`єкта владних повноважень та їх скасування скасувати та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Чагарі про забезпечення позову.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Я. Макарик судді О. О. Большакова І. В. Глушко Повний текст постанови складений 16 травня 2019 року.