Постанова

від 15.05.2019 по справі 917/1421/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2019 р. Справа № 917/1421/18

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді при секретарі судового засідання за участю представників сторін: від позивача від відповідача розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 . ОСОБА_2 . ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . ОСОБА_5 адвокат Пліщук Л.І. - ордер серія КВ №132046 від 15.05.2019 не з`явився Товариства з обмеженою відповідальністю "Юк-Інвест 1982", м. Київ, (вх. №846 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 05.02.2019 (повний текст від 07.02.2019) у справі№ 917/1421/18 (суддя Білоусов С.М.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Юк-Інвест 1982", м. Київ до відповідача про Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України", м. Полтава стягнення грошових коштів В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 05.02.2019р. по справі №917/1421/18:

- позовні вимоги задоволено частково;

- стягнуто з Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" (вул. Вячеслава Чорновола (Куйбишева), 22-а, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 32017261) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юк-Інвест 1982", вул. П. Любченка, 15, офіс 117/3, м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 33998180) - 185 999,50 грн. інфляційні нарахування, 45 275,84 грн. - 3% річних та 3 469,14 грн. судового збору;

- в іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Юк-Інвест 1982", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 05.02.2019р. по справі №917/1421/18 в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення інфляційних та 3% річних, нарахованих за період з 08.04.2011 по 06.11.2015 та ухвалити нове рішення в зазначеній частині про задоволення позовних вимог.

Скаржник вважає, що рішення місцевого господарського суду є незаконним, прийнятим із порушенням норм матеріального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, зважаючи на наступне:

- з 08.04.2011 до 07.11.2018 (моменту пред`явлення позову), строк позовної давності неодноразово переривався. В той же час суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що листом відповідача від 01.04.2011 №01-09/416, останній визнав суму заборгованості, на протязі 2015-2016 років здійснив оплату за договорами субпідряду, що свідчить про переривання строку позовної давності;

- судом не враховано положення ч.2 ст. 264 ЦК України за змістом якої позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до боржника, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Позивач у судовому засіданні 15.05.2019р. наполягав на задоволенні апеляційної скарги, вважає рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач у судове засідання 15.05.2019р. не з`явився, причини неявки не повідомив. На електронну адресу суду надіслав скріншот відзиву на апеляційну скаргу та клопотання про відкладення розгляду справи, які не приймається судовою колегією апеляційного господарського суду через відсутність електронного цифрового підпису.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.10.2008 року між Дочірнім підприємством "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (генпідрядник) та ТОВ "ЮК-ІНВЕСТ 1982" (субпідрядник) укладено договори, субпідряду № 75, №76 та № 77 (далі Договори субпідряду), відповідно до яких відповідач доручає, а позивач забезпечує виконання власними та залученими силами і засобами роботи по влаштуванню дорожнього оцинкованого бар`єрного огородження (колесо відбійна стрічка) при поточному ремонті на ділянці автодороги Київ - Харків-Довжанський км 306 у Полтавській області.

У зв`язку із неналежним виконанням генпідрядником своїх обов`язків по вищевказаним договорами, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮК-ІНВЕСТ 1982" звернулось до господарського суду Полтавської області із позовом до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення боргу в розмірі 536 347, 98 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.04.2014 по справі №917/477/14 позовні вимоги задоволено та стягнуто з Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. Куйбишева, 22-а, м. Полтава, 36024, код ЄДРПОУ 32017261 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮК-ІНВЕСТ 1982", юр. адреса: вул. Червоноармійська, 47, оф.24, м. Київ, 03150; поштова адреса: вул. Р.Окіпної, 10-А, к.16, м. Київ, 02002, код ЄДРПОУ 33998180 - 536 347 грн. 98 коп. боргу; 10726 грн. 96 коп. судового збору.

Рішення господарського суду Полтавської області від 10.04.2014 по справі №917/477/14 є таким, що набрало законної сили, а обставини, що були встановлені в ньому є преюдиційними під час розгляду даної справи в силу вимог ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

На виконання вищевказаного судового рішення господарським судом Полтавської області було видано наказ № 917/477/14 від 27.05.2014 року.

Відділом примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Полтавській області 18.07.2014 року відкрито виконавче провадження ВП № 44076439 з виконання судового наказу по справі № 917/477/14 від 27.05.2014 року.

В процесі здійснення виконавчого провадження з примусового виконання наказу по справі № 917/477/14 від 27.05.2014 року на користь позивача були перераховані наступні грошові кошти:

- 13.07.2015 в сумі 14316,17 грн.;

- 26.11.2015 в сумі 9072,28 грн.;

- 14.06.2016 в сумі 3820,88 грн.;

- 13.12.2016 в сумі 11758,10 грн.

У зв`язку із несплатою в повному обсязі суми боргу за договорами субпідряду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юк-Інвест 1982" звернулось до місцевого господарського суду із позовом до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" про стягнення інфляційних в сумі 611 036,55 грн. за період квітень 2011-вересень 2018 та 3% річних в сумі 118 647,41 грн. за період 08.04.2011-01.11.2018.

Як вже зазначалось вище, рішенням господарського суду Полтавської області від 05.02.2019р. по справі №917/1421/18 позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юк-Інвест 1982" інфляційні в сумі 185 999,50 грн. та 3% річних в сумі 45 275,84 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції дійшов висновку що стягненню підлягають інфляційні втрати в сумі 185 999,50 грн. за період із 07.11.2015 року по 31.09.2018 року та 3% річних в сумі 2 449,57 грн. за період із 07.11.2015 року по 01.11.2018 року. Що стосується 3 % річних та інфляційних нарахувань за період із 08.04.2011 року по 06.11.2015, в задоволенні останніх відмовлено у зв`язку із спливом трирічного строку позовної давності.

Наявні в матеріалах справи документи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Юк-Інвест 1982" оскаржує рішення господарського суду Полтавської області від 05.02.2019р. по справі №917/1421/18 виключно в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань за період із 08.04.2011 року по 06.11.2015.

Колегія суддів апеляційного господарського суду переглядаючи справу в межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, за змістом наведеної норми закону інфляційні втрати, нараховані на суму боргу, входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки вони є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні кредитору матеріальних втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, що належать до сплати кредиторові.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При розгляді справи господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення Позивачем розрахунку та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок Позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного Позивачем періоду часу, протягом якого, на думку Позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних нарахувань.

При цьому, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, таке прострочення є триваючим правопорушенням, і право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Матеріали справи свідчать, що суд першої інстанції дійшов висновку щодо правомірності заявлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Юк-Інвест 1982" інфляційних в сумі 611 036,55 грн. за період квітень 2011- вересень 2018 та 3% річних в сумі 118 647,41 грн. за період 08.04.2011-01.11.2018.

В той же час, Дочірнє підприємство "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" в процесі розгляду справи в суді першої інстанції заявило клопотання, яким просило застосувати строк позовної давності та, як наслідок, відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Згідно з ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Як встановлено рішенням господарського суду Полтавської області від 10.04.2014 по справі №917/477/14, яке має преюдиційне значення під час розгляду даної справи, 15.03.2011 року позивач звернувся до відповідача із листом № 17, в якому вимагав здійснити остаточні розрахунки за виконані роботи в сумі 536347,98 грн.

В свою чергу, відповідач листом від 01.04.2011 року № 01-09/416 надав відповідь на вищевказаний лист-вимогу, якою фактично визнав суму заборгованості та просив надати час для проведення повних розрахунків до отримання коштів від замовника робіт. Причинами несплати коштів за виконані роботи відповідач назвав скрутне фінансове становище і ненадходження коштів за виконані обсяги робіт від замовника, що фінансується з державного бюджету.

Зважаючи вищенаведене та положення ст. 530 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд під час розгляду справи №917/477/14 дійшов висновку, що строк виконання зобов`язання зі сплати заборгованості за договорами субпідряду є таким, що настав із спливом семиденного строку від дня пред`явлення вимоги про сплату суми боргу в сумі 536347,98 грн., тобто в 2011 році.

В той же час, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юк-Інвест 1982" звернулось із позовом в даній справі №917/1421/18 - 07.11.2018, про що свідчить відбиток поштового штемпелю на конверті.

З огляду на вищевикладене, враховуючи наявність заявленого відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що кредитор вправі вимагати стягнення з боржника інфляційних та 3% річних за останні 3 роки, що передували зверненню із позовом до суду, у зв`язку із чим місцевий господарський суд правомірно відмовив у стягненні 3 % річних та інфляційних нарахувань за період із 08.04.2011 по 06.11.2015.

Доводи апелянта, що строк позовної давності не пропущено через його переривання, у зв`язку із тим, що відповідач листом від 01.04.2011 №01-09/416 визнав суму боргу, на протязі 2015-2016 років здійснював оплату за договорами субпідряду, а також тим фактом, що місцевий господарський суд не врахував положення ст. 264 ЦК України за змістом якої позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до боржника, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач, не приймаються судовою колегією апеляційного господарського суду, зважаючи на наступне:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Юк-Інвест 1982" в даній справі звернулось із позовом про стягнення інфляційних та 3% річних, нарахованих на суму боргу за договорами субпідряду від 01.10.2008 № 75, №76 та № 77. В той же час, відповідач в листі від 01.04.2011 №01-09/416 визнав суму основного боргу за вищевказаними правочинами, а не борг за інфляційними та 3% річними.

Крім того, наявні в матеріалах справи документи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Юк-Інвест 1982" не вимагало від відповідача сплатити ані інфляційні, ані 3% річних до 2018 року, що унеможливлює визнання боржником зазначених сум, нарахованих на підставі ст.625 Цивільного кодексу України.

Судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що визнання боржником суми основної заборгованості не свідчить про визнання ним боргу за інфляційними та 3% річних, та як наслідок, не веде до переривання строку позовної давності за іншим позовом про стягнення інфляційних та 3% річних;

- наявність часткових оплат з погашення суми боргу за договорами субпідряду була здійснена не відповідачем, а державним виконавцем в процесі примусового виконання наказу господарського суду Полтавської області по справі № 917/477/14 від 27.05.2014, про що свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки.

До того ж, незалежно від особи, яка здійснювала перерахування суми боргу за договорами субпідряду, факт часткового погашення суми основної заборгованості не зумовлює переривання строку позовної давності для звернення із позовом про стягнення інфляційних та 3% річних;

- заявлені до стягнення в даній справі інфляційні та 3% річних не є частиною вимоги, на яку мав право позивач під час звернення до місцевого господарського суду із позовом в справі №917/477/14 про стягнення боргу в сумі 536347,98 грн, в розумінні ч.2 ст. 264 Цивільного кодексу України;

- отже, наведені вище обставини свідчать, що апелянт безпідставно стверджує, що визнання відповідачем суми боргу за договорами субпідряду веде до переривання строку позовної давності для звернення до суду із позовом про стягнення інфляційних та 3% річних.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оспорюваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку із чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Полтавської області від 05.02.2019р. по справі №917/1421/18 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юк-Інвест 1982" на рішення Господарського суду Полтавської області від 05.02.2019р. по справі №917/1421/18 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 05.02.2019р. по справі №917/1421/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя Т.Д. Геза

Суддя І.А. Шутенко

(У судовому засіданні 15.05.2019 року проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 17.05.2019 року).