Рішення

від 25.04.2019 по справі 201/1210/19

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/1210/19

Провадження № 2/201/1618/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

25 квітня 2019 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

У складі: головуючого судді - Федоріщева С.С.,

при секретарі - Максимовій В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Іонітекс , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Рента-Прим , Управління з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Державної служби України з питань праці, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про визнання договору підряду недійсним (удаваним правочином), встановлення факту перебування у трудових відносинах з певного часу, виплату заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом діяльності у регіоні у відповідному періоді, нарахування та виплату суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська звернулись ОСОБА_1 і ОСОБА_2 із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Портал І , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Рента-Прим , Управління з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Державної служби України з питань праці, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про визнання договору підряду недійсним (удаваним правочином), встановлення факту перебування у трудових відносинах з певного часу, виплату заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом діяльності у регіоні у відповідному періоді, нарахування та виплату суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та зобов`язання вчинити певні дії.

У подальшому, 27 березня 2019 року позивачі подали до суду клопотання про заміну первісного відповідача ТОВ Портал І в частині назви та місцезнаходження юридичної особи належним відповідачем: Товариством з обмеженою відповідальністю Іонітекс .

Ухвалою суду від 27 березня 2019 року задоволено клопотання позивачів та замінено первісного відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Портал І в частині назви та місцезнаходження юридичної особи на належного відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Іонітекс .

З урахуванням заміни назви та місцезнаходження відповідача, 03 квітня 2019 року позивачі уточнили свої позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю Іонітекс , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Рента-Прим , Управління з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Державної служби України з питань праці, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про визнання договору підряду недійсним (удаваним правочином), встановлення факту перебування у трудових відносинах з певного часу, виплату заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом діяльності у регіоні у відповідному періоді, нарахування та виплату суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі з урахуванням уточнень зазначили, що вони є батьками ОСОБА_3 , працівника ТОВ ВКФ Портал І , з яким 07 серпня 2018 року стався нещасний випадок зі смертельним наслідком на території ТОВ Рента-Прим . До дня настання нещасного випадку між ОСОБА_3 та ТОВ ВКФ Портал І виникли трудові відносини, яким передували наступні обставини, у квітні 2018 року ОСОБА_3 зателефонував головний інженер ТОВ ВКФ Портал І ОСОБА_4 та запропонував йому працевлаштуватися електрослюсарем до ТОВ ВКФ Портал І з випробувальним терміном один місяць, пообіцявши при цьому, що у його трудовій книжці буде зазначена інша посада, а саме інженер. ОСОБА_3 обміркувавши та порадившись з позивачами, прийняв пропозицію ОСОБА_4 , та з 01 травня 2018 року приступив до роботи на посаді електрослюсаря ТОВ ВКФ Портал І з випробувальним терміном один місяць. Після закінчення випробувального терміну, позивачі та ОСОБА_3 вважали, що з 01 червня 2018 року він офіційно працевлаштований до ТОВ ВКФ Портал І та працює на посаді електрослюсаря ТОВ ВКФ Портал І на підставі укладеного між ним та ТОВ ВКФ Портал І трудового договору. Крім того, з червня 2018 року ОСОБА_3 щомісяця у перших числах нового місяця, включаючи отриману заробітну плату за відпрацьований травень 2018 року, приносив додому заробітну плату, яку отримував готівкою від ТОВ ВКФ Портал І , та віддавав її позивачам, оскільки вони проживали однією сім`єю та перебували на утриманні ОСОБА_3

З травня 2018 року по 07 серпня 2018 року позивачі та ОСОБА_3 були впевнені, що він офіційно працевлаштований у ТОВ ВКФ Портал І , оскільки кожного ранку у будній день ОСОБА_3 йшов на роботу на 09 годину 00 хвилин до ТОВ ВКФ Портал І та повертався додому після роботи, яка закінчувалась у 18 годинні 00 хвилин.

Також, ОСОБА_3 кожного дня коли йшов на роботу до ТОВ ВКФ Портал І перевдягався на стоянці, яка розташована біля ТОВ ВКФ Портал І .

У вищезазначений період його роботи головний бухгалтер ТОВ ВКФ Портал І обіцяла йому відкрити рахунок у банку та оформити банківську карту для нарахування на неї заробітної плати, отриманої від ТОВ ВКФ Портал І .

З урахуванням вищевикладених обставин, з травня 2018 року та по 07 серпня 2018 року (день настання нещасного випадку), позивачі були впевнені у тому, що ОСОБА_3 офіційно працевлаштований у ТОВ ВКФ Портал І на підставі трудового договору.

07 серпня 2018 року позивачу ОСОБА_1 зателефонував головний інженер ТОВ ВКФ Портал І ОСОБА_4 та повідомив про нещасний випадок зі смертельним наслідком, який стався із його сином ОСОБА_3 , внаслідок ураження його технічним електричним струмом під час виконання робіт на ТОВ Рента Прим .

Також головний інженер ТОВ ВКФ Портал І ОСОБА_4 . повідомив ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_3 доставлений до КЗ Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи для проведення судово-медичного дослідження його трупу.

У подальшому, 08 серпня 2018 року співробітник ТОВ ВКФ Портал І зателефонував рідній сестрі ОСОБА_3 та повідомив про необхідність під`їхати до ТОВ ВКФ Портал І та забрати особисту сумку ОСОБА_3

У цей же день, сестра ОСОБА_3 - ОСОБА_5 під`їхала до ТОВ ВКФ Портал І , однак її не впустили на територію ТОВ ВКФ Портал І та віддали особисту сумку ОСОБА_3 біля забору Товариства.

У сумці ОСОБА_3 був лише договір підряду від 01 серпня 2018 року, який нібито був укладений між ним та ТОВ ВКФ Портал І , будь-яких інших речей або документів у його сумці не було.

Виходячи з вищевикладеного, позивачі вважають, що зазначений договір підряду був підписаний в односторонньому порядку директором Товариства вже після того, як з ОСОБА_3 стався нещасний випадок, який призвів до його смерті.

Крім того, з огляду на дату коли позивачі знайшли та дізнались про існування договору підряду, вбачається, що саме у день смерті, ОСОБА_3 взяв з собою на роботу лише договір підряду від 01 серпня 2018 року та пішов працювати до ТОВ ВКФ Портал І , що на думку позивачів свідчить про намагання директора ТОВ ВКФ Портал І приховати дійсні трудові відносини, які виникли між ОСОБА_3 та ТОВ ВКФ Портал І .

Таким чином, після того, як з сином позивачів стався нещасний випадок зі смертельним наслідком, вони дізналися про існування договору підряду від 01 серпня 2018 року.

Крім того, у травні 2018 року під час працевлаштування та прийняття на роботу з випробувальним терміном ОСОБА_3 віддав директору ТОВ ВКФ Портал І свою трудову книжку, місцезнаходження якої наразі позивачам невідоме.

Враховуючи умови, які містить договір підряду б/н від 01 серпня 2018 року, укладений між ТОВ ВКФ Портал І в особі директора Дровальова ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , позивачі вважають, що він має ознаки трудового договору та насправді приховує виниклі з 01 травня 2018 року трудові відносини між сторонами, що зумовило звернення позивачів до суду із цим позовом, в якому з урахуванням уточнень просили:

- визнати недійсним (удаваним правочином) договір підряду б/н від 01 серпня 2018 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Портал І (нова назва - Товариство з обмеженою відповідальністю ІОНІТЕКС ) (код ЄДРПОУ: 31251310) та ОСОБА_3 ;

- визнати дійсним трудовий договір, укладений з 01 травня 2018 року по 07 серпня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Портал І (нова назва - Товариство з обмеженою відповідальністю ІОНІТЕКС ) (код ЄДРПОУ: 31251310) та ОСОБА_3 ;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю ІОНІТЕКС (попередня назва - Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Портал І ) (код ЄДРПОУ: 31251310) видати наказ про прийняття на роботу ОСОБА_3 з 01 травня 2018 року по 07 серпня 2018 року на посаду електрослюсаря Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Портал І (нова назва - Товариство з обмеженою відповідальністю ІОНІТЕКС) та направити до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_3 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 17 червня 2015 року;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю ІОНІТЕКС (попередня назва - Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Портал І ) (код ЄДРПОУ: 31251310) внести запис до трудової книжки ОСОБА_3 про оформлення трудових відносин шляхом внесення запису про прийом на роботу ОСОБА_3 з 01 травня 2018 року на посаду електрослюсаря Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Портал І ;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю ІОНІТЕКС (попередня назва - Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Портал І ) (код ЄДРПОУ: 31251310) нарахувати ОСОБА_3 , працівнику ТОВ ВКФ Портал І (нова назва - ТОВ ІОНІТЕКС ) заробітну плату за відпрацьований період з 01 травня 2018 року по 07 серпня 2018 року у розмірі 11171 грн. 20 коп., без утримання з нарахованої суми заробітної плати у розмірі 11171 грн. 20 коп. податку на доходи фізичних осіб та військового збору;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІОНІТЕКС (попередня назва - Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Портал І ) (код ЄДРПОУ: 31251310) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) нараховану ОСОБА_3 заробітну плату у розмірі 11171 грн. 20 коп.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІОНІТЕКС (попередня назва - Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Портал І ) (код ЄДРПОУ: 31251310) на користь Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області утриманий податок на доходи фізичних осіб з нарахованої ОСОБА_3 за відпрацьований період з 01 травня 2018 року по 07 серпня 2018 року заробітної плати у розмірі 13877 грн. 25 коп., який складає 2497 грн. 90 коп.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІОНІТЕКС (попередня назва - Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Портал І ) (код ЄДРПОУ: 31251310) на користь Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області утриманий військовий збір з нарахованої ОСОБА_3 за відпрацьований період з 01 травня 2018 року по 07 серпня 2018 року заробітної плати у розмірі 13877 грн. 25 коп., який складає 208 грн. 15 коп.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІОНІТЕКС (попередня назва - Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Портал І ) (код ЄДРПОУ: 31251310) на користь Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області єдиний соціальний внесок за відпрацьований ОСОБА_3 період з 01 травня 2018 року по 07 серпня 2018 року у сумі 3657 грн. 06 коп.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІОНІТЕКС (попередня назва - Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Портал І ) (код ЄДРПОУ: 31251310) на користь держави судові витрати по справі.

Представник позивачів надав до суду заяву, у якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги, викладені в уточненій позовній заяві підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Іонітекс та представник третьої особи Управління з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Державної служби України з питань праці у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Від представника третьої особи ТОВ Рента-Прим до суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника, в якій останній просив суд вимоги позивачів розглянути на розсуд суду.

Від представника третьої особи Дніпровського відділення Управління виконавчої дирекції фонду в Дніпропетровській області Фонду соціального страхування України до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній при вирішенні цього спору поклався на розсуд суду.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 11 Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних і справ про адміністративні правопорушення строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України (п.п. 40, 41, 42 та ін.).У рішенні Європейського Суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі Пономарьова проти України зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Верховний Суд України у постанові від 01 лютого 2017 року у справі № 6-1957цс16, яка є обов`язковою для усіх суб`єктів правозастосування та судів, вказав на те, що розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі Фрідлендер проти Франції ).

Ураховуючи, що відповідач належним чином повідомлявся про призначені у справі судові засідання, судом визнано за можливе розглянути справу за його відсутності і ухвалити заочне рішення суду за правилами ст. 223, ст. 280 ЦПК України.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , і проживали однією сім`єю разом з ОСОБА_3 , перебували на його утриманні.

07 серпня 2018 року з ОСОБА_3 стався нещасний випадок зі смертельним наслідком на території ТОВ Рента-Прим при виконанні робіт ТОВ Портал І (а.с. 46).

З 01 травня 2018 року по 07 серпня 2018 року між ОСОБА_3 та ТОВ ВКФ Портал І виникли трудові відносини, які не були належним чином оформленні ТОВ ВКФ Портал І (а.с. 31).

Судом встановлено, що з 01 травня 2018 року та по 07 серпня 2018 року (день настання нещасного випадку) ОСОБА_3 виконував покладені на нього директором ТОВ ВКФ Портал І обов`язки електрослюсаря.

За твердженнями позивачів, починаючи з 01 травня 2018 року кожного ранку у будній день ОСОБА_3 йшов на роботу до ТОВ ВКФ Портал І на 09 годинну 00 хвилин та повертався додому після роботи, яка закінчувалася у 18 годинні 00 хвилин.

Однак, 07 серпня 2018 року ОСОБА_1 зателефонував головний інженер ТОВ ВКФ Портал І ОСОБА_4 та повідомив йому про нещасний випадок зі смертельним наслідком, який стався із ОСОБА_3 , внаслідок ураження його технічним електричним струмом під час виконання робіт на ТОВ Рента Прим .

08 серпня 2018 року співробітник ТОВ ВКФ Портал І віддав сестрі ОСОБА_3 його особисту сумку, в якій позивачі знайшли договір підряду б/н від 01 серпня 2018 року, укладений між ТОВ ВКФ Портал І в особі директора Дровальова ОСОБА_6 (надалі - ОСОБА_7 ) та ОСОБА_3 (надалі - Підрядник), який має ознаки трудового договору та насправді приховує виниклі між сторонами трудові відносини (а.с. 31).

Так, згідно з п. 1.1. розділу 1 Предмет договору , Замовник доручає, а Підрядник бере на себе зобов`язання за плату виконати роботи електрослюсаря (надати послуги) в строк з 01 серпня 2018 року до 15 серпня 2018 року.

Відповідно до п. 2.1. розділу 2 Розмір і порядок оплати , за виконану роботу Замовник сплачує Підряднику винагороду з розрахунку 4200 грн. в місяць, але не менше 50 % від мінімальної заробітної плати.

Згідно п. 3.1. розділу 3 Відповідальність сторін , сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених на них зобов`язань згідно з чинним законодавством України.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, предметом укладеного договору підряду від 01 серпня 2018 року є процес праці, а не її кінцевий результат.

Крім того, судом встановлено, що у зазначеному договорі не визначено обсяг виконуваної роботи, а лише вказано зміст та суть роботи, що свідчить про те, що робота мала постійний характер, оскільки ОСОБА_3 , як працівник ТОВ ВКФ Портал І виконував обов`язки на посаді електрослюсаря.

Також судом встановлено, що посада електрослюсаря зазначена у штатному розписі працівників ТОВ ВКФ Портал І , який був введений з 01 березня 2018 року за кодом класифікатору професій ДК 003:2010 - 7241 (а.с. 42).

Крім того, судом встановлено, що попри наявність знайденого позивачами після смерті їх сина договору підряду, який нібито був укладений 01 серпня 2018 року, ОСОБА_3 з 01 травня 2018 року та по 07 серпня 2018 року виконував обов`язки електрослюсаря на ТОВ ВКФ Портал-І , які не були оформлені Товариством у відповідності до вимог трудового законодавства України.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що праця за цим договором підряду не була юридично самостійною, а здійснювалась ОСОБА_3 у межах діяльності ТОВ ВКФ Портал-І , а саме - Ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування (основний вид діяльності ТОВ ВКФ Портал І за видом діяльності 33.14) та електромонтажні роботи за видом діяльності 43.21).

Між тим, як вбачається зі змісту п. 2.2. договору підряду, отримання ОСОБА_3 плати за виконану ним роботу повинно було здійснюватися щомісячно на підставі актів прийому-здачі робіт.

Проте, відповідно до п. 2.1. договору, фактично оплата здійснювалась за відпрацьований місяць, яка складалась з винагороди з розрахунку 4 200 грн. в місяць, але не менше 50 % від мінімальної заробітної плати, а не за певний результат праці, що характерно для виплати заробітної плати та передбачено вимогами ст. 94 КЗпП України, ст. 24 Закону України Про оплату праці , згідно з якими заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені нормативним актом роботодавця та ст. 115 КЗпП України.

Окрім цього, судом встановлено, що у договорі підряду відсутній результат праці, оскільки відповідно до доказів, наявних в матеріалах справи, ОСОБА_3 виконував електротехнічні та електромонтажні роботи, пусконалагоджувальні роботи, електротехнічні випробування та вимірювання електрообладнання та роботи електрослюсаря.

Тобто, договором підряду б/н від 01 серпня 2018 року, регламентовано процес праці, що характерно для трудового договору, який згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України є угодою між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку.

Також, у пункті 3.1. договору підряду, визначено, що фізична особа несе матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених на них зобов`язань.

Однак, така позиція також характерна для укладення трудового договору та міститься в п. 6 частини 1 ст. 134 КЗпП України, відповідно до якої на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків.

Статтею 130 КЗпП України визначені загальні підстави і умови матеріальної відповідальності, відповідно до якої, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

При цьому, законодавець чітко визначив у ст. 138 КЗпП України, що для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених ст. 130 КЗпП України, тобто у розумінні КЗпП України, матеріальна відповідальність має бути при трудових відносинах.

Згідно із специфікою роботи, яку з 01 травня 2018 року виконував ОСОБА_3 , а саме послуги з електротехнічних та електромонтажних робіт, пусконалагоджувальних робіт, електротехнічних випробувань та вимірювань електрообладнання, а також послуги електрослюсаря повинні виконувати лише штатні працівники ТОВ ВКФ Портал І за причиною того, що дані роботи мають постійний характер виконання, відсутній певний результат праці та передбачена матеріальна відповідальність.

Таким чином, з 01 травня 2018 року ОСОБА_3 , з яким ТОВ ВКФ Портал І нібито уклав тільки 01 серпня 2018 року договір підряду, фактично протягом трьох місяців та 7 днів виконував обов`язки електрослюсаря на ТОВ ВКФ Портал І .

Крім того, виходячи з штатного розпису співробітників ТОВ Портал І , введеного з 01 березня 2018 року, ОСОБА_3 повинен був обіймати посаду електрослюсаря Товариства та мати посадовий оклад у розмірі 4300 грн.

Таким чином, судом встановлено, що за відпрацьовані три місяці (травень, червень та липень) 2018 року ОСОБА_3 повинен був отримати заробітну плату у сумі 12900 грн.

Крім того, судом встановлено, що за відпрацьований період з 01 серпня 2018 року по 07 серпня 2018 року (5 робочих днів), враховуючи розмір посадового окладу у сумі 4300 грн. та кількість робочих днів у серпні 2018 року (22 робочих дня), ОСОБА_3 повинен був отримати за відпрацьовані п`ять робочих дня заробітну плату у розмірі 977 грн. 25 коп.

З огляду на вищевикладене, за відпрацьований період з 01 травня 2018 року по 07 серпня 2018 року ОСОБА_3 повинен був отримати від ТОВ Портал І (нова назва - ТОВ ІОНІТЕКС ) заробітну плату у розмірі 13877 грн. 25 коп.

Відповідно до встановлених судом обставин, та письмових доказів, вбачається, що директор ТОВ ВКФ Портал І фактично допустив ОСОБА_3 до роботи без укладення з ним трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Даний факт є також порушенням вимог ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, згідно якої, працівник не може бути допущений до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що договір підряду б/н від 01 серпня 2018 року має стійкі ознаки трудового договору, та був укладений директором ТОВ ВКФ Портал І з метою приховування дійсних трудових відносин, які виникли між ТОВ ВКФ Портал І та ОСОБА_3 , а також дати, коли насправді ОСОБА_3 приступив до виконання обов`язків на посаді електрослюсаря ТОВ ВКФ Портал І .

Крім того, судом встановлено, що 20 липня 2018 року між ТОВ ВКФ Портал І та ТОВ Рента Прим було укладено договір на виконання робіт з підвищеною небезпекою в діючих електроустановках, а саме: ремонт та випробування обладнання 6 кВ та налагоджувальні-вимірювальні роботи пристроїв РЗА 6 Кв.

Вказані роботи відносяться до робіт з підвищеною небезпекою та можуть виконуватись виключно суб`єктами, які отримали у встановленому законодавством порядку дозвіл на виконання робіт з підвищеною небезпекою.

Тому можливо дійти висновку, що ТОВ ВКФ Портал І мало дозвіл на виконання робіт з підвищеною небезпекою та за умови дотримання вимог законодавства про охорону праці мало право їх виконувати, в тому числі і шляхом укладення договору субпідряду з суб`єктами, які виходячи зі змісту робіт також повинні обов`язково мати дозвіл на виконання вказаних робіт.

Згідно ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч. 3 ст. 837 ЦК України, для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про охорону праці , дія цього Закону поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих.

Згідно ч. 1, 2 ст. 5 Закону України Про охорону праці , умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці. Під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров`я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 5 Закону України Про охорону праці , працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров`я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи. Усі працівники згідно із законом підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Відповідно до змісту статті 13 Закону України Про охорону праці , роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, зокрема: забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин; організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров`я виробничих факторів; розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства, та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці; здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці, тощо. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Згідно змісту ст. 14 Закону України Про охорону праці , працівник зобов`язаний: дбати про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.

Відповідно до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою КМУ № 1107 від 26 січня 2011 року, дозвіл на виконання робіт з підвищеної небезпеки видається роботодавцеві на підставі поданих документів, а саме: заяви на одержання дозволу, до якої додається висновок експертизи стану охорону праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання під час виконання заявлених робіт.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в порушення вищезазначених вимог Цивільного кодексу України, Закону України Про охорону праці , Порядку № 1107, Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів та посадової інструкції, директор ТОВ ВКФ Портал І ОСОБА_8 , достовірно знаючи та розуміючи те, що ОСОБА_3 не мав дозволу на виконання робіт з підвищеною небезпекою та не міг його отримати як фізична особа, незаконно допустив ОСОБА_3 до виконання робіт з підвищеною небезпекою, які призвели до настання нещасного випадку зі смертельними наслідками.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_3 не мав передбаченого ч. 3 ст. 5 Закону України Про охорону праці медичного висновку про відсутність протипоказань за станом здоров`я виконувати роботи в діючих електроустановках та висновку психофізіологічної експертизи про можливість виконувати роботи з підвищеною небезпекою.

Також судом встановлено, що директор ТОВ ВКФ Портал І заповнив на ім`я ОСОБА_3 без його присутності посвідчення працівника та самостійно вніс до посвідчення відомості про те, що ОСОБА_3 є електрослюсарем ТОВ ВКФ Портал І , пройшов перевірку знань з охорони праці (правила безпеки, інструкції з охорони праці), перевірку знань з технології робіт (правила експлуатації, виробничі інструкції), перевірку знань правил пожежної безпеки, а також зазначив у посвідченні про проходження ОСОБА_3 медичного огляду.

В подальшому, 06 серпня 2018 року директор ТОВ ВКФ Портал І ОСОБА_8 . видав ОСОБА_3 , вже як працівнику ТОВ ВКФ Портал І , який обіймає посаду електрослюсаря, посвідчення про перевірку його знань з питань охорони праці.

Однак, попри видане ОСОБА_9 О.В. посвідчення працівника Товариства, директор ТОВ ВКФ Портал І надав йому вказівку як підряднику, виконувати роботи з підвищеною небезпекою в діючій електроустановці ТОВ Рента Прим , при цьому включив його до складу бригади працівників ТОВ ВКФ Портал І , як працівника Товариства.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до змісту листа директора ТОВ ВКФ Портал І № 06 серпня 2018 від 06 серпня 2018 року, ОСОБА_3 , як працівник ТОВ ВКФ Портал І у складі бригади був направлений директором Товариства для виконання робіт з підвищеною небезпекою в діючих електроустановках ТОВ Рента Прим .

Також судом встановлено, що на підставі листа директора ТОВ ВКФ Портал І та посвідчення про перевірку знань ОСОБА_3 , як працівника ТОВ ВКФ Портал І , який обіймає посаду електрослюсаря Товариства, співробітники ТОВ Рента Прим допустили бригаду, до якої входив працівник ТОВ ВКФ Портал І ОСОБА_3 , для проведення робіт з підвищеною небезпекою в діючий електроустановці ТОВ Рента Прим .

Враховуючи включення директором ТОВ ВКФ Портал І ОСОБА_8 до складу бригади працівників ТОВ ВКФ Портал І ОСОБА_3 та направляння його на виконання робіт з підвищеною небезпекою в діючих електроустановках ТОВ Рента Прим , суд приходить до висновку, що укладений між ТОВ ВКФ Портал І та ОСОБА_3 договір підряду є удаваним правочином, оскільки насправді приховував виниклі між сторонами трудові відносини.

З урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, суд приходить до висновку, що на ОСОБА_3 поширювались вимоги внутрішнього трудового розпорядку та правила трудової дисципліни.

Крім того, беручи до уваги протокол засідання комісії ТОВ ВКФ Портал І по перевірці знань по питанням охорони праці № 01/08-7 від 01 серпня 2018 року, наряди-допуски № 07/08-1, № 07/08-2, штатний розпис працівників ТОВ ВКФ Портал І та лист ТОВ ВКФ Портал І за вих. № 06 серпня 2018 від 06 серпня 2018 року (а.с. 36-42), суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 виконував роботи за конкретною професією та кваліфікацією електрослюсар.

Також факт перебування ОСОБА_3 у трудових відносинах з ТОВ ВКФ Портал І підтверджується здійсненою комісією ТОВ ВКФ Портал І у складі директора ОСОБА_8 ., начальника ОСОБА_10 та головного інженера ОСОБА_11 перевіркою знань ОСОБА_3 . як електрослюсаря ТОВ ВКФ Портал І законодавства про охорону праці, Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, Правил експлуатації електрозахисних засобів, Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, Правил пожежної безпеки, Технологічних інструкцій по ремонту, налагодженню, обслуговуванню і випробувань високовольтного і низьковольтного устаткування, що окрім іншого вбачається з протоколів їхніх допитів. Проведених органами досудового розслідування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що наявність посади електрослюсаря у штатному розписі ТОВ ВКФ Портал І та укладення договору підряду між ТОВ ВКФ Портал І та ОСОБА_3 , за яким останній повинен був виконувати обов`язки за цією посадою, свідчить про наявність ознак, що не властиві договору підряду.

Також судом встановлено, що Управлінням з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Державної служби України з питань праці було проведено інспекційне відвідування ТОВ ВКФ Портал І щодо визначення наявності чи відсутності трудових відносин між ТОВ ВКФ Портал І та ОСОБА_3 (а.с. 73-75).

В ході проведення інспекційного відвідування було встановлено, що на ТОВ ВКФ Портал І мають місце випадки неналежного оформлення трудових відносин, а також, що договір підряду від 01 серпня 2018 року укладений між ТОВ ВКФ Портал І та ОСОБА_3 має ознаки трудового договору.

Таким чином, ОСОБА_3 працював за договором, який позбавляв права найманого працівника на обов`язкові елементи нормативно-правових актів трудового законодавства.

Крім того, судом встановлено, що за результатом зазначеного інспекційного відвідування було складено акт, внесено припис на усунення виявлених вході перевірки порушень та направлено подання на застосування фінансових санкцій відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України в розмірі 30 мінімальних заробітних плат.

Відтак, зазначений договір підряду є таким, що маскує дійсні відносини, які виникли між ТОВ ВКФ Портал І та ОСОБА_3 , оскільки вони є трудовими.

Крім того, з огляду на встановлені судом обставини, датою, коли між ОСОБА_3 та ТОВ ВКФ Портал І виниклі трудові відносини, слід вважати 01 травня 2018 року.

Стаття 23 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН від 10 грудня 1948 року визначає, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

Згідно із ст. 8 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН від 10 грудня 1948 року кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Стаття 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Право на працю визначене статтею 43 Конституції України і захищається не тільки при реалізації цього права, але і тоді, коли виконання трудової функції фактично закінчено.

Факт трудових відносин важливий не тільки для відновлення порушеного права (виплата заробітної плати), але і для реалізації іншого права конституційного права, а саме права на соціальний захист (набуття страхового стажу, що дає можливість у подальшому отримувати соціальні виплати), що визначений ст. 46 Конституції.

Так, відповідно до ч. 1 статті 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Зі змісту ст. 626 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільно-правовим договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Наказ (розпорядження) про прийом на роботу не видається.

Сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 Цивільного кодексу України.

Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 статті 843 ЦК України).

Таким чином, основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Відповідно до змісту ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

А тому суд, на підставі доказів, поданих учасниками справи, що належним чином оцінені, дійшов обґрунтованого висновку про те, що між сторонами склалися трудові відносини і заявлений позов підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, враховуючи норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що укладений між ОСОБА_3 та ТОВ ВКФ Портал І договір підряду б/н від 01 серпня 2018 року насправді приховував трудові відносини, які існували між сторонами цього договору та не були оформленні директором ТОВ ВКФ Портал І ОСОБА_8 у відповідності до вимог трудового законодавства України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що договір підряду б/н від 01 серпня 2018 року, укладений між ТОВ ВКФ Портал І та ОСОБА_3 є недійсним (удаваним правочином), оскільки насправді зазначений договір підряду приховував виниклі між сторонами у період з 01 травня 2018 року по 07 серпня 2018 року трудові відносини, які повинні були бути оформлені шляхом укладення між сторонами трудового договору.

Крім того, відповідно до змісту ч. 6 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу, у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про нарахування та сплату відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи.

З огляду на вищезазначені вимоги КЗпП України, враховуючи, що з 01 травня 2018 року по 07 серпня 2018 року між ОСОБА_3 та ТОВ ВКФ Портал І виниклі трудові відносини, суд приходить до висновку про необхідність внесення ТОВ Іонітекс (попередня назва - ТОВ ВКФ Портал І ) запису до трудової книжки ОСОБА_3 про прийом його на роботу з 01 травня 2018 року на посаду електрослюсаря Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Портал І .

Беручи до уваги обов`язок ТОВ Іонітекс внести відповідний запис до трудової книжки ОСОБА_3 про оформлення з 01 травня 2018 року між ОСОБА_3 та ТОВ ВКФ Портал І трудових відносин, суд вважає необхідним зобов`язати ТОВ Іонітекс (попередня назва - ТОВ ВКФ Портал І ) нарахувати ОСОБА_3 заробітну плату за відпрацьований період з 01 травня 2018 року по 07 серпня 2018 року у розмірі 13877 грн. 25 коп. та стягнути зазначену суму заробітної плати на користь батьків ОСОБА_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , без утримання з неї податку на доходи фізичних осіб та військового збору, згідно чинного законодавства України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно змісту пунктів ч. 2 ст. 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування; надавати безоплатно застрахованій особі та на вимогу членів сім`ї померлої застрахованої особи відомості про заробітну плату (дохід), суму сплаченого єдиного внеску та інші відомості про застраховану особу, що подаються до органу доходів і зборів; повідомляти у складі звітності про прийняття на роботу фізичної особи, відомості про яку відсутні в Державному реєстрі або яка не пред`явила на вимогу платника єдиного внеску посвідчення застрахованої особи, та подавати необхідні відомості і документи для взяття на облік зазначеної особи; отримувати в територіальному органі Пенсійного фонду посвідчення застрахованої особи в порядку, встановленому Пенсійним фондом, та видавати їх застрахованим особам, тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Таким чином, враховуючи, що у період з 01 травня 2018 року та по 07 серпня 2018 року між ОСОБА_3 та ТОВ ВКФ Портал І виникли трудові відносини, які повинні були бути оформлені у відповідності до вимог трудового законодавства, суд приходить до висновку, що ТОВ Іонітекс (попередня назва - ТОВ ВКФ Портал І ) зобов`язаний сплатити з нарахованої ОСОБА_3 заробітної плати у сумі 13877 грн. 25 коп., суму єдиного соціального внеску у розмірі 3657 грн. 06 коп. на відповідний рахунок органу доходів і зборів за місцем обліку.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, з огляду на те, що позовні вимоги позивачів задоволені в повному обсязі, то на підставі ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 грн. (за вимоги майнового характеру) та у розмірі 4610 грн. 40 коп. (за шість вимог немайнового характеру), а всього 5378 грн. 80 коп.

Доходячи до такого висновку, суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 77, 81, 82, 89, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Іонітекс , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Рента-Прим , Управління з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Державної служби України з питань праці, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про визнання договору підряду недійсним (удаваним правочином), встановлення факту перебування у трудових відносинах з певного часу, виплату заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом діяльності у регіоні у відповідному періоді, нарахування та виплату суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати недійсним (удаваним правочином) договір підряду б/н від 01 серпня 2018 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Портал І (нова назва - Товариство з обмеженою відповідальністю Іонітекс ) (код ЄДРПОУ: 31251310) та ОСОБА_3 .

Визнати дійсним трудовий договір, укладений з 01 травня 2018 року по 07 серпня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Портал І (нова назва - Товариство з обмеженою відповідальністю Іонітекс ) (код ЄДРПОУ: 31251310) та ОСОБА_3 .

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Іонітекс (попередня назва - Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Портал І ) (код ЄДРПОУ: 31251310) видати наказ про прийняття на роботу ОСОБА_3 з 01 травня 2018 року по 07 серпня 2018 року на посаду електрослюсаря Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Портал І (нова назва - Товариство з обмеженою відповідальністю Іонітекс ).

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Іонітекс (попередня назва - Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Портал І ) (код ЄДРПОУ: 31251310) направити до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_3 з 01 травня 2018 року по 07 серпня 2018 року на посаду електрослюсаря Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Портал І (нова назва - Товариство з обмеженою відповідальністю Іонітекс ) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року № 413.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Іонітекс (попередня назва - Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Портал І ) (код ЄДРПОУ: 31251310) внести запис до трудової книжки ОСОБА_3 про оформлення трудових відносин шляхом внесення запису про прийом на роботу ОСОБА_3 з 01 травня 2018 року на посаду електрослюсаря Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Портал І (нова назва - Товариство з обмеженою відповідальністю Іонітекс ).

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Іонітекс (попередня назва - Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Портал І ) (код ЄДРПОУ: 31251310) нарахувати ОСОБА_3 , працівнику ТОВ ВКФ Портал І (нова назва - ТОВ Іонітекс ) заробітну плату за відпрацьований період з 01 травня 2018 року по 07 серпня 2018 року у розмірі 13877 грн. 25 коп., без утримання з нарахованої суми заробітної плати податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Іонітекс (попередня назва - Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Портал І ) (код ЄДРПОУ: 31251310) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) нараховану ОСОБА_3 заробітну плату у розмірі 13877 грн. 25 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Іонітекс (попередня назва - Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Портал І ) (код ЄДРПОУ: 31251310) на користь Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області єдиний соціальний внесок за відпрацьований ОСОБА_3 період з 01 травня 2018 року по 07 серпня 2018 року у сумі 3657 грн. 06 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Іонітекс (попередня назва - Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Портал І ) (код ЄДРПОУ: 31251310) на користь держави судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5378 грн. 80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя С.С. Федоріщев