Постанова

від 13.08.2019 по справі 914/1343/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 914/1343/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Шевчик О.Ю.,

учасники справи:

позивач - Старосамбірське дочірнє лісогосподарське підприємство обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства ?Галсільліс?,

представник позивача - не з`явився,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю ?ДСЛ Вуд Юкрейн?,

представник відповідача - Шевельова А.С., адвокат (договір від 15.06.2017 б/н, ордер від 13.08.2019 № 463404, свідоцтво від 28.12.2016 № 4771),

третя особа-1 - ОСОБА_1 ,

представник третьої особи-1 - не з`явився,

третя особа-2 - ОСОБА_2 ,

представник третьої особи-2 - не з`явився,

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ?ДСЛ Вуд Юкрейн?

на рішення господарського суду Львівської області від 05.11.2018 (головуючий Фартушок Т.Б., судді: Манюк П.Т. і Рим Т.Я.)

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.05.2019 (головуючий Якімець Г.Г., судді: Матущак О.І. і Мирутенко О.Л.)

у справі № 914/1343/16

за позовом Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства ?Галсільліс? (далі - Підприємство)

до товариства з обмеженою відповідальністю ?ДСЛ Вуд Юкрейн? (далі - Товариство),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача : 1) ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 );

2) ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ),

про стягнення заборгованості у розмірі 2 338 732,33 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Підприємство звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості в розмірі 2 338 732,33 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

- у період 2014 року Підприємством на виконання умов договору поставки лісоматеріалів від 15.05.2014 № 0514/01 (далі - Договір) поставлено Товариству товар на загальну суму 3 383 968,03 грн., який отриманий останнім, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, проте за поставлений товар Товариство розрахувалось частково, оплативши лише 1 834 000,00 грн. Таким чином, заборгованість Товариства перед Підприємством за поставлений товар становить 1 549 968,03 грн.;

- всупереч умовам пункту 3.4 Договору Товариством не було сплачено 100% вартості товару за кожну поставлену партію, тому Підприємством нараховано Товариству відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) 3% річних у розмірі 74 229,03 грн. та інфляційні втрати у розмірі 714 535,26 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 05.11.2018, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.05.2019, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства на користь Підприємства 1 107 117,33 грн. основного боргу, 52 801,37 грн. 3% річних, 510 381,09 грн. інфляційних втрат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що:

- Підприємством доведено поставку Товариству лісоматеріалів на суму 2 941 117,33 грн відповідно до товарно-транспортних накладних у кількості 291, які були надані Товариством до Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства для отримання сертифіката відповідності з метою експорту;

- в іншій частині поставку лісоматеріалів на суму 388 005,88 грн. Підприємством не доведено належними та допустимими доказами, оскільки решта товарно-транспортних накладних у кількості 44 шт. не були надані Підприємством судовому експерту, у зв`язку з чим суди у цій частині відмовили та, відповідно, зменшили розмір нарахованих 3% річних та інфляційних втрат.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог, Товариство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог і в скасованій частині прийняти нове рішення, яким у цій частині відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що:

- суди застосували пункт 1.1 Договору, проігнорувавши пункти 2.2, 2.5, 3.1, 3.3, 3.4, оскільки кожна наступна партія лісопродукції повинна була поставлятись на основі письмових заявок покупця, з усією необхідною документацією, а покупець повинен оплатити товар за цінами, визначеними у видаткових накладних, оплата за кожну поставлену лісопродукцію здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок позивача на умовах 100% передоплати, та повідомити постачальника про перерахунок коштів шляхом направлення телеграми, факсу, пошти не пізніше ніж через 24 години;

- суди, встановивши, що Товариство зверталось до Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства з товарно-транспортними накладними з метою отримання сертифікату походження деревини відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1260, проігнорували, що для отримання сертифікату про походження лісоматеріалів звертався ОСОБА_3 , який не є працівником Товариства, а відповідно до чинного законодавства для отримання даного сертифіката не потрібно підтверджуючих документів особи, яка потребує такого сертифікату;

- відповідно до листа Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області Товариством задекларовано податковий кредит за 2014 рік у сумі 411 476,30 грн., яка є податком за всіма договорами Товариства;

- судами безпідставно враховано обставини, встановлені у постанові Львівського окружного адміністративного суду від 01.12.2015 у справі № 813/5509/15, оскільки у тексті даної постанови не міститься посилання на Підприємство;

- звіт про державний фінансовий аудит діяльності Підприємства за 2013-2016 роки та 1 квартал 2017 року від 14.06.2017 № 07-26/06, згідно з яким за період з травня по грудень 2014 року за Договором Підприємством відвантажено Товариству лісопродукцію у кількості 7 133,2 м 3 на загальну суму 3 342 440,28 грн., за яку Товариство розрахувалось частково у сумі 1 834 000,00 грн. та, відповідно, сума боргу становить 1 508 440,28 грн., - не є належним доказом, оскільки висновки державного фінансового аудиту діяльності спростовуються висновками акта про результати документальної позапланової перевірки Товариства від 30.10.2017 №25/13-01-14-06/39138502;

- акт звірки взаєморозрахунків між Товариством та Підприємством від 29.01.2015 підписаний невідомою особою, а не директором Товариства;

- Товариство не отримувало товар від Підприємства, оскільки у товарно-транспортних накладних у графі ?Прийняв (відповідальна особа Вантажоодержувача)? відсутній підпис відповідної особи;

- у довіреностях на отримання матеріальних цінностей від 05.06.2014 № 6, від 16.06.2014 № 8, від 15.07.2014 № 12 відсутній зразок підпису особи, що одержала довіреність, а у довіреностях від 04.08.2014 № 9, від 14.08.2014 № 10, від 24.08.2014 № 11 підпис відрізняється від підписів, які зроблені в інших документах (у тому числі тих, які надавалися для проведення судової експертизи у даній справі). Крім того, вказані довіреності не є первинними документами та не відповідають вимогам законодавства. Також у графі ?отримав водій/експедитор? вказані Пашківський, Лобановський, Пекарський, Войтович, які Товариству не відомі;

- у товарно-транспортних накладних відсутнє посилання на Договір, а в матеріалах справи наявні й інші договори, які укладались між сторонами. Водночас наявні договори підряду на проведення лісозаготівельних робіт, які були укладені Підприємством та Товариством у 2014 році, де було передбачено також відвантаження лісопродукції, на підтвердження яких у матеріалах справи є специфікації-накладні на відпуск лісоматеріалів.

Підприємство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника Товариства, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 15.05.2014 Підприємством (постачальник) та Товариством (покупець) було укладено Договір.

Відповідно до пункту 1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується систематично поставляти та передавати у власність в обумовлені строки покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов`язується приймати вказаний товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Згідно з пунктом 1.2 Договору предметом даного договору є лісоматеріали, асортимент яких вказаний у додатках № 1 і № 2 (специфікації) до цього договору.

Пунктом 2.5 Договору передбачено, що постачальник зобов`язаний поставити товари разом з усією відповідною документацією, до даної групи товару (сертифікат якості, рахунок-фактуру, видаткова накладна, податкова накладна), яка вимагається відповідно до законодавства України для реалізації товару. Постачальник та покупець погодили, що факсокопії вище перелічених документів приймаються сторонами як оригінали.

Відповідно до пункту 2.7 Договору при отриманні покупцем товару згідно замовлення, постачальник виписує товарно-транспортну накладну, яку завіряє покупець (представник покупця) печаткою і підписом.

Згідно з пунктом 2.8 Договору право власності на товар виникає у покупця з моменту отримання ним товару.

Підприємство посилалось на те, що ним на протязі 2014 року поставило Товариству товар на загальну суму 3 362 525,21 грн., на підтвердження поставки Підприємством надано копії товарно-транспортних накладних у кількості 335 шт.

Однак за поставлений товар Товариство розрахувалось частково, здійснивши оплату в сумі 1 834 000,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку Підприємства, у зв`язку з чим, на думку Підприємства, заборгованість Товариства перед Підприємством за поставлений товар становить 1 528 525,21 грн.

Підприємство звернулось до Товариства з вимогою про погашення заборгованості, однак такі вимоги залишені без відповіді та задоволення.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання наявності чи відсутності підстав для стягнення заборгованості у розмірі 2 338 732,33 грн.

Судами встановлено, що Товариство зверталось до Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства з товарно-транспортними накладними у кількості 291 шт. з метою отримання сертифікатів походження деревини відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1260, про що свідчить наявний в матеріалах справи лист Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства від 30.05.2016 № 796/04.

Пунктом 5 Тимчасового порядку видачі сертифіката про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій для отримання сертифіката експортери подають територіальному органові Держлісагентства заяву за встановленою агентством формою, до якої додається копія (з обов`язковим пред`явленням оригіналу) товарно-транспортної або залізничної накладної про придбання лісо- та пиломатеріалів, або лісорубного квитка (для постійних лісокористувачів).

Номери долучених Підприємством копій товарно-транспортних накладних до матеріалів справи та номери зазначених управлінням товарно-транспортних накладних, наданих Товариством для отримання сертифікатів, співпадають. Відповідно до долученого реєстру поданих управлінню товарно-транспортних накладних та копій сертифікатів, які видавались Товариству для здійснення експорту, Товариством надано управлінню 291 товарно-транспортну накладну на загальну суму 2 941 117,33 грн.

При цьому судами відхилено твердження Товариства про те, що для отримання сертифікату про походження лісоматеріалів звертався ОСОБА_3 , який не є працівником Товариства, а відповідно до чинного законодавства для отримання даного сертифіката не потрібно підтверджуючих документів особи, яка потребує такого сертифікату, оскільки сертифікат видається на ім`я юридичної особи на здійснення відповідних операцій.

З акта звірки взаєморозрахунків між Підприємством та Товариством вбачається, що Підприємством відвантажено Товариству товар на загальну суму 3 329 123,39 грн. кількістю 7 170,11 м 3 . Крім того, даним актом звірки підтверджено оплату Товариством за поставлений товар у сумі 1 834 000,00 грн.

Також відповідно до товарно-транспортних накладних одним з перевізників лісопродукції, придбаної Товариством у Підприємства, був ФОП Войтович В.М. , який звернувся з листом на ім`я директора Підприємства, в якому зазначено, що ФОП Войтович В.М. на замовлення Товариства перевозив лісопродукцію придбану Товариством у Підприємства та Яворівського ДЛГП Галсільліс. Лісопродукція, яка ним перевозилась була передана представникам Товариства у повному обсязі. Претензій щодо якості та строків перевезень Товариство до перевізника не заявляло.

Крім того, для встановлення фактичних обставин справи судом першої інстанції, за клопотанням Підприємства було постановлено низку ухвал про витребування доказів, на виконання яких до суду першої інстанції надійшли: від Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області лист від 05.07.2016 № 7762/13-04-12-01-07 про декларування податкового кредиту Товариства за співпрацею з Підприємством; акт перевірки Товариства ДПІ в Галицькому районі міста Львова від 05.08.2015 № 1402/13-04-15-01-99/39138502; від Львівської митниці ДФС - лист від 16.09.2016 про митне оформлення Товариством деревини, придбаної у Підприємства; від Волинської митниці ДФС - лист від 11.04.2017 про митне оформлення Товариством деревини, придбаної у Підприємства; від Одеської митниці ДФС - лист від 10.05.2017 про митне оформлення Товариством деревини, придбаної у Підприємства.

Відповідно до листа Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 05.07.2016 № 7762/13-04-12-01-07 Товариством як покупцем товару у Підприємства задекларовано податковий кредит за 2014 рік у сумі 411 476,30 грн.

Актом перевірки Товариства ДПІ в Галицькому районі міста Львова від 05.08.2015 № 1402/13-04-15-01-09/39138502 встановлено, що згідно бухгалтерським обліком Товариства підтверджується отримання від Підприємства лісопродукції.

Водночас з долученої Підприємством до матеріалів даної справи постанови Львівського окружного адміністративного суду від 01.12.2015 у справі № 813/5509/15 за позовом Товариства до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів, вбачається, що вказані податкові повідомлення-рішення були прийняті на підставі висновків акта перевірки Товариства ДПІ в Галицькому районі міста Львова від 05.08.2015 №1402/13-04-15-01-09/39138502, яким встановлено факт відвантаження лісопродукції Підприємством Товариству у 2014 році. Постанова Львівського окружного адміністративного суду від 01.12.2015 у справі № 813/5509/15 набрала законної сили.

З листів Львівської, Одеської, Волинської митниць ДФС вбачається, що Товариство здійснило митне оформлення та вивезення за кордон деревини, придбаної у Підприємства в об`ємах 2 842,41 м 3 , 1 511,47 м 3 та вагою 1 540 тонн.

Тобто з наведеного вбачається, що Товариство, отримавши від Підприємства лісоматеріали, звернулося до Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства для отримання сертифікату про походження лісоматеріалів та у процесі здійснення своєї господарської діяльності здійснило їх митне оформлення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до звіту про державний фінансовий аудит діяльності Підприємства за 2013 2016 роки та 1 квартал 2017 року від 14.06.2017 №07-26/06 за період з травня по грудень 2014 року Підприємство за Договором відвантажило Товариству лісопродукцію у кількості 7 133,2 м 3 на загальну суму 3 342 440,28 грн. У свою чергу, Товариство за отриману лісопродукцію перерахувало Підприємству кошти у сумі 1 834 000,00 грн., відповідно, фактична заборгованість Товариства перед Підприємством за поставлену лісопродукцію становить 1 508 440,28 грн.

Що ж до посилань Товариства на те, що ним від Підприємства не було отримано товар (лісоматеріали), то судами вони визнані безпідставним, оскільки в матеріалах справи наявні банківські виписки по рахунку Підприємства, в яких зазначено, що Товариством перераховано кошти за лісоматеріали згідно з договором від 15.05.2014.

Також з наявних у матеріалах справи копій рішень господарського суду Львівської області у справах № 914/160/16 від 30.03.2016; № 914/164/16 від 22.03.2016; № 914/162/16 від 17.03.2016; № 914/157/16 від 14.03.2016; № 914/158/16 від 14.03.2016; № 914/166/16 від 09.02.2016; № 914/156/16 від 16.02.2016; № 914/159/16 від 16.02.2016; № 914/161/16 від 16.02.2016; № 914/163/16 від 16.02.2016; № 914/165/16 від 16.02.2016 вбачається, що впродовж 2014 року для Підприємства підрядники здійснювали заготівлю лісопродукції. Деревина заготовлялась для Підприємства підрядними організаціями, зокрема, на підставі підрядних договорів з ФОП Федорак Г.Д. та Товариством.

У 2014 році Підприємством було заготовлено 34 819 м 3 деревини, яку воно мало можливість відвантажувати Товариству.

ОСОБА_2 було надано письмові пояснення, в яких зазначено, що в березні 2014 року, за дорученням керівника фірми DSL Wood Oy ОСОБА_7 , він здійснив усі необхідні дії для державної реєстрації Товариства, зокрема підготував проект статуту Товариства та інші первинні документи, провів його державну реєстрацію у відповідних реєстраційних органах, поставив на облік у ДПІ, органах статистики, виготовив 2 печатки та кутовий штамп, здійснив його реєстрацію як суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності. Після закінчення усіх реєстраційних дій передав усі установчі документи, печатки та штамп директору. Директором Товариства було призначено ОСОБА_7 .

Також ОСОБА_2 зазначив, що у травні 2014 року його було прийнято на роботу в Товариство на посаду юрисконсульта за сумісництвом (без запису в трудовій книжці), оскільки на той момент він працював на основній роботі в Обласному спеціалізованому лісогосподарському підприємстві Галсільліс на посаді провідного юрисконсульта. До його обов`язків входили: підготовка проектів юридично значимих документів, у тому числі і договорів; перевірка проектів юридично значимих документів; представництво підприємства у відносинах з органами державної влади, підприємствами, установами та організаціями. Виконуючи свої посадові обов`язки, він за вказівками директора готував для Товариства проекти договорів та подавав у підрозділи Укрзалізниці необхідні документи для оренди підкранової колії в м. Хирів Старосамбірського району, перевіряв проекти договорів з перевізниками, займався виготовленням дозволу на виконання небезпечних робіт. Крім того, на виконання вказівки директора Товариства ним було додатково замовлено ще одну печатку та штамп, які він невідкладно передав директору. Додатково зазначив, що протягом 2014 року він за рішенням зборів засновників одночасно з ОСОБА_8 (на той час заступником директора Товариства) і ОСОБА_9 був підписантом Товариства (тобто мав право від імені товариства підписувати документи, у тому числі договори, без довіреності). Вказав, що не мав жодного права на приймання або передачу товарно-матеріальних цінностей, видачу будь-яких довіреностей, складання чи підписання первинних документів, зокрема актів приймання-передачі, товаро-транспортних накладних, актів звірки, банківських документів. Щодо предмета спору зазначив, що жодного разу не був одночасно представником Підприємства та Товариства і не брав участі у переговорах стосовно визначення умов співпраці між ними, не був присутній при передачі товарно-матеріальних цінностей, не бачив, хто підписував Договір та інші первинні документи. Лише за вказівкою директора Товариства на виконання своїх трудових обов`язків підготував проект Договору та декілька разів надавав консультацію ОСОБА_10 , - особі, що виконувала обов`язки бухгалтера Товариства, щодо правильності заповнення товаро-транспортних накладних. Зазначив, що йому не відомо, яку кількість лісородукції Товариство отримало від Підприємства і хто з представників Товариства її отримував. Також не відомо, хто безпосередньо з представників Товариства здійснював розрахунок за отриману лісопродукцію і яким чином.

З пояснень ОСОБА_1 судами встановлено, що він упродовж 2014 року обіймав посаду директора Підприємства та жодних прибуткових ордерів, у тому числі № 329 на суму 2 200 000,00 грн., не підписував і не завіряв печаткою Підприємства. Також ні Підприємство, ні він особисто не отримували від Товариства, ані від будь-кого від імені Товариства жодних готівкових коштів. Через сумнівність та невизнання відповідної квитанції вважає її підробленою, у зв`язку з чим звернувся з відповідною заявою про кримінальне правопорушення до Старосамбірського відділення поліції, що підтверджується долученою до матеріалів справи заявою.

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_11 від 12.06.2017 № 20744/17, яка є головним бухгалтером Підприємства, та ОСОБА_12 від 14.04.2017 № 14038/17, інженера відділу кадрів Підприємства (до кола трудових обов`язків якої входять обов`язки касира Підприємства відповідно до наказу від 01.04.2008 №28К, зокрема, ведення бухгалтерських операцій Підприємства, здійснення видачі та прийняття готівкових коштів каси Підприємства, ведення касової книги, реєстрація та виписка видаткових та прибуткових касових ордерів), впродовж 2014 року між Підприємством та Товариством здійснювалась співпраця, зокрема Товариство заготовляло для Підприємства лісопродукцію на підставі договорів підряду, а Підприємство реалізовувало заготовлену лісопродукцію Товариству на підставі Договору. За результатами відвантаження лісопродукції Товариству в бухгалтерію було надано оригінали товарно-транспортних накладних на загальну суму 3 362 525,21 грн. Вказані накладні були з відмітками та печатками Товариства. Крім того, в бухгалтерію Підприємства були надані довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей у кількості 10 штук, видані Товариством. Вказані документи були оприбутковані Підприємством.

При цьому за поставлений товар Товариство здійснило часткову оплату, а саме у розмірі 1 834 000,00 грн. Жодних інших коштів від Товариства, від ОСОБА_7 чи від ОСОБА_8 Підприємство не отримувало. Таким чином, заборгованість Товариства перед Підприємством за поставлений товар становить 1 528 525,21 грн.

Водночас зазначили, що бачили, як особа, яка виконувала обов`язки бухгалтера Товариства, ОСОБА_10 , була присутня в січні 2015 року при складанні акта звірки взаєморозрахунків між Підприємством та Товариством. У матеріалах справи містяться копії актів звірки між сторонами, зокрема акт станом на 29.01.2015 та акт від 30.01.2015. Вказані акти завірені підписами представників та печаткою Товариства. У даних актах розшифровані дебіторська та кредиторська заборгованість сторін за всіма правовідносинами. Зокрема і за договорами підряду про проведення лісозаготівельних робіт, Договором та договорами про відступлення права вимоги (цесії). Суми дебіторської та кредиторської заборгованостей між сторонами не зараховувались та обліковувались Підприємством окремо по бухгалтерських рахунках. На Підприємстві відсутні будь-які договори про зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами.

Також з письмових пояснень вбачається, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ознайомлені з копією квитанції до прибуткового касового ордеру № 329 на суму 2 200 000,00 грн. Як вбачається з вказаної копії квитанції, ОСОБА_7 від імені Товариства вніс у касу Підприємства 2 200 000,00 грн. готівки за Договором, проте зазначили, що ні Підприємство, ні вони особисто не отримували ні від Товариства, ані від будь-кого іншого від імені Товариства жодних готівкових коштів. Не підписували та не завіряли печаткою Підприємства квитанцію до прибуткового касового ордеру № 329 на суму 2 200 000,00 грн. Отримання Підприємством від Товариства 2 200 000,00 грн. не підтверджено касовою книгою та не підтверджено бухгалтерським обліком Підприємства.

Крім того, зазначили, що протягом жовтня 2014 року, зокрема, 21 та 27 числа, були присутні на своїх робочих місцях. Відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, прибуткові касові ордери та квитанції до них на Підприємстві підписують головний бухгалтер (особа, що його заміщає) та касир. Тобто директор підприємства не має повноважень на підписання прибуткових касових ордерів та квитанцій до них. На Підприємстві відсутні будь-які прибуткові касові ордери та квитанції до них, які б підписував ОСОБА_1 . У той же час зазначили, що у Підприємства встановлений ліміт каси в сумі 10 000,00 грн., який діяв і в жовтні 2014 року. Таким чином, отримана готівка більше 10 000,00 грн. у цей же день повинна бути зарахована на банківський рахунок Підприємства. Кошти в сумі 2 200 000,00 грн. ні в касу, ані на рахунок Підприємства не зараховувались. Відповідно до пункту 1 Положення про встановлення граничної суми розрахунків готівкою, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 06.06.2013 № 210 (у редакції, чинній станом на дату вказану в квитанції), встановлено граничну суму розрахунків готівкою підприємств (підприємців) між собою протягом одного дня в розмірі 10 000,00 грн., тому сума 2 200 000,00грн. не могла бути прийнята Підприємством, оскільки це було б порушенням касової дисципліни, що, відповідно, тягне за собою відповідальність уповноважених працівників.

Вказані обставини викладені і у письмових поясненнях в.о. директора Підприємства ОСОБА_13 від 04.07.2016 № 28256/16, який призначений виконуючим обов`язки директора Підприємства з 27.03.2015.

Згідно з пунктом 5 Тимчасового порядку видачі сертифіката про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій для отримання сертифіката експортери подають територіальному органові Держлісагентства заяву за встановленою Агентством формою, до якої додається копія (з обов`язковим пред`явленням оригіналу) товарно-транспортної або залізничної накладної про придбання лісо- та пиломатеріалів, або лісорубного квитка (для постійних лісокористувачів).

Посилання Товариства на те, що нібито на товарно транспортних накладних наявні відбитки не його печаток, спростовуються листом Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства від 30.05.2016 № 796/04, відповідно до якого Товариством для вивезення на експорт отриманої від Підприємства лісопродукції надавались управлінню товарно-транспортні накладні з метою отримання сертифікатів походження деревини.

Товариством було надано управлінню 291 товарно-транспортну накладну на загальну суму 2 941 117,33 грн. При цьому номери долучених Позивачем до матеріалів справи копій товарно-транспортних накладних та номери зазначених управлінням накладних наданих Товариством для отримання сертифіката, збігаються, тобто підтверджується отримання Товариством лісопродукції від Підприємства.

З наданого управлінням реєстру вбачається, що Товариством надавались товарно-транспортні накладні, які на аналогічних оригіналах Підприємства містять квадратні печатки, круглі печатки, а також печатки без підпису. Даний факт спростовує позицію Товариства про те, що воно не отримувало від Підприємства лісопродукцію та те, що нібито печатки на товарно-транспортних накладних не є печатками Товариства.

Також судами встановлено, що відповідно до письмових пояснень директора Товариства ОСОБА_8 від 01.07.2016 № 27722/16 останній працює директором Товариства з кінця 2015 року. Про отримання Товариством лісопродукції від Підприємства жодних документів не має. Згідно з Договором поставка товару могла здійснюватися на підставі замовлень, яких Товариство не надавало, а тому вважає, що поставки лісоматеріалів не було. Представники Товариства не підписували товарно-транспортних накладних. Підписи та печатка Товариства на товарно-транспортних накладних підроблені. У Товариства є дві печатки, відбитки яких не відповідають відбитку печатки на товарно-транспортних накладних.

Дослідивши наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні, довіреності на прийняття товарно-матеріальних цінностей, акти звірки взаєморозрахунків, які підписані представником, та завірений печаткою Товариства лист Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства від 30.05.2016 № 796/04, реєстри зареєстрованих Підприємством податкових накладних з податку на додану вартість в Старосамбірському відділенні Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, лист Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 05.07.2016 № 7762/13-04-12-01-07 про декларування податкового кредиту Товариства по співпраці з Підприємством, акт перевірки Товариства ДПІ в Галицькому районі міста Львова від 05.08.2015 № 1402/13-04-15-01-99/39138502, лист Львівської митниці ДФС від 16.09.2016 про митне оформлення Товариством деревини придбаної у Підприємства, лист Волинської митниці ДФС від 11.04.2017 про митне оформлення Товариством деревини придбаної у Підприємства, лист Одеської митниці ДФС від 10.05.2017 про митне оформлення Товариством деревини придбаної у Підприємства, пояснення водія, що здійснював перевезення лісопродукції від Підприємства до Товариства, пояснення працівників Підприємства та директора Товариства, суди дійшли висновку, що зазначені документи у своїй сукупності свідчать про факт передачі Підприємством Товариству на підставі Договору лісопродукції на загальну суму 2 941 117,33 грн. відповідно до товарно-транспортних накладних у кількості 291, які були надані Товариством до Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства для отримання сертифікатів про походження деревини з метою експорту.

Також беззаперечним доказом поставки товару є часткова оплата Товариством отриманого товару (лісоматеріалів) у сумі 1 834 000,00 грн, що підтверджується відповідними виписками по банківському рахунку Підприємства.

Що ж до тверджень Товариства про те, що квитанція до прибуткового касового ордеру від 27.10.2014 № 329 на суму 2 200 000,00 грн. є доказом відсутності заборгованості перед Підприємством за отриманий товар, то судами вони відхилені, оскільки отримання Підприємством 2 200 000,00 грн. від Товариства не підтверджено даними бухгалтерського обліку Підприємства, зокрема, такий запис відсутній в касовій книзі Підприємства за 2014 рік, а також вказана сума коштів не відображена в податковій та фінансовій звітності Підприємства.

Регулювання порядку ведення касових операцій у національній валюті України на момент спірних правовідносин здійснювалося Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (далі - Положення).

Пунктом 1.2 Положення передбачено, що касовий ордер - це первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

Загальні вимоги до первинних документів визначаються Законом України ?Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні?.

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як і усі інші первинні документи, касові ордери мають відповідні обов`язкові реквізити. Перелік обов`язкових реквізитів прибуткового касового ордеру та квитанції яка є його частиною, можна визначити безпосередньо з самої форми прибуткового касового ордеру, затвердженої у додатку № 2 до Положення. Із зазначеної форми слідує, що до переліку таких обов`язкових реквізитів відносяться підпис головного бухгалтера та підпис касира, а печатка повинна бути проставлена частково на ордері і частково на квитанції.

Обов`язковість реквізитів первинних документів означає, що підприємства не мають можливості обирати, які реквізити їм заповнювати, а які ні, тобто кожен із обов`язкових реквізитів має бути заповнений.

Судами встановлено, що долучена копія квитанції не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки не підписана головним бухгалтером і касиром Підприємства, відмітка печатки знаходиться не у встановленому місці. Крім цього заповнена дана квитанція почерком невідомої особи.

До того ж відповідно до пункту 3.4 Договору покупець здійснює оплату за кожну поставлену партію товару шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний у пункті банківські реквізити даного договору, на умовах 100% передоплати. Покупець зобов`язаний повідомити постачальника про здійснення платежу не пізніше ніж через 24 години з моменту перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника шляхом направлення телеграми, факсу, пошти.

Згідно з пунктом 3.5 Договору датою оплати вартості товару вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

Тобто у спірних правовідносинах не передбачалось проведення Товариством розрахунків з Підприємством у готівковій формі.

Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, що Товариство взятих на себе договірних зобов`язань з оплати поставленого за Договором товару у встановлені ним порядку та строки не виконало, внаслідок чого утворився борг у розмірі 1 107 117,33 грн. (2 941 117,33 - 1 834 000,00).

Приймаючи оскаржувані рішення, суди виходили з того, що відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з частиною першою статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За своєю правовою природою Договір є договором поставки.

Відповідно до частини першої статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтями 173, 174 ГК України передбачено, що на підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 193 ГК України господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (не належне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною другою статті 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або не належне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Враховуючи доведеність позовних вимог в частині стягнення 2 941 117,33 грн. боргу за поставлений товар та здійснення Товариством часткової оплати поставленого за Договором товару, суди дійшли висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню у розмірі 1 107 117,33 грн.

Що ж до стягнення 74 229,03 грн. 3% річних за період з 01.06.2014 по 30.04.2016 та 714 535,26 грн. інфляційних втрат за період з 01.01.2015 по 31.03.2016, то судами встановлено, що відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи часткове задоволення вимог про стягнення основного боргу, суди, здійснивши перерахунок сум 3% річних та інфляційних втрат, дійшли висновку, що сума 3% річних за прострочення оплати поставленого за Договором товару за період з 01.06.2014 по 30.04.2016 становить 52 801,37 грн, а сума інфляційних втрат за період з 01.01.2015 по 31.03.2016 становить 510 381,09 грн.

Касаційним господарським судом не приймаються посилання Товариства, які викладені у касаційній скарзі як підстави для скасування оскаржуваних рішень, оскільки спростовуються викладеними у даній постанові доводами судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки доказів у даній справі.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами було прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що надає підстави залишити їх без змін.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше прийняті у даній справі судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ?ДСЛ Вуд Юкрейн? залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 05.11.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.05.2019 у справі № 914/1343/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко