Рішення

від 26.02.2019 по справі 205/4850/18

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

26.02.2019 Єдиний унікальний номер 205/4850/18

Справа №2/205/294/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Шавули В.С.

при секретарі Сербен О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу освіти Навчально-виховний комплекс № 106 Середня загальноосвітня школа-дошкільний начальний заклад (дитячий садок) Дніпропетровської міської ради, третя особа Департамент гуманітарної політки Дніпровської міської ради про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 12 липня 2018 року звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із даним позовом (а.с.1-8).

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що вона є інвалідом ІІІ групи загального захворювання.

На підставі наказу по середній школі №106 м. Дніпропетровська від 212.08.1995 року №39-к позивач прийнята на роботу вчителем історії за переведенням із середньої школи м. Дніпропетровська №132, де вона також працювала на посаді вчителя історії з 15.08.1989 року. У процесі роботи в останні роки позивач відчула на собі з боку керівництва навчального закладу дискримінацію через свою інвалідність, приниження честі та гідності, безпідставні зауваження.

На підставі наказу по середній школі №106 м. Дніпропетровська від 31 травня 2018 року № 62-кп про звільнення позивача з 14.06.2018 року звільнено, за п.3 ст. 40 КЗпП України.

Позивач вважає її звільнення незаконним та таким, що порушує трудове законодавство, у зв`язку із чим, посилаючись на викладені обставини, обґрунтування та доповнення до позову просить суд визнати незаконними накази Комунального закладу освіти Навчально-виховний комплекс № 106 Середня загальноосвітня школа - дошкільний навчальний заклад (дитячий садок) Дніпропетровської міської ради наказ від 03.11.2016 № 196-кт-1 про дисциплінарне впровадження

- наказ від 17.10.2017р № 175/1 -кт про дисциплінарне стягнення;

- наказ про звільнення - № 62-кп від 31.05.2018р.;

скасувати наказ Комунального закладу освіти Навчально-виховний комплекс № 106 Середня загальноосвітня школа- дошкільний навчальний заклад (дитячий садок) Дніпропетровської міської ради про звільнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 ) - № НОМЕР_2 від 31.05.2018 року;

поновити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 ) на посаді вчителя історії Комунального закладу освіті Навчально-виховний комплекс № 106 Середня загальноосвітня школа - дошкільний навчальний заклад (дитячий садок) Дніпропетровської міської ради (Ідентифікаційний код 16460259) з дня звільнення;

стягнути з Комунального закладу освіти Навчально-виховний комплекс № 106 Середня загальноосвітня школа - дошкільний навчальний заклад (дитячий садок) Дніпропетровської міської ради (Ідентифікаційний код 26460259 ) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 30 823,19 грн.;

стягнути з Комунального закладу освіти Навчально-виховний комплекс № 106 Середня загальноосвітня школа - дошкільний навчальний заклад (дитячий садок) Дніпропетровської міської ради (Ідентифікаційний код 26460259 ) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 ) грошову компенсацію моральної шкоди в розмірі 10 000 грн.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць звернути до негайного виконання.

В ході розгляду справи до участі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору залучено - Департамент гуманітарної політки Дніпровської міської ради.

Позивач та її представник - адвокат Пасічна І.І., в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в особі свого представника - Стребкової О.Д., у судовому засіданні проти вимог позову заперечувала та просила відмовити у його задоволенні зважаючи на необґрунтованість вимог.

Третя особа - в особі свого представника за довіреністю - Букіна О.В., в судовому засіданні вирішення спору по суті позовних вимог відніс на розсуд суду.

У відповідності до ст..2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1,7 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відповідно до вимог ч.ч.1,6 ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Підставою звернення позивача до суду із позовом є захист прав та майнових інтересів сторони за трудовим правовідношенням, пов`язаних із реалізацією гарантованого ст.43 Конституції України права на працю.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч.4 ст.55, ст.124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Відповідно до ст.. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Конституція України, трудове та цивільне законодавство закріплює обов`язок кожного неухильно додержуватися положень Конституції України та законів України, добросовісно здійснювати свої права та обов`язки і встановлює юридичну відповідальність за їх невиконання та передбачає заходи примусового виконання цивільних обов`язків, які виникають, зокрема, безпосередньо з актів законодавства, рішення суду або договору, у разі їх невиконання боржником добровільно.

Суд, вислухавши пояснення позивача, свідка, з`ясувавши обставини справи, дослідивши їх доказами, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи із наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом ІІІ групи загального захворювання (а.с.13).

На підставі наказу по СШ №106 №39-К §2 від 21.08.1995 року працювала на посаді вчителя історії. Наказом КЗО НВК №106 ДМР №62-КП від 31.05.2018 року ОСОБА_1 із 14 червня 2018 року звільнено з посади на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України (а.с.19).

Відповідно до п.3.9. Статуту КЗО НВК №106 ДМР (далі - Статут) зазначено, що призначення на посаду та звільнення з посади педагогічних працівників й інші трудові відносини регулюються законодавством України про працю, законами України Про загальну середню освіту , Про дошкільну освіту та іншими законодавчими актами (а.с.83-116).

Згідно із наказом Департаменту гуманітарної політики управління освіти Дніпровської міської ради №280 від 30.10.2017 року затверджено Порядок організації роботи з керівними та педагогічними кадрами у новій редакції, згідно якого з 01.11.2017 року керівникам загальноосвітніх навчальних закладів та дошкільних навчальних закладів уповноважується: призначення, переведення, звільнення педагогічних працівників та технічного персоналу, надання усіх видів відпусток, заохочення, дисциплінарні стягнення, відрядження здійснювати з дотриманням вимог п.3 ст.26 Закону України Про освіту , п.2 ст. 26 Закону України Про загальну середню освіту , п.3 ст. 31 Закону України Про дошкільну освіту , законодавства про працю України (а.с.121-122).

У відповідності до п. 3.13. Статуту педагогічні працівники, які систематично порушують Статут, правила внутрішнього розпорядку НВК, не виконують посадових обов`язків, умови колективного договору (контракту) або за результату атестації не відповідають займаній посаді, звільняються з роботи відповідно до чинного законодавства.

Наказами директора КЗО НВК №106 ДМР № 159/2-кт від 26.08.2016 року, №196-кт-1 від 03.11.2016 року, №175/1-кт від 17.10.2017 року ОСОБА_2 за порушення дисципліни до ОСОБА_1 було застосовано такі заходи впливу як догана (а.с.16,17,18).

Також наказом начальника відділу освіти Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради №111-к-тм від 03.11.2016 року ОСОБА_1 оголошено догану (а.с.38).

Суд зауважує, що наказ директора КЗО НВК №106 ДМР Палєєвої І.О. №175/1-кт прийнято 17.10.2017 року, а протокол №18 про засідання та розгляд питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 складено 27 листопада 2017 року, в той час коли комісією у складі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , складено акт від 17.10.2017 року про те, що ОСОБА_1 відмовилась підписувати наказ №175/1-кт від 17.10.2017 року (а.с.22).

Також встановлено, що 23 жовтня 2017 року директор КЗО НВК №106 ДМР ОСОБА_2 зверталась із клопотанням до голови профспілкового комітету КЗО НВК №106 ДМР Труханової ОСОБА_6 . ОСОБА_7 про звільнення вчителя історії ОСОБА_1 від посади на час проходження медичної комісії та винести їй догану (а.с.144).

Конституцією України громадянам гарантовано право на працю. Частиною 6 статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

За змістом п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відповідно до статті 139 Кодексу законів про працю України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Згідно зі ст.. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Частиною першою статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до статті 149 цього ж Кодексу до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Згідно п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів за передбаченими п.3 ст.40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст.151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

У відповідності до ч.1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У судовому засіданні встановлено, що до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 було притягнуто наказами директора КЗО НВК №106 ДМР № 159/2-кт від 26.08.2016 року, №196-кт-1 від 03.11.2016 року, №175/1-кт від 17.10.2017 року. Позивач звернулася до суду із позовною заявою про відміну дисциплінарних покарань лише 12 липня 2018 року, у зв`язку із чим, визначений ст.233 КЗпП України строк позовної давності нею пропущено, тому вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Обставини щодо звільнення позивача із порушенням встановленого п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України порядку суд вважає доведеними, оскільки розірвання трудового договору із ОСОБА_1 за ініціативою підприємства з підстав систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, було проведено внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами, необґрунтованим, у зв`язку із чим наказ від 31.05.2018 року за № 62-кп про її звільнення з роботи на підставі п.3 ст.40 КЗпП України, підлягає скасуванню, а позивач поновленню на роботі.

У відповідності до ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

При присудженні оплати за час вимушеного прогулу, суд враховує, що ОСОБА_1 працювала в КЗО НВК №106 ДМР із 01.01.2012 року по 14.06.2018 рік. Враховуючи положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року за №100, її середньоденна заробітна плата за два останні місяці роботи складає 476,123 грн. (19 521,05 грн. - заробітна плата за два останні місяці) : 41 (кількість відпрацьованих робочих днів за останні два місяці); 43 (сумарна кількість робочих днів за останні два місяці (грудень 2018 року-січень 2019 року) : 2 = 21,5 - середньомісячне число робочих днів. Таким чином, 476,123 * 21,5 = 10 236,64 грн. - сума, яка належить до виплати за час вимушеного прогулу.

Щодо позовних вимог позивачки про відшкодування моральної шкоди суд виходить із наступного.

У відповідності до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

За правилом ст.ст.22, 23 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування та відшкодування моральної шкоди.

За змістом зазначених положень, єдиною підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди - є правопорушення, яке включає в себе: шкоду, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.

Предметом доведення крім наявності самого факту моральної шкоди підлягає доказуванню її глибина, від якої залежить розмір та форма відшкодування.

Визначаючи розмір відшкодування суд керується принципами рівності, поміркованості, розумності та справедливості та вважає доведеним позивачем розмір моральної шкоди в сумі 1 500,00 грн., який підлягає стягненню з відповідача на її користь.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд враховує, що в силу Закону України Про судовий збір , позивач звільнений від сплати судового збору, а його вимоги належать частковому задоволенню, тому слід стягнути із Комунального закладу освіти Навчально-виховний комплекс № 106 Середня загальноосвітня школа-дошкільний начальний заклад (дитячий садок) Дніпропетровської міської ради на користь держави судовий збір у сумі 1921,00 грн.

На підставі викладеного, і керуючись ч.4 ст.55, ст.43, 124 Конституції України, ст.236, 237 КЗпП України, ст.11, 15, 16 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , ст.ст. 4,6,10,12,13, 81-83, 141, 263-264, 268, 272 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального закладу освіти Навчально-виховний комплекс № 106 Середня загальноосвітня школа-дошкільний начальний заклад (дитячий садок) Дніпропетровської міської ради, третя особа Департамент гуманітарної політки Дніпровської міської ради про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, - задовольнити частково.

Наказ директора Комунального закладу освіти Навчально-виховний комплекс № 106 Середня загальноосвітня школа-дошкільний начальний заклад (дитячий садок) Дніпропетровської міської ради від 31 травня 2018 року за № 62-кп Про звільнення - визнати незаконним та скасувати.

Поновити ОСОБА_1 на посаді вчителя історії Комунального закладу освіти Навчально-виховний комплекс № 106 Середня загальноосвітня школа-дошкільний начальний заклад (дитячий садок) Дніпропетровської міської ради.

Стягнути із Комунального закладу освіти Навчально-виховний комплекс № 106 Середня загальноосвітня школа-дошкільний начальний заклад (дитячий садок) Дніпропетровської міської ради (ОКПО 26460259, місцезнаходження юридичної особи : м.Дніпро, вул.Метробудівська , будинок 7) на користь ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 10 236 грн.64 коп. (десять тисяч двісті тридцять шість грн..64 коп.) із урахуванням податків та зборів та моральну шкоду у сумі 1500 грн.00 коп. (одна тисяча п`ятсот грн.00 коп.).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути із Комунального закладу освіти Навчально-виховний комплекс № 106 Середня загальноосвітня школа-дошкільний начальний заклад (дитячий садок) Дніпропетровської міської ради (ОКПО 26460259, місцезнаходження юридичної особи : м.Дніпро, вул.Метробудівська, будинок 7) на користь держави судовий збір у сумі 1921 грн. 00 коп. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо скаргу про апеляційне оскарження не було подано.

Суддя В.С. Шавула