Рішення

від 10.05.2019 по справі 910/16653/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.05.2019Справа № 910/16653/18

За позовом Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" на захист прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Врнер Мьюзік Україна" до треті особиТовариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕРСІ ДЖЕТ" які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Фізична особа-підприємець Кацан Наталія Василівна; 2) Громадська спілка "УКРАЇНСЬКА ЛІГА МУЗИЧНИХ ПРАВ" провиплату компенсації 246 680, 00 грн. Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А. Представники сторін: від позивача:Молчанов П.В. - генеральний директор; від відповідача: від третьої особи-1: від третьої особи-2:Ільїна Д.В. - представник за довіреністю; Радченко А.В. - представник за довіреністю; Ховхун Ю.Е. - представник за довіреністю. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (надалі - ПО "ОКУАСП") на захист прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (надалі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерсі Джет" (надалі - відповідач) про стягнення 246 680, 00 грн за порушення майнових авторських прав за використання без дозволу об`єкта правового захисту - музичного твору "Vogue (Mart Remix)".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач використав у своїй діяльності музичний твір без належного дозволу та без сплати авторської винагороди, чим допущені порушення, передбачені вимогами п. а, ст. 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2018 відкрито провадження в справі, вирішено проводити розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 25.01.2019.

25.01.2019 відкладено підготовче судове засідання та продовжено відповідачу строк на подання відзиву на позов.

14.02.2019 через канцелярію суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому

він зазначив про те, що твердження ПО "ОКУАСП" про використання відповідачем музичних творів без дозволу і без сплати відповідної винагороди є безпідставним та спростовується договором про виконання робіт/надання послуг №87 від 25.05.2018 та договором № БРН/05-18 від 25.05.2018, а також зазначає, що докази позивача, а саме акт фіксації № Че-04/07/18 від 13.07.2018, фіскальний чек, банківський чек та відеозапис, не є належними, достатніми та допустимими доказами в використання спірного музичного твору відповідачем та окрім того, розмір компенсації у розмірі 246 680,00 грн. є необґрунтованим та недоведеним, у зв`язку із чим позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, а отже такими, що не підлягають задоволенню.

Також відповідачем надано клопотання про залучення до участі в справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Громадської спілки "Українська Ліга Музичних Прав" та ФОП Кацан Н.В.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 15.02.2019 відкладено підготовче судове засідання на 15.03.2019.

Через загальний відділ діловодства суду позивачем подано відповідь на відзив та письмові заперечення проти залучення до участі в справі третіх осіб.

13.03.2019 позивачем долучено до матеріалів справи письмові пояснення.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 15.03.2019 залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізичну особу-підприємця Кацан Наталію Василівну, Громадську спілку "УКРАЇНСЬКА ЛІГА МУЗИЧНИХ ПРАВ" та відкладено підготовче судове засідання на 29.03.2019.

26.03.2019 через канцелярію суду від третьої особи-1 надійшли письмові пояснення щодо позову.

26.03.2019 позивачем долучено додаткові докази до матеріалів справи.

Відповідачем у свою чергу, 28.03.2019 подано заперечення на відповідь на відзив позивача.

Судове засідання 29.03.2019 відкладено до 19.04.2019, про що винесено відповідну ухвалу суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2019 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.05.2019.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників ПО "ОКУАСП", відповідача та третіх осіб, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління.

Суд зазначає, що відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав внесено відповідні зміни до Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Водночас, відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і застосовується до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, а в частині функціонування електронної системи реєстрації та обліку у сфері авторських і суміжних прав з 1 липня 2019 року.

Так, Закон України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав набрав чинності з 22.07.2018, однак, враховуючи, що правовідносини між учасниками даного спору виникли раніше, суд застосовує при вирішення спору норми Закону України Про авторське право і суміжні права у редакції на дату виникнення спірних правовідносин.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 47 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин), суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління. Організації колективного управління створюються суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав та мають статус юридичної особи згідно із законом.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав визначено, що відповідно до статті 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), організації колективного управління повинні виконувати від імені суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень такі функції: збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за використання об`єктів авторського права і(або) суміжних прав суб`єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб`єктам прав відповідно до цього Закону; вчиняти інші дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб`єктів.

Разом з тим така організація, пред`явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб`єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб`єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб`єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 49 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності , організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб`єктів авторського права суд повинен з`ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб`єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб`єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що ПО "ОКУАСП" є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України свідоцтвом про облік організації колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011.

Так, між ПО "ОКУАСП", як організацією, та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна", як видавником, 24.01.2014 укладено договір №АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами з Додатком №1.

На підставі цього Договору ПО "ОКУАСП" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" передано повноваження здійснювати колективне управління майновими правами, а саме: дозволяти або забороняти від імені Видавника використання, а також збирати винагороду (роялті) за використання, зокрема, музичного твору музичного "Vogue (Mart Remix)" у виконанні "DiscoVer", що підтверджується, зокрема, декларацією музичних творів №694/2 від 01.06.2017.

Відповідно до п. 2.1 вказаного Договору, Видавник надає Організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори, а саме: дозволяти або забороняти від імені Видавника використання творів.

Згідно з розділом 9 Договору, у випадку виявлення порушень прав, Організація має право пред`являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав.

Також, 01.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппел" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" укладено ліцензійний договір №ВЧ-01112014/02-д з додатками, з яких вбачається отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппел" авторських прав, зокрема, на музичний твір "Vogue (Mart Remix)" у виконанні "DiscoVer".

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1107 Цивільного кодексу України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі ліцензійного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 1109 Цивільного кодексу України у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Частиною 1 ст. 1110 Цивільного кодексу України визначено, що ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об`єкт права інтелектуальної власності.

Оскільки за приписами чинного законодавства унормовано, що у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб`єктів авторського права суд повинен з`ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб`єктом авторського права, та враховуючи, що як договір від 24.01.2014, що укладений організацією з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна", так і ліцензійний договір від 01.11.2014 № ВЧ-01112014/02-д, що укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппелл", наразі є чинними, їх недійсність прямо не встановлена законом та вони не визнавались судом недійсними, суд, керуючись презумпцією правомірності таких правочинів, що передбачена статтею 204 ЦК України, приходить до висновку, що ПО "ОКУАСП" доведено майнові авторські права на спірний твір та наявність повноважень на пред`явлення позову в даній справі до суду.

Аналогічних висновків з приводу наявності у організації повноважень на звернення до суду з позовом про захист авторських прав, зроблені після аналізу умов вищенаведених договорів, укладених організацією, Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппелл" між собою, притримується і Верховний Суд, зокрема, у своїх постановах від 10.05.2018 у справі № 908/666/17, від 15.06.2018 у справі № 910/10189/17 та інших.

А відтак, з огляду на неспростованість факту правомірності договору від 24.01.2014, що укладений ПО "ОКУАСП" з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" та ліцензійного договору від 01.11.2014 № ВЧ-01112014/02-д, що укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппелл", твердження відповідача про те, що позивачем не доведений весь ланцюг передачі майнових прав на спірний музичний твір "Vogue (Mart Remix)" у виконанні "DiscoVer" від автора до позивача є безпідставними.

Відповідач, у свою чергу, на підтвердження правомірності використання спірного музичного твору надав до суду договір БРН/05-18 від 25.05.2018, укладений між Українською лігою музичних прав (за договором - Ліга), яке є організацією колективного управління авторськими і суміжними правами та Фізичною особою-підприємцем Кацан Н.В. (далі - Компанія), відповідно до пункту 1.1 якого Ліга передала, а Компанія, діючи від свого імені, але на користь та в інтересах відповідача на підставі доручення останнього, прийняла невиключні права (невиключна ліцензія) на використання способом публічного виконання фонограм, відеограм, їх примірників, зафіксованих у них музичних творів та їх виконань

Пунктом 2.1.2 вказаного договору передбачено, що Українська ліга музичних прав зобов`язується самостійно вести всі переговори з третіми особами з приводу публічного виконання фонограм у закладі відповідача. Під дію цього пункту також підпадають претензії третіх осіб щодо такого публічного виконання, які Українська ліга музичних прав зобов`язується розглядати самостійно, за умови виконання відповідачем умов договору.

Разом із тим, суду не надано доказів на підтвердження факту передачі на користь відповідача права на використання саме спірного твору "Vogue (Mart Remix)" у виконанні "DiscoVer", а відтак, посилання відповідача на договір БРН/05-18 від 25.05.2018, а також на договір про виконання робіт/надання послуг №87 від 25.05.2018, що укладений між відповідачем та третьою ообою-1 є необґрунтованим.

Згідно з ч. 1 ст. 432 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Згідно з ч. 2 ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом (ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 421 Цивільного кодексу України суб`єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об`єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб`єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Відповідно до ч. 1 ст. 424 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб`єктом авторського права.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Відповідно до ст. 443 Цивільного кодексу України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 433 Цивільного кодексу України об`єктами авторського права є музичні твори (з текстом або без тексту).

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до ст. 441 Цивільного кодексу України використанням твору є його: 1) опублікування (випуск у світ); 2) відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; 3) переклад; 4) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; 5) включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; 6) публічне виконання; 7) продаж, передання в найм (оренду) тощо; 8) імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об`єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Як зазначено в пункті 41 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності", використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування. Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

Позовні вимоги у даному спорі обґрунтовано тим, що відповідач використав музичний твір "Vogue (Mart Remix)", шляхом публічного виконання, у приміщені ресторану "City Beach Club", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 176-а, для фонового озвучення закладу, господарську діяльність у якому здійснює відповідач.

Так, до майнових прав інтелектуальної власності на твір, відповідно до ст. 440 ЦК України, відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об`єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання творів.

Як зазначено в пункті 41 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності", використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування. Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

На підтвердження вчинення відповідачем порушення майнових авторських прав позивача на музичний твір "Vogue (Mart Remix)", шляхом публічного виконання, у приміщені ресторану "City Beach Club", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 176-а, для фонового озвучення закладу, позивачем надано акт фіксації № Че-04/07/18 від 13.07.2018 комерційного використання музичних творів способом публічного виконання, відеозапис фіксації використаного спірного музичного твору (відеозапис міститься на матеріальному носії та був досліджений судом), а також копії фіскального чеку №39465 від 13.07.2018 та банківського чеку.

Зза приписами ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, в силу приписів ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Так, за наслідками детального аналізу файлу з відеозвукозапису, який міститься на наданому позивачем оптичному носії, не вбачається за можливо достовірно встановити, що у приміщенні у приміщені ресторану "City Beach Club", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 176-а відтворювався саме спірний музичний твір "Vogue (Mart Remix)".

Відповідно до роз`яснень п. п .3, 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності" від 17.10.2012 року зазначається, що відповідальність за порушення права інтелектуальної власності у вигляді відшкодування шкоди, завданої суб`єктові відповідного права, може наставати лише за одночасної наявності таких умов: 1) факту протиправної поведінки відповідача (зокрема, недодержання умов авторського, ліцензійного договорів, використання об`єкта права інтелектуальної власності без дозволу правовласника); 2) шкоди, завданої суб`єктові права інтелектуальної власності; 3) причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

Доказування наявності перших трьох умов покладається на позивача. При цьому судом застосовується презумпція вини особи, яка завдала шкоду: така особа вважається винною, поки не буде доведено інше. Наявність зазначених умов має з`ясовуватися судом також і у вирішенні спорів про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення права інтелектуальної власності. Суд, зокрема, повинен встановити, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями вони заподіяні, в якій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з яких підстав він у цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. У вирішенні питань, пов`язаних з відшкодуваннях згаданої шкоди, господарським судам слід враховувати викладене в роз`ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди" (у редакції рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 № 04-5/239), зокрема, щодо розподілу між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач, а які - відповідач.

Відсутність вини порушника не звільняє його від обов`язку припинити порушення права інтелектуальної власності, а так само не виключає застосування щодо нього заходів, спрямованих на захист таких прав. Зокрема, опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та змісту судового рішення щодо такого порушення, припинення дій, що порушують право інтелектуальної власності, здійснюються незалежно від вини порушника. Втім, наведене правило підлягає застосуванню лише до тих способів захисту прав, які не належать до заходів відповідальності. Відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності (у вигляді відшкодування збитків, шкоди, сплати компенсації) настає лише за наявності вини.

Відтак, відеозвукозапис та акт комерційного використання музичних творів способом публічного виконання № Че-04/07/18 від 13.07.2018, фіскальний чек №39465 від 13.07.2018 та банківський чек в своїй сукупності не доводять факту використання відповідачем музичного твору "Vogue (Mart Remix)" у виконанні "DiscoVer", на відповідача не може покладатися обов`язок із доведення факту правомірного використання відповідного твору, виходячи з презумпції винного заподіяння шкоди, оскільки така презумпція підлягає застосуванню лише у разі доведення позивачем факту завдання шкоди (факту неправомірного використання твору).

Таким чином, склад правопорушення, необхідний для покладення на відповідача відповідальності у вигляді сплати компенсації, ані позивачем, ані ПО "ОКУАСП" належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами не доведений.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких ПО "ОКУАСП" звернулося до суду із вказаним позовом - не порушені відповідачем, а відтак вимоги ПО "ОКУАСП" про стягнення з відповідача на користь позивача 246 680, 00 грн за порушення майнових авторських прав за використання без дозволу об`єкта правового захисту - музичного твору "Vogue (Mart Remix)" є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку із чим у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 45, 47, 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" та ст. ст. 12, 13, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 96, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, 250, ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" на захист прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Врнер Мьюзік Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕРСІ ДЖЕТ" відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 15.05.2019 року.

Суддя Ю.О. Підченко