Постанова

від 16.05.2019 по справі 120/4212/18-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/4212/18-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Мультян М.Б.

Суддя-доповідач - Залімський І. Г.

16 травня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2019 року (ухвалене у м.Вінниці 22.02.2019) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Хмільницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Хмільницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22.02.2019 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Хмільницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області щодо не поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 . Зобов`язано Хмільницьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 16 березня 2017 року. У решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позову, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.02.2019 скасувати, прийняти нове рішення про задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач має право на перерахунок та поновлення виплати пенсії за віком з 07.10.2009 в розмірах відповідно до чинного законодавства, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни, а не з 16.03.2017 як вказав суд першої інстанції.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в частині відмови у задоволенні позову, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2019, з урахуванням п.7 ч.1 ст.306, ст.307, 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 до жовтня 1998 року проживав у м. Хмільнику Вінницької області та отримував пенсію за віком. У подальшому ОСОБА_1 виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю у зв`язку з чим виплату пенсії припинено.

16.03.2017 представник ОСОБА_1 за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_2 звернулася до Хмільницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області із заявою про перерахунок та поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 07.10.2009 року в розмірах відповідно до чинного законодавства, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни.

Листом від 22.03.2017 Хмільницьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області повідомило, що 01.11.1998 у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання в Ізраїль виплату пенсії було припинено. В силу положень ст. 1, ст. 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення" відсутні правові підстави для призначення пенсій громадян, як виїхали на постійне проживання в держави, з якими Україною не укладено міжнародні договори, що врегульовують питання пенсійного забезпечення таких осіб.

У зв`язку з тим, що позивачем не було надано документи, які засвідчують місце проживання (реєстрацію) в м. Хмільнику чи Хмільницькому районі, поновити виплату немає підстав.

02.12.2017 представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернувся до відповідача із заявою у якій просив долучити до матеріалів пенсійної справи нотаріально засвідчену копію паспорта виданого 19.06.2017 замість паспорта строк дії якого закінчився та на підставі ч. 5 . ст. 45 Закону України № 1058-ІV просив надіслати рішення за результатом розгляду заяви від 16.03.2017.

12.07.2018 представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 вдруге звернувся до відповідача із заявою у якій просив на підставі ч.5 ст.45 Закону України №1058-ІV просив надіслати рішення за результатом розгляду заяви від 16.03.2017. Проте відповіді не отримав.

Відтак, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не поновлення виплати пенсії за віком, позивач звернувся до суду.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач як громадянин України має право на виплату призначеної йому пенсії. Підстави для поновлення конституційного права на виплату пенсії виникли після набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009. При цьому, із відповідною заявою про поновлення виплати пенсії позивач звернувся до відповідача 16.03.2017, а тому саме з цієї дати підлягає поновленню виплата пенсії позивачу.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів апеляційної скарги встановлено, що позивач фактично погодився із висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, а тому, керуючись положеннями ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів здійснювала перегляд оскаржуваного судового рішення в межах апеляційної скарги позивача.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону №1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 51 Закону №1058-ІV визначено, у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Конституційний Суд України у рішенні №25-рп/2009 від 07.10.2009 року визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV.

Таким чином, після набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 виникли підстави для поновлення конституційного права позивача на отримання пенсії.

Згідно з частиною 2 статті 49 Закону №1058-ІV, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

За приписами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року №22-1 (Порядок №22-1), заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії (пункт 1.5.).

Отже, передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні вказівки на те, що останній повинен звертатися до органу ПФУ особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою.

Орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2) (пункт 4.1 Порядку № 22-1).

Згідно пункту 4.3 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

Також пунктом 4.10 Порядку №22-1 передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження всіх необхідних документів для виплати пенсії орган, що призначає пенсію, повинен їх розглянути та прийняти відповідне рішення, яке оформлюється розпорядженням. Надані документи та заява зберігаються в пенсійній справі.

Згідно з частиною 2 статті 49 Закону №1058-ІV, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Пунктом 1.7 Порядку №22-1 встановлено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Встановлено, що 16.03.2017 уповноважений представник позивача на підставі довіреності подав до Хмільницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області, з усіма необхідними документами, в якій позивач просив поновити та виплачувати ОСОБА_1 раніше призначену пенсію. Дана заява оформлена відповідно до вимог закону, вона відповідає формі, встановленій додатком №2 Порядку №22-1 та немає недоліків, що перешкоджали б її розгляду.

Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, за наслідками розгляду заяви позивача відповідач не прийняв рішення про поновлення виплати пенсії чи про відмову в поновленні її виплати, а надав відповідь листами, чим порушив вимоги статті 45 Закону №1058-ІV та пунктів 4.3, 4.10 Порядку №22-1.

З урахуванням наведеного, конституційне право ОСОБА_1 на отримання пенсії підлягало відновленню шляхом зобов`язання Хмільницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії з моменту поданням ним відповідної заяви до органів Пенсійного фонду України, тобто з 16.03.2017.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що в адміністративному судочинстві захист порушеного права позивача можливий в межах шестимісячного строку, передбаченого ст.122 КАС України.

Водночас, суд першої інстанції зобов`язав відповідача поновити виплату пенсії позивачу з 16.03.2017, тобто поза межами строку, передбаченого ст.122 КАС України.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що в силу вимог ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, яка не містить заперечень щодо висновків суду першої інстанції в цій частині. Апеляційну скаргу відповідача на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.02.2019 повернуто ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2019.

Колегія суддів зазначає, що вказані висновки про необхідність захисту порушеного права позивача на виплату пенсії виключно з моменту його звернення до органів Пенсійного фонду України із відповідною заявою та можливість захисту такого права в межах строку, передбаченого ст.122 КАС України, узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 13 грудня 2018 року у справі №607/19541/15-а, від 20 вересня 2018 року у справі №754/3047/17, від 06 березня 2019 року у справі №569/10738/16-а, від 12 березня 2019 року у справі №441/1239/17.

Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про передчасність позовних вимог про зобов`язання відповідача провести поновлення та виплату пенсії з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів, посилаючись на Закон України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Закон України "Про індексацію грошових коштів населення".

Так, відповідно до статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Оскільки пенсія позивачу не виплачувалась, відповідно, не могло бути затримок виплати не нарахованих доходів.

Також на момент звернення до суду відповідач ще не здійснив поновлення та перерахунок пенсії ОСОБА_1 , відтак, відсутні докази того, що при проведенні такого перерахунку пенсії відповідач не здійснить її індексацію самостійно, як того вимагає Закон.

Колегія суддів також вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту, адже за змістом ст.382 КАС України встановлення судового контролю є правом, а не обов`язком суду, яке суд реалізує у разі наявності непевності щодо повноти та своєчасності виконання судового рішення відповідачем.

Разом з цим, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення у даній справі.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Сушко О.О. Смілянець Е. С.