Постанова

від 15.05.2019 по справі 362/2059/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/4435/2019

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2019 року м. Київ

Унікальний номер справи 362/059/17

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шахової О.В., суддів: Вербової І.М., Саліхова В.В., за участю секретаря судового засідання Пащенко О.П.

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Надра в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Комерційний банк Надра ,

треті особи: ОСОБА_2 ,

Національний банк України,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Комерційний банк Надра Білої Ірини Володимирівни,

на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 червня 2018 року, постановлену в приміщенні суду під головуванням судді Рибака М.А., -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПАТ КБ Надра в особі УО ФГВФО на ліквідацію ПАТ КБ Надра про визнання недійсним споживчого договору.

Свої вимоги мотивував тим, що 14 серпня 2008 року між ним та ВАТ КБ Надра було укладено договір, за яким для придбання автотранспортного засобу йому надавався кредит у розмірі 17492 доларів США зі сплатою 15,3 % річних на строк до 13 серпня 2015 року. Відповідно до умов п.п. 3.2.1-3.2.12 п. 3.2 розділу ІІ Забезпечення виконання зобов`язань кредитного договору ОСОБА_2 виступила його поручителем за належне виконання зобов`язань за договором.

Під час укладення договору представником банку йому було роз`яснено про надання кредиту у національній валюті гривні, і що погашення його також відбуватиметься в гривневій валюті. Як виявилось пізніше, договір був оформлений в доларах США, вважав, що цим його було введено в оману.

Також зазначав, що в лютому 2017 року у договір Автопакет внесено п. 7.2., в якому вказується, що нібито сторони дійшли згоди збільшити строк позовної давності до десяти років , на що згоду він не давав.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 червня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано договір Автопакет № 166/П/29/2008-840 від 14 серпня 2008 року, укладений між ВАТ КБ Надра , правонаступником якого є ПАТ КБ Надра, недійсним.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, УО ФГВФО на ліквідацію ПАТ КБ Надра Біла І.В. подала апеляційну скаргу і вказуючи на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги, вказувала, зокрема, що суд першої інстанції не звернув увагу, що при укладенні кредитного договору банком дотримані усі вимоги чинного законодавства, всі істотні умови договору погоджені.

Зазначала, що у оскаржуваному договорі Автопакет (п.1.1) вказано, що кредит банк надає у сумі 17 492,00 доларів в порядку та на умовах, визначених договором. Відповідно до п. 1.1.3.1 сторони дійшли згоди відносно відсоткової ставки у розмірі 15,3 %, а у п. 1.1.4 визначено термін погашення. Тобто, позичальник усвідомлював на яких саме умовах та у якій валюті бере кредитні кошти.

Відповідно до положень заяви-анкети ОСОБА_1 , ним було обрано валюту кредиту, а також власним підписом засвідчено факт згоди з умовами кредитування банку та фактом того, що банк перед укладенням кредитного договору надав йому у письмовій формі вичерпну інформацію про умови кредитування за програмою Автопакет та про орієнтовну сукупну вартість кредиту. До того ж, позичальник підтвердив підписом, що йому роз`яснені існуючі особливості кредитування, переваги та недоліки запропонованих схем кредитування.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначав, що він укладав договір Автопакет у гривні, проте банк переоформив його у доларах США, що є підставою для визнання такого договору недійсним.

Вказував, що підписання ним вищевказаного договору про ніби то отримані долари США це його помилка у зв`язку з недосвідченістю та свідомим заведенням працівниками банку його в оману.

В судовому засіданні апеляційного суду представник УО ФГВФО Савчук О .Г. доводи апеляційної скарги підтримав, з підстав в ній викладених, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Позивач ОСОБА_1 , його представник ОСОБА_4 та третя особа ОСОБА_2 заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Апеляційний суд вважає, що зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 14 серпня 2008 року між відкритим акціонерним товариством комерційний банк Надра та ОСОБА_1 укладено договір Автопакет №166/П/29/2008-840, за яким ОСОБА_1 для придбання автотранспортного засобу надавався кредит у розмірі 17 492 доларів США зі сплатою 15,3 % річних на строк до 13 серпня 2015 року (ас.ас. 9-11).

08.08.2008 ОСОБА_1 уклав з ТОВ УкрАвтоЗАЗ договір купівлі-продажу автомобіля № 3888/08 на придбання автомобіля Шевролет Лачетті . За договором йому було видано рахунок на суму 54 660, 00 грн., а банк відповідно до меморіального ордеру № 9592 від 14.08.2008 року перерахував кошти у розмірі 54 660 грн. на поточний рахунок ТОВ УкрАвтоЗАЗ для купівлі та реєстрації автомобіля (ас.ас. 12-14, 15).

Постановою Правління Національного банку України від 04 червня 2015 року було відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ КБ Надра (ас. 17).

Рішенням виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб №113 від 05.06.2015 припинено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ Надра з 05 червня 2015 року та розпочато процедуру ліквідації ПАТ КБ Надра (ас. 18). Наказом № 428 від 05.06.2015 призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію Стрюкову І.О. (ас. 19).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач брав грошові кошти, які використалися на потреби не пов`язані з підприємницькою діяльністю, то він відповідно до законодавства являється споживачем, а тому використання відповідачем іноземної валюти, як предмету кредитування, погіршує становище позивача, як споживача порівняно з відповідачем (надавачем фінансових послуг) в разі настання певних подій, а тому відповідно до п. 2 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів договір визнається недійсним.

Апеляційний суд не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів статей 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину передбачені статтею 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам - частина 1; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності - частина 2; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі - частина 3; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом - частина 4; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним - частина 5; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей - частина 6.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із частинами першою, третьою статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Оскільки відповідно до умов кредитного договору від 14 серпня 2008 року, що укладений між сторонами, банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України Про захист прав споживачів .

Так, згідно із частиною другою статті 11 Закону України Про захист прав споживачів (у редакції, що діяла на час укладення договору) перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про, зокрема: орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту.

Із досліджених письмових доказів вбачається, що уся інформація, передбачена частиною 2 статті 11 Закону України Про захист прав споживачів була доведена позичальнику (позивачу у справі) як перед укладеннями кредитного договору, що підтверджується анкетою-заявою (ас. 154), так і під час укладення кредитного договору (ас. ас.9-11). Позичальник підтвердив, що кредитодавець до підписання кредитного договору надав йому в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту (п. 5 договору).

Відповідно до п. 1 договору від 14 серпня 2008 року за № 166/П/29/2008-840, банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 17 492,00 доларів у порядку і на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.2.1 Кредитного договору передбачено, що банк відкриває позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності відновлювальну кредитну лінію з лімітом в порядку і на умовах, визначених цим Договором.

Відсотки за користування коштами в рамках ліміту кредитної лінії розраховуються банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 1,69 % відсотків на місяць. Нарахування відсотків рамках кредитної лінії здійснюється за фактичну кількість днів у періоді (28-29-30-31/360) на залишок заборгованості. При розрахунку відсотків враховується день надання та не враховується день погашення кредитної лінії. Банк надає позичальнику кредитну лінію з терміном погашення до 13.08.2015 (п. 1.2.3, п. 1.2.4 Кредитного договору).

Пунктом 2 вказаного Кредитного договору закріплено порядок надання кредиту та кредитної лінії, сплату заборгованості.

Зокрема, п. 2.2.1 визначено, що позичальник повертає кредит та сплачує банку передбачені п.1.1.3.1. цього Договору відсотки безготівковим перерахуванням або внесенням готівкових коштів на поточний рахунок № НОМЕР_1 у порядку, передбаченому п.2.2.3. цього Договору, шляхом сплати суми мінімально необхідного платежу, розмір якого складає 343 доларів США 58 центів.

Крім того, як визначено п. 3.1.1 Кредитного договору, в якості забезпечення виконання позичальником зобов`язань щодо погашення Кредиту/Кредитної лінії, сплати відсотків та інших платежів, передбачених цим Договором, можливих штрафних санкцій, Позичальник передає в заставу предмет застави, який належить заставодавцю на праві приватної власності..

Пунктом 3.1.2 договору передбачено, що за домовленістю сторін вартість автотранспортного засобу складає 84 660,00 гривень, що в еквіваленті при перерахуванні на дол. США по офіційному курсу НБУ на день прийняття автотранспортного засобу у заставу складає 17 477,29 дол. США.

За умовами договору та відповідно до п.п.4.3.3 та 4.3.4 позичальник зобов`язаний сплачувати необхідні платежі у розмірі та порядку, визначених у п.п.2.2.1, 2.2.2 цього договору. У випадку порушення зобов`язань, сплатити банку штрафні санкції, визначені у цьому договорі.

Вказаний договір підписаний сторонами по справі, що свідчить про досягнення між сторонами усіх істотних умов, що в ньому викладені, про що свідчать підписи обох сторін у договорі.

Дослідивши умови договору, апеляційний суд дійшов висновку про те, що процедура укладення кредитного договору між ОСОБА_1 та ВАТ КБ Надра відповідно до положень статті 11 Закону України Про захист прав споживачів дотримана банком. Письмова заява від 21 липня 2008 року та умови договору свідчать про те, що позичальником дотримано умови кредитування відповідно до пункту 2 статті 11 Закону України Про захист прав споживачів до укладення цього договору. Спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх його істотних умов; позивач на момент укладання договору не заявляв додаткових вимог щодо умов договору та в подальшому виконував їх, договір містить повну інформацію щодо умов кредитування: строк кредитування, процентну ставку за користування кредитом, строки сплати платежів, мету, для реалізації якої споживчий кредит може бути витрачений, а також права та обов`язки сторін, порядок розрахунків, відповідальність за порушення зобов`язань.

Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок, що існують підстави вважати оспорюваний кредитний договір таким, що не відповідає вимогам закону.

Доводи позовної зави ОСОБА_1 про те, що банк зобов`язався надати йому кредит у гривні але надав у доларах, однак, настання наслідків не відбулося, так як банк перерахував кошти за автомобіль у гривні, не є підставою для визнання договору кредиту недійсним, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що між сторонами договору кредиту було визначено суму кредиту доларах США і ОСОБА_1 погодився із такою умовою, з розміром процентної ставки за користування кредитом, з розміром та періодичністю погашення заборгованості за кредитом. Крім того, мета кредитування зі сторони ОСОБА_1 була досягнута, оскільки він отримав автомобіль та користувався ним, тому суд вважає, що настання наслідків відбулося.

Та обставина, що банком перераховані кошти за автомобіль у гривнях, а не у доларах США не впливає на дійсність договору, оскільки, кошти були перераховані в сумі еквівалентній до курсу долара США на момент перерахування і сума, як вартості автомобіля, так і сума кредиту була погоджена сторонами та відома позивачу на час укладення договорів.

Коливання курсу долара до гривні не залежить від волі сторін договору, а тому підстав вважати, що ПАТ КБ Надра ввів позивача в оману немає.

Ризики несе кожна зі сторін договору.

Відповідно до п. 3.1 Правил про надання банкам України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління НБУ № 168 від 10 травня 2007 року, банки зобов`язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх сукупних послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача. Згідно з п. 3.8 вказаної постанови, валютні ризики під час виконання зобов`язань за кредитним договором несе сам споживач.

Згідно роз`яснень п. 16 Постанови Пленуму ВССУ від 30 березня 2012 року № 5 про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин , саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для визнання кредитного договору недійсним, оскільки зазначене стосується обох сторін договору й позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти.

Фактично, отримавши від банку кошти в іноземній валюті, виходячи з її курсу по відношенню до гривні, позивач не висловлював заперечень з цього приводу, кошти використав на власний розсуд.

Отже, обставини на які відповідач посилається в апеляційній скарзі, як на підставу перегляду судового рішення, знайшли своє підтвердження, а тому апеляційна скарга УО ФГВФО на ліквідацію ПАТ КБ Надра підлягає задоволенню.

Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, тому відповідно до статті 376 ЦПК України судове рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 червня 2018 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову про визнання недійсності договору.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь УО ФГВФО на ліквідацію ПАТ КБ Надра підлягають стягненню судові витрати за подачу апеляційної скарги в розмірі 960,00 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Комерційний банк Надра Білої Ірини Володимирівни задовольнити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 червня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Надра (ЄДРПОУ 20025456, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 15) судовий збір в розмірі 960 (дев`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня її проголошення.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повну постанову складено 16 травня 2019 року.

Суддя-доповідач

Судді: