Постанова

від 14.05.2019 по справі 910/15721/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2019 року м.Дніпро Справа № 910/15721/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецова В.О.,

суддів Вечірка І.О., Чус О.В.,

секретар судового засідання Крицька Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариство "Банк Кредит Дніпро" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2019 (повне рішення складено 01.03.2019, суддя Кеся Н.Б.) у справі

за позовом Акціонерного товариство "Банк Кредит Дніпро", м.Дніпро

до відповідач-1 Приватне акціонерне товариство "ГЕРКУЛЕС", м. Краматорськ Донецька область

відповідач-2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Провінція Плюс", м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватний нотаріус КМНО Погорєлов Броніслав Сергійович, м. Київ

про визнання недійсним договорів відчуження нерухомого майна за ознаками вчинення фіктивного правочину

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1 Приватного акціонерного товариства "ГЕРКУЛЕС", відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Провінція Плюс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватний нотаріус КМНО Погорєлов Броніслав Сергійович, в якому просило суд: визнати недійсним укладений між Приватним акціонерним товариством «Геркулес» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Провінція плюс» договір купівлі-продажу № 385 від 22.02.2016 комплексу, який складається з: господарчої будівлі А-1 площею 1730,3 кв.м., господарчої будівлі Б площею 128,6 кв.м., господарчої будівлі Г площею 145,4 кв.м., гаражу Ж площею 86,6 кв.м., замощення І, паркану 1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 118404412110), адреса розташування якого: вул.Телевізійна, буд. 3-Е, АДРЕСА_1 .Кривий Ріг, Дніпропетровська область, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Б.С. з моменту його укладення; скасувати запис про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Провінція плюс» права власності на комплекс, який складається з: господарчої будівлі А-1 площею 1730,3 кв.м., господарчої будівлі Б площею 128,6 кв.м., господарчої будівлі Г площею 145,4 кв.м., гаражу Ж площею 86,6 кв.м., замощення І, паркану 1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 118404412110), адреса розташування якого: вул.Телевізійна, буд. 3-Е, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область, внесений 22.02.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Броніславом Сергійовичем за №28384089 в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно; зареєструвати за Приватним акціонерним товариством «Геркулес» право власності на комплекс, який складається з: господарчої будівлі А-1 площею 1730,3 кв.м., господарчої будівлі Б площею 128,6 кв.м., господарчої будівлі Г площею 145,4 кв.м., гаражу Ж площею 86,6 кв.м., замощення І, паркану 1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 118404412110), адреса розташування якого: вул.Телевізійна, буд. 3-Е, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область; стягнути з Приватного акціонерного товариства «Геркулес» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Провінція плюс» на користь Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" витрати по сплаті судового збору у розмірі 1841,00 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що договір купівлі-продажу №385 від 22.02.2016 має всі ознаки фіктивного договору, оскільки ПАТ "Геркулес" був цілком обізнаний із інформацією про виникнення прострочення зобов`язань ПП "Український продукт" і уклав спірний договір виключно з метою уникнення майнової відповідальності за договором поруки, яким забезпечувались зобов`язання ПП "Український продукт"; ПАТ "Геркулес" надалі залишається фактичним власником відповідного нерухомого майна, а спірний договір купівлі-продажу цього майна сторонами фактично не виконано.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2019 у даній справі позовні вимоги Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" до Приватного акціонерного товариства "ГЕРКУЛЕС" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Провінція Плюс" залишено без задоволення. Стягнуто з Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на користь Приватного акціонерного товариства "ГЕРКУЛЕС" 3375,00 грн. витрат на правову допомогу.

Зазначене рішення обґрунтовано посиланням на те, що у справі наявні допустимі та належні докази того, що спірний договір укладений належним чином, засвідчений нотаріально, зареєстрований в Державних реєстрах речових прав на нерухоме майно, його сторони виконали договір шляхом фактичної передачі майна та оплатою його вартості тощо. Оскільки суд відмовляє у позові щодо визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу, відсутні також підстав й для задоволення похідних позовних вимог про скасування запису про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості, який придбаний відповідачем-2 за цим договором, та реєстрацію права власності на цей об`єкт за відповідачем-1. Окрім цього, суд зазначає, що позовна вимога про реєстрацію за Приватним акціонерним товариством «Геркулес» права власності на об`єкт нерухомості юридично є вимогою на користь останнього. Оскільки позивач не наділений повноваженнями діяти в інтересах відповідача-1, ці обставини є додатковою підставою для відмови в цій частині позову.

Надані відповідачем-1 документи підтверджують обґрунтованість його витрат на адвоката, у зв`язку з чим суд задовольнив вимоги щодо відшкодування витрат на оплату послуг адвоката Ципляк П.С., у розмірі 3375,00 грн.

Не погодившись із згаданим рішенням, Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, яким визнати недійсним укладений між Приватним акціонерним товариством Геркулес (код ЄДРПОУ 25117467) та Товариством з обмеженою відповідальністю Провінція плюс (код ЄДРПОУ 37724908) договір купівлі-продажу № 385 від 22.02.2016 комплексу, який складається з: господарчої будівлі А-1 площею 1730,3 кв.м., господарчої будівлі Б площею 128,6 кв.м., господарчої будівлі Г площею 145,4 кв.м., гаражу Ж площею 86,6 кв.м., замощення І, паркану 1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 118404412110), адреса розташування якого: вул. Телевізійна, буд. 3-Е АДРЕСА_2 , Дніпропетровська область, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Б.Є. з моменту його укладення. Скасувати запис про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю Провінція плюс (код ЄДРПОУ 37724908) права власності на комплекс, який складається з: господарчої будівлі А-1 площею 1730,3 кв.м., господарчої будівлі Б площею 128,6 кв.м., господарчої будівлі Г площею 145,4 кв.м., гаражу Ж площею 86,6 кв.м., замощення І, паркану 1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 118404412110), адреса розташування якого: вул. Телевізійна, буд. 3-Е, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, внесений 22.02.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Броніславом Сергійовичем за №28384089 в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно. Зареєструвати за Приватним акціонерним товариством Геркулес (код ЄДРПОУ 25117467) право власності на комплекс, який складається з: господарчої будівлі А-1 площею 1730,3 кв.м., господарчої будівлі Б площею 128,6 кв.м., господарчої будівлі Г площею 145,4 кв.м., гаражу Ж площею 86,6 кв.м., замощення І, паркану 1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 118404412110), адреса розташування якого: вул. Телевізійна, буд. 3-Е, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Геркулес (код ЄДРПОУ 25117467) та товариства з обмеженою відповідальністю Провінція плюс (код ЄДРПОУ 37724908) на користь Акціонерного товариства БАНК КРЕДИТ ДНІПРО витрати по сплаті судового збору у розмірі 1841,00 гривень.

Апелянт вважає, що передбачаючи наслідки невиконання ПП Український продукт кредитних зобов`язань перед банком, ПАТ Геркулес виключно з метою уникнення майнової відповідальності вчинив фіктивний правочин, а саме: 22.02.2016 між ПАТ Геркулес та ТОВ Провінція плюс укладено договір купівлі-продажу № 385 комплексу, який складається з: господарчої будівлі А-1 площею 1730,3 кв.м., господарчої будівлі Б площею 128,6 кв.м., господарчої будівлі Г площею 145,4 кв.м., гаражу Ж площею 86,6 кв.м., замощення І, паркану 1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 118404412110), адреса розташування якого: вул. Телевізійна, буд. 3-Е АДРЕСА_3 Кривий АДРЕСА_2 , Дніпропетровська область, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Б.С.

На думку скаржника, представник ПрАТ Геркулес не довів належним чином намір заявлених судових витрат та співмірність їх зі складністю справи.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю Провінція Плюс просить залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

ТОВ Провінція Плюс зазначає, що як можна побачити зі змісту позовної заяви позивач намагається довести наявність умислу на вчинення фіктивного правочину лише з боку відповідача-1. Що ж стосується відповідача-2, то позивач не надав жодного доказу наявності у відповідача-2 умислу на вчинення правочину лише для вигляду, а не з метою встановлення правових наслідків.

Сторони цього договору належним чином виконали свої зобов`язання за договором. В даному випадку реальність намірів сторін, фактичне досягнення змісту правочину, настання юридичних та правових наслідків, фактичне виконання договору свідчить про помилковість доводів позивача щодо фіктивності договору.

Позивач не є стороною спірного договору, тобто не є суб`єктом правовідносин, які виникли на його підставі. Зазначений договір не породжує для позивача жодних прав і обов`язків, отже не може бути визнаний недійсним.

У відповідності до приписів п.5 ч.3 ст.165 ПІК України відзив повинен містити заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.

Проте, у позовній заяві позивач взагалі не навів ніяких обставин та правових підстав щодо незаконності реєстрації за відповідачем 2 права власності на згадуване майно, а також не навів ніяких обставин та правових підстав стосовно реєстрації за відповідачем 1 права власності на вказане нерухоме майно.

Приватним підприємство Геркулес подано відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить відмовити у задоволення апеляційної скарги, покласти всі судові витрати на АТ Банк Кредит Дніпро .

ПП Геркулес зазначає, що на момент укладення спірного договору та на момент подання позову відсутні будь-які рішення суду щодо примусового стягнення заборгованості з ПрАТ Геркулес на користь ПАТ Банк Кредит Дніпро .

Відповідач не є боржником позивача, а є фінансовим поручителем ПП Украинский продукт , але ж ніяк немайновим , оскільки договори іпотеки не укладались, що повністю підтверджується матеріалами справи та не спростовується позивачем.

Відповідач наголошує, що сторони оспорюваного правочину - ПрАТ Геркулес та ТОВ Провінція Плюс - мали на меті та досягли правових наслідків у вигляді передання права власності на об`єкт нерухомості. Твердження про зворотнє не відповідає дійсності.

Позивач, відповідач-2 та третя особа не забезпечили в судове засідання явку повноважних представників, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, з огляду на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст.ст.120,202,270, ч.2 ст.273 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників позивача, відповідача-2 та третьої особи.

15.05.2019 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Заслухавши пояснення представника відповідача-1 дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи таке.

Місцевим господарським судом встановлено, що 19.06.2013 між Публічним акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" (далі - банк ) та Приватним підприємством "Український продукт" (далі - позичальник) укладено генеральний договір на здійснення кредитних операцій № 190613-КЛВТ (далі - генеральний договір), відповідно до умов якого визначаються загальні умови надання банком кредитів (траншів) позичальнику у майбутньому. Конкретний порядок, істотні умови/надання кредитів визначається договором про надання кредиту (траншу), що укладається/сторонами в рамках цього договору і є його невід`ємною частиною.

Кредити надаватимуться на наступні цілі: поповнення обігових коштів (п.2.1 генерального договору).

Відповідно до п.2.4 генерального договору банк надає позичальнику послуги по здійсненню кредитних операцій в межах загальної суми ліміту кредитування в розмірі 15000000 грн., строки користування кожним окремим кредитом визначається відповідним договором про надання кредиту (траншу), згідно за строки кредитування, встановленими у відповідних договорах про надання кредиту (траншу), але не пізніше 18 червня 2014 року. На виконання умов генерального договору між позичальником та банком було укладено наступні договори про надання кредиту (траншів), а саме: №050214 від 05.02.2014, відповідно до якого надано транш в розмірі 7540000,00 грн.; №050214/2 від 05.02.2014, відповідно до якого надано транш в розмірі 2460000,00 грн.; №110214 від 11.02.2014, відповідно до якого надано транш в розмірі 5000000,00 грн.

Згідно з п.2.5 генерального договору сплата банку нарахованих процентів за користування кредитами відбувається щомісячно. Проценти за користування за користування кредитами сплачується на рахунки банку, що вказані у п.2.7 цього договору. Сума заборгованості за кредитом/кредитами, що не сплачена позичальником у визначений кредитним договором строк, наступного робочого дня вважається простроченою.

Сплата заборгованості за кредитами, наданими за кредитним договором, у строк встановлений кредитним договором, відбувається на рахунки банку, що вказані у п. 2.7 цього договору (п. 2.6 генерального договору).

Відповідно до п.2.7 генерального договору для обліку розрахунків за кредитними договорами позичальнику відкриваються наступні рахунки: 062130529501 - позичковий рахунок за наданим строковим кредитом в поточну діяльність; 067730529502 - рахунок простроченої заборгованості за кредитом; 068730529501 - рахунок нарахованих процентів за кредитом до сплати; 069930529502 - рахунок простроченої заборгованості по сплаті процентів; 2066630529502 - рахунок неамортизованого дисконту за наданим кредитом; 3578130529502 - рахунок нарахованої комісії; 3579230529502 - рахунок простроченої заборгованості по сплаті комісії.

Відповідно до п.4.1 генерального договору позичальник відповідає перед банком за зобов`язаннями, що випливають з кредитного договору та цього договору майном, грошовими коштами та майновими правами, на які може бути звернено стягнення відповідно до чинного законодавства України.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до закінчення строку зазначеного в п.2.4 цього договору, а в невиконаній частині - до повного виконання зобов`язань сторонами за кредитним договором/цим договором (п.5.1 генерального договору).

В якості забезпечення зобов`язань за вищевказаним генеральним договором між банком та Приватним акціонерним товариством "Геркулес" (далі - поручитель) було укладено договір поруки №190613-П від 19.06.2013 (далі - договір поруки).

Предметом цього договору є зобов`язання поручителя перед кредитором солідарно відповідати за виконання зобов`язань Приватного підприємства "Український продукт" (місцезнаходження 83062, м.Донецьк, вул.Зубкова, буд.2, ідентифікаційний код юридичної особи 30998591) (далі - позичальник за генеральним договором), на здійснення кредитних операцій №190613-КЛВТ від 19.06.2013 із всіма змінами та доповненнями до нього або які можуть виникнути на підставі нього у майбутньому, надалі за цим договором - «Генеральний договір» , укладеного між кредитором та позичальником, та з договорів про надання кредиту (траншу), надалі за цим договором - «кредитний договір» , які будуть укладені в майбутньому а рамках генерального договору, а саме: по поверненню кредитів в сумі 15000000,00 грн., відповідно п. 2.4 генерального договору, зі строком повернення отриманих кредитів у строки, вказані у відповідних договорах про надання кредиту (траншу), але не пізніше 18.06.2014, відповідно до п.2.4 генерального договору, зі строком дії генерального договору до 18.06.2014, відповідно до п.п. 2.4, 5.1 генерального договору; по сплаті пені, комісії і штрафних санкцій відповідно до п. 2.9, 3.4.3, 6.1 генерального договору, розділу 6 генерального договору, а також здійснювати всі інші платежі в порядку та на умовах, що визначені генеральним договором та кредитним договором, та/або цим договором і надалі іменується «Основне зобов`язання» (п.1.1 договору поруки).

Підставою для цього договору є дійсна вимога кредитора до позичальника, що встановлена кредитним договором, укладеним в рамках генерального договору (п.1.2 договору поруки).

У разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов`язань перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора, що містить розрахунок суми існуючої заборгованості, перерахувати суми, що підлягають погашенню згідно розділу 1 цього договору на рахунки, на яких враховується балансова заборгованість позичальника перед кредитором, протягом одного банківського дня з моменту отримання письмової вимоги (пп.2.1.1 договору поруки).

Відповідно до пп. 2.1.2 договору поруки поручитель зобов`язується повідомляти будь-які дії впродовж п`яти днів щодо змін своєї організаційно-правової форми, предмету напрямків діяльності, проведені перереєстрації в органах державної влади, зміни створення або становлення учасником нових осіб, зміни структури складу засновників/учасників, укладення з третіми особами будь-яких угод про спільну діяльність, якими передбачається розподіл прибутку поручителя або передача його власного майна у спільну діяльність, або інших змін, що можуть вплинути на виконання поручителем зобов`язань за цим договором поруки.

У випадку невиконання поручителем обов`язків передбачених пп.2.1.1 цього договору, впродовж одного банківського дня з моменту отримання письмової вимоги кредитора, поручитель сплачує на користь кредитора пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Сплата пені не звільняє поручителя від виконання зобов`язань за цим договором (п. 3.2 договору поруки).

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору, банком було подано позовну заяву про стягнення заборгованості.

Так, рішенням Господарського суду Донецької області від 05.12.2018 по справі №905/1051/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» , м.Київ до відповідача 1 - Приватного акціонерного товариства «Геркулес» , м.Краматорськ та до відповідача 2 - Приватного підприємства «Український продукт» , м.Донецьк про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитними коштами в сумі 9603806,41 грн. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до Приватного акціонерного товариства «Геркулес» , Приватного підприємства «Український продукт» про стягнення солідарно з відповідачів 1, 2 заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитними коштами в сумі 11826903,21 грн. та стягнення з Приватного акціонерного товариства «Геркулес» заборгованості зі сплати кредиту в сумі 15000000,00 грн. задоволено повністю; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Геркулес» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» заборгованість зі сплати кредиту в сумі 15000000,00 грн.; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Геркулес» , з Приватного підприємства «Український продукт» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитними коштами в сумі 11826903,21 грн.; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Геркулес» , з Приватного підприємства «Український продукт» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» судовий збір в сумі 177403,54 грн.; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Геркулес» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» судовий збір в сумі 29296,46 грн.

В зазначеному рішенні судом встановлено, що банком було виконано зобов`язання з видачі кредиту за генеральним договором на здійснення кредитних операцій №190613-КЛВТ від 19.06.2013 та договорами про надання кредиту (траншу) №050214, №050214/2 від 05.02.2014, №110214 від 11.02.2014, що підтверджується наявними у матеріалах справи меморіальними ордерами. Однак, ПП «Український продукт» (позичальник) в порушення умов кредитного договору та вимог чинного законодавства, взяті на себе зобов`язання належним чином та у встановлені строки генеральним договором на здійснення кредитних операцій №190613-КЛВТ від 19.06.2013 та договорами про надання кредиту (траншу) №050214, №050214/2 від 05.02.2014, №110214 від 11.02.2014 з урахуванням договорів №260214 про зміну договорів про надання кредиту (траншу) №050214, №050214/2, №110214 від 26.02.2014, 27.02.2014 не виконало, сплату кредиту та сплату відсотків за користування кредитними коштами у встановлені строки та в повному обсязі не здійснило. Станом на 18.10.2016 загальна заборгованість Приватного підприємства «Український продукт» (позичальник) перед Публічним акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» за кредитним договором №190613-КЛВТ від 19.06.2013 становить 2682690,21 грн., в тому числі заборгованість зі сплати кредиту в сумі 15000000,00 грн. та заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитними коштами в сумі 11826903,21 грн. за період з 01.07.2014 по 30.09.2016. Оскільки відповідачами до прийняття судового рішення не надано доказів погашення заборгованості та процентів за користування кредитними коштами за генеральним договором на здійснення кредитних операцій №190613-КЛВТ від 19.06.2013 та договорів про надання кредиту (траншу) №050214, №050214/2 від 05.02.2014, №110214 від 11.02.2014 з урахуванням договорів №260214 про зміну договорів про надання кредиту (траншу) №050214, №050214/2, №110214 від 26.02.2014, 27.02.2014 та договором поруки №190613-П від 19.06.2013 суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до відповідача 1, Приватного акціонерного товариства «Геркулес» , до відповідача 2, Приватного підприємства «Український продукт» про стягнення солідарно з відповідачів 1,2 заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитними коштами в сумі 11826903,21 грн. та стягнення з відповідача 1 заборгованість зі сплати кредиту в сумі 15000000,00 грн. підлягають задоволенню.

Позивач вважає, що ПАТ "Геркулес" станом на лютий 2016 був обізнаний щодо заборгованості за генеральним договором на здійснення кредитних операцій №190613-КЛВТ від 19.06.2013 та міг передбачити негативні наслідки для себе. З метою уникнення майнової відповідальності за договором поруки, яким забезпечувались зобов`язання ПП "Український продукт" відповідачами укладено спірний договір; ПАТ "Геркулес" надалі залишається фактичним власником відповідного нерухомого майна, а спірний договір купівлі-продажу цього майна сторонами фактично не виконано.

Так, Приватним акціонерним товариством "ГЕРКУЛЕС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Провінція Плюс" вчинено правочин шляхом укладення Договору купівлі-продажу комплексу № 385 від 22.02.2016, відповідно до умов якого ПрАТ "ГЕРКУЛЕС" передає, а ТОВ "Провінція Плюс" приймає у власність комплекс, що знаходиться за адресою: м.Кривий Ріг, Дніпропетровської області, вул.Телевізійна, будинок 3-Е (три з літерою «Е» ) (далі - комплекс), та зобов`язується оплатити його вартість за ціною та на умовах, встановлених у цьому договорі (п. 1.1 договору купівлі-продажу).

Відповідно до п. 1.2 договору купівлі-продажу комплекс складається з: А-1 - господарча будівля, площею 1730,30 кв.м: Б - господарча будівля, площею 128,6 кв.м: Г - господарча будівля, площею 145.4 кв.м. Ж - гараж, площею 86.6 кв.м; 1 - замощення: 1 - паркан. Комплекс передасться разом з будь-яким інженерними та Іншими комунікаціями, санітарно-технічними системами, що забезпечують можливість використання комплексу за призначенням. Комплекс знаходиться на земельній ділянці, площею 0,9445 га, кадастровий номер: 1211000000:06:218:0005, що розташована за адресою: м.Кривий АДРЕСА_4 , вул.Телевізійна, земельна ділянка АДРЕСА_5 .

Продаж комплексу вчиняється між сторонами за 310436,16 грн. з урахуванням ПДВ в розмірі 51739,36 грн. (п. 2.1 договору купівлі-продажу).

Відповідно до п.2.3 договору купівлі-продажу покупець зобов`язаний сплатити продавцю вартість комплексу протягом 20 банківських днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору шляхом безготівкового перерахування коштів на банківський рахунок продавця, що має бути підтверджено відповідним банківським документом.

Договір купівлі-продажу комплексу № 385 від 22.02.2016 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та внесено відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності не нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів.

Актом приймання-передачі нерухомого майна від 02.02.2016 сторони засвідчили передачу нерухомого майна: комплексу, що розташований за адресою м.Кривий Ріг, Дніпропетровської області, вулиця Телевізійна, 3-Е.

Платіжним дорученням №100 від 10.03.2016 відповідач-2 перерахував відповідачеві-1 310436,16 грн. в оплату за нерухомість за договором від 22.02.2016 .

Зазначений договір купівлі-продажу позивач вважає фіктивним, тому просить визнати його недійсним, скасувати запис про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості, який придбаний відповідачем-2 за цим договором, та зареєструвати право власності на цей об`єкт за відповідачем-1.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.

За ст.16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено статтею 215 ЦК України.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків (ст.202 ЦК України).

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 ЦК України).

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частинами 1, 2 статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин 1 та 5 статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину. Фактично єдиною метою здійснених майнових дій від імені боржника є введення в оману кредиторів шляхом виведення активів боржника з метою їх збереження за заінтересованими особами від звернення стягнення за наявними грошовими зобов`язаннями боржника перед кредиторами, створення видимості належної юридичної форми відчуження майна.

Фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

За змістом статті 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін

Відповідно до положень статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.3 ст.640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим до виконання сторонами (статті 627 - 629 Цивільного кодексу України).

Правові підстави та наслідки укладення договорів купівлі-продажу регулюються Цивільним кодексом України.

Кваліфікуючими ознаками договору купівлі-продажу є передання (продаж) майна продавцем та оплата (прийняття) такого майна покупцем.

Так, відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦК України).

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (ст.657 ЦК України).

Предметом договору купівлі - продажу є нерухоме майно, що належало Продавцю на праві приватної власності.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.316 ЦК України).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч.1 ст.317 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1,2,6,7 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства; держава не втручається у здійснення власником права власності; діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач-1 є поручителем за договором поруки №190613-П від 19.06.2013.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (ст.553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст.554 ЦК України).

З наведених положень випливає, що поручитель зобов`язаний виконати саме те зобов`язання, яке ним забезпечується порукою. Отже, має значення суть і характер основного зобов`язання, яке має виконати поручитель у випадку його невиконання основним боржником.

Основним зобов`язанням боржника - ПП "Український продукт" є повернення кредитних коштів та сплата процентів за його користування, тобто зобов`язання є грошовим.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову.

У даному випадку позивач не довів, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення спірного правочину, та відповідно не довів його фіктивність.

Так, судом першої інстанції встановлено, що у справі наявні допустимі та належні докази того, що спірний договір укладений належним чином, засвідчений нотаріально, зареєстрований в Державних реєстрах речових прав на нерухоме майно, його сторони виконали договір шляхом фактичної передачі майна та оплатою його вартості тощо.

Колегією суддів також встановлено, що оспорюваний правочин не містить положень щодо безоплатного відчуження майна, а також умов щодо надання пільг відповідачу.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності доводів позивача про недійсність спірного парвочину, а отже і стосовно відсутності правових підстав для визнання зазначеного договору недійсним згідно зі статями 203, 215, 235 ЦК України, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині правомірно залишено господарським судом без задоволення.

Оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу № 385 від 22.02.2016, позовні вимоги про скасування запису про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості, який придбаний відповідачем-2 за цим договором, та реєстрацію права власності на цей об`єкт за відповідачем-1, які в цьому випадку є похідними, також обґрунтовано залишено господарським судом без задоволення.

Окрім цього, судом першої інстанції правомірно зазначено, що позовна вимога про реєстрацію за Приватним акціонерним товариством «Геркулес» права власності на об`єкт нерухомості юридично є вимогою на користь останнього. Оскільки позивач не наділений повноваженнями діяти в інтересах відповідача-1, ці обставини є додатковою підставою для відмови в цій частині позову.

Щодо витрат відповідача-1 на послуги адвоката, колегія суддів враховує таке.

За умовами ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ч.4 ст.129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч.5 ст.129 ГПК України).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Господарський суд, дослідивши обставини та докази у справі, установив факт надання відповідачеві-1 правничої допомоги, що підтверджується договором про надання правової допомоги від 19.01.2017 між Приватним акціонерним товариством "Геркулес" та адвокатом Ципляк Павлом Сергійовичем, актом приймання-передачі наданої правової допомоги за договором про надання правової допомоги від 19.01.2017 по справі №910/15721/18 , банківською випискою про оплату наданої правової допомоги.

Отже, місцевий господарський суд, перевіривши обґрунтованість суми витрат на професійну правничу допомогу, дійшов правильного висновку про наявність підстав для відшкодування відповідачеві-1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3375,00 грн. з Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро".

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта про те, що передбачаючи наслідки невиконання ПП Український продукт кредитних зобов`язань перед банком, ПАТ Геркулес виключно з метою уникнення майнової відповідальності вчинив фіктивний правочин, оскільки наведене спростовується встановленими вище обставинами справи.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника про те, що представник ПрАТ Геркулес не довів належним чином намір заявлених судових витрат та співмірність їх зі складністю справи.

Так, частиною 6 ст.126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач не звертався до місцевого господарського суду із клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Позивачем не надано доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, прийнятому з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Дійшовши висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів покладає витрати по сплаті судового збору на скаржника.

Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 ГПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариство "Банк Кредит Дніпро" відмовити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2019 у справі №910/15721/18 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Постанова складена у повному обсязі 17.05.2019.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді О.В.Чус

І.О.Вечірко