Постанова

від 14.05.2019 по справі 814/139/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2019 року

Київ

справа №814/139/16

адміністративне провадження №К/9901/28771/18

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Южноукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.04.2016 (суддя Желєзний І.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 (головуючий суддя Зуєва Л.Є., судді: Шевчук О.А., Федусик А.Г.) у справі за позовом Приватного підприємства Южноукраїнський комбінат харчування до Южноукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ПП Южноукраїнський комбінат харчування звернулось до суду з позовом до Южноукраїнської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.10.2015 №0000162201 у частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій на суму 247771,92грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.04.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач оскаржив їх у касаційному порядку. У касаційній скарзі податковий орган просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів касаційної скарги Южноукраїнська ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права. Податковий орган вважає, що судами не було забезпечено встановлення всіх обставин справи, не було надано належної оцінки доводам відповідача, внаслідок чого ухвалено необґрунтовані судові рішення.

Відповідач вказує на невідповідність придбаних і реалізованих товарів контрагентом позивача ТОВ Інтер-Лайт : контрагент реалізовує продукцію на адресу позивача, однак, згідно податкової звітності вищезазначену продукцію не закуповував та не є її виробником, вид діяльності контрагента не відповідає виду здійснення господарських операцій. Податковим органом встановлено, що товар, який був реалізований покупцям (у тому числі контрагенту позивача) не придбавався суб`єктом господарювання, тобто відсутній ланцюг здійснення господарських операцій. Крім того, як наголошує відповідач, контрагент позивача зареєстровано як юридичну особу та взято на податковий облік у серпні 2014 року, при цьому, договір з позивачем на постачання продукції укладено у січні 2014 року, що підписаний директором ТОВ Інтер-Лайт , який призначений директором з моменту реєстрації юридичної особи. Також, відповідач зазначає про невідповідність придбаного та реалізованого товару по господарським операціям з контрагентом позивача ТОВ Глорі-Мотор . Зокрема, податковим органом встановлено, що товариство не є виробником продукції, при цьому, реалізовує продукти харчування позивачу, проте вищезазначену продукцію у квітні 2015 року підприємство не закуповувало, а придбавало лише будівельні матеріали та сантехніку. Відповідач посилається на узагальнену податкову інформацію, згідно якої у ІІ кварталі 2015 року на підприємстві працювала 1 особа. На думку контролюючого органу, діяльність ТОВ Інтер-Лайт та ТОВ Глорі-Мотор була спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з отриманням податкової вигоди з контрагентом-посередником, який не виконував податкових зобов`язань. Відповідач наполягає, що у ході перевірки позивача не підтверджено взаємовідносини ПП Южноукраїнський комбінат харчування з ТОВ Інтер-Лайт та ТОВ Глорі-Мотор по операціям з придбання продуктів харчування, що потягло за собою визначення суб`єкту господарювання податкового зобов`язання з податку на додану вартість.

Викладені у касаційній скарзі доводи відповідач частково наводив у запереченнях на позовну заяву та апеляційній скарзі. Свою позицію податковий орган підтверджує висновками акту перевірки та супутніми доказами.

Позивач правом подання заперечень на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.

Ухвалою Верховного Суду від 13.05.2019 судовий розгляд справи без повідомлення сторін призначено на 14.05.2019.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги частково, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Южноукраїнської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївської області в період з 09.09.2015 по 15.09.2015 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП Южноукраїнський комбінат харчування з питань правомірності формування податкового кредиту з платниками податків ТОВ Інтер-лайт (код за ЄДРПОУ 39332009) за січень 2015 року, з ТОВ Глорі-мотор (код за ЄДРПОУ 39685957) за квітень 2015 року.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 22.09.2015 №9/14-09-22-01/36230520, в якому зазначається про порушення позивачем приписів пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.10.2015 №0000162201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з врахуванням штрафних санкцій в розмірі 247771,92грн., у тому числі: за основним платежем - 165181,28грн. та за штрафними санкціями - 82590,64грн.

Не погоджуючись податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду про його скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що відповідачем не доведено правомірності винесення оскаржуваного повідомлення-рішення, суди встановили, що в ході перевірки з боку позивача були надані всі необхідні документи, з яких вбачається, що господарські операції, які здійснювались позивачем за період, який підлягав перевірці, носять реальний характер.

Переглянувши рішення судів попередніх інстанцій у порядку касаційного розгляду, Верховний Суд вважає оскаржувані рішення такими, що прийняті передчасно, без встановлення всіх обставин справи та без належного врахування доводів сторін.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 ПК України.

Як встановлено пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього ,Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до положень пунктів 201.6, 201.7, 201.8 статті 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено вимоги до первинних документів, зокрема, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу положень податкового законодавства можна зробити висновок, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані із рухом активів, зміною зобов`язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності ПП Южноукраїнський комбінат харчування є організація громадського харчування. Для забезпечення господарювання підприємством у 2014-2015 роках укладено договори поставки з постачальниками продовольчих товарів ТОВ Інтер-Лайт та ТОВ Глорі-Мотор , згідно яких вказані контрагенти зобов`язуються систематично поставляти та передавати у власність позивача товари народного господарства та продукти харчування.

Судами з`ясовано, що у відповідності до умов договорів поставки від 01.01.2014 №10/09 та від 20.03.2015 №10/02 найменування, кількість та асортимент товару при кожній поставці визначається на підставі підписаної сторонами специфікації або поданої заявки, яку позивач формує виходячи з виробничої необхідності для здійснення безперебійного процесу приготування страв. Перевезення товарів від постачальників до складів ПП Южноукраїнський комбінат харчування здійснювалося за маршрутом Миколаїв - Южноукраїнськ. Розрахунки з контрагентами проводилися готівкою та у безготівковій формі.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки факт придбання відповідних товарів позивачем у ТОВ Інтер-Лайт та ТОВ Глорі-Мотор підтверджується видатковими та податковими накладними (в яких зазначається номенклатура, кількість, ціна отриманих ТМЦ), розрахунковими документами, а придбані товари були безпосередньо використані у господарській діяльності позивача, то суди вважали, що суми ПДВ сплачені позивачем у вартості цих товарів були ним правомірно віднесені до складу податкового кредиту.

Проте, суд касаційної інстанції не погоджується з викладеними висновками, вважає їх передчасними, а судові рішення такими, що винесені без повного з`ясування всіх обставин справи та підтвердження їх необхідними доказами.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування та податковий кредит, наступають за умови фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) та їх підтвердження первинними документами бухгалтерського обліку, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Судами попередніх інстанцій не досліджено необхідні докази, з яких слідує, що документи підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаних правочинів, дійсно відбулися, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності учасників правовідносин, судами не встановлено походження реалізованого позивачу товару по ланцюгу постачання. Зокрема, судами

не надано правової оцінки, доводам податкового органу, що реалізація продукції позивачу відбувалась раніше ніж придбання контрагентом -ТОВ Інтер-Лайт даного виду товару. При цьому, податковий орган вказував, що ТОВ Інтер-Лайт у січні 2015 року придбавало ганчір`я, електроди, оргскло, рукавиці та інше. Окрім того, судами залишено поза увагою, що ТОВ Інтер-Лайт зареєстровано як юридичну особу та взято на податковий облік у серпні 2014 року, при цьому, договір з позивачем на постачання продукції укладено у січні 2014 року, що підписаний директором ТОВ Інтер-Лайт , який призначений директором з моменту реєстрації юридичної особи.

Верховний Суд звертає увагу, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2, частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі.

Рішення судів про встановлення податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які підтверджують право платника, зокрема, на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що судами з`ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Верховний Суд зазначає, що судами попередніх інстанцій передбачені вимоги процесуального законодавства не виконано, обставини справи встановлено неповно, не досліджено доказів, які мають першочергове значення для встановлення достовірних обставин, що і потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам статті 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Суд касаційної інстанції вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, яким викладені доводи в апеляційній скарзі розглянуті не у повному обсязі.

Під час нового розгляду справи суду судам необхідно врахувати зазначене, повно та об`єктивно дослідити обставини справи, надати їм належну юридичну оцінку, розглянути доводи сторін з урахуванням принципу змагальності та рівності, у залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Правилами статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України унормовано, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Южноукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.04.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 скасувати.

Передати справу №814/139/16 на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду