Постанова

від 23.01.2020 по справі 615/587/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 січня 2020 року

м. Київ

справа № 615/587/18

провадження № 61-12561св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Приватне сільськогосподарське підприємство Нове життя ,

відповідачі: ОСОБА_1 , Фермерське господарство Велес-В ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя на рішення Валківського районного суду Харківської області від 01 листопада 2018 року у складі судді Логвінова А. О. та постанову Харківського апеляційного суду від 10 травня 2019 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Котелевець А. В., Піддубного Р. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У квітні 2018 року Приватне сільськогосподарське підприємство Нове життя (далі - ПСП Нове життя ) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , Фермерського господарства Велес-В (далі - ФГ Велес-В ) про визнання недійсним договору користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, скасування його державної реєстрації, визнання поновленим договору оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди.

Позовна заява мотивована тим, що 01 січня 2006 року між ОСОБА_1 та ПСП Нове життя укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,74 га, кадастровий номер 6321280300:02:000:0045, який зареєстрований 31 січня 2008 року за № 04086880014. Договір укладено на п`ять років. З урахуванням статті 18 Закону України Про оренду землі , в редакції чинній на момент укладення договору, відповідно до якої договір набуває чинності з дати його реєстрації. Додатковою угодою до договору від 21 травня 2012 року строк дії вказаного договору продовжено ще на п`ять років, тобто до 21 грудня 2017 року. 01 жовтня 2017 року ПСП Нове життя направило лист-повідомлення на адресу ОСОБА_1 про поновлення договору оренди з проектом додаткової угоди. 06 листопада 2017 року ОСОБА_1 надіслано відповідь про відмову у поновленні договору від 01 січня 2006 року, яку було обґрунтовано бажанням самостійно використовувати земельну ділянку. Протягом місяця після закінчення строку дії договору ні одна із сторін не повідомила про розірвання договору, а орендар продовжив використовувати спірну земельну ділянку. 29 березня 2018 року між відповідачами було укладено договір користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) зазначеної земельної ділянки, який 05 квітня 2018 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав.

Позивач стверджував, що укладання договору емфітевзису між відповідачами є грубим порушенням його переважного права як орендаря на поновлення договору оренди, оскільки він скористався правом на поновлення договору на новий строк, виконав всі необхідні для цього дії, а ОСОБА_1 не було дотримано вимоги, передбачені статтею 33 Закону України Про оренду землі , натомість було укладено договір емфітевзису з іншою юридичною особою.

З урахуванням викладеного, ПСП Нове життя просило визнати недійсним договір користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) на земельну ділянку площею 5,74 га, кадастровий номер 6321280300:02:000:0045, укладений між ФГ Велес-В та ОСОБА_1 , зареєстрований 05 квітня 2018 року за № 25670246 та скасувати його державну реєстрацію; визнати поновленим договір оренди землі на земельну ділянку 5,74 га, кадастровий номер 6321280300:02:000:0045, від 01 січня 2006 року, зареєстрований 31 січня 2008 року за № 04086880014, та визнати укладеною додаткову угоду в наведеній позивачем редакції від 01 жовтня 2017 року, судові витрати (судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи) покласти на відповідачів.

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 01 листопада 2018 року у задоволенні позову ПСП Нове життя відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що оспорюваний договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 29 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Велес-В вже після припинення дії договору оренди землі від 01 січня 2006 року та про відсутність у ПСП Нове життя переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк, оскільки останнім не дотримано процедури такого поновлення, встановленої статтею 33 Закону України "Про оренду землі", а продовження користування орендованою земельною ділянкою ПСП Нове життя не є підставою для визнання укладеного з ФГ "Велес-В" договору користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) недійсним та скасування його державної реєстрації, оскільки договором емфітевзису не порушено переважне право ПСП "Нове життя" на поновлення договору оренди землі від 01 січня 2016 року на новий строк.

Додатковим рішенням Валківського районного суду Харківської області від 19 листопада 2018 року заяву ФГ Велес-В про розподіл судових витрат пов`язаних з розглядом справи залишено без задоволення.

Ухвалюючи додаткове рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив із того, що ФГ Велес-В не доведено, що сума сплачена адвокатському об`єднанню Корт Райдер є оплатою послуг з професійної правничої допомоги саме по даній справі.

Постановою Харківського апеляційного суду від 10 травня 2019 року апеляційну скаргу ПСП Нове життя задоволено частково. Рішення Валківського районного суду Харківської області від 01 листопада 2018 року змінено в частині мотивів відмови в задоволенні позову.

Стягнуто з ПСП Нове життя на користь ФГ Велес-В , в рахунок відшкодування правничої допомоги судові витрати у розмірі 3 000,00 грн.

Частково задовольняючи апеляційну скаргу ПСП Нове життя суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що додатковою угодою від 21 травня 2012 року строк дії договору змінено не було. Разом з тим, враховуючи положення закону і договору та доведення в суді першої інстанції факту продовження використання спірної земельної ділянки ПСП Нове життя на умовах оренди з 31 січня 2013 року, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що з 2013 року договірні відносини між сторонами відсутні і тому встановлені частиною першою - п`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі підстави для поновлення договору оренди землі також відсутні.

Також апеляційний суд зазначив, що наявність заперечень зі сторони орендодавця щодо поновлення договору з попереднім орендарем дають підстави для висновку, що переважне право орендаря порушено не було.

Крім того, апеляційний суд врахував, що запропоновані позивачем зміни істотних умов договору, а саме розмір орендної плати та строк дії цього договору потребують згоди сторін. Проте між сторонами такої згоди досягнуто не було.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У липні 2019 року ПСП Нове життя звернулось засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Валківського районного суду Харківської області від 01 листопада 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 травня 2019 року, в якій, посилаючись на порушеннями судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення у справі, яким повністю задовольнити їх позов, а також стягнути усі судові витрати з відповідачів на його користь.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції помилково зроблений висновок про втрату позивачем переважного права на укладення договору оренди земельної ділянки та не враховано при винесенні рішення по справі, що законодавством України прямо передбачено обмеження права вибору нового наймача наймодавцем при передачі майна у найм.

Касаційна скарга містить посилання на те, що позивачем дотримано вимоги статті 33 Закону України Про оренду землі , яка, зокрема, передбачає узгодження з орендарем (за необхідності) істотних умов договору. Проте орендодавець не розглянув пропозицію орендаря. Лист про відмову у продовженні орендних відносин орендодавець обґрунтував бажанням самостійно використовувати земельну ділянку, однак уклав новий договір емфітевзису та не повідомив про прийняте рішення орендаря.

У серпні 2019 року ОСОБА_1 та ФГ Велес-В надіслали відзив на касаційну скаргу у якому просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість її доводів та стягнути з ПСП Нове життя судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн на користь ФГ Велес-В .

У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшло клопотання ПСП Нове життя , в якому просило значно зменшити витрати на оплату правничої допомоги адвоката Прокопченка С. В., які підлягають розподілу між сторонами, оскільки останнім не доведено реальність розміру понесених судових витрат для складення відзиву на касаційну скаргу, оскільки у матеріалах справи є аналогічні за змістом документи.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПСП Нове життя на рішення Валківського районного суду Харківської області від 01 листопада 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 травня 2019 року у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали цивільної справи № 615/587/18 із Валківського районного суду Харківської області та встановлено особам, які беруть участь у справі, строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 27 серпня 2002 року серії ІІ-ХР № 084554 належить земельна ділянка кадастровий номер 6321280300:02:000:0045, площею 5,74 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області.

01 січня 2006 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ПСП Нове життя (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар приймав в строкове платне користування належну ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення сільськогосподарського товарного виробництва.

Згідно з пунктом 8 договору оренди договір укладено на п`ять років. Після закінчення строку договору оренди землі, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 31 договору оренди, зокрема, передбачено, що дія договору землі припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 38 договору оренди передбачено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Укладений між ПСП Нове життя та ОСОБА_1 договір оренди зареєстровано у Валківському районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії "Центрального державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31 січня 2008 року № 04086880014.

21 травня 2012 року між ОСОБА_1 та ПСП Нове життя укладено додаткову угоду до договору оренди. Згідно угоди пункт восьмий договору оренди викладено в наступній редакції: Договір укладено сторонами на п`ять років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни, договір діє з моменту його державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін . Також сторони погодили, що додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди, набирає чинності після її державної реєстрації та діє у строк, визначений договором.

Додаткова угода зареєстрована в Управлінні Держкомзему у Валківському районі Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04 грудня 2012 року № 632120004002833. Вказане також підтверджується листом Міжрайонного управління у Валківському та Коломацькому районах Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 23 червня 2018 року № 31?20?0.23, 141-628/121-18.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду та вирішення справи.

Обґрунтовуючи позов, ПСП Нове життя посилалось на невизнання орендодавцем його переважного права, передбаченого умовами укладеного між ними договору оренди та статтею 33 Закону України Про оренду землі , унаслідок чого між відповідачами був укладений договір емфітевзису.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України ).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК Українивідносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України Про оренду землі , яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною восьмою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України , яка передбачає, що наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами другою-п`ятою цього Законунеобхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, статті 15 ЦК України буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Встановлено, що позивач направив повідомлення про намір продовжити дію договору оренди з проектом додаткової угоди у жовтні 2017 року, а відповідач-орендодавець своїм листом - у листопаді 2017 року повідомила позивача про небажання продовжувати договір оренди землі на новий строк та просила звільнити спірну земельну ділянку під урожай 2018 року.

Отже, наявність заперечень зі сторони орендодавця щодо поновлення договору з попереднім орендарем дають підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, не порушено.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

ЄСПЛвказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав вважати, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції можуть бути скасовані.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції в незмінній частині та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильних висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують.

Розподіл судових витрат

За правилами частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд касаційну скаргу залишив без змін, то немає підстав для зміни розподілу судових витрат у суді першої та апеляційної інстанцій.

Разом з тим, в матеріалах касаційного провадження міститься відзивподаний адвокатом Прокопченко С. В. в якому представник відповідачів просить стягнути з ПСП Нове життя судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн на користь ФГ Велес-В . На підтвердження надання ним правничої допомоги відповідачам надає копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №360 від 08 липня 2011 року; ордер про надання правової допомоги СМ № 586; копію довіреності від 01 червня 2018 року; рахунок-фактуру №615/587/18 від 13 серпня 2019 року на суму 5 000,00 грн; акт приймання-передачі наданих послуг від 13 серпня 2019 року до договору про надання правової допомоги № 30/17 від 01 серпня 2017 року; платіжне доручення № 456 від 13 серпня 2019 року.

Водночас,ПСП Нове життя просило значно зменшити витрати на оплату правничої допомоги адвоката Прокопченка С. В., оскільки останнім не доведено реальність розміру понесених судових витрат для складення відзиву на касаційну скаргу, оскільки у матеріалах справи є аналогічні за змістом документи.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої-шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також пояснення іншої сторони, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнення з ПСП Нове життя на користь ФГ Велес-В 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 137, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя залишити без задоволення.

Рішення Валківського районного суду Харківської області від 01 листопада 2018 року у незмінній частині та постанову Харківського апеляційного суду від 10 травня 2019 року залишити без змін.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя на користь Фермерського господарства Велес-В 3 000,00 (три тисячі) гривень витрат, понесених на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик