Постанова

від 10.05.2019 по справі 615/587/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

10 травня 2019 року

м. Харків

справа № 615/587/18

провадження № 22-ц/818/1182/19

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Тичкової О.Ю.,

суддів - Котелевець А.В., Піддубного Р.М.,

за участю секретарів судового засідання Сватенко Н.В.,

сторони справи:

позивач : Приватне сільськогосподарське підприємство Нове життя

відповідач: ОСОБА_1 , Фермерське господарство Велес-В ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя на рішення Валківського районного суду Харківської області, постановлене 01 листопада 2018 року о 18 годині 05 хвилин у складі судді Логвінова А.О.

У С Т А Н О В И В :

У квітні 2018 року Приватне сільськогосподарське підприємство Нове життя (надалі ПСП) звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати недійсним договір користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (Договір емфітевзису) на земельну ділянку площею 5,74 га, укладений між Фермерським господарством Велес-В (надалі ФГ) та ОСОБА_1 , зареєстрований 05.04.2018 року за № 25670246 та скасувати його державну реєстрацію; визнати поновленим договір оренди землі на земельну ділянку 5,74 га від 01.01.2006 року, зареєстрований 31.01.2008 року за № 04086880014, та визнати укладеною додаткову угоду від 01.10.2017 року до договору оренди землі від 31.12.2005 року у редакції, викладеній в позовній заяві.

В обґрунтування посилалося на те, що 01.01.2006 між ОСОБА_1 та ПСП було укладено договір оренди належної ОСОБА_1 земельної ділянки площею 5,74 га строком на п`ять років (надалі Договір або Договір оренди), що набирав чинності після його державної реєстрації від 31.01.2008. Додатковою угодою до Договору від 21.05.2012 строк дії договору було продовжено ще на п`ять років, тобто до 21.12.2017 року. Бажаючи скористатися переважним правом орендаря на укладення Договору на новий строк, 01 жовтня 2017 року ПСП направило на адресу ОСОБА_1 лист-повідомлення з проектом додаткової угоди. 06.11.2017 відповідач відповіла ПСП про відмову в поновленні Договору у зв`язку із наміром самостійно використовувати земельну ділянку. Протягом місяця після закінчення строку дії Договору жодна зі сторін не повідомила про розірвання Договору оренди, і позивач продовжив використання земельної ділянки ОСОБА_1 Проте 29.03.2018 ОСОБА_1 уклала із ФГ Договір емфітевзису, чим порушила переважне право ПСП на укладення договору оренди землі на новий строк.

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 01 листопада 2018 року у задоволенні позову ПСП відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що державну реєстрацію Договору було проведено 31 січня 2008 року, тобто він діяв до 31 січня 2013 року. Додатковою угодою від 21 травня 2012 року не було продовжено строк дії Договору, а лише було визначено, що п`ятирічний строк дії враховується з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. Позивач у встановлений законом строк не надіслав орендодавцю повідомлення про свій намір скористатися переважним правом щодо укладення договору на новий строк з відповідним проектом додаткової угоди, а саме до 31 січня 2013 року, помилково вважаючи, що Договір оренди діє до 21 грудня 2017 року. Станом на час звернення ПСП до ОСОБА_1 з пропозицією укласти додаткову угоду і продовжити дію Договору оренди, договірні відносини між сторонами були відсутні. Новосел ОСОБА_2 було письмово відмовлено ПСП у продовженні договірних відносин. Тому його переважне право орендаря не було порушене. Посилання на те, що після закінчення строку дії Договору оренди у 2013 році ОСОБА_1 не повідомила ПСП про бажання особисто обробляти землю і останнє продовжило використання земельної ділянки не може свідчити про продовження строку дії Договору оренди, оскільки згідно діючої на той час редакції Закону України Про оренду землі ПСП зобов`язано було направити лист - повідомлення про намір скористатись переважним правом на укладення договору на новий строк з проектом додаткової угоди до закінчення строку дії Договору. Враховуючи порушення ПСП процедури продовження дії Договору, укладенням ОСОБА_1 . Договору емфітевзису 29 березня 2018 року з ФГ переважне право орендаря не порушено.

В апеляційній скарзі ПСП просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Посилається на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що укладаючи Договір сторони визначили додаткову підставу для його поновлення: якщо за місяць до закінчення строку дії договору ні одна із сторін не повідомила про розірвання договору, то він вважається продовженим на той же термін та на тих самих умовах. Жодна зі сторін Договору до 31.12.2012 року не повідомила іншу сторону про розірвання договірних відносин, тому ПСП вважало орендні відносини поновленими на підставі додаткової угоди ще на п`ять років. Суд помилково посилався на необхідність обов`язкового направлення орендодавцю листа-повідомлення від орендаря про намір скористатися переважним правом на укладення Договору оренди на новий строк, оскільки укладений між сторонами Договір передбачав іншу, ніж встановлена Законом України Про оренду землі , підставу поновлення договору. Також суд не врахував, що Договір оренди укладався строком на п`ять років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. Укладаючи 29.03.2018 Договір емфітевзису відповідач порушила передбачене ст. 777 ЦК України та ст. 33 Закону України Про оренду землі переважне право ПСП як попереднього орендаря на поновлення договірних відносин та умови Договору щодо припинення дії Договору з урахуванням періоду ротації основної сівозміни.

Прокопченко ОСОБА_3 , який діє в інтересах ФГ і ОСОБА_1 , подав відзив на апеляційну скаргу. Проти задоволення скарги заперечує. Зазначає, що пункт 8 додаткової угоди від 21.05.2012 року до Договору не продовжує строк дії Договору ще на п`ять років, а саме до 04.12.2017 року, а лише містить уточнення стосовно урахування періоду ротації основної сівозміни при обчислення строку дії договору. Судом першої інстанції правильно встановлено, що строк дії Договору з урахуванням додаткової угоди від 21.05.2012 року закінчився 31.01.2013 року. При цьому ст. 33 Закону України Про оренду землі , у редакції від 01.01.2013 року, чинній на момент закінчення строку дії Договору оренди 31.01.2013 року, встановлювала порядок поновлення договору оренди землі, який передбачав обов`язкове укладення сторонами додаткової угоди у місячний строк. Така додаткова угода між сторонами укладена не була. Новосел ОСОБА_2 01.11.2017 повідомила ПСП про відсутність намірів та волевиявлення продовжувати Договір на новий строк і просила звільнити належну їй земельну ділянку після збору врожаю в 2017 році, не засівати її під врожай 2018 року. Зазначала, що в подальшому земельну ділянку буде використовувати самостійно. Посилання ПСП на ст. 95 ЗК України не заслуговує на увагу, оскільки із закінченням терміну Договору позивач втратив статус землекористувача земельної ділянки, а відтак, і право власності на посіви й насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію. ОСОБА_1 уклала Договір емфітевзису після спливу значного строку з дати направлення вимог до ПСП повернути земельну ділянку, але ця вимога була проігнорована позивачем.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, відзиву на неї та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 3,4 ч.1, частин 2,3 ст. 376 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) підставами для зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Як установлено судовим розглядом та вбачається із матеріалів справи, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 120981638 від 17.04.2018 року, ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 27.08.2002 року належить земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_2 , площею 5,74 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області (т. 1 а.с. 19).

01.01.2006 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Нове життя" (орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування належну ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення сільськогосподарського товарного виробництва (т. 1 а.с. 11-12).

Згідно з п. 8 Договору оренди договір укладено на п`ять років. Після закінчення строку договору оренди землі, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 31 Договору оренди, зокрема, передбачено, що дія договору землі припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 38 Договору оренди передбачено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Укладений між ПСП та ОСОБА_1 Договір оренди зареєстровано у Валківському районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії "Центрального державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31.01.2008 року № 04086880014.

21 травня 2012 року між ОСОБА_1 та ПСП "Нове життя" укладено додаткову угоду до Договору оренди (т.1 а.с. 13). Згідно угоди пункт восьмий Договору оренди викладено в наступній редакції: Договір укладено сторонами на п`ять років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. Договір діє з моменту його державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін . Також сторони погодили, що додаткова угода є невід`ємною частиною Договору оренди, набирає чинності після її державної реєстрації та діє у строк, визначений договором.

Додаткова угода зареєстрована в Управлінні Держкомзему у Валківському районі Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.12.2012 року № 632120004002833. Вказане також підтверджується листом Міжрайонного управління у Валківському та Коломацькому районах Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 31-20-0.23, 141-628/121-18 від 23.06.2018 року (т. 2 а.с. 86).

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (надалі ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного Кодексу України (надалі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України № 161-XIV від 06.10.1998 Про оренду землі .

За змістом статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Отже, строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2017 року у справі № 6-422цс17.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що Договір оренди набув чинності 31 січня 2008 року, отже, діяв до 31 січня 2013 року.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ПСП посилається на пункт 33 Договору оренди та вважає, що якщо за місяць до закінчення строку дії договору ні одна зі сторін не повідомила про розірвання договору, то він вважається продовженим на той же термін та на тих же умовах.

З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що після закінчення строку дії Договору оренди 31 січня 2013 року ні ОСОБА_1 , ні ПСП не заперечували проти продовження дії договору.

Відповідно до частини 3 ст.33 Закону України Про оренду землі в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин (31.01.2008 року), у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом - повідомленням.

Станом на час спливу строку дії Договору оренди - 31.01.2013 року ст.33 Закону Про оренду землі була викладена в іншій редакції. Правові підстави поновлення договору оренди землі, що визначені цією правовою нормою, фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі: 1) якщо орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору повідомив про це орендаря до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі, додав до цього повідомлення проект додаткової угоди та погодив її умови з орендодавцем. Такий орендар має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частини 1 - 5 Закону); 2) якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності) (ч.6 Закону).

Суд першої інстанції зробив правильний висновок, що Додатковою угодою від 21 травня 2012 року строк дії Договору змінено не було. Проте враховуючи викладені вище положення закону і Договору та доведення в суді першої інстанції факту продовження використання спірної земельної ділянки ПСП на умовах оренди з 31.01.2013 року, судова колегія вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо помилкового висновку суду про те, що з 2013 року договірні відносини між сторонами відсутні і тому встановлені ч. 1 - 5 ст. 33 Закону України Про оренду землі підстави для поновлення договору оренди землі також відсутні.

Відповідно до частин першої-п`ятої ст.33 Закону України Про оренду землі по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України, яка передбачає, що наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами другою - п`ятою цього Закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

21 жовтня 2017 року позивач направив повідомлення від 01 жовтня 2017 року про намір продовжити дію Договору оренди з проектом додаткової угоди. 06 листопада 2017 року ОСОБА_1 повідомила ПСП, що не бажає продовжувати Договір оренди. Просила повернути належну їй земельну ділянку після збору врожаю у 2017 році і просила не засівати її під врожай 2018 року. Виявила бажання в подальшому самостійно використовувати земельну ділянку (т.1 а.с. 14,17).

Отже, наявність заперечень зі сторони орендодавця щодо поновлення договору з попереднім орендарем дають підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, не порушено.

Крім того, запропоновані позивачем зміни істотних умов договору, а саме, розмір орендної плати та строк дії цього договору потребують згоди сторін (частина четверта статті 33 Закону України Про оренду землі ). Проте між сторонами такої згоди досягнуто не було.

Зазначений висновок відповідає висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПСП підлягає задоволенню, рішення суду - зміні в частині мотивів відмови ПСП у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 15, 133, 137 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

Згідно правил пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

В суд апеляційної інстанції адвокатом Прокопченком С.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 і ФГ, було подано клопотання про долучення доказів надання ним правничої допомоги відповідачам та акт приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги. Вартість послуг адвоката склала 10 000 гривень (т.3 а.с. 1-5).

Представник ПСП в письмовому клопотанні проти стягнення судових витрат заперечувала (т.3 а.с. 108). Посилалася на те, що представником відповідачів не було надано документи, що підтверджують порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати. Завищено час надання послуг адвоката. Відзив на апеляційну скаргу підписано адвокатом як представником обох відповідачів, тому не можливо встановити хто з відповідачів оплатив яку частину з заявленого розміру витрат на правову допомогу. Попередній розрахунок судових витрат в порушення вимог чинного ЦПК України не надавався.

Колегія суддів враховуючи положення ч.4 ст.137 ЦПК України, складність справи, а також те, що у провадженні суду апеляційної інстанції знаходиться декілька цивільних справ за позовом ПСП з аналогічними позовними вимогами до інших осіб, яких також представляє адвокат Прокопченко С.В., виходячи з принципу розумності та справедливості вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат, що підлягають стягненню з ПСП на користь ФГ, до 3000 гривень.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя задовольнити частково.

Рішення Валківського районного суду Харківської області від 01 листопада 2018 року змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позову.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя (код ЄДРПОУ 30957436, місцезнаходження: 63054, Харківська обл. Валківський район, село Олександрівка, вул. Центральна, 3) на користь фермерського господарства Велес-В (код ЄДРПОУ 37948259, місцезнаходження: 63054, Харківська обл., Валківськаий район, село Олександрівка, вул. Жовтнева, 35) понесені під час апеляційного розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 3000 (три тисячі) гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 15 травня 2019 року.

Головуючий - О.Ю. Тичкова

Судді: А.В. Котелевець

Р.М. Піддубний