Постанова

від 06.05.2019 по справі 914/1343/16

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2019 р. Справа № 914/1343/16

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,

суддів: Матущака О.І., Мирутенка О.Л.,

за участю секретаря судового засідання Черватюк С.О.,

представників сторін:

від позивача - Ганущин М.В.,

від відповідача - Ткачук Т.А.,

та учасників справи:

від третьої особи-1 на стороні позивача - не з`явився,

від третьої особи-2 на стороні позивача - не з`явився.

розглянувши апеляційну скаргу Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства Обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства Галсільліс , б/н від 29 листопада 2018 року

та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ДСЛ Вуд Юкрейн , б/н та б/д

на рішення Господарського суду Львівської області від 05 листопада 2018 року (підписане 09.11.2018 року), головуючий суддя Фартушок Т.Б., судді: Манюк П.Т. та Рим Т.Я.

у справі № 914/1343/16

за позовом Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства Обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства Галсільліс , м. Старий Самбір, Львівська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ДСЛ Вуд Юкрейн , с. Чишки Пустомитівського району Львівської області

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 , м. Старий Самбір, Львівська область

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 , м АДРЕСА_1 Львівська область

про стягнення заборгованості в розмірі 2 338 732,33 грн.

в с т а н о в и в :

19 травня 2016 року Старосамбірське дочірнє лісогосподарське підприємство Обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства Галсільліс звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ДСЛ Вуд Юкрейн про стягнення заборгованості в розмірі 2 338 732,33 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у період 2014 року позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачу товар на загальну суму 3383968,03 грн, який отриманий останнім, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, проте за поставлений товар, відповідач розрахувався частково оплативши лише 1834000,00 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 1549968,03 грн. Позивач в позовній заяві зазначає, що оскільки за умовами пункту 3.4 вказаного договору, відповідачем не було оплачено 100% вартості товару за кожну поставлену партію, ним нараховано відповідачу відповідно до ст. 625 ЦК України три проценти річних в сумі 74229,03 грн та інфляційні втрати в сумі 714535,26 грн.

У поясненнях до позовної заяви позивач зазначив, що факт поставки товару відповідачу підтверджується товарно-транспортними накладними, довіреностями на прийняття товарно-матеріальних цінностей, актом звірки взаєморозрахунків, який підписаний представником та завірений печаткою відповідача, листом Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства №796/04 від 30.05.2016р., реєстрами зареєстрованих Старосамбірським ДЛГП Галсільліс податкових накладних з податку на додану вартість в Старосамбірському відділенні Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, листом Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області №7762/13-04-12-01-07 від 05.07.2016р. про декларування податкового кредиту відповідача по співпраці з Старосамбірським ДЛГП Галсільліс , актом перевірки ДПІ в Галицькому районі міста Львова від 05.08.2015р. №1402/13-04-15-01-99/39138502 відповідача, листом Львівської митниці ДФС від 16.09.2016р. про митне оформлення відповідачем деревини придбаної в позивача, листом Волинської митниці ДФС від 11.04.2017р. про митне оформлення відповідачем деревини придбаної в позивача, листом Одеської митниці ДФС від 10.05.2017р. про митне оформлення відповідачем деревини придбаної в позивача, пояснень водія, що здійснював перевезення лісопродукції від Старосамбірського ДЛГП Галсільліс до ТзОВ ДСЛ Вуд Юкрейн та пояснень працівників Старосамбірського ДЛГП Галсільліс .

Судом встановлено, що провадження у даній справі неодноразово зупинялось у зв`язку із призначенням судової експертизи, проведення якої було доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.02.2017р. провадження у справі № 914/1343/16 поновлено у зв`язку надходженням матеріалів справи від Львівського НДІСЕ на адресу суду з повідомленням експертів про неможливість дачі висновку, відповідно справу було призначено до розгляду.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції, рішенням Господарського суду Львівської області від 05 листопада 2018 року у справі №914/1343/16 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1107117,33 грн. суми основного боргу, 52801,37 грн. трьох відсотків річних, 510381,09 грн. інфляційних втрат та 25054,50 грн. судового збору. В решті частині позову відмовлено.

Суд у рішенні дійшов висновку, що позивачем доведено перед судом поставку відповідачеві лісоматеріалів на суму 2941117,33 грн відповідно до товарно-транспортних накладних в кількості 291, які були надані відповідачем до Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства для отримання сертифіката відповідності з метою експорту. В іншій частині поставки лісоматеріалів на суму 388005,88 грн. позивачем перед судом не доведено належними та допустимими доказами, оскільки решта товарно-транспортних накладних в кількості 44 шт. не були надані позивачем судовому експерту, у зв`язку з чим суд в тій частині відмовив, відповідно зменшивши нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Старосамбірське дочірнє лісогосподарське підприємство Обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства Галсільліс звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 05 листопада 2018 року у справі №914/1343/16 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 668 432,75 грн, з яких 442 850,70 грн сума основного боргу, 21 427,88 грн три відсотки річних та 204 154,17 грн інфляційні втрати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі. Зокрема вказує, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги 44 товарно-транспортні накладні, покликаючись на те, що такі накладні не були подані відповідачем до Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства для отримання сертифіката відповідності з метою експорту, оскільки на думку апелянта це свідчить, що решту лісопродукції було перероблено або реалізовано на території України, тому вони не згадуються в інших долучених до матеріалів справи доказах, однак жодним чином не свідчить, що такої продукції відповідач взагалі не отримував. Скаржник покликається на те, що товарно-транспортна накладна є належним та самостійним доказом здійснення поставки товару та отримання його покупцем відповідно до правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу від 14.10.97 р. № 363 (п. 1.1 Правил).

03.12.2018 з апеляційною скаргою звернувся відповідач (ТзОВ ДСЛ Вуд Юкрейн), який вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення у даній справі було порушено норми процесуального та матеріального права за невірно з`ясованих обставин справи, відтак просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 05.11.2018 у справі № 914/1343/16 та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідач стверджує, що місцевий господарський суд приймаючи оскаржуване рішення, в порушення принципу рівності сторін, вибірково застосував п. 1.1 спірного договору, проігнорувавши пункти 2.2., 2.5, 3.1, 3.3, 3.4, оскільки кожна наступна партія лісопродукції повинна була поставлятись на основі письмових заявок покупця, з усією необхідною документацією, а покупець повинен оплатити товар за цінами визначеними у видаткових накладних, оплата за кожну поставлену лісопродукцію здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок позивача на умовах 100% передоплати, та повідомити постачальника про перерахунок коштів шляхом направлення телеграми, факсу, пошти не пізніше ніж через 24 години.

Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що місцевий суд встановивши, що відповідач звертався до Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства з товарно-транспортними накладними з метою отримання сертифікату походження деревини відповідно до постанови КМ У № 1260 від 21.12.2005, проігнорував відповідь на запит Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства в якому зазначено, що для отримання сертифікату про походження лісоматеріалів звертався ОСОБА_3 , який не є працівником відповідача, а відповідно до діючого законодавства для отримання даного сертифіката не потрібно підтверджуючих документів особи, яка потребує такий сертифікат.

Щодо посилання суду на лист Галицької ОДП,І ГУ ДФС у Львівській області згідно якого у апелянта задекларовано податковий кредит за 2014 рік в сумі 411 476,30 грн апелянт зазначає, що зазначена сума є податком за всіма договорами останнього, відповідно на думку апелянта, якщо цей податковий кредит лише за договором поставки лісоматеріалів №0514/01 від 15.05.2014р, то загальний обсяг поставок міг бути максимум 2057381,50 грн., а з врахуванням сплати апелянтом 1834000 грн. борг міг бути лише 223381,50 грн. Щодо посилання суду на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.12.2015р. у справі №813/5509/15, апелянт зазначає, що в тексті даної постанови взагалі не зустрічається згадка про Старосамбірське ДЛГП Галсільліс .

Щодо покликання суду першої інстанції на звіт про державний фінансовий аудит діяльності позивача за 2013 - 2016 роки та І квартал 2017р., від 14.06.2017р. №07-26/06, за період з травня по грудень 2014р., в якому зазначено, що відповідно до договору №0514/01 від 15.05.2014р. останнім відвантажено ТзОВ ДСЛ Вуд Юкрейн лісопродукції в кількості 7133,2 м.куб. на загальну суму 3342440,28 грн за яку останній розрахувався частково в сумі 1834000 грн відповідно сума боргу становить 1 508 440,28 грн, однак апелянту не зрозуміло, яким чином державні аудитори змогли дійти до таких висновків не маючи для дослідження оригіналів документів. Вказані висновки державного фінансового аудиту діяльності спростовуються висновками акту про результати документальної позапланової перевірки ТзОВ ДСЛ Вуд Юкрейн від 30.10.2017 №25/13-01-14-06/39138502. Вказаний акт долучено до матеріалів справи 18.07.2018, проте в оскаржуваному рішенні суду вказаний акт не аналізується та навіть не згадується. Зокрема в даному акті зазначено, що даною перевіркою не підтверджено факт отримання товару ТзОВ ДСЛ Вуд Юкрейн та відповідно перехід права власності від Старосамбірського ДЛГП Галсільліс до ТзОВ ДСЛ Вуд Юкрейн згідно з п.п. 14.1.191 п.14.1. ст. 14 Податкового кодексу. Також в акті зазначено, що ТзОВ ДСЛ Вуд Юкрейн протягом 2014 року експортовано лісопродукції, придбаної в Старосамбірського ДЛГП Галсільліс на суму 1933649 грн. Разом з тим, апелянт зазначає, що у зазначеному акті вказана сума товару придбаного ТзОВ ДСЛ Вуд Юкрейн в Старосамбірського ДЛГП Галсільліс - 2033249,35 грн., а не 3342440,28грн., як зазначено в звіті про державний фінансовий аудит діяльності Старосамбірського ДЛГП Галсільліс .

Щодо посилання суду на, так званий, акт звірки між ТзОВ ДСЛ Вуд Юкрейн та Старосамбірське ДЛГП Галсільліс від 29.01.2015 року, то апелянт не погоджується зазначивши, що вказаний акт підписаний невідомою особою, а не директором ТзОВ ДСЛ Вуд Юкрейн та ніким не погоджувався.

Апелянт також заперечує факт отримання товару, оскільки з наданих позивачем товарно-транспортних накладних у графі Прийняв (відповідальна особа Вантажоодержувача) підпис даної особи відсутній. Щодо наявних в матеріалах справи копії довіреностей (№ 6 від 05.06.2014 p., №8 від 16.06.2014 p., № 12 від 15.07.2014 року, № 9 від 04.08.2014 p., № 10 від 14.08.2014 p., № 11 від 24.08.2014 року) на отримання цінностей, апелянт також заперечує, оскільки оглянувши оригінали вищезазначених довіреностей було виявлено, що у довіреностях №6, №8, №12 відсутній зразок підпису особи, що одержала довіреність. А у довіреностях №9, №10,№11 - підпис відрізняється від підписів, які зроблені в інших документах (в тому числі, які надавалися для проведення судової експертизи по справі №914/1343/16).

Апелянт вважає, що довіреності, які видані на отримання матеріальних цінностей не є первинними документами та не відповідають вимогам законодавства, крім того, в графі отримав водій/експедитор (Пашківський, Лобановський, Пекарський, Войтович) такі відповідачу не відомі, а під час розгляду судової справи пояснення надав лише один водій ОСОБА_4 , тому посилання позивача та суду на вищевказані документи є неналежними доказами в розумінні ст. 32-34 ГПК України.

Разом з тим, апелянт стверджує, що у товарно-транспортних накладних відсутнє посилання на договір поставки лісоматеріалів № 0514/01 від 15.05.2014, а в матеріалах справи наявні і інші договори, які укладались між сторонами. Більше того, наявні також договори підряду на проведення лісозаготівельних робіт, які були укладені Позивачем та Апелянтом в тому ж 2014 році, де було передбачено також відвантаження лісопродукції, на підтвердження яких в матеріалах справи є специфікації-накладні на відпуск лісоматеріалів, а тому позивачам та судом не доведено, що поставка лісоматеріалів здійснювалась за наявності товарно-транспортних накладних.

Щодо посилання на лист Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області та акт перевірки ДПІ в Галицькому районі міста Львова від 05.08.2015р. №1402/13-04-15-01- 09/39138502 скаржник зазначає, що вказані документи свідчать про наявність господарських відносин загалом та не містять інформації про предмет спору, а саме про договір поставки лісоматеріалів №0514/01 від 15.05.2014. Зазначене стосується також листів Волинської митниці ДФС №11/03-07-18-01 від 11.04.2017р., Одеської митниці ДФС №4729/11/15-70-20_01 від 10.05.2017р. та Львівської митниці ДФС №14640/9/13-70-63/37 від 16.09.2016. Крім того, митні органи не надали жодних копій документів, які б підтверджували вказану у їх відповідях інформацію. Також апелянт звертає увагу суду на те, що у митній декларації в графі виробник зазначено позивача, однак поняття виробник та постачальник не є тотожними і лісоматеріали виробництва Старосамбірське ДЛГП Галсільліс могли потрапити до ТОВ ДСЛ Вуд Юкрейн не прямо, а через посередника.

Щодо експертизи, яка була призначена ухвалою суду за клопотанням позивача, скаржник зазначає, що така експертиза не була проведена у зв`язку із відсутністю оригіналів документів, які давались експертам для дослідження та відмовою позивача надати такі документи. В свою чергу відповідачем було подано та заявлено клопотання про призначення судової експертизи відповідно до поданого прибуткового касового ордера № 329 з підписом схожим на ОСОБА_5 . ОСОБА_6 ., про що судом було винесено ухвалу при призначення такої експертизи, однак позивач оскаржив дану ухвалу в частині зупинення провадження, мотивуючи тим, що висновок експертизи не спростує факт невнесення коштів в касу позивача та факт неотримання таких коштів, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів які спростовують доводи відповідача. Проте, після повернення матеріалів справи експертиза не була призначена. Відповідно судом першої інстанції при наявності оригіналу касового ордера в супереч нормам процесуального права безпідставно не було призначено судову експертизу по такому касовому ордеру, зазначивши, що операція по такому касовому ордеру не могла проводитись, оскільки вона суперечить п.3.4 договору поставки лісоматеріалів №0514/01 від 15.05.2014р.

Товариством з обмеженою відповідальністю ДСЛ Вуд Юкрейн подано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому відповідач заперечує доводи апеляційної скарги позивача, що останнім поставлено відповідачу лісоматеріалів на суму 3 362 5425,21 грн, оскільки з наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних в кількості 355 шт., акту звірки, листів Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства від 30.05.2016 № 796/04, Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області № 7762/13-04-12-01-07 від 05.07.2016, акту перевірки ДПІ в Галицькому районі міста Львова від 05.08.2015 № 1402/13-04-15-01-09/39138502 та пояснень працівників, не містять однозначну відповідь, яка існує заборгованість відповідача перед позивачем. Щодо товарно-транспортних накладних в кількості 44 шт., які суд визнав не належними доказами поставки товару, відповідач погоджується.

04.02.2019 позивачем подано письмові пояснення по суті заявлених вимог та 29.03.2019 заяву з переліченими товарно-транспортними накладними. Судова колегія зазначає, що письмові пояснення та заява з переліченими товарно-транспортними накладними є аналогічними з доводами викладеними в позовній заяві та апеляційній скарзі позивача.

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні вимоги своєї апеляційної скарги підтримав, проти апеляційної скарги відповідача заперечив, просив рішення Господарського суду Львівської області від 05.11.2018 у справі № 914/1343/16 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 668 432,75 грн, з яких: 442 850,70 грн сума основного боргу, 21 427,88 грн три відсотки річних та 204 154,17 грн інфляційних втрат скасувати та в тій частині позов задоволити.

Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги своєї апеляційної скарги підтримав, проти апеляційної скарги позивача заперечив, просив рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти в тій частині нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Представники третьої особи-1 та третьої особи-2 в судове засідання не з`явились, про причини не прибуття суд не повідомили.

Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши наявні в справі матеріали, давши оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційних скаргах, письмових поясненнях та відзиві, дійшов висновку про залишення рішення Господарського суду Львівської області від 05 листопада 2018 у справі №914/1343/16 без змін, а апеляційні скарги Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства Обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства Галсільліс та Товариства з обмеженою відповідальністю ДСЛ Вуд Юкрейн без задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 15.05.2014 Старосамбірським дочірнім лісогосподарським підприємством обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства Галсільліс (постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю ДСЛ Вуд Юкрейн (покупець за договором) було укладено договір поставки лісоматеріалів №0514/01 (том І, а.с. 9-12). Судом встановлено, що вище зазначений договір не був розірваний та не визнаний недійсним, дані обставини сторонами не заперечуються.

Відповідно до п.1.1. договору поставки лісоматеріалів, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується систематично поставляти та передавати у власність в обумовлені строки покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов`язується приймати вказаний товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Згідно п.1.2. договору, предметом даного договору є лісоматеріали, асортимент яких вказаний в додатках №1 і №2 (специфікації) до цього договору (далі по тексту - товар). Постачальник зобов`язаний поставити товари разом з усією відповідною документацією, до даної групи товару (сертифікат якості, рахунок-фактуру, видаткова накладна, податкова накладна), яка вимагається відповідно за законодавством України для реалізації товару. Постачальник та Покупець погодили, що факсокопії вище перелічених документів приймаються сторонами як оригінали (п.2.5 договору).

Відповідно до пункту 2.7 вказаного договору поставки лісоматеріалів, при отриманні покупцем товару згідно замовлення, постачальник виписує товарно-транспортну накладну, яку завіряє покупець (представник покупця) печаткою і підписом.

Згідно п.2.8. договору право власності на товар виникає у покупця з моменту отримання ним товару.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору ним на протязі 2014 року поставлено відповідачу товар на загальну суму 3362525,21 грн. на підтвердження поставки позивачем надано копії товарно-транспортних накладних в кількості 335 шт. (том І, а. с. 17-250, том ІІ, а.с. 1-98).

Проте, за поставлений товар, відповідач розрахувався частково здійснив оплату в сумі 1834000,00грн, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, як стверджує позивач заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 1528525,21 грн.

У зв`язку з вищенаведеним, позивачем за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, нараховано відповідачу три проценти річних в сумі 73172,28 грн та інфляційні втрати в сумі 704650,12 грн станом на 01.05.2016. Отже, загальна сума боргу відповідача перед позивачем за твердженням позивача за поставлений товар з врахуванням трьох процентів річних та інфляційних втрат розрахованих станом на 01.05.2016р. становить 2306347,61 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з вимогами, однак дані вимоги залишені без відповіді та реагування, що слугувало підставою для звернення з позовною заявою до місцевого господарського суду про стягнення вказаного боргу.

Судовою колегією встановлено, що окрім зазначених вище документів (товарно-транспортних накладних), якими позивач доводить факт поставки відповідачу лісоматеріалів, в процесі розгляду справи останнім долучено копію акту звірки взаєморозрахунків за 2014 рік підписаний представником відповідача і завірений печаткою ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» , лист Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства №796/04 від 30.05.2016р., реєстри зареєстрованих Старосамбірським ДЛГП «Галсільліс» податкових накладних з податку на додану вартість в Старосамбірському відділенні Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, довіреності виписані відповідачем на прийняття товарно-матеріальних цінностей у позивача: - довіреність від 23.05.2014р. №1;- довіреність від 23.06.2014р. №3; - довіреність від 01.08.2014р. №7;- довіреність від 16.08.2014р. №8; - довіреність від 01.09.2014р. №9;- довіреність від 16.09.2014р. №10; - довіреність від 01.10.2014р. №10;- довіреність від 16.10.2014р. №11; - довіреність від 01.11.2014р. №12;- довіреність від 16.11.2014р. №13.

Разом з тим, позивачем додано до матеріалів справи акт звірки взаєморозрахунків, довіреності на отримання матеріальних цінностей, сертифікатів відповідності лісопродукції, завірених слідчими ГУ НП у Львівській області Гаврилів М.В. та Дзьоба Т.Б. Крім цього позивачем долучено до матеріалів справи копії протоколів обшуку з описами від 21.10.2016р. та ухвали про застосування заходів кримінального провадження, від 17.10.2016р., відповідно до яких оригінали договору поставки лісопродукції №0514/01 від 15.05.2014р., товарно-транспортних накладних, акту звірки взаєморозрахунків, довіреностей на отримання матеріальних цінностей вилучені при проведенні обшуків СВ Пустомитівського ВП Франківського ВП ГУ НП України у Львівській області.

Місцевим судом встановлено, з чим погоджується судова колегія, що відповідач звертався до Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства з товарно-транспортними накладними в кількості 291 шт. з метою отримання сертифікатів походження деревини відповідно до постанови КМУ №1260 від 21.12.2005, про що свідчить наявний в матеріалах справи лист Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства №796/04 від 30.05.2016р.

Слід зазначити, що згідно пункту 5 Тимчасового порядку видачі сертифіката про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій, затвердженого постановою КМУ №1260 від 21.12.2005р., для отримання сертифіката експортери подають територіальному органові Держлісагентства заяву за встановленою Агентством формою, до якої додається копія (з обов`язковим пред`явленням оригіналу) товарно-транспортної або залізничної накладної про придбання лісо- та пиломатеріалів, або лісорубного квитка (для постійних лісокористувачів).

Судом встановлено, що номери долучених позивачем копій накладних до матеріалів справи та номери зазначених управлінням накладних наданих ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» для отримання сертифікатів, збігаються. Долучено реєстр поданих управлінню товарно-транспортних накладних та копії сертифікатів які видавались відповідачу для здійснення експорту. Відповідно до вказаного вище листа, ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» надано управлінню 291 товарно-транспортну накладну на загальну суму 2941117,33 грн.

Щодо тверджень відповідача, які викладені в апеляційній скарзі, що суд проігнорував відповідь на запит Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства в якому зазначено, що для отримання сертифікату про походження лісоматеріалів звертався ОСОБА_3 , який не є працівником відповідача, а відповідно до діючого законодавства для отримання даного сертифіката не потрібно підтверджуючих документів особи, яка потребує такий сертифікат, судова колегія не приймає до уваги, оскільки сертифікат видається на ім`я юридичної особи на здійснення відповідних операцій.

Крім того, з акту звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем, вбачається, що позивачем відвантажено ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» лісопродукції на загальну суму 3329123,39 грн., кількістю 7170,11 м3. Крім цього даним актом звірки підтверджено оплату ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» за поставлену лісопродукцію в сумі 1834000,00 грн. Також в даному акті відображені кредиторська і дебіторська заборгованість між сторонами по інших правовідносинах, зокрема договорами підряду та по договору переуступки права вимоги. Вказані суми в цьому акті відповідають тим сумам, які заявлялись ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» по позовних вимогах, які розглядались Господарським судом Львівської області у господарських справах №914/160/16 від 30.03.2016р.; №914/164/16 від 22.03.2016р.; №914/162/16 від 17.03.2016р.; №914/157/16 від 14.03.2016р.; №914/158/16 від 14.03.2016р.; №914/166/16 від 09.02.2016р.; №914/156/16 від 16.02.2016р.; №914/159/16 від 16.02.2016р.; №914/161/16 від 16.02.2016р.; №914/163/16 від 16.02.2016р.; №914/165/16 від 16.02.2016р.

Як вбачається з товарно-транспортних накладних одним з перевізників лісопродукції придбаної ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» у Старосамбірському ДЛГП «Галсільліс» був ФОП Войтович Володимир Миколайович. Позивачем долучено до матеріалів справи копію листа фізичної особи-підприємця Войтовича Володимира Миколайовича на ім`я директора Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» в якому зазначено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_7 на замовлення ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» перевозив лісопродукцію придбану ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» у Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» та Яворівського ДЛГП «Галсільліс» . Лісопродукція що перевозилась ним була передана представникам ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» в повному обсязі. Претензій щодо якості та строків перевезень ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» до перевізника не заявляло (том V, а.с. 22).

Крім того, судовою колегією встановлено, що судом першої інстанції для з`ясування фактичних обставин справи, за клопотанням позивача було винесено ряд ухвал про витребування доказів, на виконання яких суду першої інстанції від Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області надійшов лист №7762/13-04-12-01-07 від 05.07.2016р. про декларування податкового кредиту ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» по співпраці з Старосамбірським ДЛГП «Галсільліс» , акт перевірки ДПІ в Галицькому районі міста Львова від 05.08.2015р. №1402/13-04-15-01-99/39138502 ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» , від Львівської митниці ДФС лист від 16.09.2016р. про митне оформлення ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» деревини придбаної в Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» , від Волинської митниці ДФС лист від 11.04.2017р. про митне оформлення ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» деревини придбаної в Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» , від Одеської митниці ДФС лист від 10.05.2017р. про митне оформлення ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» деревини придбаної в Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» .

Відповідно до листа Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області №7762/13-04-12-01-07 від 05.07.2016р. (надійшов на адресу суду 07.07.2016р. вх. номер 28819/16) відповідачем як покупцем товару у позивача задекларовано податковий кредит за 2014 рік у сумі 411476,30 грн.

Крім цього актом перевірки ДПІ в Галицькому районі міста Львова від 05.08.2015р. №1402/13-04-15-01-09/39138502 ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» встановлено, що згідно бухгалтерського обліку ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» підтверджується отримання у Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» лісопродукції.

З долученої позивачем до матеріалів справи постанови Львівського окружного адміністративного суду (суддя Гулик А.Г.) від 01.12.2015р. у справі №813/5509/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСЛ ВУД ЮКРЕЙН» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів, вбачається, що вказані податкові повідомлення-рішення були прийняті на підставі висновків акту перевірки ДПІ в Галицькому районі міста Львова від 05.08.2015р. №1402/13-04-15-01-09/39138502 ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» , яким встановлено факт відвантаження лісопродукції позивачем відповідачу у 2014 році. Вказана постанова Львівського окружного адміністративного суду (суддя Гулик А.Г.) від 01.12.2015р. у справі №813/5509/15 набрала законної сили.

З листів Львівської, Одеської, Волинської митниць ДФС вбачається, що відповідач здійснив митне оформлення та вивезення за кордон деревини придбаної в позивача в об`ємах 2842,41 м.куб., 1511,47 м.куб., 1540 тон.

З листа Волинської митниці ДФС №11/03-07-18-01 від 11.04.2017р. (надійшов на адресу суду 24.04.2017р. вх. Номер 14869/17) вбачається, що згідно наявних даних в період з 01.12.2014р. по 01.04.2015р. через залізничний пункт пропуску Володимир-Волинський-Хрубешув було здійснено пропуск за межі митної території України (експорт) 28 залізничних вагонів із лісоматеріалами загальною вагою 1540 тон, придбаних ТОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» у Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» .

Листом Одеської митниці ДФС №4729/11/15-70-20_01 від 10.05.2017р. (надійшов на адресу суду 29.05.2017р. вх. Номер 18127/17) надано інформацію щодо митних оформлень у митному режимі експорту лісоматеріалів згідно митних декларацій типу ЕК 10 АА відправником яких виступало ТОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» (код ЄДРПОУ 39138502). Зазначено, що загальна кількість експортованої ТОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» деревини, виробником якої згідно графи 31 митної декларації вказано Старосамбірське ДЛГП «Галсільліс» складає 1401,16 м3.

Листом Львівської митниці ДФС №14640/9/13-70-63/37 від 16.09.2016р. ( надійшов на адресу суду 21.09.2016р. вх. Номер 37548/16) підтверджено, що у Львівською митницею ДФС ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» (ідентифікаційний код 39138502) здійснено митне оформлення експорту деревини придбаної у Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства «Галсільліс» (код ЄДРПОУ 30742131) впродовж 2014-2015 років. За вищевказаний період ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» здійснило митне оформлення деревини придбаної у Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства «Галсільліс» у кількості: за кодом 4403201100 згідно УКТЗЕД оформлено 2637,39 м3 пиловника та техсировини ялицевої; за кодом 4403203100 згідно УКТЗЕД оформлено 105,87 м3 пиловника та техсировини ялицевої; за кодом 4407109100 згідно УКТЗЕД оформлено 60,98 м3 палетної заготовки з ялиці; за кодом 4401100000 згідно УКТЗЕД оформлено 54,176 м3 дров паливних з ялиці та липи у вигляді колод.

З вищенаведеного вбачається, що відповідач отримавши від позивача лісоматеріали, звернувся до Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства для отримання сертифікату про походження лісоматеріалів та в процесі здійснення своєї господарської діяльності здійснив митне оформлення деревини.

Як вбачається з звіту про державний фінансовий аудит діяльності Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс» за 2013 - 2016 роки та І квартал 2017р., від 14.06.2017р. №07-26/06, за період з травня по грудень 2014р. Старосамбірське ДЛГП «Галсільліс» відповідно до договору №0514/01 від 15.05.2014р. відвантажило ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» лісопродукції в кількості 7133,2 м.куб. на загальну суму 3342440,28грн. В свою чергу, ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» за отриману лісопродукцію перерахувало Старосамбірському ДЛГП «Галсільліс» кошти в сумі 1834000 грн. Відповідно, фактична заборгованість ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» перед Старосамбірським ДЛГП «Галсільліс» за поставлену лісопродукцію становить 1508440,28 грн.

Щодо тверджень відповідача, що ним жодним чином від позивача не було отримано товар (лісоматеріали) судова колегія вважає надуманим та безпідставним, оскільки в матеріалах справи наявні банківські виписки по рахунку позивача, в яких зазначено, що відповідачем перераховано кошти за лісоматеріали, згідно договору від 15.05.2014.

З наявних у матеріалах справи копій рішень Господарського суду Львівської області у справах №914/160/16 від 30.03.2016р.; №914/164/16 від 22.03.2016р.; №914/162/16 від 17.03.2016р.; №914/157/16 від 14.03.2016р.; №914/158/16 від 14.03.2016р.; №914/166/16 від 09.02.2016р.; №914/156/16 від 16.02.2016р.; №914/159/16 від 16.02.2016р.; №914/161/16 від 16.02.2016р.; №914/163/16 від 16.02.2016р.; №914/165/16 від 16.02.2016р. вбачається, що впродовж 2014р. для позивача підрядники здійснювали заготівлю лісопродукції. Деревина зокрема заготовлялась для позивача підрядними організаціями на підставі підрядних договорів з ФОП ОСОБА_8 , ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» .

З підстав наведеного місцевий суд правомірно прийшов до висновку, що протягом 2014 року позивачем було заготовлено 34819 м3 деревини, яку він мав можливість відвантажувати відповідачу, з чим погоджується судова колегія.

Разом з тим, з долученого третьою особою-1 копії акту звірки взаєморозрахунків від 30.01.2015р. вбачається, що в клітинці оборот за травень - грудень - Кт ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» зазначено отриману лісопродукцію в сумі 3329477,52 грн. В клітинці оборот за травень - грудень - Дт ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» оплата за лісопродукцію - 1834000,00 грн. Також в даному акті відображені кредиторська і дебіторська заборгованість між сторонами по інших правовідносинах, зокрема договорами підряду та по договору переуступки права вимоги. Вказані суми в цьому акті відповідають тим сумам, які заявлялись ТзОВ ДСЛ Вуд Юкрейн по позовних вимогах які розглядались Господарським судом Львівської області у господарських справах №914/160/16 від 30.03.2016р.; №914/164/16 від 22.03.2016р.; №914/162/16 від 17.03.2016р.; №914/157/16 від 14.03.2016р.; №914/158/16 від 14.03.2016р.; №914/166/16 від 09.02.2016р.; №914/156/16 від 16.02.2016р.; №914/159/16 від 16.02.2016р.; №914/161/16 від 16.02.2016р.; №914/163/16 від 16.02.2016р.; №914/165/16 від 16.02.2016р.. Зазначений акт звірки взаєморозрахунків від 30.01.2015р. підписаний зі сторони відповідача та завірений печаткою відповідача.

Крім цього, судом першої інстанції під час розгляду справи було з`ясовано, що третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 впродовж 2014р. займав посаду директора Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» . В цей період позивач відвантажив відповідачу лісопродукцію на загальну суму 3329477,52 грн. Проте заборгованість у відповідача перед позивачем за отриману лісопродукцію відсутня у зв`язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог. При цьому будь-яких договорів або актів на підтвердження зарахування суду не надали. Крім цього зазначив що жодних прибуткових ордерів в тому числі №329 на суму 2200000 грн. не підписував та не завіряв печаткою підприємства. Вказав, що ні Старосамбірське ДЛГП «Галсільліс» ні він особисто не отримував від ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» ні від будь-кого від імені ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» жодних готівкових коштів. Через сумнівність та не визнання такої квитанції вважає її підробленою, у зв`язку з чим звернувся з відповідною заявою про кримінальне правопорушення до Старосамбірського відділення поліції, що підтверджується долученою до матеріалів справи заявою.

Третьою особою-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 було надано письмові пояснення, в яких зазначено, що в березні 2014р., за дорученням керівника фірми DSL Wood Oy Лі Вангнінга, він здійснив усі необхідні дії для державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСЛ Вуд Юкрейн» , зокрема підготував проект Статуту підприємства та інші первинні документи, провів його державну реєстрацію в відповідних реєстраційних органах, поставив на облік в ДПІ, органах статистики, виготовив 2 печатки та кутовий штамп, здійснив його реєстрацію як суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності. Після закінчення усіх реєстраційних дій передав усі установчі документи, печатки та штамп директору. Директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСЛ Вуд Юкрейн» було призначено Лі Вангнінга.

Також зазначив, що в травні 2014р. його було прийнято на роботу в Товариство з обмеженою відповідальністю «ДСЛ Вуд Юкрейн» на посаду юрисконсульта по сумісництву (без запису в трудовій книжці), оскільки на той момент він працював на основній роботі в Обласному спеціалізованому лісогосподарському підприємстві «Галсільліс» на посаді провідного юрисконсульта. До його обов`язків входило: підготовка проектів юридично значимих документів, в тому числі і договорів, перевірка проектів юридично значимих документів, представництво підприємства у відносинах з органами державної влади, підприємствами, установами та організаціями. Виконуючи свої посадові обов`язки, він за вказівками директора, готував для Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСЛ Вуд Юкрейн» проекти договорів та подавав в підрозділи Укрзалізниці необхідні документи для оренди підкранової колії в м. Хирів Старосамбірського району, перевіряв проекти договорів з перевізниками, займався виготовленням дозволу на виконання небезпечних робіт та ін. Крім того, на виконання вказівки директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСЛ Вуд Юкрейн» ним було додатково замовлено ще одну печатку та штамп, які невідкладно передав директору. Додатково зазначив, що протягом 2014р. він, за рішенням зборів засновників одночасно з ОСОБА_9 ( на той час заступником директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСЛ Вуд Юкрейн» ) і ОСОБА_10 був підписантом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСЛ Вуд Юкрейн» (тобто мав право від імені товариства підписувати документи, в тому числі договори без довіреності). Зазначив, що не мав жодного права на приймання або передачу товарно-матеріальних цінностей, видачу будь-яких довіреностей, складання чи підписання первинних документів в тому числі актів приймання-передачі, ТТН, актів звірки та ін., банківських документів. Щодо предмету спору, зазначив, що жодного разу не був одночасно представником Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства Обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСЛ Вуд Юкрейн» . Не брав участі в переговорах щодо визначення умов співпраці між сторонами, не був присутній при передачі товарно-матеріальних цінностей, не бачив хто підписував договір про поставку лісопродукції та інші первинні документи. Лише, за вказівкою директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСЛ Вуд Юкрейн» на виконання своїх трудових обов`язків, підготував проект договору про поставку лісопродукції та декілька разів надавав консультацію ОСОБА_11 , особі, що виконувала обов`язки бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСЛ Вуд Юкрейн» , щодо правильності заповнення ТТН. Не приймав лісопродукції, не підписував жодних первинних чи банківських документів, не розпоряджався в подальшому нею, не замитнював її, не отримував на неї сертифікатів походження лісопродукції та їн. Зазначив, що йому не відомо яку кількість лісородукції відповідач отримав у позивача і хто з представників відповідача її отримував. Також не відомо, хто безпосередньо з представників відповідача здійснював розрахунок за отриману лісопродукцію і яким чином.

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_12 від 12.06.2017р. вх.№20744/17, яка є головним бухгалтером позивача, вбачається, що впродовж 2014р. між Старосамбірським ДЛГП «Галсільліс» та ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» здійснювалась співпраця, зокрема ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» заготовляло для Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» лісопродукцію на підставі договорів підряду, а Старосамбірське ДЛГП «Галсільліс» реалізовувало заготовлену лісопродукцію ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» на підставі договору поставки лісоматеріалів №0514/01 від 15.05.2014р. За результатами відвантажень лісопродукції Товариству з обмеженою відповідальністю «ДСЛ Вуд Юкрейн» в бухгалтерію Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» працівниками підприємства було надано оригінали товарно-транспортних накладних на загальну суму 3362525,21 грн. Вказані накладні були з відмітками печаток ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» . Крім цього в бухгалтерію Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» були надані довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей в кількості 10 штук видані ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» . Вказані документи були оприбутковані підприємством.

Проте, за поставлений товар ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» здійснив часткову оплату а саме 1834000грн. Жодних інших коштів від ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» , від Лі Вангнінга, від ОСОБА_9 . Старосамбірське ДЛГП «Галсільліс» не отримувало. Таким чином, заборгованість ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» перед Старосамбірським ДЛГП «Галсільліс» за поставлений товар становить 1528525,21грн. Крім цього зазначила, що бачила, як особа, яка виконувала обов`язки бухгалтера ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» Наталія Триндяк була присутня в Старосамбірському ДЛГП «Галсільліс» в січні 2015р. при складанні акту звірки взаєморозрахунків між Старосамбірським ДЛГП «Галсільліс» та ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» . В матеріалах справи містяться копії актів звірки між сторонами, зокрема, акт станом на 29.01.2015р. та акт від 30.01.2015р. Вказані акти завірені підписами представників та печаткою ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» . В даних актах розшифровано дебіторська та кредиторська заборгованість сторін по всіх правовідносинах. Зокрема по договорах підряду про проведення лісозаготівельних робіт, по договору поставки лісоматеріалів №0514/01, по договорах про відступлення права вимоги (цесії). Суми дебіторської та кредиторської заборгованостей між сторонами не зараховувались та обліковувались Старосамбірським ДЛГП Галсільліс окремо по бухгалтерських рахунках. На підприємстві відсутні будь-які договори про зарахування зустрічних однорідних вимог між Сторонами.

Також з письмових пояснень вбачається, що ОСОБА_12 ознайомлена з копією квитанції до прибуткового касового ордеру №329 на суму 2200000грн. Як вбачається з вказаної копії квитанції Лі Вангнінг від імені ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» вніс в касу Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» 2200000 грн. готівки на підставі договору №0514/01 від 15.05.2014р. Проте зазначила, що ні Старосамбірське ДЛГП «Галсільліс» , ні вона особисто не отримувала від ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» ні від будь-кого від імені ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» жодних готівкових коштів. Не підписувала та не завіряла печаткою Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» квитанцію до прибуткового касового ордеру №329 на суму 2200000грн. Отримання 2200000грн. Старосамбірським ДЛГП «Галсільліс» від ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» не підтверджено касовою книгою та не підтверджено бухгалтерським обліком Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» . В касу Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» жодні готівкові кошти ні від Лі Вангнінга ні від ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» , ні від будь якого іншого представника ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» не надходили.

Крім цього зазначила, що протягом жовтня 2014р., зокрема 21 та 27 числа була присутня на робочому місці. Відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління національного банку України від 15.12.2004р. №637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за №40/10320, прибуткові касові ордери та квитанції до них в Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» підписують головний бухгалтер (особа, що його заміщає) та касир. Директор підприємства не має повноважень на підписання прибуткових касових ордерів та квитанцій до них. В Старосамбірському ДЛГП «Галсільліс» відсутні будь-які прибуткові касові ордери та квитанції до них, які б підписував ОСОБА_1 . Також зазначила, що в Старосамбірському ДЛГП «Галсільліс» встановлений ліміт каси в сумі 10000грн. який діяв і в жовтні 2014р. Таким чином, отримана готівка більше 10000грн. в цей же день повинна бути зарахована на банківський рахунок підприємства. Кошти в сумі 2200000грн. ні в касу ні на рахунок підприємства не зараховувались. Крім цього відповідно до пункту 1 положення «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою» , затвердженого постановою Правління національного банку України від 06.06.2013р. №210, (в редакції чинній станом на дату вказану в квитанції), встановлено граничну суму розрахунків готівкою підприємств (підприємців) між собою протягом одного дня в розмірі 10 000 (десяти тисяч) грн. Тому сума 2200000грн. не могла бути прийнята Старосамбірським ДЛГП «Галсільліс» , оскільки це було б порушенням касової дисципліни, що відповідно тягне за собою відповідальність уповноважених працівників.

Згідно письмових пояснень ОСОБА_13 від 14.04.2017р. вх.№14038/17 інженера відділу кадрів Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» Саварин І.Г. з 2008р. в коло її трудових обов`язків входять обов`язки касира підприємства відповідно до наказу №28К від 01.04.2008р. (зокрема, веде бухгалтерські операції Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» , зокрема здійснює видачу та прийняття готівкових коштів каси підприємства, веде касову книгу, реєструє та виписує видаткові та прибуткові касові ордери). Остання зазначила, що між Сторонами здійснювалась співпраця, зокрема ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» заготовляло для Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» лісопродукцію на підставі договорів підряду, а Старосамбірське ДЛГП «Галсільліс» реалізовувало заготовлену лісопродукцію ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» . Крім цього бачила в місті Старий Самбір представника ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» - Данилюка Олексія на нижньому складі біля залізниці при завантаженні лісопродукції у вагони. Також підтвердила, що особа, яка виконувала обов`язки бухгалтера ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн ОСОБА_14 була присутня в Старосамбірському ДЛГП «Галсільліс» 30.01.2015р. при складанні акту звірки взаєморозрахунків між Старосамбірським ДЛГП «Галсільліс» та ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» . Таким чином в той день Наталія Триндяк підписала акт звірки та завірила його печаткою ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» . Станом на 30.01.2015р. за даними Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» по всіх правовідносинах та договорах між Старосамбірським ДЛГП «Галсільліс» та ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» в Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» обліковувалась кредиторська заборгованість 13701,36грн. Більш детальну розшифровку акту звірки та дебетових і кредитових оборотів між сторонами які вказані в акті звірки не змогла надати, повідомивши, що це може зробити головний бухгалтер Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» ОСОБА_15 Наталія ОСОБА_16 та ОСОБА_17 . Також повідомила, що ознайомлена з копією квитанції до прибуткового касового ордеру №329 на суму 2200000 грн. на цій копії наявна копія підпису схожого на підпис попереднього керівника Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» Куця С ОСОБА_18 І. а також копія відбитку печатки в збільшеному і розтягненому вигляді Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» . Вказана копія не чітка а дата на ній або від 21.10.2014р., або від 27.10.2014р. Крім цього як вбачається з вказаної копії квитанції Лі Вангнінг від імені ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» вніс в касу Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» 2200000грн. готівки на підставі договору №0514/01 від 15.05.2014р. Проте зазначила, що ні Старосамбірське ДЛГП «Галсільліс» ні вона особисто не отримували від ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» ні від будь-кого від імені ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» жодних готівкових коштів. Не підписувала та не завіряла печаткою Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» квитанцію до прибуткового касового ордеру №329 на суму 2200000грн. Отримання 2200000грн. Старосамбірським ДЛГП «Галсільліс» від ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» не підтверджено касовою книгою та не підтверджено бухгалтерським обліком Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» . В касу Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» жодні готівкові кошти ні від Лі Вангнінга ні від ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» , ні від будь якого іншого представника ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» не надходили. Крім цього зазначила, що протягом жовтня 2014р., зокрема 21 та 27 числа була присутня на робочому місці. Також 21 та 27 жовтня на робочому місці була присутня особа що виконувала обов`язки бухгалтера Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» . Тому відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління національного банку України від 15.12.2004р. №637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за №40/10320, прибуткові касові ордери та квитанції до них в Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» підписують головний бухгалтер (особа, що його заміщає) та касир. Директор підприємства не має повноважень на підписання прибуткових касових ордерів та квитанцій до них. В Старосамбірському ДЛГП «Галсільліс» відсутні будь-які прибуткові касові ордери та квитанції до них, які б підписував ОСОБА_1 . Також зазначила, що в Старосамбірському ДЛГП «Галсільліс» встановлений ліміт каси в сумі 10000грн. який діяв і в жовтні 2014р., що означає те, що отримана готівка більше 10000грн. в цей же день повинна бути зарахована на банківський рахунок підприємства. Кошти в сумі 2200000грн. ні в касу ні на рахунок підприємства не зараховувались. Крім цього відповідно до пункту 1 положення «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою» , затвердженого постановою Правління національного банку України від 06.06.2013р. №210, (в редакції чинній станом на дату вказану в квитанції), встановлено граничну суму розрахунків готівкою підприємств (підприємців) між собою протягом одного дня в розмірі 10000грн.

Тому сума 2200000 грн. не могла бути прийнята Старосамбірським ДЛГП «Галсільліс» , оскільки це було б порушенням касової дисципліни, що відповідно тягне за собою відповідальність працівників. Зазначила, що вважає вказану квитанцію підробленою. Також зазначила, що відвантаження лісопродукції та виписка товарно-транспортних накладних уповноваженими працівниками підприємства проводиться в основному на так званому верхньому складі, а саме в лісі біля ділянки, де наготовлялась деревина. При цьому уповноваженим працівникам підприємства надається по чотири примірники товарно-транспортних накладних. Порядок обігу та заповнення товарно-транспортних накладних можуть роз`яснити працівники підприємства відповідальні за відвантаження лісопродукції.

Відповідно до письмових пояснень в.о. директора Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» Єдинака Д.Я. від 04.07.2016р. вх.№28256/16, останній пояснив, що призначений виконуючим обов`язки директора Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» з 27.03.2015р.. Ознайомившись з даними бухгалтерського обліку підприємства та первинними бухгалтерськими документами встановив, що 15 травня 2014р. між Старосамбірським дочірнім лісогосподарським підприємством обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДСЛ Вуд Юкрейн» був укладений договір поставки лісоматеріалів №0514/01. Даний договір не був розірваний та не визнаний недійсним.

Впродовж 2014р. на виконання умов договору Старосамбірське ДЛГП «Галсільліс» поставило ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» товар (лісоматеріали) на загальну суму 3383968,03грн. Даний факт зокрема підтверджується товарно-транспортними накладними, довіреностями на представника про отримання матеріальних цінностей, актом звірки взаємних розрахунків, копії яких долучені до матеріалів справи. Претензій щодо кількості та якості товару відповідач позивачу не заявляв, документи які б це спростовували відсутні. За поставлений товар, відповідач здійснив часткову оплату а саме 1834000 грн., що підтверджується виписками по рахунку підприємства. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 1549968,03 грн. Щодо посилання відповідача на те, що нібито на товарно - транспортних накладних наявні відбитки не його печаток, зазначив, що відповідно до листа Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства №796/04 від 30.05.2016р., відповідачем для вивезення на експорт отриманої у позивача лісопродукції надавались управлінню товарно-транспортні накладні з метою отримання сертифікатів походження деревини відповідно до постанови КМУ №1260 від 21.12.2005р.. Так згідно пункту 5 Тимчасового порядку видачі сертифіката про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій, затвердженого постанови КМУ №1260 від 21.12.2005р., для отримання сертифіката експортери подають територіальному органові Держлісагентства заяву за встановленою Агентством формою, до якої додається копія (з обов`язковим пред`явленням оригіналу) товарно-транспортної або залізничної накладної про придбання лісо- та пиломатеріалів, або лісорубного квитка (для постійних лісокористувачів). Номери долучених позивачем копій накладних до матеріалів справи та номери зазначених управлінням накладних наданих відповідачем для отримання сертифіката, збігаються. Тому дана довідка сама по собі підтверджує факт отримання лісопродукції відповідачем у позивача. Так відповідачем було надано управлінню 291 товарно-транспортну накладну на загальну суму 2941117,33 грн. Як вбачається з наданого управлінням реєстру відповідачем надавались товарно-транспортні накладні, які на аналогічних оригіналах позивача містять квадратні печатки, круглі печатки, а також печатки без підпису. Даний факт спростовує позицію відповідача про те, що відповідач не отримував у позивача лісопродукцію та разом з нею свої примірники товарно-транспортних накладних, а також те, що нібито печатки на товарно-транспортних накладних не є печатками ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» . Також зазначив, що посилання відповідача та його представників про те, що товар не отримувався спростовується й відсутністю будь-яких вимог та претензій від ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» про повернення авансових коштів протягом 2015-2016 років. Вказав, що клопотання про призначення експертизи відповідачем заявляються виключно для затягування розгляду справи та ухилення від виконання договірних зобов`язань. Оскільки позиція відповідача про те, що нібито печатки інші, підписи інші спростовується долученими представником Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» документами. Просив суд позовні вимоги Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» задоволити повністю.

Згідно письмових пояснень директора ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» Данилюка О.М. від 01.07.2016р. вх.№27722/16 останній зазначив, що працює директором підприємства з кінця 2015р. Про отримання відповідачем лісопродукції від позивача жодних документів не має. Згідно з договором поставки лісоматеріалів №0514/01 від 15.05.2014р., така могла здійснюватись на підставі замовлень, яких відповідач не надавав а тому поставки лісоматеріалів не було. Зазначив, що представники відповідача не підписували товарно-транспортних накладних. Зазначив, що підписи та печатка відповідача на товарно-транспортних накладних підроблені. Зазначив що у відповідача є дві печатки, відбитки яких не відповідають відбитку печатки на товарно-транспортних накладних. Крім цього в судовому засіданні 25.05.2017р. подав до матеріалів справи оригінал квитанції від 27.10.2014р. №329 (вх. №18825/17 від 25.05.2017р.) з відповідним клопотанням.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія зазначає, що оскільки в матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні, довіреності на прийняття товарно-матеріальних цінностей, акти звірки взаєморозрахунків, які підписані представником та завірений печаткою відповідача, лист Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства від 30.05.2016р. №796/04, реєстри зареєстрованих позивачем податкових накладних з податку на додану вартість в Старосамбірському відділенні Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, лист Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області №7762/13-04-12-01-07 від 05.07.2016р. про декларування податкового кредиту відповідача по співпраці з позивачем, акт перевірки ДПІ в Галицькому районі міста Львова від 05.08.2015р. №1402/13-04-15-01-99/39138502 ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» , лист Львівської митниці ДФС від 16.09.2016р. про митне оформлення ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» деревини придбаної в Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» , лист Волинської митниці ДФС від 11.04.2017р. про митне оформлення ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» деревини придбаної в Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» , лист Одеської митниці ДФС від 10.05.2017р. про митне оформлення ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» деревини придбаної в Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» , пояснення водія, що здійснював перевезення лісопродукції від Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» , пояснення працівників Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» , місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що вищезазначені документи свідчать про факт передачі позивачем відповідачу на підставі договору поставки лісоматеріалів від 15.05.2014р. №0514/01 лісопродукцію на загальну суму 2941117,33 грн. відповідно до товарно-транспортних накладних в кількості 291, які були надані відповідачем до Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства для отримання сертифікатів про походження деревини з метою експорту.

Щодо тверджень позивача/скаржника (Старосамбірське ДЛГП «Галсільліс» ), що наступні 44 товарно-транспортні накладні судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги покликаючись на те, що такі накладні не були подані відповідачем до Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства для отримання сертифіката відповідності з метою експорту, оскільки на думку апелянта це свідчить, що решту лісопродукції було перероблено, або реалізовано на території України, тому вони не згадуються в інших долучених до матеріалів справи доказах, однак жодним чином не свідчить, що такої продукції відповідач взагалі не отримував, судова колегія вважає безпідставним, оскільки вони не відображені в податковій звітності, крім того, такі накладні не надані позивачем для проведення експертизи.

Також беззаперечним доказом є часткова оплата відповідачем отриманого товару (лісоматеріалів) в сумі 1 834 000,00 грн, що підтверджується відповідними виписками по банківському рахунку позивача.

Щодо тверджень відповідача, що квитанція до прибуткового касового ордеру від 27.10.2014р. №329 на суму 2200000,00 грн є доказом про відсутність заборгованості відповідача перед позивачем за отриманий товар, слід зазначити наступне:

В клопотанні про долучення до матеріалів справи вищезазначеної квитанції до прибуткового касового ордеру про оплату коштів готівкою в сумі 2200000,00 грн відповідач зазначає, що ним було оплачено, а позивачем прийнято зазначені вище кошти, відповідно заборгованість останнього перед позивачем відсутня.

Судова колегія, оглянувши представлену відповідачем квитанцію до прибуткового касового ордеру №329 з підписом, схожим на підпис попереднього керівника позивача Куця С.І. та відбитком печатки, схожим на відбиток печатки позивача вважає, що така суперечить наданим поясненням третьої особи 1 - ОСОБА_1 , головного бухгалтера та касира позивача, ні вказані особи, ні Підприємство позивача не отримували від відповідача вказаних готівкових коштів. Крім того, з їх пояснень вбачається, що вони ніколи не підписували та не завіряли відбитком печатки квитанцію до прибуткового касового ордеру №329 на суму 2200000,00 грн.; отримання 2200000грн. від відповідача не підтверджено даними бухгалтерського обліку позивача, зокрема, такий запис відсутній в касовій книзі Підприємства позивача за 2014р., а також вказана сума коштів не відображена в податковій та фінансовій звітності Підприємства позивача.

Разом з тим, судова колегія приймає до уваги постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.07.2017р., якою встановлено, що пунктом 3.4 договору сторони передбачили, що покупець здійснює оплату за кожну поставлену партію товару шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний у пункті «банківські реквізити» даного договору, на умовах 100% передоплати. Тобто, сторони даного договору передбачили безготівкову форму розрахунку, натомість, внесення готівки в касу підприємства на підставі квитанції до прибуткового касового ордеру №329 від 27.10.2014р. на суму 2200000,00 грн не передбачено умовами договору. Відтак, вирішення експертом поставлених питань не вплине на спірні правовідносини, а може бути предметом розгляду іншої справи. Колегія суддів апеляційної інстанції в даному випадку погоджується з твердженнями скаржника у апеляційній скарзі на те, що в матеріалах справи достатньо доказів, які дають можливість вирішити справу по суті позовних вимог без висновку експертизи по квитанції до прибуткового касового ордеру №329 від 27.10.2014р. Слід зазначити, що вищезазначена постанова суду набрала законної сили.

Разом з тим, з пояснень ОСОБА_1 , керівника, головного бухгалтера та касира вбачається, що вказані особи особисто не отримували від відповідача, ні від будь-кого від імені ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» жодних готівкових коштів. Вони не підписували та не завіряли печаткою Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» квитанцію до прибуткового касового ордеру №329 на суму 2200000 грн. Отримання 2200000,00 грн. Старосамбірським ДЛГП «Галсільліс» від ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» не підтверджено бухгалтерським обліком Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» .

Крім цього, запис про отримання від ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» на суму 2200000 грн. відсутній в касовій книзі Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» за 2014 рік, сума коштів не відображена в податковій та фінансовій звітності Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» та ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» . Також відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження, того, що Лі Вангнінг отримав від ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» 2200000 грн., та підтвердження можливості ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» надати такі кошти готівкою Лі Вангнінгу.

Регулювання порядку ведення касових операцій у національній валюті України на момент спірних правовідносин здійснювалося Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління національного банку України від 15.12.2004р. №637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за №40/10320 (далі - Положення про касові операції).

Згідно з п. 1.2 цього Положення касовий ордер - це первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

Загальні вимоги до первинних документів визначаються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV. Згідно зі ст. 1 цього Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Як і усі інші первинні документи, касові ордери мають відповідні обов`язкові реквізити. Перелік обов`язкових реквізитів прибуткового касового ордеру та квитанції яка є його частиною, можна визначити безпосередньо з самої форми прибуткового касового ордеру, затвердженої у Додатку №2 до Положення про касові операції. Із зазначеної форми слідує, що до переліку таких обов`язкових реквізитів відносяться «підпис головного бухгалтера» та «підпис касира» . А печатка повинна бути проставлена частково на ордері і частково на квитанції.

Обов`язковість реквізитів первинних документів означає, що підприємства не мають можливості вибирати, які реквізити їм заповнювати, а які ні - кожен із обов`язкових реквізитів має бути заповнений.

Відповідно до вищезазначених вимог чинного законодавства, долучена копія квитанції свідчить про її невідповідність вимогам, оскільки не підписана головним бухгалтером і касиром Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» , відмітка печатки знаходиться не у встановленому місці. Крім цього заповнена дана квитанція почерком невідомої особи. ОСОБА_1 перебуваючи на посаді директора Старосамбірського ДЛГП не мав повноважень на отримання коштів від імені Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» та не був відповідальним за касові операції підприємства. В період, який вказаний у даній квитанції на своїх робочих місцях перебували касир і головний бухгалтер Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» що підтверджується табелем обліку робочого часу позивача. Тому виключно вказані особи мали право отримати кошти в касу підприємства.

Крім цього, відповідно до пункту 3.4. договору поставки лісоматеріалів №0514/01 від 15.05.2014р., покупець здійснює оплату за кожну поставлену партію Товару шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, вказаний у пункті «банківські реквізити» даного договору, на умовах 100% передоплати. Покупець зобов`язаний повідомити Постачальника про здійснення платежу не пізніше ніж через 24 години з моменту перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника шляхом направлення телеграми, факсу, пошти.

Також відповідно до пункту 3.5. договору поставки лісоматеріалів №0514/01 від 15.05.2014р., датою оплати вартості Товару вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

З урахуванням вищезазначених доводів, судова колегія приходить до висновку, що відповідач не мав права проводити з позивачем будь-які готівкові операції та відповідно не проводив таких, про що було вірно зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 1 положення Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою, затвердженим постановою Правління національного банку України від 06.06.2013р. №210, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.07.2013р. за №1109/23641 (в редакції чинній станом на дату вказану в квитанції), встановлено граничну суму розрахунків готівкою підприємств (підприємців) між собою протягом одного дня в розмірі 10 000 (десяти тисяч) грн.

Тому сума 2200000,00 грн не могла бути прийнята позивачем, оскільки це було б порушенням касової дисципліни, що відповідно тягне за собою відповідальність уповноважених працівників.

На підставі наведеного місцевий суд правомірно відхилив, як доказ доводи відповідача про оплату позивачу 2200000,00 грн готівкою.

З урахуванням вищенаведеного в сукупності судова колегія приходить до висновку, що відповідач взятих на себе договірних зобов`язань із оплати поставленого за договором поставки лісоматеріалів №0514/01 від 15.05.2014р. товару у встановлені договором порядку та строки не виконав, в наслідок чого утворився борг в розмірі 1107117,33 грн. (2941117,33-1834000 ).

Станом на час прийняття оскаржуваного рішення, сторонами, зокрема відповідачем належних, достатніх та допустимих доказів повного чи часткового погашення суми основного боргу не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управне на сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Судовою колегією встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору поставки лісоматеріалів № 0514/01 від 15.05.2014.

За своєю правовою природою даний договір є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України). Вказане положення кореспондується з приписами ст. 712 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст.173, 174 ГК України).

Згідно ч.1 ст.179 ГК України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У ч.1 ст.509 ЦК України зазначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому од на сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або не належне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами ч. 1 ст. 692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012).

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (не належне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вище наведене, в тому числі доведеність позовних вимог в частині стягнення 1107117,33грн. боргу за поставлений товар, здійснення відповідачем часткової оплати поставленого за договором товару, судова колегія приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1107117,33грн. суми основного боргу за поставлений за договором товар є мотивованими та обґрунтованими, підлягає до задоволення у повному обсязі.

Щодо стягнення 74229,03грн. 3% річних за період з 01.06.2014р. по 30.04.2016р. та 714535,26грн. інфляційних втрат за період з 01.01.2015р. по 31.03.2016р, які позивач просить стягнути з відповідача, судова колегія зазначає наступне.

Згідно п.1 ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» (із змінами та доповненнями), що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж. У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р.

Суд також зазначає, і аналогічна правова позиція викладена в пункті 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» , що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

При цьому судом взято до уваги, що, згідно ч.5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Здійснивши перерахунок сум трьох відсотків річних та інфляційних втрат, які позивач просить стягнути з відповідача, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума трьох відсотків річних за прострочення оплати поставленого за договором товару за період з 01.06.2014р. по 30.04.2016р. становить 52801,37 грн; інфляційних втрат за період з 01.01.2015р. по 31.03.2016р. становить 510381,09 грн. разом з тим, у зв`язку із відсутністю у справі відповідно клопотання, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

У зв`язку з вищенаведеним в сукупності, беручи до уваги наведені вище обставини, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову.

Інші доводи апелянтів, які викладені в апеляційних скаргах до уваги не приймаються, оскільки вони не спростовують висновків місцевого господарського суду у даній справі.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційні скарги скаржників - без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржників.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Львівської області від 05 листопада 2018 року у справі №914/1343/16 залишити без змін, а апеляційні скарги Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства Обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства Галсільліс та Товариства з обмеженою відповідальністю ДСЛ Вуд Юкрейн - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 16 травня 2019 року

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Матущак О.І.

Суддя Мирутенко О.Л.