Рішення

від 17.05.2019 по справі 914/452/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2019 Справа № 914/452/19

За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гартекс", м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техбудстандарт", м. Львів

про стягнення 16 461,00 грн заборгованості за договором підряду №09/17 від 10.10.2017

Суддя Ділай У.І.

Без участі представників сторін

На розгляд господарського суду Львівської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гартекс" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техбудстандарт" про стягнення 16 461,00 грн заборгованості за договором підряду №09/17 від 10.10.2017.

Ухвалою суду від 18.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання.

Відповідач отримав копію ухвали від 18.03.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 19.03.2019 (отримано 21.03.2019).

Відзив від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершується 18.05.2019. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.

У зв`язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

10.10.2017 між сторонами укладено Договір підряду № 09/17, відповідно до пунктів 1.1 якого відповідач доручив та зобов`язувався оплатити, а позивач прийняв обов`язок виконати роботи згідно кошторису, який є невід`ємною частиною договору на майданчику (без накриття) замовника за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Самбірська, 85.

Вартість робіт по даному договору визначається на підставі кошторисної документації, яка є невід`ємною частиною даного договору. Остаточна сума винагороди за фактично виконані роботи буде визначена на підставі проведених обрахунків, результат яких буде зазначений в акті та довідці, згідно з ст. 4 Договору (п.п. 5.1, 5.2 договору).

Згідно з п. 4.2. договору, підтвердженням прийняття робіт замовником є акт приймання виконаних підрядних робіт та довідка про вартість виконаних підрядних робіт (форма № КБ-3, затверджена Держбудом України), підписані уповноваженими представниками сторін складені після огляду місця фактичного виконання робіт, в яких сторонами буде вказана точна площа виконаних робіт (в м2) та точна вартість робіт.

Відповідно до п. 6.1.2. договору остаточний розрахунок за виконані роботи замовник здійснює протягом 5-ти календарних днів з дня підписання акту та довідки.

На виконання взятих зобов`язань позивачем було виконано підрядні роботи на загальну суму 84 900,00 грн, що підтверджується копією акту приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2017 року № 09-17 від 21.11.2017 та копією довідки про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2017 від 21.11.2017 (оригінал оглянуто судом).

Як зазначено в позовній заяві, роботи виконано належним чином і в погоджений строк, акти виконаних робіт та довідки були підписані без зауважень. Однак, виконані підрядні роботи оплачені відповідачем лише частково в розмірі 74920,00грн.

В порядку досудового врегулювання спору позивач направляв 09.11.2018 претензію про сплату заборгованості, однак така залишена останнім без відповіді.

05.02.2019 та 22.02.2019 відповідач оплатив позивачу по 20,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить суму 9980,00 грн.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушенням умов договору не оплатив позивачу виконані роботи. Відтак, ТзОВ Гартекс подало позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 9980,00 грн основного боргу.

Крім того, відповідно до п. 11.3 договору, позивач нарахував 4039,59грн пені та відповідно до ст. 625 ЦК України, 1668,99грн інфляційних втрат та 773,31грн 3% річних.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали Договір підряду № 09/17 від 10.10.2017, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

За договором підряду, відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові (ст. 853 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Факт виконання позивачем своїх зобов`язань по договору підтверджено матеріалами справи, зокрема, копією акту приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2017 року № 09-17 від 21.11.2017 та копією довідки про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2017 від 21.11.2017 (оригінал оглянуто судом).

Згідно із матеріалами справи, жодних зауважень зі сторони відповідача в акті не зазначено.

Відповідач проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Підписання відповідачем акту здачі-приймання виконаних робіт, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями та відсутність коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов`язання.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано.

Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором, а відтак, з відповідача слід стягнути на користь ТзОВ Гартекс 9980,00 грн заборгованості за виконані роботи.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми 3% річних, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позивач правомірно просить стягнути з відповідача 773,31грн 3% річних.

Стосовно позовної вимоги про стягнення суми інфляційних втрат судом встановлено, що позивачем допущені арифметичні помилки у нарахуванні, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 1668,99грн інфляційних втрат - підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 4039,59грн пені суд зазначає наступне.

За умовами п. 4.6 договору, у випадку порушення замовником термінів оплати згідно з даним договором він сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми пені відповідно до положень п. 11.3 договору та ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , судом встановлено, що позивачем допущені арифметичні помилки у нарахуванні, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 4039,59грн пені - підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача 2000,00грн витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ст. 126 ГПК України).

Відшкодування витрат позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій (п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

До матеріалів справи долучено необхідні документи, що підтверджують витрати позивача пов`язані з оплатою ним послуг, наданих адвокатом, а також документи, що підтверджують представництво інтересів позивача саме адвокатом.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку стягнути з відповідача на користь позивача 2000,00грн. витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

Судовий збір покладається на відповідача, оскільки, спір виник з його вини.

Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 91, 96, 120, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техбудстандарт" (79059, м. Львів, вул. Наукова, 2Б; ідентифікаційний код 39050478) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гартекс" (79022, м. Львів, вул. Гордоцька, 174; ідентифікаційний код 32569544) 9980,00 грн основного боргу, 4039,59грн пені, 1668,99грн інфляційних втрат, 773,31грн 3% річних, 2000,00грн. витрат, пов`язаних з правничою допомогою та 1921,00 грн. судового збору

3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України. Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 17.05.2019.

Суддя Ділай У.І.