Рішення

від 06.05.2019 по справі 920/145/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.05.2019 Справа № 920/145/19

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Коваленко О.В., розглянувши матеріали справи №920/145/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Профіпартс Україна (вул. Скляренка, б. 1, м. Київ, 04073, код 40458289),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Летранс Групп (вул. Кірова, б. 130, кв.25, м. Суми, 40000, код 33814046),

про стягнення 60 113 грн. 71 коп.,

за участю представників сторін:

Від позивача: Шевченко Г.П., довіреність від 21.06.2018;

Від відповідача: Лесів В.Б., директор;

при секретарі судового засідання Молодецькій В.О.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 11.02.2019 провадження у справі №920/145/19 відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, розгляд справи по суті призначено на 11.03.2019 р.

Згідно ухвали господарського суду Сумської області від 11.03.2019 призначено розгляд справи по суті з повідомленням (викликом) сторін на 01.04.2019 р.

В судовому засіданні 01.04.2019 оголошено перерву в розгляді справи №920/145/19 до 08.04.2019 р.

У зв`язку з відпусткою судді Коваленко О.В. судове засідання 08.04.2019 не відбулось, відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 10.04.2019 розгляд справи по суті призначено на 06.05.2019 р.

СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 54 673 грн. 64 коп., з яких: 32 636 грн. 82 коп. основного боргу, 2 564 грн. 91 коп. - донарахування (зміна валютного курсу), 2 904 грн. 59 коп. пені, 248 грн. 90 коп. - 3% річних, 16 318 грн. 41 коп. штрафу, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №ПУ-КЦО-200917-01 від 20.09.2017, а також судові витрати по справі.

До початку розгляду справи по суті від позивача надійшла заява №32/01-1 від 28.02.2019 про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 60 113 грн. 71 коп., з яких: 32 636 грн. 82 коп. основного боргу, 2 564 грн. 93 коп. - донарахування (зміна валютного курсу), 7 926 грн. 19 коп. пені, 667 грн. 36 коп. - 3% річних, 16 318 грн. 41 коп. штрафу, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №ПУ-КЦО-200917-01 від 20.09.2017, а також судові витрати по справі.

Представник позивача в судовому засіданні збільшені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в письмовому відзиві від 26.03.2019 проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що частина товару на загальну суму 12 455 грн. 41 коп. була повернута позивачу у зв`язку з його незадовільною якістю, у зв`язку з чим в цій частині позовних вимог просить суд відмовити.

У відповіді №32/01-2 від 05.04.2019 на відзив відповідача позивач зазначає про необґрунтованість заперечень, наведених у відзив, оскільки накладні на повернення товару складені відповідачем одноособово та не можуть бути належним доказом у справі.

Від відповідача надійшло клопотання від 05.04.2019 про повернення до підготовчого засідання у зв`язку з необхідністю надання додаткових доказів в обґрунтування своїх заперечень.

Згідно ч.1 ст. 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Зі змісту ч. 2 ст. 252 ГПК України вбачається, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться. (ч.3 цієї ж статті).

Враховуючи те, що провадження у справі №920/145/19 було відкрите за правилами спрощеного позовного провадження, заперечень з боку відповідача на адресу суду не надходило, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про повернення до підготовчого засідання у зв`язку з його необґрунтованістю.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:

20 вересня 2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Профіпартс Україна і Товариством з обмеженою відповідальністю Летранс Групп був укладений договір поставки № ПУ-КЦО-200917-01 (далі за текстом - Договір ), відповідно до умов якого позивач зобов`язувався протягом дії договору постачати товар відповідачу товар (запасні частини для вантажних автомобілів та напівпричепів (причепів), автохімію, мастила (оливи), супутні товари для автотранспорту та інше) за його замовленнями окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджується сторонами в видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору, а відповідач зобов`язувався приймати товар та оплачувати його на встановлених Договором умовах.

Згідно п. 4.1. Договору ціна товару вважається остаточно визначеною сторонами у видатковій накладній на момент постачання (передачі) партії товару, з урахуванням п. 5.2. цього Договору.

Зі змісту п. 4.1. Договору вбачається, що покупець зобов`язаний провести повний розрахунок за отриману по видатковій накладній партію товару у встановлений сторонами термін.

Відповідно до п. 5.1.2. Договору якщо партію товару відпущено відповідачу без здійснення передплати, товар вважається поставленим на умовах відстрочення платежу. При проведенні поставки з відстроченням платежу відповідач сплачує вартість партії товару протягом терміну, зазначеного у видатковій накладній, за якою товар відпущено відповідачу. Якщо строк розрахунків у видатковій накладній не зазначений, відстрочка платежу складає 7 календарних днів з дати виписки видаткової накладної.

Пунктом 5.2. Договору встановлено, що у випадку зміни офіційного курсу національної валюти України - гривні відносно EURO на момент здійснення Покупцем розрахунків за відвантажену за цим Договором та прострочену по сплаті партію товару, сума, яка належить до сплати, визначається за відповідною формулою, наведеною у Договорі.

Відповідно до п. 5.3. Договору розрахунки за Договором проводяться в безготівковому порядку в гривнях, шляхом перерахування вартості товару на банківський рахунок позивача.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що зобов`язання виконав належним чином та поставив відповідачу товар на загальну суму 35 992,82 грн. за 16 видатковими накладними: №22580 від 11.05.2017; №№33409, №33469 від 01.06.2018; №34110 від 04.06.2018; №35121 від 07.06.2018; №35572 від 09.06.2018; №35979 від 11.06.2018; №37373 від 15.06.2018; №39699 від 25.06.2018; №39971 від 26.06.2018; №40484 від 30.06.2018; №№40748, 40759 від 02.07.2018; №41438 від 04.07.2018; №42489 від 09.07.2018; №43053 від 11.07.2018.

За отриманий товар відповідач розрахувався частково, сплативши позивачу лише 3 356 грн. 00 коп., таким чином заборгованість відповідача за отриманий товар складає станом на день розгляду справи 32 636 грн. 82 коп.

Крім того, беручи до уваги вимоги п. 5.2. Договору, сума донарахування у зв`язку зі зміною валютного курсу становить згідно розрахунку 2 564 грн. 93 коп.

Таким чином, основна заборгованість відповідача за отриманий товар складає станом на день розгляду справи 35 201 грн. 75 коп., яку він просить стягнути з відповідача.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач обґрунтовує свої заперечення тим, що товар на суму 12455 грн. 41 коп. повернуто позивачу у зв`язку з незадовільною якістю.

Згідно п. 8.1. Договору приймання-передача товару проводитися за кількістю згідно з товаросупровідними документами, за якістю - згідно із стандартами, у порядку, передбаченому Інструкціями Держарбітражу № П-6, П-7. При виявленні невідповідності товару по кількості або якості умовам Договору Покупець зобов`язаний призупинити приймання товару та викликати представника Постачальника. Подальше приймання здійснюється з представником Постачальника, якщо тільки він не дасть письмового дозволу на самостійне продовження приймання товару Покупцем. При проведенні приймання з порушенням вимог цього пункту збитки Постачальником не відшкодовуються, крім випадків, передбачених п. 8.2. Договору.

Зі змісту п. 8.2. Договору вбачається, що при виявленні Покупцем неналежної якості товару, що не могли бути виявлені при звичайному прийманні товару (п. 8.1. Договору) протягом встановленого виробником і зазначеного в гарантійному талоні гарантійного строку експлуатації товару. Покупець вправі заявити (надіслати) Постачальнику претензію (рекламацію). При цьому обов`язковою умовою задоволення претензії (рекламації) Покупця є висновок експертизи, яка має бути проведена узгодженою Сторонами установою, або підприємством, що здійснює гарантійний ремонт товарів відповідного виробника, або іншою узгодженою Сторонами організацією. Висновок експертизи має містити причини неналежної якості товару (вина виробника або Постачальника), із зазначенням обставин щодо відсутності можливої вини Покупця (наприклад, внаслідок порушення Покупцем правил зберігання або користування товаром).

Проте, судом встановлено, що зазначений порядок, який сторони визначили у Договорі, відповідачем не дотримано.

Згідно п. 8.4. Договору при встановленні неналежної якості товару він може бути повернений Постачальнику з відшкодуванням вартості або замінений на аналогічний товар належної якості.

Відповідачем на підтвердження факту повернення позивачу частини товару подано копії накладних про повернення позивачу товару /а.с.72, 73/.

Проте суд не приймає до уваги заперечення відповідача з приводу того, що ним було повернуто частину товару на загальну суму 12455 грн. 41 коп. відповідно до накладних №02 від 30.06.2017 та №03 від 16.07.2018, оскільки вони складені відповідачем одноособово та не є належними доказами, що підтверджують факт повернення товару позивачу, інших доказів на підтвердження факту повернення товару позивачу відповідачем не подано.

Письмовими матеріалами справи підтверджується факт належного виконання позивачем зобов`язання з поставки товару по Договору, а саме видатковими накладними: №22580 від 11.05.2017; №№33409, №33469 від 01.06.2018; №34110 від 04.06.2018; №35121 від 07.06.2018; №35572 від 09.06.2018; №35979 від 11.06.2018; №37373 від 15.06.2018; №39699 від 25.06.2018; №39971 від 26.06.2018; №40484 від 30.06.2018; №№40748, 40759 від 02.07.2018; №41438 від 04.07.2018; №42489 від 09.07.2018; №43053 від 11.07.2018 ,які підписані представниками сторін без зауважень.

Враховуючи те, що відповідачем не подано доказів сплати боргу або обґрунтованих заперечень, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу 32 636 грн. 82 коп. з урахуванням суми донарахування у зв`язку зі зміною валютного курсу - 2 564 грн. 93 коп., а всього 35 201 грн. 75 коп.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 7926 грн. 19 коп., нарахованої відповідно до вимог п. 10.2 Договору, яким передбачено, що при простроченні оплати товару відповідач зобов`язаний сплатити позивачу пеню, нараховану на суму заборгованості, за кожен календарний день періоду прострочення платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення без обмеження строків її нарахування та звернення до суду за її стягненням.

З поданого позивачем розрахунку позовних вимог вбачається, що пеня в розмірі 7926 грн. 19 коп. нарахована позивачем за загальний період з 08.06.2018 р. по 28.02.2019 р.

Згідно ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Беручи до уваги вимоги ч.6 ст. 232 ГК України, враховуючи те, що судом було встановлено факт порушення грошового зобов`язання з боку відповідача, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5856 грн. 58 коп. пені, нарахованої, виходячи з розміру заборгованості по кожній накладній окремо в межах шестимісячного строку за загальний період з 08.06 2018 р. по 18.01.2019 р.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 16 318 грн. 41 коп. штрафу, нарахованого відповідно до п. 10.5. Договору, яким передбачено, що при простроченні оплати більше одного місяця позивач має право, крім суми боргу та пені, додатково стягнути з відповідача штраф у розмірі 50 % від суми заборгованості.

Беручи до уваги те, що факт порушення грошового зобов`язання більше одного місяця вже було встановлено судом вище, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 16 318 грн. 41 коп. штрафу.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 667 грн. 36 коп. - 3% річних, нарахованих відповідно до вимог ст. 625 ЦК України за період з 08.06.2018 р. по 28.02.2019 р.

Так, згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таку правову позицію висвітлено у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.

Судом перевірено розрахунок 3% річних та встановлено, що штрафні санкції нараховано позивачем арифметично та методологічно вірно, а отже з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 667 грн. 36 коп. - 3% річних, нарахованих за період з 08.06.2018 р. по 28.02.2019 р.

Розрахунки здійснено судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН Підприємство 9.5.3 Інформаційно-аналітичний центр ЛІГА , ТОВ ЛІГА: ЗАКОН , 2019.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України Про судовий збір та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, витрати, пов`язані зі сплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Летранс групп (вул. Кірова, б. 130, кв.25, м. Суми, 40000, код 33814046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Профіпартс Україна (вул. Скляренка, б. 1, м. Київ, 04073, код 40458289) 35 201 грн. 75 коп. основного боргу, 5 856 грн. 58 коп. пені, 667 грн. 36 коп. - 3% річних, 16 318 грн. 41 коп. штрафу, 1 854 грн. 92 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 17.05.2019 р.

Суддя О.В. Коваленко