Вирок

від 16.05.2019 по справі 612/932/18

ЛОЗІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Кримінальне провадження № 612/932/18

Номер провадження 1-кп/629/253/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2019 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря- ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Лозова Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лозова Харківської області, громадянина Україна, з неповною вищою освітою, одруженого, який має на утримання малолітню дитину, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-11.01.2019 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 1 ст. 190 КК України, до покарання у виді 200 годин громадських робіт

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України,

в с т а н о в и в:

В липні 2017 року у денний час доби, точної дати та часу в ході судового розгляду встановити не представилось можливим, ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливого мотиву, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, з метою змусити ОСОБА_7 передати йомугроші, переконав останню в добросовісності своїх намірів, запропонував їй укласти з ним угоду купівлі-продажу земельної ділянки площею 2 га, яка розташована на території Софіївської сільської ради Близнюківського району Харківської області, посилаючись, що оформлює право власності на дану земельну ділянку як учасник АТО, та в подальшому 25.07.2017 року у денний час доби, точного часу в ході судового розгляду встановити не представилось можливим, за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом обману заволодів належними ОСОБА_7 грошовими коштами в сумі 10000 гривень, про що склав та підписав розписку, маскуючи свої злочинні дії під цивільно-правові відносини, не маючи наміру продавати земельну ділянку. Вказаними коштами розпорядився на власний розсуд, заподіявши потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, в липні 2018 року у денний час доби, точної дати та часу в ході судового розгляду встановити не представилось можливим, ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що 25.07.2017 року шляхом обману під приводом продажу земельної ділянки вже заволодів грошовими коштами ОСОБА_7 , діючи повторно, діючи умисно, з корисливого мотиву, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, з метою змусити ОСОБА_6 передати йомугроші, переконав останню в добросовісності своїх намірів, запропонував їй укласти з ним угоду купівлі-продажу земельної ділянки площею 2 га, яка розташована на території Софіївської сільської ради Близнюківського району Харківської області, посилаючись, що оформлює право власності на дану земельну ділянку як учасник АТО, та в подальшому 26.07.2018 року у денний час доби, точного часу в ході судового розгляду встановити не представилось можливим, за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом обману заволодів належними ОСОБА_6 грошовими коштами в сумі 15000 гривень, про що склав та підписав розписку, маскуючи свої злочинні дії під цивільно-правові відносини, не маючи наміру продавати земельну ділянку. Вказаними коштами розпорядився на власний розсуд, заподіявши потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на вказану суму.

Прокурором Близнюківського відділу Лозівської місцевої прокуратури Харківської області пред`явлено обвинувачення, у вчиненні кримінальних правопорушень за епізодом у відношенні ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 190 КК України, як шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману, за епізодом у відношенні ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 190 КК України, як шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно.

У відповідності до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

У судовому засіданні ОСОБА_4 винним себе не визнав, пояснивши, що ОСОБА_8 дізнавшись, що він звільнився з лав Збройної сили України, і подав документи для отримання земельної ділянки для ведення сільського господарства розміром 2 гектари, запропонував купити у нього ділянку. Він зауважив, що документи ще не готові і продати ділянку він не може. ОСОБА_8 наполягав та запропонував йому отримати завдаток з тим, щоб він нікому не міг продати ділянку. Він погодився. ОСОБА_8 попросив приїхати до нього в офіс: АДРЕСА_2 чи АДРЕСА_3 , куди він приїхав. ОСОБА_8 запропонував йому написати розписку на 10000 гривень, які він особисто передав в приміщенні офісу. Однак ОСОБА_8 просив написати розписку та вказати у ній прізвище ОСОБА_7 . Також ОСОБА_8 запропонував звертатися до нього, якщо йому будуть потрібні ще гроші наперед. Коли документи вже були готові весною чи літом в 2018 році, він зателефонував ОСОБА_8 та повідомив його, що документи на пай готові, на що ОСОБА_8 вказав, що не може дати всю суму у розмірі 70000 гривень та запропонував укласти договір купівлі-продажу з розстрочкою сплати і по частинам віддавати суму, від чого він відмовився. Щоб він не продав свого паю, ОСОБА_8 запропонував йому здати в оренду дану землю і підписати договір оренди на 49 років, а потім восени, коли ОСОБА_8 збере врожай, підписати з ним договір купівлі-продажу. На дану пропозицію він погодився, але попросив ОСОБА_8 видати йому ще 15000 гривень. ОСОБА_8 сказав, що через тиждень слід приїхати до офісу для підписання договору оренди. Через тиждень він приїхав до офісу. ОСОБА_8 не було в офісі, в телефонному режимі ОСОБА_8 повідомив, що в офісі є бухгалтер, до якої слід підійти для написання розписки. Він підійшов до бухгалтера ОСОБА_9 , вона сказала написати розписку на її ім`я. Він вказав, що перша розписка написана на ОСОБА_7 , на що ОСОБА_9 відповіла, що ОСОБА_10 більше не працює, і різниці ніякої не має, на кого написана розписка. Він написав, вказавши, що отримав 15000 гривень, однак ОСОБА_9 надала йому лише 7500 гривень, зазначивши, що решту ОСОБА_8 привезе наступного дня. Однак ОСОБА_8 грошей не привіз, на телефоні дзвінки не відповідав, коли відповідав, то вказав, що потім привезе, однак 7500 гривень він так і не отримав. Він не звертався до будь-яких органів з цього приводу. Зазначені гроші ОСОБА_10 та ОСОБА_9 не повертав.

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим у вчиненні кримінальних правопорушень, вина останнього в повному обсязі підтверджується сукупністю зібраних по справі та досліджених в судовому засіданні доказів:

-показами потерпілої ОСОБА_7 в судовому засіданні, згідно яких на час проведення судового засідання вона працює в приватного підприємця менеджером. В липні 2018 року у приміщенні офісу ФГ «Правда», директором якого є ОСОБА_8 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 запропонував їй придбати належну йому земельну ділянку, яка розташована на території Софіївської сільської ради Близнюківського району Харківської області, на що вона погодилася. ОСОБА_4 надав їй свої дані, розповів, що ділянка знаходиться на території Софіївської сільської ради Близнюківського району Харківської області, він є воїном АТО. Вона працювала на той час бухгалтером ФГ «Правда». Вона бажала придбати ділянку, оскільки це є хорошим вкладом грошей. Після цього вона передала ОСОБА_4 аванс у розмірі 10000 гривень у рахунок подальшої купівлі вказаної земельної ділянки, про що ОСОБА_4 була написала розписка. При передачі грошових коштів у офісі нікого не було, документи на земельну ділянку ОСОБА_4 не показував. ОСОБА_4 повинен був після того як вступить у право власності повідомити їй про це та передати їй земельну ділянку. Вона повірила обвинуваченому, бо вважала його порядною людиною, оскільки він був воїном АТО. Після того ОСОБА_4 на зв`язок не виходив, переданий нею аванс не повернув.

-показами потерпілої ОСОБА_6 в судовому засіданні, згідно яких влітку 2018 року ОСОБА_4 , на території офісу підприємства «Софія Близнюки», в якому вона працює бухгалтером, за адресою: АДРЕСА_4 , запропонував їй придбати у нього земельну ділянку приблизно за 2000 доларів США, на що вона погодилася. Вона знала, що обвинувачений перебував в АТО, що таким особам держава надає право отримати земельну ділянку. Вона бажала придбати ділянку, довірилася обвинуваченому, оскільки вважала його порядною людиною, бачила його документи, знала, що він подав пакет документів для отримання ділянки. Після цього вона передала ОСОБА_4 аванс у розмірі 15000 гривень у рахунок подальшої купівлі вказаної земельної ділянки, про що ОСОБА_4 була написала розписка. Вона вважала, що він до кінця 2018 року оформить документи. Потім вона декілька разів телефонував ОСОБА_4 з метою з`ясування на якій стадії знаходиться оформлення документів на земельну ділянку, на що обвинувачений повідомляв, що документи оформлюються, та після їх оформлення ними буде проведено угоду. Раніше обвинувачений жодних документів на вказану земельну ділянку не показував, строки оформлення документів ними не оговорювалися. Обвинувачений запевнив її у наявності у нього даної земельної ділянки. Через деякий час, при спілкуванні з обвинуваченим, їй стало відомо про те, що вказана земельна ділянка документально перейшла в оренду на підприємство.

-показами свідка ОСОБА_8 в судовому засіданні, згідно яких він працює директором ТОВ «Софія Близнюки». У 2018 році між ТОВ «Софія Близнюки» з ОСОБА_4 було укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 2,000 гектари, розташованої на території Софіївської сільської ради Близнюківського району Харківської області, орендна плата йому виплачується або на картку, або в офісі під відомість. Від бухгалтера ТОВ «Софія Близнюки» ОСОБА_6 йому стало відомо, про те, що ОСОБА_4 мав намір продати їй земельну ділянку, він не був очевидцем якихось відносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . Він не давав розпорядження бухгалтеру ОСОБА_6 на придбання у обвинуваченого ОСОБА_4 земельної ділянки.

-показами свідка ОСОБА_11 в судовому засіданні, згідно яких влітку 2018 року, наприкінці робочого дня, вона зайшла до офісу, в якому працює ОСОБА_6 , де в той час знаходився ОСОБА_4 . В цей час вона почула розмову між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 про те, що обвинувачений повинен був їй щось продати. Після цього ОСОБА_6 , в її присутності, дістала грошові кошти, які передала ОСОБА_4 , у якому розмірі вона не бачила, але почула про суму в 15000 гривень.

-витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.12.2017 року, згідно якого ОСОБА_4 на праві приватної власності належить земельна ділянка кадастровий номер 6320686300:02:001:0597, площею 2 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Добровільської сільської ради Близнюківського району Харківської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1426693063206 / а.с.96/.

-заявою ОСОБА_4 про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1426693063206 від 19.12.2017 року /а.с.97/.

-витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.10.2018 року, згідно якого ОСОБА_4 на праві приватної власності належить земельна ділянка кадастровий номер 6320686300:02:001:0597, площею 2 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Софіївської сільської ради Близнюківського району Харківської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1426693063206 /а.с.102/.

-договором оренди землі № б/н від 18.07.2018 року, укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ «Софія-Близнюки», в особі директора ОСОБА_8 , згідно якого ОСОБА_4 передав в оренду ТОВ «Софія-Близюки» земельну ділянку кадастровий номер 6320686300:02:001:0597, загальною площею 2,000 гектара, у тому числі ріллі 2,0000 гектари, яка розташована на території Софіївської сільської ради Близнюківського району Харківської області. Договір укладено на 49 (сорок дев`ять) років /а.с. 103-105/.

-актом визначення меж земельної ділянки в натурі до договору оренди землі від 18.07.2018 року, укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ «Софія-Близнюки» /а.с.106/.

-актом приймання передачі земельної ділянки до договору оренди землі від 18.07.2018 року /а.с. 107/.

-заявою ТОВ «Софія-Близнюки» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, земельної ділянки кадастровий номер 6320686300:02:001:0597 від 03.10.2018 року /а.с.98/.

-витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 08.10.2018 року /а.с.100/.

-розпискою ОСОБА_4 від 25.07.2017 року, згідно якої останній отримав від ОСОБА_7 аванс у розмірі 10000 гривень в рахунок подальшого продажу ОСОБА_7 2 га землі для особистого селянського господарства, розташованої на території Софіївської сільської ради Близнюківського району Харківської області /а.с.108/.

-розпискою ОСОБА_4 від 26.07.2018 року, згідно якої останній отримав від ОСОБА_6 аванс у розмірі 15000 гривень в рахунок подальшого продажу ОСОБА_6 2 га землі для особистого селянського господарства, розташованої на території Софіївської сільської ради Близнюківського району Харківської області /а.с.109/.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності в їх сукупності вважає їх достатніми для прийняття відповідного рішення по справі.

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого повністю доведена, його дії правильно кваліфіковані за епізодом у відношенні ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 190 КК України, як шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману, за епізодом у відношенні ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 190 КК України, як шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно. Обвинувачений не ставив під сумнів допустимість тих доказів, що досліджувалися в судовому засіданні та покладені в основу обвинувального висновку.

Суд звертає увагу на те, що обман як спосіб учинення злочину являє собою, сукупність актів поведінки по введенню людини в оману, які впливають на психіку з метою змусити останню виконати певні дії в інтересах того, хто обманює. Під оманою зазвичай прийнято розуміти неправильне, перекручене відбиття предметів і явищ у свідомості людини, помилкову думку чи сукупність думок, прийнятих суб`єктом за щирі, невідповідність знання його предмету, розбіжність суб`єктивного образу дійсності з її об`єктивним прообразом. Наступне волевиявлення здійснюється суб`єктом, який помиляється, відповідно до цілей і в інтересах винного. Ніякі зовнішні чинники не придушують свободи волевиявлення потерпілого. Таким чином, терпить шкоду воля особи, яка вводиться в оману, тобто здатність особи до керування своїми мотивами, цілями, станом, діями й думками, свідома активність людини, спрямована на досягнення поставлених цілей. Воля виступає необхідною умовою будь-якої поведінки особи, полягає у її здатності керувати собою і своїми психічними функціями.

Всяка заява, твердження чи заперечення, яке завідомо не відповідає тому, що насправді думає суб`єкт про предмет своєї заяви, є неправдою не тільки в суб`єктивному змісті розбіжності між дійсним і висловленим судженням суб`єкта, а й в об`єктивному змісті перекручування дійсності.

Суд вважає, що спосіб вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим, направленість умислу, ступінь здійснення злочинного наміру, послідовність дій обвинуваченого, в тому числі і після вчинення злочину, та сукупність усіх обставин, що характеризують вчинене ОСОБА_4 , свідчать про спрямованість умислу ОСОБА_4 , на вчинення за епізодом у відношенні ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 190 КК України, шахрайства, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману, за епізодом у відношенні ОСОБА_6 , за ч. 2 ст. 190 КК України, - шахрайства, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману, повторно.

До показань ОСОБА_4 щодо невизнання ним вини і про відсутність в нього умислу на вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень суд ставиться критично і вважає їх неспроможними, оскільки вони суперечать сукупності зібраних по справі доказів.

Враховуючи обставини вчинення цих кримінальних правопорушень, дії обвинуваченого після отримання грошей від потерпілих, розпорядження цими грошима, відсутності дій, спрямованих на оформлення продажу земельної ділянки після отримання у власність або повернення грошей потерпілим після оформлення договору оренди з іншою особою, суд вважає, що всі ці обставини свідчать про наявність умислу ОСОБА_4 на вчинення за епізодом у відношенні ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 190 КК України, шахрайства, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману, за епізодом у відношенні ОСОБА_6 , за ч. 2 ст. 190 КК України, - шахрайства, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману, повторно.

Суд розцінює версію обвинуваченого про непричетність до кримінальних правопорушень, як надуману з метою уникнути відповідальності за вчинене. Перевірені в судовому засіданні докази в повному обсязі ствердження обвинуваченого спростовують і підтверджують його умисел на вчинення за епізодом у відношенні ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 190 КК України, шахрайства, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману, за епізодом у відношенні ОСОБА_6 , за ч. 2 ст. 190 КК України, - шахрайства, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману, повторно.

При призначенні покарання відповідно до статей 65-69 КК України суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність усіх обставин, що його характеризують (форма вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків тощо), особу винного й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення, які відносяться до невеликого та середнього ступеня тяжкості (ст. 12 КК України).

Дослідженням особи обвинуваченого встановлено, що він раніше судимий, покарання, призначене за вироком суду від 11.01.2019 року відбув повністю, має не повну вищу освіту, не працює, одружений, має на утриманні малолітню дитину, військовозобов`язаний, являється учасником бойових дій, на обліку у лікаря психіатра, лікаря нарколога не перебуває, проживає за постійним місце проживання де характеризується формально позитивно /а.с. 87-95/.

Згідно досудової доповіді ризик вчинення повторного правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, у т.ч. для окремих осіб, оцінюються як низький, виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе /а.с.73-75/.

Обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Підстав для застосування ст.ст. 69, 69-1 КК України немає.

Враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу обвинуваченого, відсутність обставин, що пом`якшують, обтяжують покарання, суд призначає обвинуваченому покарання в межах санкцій ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України, після чого за ч. 1 ст. 70 КК України призначає покарання за сукупністю злочинів, враховуючи, що зазначені кримінальні правопорушення вчинені до постановлення попереднього вироку від 11.01.2019 року, суд застосовує ч. 4 ст. 70 КК України.

Вирішуючи питаннящодо визначенняможливості виправленняобвинуваченого судбере доуваги,що відповіднодо п.9Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №7від 24.10.2003року судамнеобхідно матина увазі,що частиною1статті 75КК (2341-14)передбачено звільнення відвідбування покарання з випробуванням тільки тих осіб, які засуджуються довиправних робіт,службового обмеження(длявійськовослужбовців), обмеженняволі, а також позбавлення воліна строкне більшеп`ятироків,тобто лишещодо основногопокарання, щомає бути належним чиномвмотивовано увироку. Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване. При звільненні особи від відбування покарання з випробуванням суди у резолютивній частині вироку мають посилатися на статтю 75 КК а щодо неповнолітньої особи - ще й на статтю 104 КК як на підстави для прийняття такого рішення". Звільняючи особу від відбування покарання з випробуванням, суд може покласти на неї обов`язки, передбачені ст. 76 КК з метою організації органами виконання покарань належного контролю за її поведінкою. Перелік цих обов`язків є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного до трьох років (ч. 3 ст. 75 КК), а неповнолітньому - від одного до двох років (ч. 3 ст. 104 КК). Цей строк обчислюється з дня постановлення вироку незалежно від того, судом якої інстанції застосовано ст. 75 КК.

Суд ураховує обставини вчинення злочину, те, що обвинувачений вчинив кримінальні правопорушення, які відносяться до невеликого та середнього ступеня тяжкості. Обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, відсутні. Покарання, призначене вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11.01.2019 року у виді 200 годин громадських робіт, обвинувачений відбув повністю. Обвинувачений має не повну вищу освіту, одружений, має малолітню дитину, яка разом з його дружиною знаходиться на його утриманні, його дружина не працює, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років, являється учасником бойових дій, на обліку у лікаря психіатра, лікаря нарколога не перебуває, проживає за постійним місце проживання, де характеризується формально позитивно. Згідно досудової доповіді ризик вчинення повторного правопорушення обвинуваченим оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, у т.ч. для окремих осіб, оцінюються як низький, виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, із застосуванням ст.75 КК України - звільнення від відбування покарання з випробуванням та покладенням обов`язків, які сприятимуть його виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Питання щодо речових доказів суд вирішує в поряду ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 331, 349, 369, 370, 373, 374, 395 КПК України,суд,-

у х в а л и в:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України, та призначити покарання:

-за ч. 1 ст. 190 КК України у виді 1 року обмеження волі.

-за ч. 2 ст. 190 КК України у виді 3 років обмеження волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити покарання у виді 3 років обмеження волі.

На підставі ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11.01.2019 року, більш суворим покаранням, призначеним цим вироком, призначити остаточне покарання у виді ТРЬОХ років обмеження волі, та зарахувати в строк остаточно призначеного покарання повністю відбуте покарання за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11.01.2019 року у виді 25 днів обмеження волі.

На підставіст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покаранняз іспитовим строком на ТРИ роки.

Відповідно дост. 76 КК України, покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати.

Речові докази: договір оренди землі № б/н від 18.07.2018 року та додатки до нього на 4 арк., оригінал розписки між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на 1 арк., оригінал розписки між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на 1 арк., які зберігаються при матеріалах кримінального провадження, - залишити там же.

Долю речових доказів вирішити по вступу вироку в законну силу.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляція на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області.

Суддя: ОСОБА_1