Постанова

від 16.05.2019 по справі 826/223/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 травня 2019 року

Київ

справа №826/223/15

адміністративне провадження №К/9901/8399/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Пасічник С.С., суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П., розглянувши заяву Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 08 жовтня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІС-Медікал до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю ІС-Медікал (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (правонаступник Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві; далі - відповідач, Інспекція), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило: 1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0010662213 від 28 липня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 11108424,00 грн., з яких 8886739,00грн. за основним платежем та 2221685,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; 2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0014562213 від 24 жовтня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання у розмірі 2221685,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; 3) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000372213 від 20 січня 2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання у розмірі 2221685,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Оскаржувані рішення контролюючий орган прийняв на підставі акта від 24 червня 2014 року №1182/22-13/31924503 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2012 року по 30 квітня 2014 року, у якому зазначено про порушення Товариством вимог пункту 135.2 статті 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток всього у розмірі 8886739 грн., з урахуванням прийнятих за результатами адміністративного оскарження рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 10 жовтня 2014 року №10339/10/261510-06-15 та рішення ДФС України про результати розгляду повторних скарг від 19 грудня 2014 року №9156/6/99-38-10-01-15.

У акті перевірки відповідач дійшов висновку про заниження Товариством доходів, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, оскільки оприбутковано товари без компенсації їх вартості та списано товарно-матеріальні цінності без наявності на те підстав.

На обґрунтування наведеного посилається на відомості матеріалів кримінального провадження, згідно яких у діях ОСОБА_1 , як директора ТОВ ІС-Медікал , був злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами очолюваного ним підприємства, внаслідок чого грошові кошти з призначенням платежу: оплата за медичне обладнання, були перераховані з рахунку Товариства на рахунок ТОВ Інтермед , однак медичне обладнання не поставлено; проведена на підприємстві 08 жовтня 2012 року інвентаризація, за результатами якої встановлено відсутність товарно-матеріальних цінностей медичного призначення на загальну суму 33240082,43 грн., мала формальний характер та була спрямована на приховування фактів реалізації товарів без відображення таких операцій в бухгалтерському та податковому обліку з метою заниження доходів, та, як наслідок, податку на прибуток підприємства.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 25 травня 2015 року позов задовольнив повністю; визнав протиправними та скасував оспорювані податкові повідомлення - рішення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2015 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 травня 2015 року й відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 08 жовтня 2015 року скасував постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишив без змін.

У заяві про перегляд рішення суду касаційної інстанції Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Інспекція просить скасувати ухвалені по справі судові рішення Вищого адміністративного суду України та Окружного адміністративного суду м. Києва, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду залишити без змін.

На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2016 року та від 10 серпня 2016 року (провадження №№ К/800/27707/15 та К/800/16228/16 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції пункту 135.2 статті 135 ПК України у подібних правовідносинах.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Верховного Суду України від 12 січня 2018 року №20/0/19-18 заява передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - Закон №2147-VIII).

За змістом підпункту 1 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону №2147-VIII заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Суд, перевіривши матеріали справи, наведені у заяві доводи, дійшов висновку про таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

У справі, рішення в якій просить переглянути заявник, суд касаційної інстанції, скасовуючи постанову апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, погодився з позицією останнього про протиправність збільшення Товариству суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємства та по штрафних (фінансових) санкціях, оскільки: документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства призначена та проведена не у відповідності до норм підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України; висновки податкового органу про те, що грошові кошти були перераховані позивачем ТОВ Інтермед не відповідають матеріалам справи; відповідачем не доведено належними та допустимими доказами обставин реалізації позивачем товару, в той час як акт перевірки ґрунтується лише на інформації з матеріалів кримінального провадження, які не надані суду.

У рішенні від 20 квітня 2016 року, наданому для порівняння, Вищий адміністративний суд України погодився із висновками апеляційного суду про те, що подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури) не є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з встановленими вироком суду ознаками фіктивної діяльності контрагента позивача свідчить про безпідставність формування податкових вигод.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10 серпня 2016 року, яка також надана на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, суд касаційної інстанції зазначив, що первинні документи від імені ТОВ Воздес підписані не директором цього товариства, а іншою особою. Подані цим товариством податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання-передачі, рахунки на оплату, складські квитанції на зерно складені з порушенням вимог чинного законодавства, тому не можуть бути документами, які надають право на формування витрат у податковому обліку.

Відсутність рішень касаційного суду із правозастосовним висновком, які за змістом і значенням відрізняються від правового висновку судового рішення, яке оскаржується, унеможливлює порівняння таких рішень, визначення правомірності чи незаконності оскарженого рішення та формулювання висновку про правильне застосування норми матеріального закону щодо спірних правовідносин.

В оскаржуваній ухвалі не наведено іншого застосування пункту 135.2 статті 135 ПК України, ніж у наданих для порівняння судових рішеннях.

Відповідно до частини першої статті 244 КАС України відсутність неоднакового застосування касаційним судом однієї й тієї самої норми права в подібних правовідносинах, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень, є підставою для відмови в задоволенні заяви.

З огляду на те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, в задоволенні заяви Інспекції слід відмовити.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень КАС України (в редакції Закону №2147-VIII) та статтями 241, 242, 244 КАС України (в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII), Суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

С.С.Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко,

Судді Верховного Суду